номер провадження справи 5/172/21
14.04.2025 Справа № 908/3185/21
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі Соколові А.А., розглянувши матеріали справи
За позовом: Дочірнього підприємства "Профіт Хаб" Чернігівської регіональної торгово-промислової палати (юридична адреса: вул. Ринкова, буд. 7, м. Чернігів, 14000; адреса для листування: пр. Миру, буд. 28, кв. 203, м. Чернігів, 14000; код ЄДРПОУ 41697846)
До відповідача: Комунального підприємства "Бердянськводоканал" Бердянської міської ради (пр. Східний, буд. 97, м. Бердянськ, Запорізька область, 71100; код ЄДРПОУ 37622628; електронна пошта: 37622628@mail.gov.ua)
про стягнення 96 752,23 грн.,
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
02.11.2021 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Дочірнього підприємства "Профіт Хаб" Чернігівської регіональної торгово-промислової палати № б/н від 25.10.2021 до Комунального підприємства "Бердянськводоканал" Бердянської міської ради про стягнення 96 752,23 грн.
02.11.2021 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3185/21 в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Розгляд справи по суті розпочато з 02.12.2021, запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії та подати усі наявні в них докази, які стосуються предмету спору.
15.11.2021 від Комунального підприємства "Бердянськводоканал" Бердянської міської ради через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач заперечив проти доводів викладених у позовній заяві та просить суд у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою суду від 16.11.2021 № 908/3185/21 відмовлено у задоволенні клопотання Дочірнього підприємства "Профіт Хаб" Чернігівської регіональної торгово-промислової палати про забезпечення проведення судового засідання, призначеного на 02.12.2021 в режимі відеоконференцзв'язку.
24.11.2021 від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд позов задовольнити у повному обсязі. Також, до вказаної відповіді позивачем доданий детальний розрахунок сум судових витрат № б/н від 22.11.2021 (вх. № 24352/08-08/21 від 24.11.2021), згідно якого загальна суми витрат на професійну правничу допомогу склала 19 000,00 грн.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.12.2021 розгляд справи № 908/3185/21 вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, відкрите провадження у справі в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 24.01.2022 о 10 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін визнано обов'язковою.
Ухвалою суду від 10.01.2022 відмовлено у задоволенні заяви Комунального підприємства "Бердянськводоканал" Бердянської міської ради про забезпечення проведення судового засідання, призначеного на 24.01.2022 о 10:30 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи "EasyCon".
Ухвалою суду від 24.01.2022 № 908/3185/21 розгляд справи у підготовчому провадженні відкладено на 28.02.2022 на 10 год. 30 хв.
01.02.2022 від КП "Бердянськводоканал" БМР до суду надійшли додаткові пояснення по суті спору.
24.02.2022 в Україні введено воєнний стан.
Ухвалою суду від 11.03.2022 № 908/3185/21 відкладено підготовче засідання. Дату та час першого судового засідання з розгляду справи по суті вирішено визначити у відповідній ухвалі суду після усунення обставин, які зумовлюють загрозу життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду в умовах воєнної агресії проти України. Запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.
Господарський суд Запорізької області не припинив здійснювати судочинство.
Запорізька міська територіальна громада не відноситься до територій проведення воєнних (бойових) дій, та/або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).
Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 24.01.2025 № 908/3185/21 підготовче засідання по справі призначено на 19.02.2025 об 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) учасників справи, запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.
Ухвалою суду від 17.02.2025 клопотання Дочірнього підприємства "Профіт Хаб" Чернігівської регіональної торгово-промислової палати про забезпечення проведення судового засідання призначеного на 19.02.2025 об 11 год. 00 хв. в режимі відеоконференції задоволено.
Ухвалою суду від 19.02.2025 закрите підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті та перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 12.03.2025 о 12 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін, яке проводити в режимі відеоконференції.
Ухвалами від 12.03.2025 та 20.03.2025 судом оголошено перерву з розгляду справи по суті до 14.04.2025 о 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін, яке проводити в режимі відеоконференції.
