вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"08" квітня 2025 р. Cправа № 902/75/25
Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни,
за участю секретаря судового засідання Багулової Є.О.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська Електропостачальна Компанія", 54017, Миколаївська область, місто Миколаїв, вулиця Погранична, будинок 39/1, ідентифікаційний код юридичної особи 42129888
до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця, 21015, Вінницька область, Вінницький район, місто Вінниця, вулиця Стрілецька, будинок 87, ідентифікаційний код юридичної особи 08320218
про стягнення 12 857 647, 35 гривень
за участю представників :
від позивача - адвокат Сурикова І.А., згідно ордеру
від відповідача - Попатенко С.В., у порядку самопредставництва
До Господарського суду Вінницької області 24.01.2025 надійшла позовна заява № б/н від 24.01.2025 (вх. № 78/25 від 24.01.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська Електропостачальна Компанія" до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця про стягнення 12 857 647,35 гривень заборгованості за спожиту електричну енергію, що виникла внаслідок невиконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії № 100/9 від 21.11.2024.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.01.2025 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.
Ухвалою від 29.01.2025 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі 902/75/25, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 27.02.2025 о 10:00 год.
10.02.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № б/н від 10.02.2025 (вх. № 01-34/1378/25) у якому останній заперечив щодо заявлених позовних вимог з підстав зазначених у відзиві, у задоволенні позову просив відмовити.
14.02.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив № б/н від 14.02.2025 (вх. № 01-34/1542/25 від 14.02.2025).
Судове засідання 27.02.2025 не відбулось у зв'язку з надходженням до суду повідомлення про замінування приміщення суду.
Ухвалою від 27.02.2025 судом повідомлено учасників справи про призначення підготовчого судового засідання у справі №902/75/25 на 18.03.2025 о 09:30.
Ухвалою від 18.03.2025 судом закрито підготовче провадження у справі № 902/75/25, призначено справу № 902/75/25 до судового розгляду по суті у судовому засіданні 08.04.2025 року о 12:00 год.
На визначену судом дату у судове засідання з'явились представники обох сторін.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні щодо заявлених позовних вимог заперечив, у задоволенні позову просив відмовити.
У судовому засіданні судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївська Електропостачальна Компанія" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця про стягнення 12 857 647,35 гривень заборгованості за спожиту електричну енергію.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що заявлена до стягнення заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором договору про постачання електричної енергії № 100/9 від 21.11.2024 в частині оплати за поставлену та спожиту електричну енергію за грудень 2024 року.
Відповідач у відзиві підтвердив укладення між сторонами договору №100/9 про постачання електричної енергії, разом з тим зазначив, що 20.12.2024 ТОВ "Миколаївська електропостачальна компанія" було надано КЕВ м. Вінниця акт №1 про прийняття-передавання товарної продукції на загальну суму 13 300 906,04 грн. та рахунок №100/9/12/1 від 20.12.2024, який було оплачено КЕВ м. Вінниця.
Надалі, як зазначено відповідачем 14 січня 2025 року ТОВ "Миколаївська електропостачальна компанія" було надано до КЕВ м. Вінниця акт про прийняття-передавання товарної продукції на загальну суму 12 857 647,35 грн. Водночас, КЕВ м. Вінниця було повернуто цей акт без підпису, оскільки сума зазначена у акті на 2 394 559,79 грн. перевищує загальну ціну договору.
Також відповідачем у відзиві з посиланням на статті 3, 23 Бюджетного кодексу України зауважено, що КЕВ м. Вінниця є бюджетною установою, яка фінансується виключно з державного бюджету України, бюджетний період становить один календарний рік та що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
З урахуванням наведеного відповідач у задоволенні позову просив відмовити.
Позивач у відповіді на відзив зауважив, що обов'язок визначення обсягів спожитої електричної енергії, покладено законом на оператора системи розподілу, тобто АТ "Вінницяобленерго" та позивачем для формування платіжних документів використано дані комерційного обліку, зокрема щодо обсягів спожитої електричної енергії споживачем, отриманими від оператора системи розподілу. Додатковою угодою №1 від 29.11.2024 року ціна на електричну енергію була знижена до 6,09602 грн. без ПДВ за 1 кВт*год; 7,31522 грн. з ПДВ за 1 кВт*год.
