Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"14" квітня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/702/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Калініченко Н.В.
при секретарі судового засідання Базака А.А.
за участю представників учасників процесу:
позивача: Захарчук І.А., адвокат, ордер серії АА № 1525778 від 07 січня 2025 року,
відповідача: Луньов В.О., адвокат, ордер серії АН № 1591443 від 02 січня 2025 року, Василенко І.Ю., самопредставництво,
третьої особи: не з'явився,
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу,
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецреставрація", місто Київ,
до Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради, місто Харків,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Управління екології та благоустрою Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради, м. Харків,
про стягнення коштів, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрспецреставрація" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради про стягнення з відповідача на користь позивача 55 892 697,79 грн основного боргу, 2 010 055,12 грн процентів річних, 13 521 764,18 грн інфляційних втрат, а всього 71 424 517,09 грн, та 1 059 800,00 грн судового збору. В обґрунтування позову позивач вказав, що відповідач свої зобов'язання за договором № 663 від 24.12.2021 не виконав, не здійснив прийняття робіт в строк до 23.02.2022 (включно) та не оплатив їх в строк до 06.04.2022 (включно), у зв'язку з чим у відповідача з 07.04.2022 виникла заборгованість по оплаті виконаних позивачем робіт, на яку за період з 07.04.2022 по 04.03.2024 позивачем нараховані проценти річних та інфляційні втрати.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28 листопада 2024 року задоволено частково касаційну скаргу Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради. Рішення Господарського суду Харківської області від 29.04.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.08.2024 у справі № 922/702/24 скасовано. Справу № 922/702/24 направлено на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.
1. РУХ СПРАВИ У ГОСПОДАРСЬКОМУ СУДІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ (НОВИЙ РОЗГЛЯД)
19 грудня 2024 року, ухвалою Господарського суду Харківської області, прийнято справу № 922/702/24 до провадження судді-доповідача Калініченко Н.В. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Почато у справі № 922/702/24 підготовче провадження і призначено підготовче засідання. 14 січня 2025 року, ухвалою Господарського суду Харківської області, надано позивачу, Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрспецреставрація", дозвіл на подання додаткових пояснень (вх. № 220 від 06 січня 2025 року). Прийнято до розгляду із долученням до матеріалів справи додаткові пояснення (вх. № 220 від 06 січня 2025 року). 14 січня 2025 року, ухвалою Господарського суду Харківської області, визнано поважними причини пропуску строку для подання доказів позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрспецреставрація". Поновлено позивачу, Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрспецреставрація", строк на подання доказів, що долучені клопотаннями (вх. № 361, № 365 від 07 січня 2025 року та вх. № 961 від 14 січня 2025 року). Прийняті до розгляду із залученням до матеріалів справи докази, що долучені клопотаннями (вх. № 361, № 365 від 07 січня 2025 року та вх. № 961 від 14 січня 2025 року). 20 січня 2025 року, ухвалою Господарського суду Харківської області, задоволено заяви позивача та відповідача (вх. № 112 від 03 січня 2025 року, вх. № 117 від 03 січня 2025 року, вх. № 259 від 07 січня 2025 року), Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецреставрація" та Департамента житлово-комунального господарства Харківської міської ради, про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Управління екології та благоустрою Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради (61003, місто Харків, майдан Конституції, будинок 7; код ЄДРПОУ: 43978726). 10 березня 2025 року, протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області, долучено до матеріалів справи письмові пояснення відповідача (вх. № 6067 від 10.03.2025 року). 24 березня 2025 року, ухвалою Господарського суду Харківської області, відмовлено у задоволенні клопотання відповідача, Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради, про призначення комплексної будівельно-технічної та товарознавчої судової експертизи (вх. № 1398 від 20 січня 2025 року). 24 березня 2025 року, протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Відносно реалізації учасниками справи свого права на подання заяв по суті справи: відповідачем надано відзив (вх. № 1394 від 20 січня 2025 року), що прийнятий до розгляду із залученням до матеріалів справи ухвалою Господарського суду Харківської області від 20 січня 2025 року; позивачем надано відповідь на відзив (вх. № 2649 від 30 січня 2025 року), що прийнята до розгляду із залученням до матеріалів справи ухвалою Господарського суду Харківської області від 30 січня 2025 року; відповідачем надано заперечення на відповідь на відзив (вх. № 3692 від 10 лютого 2025 року), що прийняті до розгляду із залученням до матеріалів справи ухвалою Господарського суду Харківської області від 13 березня 2025 року. Третя особа не скористалась своїм правом на подання заяви по суті справі у вигляді пояснень, хоча належним чином повідомлена про розгляд справи.