У судовому засіданні 14.04.2025 об 12 год. 00 хв. представник позивача - Полянська К.В. була відсутня в підсистемі «Електронний суд» ЕСІКС для участі в режимі відеоконференції, телефонні дзвінки секретаря судового засідання станом на 12:20 представником позивача залишені без відповіді, у зв'язку з чим суд закрив протокол судового засідання в режимі відеоконференції.
Представники позивача та відповідача у судове засідання 14.04.2025 не з'явились.
Відповідач про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце призначеного судового засідання повідомлений належним чином шляхом доставлення до електронного кабінету та оприлюдненням тексту вказаної ухвали суду на офіційному веб-сайті "Судова влада України" в мережі Інтернет. Клопотань про розгляд справи без участі уповноваженого представника або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Хід судового процесу фіксувався шляхом складання протоколу судового засідання, який долучений до матеріалів справи.
Як вбачається з позовної заяви в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 18.12.2020 між позивачем та відповідачем укладений договір № Д-352/20 про постачання електричної енергії споживачу, за умовами якого позивач зобов'язався продати електричну енергію відповідачу для забезпечення потреб електроустановок КП "Бердянськводоканал" БМР, а відповідач оплатити позивачу вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснити інші платежі за умовами цього договору. На виконання умов договору у період з січня по березень 2021 позивач здійснив поставку електричної енергії відповідачу на загальну суму 3 958 252,04 грн. Проте, відповідач здійснив оплату за послугу з передачі електричної енергії з порушення строків, визначених п. 5.8. договору. У зв'язку із порушенням відповідачем строків оплати позивачем нараховано пеню за період з 25.01.2021 по 07.07.2021 у розмірі 76 779,47 грн. та втрати від інфляції за період з травня по червень 2021 на суму 19 972,76 грн. Керуючись ст. ст. 525, 530, 610, 612, 625 ЦК України, позивач просить суд позов задовольнити в повному обсязі та стягнути з відповідача на користь позивача 96 752,23 грн. Також, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати на надання правової допомоги у розмірі 19 000,00 грн.
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог зазначивши, що відповідно до ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами. Відповідно до п.п.4 п.3 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020р. № 530-IX на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги. Карантинні заходи установлено з 01.03.2020 по 31.12.2021 постановами КМ України від 11.03.2020 №211, від 20.05.2020 №392, від 22.07.2020 №641, від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хворобиCOVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Таким чином, вимоги про стягнення пені не підлягають задоволенню. Щодо вимоги про стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 19 972,76 грн. відповідач зазначив, що до позовної заяви не додано розрахунку інфляційних нарахувань та доказів в обґрунтування неможливості їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від позивача. Щодо витрат на професійну правничу допомогу відповідач зазначив, що до позовної заяви додано попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правову допомогу від 25.10.2021, відповідно до якого до витрат на правничу допомогу включено: - зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції; - збір доказів: підготовка та подання претензії до КП «Бердянськводоканал» БМР; - підготовка та подання заяви до Господарського суду Запорізької області від 25.01.2021 про стягнення заборгованості за договорами поставки. Справа №908/3185/21 не є складною, оскільки предметом спору є вимога про стягнення 3% річних, інфляційних нарахувань на суму боргу, який виник внаслідок невиконання умов договору, при цьому відповідач до подання позову не надавав позивачу заперечення щодо кількості та вартості отриманої електричної енергії, що підтверджується підписаними актами приймання-передачі №46 від 31.01.2021, №73 від 28.02.2021, №169 від 31.03.2021. У зв'язку з цим, у адвоката були всі необхідні дані для складення позовної заяви, не було необхідності у адвоката збирати докази, а саме підготовка та подання претензії до відповідача, оскільки можливість подання позову про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань не передбачає обов'язкове досудове врегулювання спору, а також у адвоката не було необхідності у додатковому застосуванні інших нормативно-правових актів, крім ЦК України та ГК України. У самій позовній заяві зазначено, що позивач у справі №908/1464/21 раніше вже звертався до суду з вимогами про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, тобто у позивача не було необхідності ще раз зустрічатися та консультуватися з адвокатом щодо нарахування стягуваних сум та складати нову позовну заяву. При цьому, згідно попереднього (орієнтовного) розрахунку витрат на правову допомогу від 25.10.2021, передбачено витрати на підготовку та подання заяви до Господарського суду Запорізької області від 25.01.2021 про стягнення заборгованості за договором поставки. Однак, виходячи з формулювання ст. 625 ЦК України, 3% річних та інфляційні нарахування не є заборгованістю. Просить суд відмовити у задоволенні позову.
