Провадження № 11-кп/821/202/25 Справа № 696/118/16-к Категорія: ч. 2 ст. 375 КК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
13 березня 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю секретарки - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
потерпілого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на вирок Смілянського міськрайсуду Черкаської обл. від 26.08.2024 р. у кримінальному провадженні № 42015120000000096 від 26.06.2015 р., -
Зазначеним вироком ОСОБА_9 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1
у м. Знам'янка Кіровоградської обл., громадянин
України, який має вищу освіту, неодружений,
суддя у відставці, раніше не судимий, зареєстро-
АДРЕСА_1 , проживає
АДРЕСА_2 ,
визнаний невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 375 КК України, та виправданий на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373, ч. 3 ст. 4792 КПК України у зв'язку з недоведеністю у його діях складу кримінального правопорушення.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 до ОСОБА_9 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, - залишений без розгляду.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_9 не обирався.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Питання про речові докази судом вирішені відповідно до вимог КПК України.
ОСОБА_9 висунуто обвинувачення, яке сформульоване в обвинувальному акті у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 26.06.2015 р. під №42015120000000096, складеному слідчим та затвердженому прокурором 2.06.2016 р., у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 375 КК України, за наступних обставин.
Указом Президента України від 11.11.2003 р. № 1286/2003 ОСОБА_9 призначено на посаду судді Бобринецького райсуду Кіровоградської обл. строком на п'ять років.
1.03.2004 р. ОСОБА_9 склав присягу судді та присягнув чесно і сумлінно виконувати обов'язки судді, здійснювати правосуддя, підкорятись тільки закону, бути об'єктивним і справедливим.
Постановою Верховної Ради України від 8.10.2009 р. № 1633-VІ ОСОБА_9 обрано на посаду судді безстроково.
Статтею 129 Конституції України визначено, що однією з основних засад судочинства є законність.
На підставі ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суд повинен здійснювати правосуддя на засадах верховенства права, забезпечувати кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права.
Положеннями ч. 1 ст. 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і тягне за собою відповідальність, встановленому законом.
Разом з тим, згідно з ч. 4 ст. 55 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя, серед іншого, зобов'язаний додержуватися присяги судді, своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.
Суддя присягає об'єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно та справедливо здійснювати правосуддя, підкоряючись лише закону та керуючись принципом верховенства права, чесно і сумлінно виконувати обов'язки судді, дотримуватися морально-етичних принципів поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді та принижують авторитет судової влад (ч. 1 ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Відповідно до ст. 129 Конституції України, судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Основними засадами судочинства, зокрема, є: 1) законність; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Крім того, у Кодексі суддівської етики, затвердженому ХІ з'їздом суддів України від 22.02.2013 р., визначено, що суддя повинен бути прикладом законослухняності, неухильно додержуватися присяги й завжди поводитися так, щоб зміцнювати віру громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду, старанно й неупереджено виконувати покладені на нього обов'язки і підтримувати свою професійну компетентність на належному рівні. Також суддя зобов'язаний здійснювати судочинство в межах та в порядку, визначених процесуальним законом.
Пунктом 66 Рекомендацій СМ/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів встановлено, що тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості.
Згідно з Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., ратифікованою Верховною Радою України 17.07.1997 р., та процесуальним законодавством України кожен має на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Суддя Бобринецького райсуду Кіровоградської обл. ОСОБА_9 , органом досудового слідства обвинувачувався у вчиненні у січні 2014 р. умисного злочину проти правосуддя, а саме постановлення суддею завідомо неправосудної постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Зокрема, у листопаді 2013 р. Президентом України ОСОБА_10 прийнято рішення про відмову від підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом, у результаті чого Кабінетом Міністрів України 21.11.2013 р. прийнято рішення про призупинення процесу підготовки до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом.
Реалізуючи гарантоване Європейською конвенцією з прав людини та Конституцією України право на мирні збори, мітинги, походи і демонстрації, 22.11.2013 р. у м. Києві на Майдані Незалежності розпочалася безстрокова мирна акція протесту на підтримку європейського вектора зовнішньої політики України та зміни чинної влади.
Використовуючи гарантоване Європейською конвенцією з прав людини та Конституцією України право на мирні збори, продовжуючи протестні акції, передусім проти свавілля правоохоронних органів та на підтримку проєвропейської зовнішньої політики держави, з 30.11.2013 р. громадянами України організовано цивільний авто протест «Автомайдан». На знак незгоди з жорсткими діями влади 29.12.2013 р., використовуючи свої транспортні засоби, дотримуючись Правил дорожнього руху України, учасники руху «Автомайдан» організували та провели мирний захід - авто похід до резиденції «Межигір'я» Президента України ОСОБА_10 , яка розташована в с. Нові Петрівці Вишгородського р-ну Київської обл.
Бажаючи як найдовше зберегти владні повноваження та усунути перешкоди з боку активістів, припинити будь-які масові збори, мітинги, вуличні походи та інші акції, вищі посадові особи держави розробили механізм вчинення злочину, який полягав у залякуванні громадян, притягненні значної кількості осіб до адміністративної та кримінальної відповідальності за участь у масових акціях.
Для безперешкодної реалізації своїх злочинних намірів вищі посадові особи держави залучили до їх виконання підлеглих службових осіб правоохоронних органів, а також судової влади.
З метою залякування учасників акцій протесту службові особи Міністерства внутрішніх справ України упродовж грудня 2013 р. - лютого 2014 р. організували незаконну протидію учасникам акцій протесту.
Зокрема, у цей період підрозділи МВС України під керівництвом Міністра ОСОБА_11 масово порушували встановлений порядок притягнення осіб до адміністративної та кримінальної відповідальності з метою залякування протестувальників та придушення мирних акцій протесту.
Згідно з положеннями ст. 60 Конституції України, ст. 5 Закону України «Про міліцію», ст. 4 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази. У разі одержання наказу, який суперечить закону, працівник міліції не повинен його виконувати. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності працівника міліції.
Однак, службові особи органів ДАІ МВС України, грубо ігноруючи конституційні права та свободи людини, відповідно до яких кожен має право на свободу, повагу до гідності, особисту недоторканність, свободу думку і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, починаючи з 29.12.2013 р., виконуючи явно злочинні накази керівництва, склали завідомо неправдиві офіційні документи - рапорти, про нібито невиконання громадянами вимог працівника міліції про зупинку транспортного засобу, які потім були використані як одні з головних доказів вини власника автомобіля у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 1222 КУпАП. Санкція цієї статті передбачає позбавлення права керування транспортним засобом на строк від 3 до 6 місяців, що унеможливлювало подальшу участь у мирних акціях протесту на автомобілях.
У такий спосіб, у грудні 2013 р. був задіяний злочинний механізм придушення мирних акцій протесу «Автомайдан».
У січні 2014 р. до Бобринецького райсуду Кіровоградської обл. з Бобринецького РВ УМВС України в Кіровоградській обл. надійшов протокол про вчинення адміністративного правопорушення за ст. 1222 КУпАП стосовно ОСОБА_7 , який автоматизованою системою документообігу визначено для розгляду судді ОСОБА_9 та присвоєно № 383/85/14-п.
Згідно обвинувального акту, Суддя ОСОБА_9 , розглядаючи зазначену адміністративну справу, знехтував загальними положеннями законодавства, яке регулює розгляд справ у судах, а також вимогами КУпАП щодо здійснення провадження у справах про адміністративне правопорушення, зокрема ст. ст. 245, 251, 252 та 280 КУпАП.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.12.2010 р. № 1-23/2010 встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна вказана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність; повинен своєчасно, всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, вирішити її в точній відповідності із законом (ст. ст. 245, 280 КУпАП). Оцінка доказів ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності (ст. 252 КУпАП).
Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 р. № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини про безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», неприпустимим є спрощений підхід до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності потерпілих, їх законних представників і захисників. При розгляді справ зазначеної категорії суд зобов'язаний з'ясувати всі обставини, вказані у ст. ст. 247 та 280 КУпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертизи.
Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених у них доводів. Визнано правильною практику тих суддів, які вмотивованими постановами повертають протоколи про адміністративні правопорушення, складені не уповноваженою на те посадовою особою або без додержання вимог ст. 256 КУпАП, відповідному правоохоронному органу для належного оформлення.
Незважаючи на викладені вище вимоги законодавства, суддя ОСОБА_9 , будучи службовою особою і носієм судової влади, маючи відповідну фахову підготовку та досвід роботи, розраховуючи одержати для себе неправомірну вигоду у вигляді отримання від осіб з числа вищого керівництва держави преференцій для власної кар'єри, що могло відбутися після успішного виконання злочинного завдання на ґрунті сформованого враження про нього як про прихильника існуючої на той час влади, діючи умисно, достовірно знаючи та будучи переконаним у тому, що діє всупереч вимогам закону і справедливості, з метою постановлення завідомо неправосудної постанови при фактичному здійсненні правосуддя, з кар'єристських мотивів та інших особистих інтересів, розглядаючи адміністративну справу стосовно ОСОБА_7 склав, підписав та постановив, оголосивши у судовому засіданні, завідомо неправосудну постанову про накладення на зазначену особу адміністративного стягнення.
До адміністративного протоколу стосовно ОСОБА_7 , як єдину підставу для його складання, додано рапорт інспектора ДПС взводу № 3 РДПС ДАІ із ЗС при УДАІ ГУМВС України в Київській обл. ОСОБА_12 про те, що 29.12.2013 р. приблизно о 20:30 год. на 20 км автодороги Київ - Овруч у с. Нові Петрівці Вишгородського р-ну Київської обл. водій автомобіля «Шкода», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_7 не виконав вимогу працівників ДАІ про зупинку, чим порушив п. 25.4 Правил дорожнього руху України.
Будучи обізнаним з подіями, які відбувалися у державі, з метою виявлення свого лояльного ставлення до чинної на той час влади і у такий спосіб отримання преференцій для власної кар'єри, тобто з особистої зацікавленості, у судді ОСОБА_9 виник умисел на постановлення завідомо неправосудного рішення.
Після ознайомлення з матеріалами судової справи № 383/85/14-п, суддя ОСОБА_9 , усвідомлюючи, що в матеріалах справи відсутні будь-які фактичні дані про наявність адміністративного правопорушення, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді підриву авторитету та престижу органів державної судової влади України та бажаючи настання таких наслідків, з метою виявлення свого лояльного ставлення до чинної на той час влади і у такий спосіб отримання преференцій для власної кар'єри, тобто з особистої зацікавленості, 17.01.2014 р. у приміщенні Бобринецького райсуду Кіровоградської обл. за адресою: Кіровоградська обл., м. Бобринець, вул. Леніна, буд. 80, розглянув справу про адміністративне правопорушення, передбачене ст.1222 КУпАП, нібито вчинене ОСОБА_7 .
При цьому, суддя ОСОБА_9 , порушуючи вищезазначені вимоги законодавства щодо забезпечення при розгляді справи про адміністративні правопорушення всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин справи, 17.01.2014 р. о 09:39 год. відкрив судове засідання, оголосив справу, що розглядається, проте не взяв до уваги пояснення ОСОБА_7 , який заперечував факт зупинки його автомобіля працівниками ДАІ, умисно не викликав у судове засідання працівника ДАІ ОСОБА_12 , який складав рапорт про вчинення адміністративного правопорушення, та працівника ДАІ ОСОБА_13 , який складав протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_7 , а також частково задовольнивши клопотання про виклик у судове засідання свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , які були понятими при складанні протоколу, та безпідставно визнав за можливе розгляд справи за відсутності інших свідків.
Продовжуючи свої злочинні дії, суддя ОСОБА_9 , перебуваючи у приміщенні суду, прагнучи та бажаючи всупереч матеріальному і процесуальному закону та фактичним обставинам, встановленим у справі, постановити судове рішення, яке за своєю суттю не може бути і не є актом правосуддя, будучи обізнаним з вимогами чинного законодавства України, діючи умисно всупереч закону, в інших особистих інтересах, з метою підтримання політики чинної влади, уникнення можливих негативних наслідків для власної кар'єри, а також отримання сприяння у подальшому кар'єрному рості, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на постановлення завідомо неправосудної постанови, умисно склав, підписав та 17.01.2014 р. проголосив у не встановлений слідством час у судовому засіданні постанову, якою визнав ОСОБА_7 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 1222 КУпАП, протиправно застосувавши до нього покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 3 місяці.
В описовій частині постанови від 17.01.2014 р. суддя ОСОБА_9 зазначив завідомо неправдиві дані про те, що нібито 29.12.2013 р. о 12:30 год. водій ОСОБА_7 на 20 км автодороги Київ - Овруч в с. Нові Петрівці Вишгородського р-ну Київської обл., керуючи автомобілем «Шкода», д.н.з. НОМЕР_1 , не виконав вимогу працівника міліції про зупинку транспортного засобу, яка надавалась за допомогою жезла та свистка.
Відповідно до постанови суду, доказами вини ОСОБА_7 у вчиненні адміністративного правопорушення є протокол про адміністративне правопорушення від 8.01.2014 р. серії АА2 № 421581 та рапорт старшого інспектора взводу № 3 РДПС ДАІ із ЗС при УДАІ ГУМВС України в Київській обл. ОСОБА_12 від 4.01.2014 р.
Постановляючи завідомо незаконну постанову про притягнення ОСОБА_7 до адміністративної відповідальності, суддя ОСОБА_9 також передбачав настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді підриву авторитету та престижу органів державної судової влади України, порушення конституційних прав ОСОБА_7 , грубого порушення встановленого порядку реалізації конституційних засад здійснення судочинства в Україні та бажав настання таких наслідків з метою виявлення свого лояльного ставлення до чинної на той час влади і у такий спосіб отримання преференцій для власної кар'єри, тобто діяв в особистих інтересах.
У подальшому, постановою апеляційного суду Кіровоградської області від 27.02.2014 р. у цій справі апеляційну скаргу ОСОБА_7 було задоволено, постанову Бобринецького райсуду Кіровоградської обл. від 17.01.2014 р. скасовано, провадження по справі закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 1222 КУпАП.
У постанові апеляційного суду Кіровоградської області від 27.02.2014 р. зазначено, що
складений за відсутності ОСОБА_7 , з порушенням вимог, передбачених ст. 256 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення за своїм змістом є надуманим, так як не зрозуміло з чого виходив інспектор ДАІ ОСОБА_13 , вказавши в протоколі про те, що автомобілем «Шкода», д.н.з. НОМЕР_1 , керував саме ОСОБА_7 , хоча в протоколі відсутні пояснення останнього стосовно зазначених в протоколі обставин. Суд першої інстанції, розглядаючи дану справу по суті, не звернув свою увагу на зазначені порушення законодавства, дав неправильну оцінку показанням свідків, не вірити яким у місцевого суду не було ніяких підстав, та за відсутності будь-яких доказів помилково прийшов до висновку про винність ОСОБА_7 у вчиненні адміністративного правопорушення.
У результаті злочинних дій, пов'язаних з постановленням завідомо неправосудної постанови, суддею ОСОБА_9 завдано істотну шкоду у вигляді підриву авторитету та престижу органів державної судової влади України, грубого порушення встановленого порядку реалізації конституційних засад здійснення судочинства в Україні та порушення законних прав, свобод і інтересів громадянина ОСОБА_7 , працюючого у фермерському господарстві « ОСОБА_7 », якого протягом 3 місяців було протиправно позбавлено права керувати транспортними засобами.
Вищевказані дії ОСОБА_9 кваліфіковані стороною обвинувачення за ч. 2 ст. 375 КК України, як постановлення суддею завідомо неправосудної постанови, вчинене в інших особистих інтересах.
Суд першої інстанції, оцінивши кожний наданий сторонами доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, прийшов до висновку, що висунуте ОСОБА_9 обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 375 КК України, яка втратила чинність, не знайшло свого підтвердження, у зв'язку з чим суд визнав його невинуватим та виправдав на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373, ч. 3 ст. 4792 КПК України, оскільки під час судового розгляду не було доведено поза розумним сумнівом, що в діях обвинуваченого є склад зазначеного кримінального правопорушення.
Не погоджуючись з вироком суду, прокурор у кримінальному провадженні - прокурор відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_16 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок стосовно ОСОБА_9 через невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та неповноту судового розгляду.
Апелянт просить, з урахуванням положень ч. 3 ст. 4792 КПК України, постановити ухвалу про закриття кримінального провадження на підставі п. 12 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Також під час апеляційного розгляду допитати обвинуваченого та дослідити письмові докази сторони обвинувачення.
Апеляційні вимоги мотивує тим, що у січні 2014 р. до Бобринецького райсуду Кіровоградської обл. з Бобринецького РВ УМВС України в Кіровоградській обл. надійшов протокол про вчинення адміністративного правопорушення за ст. 1222 КУпАП стосовно ОСОБА_7 , який автоматизованою системою документообігу визначено для розгляду судді ОСОБА_9 .
Суддя ОСОБА_9 , розглядаючи зазначену адміністративну справу, знехтував загальними положеннями законодавства, яке регулює розгляд справ у судах, а також вимогами КУпАП щодо здійснення провадження у справах про адміністративне правопорушення, зокрема: ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП та рішенням Конституційного Суду України від 22.12.2010 р. № 1-23/2010.
Відповідно до вимог ст. 374 КПК України та п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України (далі-ПВСУ) № 5 від 29.06.1990 р. «Про виконання судами України законодавства і постанови Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред'явлено особі і визнано судом недоведеним, а також підстави для виправдування обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
У відповідності до п. 16 вказаної постанови ПВСУ, при постановленні вироку належить дати аналіз усіх зібраних у справі доказів, тобто всіх фактичних даних, які містяться в показаннях свідків, потерпілих, підсудних, у висновку експерта та інших джерелах доказів, які стверджують чи спростовують обвинувачення, не обмежуючись лише зазначенням прізвища свідка, потерпілого або назви проведеної експертизи тощо. З показань підсудного, потерпілого, свідка у вироку слід наводити лише ті, в яких йде мова про фактичні дані, що стосуються доказуваної обставини.