При цьому, суд зазначає, що строки розгляду справи в порядку загального позовного провадження врегульовані розділом ІІІ ГПК України. Так, у відповідності до ч. 3 ст. 177 ГПК України, підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. В свою чергу, відповідно до ч. 1, 2 ст. 195 ГПК України, суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
Водночас, встановлені ст. 177 ГПК України строки у даній справі не є розумними в умовах воєнного стану, адже збільшений строк поштового перебігу, оголошення повітряних тривог, обстріли території України. Крім того, в межах підготовчого провадження була необхідність належного повідомлення третьої особи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України"). У пунктах 2, 4 частини 3 статті 129 Конституції України закріплені такі основні засади судочинства як: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Зазначені принципи знайшли своє відображення у статтях 7, 13 ГПК України, а тому господарські суди зобов'язані реалізовувати їх під час здійснення господарського судочинства. Закон України "Про судоустрій та статус суддів" (пункт 3 статті 7) також гарантує право кожного на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку. Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (див. рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09 жовтня 1979 року, пункт 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява №38695/97, пункт 43, ECHR 2000-II). Суд констатує про те, що під час розгляду справи, були створені належні умови для реалізації сторонами своїх прав, що передбачені ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.
2. ОПИС ПОЗИЦІЙ СТОРІН
Як зазначено у позовній заяві, на підставі договору № 663 від 24.12.2021 (надалі - Договір) ТОВ «УКРСПЕЦРЕСТАВРАЦІЯ» (підрядник) виконано для Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради, яке є правонаступником Управління екології та благоустрою Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради (замовник), роботи з відновлення елементів благоустрою території навпроти будинку № 3 по вул. Лебединській (капітальний ремонт) в м. Харків (45112000-5 - землерийні та інші земляні роботи). Відповідно до умов Додатку № 2 «Графік виконання робіт» до Договору № 663 Роботи виконувалися Позивачем у лютому 2022 року. Згідно з п. 3.1, п. 3.4 Договору № 663 ціна Договору становить 63 493 714,80 грн., є динамічною та визначається відповідно до Національного стандарту України ДСТУ БД.1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва», на основі кошторисної частини проектної документації. Пунктами 4.1.2, 4.1.4 Договору передбачено, що замовник приймає виконані роботи на підставі акту приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, підписаних уповноваженими представниками сторін та скріплених печатками сторін (у разі наявності). На виконання обов'язку, передбаченого п. 4.1.2 Договору підрядник супровідним листом № 136/02/22 від 18.02.2022, який був отриманий Замовником цією ж датою та зареєстрований за вхідним реєстраційним № 831/0/89-22, надав замовнику Акт приймання виконаних будівельних робіт форма КБ-2в № 1 на суму 8 830 314,26 грн, Акт вартості устаткування № 2 на суму 10 157 738,83 грн, Акт приймання виконаних будівельних робіт форма КБ-2в № 3 на суму 25 794 209,62 грн, Акт вартості устаткування до акту приймання виконаних робіт № 4 на суму 11 110 435,21 грн, Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форма КБ-3 за лютий 2022 року. Однак, станом на момент звернення Підрядника до суду, всупереч обов'язку, встановленому п. 6.1.1, 6.1.2, 6.1.3.1 Договору № 663, Замовник не підписав та не повернув означені документи підряднику протягом 5 днів з дня одержання, тобто в строк до 23.02.2022 (включно). Враховуючи відсутність оплати робіт, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача на користь позивача 55 892 697,79 грн основного боргу, 2 010 055,12 грн процентів річних, 13 521 764,18 грн інфляційних втрат, а всього 71 424 517,09 грн, та 1 059 800,00 грн судового збору.
