29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"17" квітня 2025 р. Справа № 924/93/25
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Танасюк О.Є., секретаря судового засідання Андрєєва В.І., розглянувши матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля Трейдком» м. Хмельницький
про стягнення штрафних санкцій в сумі 1828414,88 грн. за неналежне виконання зобов'язань за договорами поставки від 07.06.2024 № ЦЗВ-02-02724-01 та від 07.06.2024 № ЦЗВ-02-02824-01.
Представники сторін:
Позивач Головко В.П. - згідно довіреності
відповідач: Ткачук Б.М. - згідно ордера
В судовому засіданні відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Процесуальні дії по справі.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 28.01.2025 відкрито провадження у справі №924/93/25, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 11:00 год. 27.02.2025, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті.
27.02.2025 постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення підготовчого засідання на 11:00 год. 12.03.2025.
Ухвалою суду від 12.03.2025 продовжено строк підготовчого провадження у справі №924/93/25 на 30 днів.
12.03.2025 судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі №924/93/25 та призначення даної справи до судового розгляду по суті на 11:00 год. 15.04.2025.
В судовому засіданні 15.04.2025 постановлялася ухвала, яка занесена до протоколу судового засідання, про оголошення перерви на 15:00 год. 17.04.2025.
Позиція позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань з поставки товару за договорами поставки від 07.06.2024 № ЦЗВ-02-02724-01 та від 07.06.2024 № ЦЗВ-02-02824-01. Зазначає, що відповідачем поставлено позивачу товар з порушенням строку, встановленого договорами, чим порушило п. п. 1.1., 4.2. договорів, у зв'язку з чим позивачем на підставі п.п. 9.3.1., п. 9.3. договорів нараховано штрафні санкції в сумі 1828414,88 грн. (за рознарядкою №1 відповідно до договору від 07.06.2024 № ЦЗВ-02-02724-01 - 212939,76 грн., з яких: 156420,00 грн. - штраф, 56519,76 грн. - пеня та за рознарядкою №2 відповідно до договору 07.06.2024 № ЦЗВ-02-02824-01 - 1615475,12 грн., з яких: 1199969,57 грн. - штраф, 415505,55 грн. - пеня).
Позиція відповідача.
Відповідач у відзиві (від 12.02.2025) проти позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні. Зазначає, що позивач попередньо вимагав від відповідача надати зразки товару на погодження до початку поставки, хоча умови договорів не передбачали такого обов'язку для постачальника і не встановлювали чітких строків для врегулювання цього питання між сторонами відповідно до п. 2.5. договору. Внаслідок цього поставка товару неодноразово затримувалася на невизначений термін для врегулювання питань між сторонами, що підтверджується листами, зауваженнями та актами. Проте, відповідно до п. 4.2. договору, строк поставки товару не призупинявся під час вирішення розбіжностей між сторонами щодо зразків товару і продовжував збігати.
Звертає увагу, що під час направлення листів із зауваженнями щодо зразків товару, позивач всупереч вимогам п. 2.5. договорів, не викликав представника постачальника для складання актів невідповідності. Замість цього вказані акти були складені та підписані позивачем в односторонньому порядку без участі представника постачальника. Вказана процедура повторювалася кілька разів, що призводило до затримки поставки товару відповідно до умов договорів.
Зазначає, що після погодження вказаних зразків товару, ТОВ «Поділля Трейдком» по рознарядці 1 передав у власність філії «ЦЗВ» товар на суму 1042800,00 грн. за видатковими накладними від 05.11.2024 р. №22, та від 29.11.2024 №31; по рознарядці 2 - товар на суму 7705262,88 грн. за видатковими накладними від 05.11.2024 №23, від 07.11.2024 №24, від 12.11.2024 №25, від 18.11.2024 №26, від 21.11.2024 №28, від 22.11.2024 №29, від 29.11.2024 № 32, 33.
Дані акти були підписані позивачем без зауважень.
Таким чином, зазначає, що відповідачем добросовісно здійснювалось виконання умов договору щодо поставки товару відповідно до видаткових накладних, що підписані обома сторонами без зауважень.
Також відповідач посилаючись на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022, яким повідомлено, що військова агресія російської федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили), вважає, що введення воєнного стану на території України є форс-мажорною обставиною та підставою для звільнення від відповідальності за порушення договору.
Крім того, відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій до 50000,00 грн., у випадку, якщо суд дійде висновку про задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що майновий стан відповідача не надає можливості відшкодувати штрафні санкції у заявленому розмірі.
Відповідь позивача на відзив відповідача.