За твердженням позивача, рахунок на оплату за спожиту відповідачем у грудні 2024 року електричну енергію був виставлений відповідачу на підставі даних комерційного обліку із застосуванням ціни на електричну енергію, яка погоджена сторонами, тобто з чітким дотриманням норм законодавства та умов договору.
Щодо рахунку від 20.12.2024 в сумі 13 300 906,04 грн. позивачем зауважено, що вказаний рахунок був виданий відповідно до пункту 5.9. договору, оплачений відповідачем, щодо вказаної обставини позивач не заперечує, докази сплати додані до позовної заяви (докази часткової оплати заборгованості).
Щодо посилання відповідача на приписи Бюджетного кодексу України позивач зазначив, що відповідач як юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за договором і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб, в тому числі і від надходження бюджетних асигнувань.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено таке.
21 листопада 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївська Електропостачальна Компанія" (далі - позивач, постачальник) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Вінниця (далі споживач, відповідач) було укладено договір № 100/9 про постачання електричної енергії (далі - договір) (т. 1 а.с. 10-16).
Відповідно до пункту 1.1. договору умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі" з урахуванням особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 (далі - Особливості), Закону України "Про ринок електричної енергії", Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Регулятор), від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ), інших нормативно-правових актів.
Згідно з пунктом 2.1. договору за цим договором постачальник зобов'язується поставити споживачу у 2024 році електричну енергію (код ДК 021:2015 - 09310000-5 - "Електрична енергія") (надалі - електрична енергія, товар, електроенергія), а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість електричної енергії на умовах цього договору.
За умовами пункту 2.3. договору очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період з 01.12.2024р. по 31.12.2024 р. включно становить 3200000 кВт*год. та відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у оператора системи.
Відповідно до пункту 2.4. договору обсяги закупівлі електричної енергії можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків та потреби споживача в електроенергії.
Згідно з пунктом 2.5. договору вказаний договір не передбачає оплату споживачем послуги розподілу електричної енергії через постачальника. Вартість тарифу розподілу оплачує споживач за окремим договором із ОСР.
Пунктом 3.1. договору визначено, що початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві - приєднанні, яка є додатком 1 до цього договору.
Відповідно до пункту 3.3. договору постачальник за цим договором не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, крім передбаченої умовами цього договору
Згідно з пунктом 3.4. договору постачальник зобов'язується поставити споживачу електричну енергію в строк з 01.12.2024р. до 31.12.2024 р. включно.
За умовами пункту 3.5. договору місце постачання електричної енергії: за місцем знаходження об'єктів споживача. У зв'язку з виконанням Квартирно-експлуатаційним відділом м. Вінниця покладених на нього завдань, місця поставки товару (об'єкти) споживача не є вичерпними та можуть змінюватися сторонами в межах орієнтовної (планової) загальної кількості (обсягів закупівлі) товару.
Пунктом 5.1. договору сторони передбачили, що загальна ціна договору становить 23 763 993,60 грн. (двадцять три мільйони сімсот шістдесят три тисячі дев'ятсот дев'яносто три гривні 60 копійок), з урахуванням ПДВ 3 960 665,60 грн. (три мільйони дев'ятсот шістдесят тисяч шістсот шістдесят п'ять гривень 60 копійок), з них по джерелам фінансування: кошти державного бюджету: 13 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 2 166 666,67грн; спеціальний фонд державного бюджету, в т. ч. кошти отримані від орендарів та платних споживачів (відновлення понесення видатків): 10 763 993,60грн., в т.ч. ПДВ 1793998,93грн.
Джерело фінансування закупівлі може змінюватися протягом строку дії договору, всі зміни оформлюються шляхом підписання додаткових угод.
