17 квітня 2025 року
м. Черкаси
Справа № 705/2222/24
Провадження № 22-ц/821/577/25
Категорія: 302000000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Карпенко О.В.
суддів: Новікова О.М., Гончар Н.І.
за участю секретаря: Глущенко І.В.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
представник позивача: адвокат Трепак Олександр Іванович
відповідач: Уманська міська рада
представник відповідача: Семенко Ольга Сергіївна
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника Уманської міської ради - Семенко Ольги Сергіївни на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20 січня 2025 року (ухвалене під головуванням судді Єщенко О.І. в приміщенні Уманського міськрайонного суду Черкаської області) у справі за позовом ОСОБА_1 до Уманської міської ради про скасування рішення органу місцевого самоврядування, -
Короткий зміст позовних вимог
11 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Уманської міської ради про скасування рішення органу місцевого самоврядування.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішенням Уманської міської ради від 06.10.2023 № 37-58/8 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий № 7110800000:02:003:2070 за адресою: АДРЕСА_1 , для встановлення земельного сервітуту площею 0,0060 га та вирішено укласти з ОСОБА_1 договір про встановлення особистого земельного сервітуту.
25.10.2023 між Уманською міською радою та ОСОБА_1 був укладений Договір про встановлення особистого земельного сервітуту.
Відповідно до п. 1 Розділу І Договору, особистий сервітут встановлюється для проїзду на транспортному засобі по наявному шляху площею 0,0060 га за рахунок земель житлової та громадської забудови комунальної власності Уманської міської ради за адресою АДРЕСА_1 в інтересах ОСОБА_1 , згідно з показом плану-схеми земельної ділянки. Кадастровий номер земельної ділянки 7110800000:02:003:2070.
30.10.2023 державним реєстратором Виконавчого комітету Уманської міської ради Ковбасюк А.П. здійснено державну реєстрацію Договору про встановлення особистого земельного сервітуту, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2824811371108, кадастровий номер земельної ділянки 7110800000:02:003:2070.
На виконання вимог Договору, позивач 17.11.2023 здійснювала оплату за користування сервітутом, що підтверджується квитанціями.
12.01.2024 позивач звернулась до відповідача із скаргою про неможливість користування земельним сервітутом, оскільки у цьому їй чинить перешкоди власник будинку АДРЕСА_1 - ОСОБА_2 .
02.04.2024 ОСОБА_1 було вручено лист від 02.04.2024 № 01/02-01/Г-26/2529, яким повідомлено, що її заява розглядалася 12.01.2024, 01.02.2024 та 15.02.2024. Одночасно цим листом їй повідомлено, що рішенням Уманської міської ради від 29.03.2024 № 33-66/8 припинено договір про встановлення особистого земельного сервітуту.
Позивач вважає таке рішення незаконним, оскільки порушуються її права та інтереси, що і стало підставою для звернення до суду. Жодної підстави, визначеної законом або Договором, для припинення земельного сервітуту, у даному випадку не існує та у відповідача були відсутні підстави та повноваження самостійно скасовувати рішення та в односторонньому порядку розривати договір про встановлення земельного сервітуту. Ні умовами Договору, ні положеннями закону не передбачено таких підстав розірвання договору в односторонньому порядку як особисте (безпідставне та необґрунтоване) рішення Уманської міської ради.
Наведені обставини стали підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з вказаним позовом, в якому позивачка просила визнати протиправним та скасувати рішення Уманської міської ради восьмого скликання (66 сесія) від 29 березня 2024 року № 33-66/8 «Про припинення договору про встановлення особистого земельного сервітуту за адресою: АДРЕСА_1 ».
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20 січня 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Уманської міської ради восьмого скликання (66 сесія) від 29 березня 2024 року № 33-66/8 «Про припинення договору про встановлення особистого земельного сервітуту за адресою: АДРЕСА_1 ».
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки чинне законодавство не містить таких підстав розірвання в односторонньому порядку договору про встановлення земельного сервітуту як недодержання правил добросусідства та наявність рекомендацій щодо повернення громаді незаконно відчужених об'єктів, то такі підстави не могли слугувати основою для прийняття оскаржуваного рішення.