Згідно п. 17 цієї ж постанови Пленуму - висновки суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку в точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу, прийняття одних і відхилення інших доказів судом повинно бути мотивовано.
У виправдувальному вироку суд зобов'язаний також проаналізувати та оцінити докази, що були зібрані на досудовому слідстві так і подані в судовому засіданні. Включення у вирок формулювань, які ставлять під сумнів невинність виправданого, не допускається. У вироку не повинен залишитися недослідженим жоден доказ, на якому ґрунтувалося обвинувачення.
Суд першої інстанції вимоги закону, передбачені зокрема п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК не виконав, мотивував своє рішення на доказах, яким не дав належної правової оцінки; не вказав конкретно чому взяв до уваги одні докази і відкинув інші; не в повній мірі надав оцінку доказам сторони обвинувачення в їх сукупності; допустив твердження (висновки), які вказують на сумніви в їх достовірності; не забезпечив дослідження та надання стороною обвинувачення доказів, які істотно вплинули на законність, обґрунтованість та справедливість судового рішення.
Судом безпідставно не взято до уваги та не надано належної правової оцінки окремим доказам, які істотно вплинули на висновки суду.
Так, судом зазначено, що на підтвердження винуватості особи під час судового розгляду прокурором надані письмові докази, процесуальні рішення, документи та інші матеріали, які безпосередньо досліджені судом (а.с. 12 вироку) і перелічено ці докази.
При цьому, вказані висновки суду не відповідають дійсності, оскільки прокурором на підтвердження винуватості особи надано також показання осіб, зокрема потерпілого, свідків (арк. 7-12 вироку), які містять суттєві відомості, що стосуються досліджуваних обставин. Водночас ці показання не включені судом до складу доказів сторони обвинувачення, вони залишені без будь-якого аналізу в сукупності із іншими доказами. Тобто вказані докази вилучено із контексту цілісного розуміння доказової бази сторони обвинувачення.
Суд помилково дійшов висновку про твердження прокурора, зазначеного у обвинувальному акті, що суддя ОСОБА_9 , відкривши судове засідання та оголосивши справу, що розглядається, порушив вимоги законодавства щодо забезпечення при розгляді справи про адміністративні правопорушення всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин справи (арк. 34 вироку).
Відповідні твердження не становлять суть пред'явленого ОСОБА_9 обвинувачення, а в контексті досліджуваних обставин описують стадії судового провадження по розгляду адміністративної справи із початку відкриття провадження до оголошення рішення ОСОБА_9 в розрізі недотримання норм законодавства щодо здійснення судового провадження.
При цьому, як вбачається, суд вдався до аналізу окремого абзацу обвинувального акту без його цілісного розуміння у взаємозв'язку із описом суті пред'явленого обвинувачення.
Продовжуючи аналізувати окремі абзаци обвинувального акту без їх цілісного взаємозв'язку, суд безпідставно та невмотивовано зазначив, що твердження сторони обвинувачення про те, що «... суддя ОСОБА_9 , порушуючи вимоги законодавства щодо забезпечення при розгляді справи про адміністративні правопорушення всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин справи, не взяв до уваги пояснення ОСОБА_7 , який заперечував факт зупинки його автомобіля працівниками ДАІ, суперечить дослідженим під час судового засідання матеріалам кримінального провадження, зокрема протоколом судового засідання у справі…»
При цьому, суд вважає, що «... стороною обвинувачення не викладено, яким чином ОСОБА_9 під час судового розгляду справи № 383/85/14-п тобто до прийняття рішення за результатами її розгляду, зобов'язаний був взяти до уваги пояснення ОСОБА_7 та які дії у зв'язку з наданими ОСОБА_7 таких пояснень зобов'язаний був вчинити під час судового розгляду вказаної справи» (арк. 34 вироку).
У даному випадку суд неправильно дійшов таких висновків, зважаючи на те, що такі твердження, знову ж таки, не ставилися у вину особі та не можуть бути оцінені одинично без урахування суті пред'явленого ОСОБА_9 обвинувачення.
Ураховуючи цілісне розуміння суті пред'явленого обвинувачення, в даному випадку мова йде про результати здійснення судового провадження по розгляду адміністративної справи та не врахування показань ОСОБА_7 у цілому.
Таким чином, в порушення вимог КПК України, суд вдався до аналізу змісту обвинувального акту, а саме описав окремі його абзаци без взаємозв'язку між собою. Оскільки самі по собі абзаци обвинувального акту як окремі його складові не несуть цілісного, об'єктивного та повного розуміння суті пред'явленого обвинувачення, не становлять в цілому обвинувачення, а тому аналіз таких абзаців/частин у тому ракурсі, в якому він здійснений судом, є неприпустимим.
Крім того, не можна погодитися із позицією суду про те, що суддя ОСОБА_9 не мав обов'язку виклику свідків, у тому числі, ОСОБА_13 , у судове засідання для надання показань (арк. 35 вироку), зважаючи на те, що відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, у тому числі, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Також хибною є позиція суду з приводу необґрунтованості заявленого ОСОБА_7 та його захисником клопотання під час розгляду адміністративної справи про допит свідків (арк. 35 вироку).
Такі висновки не узгоджується із доводами, наведеними у рішенні судді ОСОБА_9 про часткове задоволення клопотання та виклик окремих свідків. Так, за наявності одних і тих же підстав суддя ОСОБА_9 в одному випадку дійшов висновку про наявність підстав для виклику свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_18 для допиту, а в іншому - у клопотанні про виклик інших свідків ( ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_12 ) необґрунтовано відмовив.
З огляду на суперечність висновків суду в частині того, що обґрунтованих підстав для задоволення клопотання сторони захисту ОСОБА_7 про допит усіх свідків не було (арк. 35 вироку) та вмотивованість рішення про часткове задоволення такого клопотання (арк. 35 вироку) висновки суду у цій частині є незрозумілі та прямо протилежні один одному. Звідси слідує, що суд допустив неточно, незрозумілості у доказах, які мають суттєве значення для вирішення справи.
Виправдовуючи ОСОБА_9 , суд безпідставно вдався до аналізу змісту апеляційної скарги ОСОБА_7 та піддав її необґрунтованій критиці (арк. 36 вироку).
Зокрема, позиція суду про те, що апелянт не вказував на незаконність та на безпідставність ухвали судді ОСОБА_9 , не звертався до суду із клопотаннями про допит тих свідків (у допиті яких відмовлено), не може бути оцінена судом у даному контексті та відповідні висновки не відповідають фактичним обставинам провадження.
Так, відповідність апеляційної скарги ОСОБА_7 нормам законодавства, що давало підстави для розгляду апеляційної скарги, подання клопотань про допит конкретних свідків під час апеляційного провадження вирішувалося судом апеляційної інстанції та може бути піддано повторній оцінці судом поза межами касаційного оскарження.
У зв'язку із цим такі висновки не можуть бути покладені в основу виправдання дій судді ОСОБА_9 за прийняття рішення по суті розгляду адміністративної справи щодо ОСОБА_7 . Натомість, вказана апеляційна скарга безпідставно та невмотивовано покладена в основу виправдання ОСОБА_9 .
Більш того, стороною захисту ОСОБА_7 до апеляційного суду подано клопотання про допит свідків, у тому числі, ОСОБА_12 і ОСОБА_13 , які не допитувалися в суді, про що свідчать надані прокурором документи.
Ураховуючи наведене, відповідні висновки суду у цій частині також не відповідають фактичним обставинам провадження.
Не можна погодитися з висновками суду щодо недоведеності стороною обвинувачення: неможливості всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин справи про адміністративне правопорушення без виклику працівника ДАІ ОСОБА_12 , який складав рапорт про вчинення адміністративного правопорушення, та працівника ДАІ ОСОБА_13 , який складав протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_7 , а також свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ; умислу ОСОБА_9 на не виклик вказаних осіб (арк. 36 вироку).
Так, роблячи відповідний висновок, суд оцінив показання вказаних осіб, урахувавши уже відомі на час такої оцінки докази, фактично вказавши, що показання цих осіб не мали доказового значення.
Водночас станом на час вирішення питання про наявність підстав для їх допиту суддя ОСОБА_9 не знав та не міг знати, які саме показання ці особи нададуть. Більш того, суддя ОСОБА_9 не міг знати, що свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15 були лише свідками складання протоколу про правопорушення, а не свідками події адміністративного правопорушення.
У той же час, показання ОСОБА_12 про обставини зупинення та підстави зупинення автомобіля ОСОБА_7 та показання ОСОБА_13 щодо обставин складання протоколу вказували на відсутність доказів для складання вказаного протоколу, що також мало б суттєве та істотне значення для встановлення обставин події.
Поряд із цим, із допиту свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 суд міг встановив, що вказані особи були лише свідками складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, але не свідками неправомірних дій особи, як то зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення.
При цьому, допит ОСОБА_14 , ОСОБА_15 міг усунути суперечності між пояснення цих осіб і відомостями, зазначеними у протоколі щодо того, свідками яких саме подій вони були (свідками правопорушення чи свідками того, що ОСОБА_7 не був при складанні протоколу).
У зв'язку з описаним, твердження суду про недоведеність стороною обвинувачення неможливості всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин справи про адміністративне правопорушення через не виклик для допиту свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 для допиту не знайшла свого об'єктивного підтвердження, оскільки не підтверджується жодними доказами.
Окрім того, не знайшов свого підтвердження висновок суду щодо недоведеності умислу ОСОБА_9 на не виклик вказаних свідків (арк. 36 вироку), зважаючи на те, що із рішення судді ОСОБА_9 від 17.01.2014 р., яким частково задоволено клопотання сторони захисту про допит свідків вбачається, що суд, оцінивши зміст поданого клопотання, дійшов необґрунтованого та об'єктивно невмотивованого висновку про відмову у допиті свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 .. Так, суд навів мотиви прийняття такого рішення, водночас вказані мотиви носили формальних характер, оскільки суддя не знав та не міг знати про те, які показання вказані особи нададуть в судовому засіданні щодо досліджуваних обставин.
Ураховуючи наведене, а також те, що вказаним свідкам були безпосередньо відомі обставини події та складання протоколу, суд свідомо, упереджено та необ'єктивно підійшов до розгляду даного питання, що в свою, чергу, підтверджено постановою апеляційного суду Кіровоградської області.
З огляду на вказане, така поведінка судді при вирішенні клопотання про допит свідків вказує та на те, що суддя завідомо не хотів та не бажав допитувати важливих свідків у справі. Взяв до уваги фактично лише рапорт як єдину підставу винуватості особи та інші письмові документи, які не стосуються суті адміністративного правопорушення.
Прокурором проаналізовано відомості, які містяться у Єдиному державному реєстрі судових рішень з метою з'ясування практики розгляду суддею ОСОБА_9 аналогічних справ про адміністративні правопорушення щодо порушення особами Правил безпеки дорожнього руху України протягом грудня 2013 р. - січня 2014 р. та після подій Революції Гідності.
За результатам аналізу відомостей, встановлено, що суддею у справах про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 1222 КУпАП, постановлено ряд рішень, із яких тільки в одній справі суддя застосував адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами - справа щодо ОСОБА_7 .
При цьому слід врахувати, що жодних мотивів застосування найтяжчої санкції до ОСОБА_7 суддя ОСОБА_9 у рішенні не навів.
Відтак, ОСОБА_9 свідомо необґрунтовано та невмотивовано прийняв завідомо неправосудне рішення, передбачав настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді підриву авторитету, престижу органів державної судової влади України і порушення конституційних прав ОСОБА_7 , грубо порушив встановлений порядок реалізації конституційних засад здійснення судочинства в Україні та бажав настання таких наслідків
При цьому, судячи із обставин розгляду справи, суддя ОСОБА_9 поставив пріоритетом розглянути справу швидко, не зважаючи на повноту та об'єктивність з'ясування обставин, оскільки свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 потрібно було викликати до суду та відкладати розгляд справи, що суд фактично не мав наміру робити.
Водночас, зважаючи лише на те, що на час розгляду справи свідки ОСОБА_17 та ОСОБА_18 перебували у суді, клопотання про допит цих осіб було суддею задоволено. На вказані доводи прокурора вказують факти, а саме: допит свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_18 здійснено формально, оскільки їх показання взагалі не оцінено та не враховано суддею ОСОБА_9
При цьому доводи суду, що суддя ОСОБА_9 забезпечив належний судовий розгляд справи щодо ОСОБА_7 , мотивуючи складанням протоколу судового засіданні, забезпеченням гласності розгляду справи, врученням рішень, роз'ясненням прав учасникам тощо (арк. 41 вироку), не вказує на дотримання вимог законодавства в цілому за результатами прийняття рішення по суті, а фактично створило загальну видимість легітимності дій судді по розгляду справи.
При цьому, складання протоколу судового засідання, внесення до нього зауважень не передбачалося КУпАП.
Не можна погодитися з доводами суду щодо відповідності рішення суду ОСОБА_9 вимогам КУпАП та його вмотивованості (арк. 37 вироку).
Так, щодо відсутності будь-яких підстав для визнання ОСОБА_7 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення та порушення, при цьому, законодавства чітко вказав суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення судді ОСОБА_9 .
Зважаючи на багаторічний практичний професійний суддівський досвід роботи, систематичне проходження підвищення кваліфікації суддя ОСОБА_9 не міг не знати основи здійснення аналізу та оцінки доказів.
Посилання суду на висновки, рішення КРЕС, рекомендації СМ/Rес тощо (арк. 37-38 вироку) щодо наявності імунітету суддів не вказують на його абсолютний характер, а отже є об'єктивно безпідставні.
Не можна погодитися з твердженням суду про те, що встановлені апеляційним судом порушення при оцінці суддею ОСОБА_9 не дають підстави для обвинувачення судді у постановленні завідомо неправосудного рішення, оскільки не вказують на порушення процедури судового розгляду (арк. 39 вироку).
Слід зазначити, що інкриміноване ОСОБА_9 обвинувачення вказує на протилежні факти.
Так, ОСОБА_9 не інкримінується «порушення процедури судового розгляду», а постановлення завідомо неправосудного рішення, що стало можливе внаслідок порушення вимог КУпАП.
Суд необґрунтовано визнав недопустимими доказами ряд письмових документів - копії повідомлення про підозру ОСОБА_12 та обвинувального акту щодо нього з підстав того, що вони не встановлюють обставини, які підлягають доказуванню та є результатом суб'єктивної оцінки зібраних доказів.
З цією позицією прокурор не погоджується, враховуючи, що пред'явлене ОСОБА_12 обвинувачення за ч. 1 ст. 366 КК України та відповідний обвинувальний акт вказують на факт притягнення ОСОБА_12 до кримінальної відповідальності за складання та видачу завідомо неправдивих офіційних документів - однотипних рапортів, у тому числі, щодо ОСОБА_7 , складені в один період часу, щодо одного і того ж правопорушення, у один проміжок часу, у одному місці тощо.
А отже ці документи, в силу ст. 91 КПК України, підтверджують обставини кримінального правопорушення та не можуть не бути враховані судом.
Також, суд невмотивовано взяв до уваги одні докази та абсолютно не надав оцінки іншим доказам.
Зокрема, суд аналізуючи показання свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 та інші неописані докази дійшов висновку про не підтвердження суб'єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_9 злочину (арк. 40 вироку).
Водночас суд взагалі не надав оцінки іншим показанням, зокрема, потерпілого ОСОБА_7 , свідка ОСОБА_17 , а просто описав показання (арк. 7-10 вироку). При цьому не зазначив, чому не взяв вказані показання до уваги та не надав їм оцінку поряд з іншими доказами.
Крім того, місцевий суд помилково не взяв до уваги рішення Вищої ради юстиції та висновку Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції Вищої ради правосуддя (арк. 40 вироку) як таких, відповідно до змісту яких суддею ОСОБА_9 допущена неправильна оцінка доказів та порушення норм процесуального права.
Рішенням Вищої ради юстиції не встановлено порушення присяги судді, а отже дисциплінарної відповідальності, однак, рішення вказаного органу не має преюдиціального значення для підтвердження/спростування наявності ознак в діях особи кримінально караних діянь. Наявність або відсутність складу кримінального правопорушення є виключною компетенцією суду, встановлюється на підставі доказів.
Ураховуючи наведене, підтвердження висновком Тимчасової спеціальної комісії та рішенням Вищої ради юстиції допущення суддею ОСОБА_9 грубих, істотних порушень при прийнятті рішення не можуть бути не враховані при аналізі доказів.
При цьому, в іншому випадку, суд приймає до уваги рішення Вищої ради юстиції як доказ того, що суддею ОСОБА_9 не допущено порушень, які вказують на порушення присяги (арк. 42 вироку). Звідси слідує, що суд першої інстанції надав неналежну оцінку цим доказам.
Обґрунтованій критиці варто піддати висновки суду з приводу недоведеності стороною обвинувачення вчинення кримінального правопорушення за наявності відповідних цілей та мотивів (арк. 42-43 вироку).
Так, станом на час розгляду справи щодо ОСОБА_7 , суддя ОСОБА_9 не міг не бути обізнаним щодо загальновідомих подій, які відбувалися на території держави, пов'язаних із проведенням протестів масового характеру, у тому числі, з метою зміни чинної влади, із затриманням учасників таких акцій працівниками правоохоронних органів з подальшим ув'язненням таких осіб.
Розглянувши справу щодо ОСОБА_7 , вислухавши показання останнього, а також свідків ОСОБА_17 (зі слів яких, останні надавали однакові показання як при розгляді адміністративної справи так і ти розгляді справи щодо ОСОБА_9 ), ОСОБА_18 , дослідивши рапорт та протокол про адміністративне правопорушення, у судді ОСОБА_9 беззаперечно мало сформуватися бачення про те, що відповідний рапорт та протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_7 складено щодо нього як учасника таких заходів протесту. При цьому, із цих же доказів вбачалося, що реальних, обґрунтованих підстав для зупинки автомобіля ОСОБА_7 під час руху в колоні не було та такі дії фактично виконати не було можливості.