Позивач у відповіді на відзив (від 19.02.2025) не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві. Вважає безпідставним посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022, оскільки відповідно до п. 10.2. договорів належним доказом наявності форс-мажорних обставин та їх тривалості є сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України або уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами.
Також вважає безпідставним клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки останній був ознайомлений з умовами договорів та погодився з ними, зокрема з п.п. 9.3.1., п. 9.3. договорів, якими передбачена відповідальність у вигляді штрафних санкцій за порушення строків поставки товару.
У доповненнях до відповіді на відзив (від 26.02.2025) позивач наголошує, що рознарядки до договорів поставки, не містять жодної вимоги до постачальника про надання покупцю зразків товару на погодження до поставки.
Зазначає, що в даному випадку, при розгляді зразків матраців, процедури приймання товару, яка чітко врегульована умовами договорів, не здійснювалося, натомість здійснювався розгляд зразків товару, що не є тотожними поняттями, а отже в даному випадку у покупця не було обов'язку викликати представника постачальника відповідно до п. 2.5 чи пп. 8.3.3. п. 8.3. договорів.
Позивач вказує, що відповідач надавав зразки товару кінцевому вантажоодержувачу добровільно та свідомо, ймовірно намагаючись уникнути та запобігти відповідальності за порушення умов п. 9.3.2. договорів (поставка неякісного товару), яким передбачено штрафні санкції більшого розміру в порівнянні з штрафними санкціями згідно п. 9.3.1. договорів (прострочення поставки товару).
Однак, незважаючи на те, що відповідач мав 60 календарних днів (строк дії Рознарядок 1 та 2) для поставки товару та умови для приймання покупцем товару, протягом строку дії вищевказаних рознарядок відповідач тричі надавав зразки товару неналежної якості, внаслідок чого не зміг своєчасно виконати свої зобов'язання з поставки товару в строк, обумовлений договорами.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
07.06.2024 між Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Поділля Трейдком» (Постачальник) за результатами проведення закупівлі відповідно до вимог Закону України «Про публічні закупівлі», з урахуванням Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178, зі змінами, оголошення №UA-2024-02-22-012949-а (Лот № 2, Лот № 3) укладені два договори поставки №ЦЗВ-02-02724-01 та №ЦЗВ-02-02824-01 (далі - договори) відповідно.
Пунктом 1.1. договорів унормовано, що Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупцю товар, відповідно до Специфікацій, що є невід'ємними частинами цих Договорів, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей Товар на умовах договорів.
Найменування товару: меблі для дому (Матрац для вагонів габариту РІЦ, товар) (п. 1.2. договорів).
Відповідно до п. 2.1. договорів постачальник повинен поставити покупцеві товар, якість якого відповідає нормативно-технічним документам та характеристикам, зазначеним у Специфікації до договору та вимогам, визначеним у договорі, зокрема, учасник повинен надати підтвердження відповідно Додатку 1 до тендерної документації щодо відповідності, а саме: продукція, щодо якої виробник проводить добровільну оцінку відповідності заявленим вимогам.
У розділі 4 договорів сторони передбачили умови і строки постачання товару.
Згідно з п. 4.1. договорів Постачальник здійснює поставку товару автомобільним або залізничним транспортом на умовах СРТ (Перевезення сплачено до…) пункт призначення - Київська обл., м. Фастів (або згідно рознарядки Покупця) відповідно до «ІНКОТЕРМС» у редакції 2020 року.
Згідно з п. 4.2. договорів поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договорів тільки на підставі наданих письмових рознарядок Покупця, які вважаються дозволами на поставку та є підтвердженням готовності Покупця до прийому товару.
Строк поставки товару - протягом 60 календарних днів з моменту надання письмових рознарядок Покупцем.
Право власності на товар переходить до Покупця з дати поставки товару.
У п. 4.5. договорів сторони домовились, що рознарядки Покупця на товар направляються Постачальнику в один з таких способів: на поштову адресу Постачальника, зазначену в договорах (листом з оголошеною цінністю та описом вкладення і повідомленням про вручення); вручаються уповноваженому представнику Постачальника під розпис; шляхом відправлення на електронну адресу Постачальника (зазначену в договорах) сканкопій відповідних рознарядок в форматі PDF або в будь-якому іншому форматі, який забезпечує можливість ознайомлення зі змістом документів. Документи вважаються отриманими Постачальником з дати їх направлення Покупцем на електронну адресу Постачальника, підтвердженням чого є відповідні роздруківки з поштового програмного забезпечення Покупця.