20 січня 2025 року до суду від відповідача надійшов відзив (вх. № 1394). Відповідач зазначає, що спірним предметом між сторонами є виконання робіт та оплата цих робіт за лютий 2022 року. Виконання вищевказаних робіт та оплата робіт за лютий 2022 року проводилась відповідно до вимог договору № 663 від 24.12.2021 року та додаткових угод до цього договору. Додатковою угодою № 1 від 28.12.2021 року внесені зміни до договору № 663 від 24.12.2021 року, щодо умов виконання робіт та їх оплати. Додатковою угодою № 2 від 04.02.2022 року внесені зміни до договору № 663 від 24.12.2021 року, щодо умов виконання робіт, зміни договірної ціни та їх оплати. Додатковою угодою № 3 від 09.02.2022 року внесені зміни до договору № 663 від 24.12.2021 року, щодо умов фінансування виконання робіт. Додатковою угодою № 4 від 14.12.2022 року внесені зміни до договору № 663 від 24.12.2021 року щодо умов виконання робіт, їх оплати, зміни договірної ціни, строків виконання робіт та строків дії договору. Додатковою угодою № 5 від 28.12.2023 року внесені зміни до договору № 663 від 24.12.2021 року щодо умов виконання робіт, їх оплати, зміни договірної ціни, строків виконання робіт та строків дії договору. Відповідно до зобов'язань Підрядника щодо виконання робіт, визначених графіком виконання робіт (Додаток № 9), позивач повинен був виконати роботи за 2022 рік на суму 7 599 442,25 грн. Відповідно до узгодженої сторонами довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за лютий 2022 року, вартість проведених робіт та устаткування за лютий 2022 року становить 7 599 442,25 грн. Відповідно до Акту № 1 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2022 року, узгодженого сторонами, вартість проведених робіт та устаткування складає 7 599 442,25 грн. 14 лютого 2022 року, платіжним дорученням № 19 від 14.02.2022 року, відповідач оплатив фактично виконані робити в сумі 7 599 442,25 грн. Підсумовуючи вищевказане треба визначити, що сторони належним чином, на підставі вимог договору № 663 від 24.12.2021 року, з внесеними змінами, виконали в повному обсязі свої зобов'язання по проведеним роботам та їх оплаті. Водночас, аналізуючи показники вартості проведених будівельних робіт та вартості устаткування, відображені в додатку «Договірна ціна» встановлено, що розрахунки цих показників були проведені відповідно до вимог ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва", затверджених Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України «Про прийняття національного стандарту ДСТУ Б Д.1.1-1:2013» від 05.07.2013 № 293. Але, з 08.11.2021 року вищевказаний Наказ № 293 втратив чинність на підставі Наказу Міністерства розвитку громад та територій України «Про затвердження кошторисних норм України у будівництві» від 01.11.2021 року № 281. Приймаючи до уваги, що Договір укладався 24.12.2021 року, після набранні чинності Наказу № 281, вартість проведених робіт по відновленню елементів благоустрою території навпроти будинку № 3 по вул. Лебединській (капітальний ремонт) в м. Харків (45112000-5-землерійні та інші земляні роботи), повинна була визначатись на підставі Наказу № 281, так як ці роботи повністю фінансуються за бюджетні кошти. Відповідач наголошує, що зазначені в об'єктних та локальних кошторисах, відомостях ресурсів та устаткування за договором № 663 від 24.12.2021 року ціни на матеріальні ресурси не відповідають п. 6.3.3.5. цього договору, п. 4.9., п. 5.10. «Настанови з визначення вартості будівництва» в частині відповідності найменшій або середній ціні ринку будівельних матеріалів у регіоні.