Відповідно до пункту 5.2. договору ціна цього договору, яка передбачена в п. 5.1. договору, передбачає максимальну вартість електричної енергії, яка може бути поставлена споживачу за цим договором, за виключенням ч. 6 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
Згідно з пунктом 5.3. договору ціна за 1 кВт на день укладення цього договору становить: 6,18854грн. без ПДВ, ПДВ: 1,23771 грн, разом з ПДВ: 7,42625грн.
За умовами пунктів 5.3.1., 5.3.2. договору сторони домовились, що торгівельна надбавка є сталою величиною та не може змінюватися протягом дії договору. Поставка електричної енергії за цим договором здійснюється за ціною визначеною за результатами торгів (з урахуванням пункту 5.4. договору), при цьому сторони погодили, що в разі зменшення ціни за одиницю товару на РДН за підсумками листопада 2024 р. - здійснюється перерахування ціни згідно формули передбаченої у пункту 5.3. договору шляхом укладання додаткової угоди.
Відповідно до пункту 5.7. договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
За умовами пункту 5.8. договору оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на рахунок із спеціальним режимом використання постачальника (далі - спецрахунок).
Оплата по цьому договору буде здійснюватися за рахунок бюджетних коштів. Розрахунки за спожиту електроенергію проводяться відповідно до вимог Бюджетного кодексу України.
Згідно з пунктом 5.9. договору оплата електричної енергії здійснюється споживачем протягом 10 календарних днів за умови наявності бюджетного фінансування, отримання та підписання акту приймання-передачі електричної енергії та рахунку відповідно до обсягів поставленої електричної енергії.
Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок оплати, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електроенергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.
Порядок розрахунку за договором: сторони погодили, що обсяг спожитого товару у грудні 2024 року, визначається як сума двох складових: обсягу спожитого товару з 1 по 20 грудня за даними комерційного обліку споживача та прогнозованого обсягу споживання товару споживачем у період з 21 по 31 грудня з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущений товар згідно з даними комерційного обліку.
Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього договору. Спецрахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни.
Якщо сума коштів, отриманих постачальником за споживання товару споживачем у грудні 2024 року, більша, ніж вартість фактично поставленого (спожитого товару) відповідно до акту, постачальник зобов'язаний повернути на поточний рахунок споживача сплачений надлишок коштів протягом 10 днів з моменту звернення споживача.
Відповідно до пункту 5.11. договору рахунки та акти приймання-передачі електричної енергії надаються постачальником споживачу не пізніше 23 грудня 2024 року, відповідно до обсягів поставленої, розподіленої переданої та купленої електричної енергії за відповідний розрахунковий період, у відповідності до пункту 5.9. договору.
Споживач протягом п'яти днів з дати одержання примірників актів приймання- передачі електричної енергії, зобов'язується повернути постачальнику один примірник акту приймання-передачі електричної енергії, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання. При відсутності письмової відмови та факту надсилання підписаного примірника акту приймання-передачі постачальнику, акт приймання-передачі вважається затвердженим споживачем. Вмотивованою відмовою від підписання сторони визнають:
- фактичні обсяги споживання надані постачальником не відповідають даним комерційного обліку;
- ціна за одиницю товару не відповідає умовам договору;
- акт неналежним чином оформлено (відсутність підпису, печатки).
Відповідно до пункту 5.12. договору фактично спожитий обсяг електричної енергії у розрахунковому періоді визначається на підставі даних комерційного обліку та фіксується в акті приймання - передачі (акті прийняття-передавання / акті прийому-передачі).
Згідно з пунктом 5.13. договору заборгованість у споживача перед постачальником виникає лише в разі несвоєчасної оплати за спожиту електричну енергію.
За умовами пункту 5.14. договору у разі виникнення у споживача заборгованості за поставлену електричну енергію за цим договором, споживач повинен звернутися до постачальника із пропозицією про складення графіка погашення заборгованості на строк не більше 12 місяців та за вимогою постачальника подати документи, що підтверджують неплатоспроможність (обмежену платоспроможність) споживача. Графік погашення заборгованості оформляється додатком до цього договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості. Укладення сторонами та дотримання споживачем графіка погашення заборгованості не звільняє споживача від здійснення поточних платежів за цим договором.