З огляду на те, що встановлені законодавцем та умовами договору підстави припинення сервітуту у рішенні № 33-66/8 від 29.03.2024 відсутні, то останнє не відповідає вимогам чинного законодавства, порушує права позивача, у зв'язку з чим підлягає визнанню незаконним та скасуванню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі, поданій 13 лютого 2025 року, представник Уманської міської ради - Семенко О.С., вважаючи оскаржуване рішення необґрунтованим, таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи, постановленим з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, просила скасувати рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20 січня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що Уманська міська рада мала всі законні підстави та повноваження самостійно приймати рішення щодо припинення договору сервітуту, оскільки умовами договору та положеннями закону передбачено підстави для розірвання договору в односторонньому порядку шляхом прийняття відповідного рішення.
Скаржник стверджує, що підставою для ухвалення органом місцевого самоврядування оскаржуваного рішення також було використання сервітуарієм земельної ділянки не за цільовим призначенням, порушення місцевих правил та законодавства про землеустрій.
Відзив на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов на адресу Черкаського апеляційного суду 06 березня 2025 року, представник ОСОБА_1 - адвокат Трепак О.І, вважаючи доводи апеляційної скарги безпідставними, просив відмовити у її задоволенні, а рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20 січня 2025 року залишити без змін.
Фактичні обставини справи
Як вбачається з наявних матеріалів справи, ОСОБА_1 являється власником 1/2 частки квартири АДРЕСА_2 на підставі Договору дарування від 21.09.2020, посвідченого приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Черкаської області Животовською Н.Г. за реєстровим номером № 2486, та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 21.09.2020 № 224796460.
Будинок АДРЕСА_3 розташований на земельній ділянці площею 0,0522 га, кадастровий № 7110800000:02:003:0394, з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Відповідно до Договору дарування від 21.09.2020, посвідченого приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Черкаської області Животовською Н.Г., реєстр № 2487, та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 21.09.2020 № 224802058 ОСОБА_1 являється власником 1/2 частки земельної ділянки площею 0,0522 га, кадастровий № 7110800000:02:003:0394, з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташовану по АДРЕСА_3 .
Рішенням Уманської міської ради від 06.10.2023 № 37-58/8 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий № 7110800000:02:003:2070 за адресою: АДРЕСА_1 , для встановлення земельного сервітуту площею 0,0060 га та вирішено укласти з ОСОБА_1 договір про встановлення особистого земельного сервітуту.
25.10.2023 між Уманською міською радою та ОСОБА_1 укладено Договір про встановлення особистого земельного сервітуту, відповідно до якого по АДРЕСА_1 в інтересах ОСОБА_1 було встановлено особистий сервітут для проїзду на транспортному засобі по наявному шляху площею 0,0060 га за рахунок земель житлової та громадської забудови комунальної власності Уманської міської ради.
Відповідно до п. 1 Розділу І Договору, особистий сервітут встановлюється для проїзду на транспортному засобі по наявному шляху площею 0,0060 га за рахунок земель житлової та громадської забудови комунальної власності Уманської міської ради за адресою АДРЕСА_1 в інтересах ОСОБА_1 , згідно з показом плану-схеми земельної ділянки. Кадастровий номер земельної ділянки 7110800000:02:003:2070.
Згідно з п. 1 Розділу ІІ Договору сервітут встановлено строком на 5 років.
Річна плата за сервітут пунктом 1 Розділу ІІІ Договору визначена у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки на дату підписання сторонами договору, згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку становить 34552,19 грн, та складає 1036,57 грн. Сума плати за сервітут у 2023 році становить 247,07 грн за період з 06.10.2023 по 31.12.2023.
Відповідно до п. 8 Розділу ІІІ Договору у разі невнесення сервітуарієм плати за користування сервітутом протягом шести місяців підряд Договір вважається розірваним в односторонньому порядку. З моменту дострокового розірвання Договору сервітуарій втрачає право користування сервітутом, що тягне за собою скасування Уманською міською радою відповідного рішення.
Права відповідача передбачені в п. 1 Розділу IV Договору, у тому числі: у разі порушення сервітуарієм умов Договору достроково розірвати (припинити) Договір в порядку, визначеному чинним законодавством, а у випадках, передбачених в Договорі, в порядку, вказаному у ньому (п/п 5); в односторонньому порядку розірвати даний Договір та прийняти рішення про скасування рішення власника у випадку порушення сервітуарієм пункту 8 Розділу ІІІ, підпунктів 8-10 пункту 4 Розділу IV цього Договору (п/п 9).
Згідно із п. 2 Розділу IV Договору, власник зобов'язаний не перешкоджати використанню земельної ділянки в межах встановленого сервітуту.