За результатами розгляду адміністративної справи поза розумним сумнівом не встановлено будь-яких обґрунтованих підстав для визнання винуватим ОСОБА_7 у вчиненні адміністративного правопорушення.
Відтак, відмовляючи у задоволення клопотання про допит свідків, приймаючи рішення про притягнення ОСОБА_7 до адміністративної відповідальності, суддя ОСОБА_9 , крім рапорту ОСОБА_12 та протоколу ОСОБА_13 , ніяких доказів винуватості ОСОБА_7 не мав. Натомість показання ОСОБА_7 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 взагалі не враховані та їм не надано жодної обґрунтованої оцінки.
Таким чином, обставини правопорушення судом об'єктивно не з'ясовувалися, у зв'язку із тим, що легітимних цілей щодо з'ясування обставин адміністративного правопорушення суддя ОСОБА_22 не мав.
Дії судді по відношенню до постановленого рішення щодо ОСОБА_7 мають ознаки кримінально караного діяння, а мотив та ціль таких дій прямо вказують на особистий інтерес, пов'язаний із лояльним ставлення до чинної на той час влади, отримання вигод для власної суддівської кар'єри, підтримання репутації судді в системі суддів тощо.
З цієї позиції, будь-які спроби виправдання судді ОСОБА_9 , які наведені у вироку, не спроможні спростувати описані вище факти, а дії ОСОБА_9 , за відповідних обставин, прямо та очевидно вказують на особистий інтерес.
Крім того, судом допущено упереджене ставлення до сторони обвинувачення в частині надання можливості подання доказів винуватості.
Під час судового провадження та дослідження доказів сторони обвинувачення виникли підстави для встановлення та перевірки обставин, які мають значення для даного кримінального провадження, а саме у встановленні та перевірці фактів постановлення рішень суддею ОСОБА_9 у справах про адміністративні правопорушення за ст. 1222 КУпАП за період здійснення ним правосуддя, з метою дослідження їх змісту на предмет застосування адміністративних санкцій, а саме шляхом проведення огляду Єдиного державного реєстру судових рішень.
Окрім того, встановлено, що Вишгородським райсудом Київської обл. розглядається справа № 363/25/15-к за матеріалами кримінального провадження щодо ОСОБА_12 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 340, ч. 1 ст. 366 КК України.
Відповідно до змісту отриманих доказів під час судового розгляду справи щодо ОСОБА_9 , зокрема показань потерпілого ОСОБА_7 , свідка ОСОБА_12 вбачається, що у рамках справи щодо ОСОБА_12 досліджуються обставини, у тому числі, пов'язані із можливими неправомірними діями ОСОБА_12 у зв'язку із складанням документу - рапорту про невиконання водієм автомобіля ОСОБА_7 вимог працівників ДАІ про зупинку транспортного засобу.
Отже відповідні обставини, які є предметом судового розгляду справи щодо ОСОБА_12 та отримані під час судового провадження докази мають істотне значення для кримінального провадження щодо ОСОБА_9 і можуть вплинути на подальше прийняття законного та обґрунтованого рішення у цій справі.
Ураховуючи наведене, встановлені підстави для встановлення відомостей, що мають суттєве та істотне значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_9 .
З огляду на зазначені обставини, прокурором до суду подано клопотання про надання судового доручення відповідно до ст. 333 КПК України (про проведення огляду) та клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів (до судової справи щодо ОСОБА_12 ), у задоволенні яких безпідставно відмовлено, що поставило прокурора у нерівні процесуальні можливості із стороною захисту щодо надання доказів, що порушило засади змагальності сторін та позбавило прокурора права на справедливий розгляд і вирішення справи.
В порушення вимог ст. ст. 370, 374 КПК України, судом не зазначено об'єктивних підстав та мотивів виправдання судді ОСОБА_9 за інкриміноване кримінальне правопорушення, а фактично детально перелічено надані стороною обвинувачення докази, без їх аналізу в сукупності, а окремим доказам взагалі не надано оцінки.
В порушення вимог ст. ст. 8, 9, 94 КПК України судом взагалі не оцінено показання ОСОБА_7 та ОСОБА_17 щодо обставин події адміністративного правопорушення та розгляду суддею ОСОБА_9 справи. Визнавши вказані докази належними та допустимими, суд не надав їм належної правової оцінки, зважаючи на те, що вони в своїй сукупності посвідчують протилежні висновки ніж ті, до яких прийшов суд.
Окрім того, судом допущено неповноту судового розгляду, зважаючи на безпідставне відхилення клопотань прокурора про надання судового доручення в порядку ст. 333 КПК України про проведення певних процесуальних дій та клопотання про надання судового доручення про проведення певних слідчих дій для підтвердження обставин, з'ясування яких мало істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого рішення.
Через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, суд не правильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, що визначає злочинність діянь, зокрема, оскільки за результатами судового розгляду та дослідження доказів встановлено вчинення ОСОБА_9 діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, наявні підстави з урахуванням положення ч. 3 ст. 4792 КПК України для постановлення ухвали про закриття кримінального провадження на підставі п. 12 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, прокурора ОСОБА_6 , яка підтримала свою апеляційну скаргу та просила задовольнити її із вказаних у ній мотивів, обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника ОСОБА_8 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, вважаючи вирок місцевого суду законним та обґрунтованим, потерпілого ОСОБА_7 , який погодився з доводами прокурора, просив задовольнити апеляційну скаргу прокурора, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити вирок або ухвалу без змін.
Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Статтею 62 Конституції України гарантовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Зазначені права і свободи мають своє відображення у загальних засадах кримінального провадження, а саме у презумпції невинуватості та забезпеченні доведеності вини, яка відповідно до ч. 1 ст. 17 КПК України полягає у тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому КПК України, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на користь такої особи.
Конституційний Суд України у рішенні від 26.02.2019 р. № 1-р/2019 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 3682 КК України зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачяться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України»).
Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним.
Виконуючи, свій професійний обов'язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.
Згідно вимог ч. 1 ст. 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що:
1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа;
2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим;
3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п. п. 1 та 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Дослідивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду стосовно того, що під час судового розгляду стороною обвинувачення не доведено, що в діях ОСОБА_9 є склад інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Суд, згідно вимог ст. 94 КПК України, під час розгляду справи перевірив зібрані під час досудового розслідування та судового провадження докази, на які посилалася сторона обвинувачення, оцінив їх з точки зору допустимості, належності, достовірності та достатності, надав належну оцінку як окремим доказам, так і їх сукупності, навів у оскаржуваному вироку детальний аналіз низки досліджених доказів.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, яке має бути ухвалено компетентним судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими згідно ст. 94 КПК України. Суд у своєму рішенні повинен навести належні, достатні мотиви й підстави для його ухвалення.
Згідно ч. 1 ст. 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо, здійснюючи оцінку кожного доказу за правилами ч. 1 ст. 94 КПК України - за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку.
Так, зі змісту безпосередньо досліджених судом апеляційної інстанції доказів випливає, що у судовому засіданні місцевого суду обвинувачений ОСОБА_9 вину не визнав, надав показання, що вважає висунуте йому обвинувачення надуманим та незаконним, судове рішення, яке вказане в обвинувальному акті, ним було ухвалене відповідно до приписів законодавства, що підтверджується рішенням Вищої ради правосуддя від 17.03.2016 р., яка не встановила порушень, які тягнуть за собою дисциплінарну відповідальність судді. Прийняте рішення вважає законним та обґрунтованим. За час роботи на посаді судді він жодного разу не був притягнутий до дисциплінарної відповідальності. Обставину скасування судом апеляційної інстанції винесеної ним постанови вважає такою, що не має значення для цього кримінального провадження та не підтверджує неправосудність винесеної ним постанови у справі про адміністративне правопорушення. Жодного тиску при прийнятті рішення на нього не здійснювалося, сторонніх мотивів для прийняття саме такого рішення він не мав, зокрема пов'язаних із кар'єрним ростом. Факт причетності потерпілого до руху «Автомайдан» не мав для нього значення при прийнятті рішення, справа розглядалася щодо ОСОБА_7 як щодо звичайного громадянина. Постанова виносилося та складалося ним особисто, проект судового рішення йому ніхто не готував. Просив суд першої інстанції ухвалити виправдувальний вирок.
Потерпілий ОСОБА_7 у судовому засіданні надав показання про те, що він у 2013 р. брав участь у акціях протесту руху «Автомайдан», зокрема у пікетуванні високопосадовців, автопробігах. 29.12.2013 р. він дійсно рухався в колоні протестувальників з м. Києва в сторону Межигір'я на автомобілі «Шкода» разом із ОСОБА_23 та ОСОБА_24 . Виїхали вони о 10 год. від «Українського Дому», що на Майдані Незалежності у м. Києві. В межах м. Києва за кермом був він (потерпілий), а за межами міста, після перетину р. Дніпро, керувала автомобілем ОСОБА_17 . У колоні рухалося більше тисячі автомобілів. Всі три полоси для руху автомобілів у їхньому напрямку були зайняті. Зустрічна смуга була вільною. Вздовж дороги, на узбіччі, стояли працівники міліції, деякі із яких знімали рух колони на відеокамери, однак нікого не зупиняли, зокрема автомобіль, в якому вони рухалися, а рухалися вони у крайній правій смузі. Щоб когось зупинили він не бачив. Із урахуванням дорожньої обстановки, навіть за вимоги працівника міліції, виконати таку вимогу, враховуючи рух колони, було неможливо, за винятком аварійної зупинки. Агресії із боку працівників міліції не спостерігалося. Його автомобіль був обладнаний відеореєстратором, але він не знає, чи цей прилад на той час був увімкненим. Не доїжджаючи близько 1,5 км до населеного пункту ОСОБА_25 вони зупинилися на автозаправній станції. До Межигір'я лишалося близько 4 км. Причиною зупинки став перегрів зчеплення, оскільки колона рухалася дуже повільно, зі швидкістю 2-3 км/год. ОСОБА_26 лишилася на автозаправній станції в автомобілі, а вони із ОСОБА_27 пішли пішки в сторону резиденції ОСОБА_10 у Межигір'ї. Пікет там тривав до вечора, після чого вони повернулися до автомобіля та поїхали назад у напрямку м. Києва і повернулися додому. У зворотному напрямку кермував він. Він також брав участь і у інших протестних автопробігах, зокрема до маєтку ОСОБА_28 та тодішнього керівника МВС ОСОБА_11 . Колонну тоді також ніхто не намагався зупиняти. На Різдво 6.01.2014 р. він зі своєю мамою виїхав за межі України до Республіки Білорусь відвідати родичів. Як поверталися, то по дорозі йому зателефонував начальник Бобринецького відділу ДАІ і сказав щоб він приїхав на розгляд справи про адміністративне правопорушення, а саме щодо протоколу, складеного за невиконання вимоги інспектора ДАІ про зупинку транспортного засобу. Він (потерпілий) відповів, що не може швидко прибути, бо перебуває у дорозі і на великій відстані від м. Бобринець (300 - 400 км) та попросив відкласти розгляд цього питання на інший день. Також, повідомив, що не бачив інспектора ДАІ, який би його зупиняв. Спочатку опонент погодився, однак пізніше зателефонував і сказав, що не може перенести розгляд цього питання. Особа інспектора ДАІ ОСОБА_12 йому не знайома. Знає, що ОСОБА_14 місцевий інспектор. Із протоколом про адміністративне правопорушення він не був ознайомлений. Вважає, що мала місце вказівка складати такі протоколи щодо учасників руху «Автомайдан». Пізніше, як йому стало відомо, справа була передана на розгляд до Бобринецького райсуду Кіровоградської обл. Суддя ОСОБА_19 , яка отримала цю справу, відправила її на доопрацювання до міліції. Після повернення до суду справа була передана на розгляд судді ОСОБА_9 , через день-два. Цю справу ОСОБА_9 розглянув за одне засідання. Були присутні свідки та представники преси. Свідки - ОСОБА_29 та ОСОБА_26 . У судовому засіданні він давав такі самі свідчення. Давали показання також і свідки, однак до уваги вони прийняті не були. На час розгляду справи він не міг знати фактичне знаходження відрізку шляху - «11 кілометр дороги Київ-Овруч». ОСОБА_30 загинув на площі Майдан Незалежності у м. Києві 20.02.2014 р., Герой України. Вони (як сторона захисту) пропонували, щоб були викликані свідки, для забезпечення об'єктивності. Його адвокат клопотав про виклик свідків ОСОБА_12 і ОСОБА_13 (працівників міліції на той час), але це клопотання не було задоволене. Розгляд справи відбувся дуже швидко, протягом приблизно години. На його думку було завдання про швидкий розгляд цієї справи, однак не знає від кого таке надходило. По всій Україні позбавляли права керування транспортними засобами учасників «Автомайдану» для того, щоб вони більше до посадовців із вимогами не їздили. Зокрема це стосується і його справи, бо інспектор складав такі ж протоколи «пачками». Його знайомі журналісти казали, що коли ОСОБА_10 покинув Межигір'я, то там «плавали» документи (назвав, як джерела інформації, ім'я журналіста та найменування видання). В цих документах був його автомобіль під номером, як пам'ятає «300», однак вказаних документів не бачив. Журналістка йому говорила, що під цим номером було записане прізвище власника автомобіля, а також його реєстраційні дані. За результатом розгляду справи у суді першої інстанції його було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 3 місяці. Вважає, що такий вид адміністративного стягнення був застосований з метою обмеження його участі у акціях протесту «Автомайдану» проти чинної на той час влади. Відеодоказів правопорушення у матеріалах справи не було. Під час розгляду справи він повідомляв суддю, що є учасником руху «Автомайдан», що бере участь у протестних акціях на площі Майдан Незалежності, які на той час відбувалися. На його думку, рішення судді є необґрунтованим. На це судове рішення була подана апеляційна скарга, яка задоволена суддею апеляційного суду Кіровоградської області 20.02.2014 р., постанова суду першої інстанції скасована із закриттям провадження у справі. У ході розгляду справи в апеляційному суді клопотання захисту про виклик свідків (працівників міліції) було задоволене, однак до суду вони не з'явилися. Під час розгляду справи були прийняті до уваги його доводи та показання свідків на його користь. Щодо обставин правопорушення, яке йому було інкриміноване, також пояснив, що зміст протоколу не відповідає фактичним обставинам, оскільки о 12:15 год. 29.12.2013 р., як це зазначено у протоколі, він та його автомобіль не міг рухатися в с. Нові Петрівці, оскільки вони не доїхали до меж вказаного населеного пункту. Пізніше йому стало відомо, що його автомобіль, як учасника протестних акцій, був внесений до бази даних ДАІ під найменуванням «Сигнал». Припускає, що саме із вказаної бази даних були взяті дані належного йому автомобіля та особисті дані для складання матеріалів про адміністративне правопорушення. Про такий список, учасників «Автомайдану», він дізнався від журналістів, його друзів, а звідки вони їх отримали - йому достовірно не відомо. Знає, що на той час в Україні було багато схожих справ щодо учасників протестних акцій «Автомайдану», які також завершилися позбавленням водіїв судами права керування транспортними засобами, але зазвичай на строк шість місяців. Він для себе розумів, що це була така «всеукраїнська процедура», бо «Автомайдан» посадовцям дошкуляв, а тому і було прийняте таке рішення - позбавити людину права брати участь у протестних акціях, позбавивши посвідчення водія. Не може стверджувати, чому суддя ОСОБА_9 прийняв саме таке рішення у його справі, однак вважає, що то було таке всеукраїнське рішення і лише може здогадуватися, що це було для виконання чийогось завдання, яке могло би бути іншим у результаті діяльності «Автомайдану» та Революції Гідності. Цивільний позов про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушення підтримав.
Свідок ОСОБА_17 в суді першої інстанції надала показання про те, що із обвинуваченим вона особисто не знайома, їй лише відомо, що той є суддею. З потерпілим перебуває у дружніх відносинах, останній є побратимом її покійного чоловіка ОСОБА_31 . Наприкінці грудня 2013 р. ОСОБА_7 та її чоловік запропонували поїхати із ними до м. Києва для участі у протестній акції ГО «Автомайдан», на що вона погодилася. До столиці вони їхали вночі, на автомобілі «Шкода», а звідти, після формування колони, продовжили рух до маєтку ОСОБА_10 . Спочатку за кермом був ОСОБА_7 , а коли виїхали за межі міста, то за кермо пересадили її, потерпілий після цього був на передньому пасажирському сидінні, а чоловік позаду. Їхали в колоні, яка рухалася дуже повільно, у крайній правій смузі. Вздовж дороги стояли працівники міліції, але нікого не зупиняли, лише спостерігали. Вона не бачила, щоб когось із водіїв намагалися зупиняти. У салоні запахло горілим, а тому вони були вимушені зупинитися на автозаправній станції, не доїжджаючи до населеного пункту Нові Петрівці. Вона лишилася в автомобілі, а чоловіки пішли далі пішки. Коли останні повернулися, то поїхали до м. Києва, де чоловіки лишилися, а вона повернулася додому автобусом. Пізніше її допитували в судовому засіданні під головуванням судді ОСОБА_9 і вона надавала такі самі показання. Також давала показання слідчим. У суді допитували і її чоловіка, однак вона не знає, які той давав показання, оскільки під час давання ним показань не перебувала у залі судових засідань. Категорично заперечила, що під час руху колони ОСОБА_7 не виконав вимогу працівників міліції про зупинку транспортного засобу. Із працівників міліції, які причетні до цієї справи, їй ніхто не відомий. Знає, що 18.02.2014 р. було засідання апеляційного суду у цій справі, однак суддя оголосив перерву у судовому розгляді. Це було того дня, коли відбувалися розстріли протестувальників на Майдані Незалежності. 20.02.2014 р. її чоловіка ОСОБА_31 вбили під час протестної акції у м. Києві, коли він на ношах виносив поранених із зони ураження. Під час додаткового допиту свідок повідомила, що не брала із собою у поїздку до м. Києва свій мобільний телефон, а лишила його у тимчасово найманого працівника, який доглядав за господарством у їх із чоловіком відсутність, з метою забезпечення зв'язку. Зміну прив'язки її номера телефону між базовими станціями оператора мобільного зв'язку на території різних районів пояснила розташуванням населеного пункту, в якому проживає, на сходженні адміністративних кордонів трьох районів.