Відповідно до пункту 5.17. договору, порядок організації комерційного обліку електричної енергії та надання даних комерційного обліку електричної енергії здійснюється постачальником послуг комерційного обліку відповідно до вимог Закону України "Про ринок електричної енергії", "Кодексу комерційного обліку електричної енергії", ПРРЕЕ та "Правил ринку", інших нормативно-правових актів. Функції постачальника послуг комерційного обліку виконує Оператор системи розподілу.
Цей договір набирає чинності з дати підписання сторонами та діє по 31.12.2024 року включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (пункт 14.1. договору).
21.11.2024 відповідачем підписано заяву-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу із зазначеними у ній персональними даними споживача та переліком точок комерційного обліку споживача та 21.11.2024 сторонами підписано також комерційну пропозицію як додаток 2 до договору (т. 1 а.с. 19-22).
Договір та всі додатки до договору підписані уповноваженими представниками сторін, підписи яких скріплено печатками сторін.
29.11.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївська Електропостачальна Компанія" та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Вінниця підписано додаткову угоду № 1 до договору про постачання електричної енергії № 100/9 від 21.11.2024 (т. 1 а.с. 16 (зворотна сторона), 17).
Відповідно до пункту 1 додаткової угоди № 1 до договору сторони погодили на виконання п. 5.3. договору, із врахуванням зміни середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед" за листопад 2024 року, відповідно до даних ДГГ "Оператора ринку", що розміщені на сайті https://www.oree.com.ua/. Сторони розрахували ціну електричної енергії за підсумком розрахункового періоду, листопада 2024року, та дійшли взаємної згоди:
1.1. Зменшити ціну за одиницю товару з 01 грудня 2024 року без зміни загальної вартості договору, та відповідно викласти у новій редакції пункт 5.3. Договору:
"5.3. Ціна за 1 кВт на день укладення цього Договору становить: 6,18854 грн. без ПДВ, ПДВ: 1,23771 грн., разом з ПДВ: 7,42625грн.
Ціна на електричну енергію, що постачається споживачу за цим договором, визначається відповідно до формули, зазначеної у договорі та додатковій угоді
Ціна за І кВт з 01.12.2024 становить: 6,09602 грн. без ПДВ, ПДВ: 1,21920 грн, разом з ПДВ: 7,31522 грн., в тому числі відповідно до формули Цф = (Цс3 +ТІ (Єр+ V)*1.2, де: Цсз (без ПДВ) - 5,56745 грн., Тпер (без ПДВ) - 0,52857 грн., V (без ПДВ) - 0,0грн.".
Згідно укладеної між сторонами 13.12.2024 додаткової угоди № 2 до договору про постачання електричної енергії № 100/9 від 21.11.2024 сторони дійшли згоди доповнити розділ "Перелік точок Комерційного обліку споживача" додатку №1 договору додатковою точкою комерційного обліку споживача за № 167 (т. 1 а.с. 17 (зворотна сторона)).
20.12.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївська Електропостачальна Компанія" та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Вінниця підписано додаткову угоду № 3 до договору про постачання електричної енергії № 100/9 від 21.11.2024 (т. 1 а.с. 18, 18 (зворотна сторона)).
Відповідно до пункту 1 додаткової угоди № 3 до договору сторони погодили збільшити суму коштів державного бюджету на 831,46 грн (вісімсот тридцять одна гривня 46 копійок), зменшити суму коштів спеціального фонду державного бюджету, в т.ч. кошти отримані від орендарів платних споживачів (відновлення понесених видатків) на 831,46 грн (вісімсот тридцять одна гривня 46 копійок) та відповідно викласти у новій редакції пункт 5.1. договору:
"5.1. Загальна ціна договору становить 23 763 993,60 грн. (двадцять три мільйони сімсот шістдесят три тисячі дев'ятсот дев'яносто три гривні 60 копійок), з урахуванням ПДВ 3 960 665,60 грн. (три мільйони дев'ятсот шістдесят тисяч шістсот шістдесят п'ять гривень 60 копійок), з них по джерелам фінансування: кошти державного бюджету: 13 000 831,46грн., в т.ч. ПДВ 2 166 805,24грн; спеціальний фонд державного бюджету, в т. ч. кошти отримані від орендарів та платних споживачів (відновлення понесення видатків): 10 763 162,14грн, в т.ч. ПДВ 1793860,36грн.