У відповіді на відзив на позовну заяву позивач зазначив, що спірні правовідносин сторін регулюються Законом України «Про ринок електричної енергії» та ПРРЕЕ, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312. Нарахування пені погоджено сторонами у п. 9.3. договору. Розділом 12 договору врегульовано питання настання форс-мажорних обставин. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів настання форс-мажорних обставин відповідно до Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні». Відповідач не інформував позивача про настання форс-мажорних обставин. Розрахунок втрат від інфляції із визначенням періоду наведено у тексті позовної заяви. Щодо судових витрат: заява, яка була додано до позову, містила орієнтовний розрахунок витрат на правничу допомогу. Суду надано докази витрат на правничу допомогу на загальну суму 19 000,00 грн.
Станом на 14.04.2025 відповідач заперечень на відповідь на відзив на адресу суду не надіслав, а також й доказів повної або часткової оплати суми, заявленої позивачем до стягнення.
У судовому засіданні 14.04.2025 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд
Як вбачається з матеріалів справи, 18.12.2020 між Комунальним підприємством «Бердянськводоканал» Бердянської міської ради (замовник, споживач) та Дочірнім підприємством «ПРОФІТ ХАБ» Чернігівської регіональної торгово-промислової палати (постачальник) укладений договір про постачання електричної енергії споживачу № Д-352/20 (договір), відповідно до п. 1.1. якого, цей договір про постачання електричної енергії споживачу встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії.
Згідно з п. 1.2. договору, умови цього договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ).
Пунктом 2.1. договору передбачено, що за цим договором постачальник продає електричну енергію (код ДК 021:2015-0931000-5 - «Електрична енергія») споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.
Обов'язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу/передачі, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу/передачі електричної енергії (п. 2.2 договору).
Строк (термін) постачання електричної енергії з 01 січня по 31 грудня 2021 включно (п. 3.1. договору).
Місце надання послуг зазначається у Додатку № 1 до договору (п. 3.2. договору).
Загальна вартість (ціна) цього договору становить 15 213 855,00 грн., у т.ч. ПДВ: 2 535 642,50 грн. та не включає послуг з розподілу електричної енергії. Послуги з розподілу електричної енергії оплачуються споживачем безпосередньо оператору, з яким споживач уклав договір розподілу електричної енергії (п. 5.1. договору).
Пунктом 5.5. договору передбачено, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Відповідно до п. 5.6. договору, розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок, зазначений у рахунках на оплату електричної енергії. При цьому, споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, он0лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу постачальника та в іншій не заборонений законодавством спосіб.
Згідно з п. 5.7. договору, оплата вважається здійсненою після того, як на рахунок, зазначений у рахунках на оплату електричної енергії, надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього договору.
Споживач здійснює оплату за послугу з передачі електричної енергії через постачальника.
Оплата за послугу з передачі електричної енергії за цим договором проводиться споживачем на підставі рахунку, виставленого постачальником.
Постачальник при виставленні рахунку споживачу за послуги з передачі електричної енергії вказує обсяг наданих послуг у розрахунковому періоді та розмір плати за послугу, що надана оператором системи передачі електричної енергії.
Розрахунок за послугу з передачі електричної енергії проводиться на підставі тарифу, встановленого регулятором та чинного на дату його проведення «…».
Пунктом 5.8. договору сторони визначили, що оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в наступному порядку:
1-й платіж - до 25 числа місяця, що передує розрахунковому місяцю, у розмірі 33 % вартості очікуваного обсягу споживання електричної енергії на розрахунковий період;
2-й платіж - до 25 числа розрахункового місяця у розмірі 33 % вартості очікуваного обсягу електричної енергії на розрахунковий період.
Остаточний розрахунок споживача за електричну енергію за розрахунковий період здійснюється в строк до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим, відповідно до фактично спожитого обсягу електричної енергії (п. 5.8. договору).
У разі порушення споживачем строків оплати за цим договором постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати (п. 5.11. договору).
Споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору (п. 6.2. договору).