Свідок ОСОБА_19 у судовому засіданні надала показання, що вона працює на посаді судді Бобринецького райсуду Кіровоградської обл. Із обвинуваченим знайома як колега, разом працювали в суді, стосунки робочі, наразі їх не підтримує. Із потерпілим особисто не знайома, останній є мешканцем Бобринецького р-ну Кіровоградської обл. Підтвердила, що своєю постановою від 11.01.2014 р. вона повернула на доопрацювання до Бобринецького РВ УМВС України в Кіровоградській обл. протокол про адміністративне правопорушення, складний щодо ОСОБА_32 за ст. 1222 КУпАП. Таке рішення були прийняте у порядку підготовки справи до розгляду, без проведення судового засідання. Матеріалів справи вона не пам'ятає бо пройшло багато часу. Після повернення ці матеріали у її провадження не надходили. Про здійснення тиску на суддю ОСОБА_9 щодо розгляду цієї справи їй не відомо, зокрема у зв'язку із тим, що кожен суддя має самостійність у прийнятті своїх рішень у справах. Із приводу цієї справи вони із суддею ОСОБА_9 не спілкувалися.
Свідок ОСОБА_20 у судовому засіданні надала показання, що вона займається адвокатською діяльністю, однак раніше працювала на посаді секретаря судового засідання у Бобринецькому райсуді Кіровоградської обл., зокрема із суддею ОСОБА_9 , стосунки із останнім мала робочі. Потерпілого знає як мешканця Бобринецького р-ну, однак особистих стосунків не підтримує. Дійсно у 2014 р. брала участь як секретар судового засіданні під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_7 , вела протокол та склала його. Фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося, оскільки таке не передбачено КУпАП. Велася протокольна форма фіксації судового засідання. Зауважень до протоколу від учасників не надходило. До її обов'язків не входила підготовка проектів судових рішень. Їй не відомо хто готував проект судового рішення у цій справі. Підготовка проектів входить до посадових обов'язків помічника судді. Пам'ятає, що ця справа викликала великий суспільний інтерес, були представники ЗМІ, яких допустили до зали судових засідань. Будь-яка фіксація судового засідання у справах про адміністративні правопорушення не передбачена, однак у зв'язку із суспільним резонансом суддя вирішив здійснити таку фіксацію у звичайній протокольній формі із залученням секретаря судового засідання. На суддю не чинилося жодного впливу, все відбувалося у штатному режимі.
Свідок ОСОБА_33 у судовому засіданні надав показання про те, що раніше, зокрема у січні 2014 р., працював на посаді начальника відділення ДАІ Бобринецького РВ УМВС України в Кіровоградській обл. Із потерпілим ОСОБА_7 особисто не знайомий. Із суддею ОСОБА_9 знайомий по роботі. Допускає, що у січні 2014 р. отримував рапорт від працівника ДАІ з Київської обл. про порушення ОСОБА_7 ПДР України, точно не пригадує, бо минуло десять років. Обставин, за яких цей рапорт надійшов, не пам'ятає. Вказав, що також не пам'ятає обставини складання протоколу про адміністративне правопорушення інспектором ОСОБА_13 . Останній в січні 2014 р. працював у його підпорядкуванні. На якій посаді той працював, а також його обов'язків не пригадує. Підтвердив, що можливо давав показання під час досудового розслідування, протокол якого оголошений в судовому засіданні.
Свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні надав показання, що з потерпілим та обвинуваченим особисто не знайомий, однак знає, що ОСОБА_9 раніше працював суддею. Пам'ятає, що їхав у справах у м. Бобринець (число, місяць та рік не пригадує). При в'їзді у місто його зупинили працівники ДАІ та запросили пройти до приміщення, з їхніх слів для засвідчення неприбуття на виклик особи, яка вчинила правопорушення. Він погодився. Був складений протокол, який він не читав особисто, але підписав, бо довіряв співробітникам ДАІ. Чи складались інші документи він не пам'ятає. Уже після складання протоколу дізнався від працівників ДАІ, що мова йде про водія ОСОБА_7 , який не виконав вимогу працівника ДАІ про зупинку транспортного засобу. При складанні протоколу був також присутній ще один понятий, думає, що він також підписав протокол. Куди ці матеріали були направлені у подальшому він не знає. Після ознайомлення із протоколом та власним поясненням, які містяться у справі (т. 1, а. пр. 58, 67), свідок підтвердив автентичність свого підпису у цих документах, однак вказав, що підписав їх не читаючи.
Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні надав показання, що із потерпілим та обвинуваченим не знайомий. Наразі проходить військову службу у складі Сил оборони України. У 2013 р. працював у органах внутрішніх справ на посаді старшого інспектора ДПС взводу №3 роти ДПС ДАІ із забезпечення супроводження при УДАІ УМВС України в Київській обл. На вказаній посаді перебував із 01.01.2011 р. по 26.01.2015 р. 29.12.2013 р. він дійсно складав рапорт щодо невиконання вимоги працівника міліції про зупинку водієм автомобіля «Шкода» з державним номером НОМЕР_1 на 20 км автодороги Київ-Овруч. Там знаходиться поворот у сторону Межигір'я, який, як йому здається, уже перебуває в межах населеного пункту Нові Петрівці. На вказаній ділянці шляху в той день він ніс службу згідно з визначеною командиром підрозділу дислокацією. Службу вони несли з 8 год. та, можливо, до 22 год. у складі кількох екіпажів. Вимогу про зупинку вказаного транспортного засобу він надав водію за допомогою «жезла» та «свистка». Думає, що це було у першій половині дня. Автомобіль не зупинився і продовжив рух. Вказаний автомобіль рухався в складі колони. Хто був за кермом автомобіля він не знає. Яка була підстава для вимоги про зупинку - не пам'ятає, можливо були забруднені фари або водій не пристебнутий паском безпеки, не впевнений. Автомобілі не зупинялися, рухалися в колоні. Вони зі співробітниками також давали сигнали із вимогою про зупинку і іншим автомобілям/водіям, однак ті також не зупинялися. Про невиконання вимоги про зупинку у подальшому доповідали рапортами щодо кожного водія, який не виконав вимогу про зупинку. У цих рапортах зазначалися лише фактичні обставини, які відповідали дійсним подіям. Вимогу про зупинку надавали лише за порушення ПДР України. Колона рухалася до резиденції тодішнього президента, у сторону Межигір'я. Наразі, у зв'язку із цими подіями, його також обвинувачують у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366 та ст. 340 КК України. Кримінальне провадження перебуває на розгляді Вишгородського райсуду Київської обл. У цьому кримінальному провадженні, серед інших, фігурує його рапорт щодо ОСОБА_7 від 29.12.2013 р. Щодо цього епізоду йому висунуто обвинувачення. Оглянувши копію рапорту від 29.12.2013 р. (т. 3, а. пр. 266) свідок підтвердив, що саме він цей документ підписав. Рапорт адресований на ім'я начальника УДАІ, однак він передав вказаний рапорт командиру взводу, а подальший рух цього документа йому не відомий. На даний час вирок у його справі не ухвалений, продовжується судовий розгляд. До Бобринецького райсуду на розгляд справи щодо ОСОБА_7 його не викликали. 26.01.2015 р. його та одинадцять інших співробітників із Київської обл. звільнили зі служби в органах внутрішніх справ за дискредитацію ОВС, так само як і багатьох інших в Україні. У 2020 році адміністративний суд поновив його на службі, повернув стаж, заробітну плату, однак відразу відбулося скорочення у зв'язку з відсутністю відповідної посади.
Також прокурором заявлялося клопотання про виклик для допиту в судовому засіданні свідка ОСОБА_13 , який складав протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_7 , однак його присутність забезпечена не була. Прокурором надано документи щодо результатів вчинення дій, спрямованих на встановлення місцезнаходження вказаного свідка, згідно з даними яких ОСОБА_13 , зі слів дружини, перед повномасштабним вторгненням рф виїхав за межі України.
Вказаний свідок не був допитаний і під час судового розгляду у попередніх складах суду у цьому провадженні. У зв'язку з викладеним допит ОСОБА_13 в судовому засіданні виявився неможливим, процесуальні можливості для забезпечення його допиту перед судом вичерпано.
Клопотань про допит інших свідків під час судового розгляду від сторін не надходило.
Крім того, на підтвердження винуватості ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення під час судового розгляду прокурор надав письмові докази, процесуальні рішення, документи та інші матеріали, які були безпосередньо досліджені судом першої інстанції, а саме:
- дані постанови заст. нач. слідчого відділу прокуратури Кіровоградської обл. ОСОБА_34 від 26.06.2015 р. про початок досудового розслідування, відповідно до якої, останнім, за результатами розгляду рапорту заст. нач. відділу прокуратури Кіровоградської обл. від 26.06.2015 р. про виявлення ознак кримінального правопорушення, вирішено розпочати досудове розслідування за повідомленням, викладеному в рапорті заст. нач. відділу прокуратури Кіровоградської обл. від 26.06.2015 р. за фактом винесення одним із суддів Бобринецького райсуду Кіровоградської обл. завідомо неправосудної ухвали 17.01.2014 р., якою ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.1222 КУпАП, та призначив останньому адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 3 місяці, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 375 КК України (т. 1, а. пр.1-2);
- дані витягу з кримінального провадження № 42015120000000096 від 26.06.2015 р., згідно з даними якого 26.06.2015 р. до ЄРДР внесені відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 375 КК України, з наступною фабулою: «Один із суддів Бобринецького райсуду Кіровоградської обл. 17.01.2014 р. виніс незаконну ухвалу, якою визнав ОСОБА_7 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.1222 КУпАП, та призначив останньому адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 3 місяці» (т. 1, а. пр. 3);
- дані рапорту заст. нач. відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури області ОСОБА_35 від 26.06.2015 р., згідно з даними якого останній доповів перш. заст. прокурора Кіровоградської обл. про те, що прокуратурою Кіровоградської обл. до тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції відповідно до Закону України «Про відновлення довіри до судової влади» направлено 12.12.2014 р. заяву про проведення перевірки відносно судді Бобринецького райсуду Кіровоградської обл. ОСОБА_9 . Зазначений суддя 17.01.2014 р. визнав винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 1222 КУпАП, ОСОБА_7 та призначив останньому адміністративне стягнення у виді позбавлення права керуванням транспортними засобами на строк 3 місяці. Висновком тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції від 24.03.2015 р. в діях судді Бобринецького райсуду Кіровоградської обл. ОСОБА_9 встановлено наявність ознак порушення присяги. З урахуванням зазначеного та положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», на виконання п. 4.2 розпорядження прокурора Кіровоградської обл. № 26 від 27.02.2015 р., просив вказівки щодо внесення згідно ч. 1 ст. 214 КПК України до ЄРДР відомостей про вчинення суддею Бобринецького райсуду Кіровоградської обл. ОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 375 КК України (т. 1, а. пр. 4);
- дані повідомлення про початок досудового розслідування, яке складене заст. нач. слідчого відділу прокуратури Кіровоградської обл. ОСОБА_34 26.06.2015 р., згідно з даними якого останній повідомив перш. заст. прокурора Кіровоградської обл. ОСОБА_36 про початок досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 26.06.2015 р. за № 42015120000000096 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 375 КК України (т. 1, а. пр. 5);
- дані постанови нач. слідчого відділу прокуратури Кіровоградської обл. ОСОБА_37 від 27.06.2015 р. про визначення слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42015120000000096 у складі слідчої групи, відповідно до якої здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42015120000000096, внесеному 26.06.2015 р. до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 375 КК України, визначено за слідчою групою у складі слідчих слідчого відділу прокуратури Кіровоградської обл.: ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 . Старшим слідчої групи визначено ст. слідчого слідчого відділу прокуратури Кіровоградської обл. ОСОБА_44 , якому матеріали досудового розслідування № 42015120000000096 прийняти до свого провадження (т. 1, а. пр. 6-7);
- дані постанови ст. слідчого слідчого відділу прокуратури Кіровоградської обл. ОСОБА_38 від 27.06.2015 р. про прийняття матеріалів досудового розслідування до свого провадження, відповідно до якої матеріали досудового розслідування №42015120000000096 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 375 КК України, кваліфікованого як постановлення суддею завідомо неправосудної ухвали, внесеного до ЄРДР 26.06.2015 р. прийняти до свого провадження і приступити до проведення досудового слідства у ньому (т. 1, а. пр. 8-9);
- дані постанови нач. слідчого відділу прокуратури Кіровоградської обл. ОСОБА_37 від 2.07.2015 р. про визначення слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42015120000000096 у складі слідчої групи, відповідно до якої здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42015120000000096, внесеному 26.06.2015 р. до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 375 КК України, визначено за слідчою групою у складі слідчих слідчого відділу прокуратури Кіровоградської обл.: ОСОБА_41 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_38 , ОСОБА_42 , ОСОБА_45 . Старшим слідчої групи визначено ст. слідчого слідчого відділу прокуратури Кіровоградської обл. ОСОБА_46 , якому матеріали досудового розслідування № 42015120000000096 прийняти до свого провадження (т. 1, а. пр. 10-11);
- дані постанови ст. слідчого слідчого відділу прокуратури Кіровоградської обл. ОСОБА_41 від 2.07.2015 р. про прийняття матеріалів досудового розслідування до свого провадження, відповідно до якої матеріали досудового розслідування № 42015120000000096 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 375 КК України, кваліфікованого як постановлення суддею завідомо неправосудної ухвали, внесеного до ЄРДР 26.06.2015 р. прийняти до свого провадження і приступити до проведення досудового слідства у ньому (т. 1, а. пр. 12-13);
- дані витягу з кримінального провадження № 42015120000000096 від 3.07.2015 р., згідно з даними якого 26.06.2015 р. до ЄРДР внесені відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 375 КК України, за фабулою: «Один із суддів Бобринецького райсуду Кіровоградської обл. 17.01.2014 р. виніс незаконну ухвалу, якою визнав ОСОБА_7 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 1222 КУпАП, та призначив останньому адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 3 місяці». Слідчими у даному кримінальному провадженні є: ОСОБА_47 , ОСОБА_34 , ОСОБА_48 , ОСОБА_38 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 . Прокурорами у даному кримінальному провадженні є: ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 (т. 1, а. пр. 14);
- дані копії листа № 2761/о/9-15 від 20.04.2015 р. Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції Вищої ради правосуддя, згідно з даними якого на адресу прокурора Кіровоградської обл. ОСОБА_57 направлено належним чином завірену копію висновку Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції від 24.03.2015 р. за № 12/02-15 прийнятого за результатами розгляду матеріалів перевірки стосовно судді Бобринецького райсуду Кіровоградської обл. ОСОБА_9 . Додатком до даного листа є висновок Тимчасової спеціальної комісії на 9 аркушах (т. 1, а. пр.15);
- дані копії висновку Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції Вищої ради правосуддя від 24.03.2015 р. за № 12/02-15, відповідно до якого комісія за результатами розгляду матеріалів перевірки щодо судді Бобринецького райсуду Кіровоградської обл. ОСОБА_9 , а саме у зв'язку з прийняттям постанови про накладення на ОСОБА_7 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом на підставі статті 1222 КУпАП за невиконання ним вимог працівника міліції про зупинку транспортного засобу, ухвалила визнати в діях судді Бобринецького райсуду Кіровоградської обл. ОСОБА_9 наявність ознак порушення присяги та направити висновок з матеріалами перевірки до Вищої ради юстиції для розгляду і прийняття рішення (т. 1, а. пр. 16-24);
- дані рапорту ст. слідчого слідчого відділу прокуратури Кіровоградської обл. ОСОБА_41 від 13.07.2015 р., згідно з даними якого остання доповіла нач. слідчого відділу прокуратури Кіровоградської обл. ОСОБА_58 про те, що у неї в провадження перебуває кримінальне провадження № 42015120000000096 від 26.06.2015 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 375 КК України. В ході досудового розслідування виникла необхідність в ознайомленні з матеріалами кримінального провадження № 42014110000000383 від 12.11.2014 р. щодо інспектора ВДАІ Бобринецького РВ УМВС в Кіровоградській обл. ОСОБА_13 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України. Беручи до уваги вищевикладене, просила дозволу на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження № 42014110000000383 від 12.11.2014 р. з подальшою можливістю здійснення їх копіювання (т. 1, а. пр. 49);