Датою поставки товару вважається дата підписання сторонами Акта прийому-передачі товару та/або видаткової накладної (п. 4.6. договорів).
У п. 6.3. визначена загальна ціна договорів - 1042800,00 грн. - за договором №ЦЗВ-02-02724-01 та 16647363,60 грн. - за договором №ЦЗВ-02-02824-01.
Підпунктом 9.3.1. пункту 9.3 договорів передбачено, що при порушенні строків постачання Постачальник оплачує Покупцю штраф у розмірі 15 (п'ятнадцять) % від вартості непоставленого в строк Товару на умовах, передбачених п. 4.2. договору, а за прострочення понад 15 календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення.
У п. 10.1. договорів сторони домовилися, про звільнення від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором, якщо таке невиконання є наслідком дії обставин або подій непереборної сили, які виникли після укладення договору та виникли поза волею сторін.
Сторона, що не може виконати зобов'язання за договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 5 робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, з подальшим наданням підтверджуючих документів у строк, що не перевищує 30 робочих днів. Належним доказом наявності вищезазначених обставин та їх тривалості є сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України або уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами (п. 10.2. договорів).
У п. 16.1. договорів визначено строк їх дії - з дня укладення та протягом дії правового режиму воєнного стану в Україні і протягом 90 днів з дня його припинення або скасування. Але не пізніше ніж до 31.12.2024. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від обов'язку викоання у повному обсязі взятих на себе за договором зобов'язань щодо поставки та оплати товару, а також гарантійних зобов'язань на товар, в межах строків, визначених умовами договору.
У Специфікаціях №1 до договорів поставки визначено найменування, характеристики, кількість та вартість товару, який поставляється:
- за договором від 07.06.2024 №ЦЗВ-02-02724-01 - матраци для вагонів габариту РІЦ 1730 (+/- 10) х 720 (+/- 10) х 50 (+/- 5) мм, ДСТУ ГОСТ 19917:2016, (ГОСТ 19917-2014), 1000 штук, загальною вартістю 1042800,00 грн.;
- за договором від 07.06.2024 №ЦЗВ-02-02824-01 - матраци для купейних та спальних вагонів 1900 (+/- 20) х 600 (+/- 15) х 50 (+/- 5) мм, ДСТУ ГОСТ 19917:2016, (ГОСТ 19917-2014), 16165 штук, загальною вартістю 16647363,60 грн.
На виконання умов договорів позивачем 10.07.2024 на електронну адресу відповідача направлені рознарядки, а саме:
- від 09.07.2024 №ЦЗВ-20/3227 щодо надання дозволу на поставку товару за договором поставки від 07.06.2024 №ЦЗВ-02-02724-01 на загальну суму 1042800,00 грн. (далі - Рознарядка 1);
- від 09.07.2024 №ЦЗВ-20/3214 щодо надання дозволу на поставку товару за договором поставки від 07.06.2024 №ЦЗВ-02-02824-01 на загальну суму 7999797,12 грн. (далі - Рознарядка 2).
30.07.2024 Філією «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця» складено Акт розгляду зразків матраців для вагонів габариту РІЦ, купейних, спальних вагонів, в якому за результатами огляду зразків продукції матраців згідно договорів від 07.06.2024 №ЦЗВ-02-02724-01 та №ЦЗВ-02-02824-01 встановлено невідповідність технічним параметрам.
Листом від 02.08.2024 позивач повідомив відповідача, що філією «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця» розглянуто надані зразки матраців для вагонів габариту РІЦ, купейних та спальних вагонів габариту на відповідність вимогам укладених договорів поставки від 07.06.2024 №ЦЗВ-02-02724-01 та №ЦЗВ-02-02824-01 та складено відповідний акт. Позивачем запропоновано усунути виявлені невідповідності матраців та в найкоротші терміни повторно надати зразки матраців.
За результатами розгляду листа АТ «Укрзалізниця» від 12.08.2024 №ЦЗВ-18/6036 щодо погодження наданих зразків продукції матраців для пасажирських вагонів виробництва ТОВ «Поділля Трейдком», Філія «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця» листом від 16.08.2024 повідомила, що надані зразки не погоджуються до усунення постачальником зауважень, а саме:
- матрац для вагонів габариту РІЦ - зразок не відповідає технічним вимогам на продукцію у частині лінійних розмірів виробу, а саме, довжини - 1717 мм (відхилення - 3 мм від допустимого);
- в обох зразках матраців (матрац для вагонів габариту РІЦ, матрац для купейних та спальних вагонів фіксаційні елементи - ремені та петлі виготовлені з матеріалу, на якому залишаються нитки після контакту липучки з тканиною фіксаційних елементів, що створює не естетичний та пошкоджений вигляд виробу (додаток 1 - фото);
- при скручування матраців та фіксації ременів через петлі, встановлено не достатньо прикріплені кінці фіксаційних петель до тканини виробу (додаток 2, 3 - фото).