Права позивача прописані у п. 3 Розділу IV Договору, серед яких є: право вимагати усунення перешкод, які виникають при використанні земельної ділянки, відносно якої встановлено сервітут (п/п 2).
Пунктом 4 Розділу IV Договору ОСОБА_1 взяла на себе зобов'язання, крім іншого: виконувати пункт 3 Розділу ІІІ Договору, вносити плату своєчасно та у повному обсязі (п/п 1); не погіршувати якісні характеристики та екологічний стан землі (п/п 3).
Умови зміни, припинення і дострокового розірвання договору прописані у Розділі V Договору, згідно з яким: дострокове розірвання Договору можливе за взаємною згодою сторін, або у судовому порядку. Дострокове розірвання Договору має здійснюватися за умови письмового попередження іншої сторони за 30 днів (п. 1); договір припиняється на підставах, визначених ст. 406 ЦК України (п. 2).
Згідно з п. 3 Розділу V Договору розірвання Договору допускається в односторонньому порядку за умови: 1) використання сервітуарієм земельної ділянки не за цільовим призначенням, порушення місцевих правил та законодавства про благоустрій; 2) самовільне будівництво на земельній ділянці; 3) невнесення або неповне внесення плати за сервітут протягом 6 місяців підряд. Підставою для розірвання в односторонньому порядку Договору є рішення сесії Уманської міської ради про розірвання Договору сервітуту.
Відповідно до п. 1 Розділу VІІІ Договору право сервітуту виникає після підписання цього Договору сторонами з дати його реєстрації.
30.10.2023 державним реєстратором Виконавчого комітету Уманської міської ради Ковбасюк А.П. здійснено державну реєстрацію Договору про встановлення особистого земельного сервітуту, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2824811371108, кадастровий номер земельної ділянки 7110800000:02:003:2070.
Позивач 17.11.2023 здійснила оплату за користування сервітутом, що підтверджується квитанцією від 17.11.2023 № 0.0.3309998816.1
Також відповідно до доданих до позовної заяви доказів позивачем ОСОБА_1 було внесено грошові кошти як оплату за користування сервітутом за січень 2024 року в сумі 124,00 грн (квитанція від 12.01.2024 № 0.0.3409071149.1); за лютий 2024 року в сумі 82,00 грн (квитанція від 01.02.2024 № 0.0.3447149209.1); за березень 2024 року в сумі 85,00 грн (квитанція від 10.03.2024 № 0.0.3517516498.1); за квітень 2024 року в сумі 82,00 грн (квитанція від 05.04.2024 № 0.0.3567122585.1).
12.01.2024 позивач звернулась до відповідача зі скаргою про неможливість користування земельним сервітутом, оскільки у цьому їй чинить перешкоди власник будинку АДРЕСА_1 - ОСОБА_2 .
02.04.2024 ОСОБА_1 було вручено лист від 02.04.2024 № 01/02-01/Г-26/2529, яким повідомлено, що її заява розглядалася 12.01.2024, 01.02.2024 та 15.02.2024. Також у листі зазначено, що рішенням Уманської міської ради від 29.03.2024 № 33-66/8 припинено договір про встановлення особистого земельного сервітуту.
29.03.2024 відповідач прийняв рішення № 33-66/8 «Про припинення договору про встановлення особистого земельного сервітуту за адресою: АДРЕСА_1 ».
Відповідно до квитанції № 0.0.4058809275.1 від 11.12.2024 ОСОБА_1 сплачено кошти за встановлення земельного сервітуту на суму 643 грн 00 коп.
Позиція Черкаського апеляційного суду
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Коло питань, пов'язаних із правом земельного сервітуту, врегульовано главою 16 ЗК України.
Відповідно частини першої статті 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).
Зміст сервітуту визначено статтею 403 ЦК України.
Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (частина перша статті 79 ЗК України).
Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру (частина перша статті 79-1 ЗК України). Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (частина четверта статті 79-1 ЗК України).
Відповідно до статті 99 ЗК України власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів: а) право проходу та проїзду на велосипеді; б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; в) право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм); в-1) право на будівництво та розміщення об'єктів нафтогазовидобування; в-2) право на розміщення об'єктів трубопровідного транспорту; г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку; д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми; е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми; є) право прогону худоби по наявному шляху; ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд; з) інші земельні сервітути.
Згідно зі статтею 100 ЗК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки.
Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Аналогічна правова норма закріплена статтею 402 ЦК України.