- дані копії рапорту ст. інспектора ДПС взводу №3 РДПС ДАІ із ЗС при УДАІ ГУМВС України в Київській обл. ОСОБА_12 , згідно з даними якого останній доповів нач. УДАІ ГУМВС України в Київській обл. про те, що 29.12.2013 р. під час несення служби на 20 км а/д Овруч в с. Нові Петрівці близько 12:30 год. автомобіль «Шкода», НОМЕР_1 , не виконав його вимогу про зупинку, що надавалася за допомогою жезла та свистка, чим порушив п. 2.4 ПДР України. На даному рапорті наявна резолюція, дата - 3.01.14 та підпис особи, яка таку резолюцію здійснила (т. 1, а. пр. 50, 59, 239, т. 3, а. пр. 64, 266);
- дані копії супровідного листа № 14992/1/14-Вих від 7.03.2014 р. Бобринецького райсуду Кіровоградської обл., згідно з даними якого слідчому в ОСВ СВ прокуратури Кіровоградської обл. ОСОБА_59 , на відповідний запит, направлено копію матеріалів справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 1222 відносно ОСОБА_7 та копії журналів - вхідної та вихідної кореспонденції, журналу розгляду судових справ та матеріалів суддею ОСОБА_9 , контрольного журналу судових справ переданих для розгляду судді ОСОБА_9 та роздруківку з системи документообігу Д-3 по вищезазначеній справі (т. 1, а. пр. 51);
- дані копії реєстру вхідної кореспонденції за 16.01.2014 р., згідно з даними якого 16.01.2014 р. від Бобринецього РВ УМВС надійшли адміністративні матеріали відносно ОСОБА_7 за ст.1222 КУпАП, які зареєстровані за вхідним № 258/14-Вх (т. 1, а. пр. 52);
- дані копії реєстру вихідної кореспонденції за 28.01.2014 р., згідно з даними якого справа № 383/85/14-п за підписом ОСОБА_9 за вихідним номером 554/14-Вих від 28.01.2014 р. направлена до апеляційного суду (т. 1, а. пр. 53);
- дані копії контрольного журналу судових справ і матеріалів, переданих для розгляду судді, за 16.01.2014 р., згідно з даними якого справа № 383/85/14-п, провадження № 3/383/89/14, яка надійшла 16.01.2014 р., відносно ОСОБА_7 , передана на розгляд судді 16 січня та розглянута 17 січня, наслідки розгляду - позбавлення прав на 3 місяці, примітка - 1222, дата та підпис працівника апарату суду про отримання справи - 23.01 (т. 1, а. пр. 54);
- дані копія журналу розгляду судових справ і матеріалів суддею Бобринецького райсуду Кіровоградської обл. ОСОБА_9 , який початий 4.05.2012 р., справа № 01-36, згідно з даними якого 22.01.2014 р. судова справа № 383/85/14-п про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_7 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.1222 КУпАП, після її розгляду та накладання адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування на 3 місяці була повернута до канцелярії суду (т. 1, а. пр. 55-56);
- дані копії роздруківки з системи документообігу Д-З, згідно з даними якої справа № 383/85/14-п, провадження № 3/383/89/14, за ст.1222, яка надійшла 16.01.2014 р., була розглянута суддею Бевз 17.01.2014 р. та повернута до канцелярії 22.01.2014 р. (т. 1, а. пр. 57);
- дані копії протоколу серії АА2 № 421581 про адміністративне правопорушення від 4.01.2014 р., який складений в м. Бобринець Кіровоградської обл. працівником Бобринецького РВ ст. лейтенантом міліції ОСОБА_13 , відповідно до якого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 о 12 год. 30 хв. на а/д Київ-Овруч 20 км керував автомобілем «Шкода», д.н.з. НОМЕР_1 , який не виконав (не відображено) міліції про зупинку т/з за допомогою жезла та свистка, за що відповідальність передбачена ст. 1222 КУпАП. У даному протоколі дата його складання, прізвища свідків та пункт ПДР України не відображені. При цьому, в протоколі здійснено запис, що ОСОБА_7 повідомлено у телефонному режимі та ознайомлено з його правами, передбаченими ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, що даний протокол буде направлено до Бобринецького (не відображено) для розгляду та прийняття рішення, копія складеного протоколу (не відображено) за місцем проживання ОСОБА_60 за адресою: (не відображено), Бобринецький р-н, с. Олексіївка, рекомендованим (не відображено) за вих. 26/9 від 9.01.2014 р., (не відображено) диск CD-R (текст неможливо прочитати) ОСОБА_7 (частина тексту відсутня, частину неможливо прочитати) складання адміністративних матеріалів (т. 1, а. пр. 58, 238, т. 3, а. пр. 63, 265);
- дані копії та оригіналу форми вивода, згідно з даними якої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є власником автомобіля Skoda Octavia, д.н.з. НОМЕР_1 (т. 1, а. пр. 60, 245, т. 3, а. пр.70, 272);
- дані копії та оригіналу титульного листа справи про порушення Правил дорожнього руху, згідно з даними якого дана справа заведена щодо ОСОБА_7 та має № 383/21/14-п, 3/383/39/14, який перекреслений, та № 383/85/14-п, 3/383/89/14. У графах «почато» зазначено: 09 січня 2014 року, 16 січня 2014 року. У графах «закінчено» зазначено: 11 січня 2014 року, 17 січня 2014 року. Крім того, наявні № 33/781/94/14 та дата «05.02.14» (т. 1, а. пр. 61, 234, т. 3, а. пр. 59, 261);
- дані копії та оригіналу довідки ВДАІ Бобринецького РВ, згідно з даними якої ОСОБА_7 отримав посвідчення водія НОМЕР_2 від 13.03.2004 року категорії «А», «В», «С» (т. 1, а. пр. 62, 237, т. 3, а. пр. 62, 264);
- дані копії та оригіналу облікової картки приватного АМТ НОМЕР_1 , згідно з даними якої ОСОБА_7 є власником автомобіля Skoda Octavia, д.н.з. НОМЕР_1 (т. 1, а. пр. 63, 246, т. 3, а. пр. 71, 273);
- дані копії запрошення керівника підрозділу ДАІ ОСОБА_21 до підрозділу Державтоінспекції МВС, яке ОСОБА_61 отримав 7.01.2014 р. о 18:25 год. та у якому зазначено «у відповідності до вимог статей 1, 6, 7, 8, 254, 256, 260, 2651 КУпАП для забезпечення провадження у справах про адмінправопорушення з метою припинення адмінправопорушення, складання протоколу про адміністративне правопорушення, який не можливо було скласти на місці вчинення правопорушення, а його складання є обов'язковим, та тимчасового вилучення посвідчення водія Вам необхідно з'явитись 8.01.2014 р. о 10:00 год. до ВДАІ за адресою: Кіровоградська обл., м. Бобринець, вул. Леніна, 172, до начальника відділення ДАІ МГБ Бобринецького РВ. При собі мати документ, що посвідчує особу» (т. 1, а. пр. 64, 240, т. 3, а. пр. 65, 267);
- дані копії та оригіналу орієнтування, складеного т.в.о. начальника УДАІ УМВС України в Кіровоградській обл. ОСОБА_62 7.01.2014 р. за № 35, згідно з даними якого начальників ВДАІ МВ-РВ при УМВС, командирів роти ДПС ДАІ, взводу ДПС Кіровоградського МВ УМВС України в Кіровоградській обл. доведено, що 2.01.2014 р. до чергової частини УДАІ УМВС України в Кіровоградській обл. надійшов рапорт (вхідний УДАІ УМВС України в Кіровоградській обл. № 21 від 4.01.2014 р.), зокрема від ст. інспектора ДПС взводу № 3 РДПС ДАІ із ЗС при УДАІ ГУМВС України в Київській обл. лейтенанта міліції ОСОБА_12 про те, що 29.12.2013 р. під час несення служби на 20 кілометрі а/д Київ-Овруч в с. Нові Петрівці близько 12:30 год. автомобіль Шкода, д.н.з. НОМЕР_1 , не виконав вимогу про зупинку, що надавався за допомогою жезла та свистка, чим порушив п.п. 2.4 ПДР України. При надходженні будь-якої інформації повідомити чергову частину УДАІ УМВС України в Кіровоградській обл. та інспектора відділу ОР ДПС капітана міліції ОСОБА_63 за відповідними телефонами. На даному орієнтуванні наявна помітка «Передати електронною поштою» (т. 1, а. пр. 65, 241, т. 3, а. пр. 66, 268);
- дані копії письмових пояснень ОСОБА_15 від 8.01.2013 р., згідно з даними яких 8.01.2014 р. в м. Бобринець по вул. Леніна він був запрошений працівниками ДАІ, щоб засвідчити той факт, що гр. ОСОБА_7 з невідомих причин не з'явився до ВДАІ МГБ Бобринського РВ для складання на нього адміністративного протоколу відповідно до ст. 1222 за порушення Правил дорожнього руху України, а саме п. 2.4. Повідомлений був належним чином (т. 1, а. пр. 66, 242, т. 3, а. пр. 67, 269);
- дані копії письмових пояснень ОСОБА_14 від 8.01.2014 р., згідно з даними яких 8.01.2014 р. в м. Бобринець по вул. Леніна він був запрошений працівниками ДАІ, щоб засвідчити той факт, що гр. ОСОБА_7 не з'явився до ВДАІ МГБ Бобринецького РВ для складання адміністративного протоколу за ст. 1222, так як порушив Правила дорожнього руху України п. 2.4. Про розгляд справи вищевказаного громадянина було повідомлено належним чином, але на розгляд він не з'явився з невідомих причин (т. 1, а. пр. 67, 243, т. 3, а. пр. 68, 270);
- дані копії та оригіналу супровідного листа від 8.01.2014 р. за вих. № 26/8, згідно з даними якого Бобринецький РВ УМВС України в Кіровоградській обл. направив на адресу голови Бобринецького райсуду ОСОБА_9 адміністративний матеріал за порушення ПДР на водія ОСОБА_7 , протокол АА2 №421581, ст.1222 КУпАП. На даному листі наявна помітка «09.01.2014 52/14вх» (т. 1, а. пр. 68, 247, т. 3, а. пр. 72, 274);
- дані копії та оригіналу постанови судді Бобринецького райсуду Кіровоградської обл. ОСОБА_19 від 11.01.2014 р. у справі № 383/21/14-п, якою суддя, за результатами розгляду матеріалів, які надійшли з Бобринецького РВ УМВС про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_7 за ст. 1222 КУпАП, постановила - протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_7 за ст. 1222 КУпАП повернути до Бобринецького РВ УМВС для доопрацювання (т. 1, а. пр. 69-70, 248-249, т. 3, а. пр. 73-74, 275-276);
- дані копії та оригіналу супровідного листа від 15.01.2014 р. за вих. № 26/35, згідно з даними якого Бобринецький РВ УМВС України в Кіровоградській обл. направив на адресу голови Бобринецького райсуду ОСОБА_9 після доопрацювання адміністративну справу щодо гр. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , якого було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 1222 КУпАП. На даному листі наявний відтиск штампу Бобринецького райсуду Кіровоградської обл. про одержання за вх. № 258/14вх, 16.01.2014 (т. 1, а. пр. 71, 250, т. 3, а. пр. 75, 277);
- дані копії та оригіналу вихідної телефонограми № 29 від 16.01.2014 р., згідно з даними якої секретар судового засідання ОСОБА_64 передала, а особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_7 прийняв 16.01.2014 р. о 12:25 год. відомості про те, що в провадженні Бобринецького райсуду знаходиться справа про адміністративне правопорушення № 383/84/14-п про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_7 за ст. 1222 КУпАП, а також, що даний суд викликає особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_7 в судове засідання на 17.01.2014 р. о 9:30 год. (т. 1, а. пр. 72, 251, т. 3, а. пр. 76, 278);
- дані копії та оригіналу спільного клопотання працівників преси та журналістів з копіями посвідчень, відповідно до якого, останні просили суддю Бобринецького райсуду Кіровоградської обл. ОСОБА_65 дозволити фото, відеофіксацію судового процесу з розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_7 (т. 1, а. пр. 73-78, 252-257, т. 3, а. пр. 77-81, 279-284);
- дані копії та оригінал договору про надання правової допомоги від 17.01.2014 р., який укладено між ОСОБА_7 та адвокатом ОСОБА_66 , згідно з даними якого ОСОБА_7 уповноважив адвоката ОСОБА_67 на захист його прав у справі про адміністративне правопорушення в Бобринецькому райсуді Кіровоградської обл. та під час розгляду апеляції на постанову місцевого суду (т. 1, а. пр. 79-80, 258-259, 290-291, т. 3, а. пр. 82-83, 117-118, 285-286, 316-317);
- дані копії посвідчення адвоката № 83 від 14.07.2008 р., відповідно до якого, ОСОБА_68 є адвокатом (т. 1, а. пр. 81, 260, т. 3, а. пр. 84, 287);
- дані копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 , який виданий Бобринецьким РВ УМВС України в Кіровоградській обл. на ім'я ОСОБА_7 (т. 1, а. пр. 82-83, 262-263, т. 3, а. пр. 86-88, 289-290);
- дані копії та оригіналу клопотання ОСОБА_7 від 17.01.2014 р., згідно з даними якого останній просив Бобринецький райсуд Кіровоградської обл. надати йому для ознайомлення матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно нього та відкласти розгляд справи на час, що є достатнім для ознайомлення з ними (т.1, а. пр. 84, 264, т. 3, а. пр. 89, 291);
- дані копії та оригінали розписок ОСОБА_7 та ОСОБА_67 від 17.01.2014 р., згідно з даними яких останні підтвердили, що ознайомилися в повному обсязі з матеріалами справи 383/85/14-п в чому вони і розписалися (т. 1, а. пр. 85, 265, т. 3, а. пр. 90, 292);
- дані копії та оригінал клопотання захисника ОСОБА_67 , згідно з даними якого останній клопотав про виклик в судове засідання для дачі пояснень свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , старшого інспектора ДПС взводу №3 РДПС ДАІ із ЗС УДАІ ГУМВС України в Київській області ОСОБА_12 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 (т. 1, а. пр. 86-87, 267, т. 3, а. пр. 91-92, 293);
- дані копії та оригінал ухвали Бобринецького райсуду Кіровоградської обл. за підписом судді ОСОБА_9 у справі № 383/85/14-п, провадження № 3/383/89/14, відповідно до якої судом задоволено клопотання журналістів про надання дозволу на фото-відео фіксацію судового процесу з розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбаченого ст. 1222 КУпАП, відносно ОСОБА_7 (т. 1, а. пр. 88, 268, т. 3, а. пр. 93, 294);
- дані копії та оригінал ухвали Бобринецького райсуду Кіровоградської обл. від 17.01.2014 р. за підписом судді ОСОБА_9 у справі № 383/85/14-п, провадження № 3/383/89/14, якою вирішено: клопотання захисника ОСОБА_67 про допит свідків задовольнити частково; допитати в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_18 ; в клопотанні захисника щодо допиту свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та старшого інспектора ДПС взводу №3 РДПС ДАІ із ЗС ДАІ ГУМВС України в Київській області ОСОБА_12 відмовити (т. 1, а. пр. 89-90, 269, т. 3, а. пр. 94-95, 295);
- дані копії та оригіналу протоколу судового засідання 17.01.2014 р. у справі № 383/85/14-п, у якому відображений: хід судового розгляду вказаної справи; пояснення особи, яка притягувалася до адміністративної відповідальності ОСОБА_7 ; пояснення осіб, які були допитані судом як свідки, а саме ОСОБА_18 та ОСОБА_17 ; документи, які були досліджені судом; доводи захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_67 щодо суті справи (т. 1, а. пр. 91-96, 270-275, т. 3, а. пр. 96-101, 296-301);
- дані копії та оригіналу постанови Бобринецького райсуду Кіровоградської обл. за підписом судді ОСОБА_9 від 17.01.2014 р. у справі № 383/85/14-п, якою вирішено: визнати винним ОСОБА_7 за скоєне адміністративне правопорушення та притягнути його до адміністративної відповідальності за ст. 1222 КУпАП, піддавши адміністративному стягненню у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 3 (три) місяці; стягнути з ОСОБА_7 в дохід держави 36,54 грн. судового збору (т. 1, а. пр. 97-98, 276, т. 3, а. пр. 102-103, 302);
- дані копії та оригінали розписок ОСОБА_67 та ОСОБА_7 від 17.01.2014 р., згідно з даними яких останні отримали копію постанови Бобринецького райсуду від 17.01.2014 р. по справі № 383/85/14-п в чому і розписалися (т. 1, а. пр. 99, 277, т. 3, а. пр. 104, 303);
- дані копії та оригіналу супровідного листа за № 413/14-вих, згідно з даними якого Бобринецький райсуд Кіровоградської обл. направив прокурору Бобринецького р-ну Кіровоградської обл. копію постанови Бобринецького райсуду Кіровоградської обл. від 17.01.2014 р. по справі № 383/85/14-п, 3/383/89/14 відносно ОСОБА_7 до відома (т. 1, а. пр. 100, 278, т. 3, а. пр. 105, 304);
- дані копії та оригіналу апеляційної скарги ОСОБА_7 на постанову від 17.01.2014 р. Бобринецького райсуду Кіровоградської обл. у справі про адміністративне правопорушення за ст. 1222 КУпАП, в якій ОСОБА_7 просив апеляційний суд Кіровоградської області постанову Бобринецького райсуду Кіровоградської обл. від 17.01.2014 р. в справі про адміністративне правопорушення за ст. 1222 КУпАП відносно нього скасувати, справу закрити (т. 1, а. пр. 101-102, 279-280, т. 3, а. пр. 106-107, 305-306);
- дані копії та оригінал супровідного листа № 554/14вих/3/383/89/14 від 28.01.2014 р., згідно з даними якого Бобринецький райсуд Кіровоградської обл. направив до судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області матеріали справи /3/383/85/14-п, н/п 3/383/89/14 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_7 за ст. 1222 КУпАП, з апеляційною скаргою на постанову від 17.01.2014 р. Додаток за змістом на 43 арк. На даному листі наявний штамп апеляційного суду Кіровоградської області про одержання за вх.№118 від 05.02.2014 року (т. 1, а. пр. 103, 281, т. 3, а. пр. 108, 307);
- дані копії та оригінал довідки про результати автоматичного розподілу справи від 5.02.2014 р., згідно з даними якої за результатом автоматизованого розподілу справи між суддями справа № 33/781/94/14 розподілена доповідачу ОСОБА_69 (т. 1, а. пр. 104, 282, т. 3, а. пр. 109, 308);