30 січня 2025 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 2649). Як стверджує позивач, відповідач у поданому відзиві вже під час нового розгляду справи докорінно змінив свою правову позицію. Відповідач фактично зазначає, що позивач «перевиконав» роботи, які були замовлені за Договором. Однак, таке твердження позивач вважає таким, що має намір ввести суд в оману, та спростовується наявними в матеріалах справи доказами. До Договору сторонами складені та підписані: Договірна ціна з додатками (розрахунки №№ 1-6, відомість ресурсів, локальний кошторис), План фінансування робіт у 2022 році (Додаток № 1 до договору) та Графік виконання робіт (Додаток № 2 до договору). Ціна Договору сторонами була визначена загальною вартістю 63 493 714,80 грн. У відповіді на відзив зазначено, що на виконання своїх обов'язків, визначених п. 4.1.2 Договору, позивач виконав роботи, на підтвердження чого склав та передав Відповідачу разом з листом № 136/02/22 (отриманий цією ж датою та зареєстрований за вх. № 831/0/89-22) наступні документи: - акт приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) № 1 на суму 8830314,26 грн.; - акт вартості устаткування № 2 до акта до акту приймання виконаних будівельних робіт №1 на суму 10 157 738,83 грн.; - акт приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) № 3 на суму 25 794 209,62 грн.; - акт вартості устаткування до акту приймання виконаних робіт № 4 на суму 11 110 435,21 грн.; - довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) за лютий 2022. Однак, всупереч обов'язкам, встановленим п.п. 6.1.1., 6.1.2., 6.1.3.1. Договору, відповідач не підписав та не повернув позивачу протягом 5 днів з дня одержання, тобто в строк до 23.02.2022 (включно), надані документи, не надав підряднику відмову від їх підписання (зауваження, тощо) та не здійснив оплату виконаних підрядником робіт. Крім того, факт виконання, обсяг та вартість виконаних Позивачем робіт за Договором підтверджується наявним в матеріалах справи доказами, а також висновком експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (КНДІСЕ) за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 14278/23-44 від 16.02.2024 року.
10 лютого 2025 року до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. № 3692). Відповідач зазначає, що якщо б представник позивача уважно проаналізував надані нами документи відносно змінених сторонами об'ємів робіт, зміненої сторонами договірної ціни та оплати фактично виконаних робіт в повному обсязі, він би прийшов до єдиного висновку, що сторони належним чином, на підставі вимог Договору з внесеними змінами, виконали в повному обсязі свої зобов'язання по проведеним роботам та їх оплаті.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.
3. ВІДНОСНО ВИРІШЕННЯ СПОРУ ПО СУТІ
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини. В статті 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. При цьому, ст. 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд. Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У відповідності до ст. 173 ГК України, зі змістом якої кореспондуються і приписи ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
24 грудня 2021 року між Управлінням екології та благоустрою Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрспецреставрація" (підрядник) укладено договір № 663.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 922/702/24, направляючи на новий розгляд справу, зазначив, що суд першої та апеляційної інстанції достовірно не встановили момент переходу до Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради прав та обов'язків Управління екології та благоустрою Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради.
Під час нового розгляду, Господарським судом Харківської області встановлено наступне.
04 лютого 2022 року між Департаментом житлово-комунального господарства Харківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрспецреставрація" укладено додаткову угоду № 2 до Договору (т.с. 4, а.с. 9 (зворотня сторінка), а.с. 10). У цій додатковій угоді зазначено, що вона укладається Департаментом житлово-комунального господарства Харківської міської ради, який є правонаступником Управління екології та благоустрою Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради. Цією додатковою угодою внесено зміни до преамбули Договору та розділу XIV Договору шляхом зміни замовника з Управління екології та благоустрою Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради на Департамент житлово-комунального господарства Харківської міської ради.
В подальшому, додаткова угода № 3 від 09.02.2022 року, № 4 від 14.12.2022 року, № 5 від 28.12.2023 року укладалася вже з боку замовника Департаментом житлово-комунального господарства Харківської міської ради (т.с. 4, а.с. 10 (зворотня сторінка) -12). Означені документи не були долучені під час первісного розгляду.
Крім того, суд зазначає, що на офіційному сайті Харківської міської ради опубліковано Положення про Департамент житлово-комунального господарства Харківської міської ради, що затверджене рішенням Харківської міської ради. Судом встановлено, що у п. 1.3 цього положення зазначено, що департамент є правонаступником, зокрема Управління екології та благоустрою Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради.
У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: правонаступництва. Згідно із ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
На підставі вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що в межах правовідносин сторін за Договором 04 лютого 2022 року здійснено заміну замовника у зв'язку із наявним правонаступництвом. Конкретна дата наявності фактичного правонаступництва Управління екології та благоустрою Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради не має значення для розгляду цієї справи, адже визначальним у даному конкретному випадку є наявність заміни сторони у Договорі, що відбулася 04 лютого 2022 року. Тобто, судом встановлено, що Департамент житлово-комунального господарства Харківської міської ради є належним відповідачем у справі.