Відповідно до п. 9.1. договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором, сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.
За прострочення строків оплати споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожний банківський день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (п. 9.3. договору).
Цей договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2021, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами передбачених договором зобов'язань (п. 13.1. договору).
Сторонами підписано Додаток № 1 до договору - Специфікація, в якій визначено місце поставки електричної енергії, ціна електричної енергії, порядок поставки.
Позивачем виставлені рахунки на оплату: № 530 від 28.12.2020 на суму 1 387 074,31 грн., № 10 від 20.01.2021 на суму 1 266 730,15 грн. та № 82 від 19.02.2021 на суму 1 304 447,58 грн.
На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв електричну енергію за період з січня 2021 по березень 2021 на загальну суму 2 710 541,58 грн., що підтверджується підписаними між сторонами Актами приймання-передачі № 46 від 31.01.2021 на суму 1 183 863,46 грн., № 73 від 28.02.2021 та № 69 від 31.03.2021 на суму 333 227,06 грн. (а.с. 26-28).
У зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати вартості використаної (купованої) електричної енергії за договором, позивач неодноразово направляв на адресу відповідача вимоги про сплату заборгованості (№ 131 від 12.04.2021, № 150 від 29.04.2021, № б/н від 28.07.2021), що підтверджується матеріалами справи (а.с. 29-39).
Як встановлено судом, в рахунок погашення заборгованості за договором КП «Бердянськводоканал» Бердянської міської ради здійснені наступні оплати: 28.12.2020 - 416 122,29 грн., 27.01.2021 - 30 000, 00 грн., 28.01.2021 - 20 000,00 грн., 01.02.2021 - 5 000, 00 грн., 02.02.2021 - 207 000,00 грн., 03.02.2021 - 169 122,29 грн., 04.02.2021 - 120 000,00 грн., 05.02.2021 - 45 000,00 грн., 08.02.2021 - 35 000,00 грн., 02.03.2021 - 200 000,00 грн., 03.03.2021 - 30 000,00 грн. , 05.04.2021 - 21 618,88 грн., 12.04.2021 - 20 000,00 грн., 19.04.2021 - 50 000,00 грн., 20.04.2021 - 50 000,00 грн., 07.07.2021 - 1 291 678,12 грн. (а.с. 48-69). Загальна сума здійснених платежів за договором № Д-352/20 від 18.12.2020 складає 2 710 541,58 грн.
Згідно з підписаним обома сторонами до акту звіряння взаєморозрахунків № б/н від 09.07.2021, станом на 08.07.2021 сальдо складає 0,00 грн. (а.с .47).
У зв'язку із порушенням відповідачем строків оплати за договором № Д-352/20 від 18.12.2020, позивачем нараховано пеню за період з 25.01.2021 по 07.07.2021 у розмірі 76 779,47 грн. та втрати від інфляції за період з травня по червень 2021 на суму 19 972,76 грн.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, додаткові пояснення, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Зобов'язанням відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 Цивільного Кодексу України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір.
Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України за загальним правилом господарський договір викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками, разом з тим, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, шляхом обміну листами, факсограмами тощо, шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону та договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або ін. подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Також, ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Таким чином, на підставі вказаних вище дій позивача, який поставив товар, та дій відповідача, який цей товар прийняв, у сторін виникли взаємні права та обов'язки: у позивача - право вимагати оплати за поставлений товар, а у відповідача - обов'язок сплатити вартість отриманого товару.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а замовник приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 691 ЦК України передбачено, що замовник зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується (споживачеві, абонентові)енергетичні та інші ресурси, передбаченні договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Частиною 3 ст. 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що Споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Приписами статті 526 ЦК України та частини 1 ст. 193 ГК України унормовано, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як свідчать матеріали справи та встановлено судом, відповідачем порушені строки виконання договору про постачання електричної енергії споживачу № Д-352/20 від 18.12.2020 в частині здійснення оплати у визначені строки.
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язань, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.
Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).
Згідно з ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).
Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 ГК України).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за період з 25.01.2021 по 07.07.2021 у розмірі 76 779,47 грн. за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», враховуючи принцип диспозитивності, суд приходить до висновку, що вказана сума розрахована вірно, відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає стягненню з відповідача.