- дані копії та оригінал повідомлення №33/781/94/14 від 5.02.2014 р., відповідно до якого апеляційний суду Кіровоградської області повідомив ОСОБА_7 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та начальника УДАІ УМВС України у Кіровоградській обл. про те, що 18.02.2014 р. о 10:30 год. відбудеться розгляд апеляційної скарги ОСОБА_7 на постанову Бобринецького райсуду Кіровоградської обл. від 17.01.2014 р. у справі про притягнення до адміністративної відповідальності останнього за ст. 1222 КУпАП, а також просив начальника УДАІ УМВС України у Кіровоградській обл. забезпечити явку у судове засідання інспектора ВДАІ МГБ Бобринецького РВ ст. лейтенанта міліції ОСОБА_70 , котрий складав протокол про адміністративне правопорушення від 8.01.2014 р. в м. Бобринець по вул. Леніна (т. 1, а. пр. 105, 283, т. 3, а. пр. 110, 309);
- дані копії та оригінал повістки про виклик до суду від 5.02.2014 р. у справі № 383/85/14-п, згідно з даними якої ОСОБА_7 викликався апеляційним судом Кіровоградської області як порушник у судове засідання на 18.02.2014 р. (т. 1, а. пр. 106, 284, т. 3, а. пр. 111, 310);
- дані копії та оригінал повідомлення від 6.02.2014 р. за № 33/781/94/14, згідно з даними якого апеляційний суд Кіровоградської області просив т.в.о. нач. Бобринецького РВ УМВС України у Кіровоградській обл. забезпечити явку в судове засідання на 18.02.2014 р. на 10:30 год. інспектора ВДАІ МГБ Бобринецького РВ ст. лейтенанта міліції ОСОБА_71 , котрий складав протокол про адміністративне правопорушення від 8.01.2014 р. в м. Бобринець по вул. Леніна (т. 1, а. пр. 107, 285, т. 3, а. пр. 112, 311);
- дані копії та оригінал клопотання керівника Кіровоградського корпункту ОСОБА_72 , згідно з даними якого остання просила суддю апеляційного суду Кіровоградської області ОСОБА_73 надати дозвіл на відеофіксацію судового процесу у справі 383-85-14-п, яка розглядатиметься 18.02.2014 о 10:30 (т. 1, а. пр. 108, 287, т. 3, а. пр. 114, 313);
- дані копії та оригінал клопотання керівника Кіровоградського корпункту ОСОБА_72 в якому остання просила голову Кіровоградського обласного апеляційного суду надати дозвіл на проведення зйомок у приміщенні суду під час судового засідання 18.02.2014 р. о 10:30 у справі 383-85-14-п суддя ОСОБА_74 . Зйомку здійснюватимуть: журналіст ОСОБА_72 та оператор ОСОБА_75 (т. 1, а. пр. 109, 288, т. 3, а. пр. 115, 314);
- дані копії та оригінал клопотання захисника ОСОБА_67 в інтересах ОСОБА_7 , в якому захисник просив апеляційний суд Кіровоградської області викликати у судове засідання з розгляду апеляції на постанову Бобринецького райсуду Кіровоградської обл. від 17.01.2014 р. в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_7 та опитати наступних свідків: ст. інспектора ДПС взводу № 3 РДПС ДАІ при УДАІ ГУМВС України в Київській обл. ОСОБА_12 ; інспектора ВДАІ МГБ Бобринецького РВ УМВС України в Кіровоградській обл. ОСОБА_13 ; ОСОБА_17 та ОСОБА_18 (т. 1, а. пр. 110, 292, т. 3, а. пр. 119, 318);
- дані копії та оригінал розписки, згідно з даними якої ОСОБА_7 , як правопорушник, викликається до апеляційного суду Кіровоградської області на 11:00 год. 27.02.2014 р. (т. 1, а. пр. 111, 293, т. 3, а. пр. 120, 319);
- дані копії та оригінал повідомлення № 33/781/94/14 від 19.02.2014 р., відповідно до якого апеляційний суду Кіровоградської області повідомив ОСОБА_7 та нач. УДАІ УМВС України у Кіровоградській обл. про те, що розгляд апеляційної скарги ОСОБА_7 на постанову Бобринецького райсуду Кіровоградської обл. від 17.01.2014 р. у справі про притягнення до адміністративної відповідальності останнього за ст. 1222 КУпАП, відкладений на 27.02.2014 р. на 11:30 год. у зв'язку з неявкою свідків, а також просив нач. УДАІ УМВС України у Кіровоградській обл. забезпечити явку у судове засідання інспектора ВДАІ МГБ Бобринецького РВ ст. лейтенанта міліції ОСОБА_13 , який складав протокол про адміністративне правопорушення від 8.01.2014 р. в м. Бобринець по вул. Леніна (т. 1, а. пр. 112, 294, т. 3, а. пр. 121, 320);
- дані копії та оригінал повідомлення від 19.02.2014 р. за № 33/781/94/14, відповідно до якого апеляційний суд Кіровоградської області просив нач. УДАІ УМВС України в Київській обл. забезпечити явку в судове засідання в якості свідка ст. інспектора ДПС взводу № 3 РДПС ДАІ із ЗС при УДАІ ГУМВС України в Київській обл. лейтенанта міліції ОСОБА_12 , який складав рапорт від 30.12.2013 р. відносно ОСОБА_7 , який не зупинився на його вимогу на 20 км а/д Київ - Овруч в с. Нові Петрівці на автомобілі Skoda, н.з. НОМЕР_1 . ОСОБА_12 необхідно з'явитися до апеляційного суду Кіровоградської області для участі у справі про адмінправопорушення відносно ОСОБА_7 , яка призначена на 27.02.2014 р. на 11:30 год. (т. 1, а. пр. 113, 295, т. 3, а. пр. 122, 321);
- дані копії та оригінал постанови апеляційного суду Кіровоградської області від 27.02.2014 р. у справі № 33/781/94/14, якою апеляційний суд, за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_7 на постанову Бобринецького райсуду Кіровоградської обл. від 17.01.2014 р., якою ОСОБА_7 притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 1222 КУпАП, постановив: апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити; постанову Бобринецького райсуду Кіровоградської обл. від 17.01.2014 р. про притягнення ОСОБА_7 до адміністративної відповідальності за ст. 1222 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 місяці - скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 1222 КУпАП (т. 1, а. пр. 114-115, 299, т. 3, а. пр. 124-125, 325);
- дані копії пасажирської митної декларації, відомості з якою однозначно ідентифікувати не є можливим через неякісно виготовлену світлокопію цього документа (т. 1, а. пр. 120-121);
- дані постанови заст. Генерального прокурора України від 28.07.2015 р. про доручення здійснення досудового розслідування іншому органу, відповідно до якої вирішено доручити здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42015120000000096 слідчому відділу прокуратури Черкаської області (т. 1, а. пр. 129);
- дані доручення нач. слідчого відділу прокуратури області від 3.08.2015 р., яким ст. слідчому слідчого відділу прокуратури Черкаської області ОСОБА_76 доручено провести досудове розслідування, відомості про кримінальне правопорушення у якому внесені до ЄРДР за № 42015120000000096 за фактом постановлення суддею Бобринецького райсуду Кіровоградської обл. завідомо неправосудної постанови (т. 1, а. пр. 130);
- дані постанови нач. слідчого відділу прокуратури Черкаської області від 3.08.2015 р. про створення слідчої групи, відповідно до якої вирішено створити слідчу групу у кримінальному провадженні № 42015120000000096: слідчих в ОВС слідчого відділу прокуратури області ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , ОСОБА_79 , слідчих слідчого відділу прокуратури області ОСОБА_80 , ОСОБА_81 , ОСОБА_82 (т. 1, а. пр. 131-132);
- дані повідомлення ст. слідчого слідчого відділу прокуратури області ОСОБА_83 від 4.08.2015 р., яким останній повідомив заст. прокурора області про початок 26.06.2015 р. досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42015120000000096 (т. 1, а. пр. 133);
- дані постанови заст. прокурора Черкаської області від 4.08.2015 р. про призначення групи прокурорів, якою вирішено призначити групу прокурорів у кримінальному провадженні № 42015120000000096 від 26.06.2015 р., визначивши її у складі заступників ОСОБА_84 та ОСОБА_85 , прокурорів ОСОБА_86 , ОСОБА_87 , ОСОБА_88 , ОСОБА_89 , ОСОБА_90 , ОСОБА_91 та ОСОБА_6 (т. 1, а. пр. 134-135);
- дані запиту ст. слідчого слідчого відділу прокуратури області ОСОБА_92 від 7.08.2015 р. за № 17-4183вих-15, відповідно до якого останній, у зв'язку з проведенням досудового розслідування кримінального провадження № 42015120000000096 від 26.06.2015 р., просив слідчий відділ прокуратури Київської області надати до слідчого відділу прокуратури області, належним чином завірені копії основних процесуальних документів кримінального провадження № 42014130000000058 відносно ст. інспектора ДПС взводу № 3 РДПС ДАІ при УДАІ ГУМВС України в Київській обл. ОСОБА_12 та копію прийнятого рішення за результатами проведення розслідування (т. 1, а. пр. 150);
- дані супровідного листа від 19.08.2015 р. № 06/1/2-1642вих15, згідно з даними якого слідчий в ОВС ІІ слідчого відділу слідчого управління прокуратури Київської області направив на адресу ст. слідчого слідчого відділу прокуратури Черкаської області ОСОБА_92 належним чином завірені копії процесуальних документів у кримінальному провадженні № 42014130000000058 щодо ст. інспектора ДПС взводу №3 РДПС ДАІ із ЗС при УДАІ ГУМВС України в Київській обл. ОСОБА_12 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України. Додаток на 35 аркушах (т. 1, а. пр. 151);
- дані копії повідомлення про підозру від 29.10.2014 р., відповідно до якої слідчим в особливо важливих справах першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Київської області, за погодження з прокурором, у кримінальному провадженні № 42014130000000058 повідомлено ОСОБА_12 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366 КК України (т. 1, а. пр. 152-168, т. 3, а. пр. 210-226);
- дані копії обвинувального акту у кримінальному провадженні № 42014230000000058, відповідно до якого ОСОБА_12 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, зокрема ч. 1 ст. 366 КК України, у тому числі за обставин, які викладені у повідомленні про підозру від 29.10.2014 р. у кримінальному провадженні № 42014230000000058 (т. 1, а. пр. 169-186, т. 3, а. пр. 227-244);
- дані запиту ст. слідчого слідчого відділу прокуратури області ОСОБА_92 від 7.08.2015 р. за № 17-4184вих-15, згідно з даними якого останній у зв'язку з проведенням досудового розслідування кримінального провадження № 42015120000000096 від 26.06.2015 р., просив нач. слідчого відділу прокуратури Кіровоградської області надати до слідчого відділу прокуратури області, належним чином завірені копії основних процесуальних документів кримінального провадження № 42014110000000383 від 12.11.2014 р. відносно інспектора ВДАІ Бобринецького РВ УМВС України в Кіровоградській обл. ОСОБА_13 та копію прийнятого рішення за результатами проведення розслідування (т. 1, а. пр. 187);
- дані супровідного листа від 17.08.2015 р. № 17-4120-15, згідно з даними якого ст. слідчий слідчого відділу прокуратури Кіровоградської області направив на адресу ст. слідчого слідчого відділу прокуратури Черкаської області ОСОБА_92 копії основних процесуальних документів кримінального провадження № 42014110000000383 від 12.11.2014 р. відносно інспектора ВДАІ Бобринецького РВ УМВС України в Кіровоградській обл. ОСОБА_13 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України. Додаток на 26 аркушах (т. 1, а. пр. 189);
- дані копії постанови слідчого в ОВС слідчого відділу прокуратури Кіровоградської області від 25.12.2014 р. про закриття кримінального провадження № 42014110000000383, відповідно до якої слідчим вирішено кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 42014110000000383 від 12.11.2014 р. закрити у зв'язку з відсутністю в діях інспектора ВДАІ Бобринецького РВ УМВС України в Кіровоградській обл. ОСОБА_13 ознак злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України (т. 1, а. пр. 211-215);
- дані повного витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть від 19.08.2015 р. за № 00015715528 та копія актового запису про смерть № 4 від 3.03.2014 р., згідно з даними яких ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Київ, про що 3.03.2014 р. складено відповідний актовий запис № 4 (т. 1, а. пр. 218, 219);
- дані супровідного листа № 5174/15Вих від 12.08.2015 р., згідно з даними якого Бобринецький райсуд Кіровоградської обл. направив на адресу ст. слідчого слідчого відділу прокуратури області ОСОБА_92 копії матеріалів справи № 383/85/14-п про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 1222 КУпАП відносно ОСОБА_7 та копію диска (т. 1, а. пр. 233);
- дані копії ухвали слідчого судді Ленінського райсуду м. Кіровоград від 24.03.2014 р. у справі № 405/2640/14-к, провадження 1-кс/405/769/14, якою клопотання слідчого в ОВС слідчого відділу прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_93 , яке подано в межах кримінального провадження № 42014120000000022 від 6.03.2014 р., задоволено, надано тимчасовий доступ слідчому в ОВС слідчого відділу прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_94 до речей і документів, а саме: до протоколу серії АА2 №421581 відносно ОСОБА_7 за ст. 1222 КУпАП та пояснень ОСОБА_15 і ОСОБА_14 із записами та підписами від їх імені, які містяться у матеріалах адміністративної справи № 383/85/14-к, 3/383/89/14 стосовно ОСОБА_7 за ст. 1222 КУпАП, яка перебуває у розпорядженні Бобринецького райсуду Кіровоградської обл. з можливістю їх вилучення (т. 1, а. пр. 305-307, т. 3, а. пр. 129-131, 330-332);
- дані копії та оригіналу протоколу тимчасового доступу до речей та документів від 25.03.2014 р. та опису речей і документів від 25.03.2014 р., які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді, згідно з даними якого слідчий ОСОБА_95 , в межах кримінального провадження № 42014120000000022 від 6.03.2014 р., в період часу з 11:20 год. по 11:45 год. у присутності в.о. голови Бобринецького райсуду ОСОБА_9 та понятих, на підставі ухвали слідчого судді Ленінського райсуду м. Кіровоград від 24.03.2014 р., отримав тимчасовий доступ до матеріалів справи № 383/85/14-к, 3/383/89/14 та вилучив: протокол на аркуші № 2, пояснення ОСОБА_15 на аркуші № 6, пояснення ОСОБА_14 на аркуші № 7 (т. 1, а. пр. 308-309, т. 3, а. пр. 333-335);
- дані компакт-диски CD-R, при відтворенні під час судового розгляду інформації з якого встановлено, що на нього здійснено запис одного аудіофайлу з телефонною розмовою між нач. ВДАІ Бобринецького р-ну ОСОБА_21 та ОСОБА_7 , зміст якої є аналогічним змісту розмови цих же осіб, який відображений у протоколі огляду документу від 31.08.2015 р., що знаходиться у т. 2, на а. пр. 50-52 (т. 1, а. пр. 311, т. 3, а. пр. 336);
- дані листа від 2.09.2015 р. № 16-13/1578/05-307 Центральної геофізичної обсерваторії ДСНС, згідно з даними якого в с. Нові Петрівці Вишгородського р-ну Київської обл. гідрометеорологічна служба України спостережень не проводить, тому метеорологічна інформація за грудень 2013 року надана по метеостанції Вишгород, яка знаходиться найближче до даного населеного пункту. У даному листі зазначені: температура повітря, відносна вологість, напрям вітру, швидкість вітру, видимість, опади, хмарність та атмосферні явища (т. 2, а. пр. 16);
- дані протоколу огляду документа від 31.08.2015 р., згідно з даними якого прокурором в період часу з 16:50 год. по 18:00 год. відтворено звуковий файл, запис якого здійснено на диск, який був наданий Бобринецьким райсудом Кіровоградської обл. разом з матеріалами на 74 аркуша супровідним листом за № 5174/15вих від 12.08.2015 р. Відтворенням вказаної інформації встановлено наявність запису телефонної розмови нач. ВДАІ Бобринецького р-ну ОСОБА_21 та ОСОБА_7 . Зміст розмови зводиться до того, що нач. ВДАІ Бобринецького р-ну ОСОБА_21 повідомляє ОСОБА_7 про необхідність його прибуття завтра на 10 год. з метою складання адміністративного протоколу на підставі рапорту по факту порушення ним п. 2.4 ПДР України, а саме невиконання вимог про зупинку на законну вимогу працівника ДАІ, що мало місце 29.12.2013 р. о 12:30 год. на 20 км автодороги Київ - Овруч с. Нові Петрівці. Натомість, ОСОБА_7 заперечує факт вчинення ним вказаного порушення, вказує про неможливість прибути на вказаний час по причині перебування на значній віддаленості, а також повідомляє про можливе його звернення до засобів масової інформації та каналів телебачення у зв'язку з чиненням на нього тиску внаслідок його участі в акціях, які захищають його права (т. 2, а. пр. 50-52);
- дані листа № 5529/0/9-15 від 18.09.2015 р. Вищої ради юстиції, згідно з даними якого ВРЮ повідомила про відкриття дисциплінарну справу стосовно судді Бобринецького райсуду Кіровоградської обл. ОСОБА_9 , рішення за наслідкам цієї дисциплінарної справи Вищою радою юстиції ще не прийнято (т. 2, а. пр. 54);
- дані копії ухвали Вищої ради юстиції № 463/о/15-15 від 10.09.2015 р. «Про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Бобринецького райсуду Кіровоградської обл. ОСОБА_9 », згідно з якою Вища рада юстиції, розглянувши висновок Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції №12/02-15 від 24.03.2015 р. стосовно судді Бобринецького райсуду Кіровоградської обл. ОСОБА_96 та висновок дисциплінарної секції Вищої ради юстиції від 27.08.2015 р., ухвалила відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Бобринецького райсуду Кіровоградської обл. ОСОБА_9 (т. 2, а. пр. 55-56);
- дані копії Указу Президента України № 1286/2003 від 11.11.2003 р. «Про призначення суддів», яким, серед інших, ОСОБА_97 призначено на посаду судді Бобринецького райсуду Кіровоградської обл. строком на п'ять років (т. 2, а. пр. 72-77);
- дані копії Постанови Верховної Ради України від 8.10.2009 р. № 1633-VІ «Про обрання суддів», яким, серед інших, ОСОБА_97 обрано на посаду судді Бобринецького райсуду Кіровоградської обл. безстроково (т. 2, а. пр. 78-80);