Листом від 19.08.2024 позивач повідомив відповідача, що філією «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця» повторно розглянуто надані зразки матраців для вагонів габариту РІЦ, купейних та спальних вагонів виробництва ТОВ «Поділля Трейдком» на відповідність вимогам укладених договорів поставки від 07.06.2024 №ЦЗВ-02-02724-01 та №ЦЗВ-02-02824-01 та складено відповідний акт.
ТОВ «Поділля Трейдком» у листі від 26.08.2024 №26-08/5 просило Філію «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця» призупинити терміни виконання рознарядок від 09.07.2024 №ЦЗВ-20/3227 та №ЦЗВ-20/3214 про постачання матраців.
У листі від 09.09.2024 №09-09/07 ТОВ «Поділля Трейдком» повідомило Філію «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця» про направлення товару (матраци для купейних та спальних вагонів) для проведення добровільної оцінки відповідності вимогам згідно Додатку 1 до тендерної документації із документами: паспорт якості, декларація відповідності, копія висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи, експлуатаційний лист на виконання п. 2.1. договору поставки від 07.06.2024 №ЦЗВ-02-02724-01.
У листі від 09.09.2024 №09-09/08 ТОВ «Поділля Трейдком» повідомило Філію «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця» про направлення товару (матраци для вагонів габариту РІЦ) для проведення добровільної оцінки відповідності вимогам згідно Додатку 1 до тендерної документації із документами: паспорт якості, лдекларація відповідності, копія висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи, експлуатаційний лист на виконання п. 2.1. договору поставки від 07.06.2024 №ЦЗВ-02-02724-01.
За результатами розгляду листа АТ «Укрзалізниця» від 12.09.2024 №ЦЗВ-18/6971 щодо погодження наданих зразків продукції матраців для пасажирських вагонів виробництва ТОВ «Поділля Трейдком», Філія «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця» в листі від 16.09.2024 звернула увагу, що довжина матраців не відповідає заявленим технічним вимогам та складає: зразок матрацу для купейних та спальних вагонів - 1850 мм, відхилення - 30 мм від допустимого; зразок матрацу для вагонів габариту РІЦ - 1700 мм, відхилення - 20 мм від допустимого. Зауваження (направлені листом від 16.07.2024 №ПК-06/9835) щодо якості тканини та кріплення фіксаційних ременів матраців усунені. В листі вказано, що дані зразки погоджуються за умови, що при постачанні, розміри виробів (довжина) відповідатимуть заявленим технічним вимогам.
Листом від 23.09.2024 позивач повідомив відповідача, що філією «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця» розглянуто надані зразки матраців для вагонів габариту РІЦ, купейних та спальних вагонів габариту на відповідність вимогам укладених договорів поставки від 07.06.2024 №ЦЗВ-02-02724-01 та №ЦЗВ-02-02824-01 та складено відповідний акт. Позивачем запропоновано усунути виявлені невідповідності матраців та розпочати відвантаження.
Листом від 18.10.2024 №18/10/2 ТОВ «Поділля Трейдком» повідомило Філію «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця», що на виконання договорів поставки 23.10.2024 планується відвантаження: матраців для вагонів габарит РІЦ у кількості 1000 шт. та матраців для купейних та спальних вагонів у кількості 600 шт. Повідомлено, що надалі відвантаження буде здійснюватися тричі на тиждень з орієнтовною кількістю 1600 шт. матраців для купейних та спальних вагонів.
АТ «Укрзалізниця» листом від 21.10.2024 (на лист від 18.10.2024 №18/10/2) повідомлено ТОВ «Поділля Трейдком» місце поставки товару, вантажоодержувача та контактний номер телефону.
На виконання умов договору від 07.06.2024 №ЦЗВ-02-02724-01, згідно з Рознарядкою 1, відповідачем 05.11.2024 та 29.11.2024 поставлений товар на загальну суму 1042800,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №22 від 05.11.2024 на суму 469260,00 грн., №31 від 29.11.2024 на суму 573540,00 грн. та товарно-транспортними накладними № Р22 від 05.11.2024, №31 від 29.11.2024.