Заперечення відповідача щодо стягнення пені з посиланням на п.п.4 п.3 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020р. № 530-IX судом до уваги не приймаються, оскільки вказаною нормою Закону забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів саме за житлово-комунальні послуги, в той час як предметом розгляду справи є стягнення за договором постачання електричної енергії саме як товарної продукції Споживачу Постачальником електричної енергії.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних витрат за період з травня по червень 2021 у розмірі 19 972,76 грн. за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», враховуючи принцип диспозитивності, суд приходить до висновку, що вказані суми розраховані вірно, відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають стягненню з відповідача.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 19 000,00 грн.
24.03.2021 між Адвокатським бюро Катерини Кулініч «Скай Лоерс» (далі - бюро) та ДП «Профіт Хаб» Чернігівської торгово-промислової палати (далі - клієнт) укладено договір № 26/21 про надання правничої допомоги (далі - договір № 26/21), відповідно до п. 1.1. якого бюро приймає доручення клієнта та бере на себе зобов'язання надати клієнту правову допомогу щодо: представництва інтересів клієнта у спірних правовідносинах з КП «Бердянськводоканал» Бердянської міської ради за договором № Д-352/20 від 18.12.2020; надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань; складання звернень (заяв, скарг, пропозицій) та інших документів досудового врегулювання; складання процесуальних документів (заперечень, клопотань, претензій, позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг, заяв про вжиття заходів забезпечення позову та інших документів відповідно до вимог процесуального законодавства); представництва та захисту інтересів клієнта в будь-яких органах державної влади, …, а також у судах … .
Розмір гонорару, який клієнт сплачує бюро за надану в межах цього договору правову допомогу, визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього договору. Така додаткова угода може бути викладена у формі додатку до договору, який набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін (п. 3.1. договору № 26/21).
28.07.2021 бюро та клієнтом підписано додаткову угоду № 2 до договору № 26/21, відповідно до умов якої сторони домовились, що в рамках даної додаткової угоди надається професійна допомога щодо представництва клієнта у спірних правовідносинах з КП «Бердянськводоканал» Бердянської міської ради щодо стягнення пені та інфляційних нарахувань по договору № Д-352/20 на постачання електричної енергії споживачу від 18.12.2020. Розмір гонорару за надання правничої допомоги в рамках додаткової угоди № 2 складатиме 20 % від ціни спору або ціни позову.
22.11.2021 клієнтом та бюро підписано Акт приймання-передачі наданих послуг судових витрат (суми гонорару за надану правничу допомогу за договором № 26/21 від 24.03.2021), відповідно до якого клієнту надано наступну правову допомогу:
1. Надання усних та письмових юридичних консультацій у спірних правовідносинах - 8 год. (4 000,00 грн.).
2. Підготовка та подання претензії на 2 арк. від 28.07.2021 - 2 год (2 000,00 грн.).
3. Вивчення судової практики у спірних правовідносинах - 4 год. (3 000,00 грн.).
4. Складання, оформлення і надсилання позовної заяви з додатками, включаючи роботу помічників адвоката - 6 год. (7 000,00 грн.).
5. Складання, оформлення і надсилання відповіді на відзив з додатками, включаючи роботу помічників адвоката - 3 год. (3 000,00 грн.).
6. Сума по наданню правничої допомоги склала 19 000,00 грн.
7. Жодних претензій по якості та обсягу робіт замовник немає.
Також, позивачем додано рекомендації щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару, затверджених рішенням Ради адвокатів Чернігівської області № 99 від 16.04.2021, відповідно до яких: Справи ГПК. Складання позовної заяви - від 10 000,00 грн., участь у суді першої інстанції - від 16 000,00 грн. + 3 000,00 грн. (за другий і наступні судодні), гонорар за прийняття рішення на користь клієнта від 5 %.