- дані клопотання ст. слідчого слідчого відділу прокуратури Черкаської області ОСОБА_82 від 11.09.2015 р. про тимчасовий доступ до речей і документів, а саме до оригіналів документів особової справи судді Бобринецького райсуду ОСОБА_9 з можливістю її вилучення (т. 2, а. пр. 106-108);
- дані копії ухвали слідчого судді Придніпровського райсуду м. Черкаси від 14.09.2015 р. у справі № 711/8709/15, провадження 1-кс/711/2474/15, якою надано дозвіл на тимчасовий доступ до оригіналів документів особової справи судді Бобринецького райсуду ОСОБА_9 з можливістю їх копіювання (т. 2, а. пр. 109);
- дані клопотання ст. слідчого слідчого відділу прокуратури Черкаської області ОСОБА_82 від 7.09.2015 р. про тимчасовий доступ до речей і документів, а саме до оригіналів документів адміністративної справи № 383/85/14-п відносно ОСОБА_7 за ст. 1222 КУпАП, з можливістю її вилучення (т. 2, а. пр. 110-112);
- дані копії ухвали слідчого судді Придніпровського райсуду м. Черкаси від 18.08.2015 р. у справі №711/8710/15-к, провадження 1-кс/711/2475/15, якою надано тимчасовий доступ до матеріалів адміністративної справи № 383/85/14-к відносно ОСОБА_7 (т. 2, а. пр. 113);
- дані постанови ст. слідчого слідчого відділу прокуратури Черкаської області ОСОБА_82 від 6.10.2015 р. про проведення процесуальних дій на іншій території, відповідно якою слідчий доручив слідчим слідчого відділу прокуратури Кіровоградської області у кримінальному провадженні № 42015120000000096 від 26.06.2015 р., на підставі ухвал Придніпровського райсуду м. Черкаси провести вилучення матеріалів адміністративної справи № 383/85/14-п та копій особової справи судді Бобринецького райсуду Кіровоградської обл. ОСОБА_9 , які знаходяться у Бобринецькому райсуді Кіровоградської обл. (т. 2, а. пр. 115-117);
- дані протоколу тимчасового доступу до речей та документів від 12.10.2015 р. з описом речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді, згідно з даними якого ст. слідчий слідчого відділу прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_98 отримав тимчасовий доступ та вилучив шляхом копіювання особову справу № 12 судді Бобринецького райсуду Кіровоградської обл. ОСОБА_9 на 146 аркушах формату А4 у підшитому та пронумерованому вигляді (т. 2, а. пр. 119-121);
- дані копії особової справи № 12 судді Бобринецького райсуду Кіровоградської обл. ОСОБА_9 , в якій наявні документи, які сформовані під час перебування ОСОБА_9 на посаді судді вказаного суду, зокрема присяга судді від 1.03.2004 р., згідно змісту якої ОСОБА_9 урочисто присягнув чесно і сумлінно виконувати обов'язки судді, здійснювати правосуддя, підкоряючись тільки закону, бути об'єктивним і справедливим (т. 2, а. пр. 126-271);
- дані клопотання ст. слідчого слідчого відділу прокуратури Черкаської області ОСОБА_82 від 23.10.2015 р. про тимчасовий доступ до речей і документів, а саме до оригіналів документів адміністративної справи № 383/85/14-п відносно ОСОБА_7 за ст. 1222 КУпАП, з можливістю її вилучення (т. 2, а. пр. 272-274);
- дані копії ухвали слідчого судді Придніпровського райсуду м. Черкаси від 28.10.2015 р. у справі № 711/9642/15-к, провадження 1-кс/711/2806/15, якою надано дозвіл на проведення слідчої дії у вигляді тимчасового доступу до речей і документів, а саме: оригіналів матеріалів справи № 383/85/14-к про вчинення ОСОБА_7 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 1222 КУпАП (т. 2, а. пр. 275);
- дані постанови ст. слідчого слідчого відділу прокуратури Черкаської області ОСОБА_82 від 29.10.2015 р. про проведення процесуальних дій на іншій території, якою слідчий доручив слідчим слідчого відділу прокуратури Кіровоградської області у кримінальному провадженні № 42015120000000096 від 26.06.2015 р. на підставі ухвал Придніпровського райсуду м. Черкаси провести вилучення матеріалів адміністративної справи № 383/85/14-п, які знаходяться у Бобринецькому райсуді Кіровоградської обл. (т. 2, а. пр. 277-278);
- дані постанови ст. слідчого слідчого відділу прокуратури Черкаської області ОСОБА_82 від 28.10.2015 р. про проведення процесуальних дій на іншій території, якою слідчий доручив слідчим слідчого відділу прокуратури Кіровоградської області у кримінальному провадженні № 42015120000000096 від 26.06.2015 р. встановити: 1. Яким чином рапорт ст. інспектора ДПС взводу № 3 РДПС ДАІ із ЗС при УДАІ ГУМВС України в Київській обл. ОСОБА_12 отримано УДАІ УМВС України в Кіровоградській обл., зокрема необхідно встановити чи вказаний рапорт направлявся поштою чи каналами факсимільного зв'язку, а також чи наявний супровідний лист до нього; 2. За підписом, особу, яка наносила резолюцію на вказаний вище рапорт: « ОСОБА_99 , ОСОБА_100 , ОСОБА_101 прошу опрацювати» та допитати останню, яким чином нею отримано відповідний рапорт, чи уповноважена вона наносити відповідну резолюцію, кому та яким чином в подальшому скеровувався даний рапорт для виконання; 3. Чи являються (являлися) ОСОБА_99 , ОСОБА_100 та ОСОБА_101 співробітниками УДАІ УМВС України в Кіровоградській обл. та допитати останніх щодо їх службових обов'язків, чи надходив їм для виконання вказаний вище рапорт та від кого, які ними вживалися заходи на його виконання та які документи про його виконання вказаними співробітниками складалися; 4. На підставі зібраних матеріалів з'ясувати, яким чином наведений вище лист скеровувався до ВДАІ Бобринецького РВ УМВС України в Кіровоградській обл. (т. 2, а. пр. 280-282);
- дані клопотання ст. слідчого слідчого відділу прокуратури Черкаської області ОСОБА_82 від 23.10.2015 р. про тимчасовий доступ до речей і документів, а саме до оригіналів документів, які перебувають у володінні ПрАТ «Київстар», а також надати розпорядження про вилучення документально оформлених даних деталізації трафіку телефонних з'єднань користувача мобільного телефону за номером НОМЕР_4 , яким користується ОСОБА_7 за період з 00:00 год. по 23:59 год. 29.12.2013 р. (т. 2, а. пр. 283-286);
- дані копії ухвали слідчого судді Придніпровського райсуду м. Черкаси від 28.10.2015 р. у справі № 711/9643/15-к, провадження №1-кс/711/2807/15, якою надано дозвіл на проведення слідчої дії у вигляді тимчасового доступу до речей і документів, а саме зняття інформації про зв'язок абонента НОМЕР_5 ОСОБА_7 у період часу з 00:00 год. по 23:59 год. 29.12.2013 р., яка знаходиться в оператора та провайдера мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар» (т. 2, а. пр. 287);
- дані клопотання ст. слідчого слідчого відділу прокуратури Черкаської області ОСОБА_82 від 23.10.2015 р. про тимчасовий доступ до речей і документів, а саме до оригіналів документів, які перебувають у володінні ПрАТ «Київстар», а також надати розпорядження про вилучення документально оформлених даних деталізації трафіку телефонних з'єднань користувача мобільного телефону за номером НОМЕР_6 , яким користується ОСОБА_17 за період з 00:00 год. по 23:59 год. 29.12.2013 р. (т. 2, а. пр. 288-291);
- дані копії ухвали слідчого судді Придніпровського райсуду м. Черкаси від 27.10.2015 р. у справі № 711/9644/15-к, провадження № 1-кс/711/2808/15, якою надано тимчасовий доступ до оригіналів документів, які перебувають у володінні ПрАТ «Київстар», а також надано розпорядження про вилучення документально оформлених даних деталізації трафіку телефонних з'єднань користувача мобільного телефону за номером НОМЕР_6 , яким користується ОСОБА_17 за період з 00:00 год. по 23:59 год. 29.12.2013 р. (т. 2, а. пр. 292);
- дані постанови ст. слідчого слідчого відділу прокуратури Черкаської області ОСОБА_82 від 9.11.2015 р. про перекваліфікацію вчиненого кримінального правопорушення з ч. 1 ст. 375 КК України на ч. 2 ст. 375 КК України (т. 3, а. пр. 29-30);
- дані супровідного листа № 17-4120-15 від 9.11.2015 р. нач. слідчого відділу прокуратури Кіровоградської області, згідно з даними якого останній направив на адресу ст. слідчого слідчого відділу прокуратури Черкаської області ОСОБА_82 матеріали виконання постанови про проведення процесуальних дій на іншій території від 28.10.2015 р. по кримінальному провадженню № 42015120000000096. Додаток - матеріали на 15 аркушах (т. 3, а. пр. 35);
- дані листа № 10/4222 від 5.11.2015 р. УДАІ УМВС в Кіровоградській обл., згідно з даними якого останнє повідомило заст. нач. слідчого відділу прокуратури Кіровоградської області на відповідний запит про те, що 2.01.2014 р. до чергової частини роти ДПС ДАІ при УМВС в Кіровоградській області факсимільним зв'язком надійшов рапорт ст. інспектора ДПС взводу № 3 роти ДПС ДАІ із забезпечення супроводження при УДАІ УМВС ГУМВС України в Київській обл. лейтенанта міліції ОСОБА_12 про те, що 29.12.2013 р. близько 12:30 год. на 20 км а/д Київ - Овруч в с. Нові Петрівці водій автомобіль «Шкода», н.з. НОМЕР_1 , не виконав його вимогу про зупинку, що надавалася за допомогою жезла та свистка. Станом на грудень 2013 р. - січень 2014 р. майор міліції ОСОБА_101 перебував на посаді ст. інспектора відділу оформлення матеріалів ДТП, дізнання та розшуку транспортних засобів, що зникли з місця ДТП УДАІ УМВС України в області; майор міліції ОСОБА_99 - перебував на посаді інспектора відділу організації роботи ДПС УДАІ УМВС України в області; майор міліції ОСОБА_100 - перебувала на посаді інспектора відділення ДАІ міліції громадської безпеки Онуфріївського РВ УМВС України в області, наказом УМВС від 13.09.2012 р. № 1467 прикомандирована до УДАІ УМВС України в області та покладено на неї обов'язки інспектора відділу організації роботи ДПС УДАІ УМВС України в області. Вказаними працівниками УДАІ УМВС в області не складалися жодні документи при виконанні вищевказаного рапорту. У подальшому, рапорт ст. інспектора ДПС взводу №3 роти ДПС ДАІ із забезпечення супроводження при УДАІ УМВС ГУМВС України в Київській обл. лейтенанта міліції ОСОБА_12 було скеровано до ВДАІ МГБ Бобринецького РВ УМВС в області факсимільним зв'язком у зв'язку з тим, що автомобіль «Шкода», н.з. НОМЕР_1 , перебуває на обліку в ЦНППВАЗ при УДАІ УМВС в області - 3507 (Бобринецьке ВРЕР) (т. 3, а. пр. 38);
- дані супровідного листа № 17-4120-15 від 9.11.2015 р. ст. слідчого відділу прокуратури Кіровоградської області, згідно з даними якого останній направив на адресу ст. слідчого слідчого відділу прокуратури Черкаської області ОСОБА_82 матеріали виконаного доручення про проведення слідчих дій на іншій території на підставі ухвали слідчого судді Придніпровського райсуду м. Черкаси від 28.10.2015 р. матеріалів адміністративної справи № 383/85/14-п про вчинення ОСОБА_7 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 1222 КУпАП. Додаток: матеріали адміністративної справи № 383/85/14-п на 73 аркушах, протокол тимчасового доступу до речей та документів разом із додатком до нього на 5 аркушах (т. 3, а. пр. 52);
- дані протоколу тимчасового доступу до речей та документів від 9.11.2015 р. та опис речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді, згідно з даними якого слідчий в період часу з 15:40 год. по 15:58 год. у приміщенні Бобринського райсуду Кіровоградської обл., на підставі ухвали слідчого судді Придніпровського райсуду м. Черкаси від 28.10.2015 р., отримав тимчасовий доступ та вилучив в оригіналах матеріали справи № 383/85/14-к про вчинення ОСОБА_7 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 1222 КУпАП (т. 3, а. пр. 53-55);
- дані повідомлення про підозру від 13.11.2015 р., яке складене заст. Генерального прокурора України ОСОБА_102 , згідно з яким ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 375 КК України, за обставин, які викладені в обвинувальному акті у кримінальному провадженні № 42015120000000096 від 26.06.2015 р. (т. 3, а. пр. 132-140);
- дані протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 20.11.2015 р. з описом речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді, відповідно до яких, слідчий в період часу з 16:35 год. до 16:55 год. у приміщенні ПрАТ «Київстар», у присутності представника ПрАТ «Київстар», на підставі ухвали слідчого судді Придніпровського райсуду м. Черкаси від 28.10.2015 р. ознайомився з інформацією про зв'язок абонента НОМЕР_5 , запис якої здійснено на диск CD-R, вих16701/3/кт від 20.11.2014 р. та вилучив вказаний диск з інформацією (т. 3, а. пр. 163-166);
- дані роздруківки телефонних з'єднань абонента ПрАТ «Київстар» з номером НОМЕР_5 , згідно з даними якої останній у період часу з 00:00 год. по 23:59 год. 29.12.2013 р. перебував в межах зони дії базових станцій, що розташовані, зокрема за адресами: с. Межигір'я Вишгородського р-ну, від с. Межигір'я Вишгородського р-ну у напрямку траси на м. Київ; Київська обл., Вишгородський р-он, с. Нові Петрівці, вул. І. Франка, 19, труба котельні ВАТ «Київуніверсалсе» (т. 3, а. пр. 167-173, 246-248);
- дані супровідного листа № 06/1/2-2419 вих.15 від 25.11.2015 р. нач. другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Київської області ОСОБА_103 , згідно з даними якого останній направив на адресу ст. слідчого слідчого відділу прокуратури Черкаської області ОСОБА_104 належним чином завірені копії процесуальних документів у кримінальному провадженні № 42014130000000058 від 3.03.2014 р. щодо ст. інспектора ДПС взводу № 3 роти ДПС ДАІ із забезпечення супроводження при Управлінні ДАІ ГУ МВС України в Київській обл. ОСОБА_12 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України. Додаток на 41 аркуші (т. 3, а. пр. 202);
- дані протоколу огляду від 11.12.2015 р. та CD-диск, на якому міститься інформація про з'єднання абонентського номера НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_7 , згідно з даними якого слідчим в період часу з 15:35 год. по 16:05 год. проведено огляду диска, вилученого під час тимчасового доступу до речей та документів у ПрАТ «Київстар» 20.11.2015 р., та встановлено, що на диску міститься інформація про з'єднання абонентського номера оператора стільникового зв'язку ПрАТ «Київстар» НОМЕР_4 з 00:00 год. по 23:59 год. 29.12.2013 р. Під час огляду перевірялось в зоні дії яких базових станцій перебував номер мобільного терміналу НОМЕР_4 , яким у період часу з 00:00 год. по 23:59 год. 29.12.2013 р. користувався ОСОБА_7 . Оглядом інформації по номеру мобільного терміналу НОМЕР_4 встановлено, що у цей період часу мобільний термінал перебував в зоні дії базових станцій розташованих в с. Нові Петрівці Вишгородського р-ну Київської обл., м. Київ та м. Вишгород Київської обл. в напрямку с. Нові Петрівці (т. 3, а. пр. 245);
- дані копії рішення Вищої ради юстиції № 580/о/15-16 від 17.03.2016 р. «Про відмову у внесенні подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_9 з посади судді Бобринецького райсуду Кіровоградської обл. у зв'язку з порушенням присяги», відповідно до якого Вища рада юстиції, розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за висновком Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі - ТСК) від 24.03.2015 р. № 12/02-15 стосовно судді Бобринецького райсуду Кіровоградської обл. ОСОБА_9 , вирішила відмовити у внесенні подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_9 з посади судді Бобринецького райсуду Кіровоградської обл. у зв'язку з порушенням присяги.
В обґрунтування прийнятого ВРЮ рішення зазначено, що допущена суддею неправильна оцінка доказів у справі вказує на порушення норм процесуального права, однак ці порушення не є такими, що свідчать про порушення суддею присяги, Вища рада юстиції вважає, що у висновку ТСК від 24.03.2015 р. №12/02-15 та доданих до нього матеріалах немає достатніх доводів, які б свідчили про грубу недбалість чи навмисне порушення закону суддею Бобринецького райсуду Кіровоградської обл. ОСОБА_9 під час розгляду та прийняття судового рішення у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_7 і були б підставою для звільнення його з посади у зв'язку з порушенням присяги (т. 3, а. пр. 427-434).
Крім того, під час судового розгляду прокурор зверталася до суду із клопотанням про надання тимчасового доступу до речей і документів, які знаходяться у судовій справі № 363/25/15-к за матеріалами кримінального провадження від 03.03.2014 р. під № 42014230000000058 за обвинуваченням ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 340, ч. 1 ст. 366 КК України, яка перебуває у провадженні Вишгородського райсуду Київської обл.
Також, прокурор заявляла клопотання про надання судом доручення органу досудового розслідування на проведення слідчих дій - огляду Єдиного державного реєстру судових рішень з метою встановлення та перевірки фактів постановлення рішень суддею ОСОБА_9 у справах про адміністративні правопорушення за ст.1222 КУпАП за період здійснення ним правосуддя з отриманням відповідних витягів судових рішень із вказаної інформаційної системи.
Ухвалами суду від 17.05.2024 р. у задоволенні вказаних клопотань відмовлено з вказаних у них підстав, зокрема у зв'язку з необґрунтованістю, порушенням засад змагальності, намаганням сторони обвинувачення збирати докази на стадії судового розгляду на підтвердження обставин, які виходять за межі висунутого обвинувачення.
Стороною захисту докази не подавалися.