Відповідно до п. 1.1. Договору, підрядник зобов'язувався у 2021 - 2022 роках виконати замовнику роботи, зазначені в договірній ціні, а замовник - прийняти і оплатити такі роботи. Найменування робіт - відновлення елементів благоустрою території навпроти будинку № 3 по вул. Лебединській (капітальний ремонт) в м. Харків (45112000-5 - землерийні та інші земляні роботи) (надалі - роботи). Обсяг виконання робіт - одна робота (п. 1.2. договору). Згідно п.3.1., п.3.4. договору, ціна договору становить 63 493 714,80 грн. Договірна ціна є динамічною та визначається відповідно до Національного стандарту України ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва", на основі кошторисної частини проектної документації. Пунктом 2.7. Договору передбачено, що замовлення, прийомка, поставка, розвантажування, складування, зберігання, доставка на будівельний майданчик матеріалів, конструкцій виконується силами підрядника і входить в обумовлену даним договором договірну ціну. Договірною ціною до Договору сторонами встановлено вартість робіт в сумі 42 225 540,76 грн. (розділ І), а вартість устаткування - 21 268 174,04 грн. (розділ ІІ), всього - 63 493 714,80 грн. Відповідно до п. 4.1., п. 4.1.1. Договору, оплата робіт здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника на підставі акта приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2в), довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (КБ-3). Оплата виконаних робіт проводиться або після прийняття замовником закінчених робіт або поетапно проміжними платежами в міру виконання робіт протягом 30 банківських днів шляхом після оплати. Пунктами 4.1.2., 4.1.4. Договору передбачено, що замовник приймає виконані роботи на підставі акту приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2в), довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (КБ-3), підписаних уповноваженими представниками сторін та скріплених печатками сторін (у разі наявності). Акт приймання виконаних будівельних робіт передається підрядником уповноваженому представнику замовника не пізніше 20 числа звітного місяця. Замовник може відстрочити оплату робіт у разі, якщо роботи виконані підрядником з недоробками і дефектами, що зафіксовано відповідним актом при прийомі виконаних робіт. Згідно пунктів 6.1.1., 6.1.2. Договору, замовник зобов'язувався своєчасно та в повному обсязі сплачувати за виконані роботи, а також приймати виконані роботи згідно з актом приймання виконаних будівельних робіт.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання обов'язку, передбаченого п. 4.1.2. Договору, підрядник листом № 136/02/22 від 18.02.2022, який був отриманий замовником цією ж датою та зареєстрований за вхідним реєстраційним № 831/0/89-22, надав замовнику Акт приймання виконаних будівельних робіт форма КБ-2в № 1 на суму 8 830 314,26 грн, Акт вартості устаткування № 2 на суму 10 157 738,83 грн, Акт приймання виконаних будівельних робіт форма КБ-2в № 3 на суму 25 794 209,62 грн, Акт вартості устаткування до акту приймання виконаних робіт № 4 на суму 11 110 435,21 грн, Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форма КБ-3 за лютий 2022. У відповідності до п. 6.1.3.1. договору, замовник зобов'язаний підписати надані підрядником документи, що підтверджують виконання робіт, або відмовитись від їх підписання з обґрунтуванням причин, протягом 5 днів з дня одержання. Відповідно п. 11.1. договору, цей договір діє до 31.12.2022, в частині розрахунків до повного виконання сторонами взаємних зобов'язань.
Згідно позову позивач вказує, що станом на момент звернення підрядника до суду, всупереч обов'язків, встановлених п. 6.1.1., п. 6.1.2., п. 6.1.3.1. договору, замовник не підписав та не повернув підряднику протягом 5 днів з дня одержання, тобто в строк до 23.02.2022 (включно), Акт приймання виконаних будівельних робіт форма КБ-2в № 1 на суму 8 830 314,26 грн., Акт вартості устаткування № 2 на суму 10 157 738,83 грн., Акт приймання виконаних будівельних робіт форма КБ-2в № 3 на суму 25 794 209,62 грн., Акт вартості устаткування до акту приймання виконаних робіт № 4 на суму 11 110 435,21 грн., Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форма КБ-3 за лютий 2022; не надав підряднику відмову від їх підписання (зауваження, тощо); не здійснив оплату виконаних підрядником робіт. У зв'язку з немотивованою та необґрунтованою відмовою замовника від підписання зазначених документів, позивач 24.02.2022 вказав про відмову замовника від підпису.