Відповідач заперечив щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу з огляду на таке. До позовної заяви додано попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правову допомогу від 25.10.2021, відповідно до якого до витрат на правничу допомогу включено: - зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції; - збір доказів: підготовка та подання претензії до КП «Бердянськводоканал» БМР; - підготовка та подання заяви до Господарського суду Запорізької області від 25.01.2021р. про стягнення заборгованості за договорами поставки.Справа №908/3185/21 не є складною, оскільки предметом спору є вимога про стягнення 3% річних, інфляційних нарахувань на суму боргу, який виник внаслідок невиконання умов договору, при цьому відповідач до подання позову не надавав позивачу заперечення щодо кількості та вартості отриманої електричної енергії, що підтверджується підписаними актами приймання-передачі №46 від 31.01.2021, №73 від 28.02.2021, №169 від 31.03.2021.У зв'язку з цим у адвоката були всі необхідні дані для складення позовної заяви, не було необхідності у адвоката збирати докази, а саме підготовка та подання претензії до відповідача, оскільки можливість подання позову про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань не передбачає обов'язкове досудове врегулювання спору, а також у адвоката не було необхідності у додатковому застосуванні інших нормативно-правових актів, крім ЦК України та ГК України. У самій позовній заяві зазначено, що позивач у справі №908/1464/21 раніше вже звертався до суду з вимогами про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, тобто у позивача не було необхідності ще раз зустрічатися та консультуватися з адвокатом щодо нарахування стягуваних сум та складати нову позовну заяву.При цьому згідно попереднього (орієнтовного) розрахунку витрат на правову допомогу від 25.10.2021 передбачено витрати на підготовку та подання заяви до Господарського суду Запорізької області від 25.01.2021 про стягнення заборгованості за договорами поставки. Однак виходячи з формулювання ст.625 ЦК України 3% річних та інфляційні нарахування не є заборгованістю.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено види судових витрат. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з вимогами п.п. 1-2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Крім того, ч. 4-5 зазначеної статті передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Необхідність несення витрат на професійну правничу допомогу є наслідком звернення до суду з позовною заявою за захистом порушеного права. Вказані дії зумовили потребу у представництві інтересів позивача в суді, а також виконання інших пов'язаних дій.
Відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відтак, чинним законодавством не заборонено права суду присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, за рахунок іншої сторони адвокатські витрати у меншому розмірі, який погоджений у договорі між адвокатом та його клієнтом.
Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути не лише доведений, а документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Положення Господарського процесуального кодексу України передбачають можливість покладення на іншу сторону витрат з оплати наданих послуг саме адвокатом.
Відповідно до положень статей 11,15 Господарського процесуального кодексу України, питання про співмірність заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.
Надавши оцінку усім доданим доказам з урахуванням складності цієї справи врахувавши критерії співмірності розміру заявлених витрат на правничу допомогу, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, суд зауважує, що розділення перелічених у пунктах 1-4 послуг правничої допомоги згідно з Актом приймання-передачі від 22.11.2021 на загальну суму 14 000,00 грн. є штучним, оскільки по суті охоплює одну послугу та спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.
Крім цього, заявлений позивачем розмір адвокатських витрат на суму 19 000,00 грн. це 20 % у співвідношенні до ціни позову (96 752,23 грн.), що є неспівмірними щодо складності даної справи, а також занадто завищеним з огляду на обсяги наданої адвокатом правової допомоги та змісту цієї допомоги.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про те, що справедливим та співмірним є зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 10 000,00 грн. від попередньо заявленої суми (19 000,00 грн.), який відповідає критерію розумної необхідності таких витрат. Решту витрат на правничу допомогу у розмірі 9 000,00 грн. покласти на позивача.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно із ст. 1291 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Підсумовуючи викладене, оцінивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності Сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Бердянськводоканал" Бердянської міської ради (пр. Східний, буд. 97, м. Бердянськ, Запорізька область, 71100; код ЄДРПОУ 37622628) на користь Дочірнього підприємства "Профіт Хаб" Чернігівської регіональної торгово-промислової палати (юридична адреса: вул. Ринкова, буд. 7, м. Чернігів, 14000; адреса для листування: пр. Миру, буд. 28, кв. 203, м. Чернігів, 14000; код ЄДРПОУ 41697846) пеню у розмірі 76 779 (сімдесят шість тисяч сімсот сімдесят дев'ять) грн. 47 коп., інфляційні витрати на суму 19 972 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят дві) грн. 76 коп., витрати зі сплати судового збору на суму 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.
Повний текст рішення складено та підписано 18.04.2025.
Суддя К.В. Проскуряков
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.