Джерело фінансування закупівлі може змінюватися протягом строку дії договору, всі зміни оформлюються шляхом підписання додаткових угод.".
Обставина щодо постачання позивачем та споживання відповідачем електричної енергії у грудні 2024 у обсязі 3 575 906 кВт*год підтверджується наданим витягом з файлу обміну даними між ОСР та ТОВ "Миколаївська Електропостачальна Компанія" зокрема по споживачу КЕВ м. Вінниця за грудень 2024 року (т.1 а.с. 6-9).
Як вбачається із матеріалів справи 20.12.2024 позивачем на виконання пункту 5.9. договору складено акт про прийняття-передавання товарної продукції № 1 про надання електричної енергії з 01.12.2024 по 20.12.2024 у кількості 1 818 250 кВт*год на суму 13 300 906,04 гривень та сформовано рахунок № 100/9/12/1 від 20.12.2024 на вказану суму (т. 1 а.с. 43, 43 (зворотна сторона)).
Акт про прийняття-передавання товарної продукції № 1 від 20.12.2024 спільно підписано представниками сторін та скріплено їх печатками.
25.12.2024 відповідачем сплачено на користь позивача 13 000 831,46 гривень згідно платіжного доручення № 2658 від 25.12.2024 та 300 074,58 гривень згідно платіжного доручення № 504 від 25.12.2024, що загалом складає 13 300 906,04 гривень (т. 1 а.с. 26, 26 (зворотна сторона)).
31.12.2024 позивачем на виконання пункту 5.9. договору складено акт про прийняття-передавання товарної продукції про надання електричної енергії з 21.12.2024 по 31.12.2024 у кількості 1 757 656 кВт*год на суму 12 857 647,35 гривень та сформовано рахунок № 100/9/12/1 від 08.01.2025 на вказану суму (т. 1 а.с. 42, 42 (зворотна сторона)).
Відповідачем вказаний акт повернуто позивачу без підпису (т. 1 а.с. 40, 41).
Обсяг спожитої відповідачем електричної енергії у грудні 2024 році відображено позивачем у акті прийняття-передавання товарної продукції від 31.12.2024 у якому, зокрема, відображено загальну кількість спожитої відповідачем електричної енергії у розмірі 3 575 906 кВт*год на загальну суму 26 158 553,39 гривень (т. 1 а.с. 28).
За твердженням позивача, вартість спожитої відповідачем електричної енергії у грудні 2024 в розмірі 12 857 647,35 гривень відповідачем не оплачено.
Доказів погашення заборгованості у розмірі 12 857 647,35 гривень матеріали справи не містять.
У зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості за спожиту електричну енергію позивач звернувся до суду із позовом про стягнення 12 857 647,35 гривень заборгованості.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Предметом спору у цій справі є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача заборгованості за договором про постачання електричної енергії № 100/9 від 21.11.2024 у розмірі 12 857 647,35 гривень за грудень 2024 року, що виникла внаслідок невиконання відповідачем умов зазначеного договору з оплати поставленої електричної енергії.
Відповідно до статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин.
Здійснюючи правову кваліфікацію спірних правовідносин та вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог, судом враховано таке.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом частини 1 статті 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно частини 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до статті 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 ЦК України).
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Положеннями статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами
Проаналізувавши умови укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою укладений між cторонами договір є договором поставки електричної енергії (енергопостачання).
Відповідно до статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Згідно частини 1 статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг (пункт 4.3 розділу IV Правил роздрібного ринку електричної енергії).