Згідно із частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підставі ст. 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Статтею 882 Цивільного кодексу України встановлено, що замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Аналіз зазначеної норми свідчить про те, що підставою визнання акту виконаних робіт недійсним є доведення обґрунтованості відмови замовника підписати акт, тобто наявність суттєвих недоліків виконаних робіт, на які посилався замовник, відмовляючи в підписанні акту. Передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акту і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором. Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).
Отже, договір підряду складається з двох взаємопов'язаних між собою зобов'язань: 1) правовідношення, в якому виконавець має виконати роботу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов'язку; 2) правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати. Враховуючи положення наведених вище норм законодавства, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт - негайно про них заявити (зокрема, шляхом надання обґрунтованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.
Якщо замовник, в порушення вимог ст. 853, ст. 882 Цивільного кодексу України, безпідставно ухиляється від прийняття робіт, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, то нездійснення ним оплати таких робіт є, відповідно, порушенням умов договору і вимог ст. 525, ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України (постанови Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 910/2184/18, від 16.09.2019 у справі № 921/254/18, від 15.10.2019 у справі № 921/262/18). Передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором (постанови Верховного Суду від 20.04.2021 у справі № 905/411/17, від 05.02.2020 у справі № 904/2082/19, від 06.12.2019 у справі № 910/7446/18, від 21.09.2019 у справі № 917/1489/18). Відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови замовника від підписання акта (постанови Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 927/414/17, від 04.06.2018 у справі № 908/3519/16, від 05.06.2018 у справі № 910/16804/17, від 26.06.2018 у справі № 902/1370/15, від 19.09.2018 у справі № 905/1090/17, від 06.08.2018 у справі № 911/662/17, від 19.06.2019 у справі № 910/11191/18, від 18.07.2019 у справі № 910/6491/18, від 21.08.2019 у справі № 917/1489/18).
З матеріалів справи вбачається, що висновком експерта КНДІСЕ за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 14278/23-44 від 16.02.2024 за листом директора ТОВ "Укрспецреставрація" було встановлено, що обсяги та вартість фактично виконаних робіт на об'єкті "Відновлення елементів благоустрою території навпроти будинку № 3 по вул. Лебединській (капітальний ремонт) в м. Харків", за Договором, відповідають умовам відповідного договору (обсягам та вартості) та актам виконаних робіт № 1, № 3, актам вартості обладнання № 2, № 4 за лютий 2022. З висновку експерта № 14278/23-44 від 16.02.2024 вбачається, що 11.07.2023, в присутності головного інженера ТОВ "Укрспецреставрація" Юрія Кануннікова, було проведено обстеження об'єкту дослідження, території навпроти будинку № 3 по вул. Лебединській в м. Харків, де проводились роботи з капітального ремонту саме за Договором. Об'єктом дослідження є територія навпроти будинку № 3 по вул. Лебединській, де проводились роботи з капітального ремонту за Договором, та надані на дослідження документи. За результатами проведення експертизи експерт прийшов до висновку, що обсяги та вартість фактично виконаних робіт на об'єкті за Договором відповідають умовам відповідного договору (обсягам та вартості) та актам виконаних робіт № 1, № 3, актам вартості обладнання № 2, № 4 за лютий 2022 року. Про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України за завідомо неправдивий висновок експерт Грішкова Л.М. обізнана, про що зазначено у висновку. При цьому, суд зазначає, що відповідачем не подано до суду доказів на спростування висновку експерта та суми заборгованості за виконані роботи за договором у розмірі 55 892 697,79 грн.
Ураховуючи викладене, господарський суд приходить висновку, що позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання за договором, а відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, не здійснив прийняття робіт в строк до 23.02.2022 (включно) та не оплатив їх в строк до 06.04.2022 (включно), у зв'язку з чим у відповідача з 07.04.2022 виникла заборгованість по оплаті виконаних позивачем робіт в сумі 55 892 697,79 грн. Враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування суми вартості виконаних робіт за договором у розмірі 55 892 697,79 грн., суд приходить до висновку, що позовні вимоги у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмір 55 892 697,79 грн. підтверджуються матеріалам справи, вони є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо посилання відповідача на той факт, що додатковими угодами № 4 від 14.12.2023 року та № 5 від 28.12.2023 року вартість робіт зменшена до 7 599 442,25 грн, суд зазначає наступне. У відповідності до п. 3.1. Договору ціна Договору становить 63 493 714,80 грн. Водночас, додатковими угодами № 4 від 14.12.2023 року та № 5 від 28.12.2023 року вносилися зміни до п. 3.6. Договору, що передбачає суму фінансування робіт, тобто фінансову спроможність відповідача виконати свої зобов'язання на певну суму. Тобто, ціна договору та фінансування робіт не є тотожними поняттями, а додатковими угодами № 4 від 14.12.2023 року та № 5 від 28.12.2023 року не зменшувалася ціна Договору. У зв'язку із цим, посилання відповідача на зменшення ціни договору є хибним.