На виконання умов договору від 07.06.2024 №ЦЗВ-02-02824-01, згідно з Рознарядкою 2, відповідачем у період з 05.11.2024 по 29.11.2024 поставлений товар на загальну суму 7999797,12 грн., що підтверджується видатковими накладними №23 від 05.11.2024 на суму 17078242,48 грн., №24 від 07.11.2024 на суму 778559,04 грн., №25 від 12.11.2024 на суму 1498417,20 грн., №26 від 18.11.2024 на суму 1245076,56 грн., №28 від 21.11.2024 на суму 1405731,60 грн., №29 від 22.11.2024 на суму 1359388,80 грн., №30 від 26.11.2024 на суму 514920,00 грн., №32 від 29.11.2024 на суму 119481,44 грн. та товарно-транспортними накладними № Р23 від 05.11.2024, № Р24 від 07.11.2024, № Р25 від 12.11.2024, № Р26 від 18.11.2024, № Р28 від 21.11.2024 , № Р29 від 22.11.2024, № Р30 від 26.11.2024, №Р32 від 29.11.2024.
16.12.2024 позивачем у зв'язку з порушенням строку поставки товару направлено на адресу відповідача претензії від 13.12.024 про сплату штрафних санкцій, нарахованих відповідно до п.п. 9.3.1. п. 9.3. договорів, а саме: за договором від 07.06.2024 № ЦЗВ-02-02724-01 - 212939,76 грн., з яких: 156420,00 грн. - штраф, 56519,76 грн. - пеня та за договором від 07.06.2024 № ЦЗВ-02-02824-01 - 1615475,12 грн., з яких: 1199969,57 грн. - штраф, 415505,55 грн. - пеня.
В матеріалах справи наявне Положення про філію «Центр забезпечення виробництва» Акціонерного товариства «Українська залізниця», затверджене протоколом №Ц-85/20 Ком.т.засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 10.04.2023.
Відповідно до п. 2.1. Положення Філія є відокремленим підрозділом АТ «Укрзалізниця» та не має статусу юридичної особи. Філія діє від імені та в інтересах АТ «Укрзалізниця», здійснює делеговані функції відповідно до мети, завдань та предмета діяльності АТ «Укрзалізниця». Філія підпорядковується члену правління АТ «Укрзалізниця», відповідальному за напрям діяльності «Закупівлі», та перебуває в оперативному підпорядкуванні Департаменту закупівель АТ «Укрзалізниця».
Враховуючи, що відповідач не здійснив оплату штрафних санкцій, нарахованих відповідно до умов договорів у зв'язку з порушенням терміну поставки товару, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 11 ЦК України та ст. 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Стаття 627 ЦК України закріплює свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як вбачається з матеріалів справи, 07.06.2024 між Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Поділля Трейдком» (Постачальник) за результатами проведення закупівлі укладені два договори поставки №ЦЗВ-02-02724-01 та №ЦЗВ-02-02824-01, відповідно до умов яких Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупцю товар (матраци для вагонів), відповідно до Специфікацій, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар на умовах договорів.
Згідно положень статті 712 Цивільного кодексу України та статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з п. 4.2. договорів поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договорів тільки на підставі наданих письмових рознарядок Покупця, які вважаються дозволами на поставку та є підтвердженням готовності Покупця до прийому товару.
Відповідно до положень п. п. 4.2., 4.5. договорів позивачем 10.07.2024 на електронну адресу відповідача направлені рознарядки, а саме:
- від 09.07.2024 №ЦЗВ-20/3227 щодо надання дозволу на поставку товару за договором поставки від 07.06.2024 №ЦЗВ-02-02724-01 на загальну суму 1042800,00 грн. (Рознарядка 1);
- від 09.07.2024 №ЦЗВ-20/3214 щодо надання дозволу на поставку товару за договором поставки від 07.06.2024 №ЦЗВ-02-02824-01 на загальну суму 7999797,12 грн. (Рознарядка 2).
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 4.2. договорів передбачено строк поставки товару - протягом 60 календарних днів з моменту надання письмових рознарядок Покупцем.
Таким чином, кінцевим строком для поставки відповідачем позивачу товару за договором поставки від 07.06.2024 №ЦЗВ-02-02724-01 (за Рознарядкою 1) та за договором поставки від 07.06.2024 №ЦЗВ-02-02824-01 (за Рознарядкою 2) є 09.09.2024.
Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Положення аналогічного змісту міститься в ст. 526 ЦК України.
Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як слідує з матеріалів справи, відповідно до умов договору від 07.06.2024 №ЦЗВ-02-02724-01, згідно з Рознарядкою 1, відповідачем 05.11.2024 та 29.11.2024 поставлений товар на загальну суму 1042800,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №22 від 05.11.2024 на суму 469260,00 грн., №31 від 29.11.2024 на суму 573540,00 грн. та товарно-транспортними накладними № Р22 від 05.11.2024, №31 від 29.11.2024.
Також на виконання умов договору від 07.06.2024 №ЦЗВ-02-02824-01, згідно з Рознарядкою 2, відповідачем у період з 05.11.2024 по 29.11.2024 поставлений товар на загальну суму 7999797,12 грн., що підтверджується видатковими накладними №23 від 05.11.2024 на суму 17078242,48 грн., №24 від 07.11.2024 на суму 778559,04 грн., №25 від 12.11.2024 на суму 1498417,20 грн., №26 від 18.11.2024 на суму 1245076,56 грн., №28 від 21.11.2024 на суму 1405731,60 грн., №29 від 22.11.2024 на суму 1359388,80 грн., №30 від 26.11.2024 на суму 514920,00 грн., №32 від 29.11.2024 на суму 119481,44 грн. та товарно-транспортними накладними № Р23 від 05.11.2024, № Р24 від 07.11.2024, № Р25 від 12.11.2024, № Р26 від 18.11.2024, № Р28 від 21.11.2024 , № Р29 від 22.11.2024, № Р30 від 26.11.2024, №Р32 від 29.11.2024.
Таким чином, відповідач неналежно виконав свої зобов'язання щодо поставки товару у встановлений договорами поставки строк, чим порушив вимоги п. 4.2. договорів поставки.
Посилання відповідача на те, що позивач попередньо вимагав від відповідача надати зразки товару на погодження до початку поставки, внаслідок чого поставка товару неодноразово затримувалася, не підтверджується жодними доказами.
Наявні в матеріалах справи рознарядки до договорів поставки, не містять жодної вимоги до постачальника про надання покупцю зразків товару на погодження до поставки.
Як слідує з матеріалів справи, відповідач надавав зразки товару кінцевому вантажоодержувачу добровільно відповідно до вимог п. 2.1. договорів поставки.
Так, п 2.1. договорів передбачено, що постачальник повинен поставити покупцеві товар, якість якого відповідає нормативно-технічним документам та характеристикам, зазначеним у Специфікації до договору та вимогам, визначеним у договорі, зокрема, учасник повинен надати підтвердження відповідно Додатку 1 до тендерної документації щодо відповідності продукції, щодо якої виробник проводить добровільну оцінку відповідності заявленим вимогам.
За результатами розгляду наданих зразків 30.07.2024 філією «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця» було складено акт від 30.07.2024 розгляду зразків матраців для вагонів габариту РІЦ, купейних, спальних вагонів, в якому встановлено невідповідність наданих зразків матраців.
У своєму листі від 26.08.2024 № 26-08/5 ТОВ «Поділля Трейдком» повідомило Філію «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця», що після виконання вимог п. 2.1. договорів поставки, товариство відвантажить продукцію зазначену в рознарядці в повному обсязі.
У листах від 09.09.2024 №09-09/07 та №09-09/08 ТОВ «Поділля Трейдком» повідомило Філію «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця» про направлення товару для проведення добровільної оцінки відповідності вимогам згідно Додатку 1 до тендерної документації із документами відповідно до п. 2.1. договорів поставки.
Зазначеним спростовується твердження відповідача про те, що надання зразків товару на погодження до початку поставки не передбачено умовами договорів.
В даному випадку, при розгляді зразків матраців, процедури приймання товару, яка чітко врегульована умовами договорів, не здійснювалося, натомість здійснювався розгляд зразків товару, що не є тотожними поняттями, тому в даному випадку у покупця не було обов'язку викликати представника постачальника відповідно до п. 2.5 чи пп. 8.3.3. п. 8.3. договорів.
Таким чином, твердження відповідача про невиконання позивачем вимог п. 2.5 чи пп. 8.3.3. п. 8.3. договорів є безпідставним та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.
Відповідно до частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
В силу частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно частини 2 статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Підпунктом 9.3.1. пункту 9.3 договорів передбачено, що при порушенні строків постачання Постачальник оплачує Покупцю штраф у розмірі 15 % від вартості непоставленого в строк товару на умовах, передбачених п. 4.2. договору, а за прострочення понад 15 календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1% від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення.
У зв'язку з простроченням поставки товару за договором поставки від 07.06.2024 №ЦЗВ-02-02724-01 (за Рознарядкою 1) позивачем на підставі п.п. 9.3.1. пункту 9.3 договору нараховано відповідачу штрафні санкції в розмірі 212939,76 грн., з яких: 156420,00 грн. - штраф та 56519,76 грн. - пеня, про сплату яких 16.12.2024 на адресу відповідача була направлена претензія від 13.12.2024.