Розрахунки споживача за електричну енергію здійснюються за розрахунковий період, який, як правило, становить календарний місяць відповідно до умов договору (абз. 1 пункту 4.19. розділу IV Правил роздрібного ринку електричної енергії).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, у той же час відповідач свої зустрічні зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати за отриману електричну енергію за грудень 2024 року у розмірі 12 857 647,35 гривень належним чином не виконав.
Суд зазначає, що 21 листопада 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївська Електропостачальна Компанія" та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Вінниця було укладено договір № 100/9 про постачання електричної енергії за умовами якого позивач як постачальник зобов'язався поставити споживачу у 2024 році електричну енергію (код ДК 021:2015 - 09310000-5 - "Електрична енергія"), а відповідач як споживач - прийняти та оплатити вартість електричної енергії на умовах цього договору.
Відповідно до пунктів 4.13., 4.14 розділу IV Правил роздрібного ринку електричної енергії для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку. Платіжний документ (рахунок) формується електропостачальником за обсяг електричної енергії згідно з обраною комерційною пропозицією.
У матеріалах справи містяться акт про прийняття-передавання товарної продукції № 1 про надання електричної енергії з 01.12.2024 по 20.12.2024 у кількості 1 818 250 кВт*год на суму 13 300 906,04 гривень, акт про прийняття-передавання товарної продукції про надання електричної енергії з 21.12.2024 по 31.12.2024 у кількості 1 757 656 кВт*год на суму 12 857 647,35 гривень, обсяг спожитої відповідачем електричної енергії у грудні 2024 року відображено позивачем у акті прийняття-передавання товарної продукції від 31.12.2024 (3 575 906 кВт*год на загальну суму 26 158 553,39 гривень).
Дослідивши зазначені акти прийняття-передавання товарної продукції за грудень 2024 року, судом установлено, що зазначені документи містять посилання на умови договору № 100/9 від 21.11.2024, відображають зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції та її вартість, підпис уповноваженої особи та відтиск печатки позивача.
Отримання актів та рахунків відповідачем не заперечується.
Акти та рахунки сформовано та надіслано позивачем відповідачу у відповідності до вимог пункту 5.9. договору.
Відмова від підписання акту про прийняття-передавання товарної продукції з 21.12.2024 по 31.12.2024 у кількості 1 757 656 кВт*год на суму 12 857 647,35 гривень не є вмотивованою відповідно до положень пункту 5.11. договору.
Таким чином, обов'язок відповідача щодо оплати поставленої електричної енергії за визначений у позові період (грудень 2024 року) настав з огляду на отримання відповідних рахунків та актів прийняття-передавання товарної продукції.
Згідно частини 1 статті 45 Закону України "Про ринок електричної енергії", розподіл електричної енергії здійснюється оператором системи розподілу.
Суб'єктом господарювання, який здійснює господарську діяльність з розподілу електричної енергії на території Вінницької області є АТ "Вінницяобленерго", відповідно до умов ліцензії (постанова НКРЕКП №414 від 13 листопада 2018 року).
Статтею 46 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що саме оператор системи розподілу (у даному випадку АТ "Вінницяобленерго") забезпечує комерційний облік відповідно до Закону, Правил та Кодексу комерційного обліку, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
За спірний період відповідачу проведені нарахування на підставі даних про обсяги спожитої електричної енергії, отриманих від оператора системи розподілу (АТ "Вінницяобленерго").
Загальний обсяг електричної енергії, нарахованої відповідачу за грудень 2024 року становить 3 575 906 кВт*год та саме такий обсяг електричної енергії, нарахованої за грудень 2024 року Квартирно-експлуатаційному відділу м. Вінниця третьою особою як ОСР передано постачальнику - ТОВ "Миколаївська Електропостачальна Компанія".
Обсяг спожитої електричної енергії за спірний період відповідачем визнається.