Відповідно до статті 101 ЗК України дія земельного сервітуту зберігається у разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої встановлений земельний сервітут, до іншої особи. Земельний сервітут не може бути предметом купівлі-продажу, застави та не може передаватися будь-яким способом особою, в інтересах якої цей сервітут встановлено, іншим фізичним та юридичним особам.
Згідно зі статтями 102 ЗК України та 406 ЦК України дія земельного сервітуту підлягає припиненню у випадках: а) поєднання в одній особі суб'єкта права земельного сервітуту, в інтересах якого він встановлений, та власника земельної ділянки; б) відмови особи, в інтересах якої встановлено земельний сервітут; в) рішення суду про скасування земельного сервітуту; г) закінчення терміну, на який було встановлено земельний сервітут; ґ) невикористання земельного сервітуту протягом трьох років; д) порушення власником сервітуту умов користування сервітутом.
На вимогу власника земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, дія цього сервітуту може бути припинена в судовому порядку у випадках: а) припинення підстав його встановлення; б) коли встановлення земельного сервітуту унеможливлює використання земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, за її цільовим призначенням.
Державна реєстрація прав сервітуту, які поширюються на частину земельної ділянки, здійснюється після внесення відомостей про таку частину до Державного земельного кадастру (частина одинадцята статті 79-1 ЗК України).
Рішенням Уманської міської ради від 06.10.2023 № 37-58/8 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий № 7110800000:02:003:2070 за адресою: АДРЕСА_1 , для встановлення земельного сервітуту площею 0,0060 га та вирішено укласти з ОСОБА_1 договір про встановлення особистого земельного сервітуту.
25.10.2023 між Уманською міською радою та ОСОБА_1 укладено Договір про встановлення особистого земельного сервітуту, відповідно до якого по АДРЕСА_1 в інтересах ОСОБА_1 було встановлено особистий сервітут для проїзду на транспортному засобі по наявному шляху площею 0,0060 га за рахунок земель житлової та громадської забудови комунальної власності Уманської міської ради.
Відповідно до п. 1 Розділу І Договору, особистий сервітут встановлюється для проїзду на транспортному засобі по наявному шляху площею 0,0060 га за рахунок земель житлової та громадської забудови комунальної власності Уманської міської ради за адресою АДРЕСА_1 в інтересах ОСОБА_1 , згідно з показом плану-схеми земельної ділянки. Кадастровий номер земельної ділянки 7110800000:02:003:2070.
Згідно з п. 1 Розділу ІІ Договору, сервітут встановлено строком на 5 років.
Права відповідача передбачені в п. 1 Розділу IV Договору, у тому числі: у разі порушення сервітуарієм умов Договору достроково розірвати (припинити) Договір в порядку, визначеному чинним законодавством, а у випадках, передбачених в Договорі, в порядку, вказаному у ньому (п/п 5); в односторонньому порядку розірвати даний Договір та прийняти рішення про скасування рішення власника у випадку порушення сервітуарієм пункту 8 Розділу ІІІ, підпунктів 8-10 пункту 4 Розділу IV цього Договору (п/п 9).
Згідно із п. 2 Розділу IV Договору, власник зобов'язаний не перешкоджати використанню земельної ділянки в межах встановленого сервітуту.
Права позивача прописані у п. 3 Розділу IV Договору, серед яких є: право вимагати усунення перешкод, які виникають при використанні земельної ділянки, відносно якої встановлено сервітут (п/п 2).
Умови зміни, припинення і дострокового розірвання договору прописані у Розділі V Договору, згідно з яким: дострокове розірвання Договору можливе за взаємною згодою сторін, або у судовому порядку. Дострокове розірвання Договору має здійснюватися за умови письмового попередження іншої сторони за 30 днів (п. 1); договір припиняється на підставах, визначених ст. 406 ЦК України (п. 2).
Згідно з п. 3 Розділу V Договору, розірвання Договору допускається в односторонньому порядку за умови: 1) використання сервітуарієм земельної ділянки не за цільовим призначенням, порушення місцевих правил та законодавства про благоустрій; 2) самовільне будівництво на земельній ділянці; 3) невнесення або неповне внесення плати за сервітут протягом 6 місяців підряд. Підставою для розірвання в односторонньому порядку Договору є рішення сесії Уманської міської ради про розірвання Договору сервітуту.
Відповідно до п. 1 Розділу VІІІ Договору право сервітуту виникає після підписання цього Договору сторонами з дати його реєстрації.