За результатами перевіривши розрахунків АТ «Укрзалізниця», судом встановлено правильність нарахування штрафу в розмірі 156420,00 грн. та пені в розмірі 56519,76 грн. відповідно до п.п. 9.3.1. пункту 9.3 договору поставки від 07.06.2024 №ЦЗВ-02-02724-01, приписів та методології чинного законодавства України.
Також у зв'язку з простроченням поставки товару за договором поставки від 07.06.2024 №ЦЗВ-02-02824-01 (за Рознарядкою 2) позивачем на підставі п.п. 9.3.1. пункту 9.3 договору нараховано відповідачу штрафні санкції в розмірі 1615475,12 грн., з яких: 1199969,57 грн. - штраф, 415505,55 грн. - пеня.
Перевіривши розрахунки АТ «Укрзалізниця», судом встановлено правильність нарахування штрафу в розмірі 1199969,57 грн. та пені в розмірі 415505,55 грн. відповідно до п.п. 9.3.1. пункту 9.3 договору поставки від 07.06.2024 №ЦЗВ-02-02824-01, приписів та методології чинного законодавства України.
Контррозрахунку, заперечень з приводу правильності здійснених позивачем нарахувань відповідачем до суду не надано.
Також суд враховує позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №913/618/21, що доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач.
Докази, які б свідчили про сплату штрафних санкцій за договорами поставки у зв'язку з простроченням поставки товару в матеріалах справи відсутні.
З огляду на вище викладене позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій в сумі 1828414,88 грн. за неналежне виконання зобов'язань за договорами поставки від 07.06.2024 № ЦЗВ-02-02724-01 та від 07.06.2024 № ЦЗВ-02-02824-01 є обґрунтованими та підтвердженні матеріалами справи.
Відповідач у відзиві просить зменшити штрафні санкції до 50000,00 грн., якщо суд дійде висновків про обґрунтованість позовних вимог. Зазначає, що розмір штрафних санкцій є необґрунтованим та непропорційно великим, що не відповідає обсягу і характеру можливого порушення. Звертає увагу, що затримка у виконанні зобов'язань за вказаними договорами сталася внаслідок тривалого внутрішнього погодження зразків товару з боку позивача, а також через наявність об'єктивних обставин (форс-мажору), на які відповідач не мав можливості вплинути, зокрема: збройна агресія російської федерації проти України, введення воєнного стану на території України, систематичні повітряні тривоги, регулярні відключення електроенергії. Відповідач просить врахувати фінансовий стан Товариства, зокрема, вказує, що згідно Звіту про фінансовий результат за 2024 рік дохід відповідача склав 56100,00 грн.
Відповідно до приписів статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з приписами частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз приписів статей 233 Господарського кодексу України, 551 Цивільного кодексу України свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.
Право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25.04.2025 у справі №904/69/21.
Суд вважає за необхідне звернути увагу, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки фактично не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій.
Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22, від 26.09.2023 у справі № 910/22026/21, від 02.11.2023 у справі № 910/13000/22, від 07.11.2023 у справі № 924/215/23, від 09.11.2023 у справі № 902/919/22).
У постанові від 19.01.2024 зі справи №911/2269/22 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема, виснувала, що: розмір неустойки у зобов'язальних правовідносинах, право вимоги щодо якої набуде кредитор, обумовлений умовами для її застосування: характером неустойки (договірний або встановлений законом); підставами для її застосування (зазначення в договорі або в законі обставин, за яких її буде застосовано); складом неустойки (пеня, штраф), відповідно, розміром кожної із цих складових; умовами сплати неустойки внаслідок порушення зобов'язання, зокрема, у разі заподіяння збитків; отже, у правовідносинах, хоча і подібних між собою (тотожних) або навіть за участі одних і тих самих сторін, за відмінності, зокрема, в умовах договору, хоча б одного із наведених чинників, якими обумовлюється застосування неустойки за порушення зобов'язання, різниця у розмірі неустойки в кожних конкретних правовідносинах закладається вже на етапі формулювання умов виконання зобов'язання та виникнення зобов'язання; категорії «значно» та «надмірно», які використовуються в статті 551 Цивільного кодексу України та в статті 233 Господарського кодексу України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником; чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов'язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер; а тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 Господарського кодексу України та частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, тобто у межах судового розсуду; поряд з тим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов'язання з вини кредитора - стаття 616 Цивільного кодексу України тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.