Відносно посилання відповідача на той факт, що в додатку «Договірна ціна» встановлено, що розрахунки проведені відповідно до вимог ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва", затверджених Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України «Про прийняття національного стандарту ДСТУ Б Д.1.1-1:2013» від 05.07.2013 № 293, але з 08.11.2021 року вищевказаний Наказ № 293 втратив чинність на підставі Наказу Міністерства розвитку громад та територій України «Про затвердження кошторисних норм України у будівництві» від 01.11.2021 року № 281, суд зазначає наступне. За інформацією, розміщеною в Тендерній пропозиції на сайті Prozorro в розділі 2 «Інша інформація», учасник розраховує ціну тендерної пропозиції відповідно до Національного стандарту України ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва". Переможцем торгів за результатами електронного аукціону 26 липня 2021 року став позивач. У разі, якщо б тендерна пропозиція Позивача не відповідала умовам технічної специфікації та іншим вимогам щодо предмета закупівлі тендерної документації, його б тендерна пропозиція була відхилена на підставі ч 1 ст. 31 ЗУ «Про публічні закупівлі». Однак, переможцем торгів за результатами електронного аукціону 26 липня 2021 року став Позивач, що свідчить про те, що його тендерна пропозиція відповідала всім вимогам, визначеним ЗУ «Про публічні закупівлі». Крім того, саме станом на момент проведення торгів, чинною була ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва». Також, сторони за вільним своїм волевиявленням підписали Договір з посиланням на це ДСТУ і на момент підписання у відповідача не виникало сумнівів щодо правильності визначення договірної ціни на підставі цього ДСТУ (в матеріалах справи відсутня така інформація).
Окремо суд звертає увагу, що у відповідності до ч. 1 ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
Направляючи на новий розгляд, суд касаційної інстанції надав суду першої інстанції вказівку лише в частині з'ясування питання наявності чи відсутності правонаступництва.
4. ВІДНОСНО СТЯГНЕННЯ ІНФЛЯЦІЙНИХ ВТРАТ ТА РІЧНИХ
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно із висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови). Також, Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
Позивачем заявлено до стягнення 2 010 055,12 грн процентів річних та 13 521 764,18 грн інфляційних втрат.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 січня 2022 року по справі № 910/18557/20 зазначено наступне: «Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду».
Здійснивши перевірку суми нарахованих позивачем річних, а також інфляційних втрат, з урахуванням постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 січня 2022 року у справі № 910/18557/20, суд прийшов до висновку, що вони здійснено арифметично вірно, а отже підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме 2 010 055,12 грн процентів річних, 13 521 764,18 грн інфляційних втрат.
5. ВІДНОСНО РОЗПОДІЛУ СУДОВИХ ВИТРАТ
Таким чином, суд прийшов до висновку про повне задоволення позовних вимог.
Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем, покладаються на відповідача.
У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року). Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1-5, 10-13, 20, 41-46, 49, 73-80, 86, 123, 129, 194-196, 201, 208-210, 216-220, 232, 233, 236-238, 240, 241, 316 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецреставрація" задовольнити повністю.
Стягнути з Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради (61003, місто Харків, майдан Конституції, будинок 7; код ЄДРПОУ: 43927048) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецреставрація" (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 1-5, офіс 521; код ЄДРПОУ: 42026141) 55 892 697,79 грн основного боргу, 2 010 055,12 грн процентів річних, 13 521 764,18 грн інфляційних втрат та судові витрати (сплачений судовий збір) у розмірі 1 059 800,00 грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "18" квітня 2025 р.
Суддя Н.В. Калініченко