30.10.2023 державним реєстратором Виконавчого комітету Уманської міської ради Ковбасюк А.П. здійснено державну реєстрацію Договору про встановлення особистого земельного сервітуту, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2824811371108, кадастровий номер земельної ділянки 7110800000:02:003:2070.
Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується той факт, що у визначеному законом порядку між ними укладений договір земельного сервітуту, при цьому, сторони належним чином виконували умови цього договору.
Разом з тим, підставою для прийняття 29.03.2024 року Уманською міською радою рішення № 33-66/8 «Про припинення договору про встановлення особистого земельного сервітуту за адресою: АДРЕСА_1 » слугувало недодержанням громадянами правил добросусідства з урахуванням рекомендації постійної комісії з питань комунальної власності, містобудування, архітектури, земельних відносин, підприємництва, реклами, туризму, повернення громаді незаконно відчужених об'єктів (протоколи від 01 лютого 2024 року № 93, від 15 лютого 2024 року № 94, від 29 лютого 2024 року № 96).
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується й суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні у справі докази та надавши їм належну правову оцінку, обґрунтовано вважав що, оскільки в оскаржуваному рішенні відсутні посилання на положення ст. 102 ЗК України, ст. 406 ЦК України та конкретні підстави, визначені законом та умовами Договору для розірвання цього Договору в односторонньому порядку та припинення сервітуту, то такі підстави як недодержання правил добросусідства та наявність рекомендацій щодо повернення громаді незаконно відчужених об'єктів не могли слугувати аргументованою основою для прийняття оскаржуваного рішення.
Доводи апеляційної скарги та посилання скаржника на те, що підставою для ухвалення органом місцевого самоврядування оскаржуваного рішення було використання сервітуарієм земельної ділянки не за цільовим призначенням, порушення місцевих правил та законодавства про землеустрій, апеляційний суд вважає необґрунтованим, оскільки в рішенні № 33-66/8 «Про припинення договору про встановлення особистого земельного сервітуту за адресою: АДРЕСА_1 » така підстава не відображена та в матеріалах справи відсутні докази будь-яких порушень стороною позивача умов Договору про встановлення особистого земельного сервітуту від 25 жовтня 2023 року.
Крім того, за вірними висновками місцевого суду, саме по собі посилання відповідача про дотримання процедури прийняття оскаржуваного рішення, не свідчить про правомірність такого рішення з огляду на встановлені законодавцем підстави припинення сервітуту та відсутність посилання на такі підстави у рішенні № 33-66/8 від 29.03.2024.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з оскаржуваним судовим рішенням, правильність висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що рішення суду першої інстанції ухвалене без додержання норм матеріального та процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (§ 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00).
При цьому, апеляційний суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).
Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
У поданому відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Трепак О.І. просив суд стягнути з відповідача на свою користь витрати на правову допомогу, понесені позивачкою в суді апеляційної інстанції у розмірі 2000 грн.
Відповідно до ч. 1. п. 1ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до ч. 1ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження надання правової допомоги, позивачем надано копію ордеру про надання правничої допомоги №1101583 від 06 березня 2025 року, додаткову угоду від 06 березня 2025 року до Договору №5/01/24, акт приймання наданих послуг від 06 березня 2025 року, квитанцію до прибуткового касового ордера №7 від 06 березня 2025 року.
З наданих документів вбачається, що адвокатом надано послуги з вивчення матеріалів апеляційної скарги Уманської міської ради на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20 січня 2025 року у справі №705/2222/24 та надано консультації юридичного характеру на суму 500 грн, а також здійснено підготовку та подачу до Черкаського апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу Уманської міської ради на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20 січня 2025 року у справі №705/2222/24 на суму 1500 грн. Загальна вартість наданих адвокатом послуг становить 2000 грн.
Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, колегія суддів доходить висновку про доведеність та обгрунтованість заявленого стороною позивача розміру судових витрат, що пов'язані з наданням правничої допомоги адвоката в суді апеляційної інстанції. Такий розмір судових витрат відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.
Оскільки апеляційну скаргу Уманської міської ради залишено без задоволення, то із Уманської міської ради на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути судові витрати на правничу допомогу адвоката, понесені в суді апеляційної інстанції у розмірі 2000 грн.
Керуючись ст. ст. 258, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника Уманської міської ради - Семенко Ольги Сергіївни - залишити без задоволення.
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Уманської міської ради про скасування рішення органу місцевого самоврядування - залишити без змін.
Стягнути з Уманської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 2000 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді О.М Новіков
Н.І. Гончар
/ повний текст постанови суду виготовлений 17 квітня 2025 року/