З приводу посилання відповідача на введення воєнного стану, який є форс-мажорною обставиною відповідно до листа Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, суд враховує наступне.
Згідно із статтею 218 ГК України суб'єкт господарювання звільняється від господарсько-правової відповідальності за порушення господарського зобов'язання, якщо доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Як слідує з матеріалів справи, договори поставки укладено сторонами під час дії правового режиму воєнного стану на всій території України, у зв'язку з чим ТОВ «Поділля Трейдком» усвідомлювало чи повинно було усвідомлювати можливість настання негативних комерційних ризиків здійснення власної господарської діяльності.
Положеннями частини другої статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) визначено як надзвичайні та невідворотні обставини, які об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків відповідно до законодавчим та інших нормативних актів. До форс-мажорних обставин належать, в тому числі й війни, військові дії.
Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
Розділом 10 договорів поставки сторони встановили умови за яких вони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань.
Так, п. 10.2. договорів передбачено, що, сторона, що не може виконати зобов'язання за цими договорами внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, з подальшим наданням підтверджуючих документів у строк, що не перевищує 30 (тридцяти) робочих днів. Належним доказом наявності вищезазначених обставин та їх тривалості є сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України або уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами.
Тобто, належним способом підтвердження настання для суб'єкта господарської діяльності форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) є саме відповідний сертифікат (висновок), виданий ТПП України або регіональними ТПП.
Доведення наявності обставин непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона повинна довести не тільки наявність таких обставин, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання зобов'язання; доведення наявності обставин непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17.
У постанові Верховного Суду від 30.11.2021р. у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
З огляду на зазначене, відповідачем не доведено, що наявність форс-мажорних обставин перешкоджали належному та своєчасному виконанню зобов'язань за договорами поставки.
З приводу посилання відповідача на відсутність заподіяних збитків позивачу, судом враховується, що питання збитків в даному випадку не є предметом розгляду та дослідження, а визначальним при застосуванні штрафних санкцій є рознарядки, на підставі яких здійснювалася поставка товару.
При цьому, судом враховується, що на момент звернення з позовом до суду відповідачем поставлено товар за договорами поставки, затримка у поставці товару відбулася через узгодження між сторонами зразків матраців, які поставляються, зважаючи на майновий стан відповідача, оскільки штрафні санкції (пеня, штраф) покликані стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та не повинні перетворюватись на непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання додаткових прибутків для кредитора, а тому при зменшенні їх розміру позивач не нестиме негативного наслідку в своєму фінансовому становищі, суд, беручи до уваги інтереси обох сторін, вважає за можливе зменшити розмір штрафних санкцій, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на 80%, що є співрозмірним у контексті інтересів обох сторін, та стягнути з відповідача на користь позивача 365682,97 грн. штрафних санкцій (за договором поставки від 07.06.2024 №ЦЗВ-02-02724-01 згідно Рознарядки 1 - 42587,95 грн. штрафних санкцій, з яких: 31284,00 грн. - штраф та 11303,95 грн. - пеня; за договором поставки від 07.06.2024 №ЦЗВ-02-02824-01 згідно Рознарядки 2 - 323095,02 грн., з яких: 239993,91 грн. - штраф та 83101,11 грн. - пеня).
Таке зменшення розміру пені суд вважає розумним та оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача.
Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги щодо стягнення штрафних санкцій підлягають частковому задоволенню в сумі 365682,97 грн.
У решті позову щодо стягнення 1462731,91 грн. штрафних санкцій суд відмовляє.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог без урахування зменшення розміру штрафних санкцій судом
Керуючись ст. ст. 2, 20, 24, 73, 74, 126, 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля Трейдком» м. Хмельницький (29000, м. Хмельницький, пр-т Миру, 69, код ЄДРПОУ 44832979) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, Код ЄДРПОУ 40075815) в особі філії «Центр забезпечення виробництва» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03049, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 11/15, код ЄДРПОУ 40081347) 365682,97 грн. (триста шістдесят п'ять тисяч шістсот вісімдесят дві гривні 97 коп.) штрафних санкцій за неналежне виконання зобов'язань за договорами поставки від 07.06.2024 № ЦЗВ-02-02724-01 та від 07.06.2024 № ЦЗВ-02-02824-01, 21940,98 грн. (двадцять одну тисячу дев'ятсот сорок гривень 98 коп.) витрат по оплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України)
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).
Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.
Повне рішення складено 17.04.2025.
Суддя О.Є. Танасюк