Позивачем у відповідності до пункту 5.9. договору відображено у актах прийняття-передавання товарної продукції та рахунках на оплату активної електричної енергії за грудень 2024 обсяг поставленої відповідачу електричної енергії за спірний період на підставі даних про обсяг спожитої електричної енергії, отриманих від оператора системи розподілу (АТ "Вінницяобленерго") за фактично відпущений товар згідно з даними комерційного обліку.
З урахуванням викладеного, суд вважає доводи відповідача щодо перевищення загальної ціни договору як підстави для відмови у задоволенні позовних вимог є безпідставними.
Посилання відповідача на відсутність у нього, як бюджетної установи, необхідного фінансування, суд відхиляє, оскільки такі обставини не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову.
Положеннями частини 2, 3 статті 13 ЦК України передбачено, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Згідно вимог частини 2 статті 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Аналогічні положення містяться у статті 617 ЦК України.
Відповідно до статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав.
За висновками Великої Палати Верховного Суду (див.: постанови від 19.05.2020 у справі N 910/719/19, від 29.09.2020 у справі N 688/2908/16-ц), зазначений принцип включає, зокрема обов'язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість та добросовісно вести переговори; сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності.
Матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до Державної казначейської служби з метою проведення оплати заборгованості за спожиту електроенергію за грудень 2024 року у сумі 12 857 647,35 гривень, відмови органу казначейської служби у реєстрації бюджетних зобов'язань, а також вжиття відповідачем інших належних заходів з метою виконання зобов'язання перед позивачем та недопущення виникнення його прострочення.
Таким чином, відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (зазначений висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 07.11.2019 у справі № 916/1345/18).
Відповідно до вимог статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Положеннями статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно пункту 5 частини 1 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.
Як убачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, у той же час відповідач взяті на себе зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати спожитої електричної енергії за грудень 2024 року у розмірі 12 857 647,35 гривень належним чином не виконав, внаслідок чого було допущено прострочення у виконанні грошового зобов'язання.
Доказів сплати заявленого до стягнення основного боргу у розмірі 12 857 647,35 гривень повністю чи частково (платіжні доручення, банківські виписки тощо) матеріали справи не містять, а тому позивач обґрунтовано звернувся з позовом до суду про стягнення несплаченої суми заборгованості за спожиту електричну енергію за грудень 2024 року у розмірі 12 857 647,35 гривень.
Приймаючи до уваги, що розмір заявленої до стягнення суми боргу відповідає фактичним обставинам справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 12 857 647,35 гривень боргу за спожиту електричну енергію за грудень 2024 року є обгрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до вимог статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).
Згідно статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частини 1-2 статті 86 ГПК України).
Під час розгляду справи, судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, у тому числі подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Враховуючи викладене, суд не надає детальної відповіді на кожний аргумент та довід учасників справи, оскільки такі доводи та аргументи не впливають на висновки суду у цій справі.
Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 12 857 647,35 гривень заборгованості за спожиту електричну енергію за грудень 2024 року є обгрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні до суду позивачем згідно платіжної інструкції № 2605 від 24.01.2025 року сплачено судовий збір у розмірі 154 291,77 гривень.
Відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені у повному обсязі, витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 154 291,77 гривень покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця (21015, Вінницька область, Вінницький район, місто Вінниця, вулиця Стрілецька, будинок 87, ідентифікаційний код юридичної особи 08320218) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська Електропостачальна Компанія" (54017, Миколаївська область, місто Миколаїв, вулиця Погранична, будинок 39/1, ідентифікаційний код юридичної особи 42129888) 12 857 647,35 гривень (дванадцять мільйонів вісімсот п'ятдесят сім тисяч шістсот сорок сім гривень, 35 копійок) заборгованості за спожиту електричну енергію та 154 291,77 гривень (сто п'ятдесят чотири тисячі двісті дев'яносто одну гривню, 77 копійок) судових витрат на сплату судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Примірник судового рішення надіслати сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.
Повне рішення складено 17 квітня 2025 р.
Суддя Шамшуріна М.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи;
2,3 - сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.