Як вбачається з обвинувального акту, стороною обвинувачення ОСОБА_9 інкриміновано постановлення, як суддею Бобринецького райсуду Кіровоградської обл., завідомо неправосудної постанови від 17.01.2014 р. у справі № 383/85/14-п про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 1222 КУпАП, та на останнього накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 3 місяці, при цьому, за твердженням сторони обвинувачення, при постановленні вказаної постанови ОСОБА_9 діяв в особистих інтересах, а саме з метою виявлення свого лояльного ставлення до чинної на той час влади і у такий спосіб отримання преференцій для власної кар'єри.
Так, під час судового розгляду даного кримінального провадження встановлено, що дійсно Указом Президента України від 11.11.2003 р. за № 1286/2003 «Про призначення суддів» ОСОБА_9 призначено строком на п'ять років суддею Бобринецького райсуду Кіровоградської обл., а в подальшому Постановою Верховної Ради України від 8.10.2009 р. за № 1633-VІ «Про обрання суддів» його обрано на посаду судді Бобринецького райсуду Кіровоградської обл. безстроково.
9.01.2014 р. до Бобринецького райсуду Кіровоградської обл. від Бобринецького РВ УМВС України в Кіровоградській обл. надійшов адміністративний матеріал про порушення ПДР України на водія ОСОБА_7 за ст. 1222 КУпАП.
11.01.2014 р. суддя Бобринецького райсуду Кіровоградської обл. ОСОБА_19 , не розглядаючи справу по суті, винесла постанову, якою протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_7 за ст. 1222 КУпАП повернула до Бобринецького РВ УМВС України в Кіровоградській обл. для доопрацювання.
Свідок ОСОБА_19 у судовому засіданні підтвердила, що своєю постановою повернула на доопрацювання до Бобринецького РВ УМВС України в Кіровоградській обл. протокол про адміністративне правопорушення складений щодо ОСОБА_32 за ст. 1222 КУпАП. Таке рішення були прийняте у порядку підготовки справи до розгляду, без проведення судового засідання. Матеріалів справи вона не пам'ятає, бо пройшло багато часу. Після повернення ці матеріали у її провадження не надходили.
У подальшому, 16.01.2014 р. до Бобринецького райсуду Кіровоградської обл. від Бобринецького РВ УМВС України в Кіровоградській обл. після доопрацювання надійшла адміністративна справа відносно ОСОБА_7 за ст. 1222 КУпАП.
Відповідно до матеріалів кримінального провадження, а саме копії реєстру вхідної кореспонденції за 16.01.2014 р., копії реєстру вихідної кореспонденції за 28.01.2014 р., копії контрольного журналу судових справи і матеріалів, переданих для розгляду судді, за 16.01.2014 р., копії журналу розгляду судових справ і матеріалів суддею Бобринецького райсуду Кіровоградської обл. ОСОБА_9 , який початий 4.05.2012 р., справа № 01-36, копії роздруківки із системи документообігу Д-3, справа № 383/85/14-п для розгляду по суті була передана судді Бобринецького райсуду Кіровоградської обл. ОСОБА_9 та була ним розглянута, після чого повернута до канцелярії цього ж суду.
Згідно матеріалів справи про адміністративне правопорушення № 383/85/14-п, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження та надані стороною обвинувачення як доказ вчинення ОСОБА_9 інкримінованого йому кримінального правопорушення, 16.01.2014 р. секретар судового засідання ОСОБА_64 склала телефонограму № 29, згідно якої ОСОБА_7 повідомлено про те, що в провадженні Бобринецького райсуду знаходиться справа про адміністративне правопорушення № 383/85/14-п про притягнення до адміністративної відповідальності відносно нього та що він викликається в судове засідання, яке відбудеться 17.01.2014 р. о 9:30 год. в залі судових засідань Бобринецького райсуду Кіровоградської обл. за адресою: м. Бобринець, вул. Леніна, 80, каб. 1.
Як вбачається з протоколу судового засідання від 17.01.2014 р. у справі №383/85/14-п, який підписаний суддею ОСОБА_9 та секретарем судового засідання ОСОБА_64 , 17.01.2014 р. з 9:39 год. по 12:30 год. у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бобринець було проведено розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_7 за ст. 1222 КУпАП.
Згідно з відомостями, які викладені протоколі судового засідання, під час судового розгляду справи № 383/85/14-п головуючий у справі суддя ОСОБА_9 повідомив учасникам, яка справа розглядається, встановив особу, яка притягувалася до адміністративної відповідальності ОСОБА_7 , останньому роз'яснені його права, передбачені ст. 268 КУпАП, оголошено склад суду та право заявити відводи, при цьому відводів судді та секретарю судового засідання не заявлено, встановлено особу захисника особи, яка притягувалася до адміністративної відповідальності ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_67 та задоволено клопотання особи, яка притягувалася до адміністративної відповідальності ОСОБА_7 про надання можливості для ознайомлення з матеріалами справи, внаслідок чого у судовому засіданні було оголошено перерву на узгоджений з ОСОБА_7 час, а саме 30 хв. Після ознайомлення ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_67 з матеріалами справи, суддя ОСОБА_9 продовжив розгляд справи та оголосив клопотання представників преси про надання дозволу на фото-відеофіксацію судового процесу, проти задоволення якого сторона захисту не заперечувала. Для вирішення вказаного клопотання суд видалився до нарадчої кімнати, після повернення з якої оголосив ухвалу та роз'яснив її зміст. У подальшому, головуючий оголосив протокол про адміністративне правопорушення та заслухав особу, яка притягувалася до адміністративної відповідальності ОСОБА_7 , який у судовому засіданні вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав та зазначив, що дійсно перебував у місці, яке зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення в день та час, однак належним йому автомобілем не керував, так як ним керувала ОСОБА_17 , а він був пасажиром, при цьому заперечив факт зупинки автомобіля працівниками поліції, а також підтвердив факт телефонної розмови з начальником ДАІ, проте заперечив, що останній йому повідомляв про складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення.
Після надання особою, яка притягувалася до адміністративної відповідальності, ОСОБА_7 пояснень по суті викладених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин, захисник ОСОБА_68 заявив клопотання про виклик в судове засідання свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ст. інспектора ДПС взводу № 3 РДПС ДАІ із ЗС УДАІ ГУМВС України в Київській обл. ОСОБА_12 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , яке було підтримано ОСОБА_7 . Для вирішення казаного клопотання суд видалився до нарадчої кімнати, після повернення з якої оголосив ухвалу та роз'яснив її зміст. У подальшому, у судовому засіданні отримано пояснення від свідків ОСОБА_18 та ОСОБА_17 , які підтвердили пояснення ОСОБА_7 , заслухано доводи захисника ОСОБА_67 та досліджено наступні докази: довідку; протокол про адміністративне правопорушення; рапорт, зміст якого було оголошено, після чого ОСОБА_7 зазначив, що до місця зазначеного у рапорті вони на автомобілі не доїхали, оскільки в автомобілі з'явився запах горілого; виклик; орієнтування; пояснення; результат пошуку; довідка Армор; облікова картка приватного АМТ; супровідний лист; постанова суду від 11.01.2014 р.; супровідний лист; телефонограма. Після дослідження вказаних матеріалів від учасників процесу доповнень, клопотань чи заяв не надійшло. У подальшому, проведено судові дебати, під час яких ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_68 висловили свої позиції про відсутність складу адміністративного правопорушення, по завершенню чого суд видалився до нарадчої кімнати, після виходу з якої суддя оголосив постанову, роз'яснив її зміст, порядок та строк оскарження.
В протоколі зазначено, що сторонам роз'яснено право знайомитися з протоколом судового засідання та надавати на нього письмові зауваження на протязі 3 діб з моменту його виготовлення.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, зауваження від ОСОБА_7 чи його захисника ОСОБА_67 щодо змісту викладених у вищевказаному протоколі обставин, подані не були.
У обвинувальному акті сторона обвинувачення стверджує, що суддя ОСОБА_9 , порушуючи вимоги законодавства щодо забезпечення при розгляді справи про адміністративні правопорушення всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин справи, 17.01.2014 р. о 9:39 год. відкрив судове засідання, оголосив справу, що розглядається, проте не взяв до уваги пояснення ОСОБА_7 , який заперечував факт зупинки його автомобіля працівниками ДАІ, умисно не викликав у судове засідання працівника ДАІ ОСОБА_12 , який складав рапорт про вчинення адміністративного правопорушення, та працівника ДАІ ОСОБА_13 , який складав протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_7 , а також частково задовольнивши клопотання про виклик у судове засідання свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , які були понятими при складанні протоколу, та безпідставно визнав за можливе розгляд справи за відсутності інших свідків.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що вищевказане твердження сторони обвинувачення не ґрунтується на вимогах законодавства України, чинного станом на 17.01.2014 р., а також на доказах, наявних в матеріалах справи.
Відповідно до вимог процесуального законодавства, саме на суддю Бобринецького райсуду Кіровоградської обл. ОСОБА_9 було покладено обов'язок з розгляду справи № 383/85/14-п про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_7 по суті, він зобов'язаний був здійснити її розгляд та виконуючи ці обов'язки, мав відкрити судове засідання, у якому і відбувається розгляд справи по суті, а також оголосити справу, яка ним, як суддею, розглядається у призначений день, час та місці за участі осіб, які були викликані, внаслідок чого твердження сторони обвинувачення про те, що суддя ОСОБА_9 17.01.2014 р. о 9:39 год. відкривши судове засідання та оголосивши справу, що розглядається, порушив вимоги законодавства щодо забезпечення при розгляді справи про адміністративні правопорушення всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин справи, не знайшло свого об'єктивного підтвердження.
Крім того, твердження сторони обвинувачення про те, що суддя ОСОБА_9 , порушуючи вимоги законодавства щодо забезпечення при розгляді справи про адміністративні правопорушення всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин справи, не взяв до уваги пояснення ОСОБА_7 , який заперечував факт зупинки його автомобіля працівниками ДАІ, суперечить дослідженим під час судового матеріалам кримінального провадження, зокрема протоколом судового засідання у справі № 383/85/14-п від 17.01.2014 р., зауважень щодо змісту якого від ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_67 , як встановлено під час судового розгляду даного кримінального провадження, не надійшло, у протоколі судового засідання викладені пояснення ОСОБА_7 щодо викладених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин, які були надані ним під час судового розгляду вказаної справи, у тому числі його заперечення щодо зупинки його автомобіля працівниками ДАІ.
Апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду з приводу того, що стороною обвинувачення не викладено, яким саме чином ОСОБА_9 під час судового розгляду справи № 383/85/14-п про адміністративне правопорушення, тобто ще до прийняття рішення за результатами її розгляду, зобов'язаний був взяти до уваги пояснення ОСОБА_7 та які дії у зв'язку з наданими ОСОБА_7 таких пояснень зобов'язаний був вчинити під час судового розгляду вказаної справи.
Під час судового розгляду справи № 383/85/14-п про адміністративне правопорушення захисником ОСОБА_66 було заявлено клопотання про допит як свідків виключно ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ст. інспектора ДПС взводу № 3 РДПС ДАІ із ЗС УДАІ ГУМВС України в Київській обл. ОСОБА_12 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 (т. 3, а. пр. 293).
Аналогічне клопотання захисника ОСОБА_67 щодо виклику у судове засідання цих же осіб відображено і у протоколі судового засідання.
Проте клопотання про допит як свідка інспектора ВДАІ МГБ Бобринецького РВ УМВС у Кіровоградській обл. ОСОБА_13 , який склав протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_7 за ст. 1222 КУпАП, захисник ОСОБА_68 не заявляв, що об'єктивно спростовує показання потерпілого, які були надані ним під час судового розгляду кримінального провадження, про те, що його адвокат клопотав про виклик свідка ОСОБА_13 , але це клопотання не було задоволене.
Інших клопотань ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_67 про виклик осіб для їх допиту під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, як викладених у письмовій формі, так і в усній формі, досліджені під час судового розгляду кримінального провадження докази не містять.
Таким чином, з таким висновком місцевого суду погоджується і суд апеляційної інстанції, оскільки він заснований на письмових матеріалах провадження.
Апеляційний суд вважає обґрунтованим та вірним висновок місцевого суду про те, що сам по собі факт складення інспектором ВДАІ МГБ Бобринецького РВ УМВС у Кіровоградській обл. ОСОБА_13 протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_7 за ст. 1222 КУпАП не є підставою для визнання цієї особи свідком у справі № 383/85/14-п про адміністративне правопорушення, у якій розглядався вказаний протокол, та її допиту під час судового розгляду вказаної справи, оскільки жодною з норм законодавства України не визначено обов'язковість допиту вказаної особи під час судового розгляду справи про адміністративне правопорушення та не було покладено на суддю ОСОБА_9 обов'язку виклику цієї особи у судове засідання для надання показань, зважаючи, зокрема, на принцип змагальності.
Також апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про те, що в усному клопотанні захисника ОСОБА_67 , яке відображене у протоколі судового засідання, так і в письмовому, яке приєднано до матеріалів справи, оригінал якої стороною обвинувачення надано суду як доказ, не зазначено жодних підстав та обґрунтувань необхідності виклику свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ст. інспектора ДПС взводу №3 РДПС ДАІ із ЗС УДАІ ГУМВС України в Київській обл. ОСОБА_12 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , тобто для з'ясування яких обставин чи фактів суд мав допитати цих осіб, на це не вказував захисник ОСОБА_105 .
Вищевказане клопотання захисника ОСОБА_67 було розглянуто суддею ОСОБА_9 та постановлено ухвалу, якою клопотання захисника ОСОБА_67 про допит свідків задовольнити частково; допитати в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_106 та ОСОБА_18 ; в клопотанні захисника щодо допиту свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ст. інспектора ДПС взводу №3 РДПС ДАІ із ЗС ДАІ ГУМВС України в Київській обл. ОСОБА_12 відмовити (т. 3, а. пр. 295). Тобто, клопотання розглянуто та ухвалено передбачене процесуальним законом рішення.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду про те, що у мотивувальній частині вищевказаної ухвали наведено мотиви, з яких суддя ОСОБА_9 виходив при частковому задоволенні клопотання захисника ОСОБА_67 , а саме: «Що стосується виклику та допиту в судовому засіданні свідків (понятих) ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , суд вважає за недоцільне їх допитувати, оскільки факт того, що ОСОБА_7 не був присутній під час складення протоколу ніким не оспорюється, про що останній не заперечував в судовому засіданні, надавши пояснення, що він перебував за межами району та не мав можливості з'явитися до відділення ДАІ у призначений йому час. Що стосується допиту в якості свідка ст. інспектора ДПС взводу №3 РДПС ДАІ із ЗС ДАІ ГУМВС України в Київській обл. ОСОБА_12 , то суд також вважав, що його допит не є доцільним, тому що в матеріалах справи наявний рапорт цієї особи, яка засвідчила своїм підписом даний факт, який знайшов своє відображення в протоколі про притягнення ОСОБА_7 до адміністративної відповідальності. Для повного та об'єктивного розгляду справи, суд вважав за необхідне задовольнити клопотання захисника, що стосується допиту свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , які, зі слів ОСОБА_7 , були з ним в автомобілі, коли останній рухався по зазначеному в протоколі відрізку шляху».
Зі змісту апеляційної скарги ОСОБА_7 на постанову суду за результатами розгляду справи № 383/85/14-п про адміністративне правопорушення вбачається, що він не вказував на незаконність ухвали судді, якою було частково задоволено клопотання захисника ОСОБА_67 про допит свідків, а також не просив апеляційний суд про виклик і допит свідків, у допиті яких було відмовлено під час розгляду справи в суді першої інстанції, а апеляційний перегляд, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, відбувся без допиту судом апеляційної інстанції свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ст. інспектора ДПС ОСОБА_12 .
Отже, за таких обставин, апеляційний суд також вважає вірним висновок місцевого суду про недоведеність стороною обвинувачення неможливості всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин справи № 383/85/14-п про адміністративне правопорушення без виклику працівника ДАІ ОСОБА_12 , який складав рапорт про вчинення адміністративного правопорушення, та працівника ДАІ ОСОБА_13 , який складав протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_7 , а також свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , які були понятими при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, а так само не обґрунтовано, внаслідок чого не доведено, у чому саме полягав умисел ОСОБА_9 , який за твердженням сторони обвинувачення, полягав у не виклику вказаних осіб.
За результатами розгляду справи № 383/85/14-п про адміністративне правопорушення, ОСОБА_9 , як суддею Бобринецького райсуду Кіровоградської обл., 17.01.2014 р. винесено постанову, яку сторона обвинувачення вважає завідомо неправосудною.
Як вбачається зі змісту постанови, суддя встановив, що 29.12.2013 р. о 12:30 год. на автодорозі Київ - Овруч 20 км ОСОБА_7 керував автомобілем Skoda, р/номер НОМЕР_1 , та не виконав вимогу працівника міліції про зупинку транспортного засобу, яка подавалась за допомогою жезла та свистка, згідно рапорту ст. інспектора ДПС взводу № 3 РДПС ДАІ із ЗС при УДАІ ГУМВС України в Київській обл. лейтенанта міліції ОСОБА_12 , вх. 21 від 4.01.2014 р., чим водій ОСОБА_7 порушив п. 2.4 ПДР України.
Також, в постанові наведені покази ОСОБА_7 , який свою вину у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення не визнав, відомості про допит свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , які підтвердили показання ОСОБА_7 та викладену ним версію подій, однак суддя до показів цих свідків поставився критично та не взяв їх як достатній та належний доказ, мотивуючи це тим, що ОСОБА_7 та свідки ОСОБА_17 і ОСОБА_18 всі разом слідували в одному автомобілі і мали одну мету, а саме автопробіг до Президента України. Вони могли і не бачити сам момент зупинки автомобіля працівниками міліції, натомість взяв до уваги сам протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_7 за ст. 1222 КУпАП, який складений в присутності свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , які надали окремо пояснення, що протокол було складено в їх присутності за відсутності ОСОБА_7 , який був повідомлений належним чином про час та місце складання протоколу, та рапорт ст. інспектора ДПС взводу № 3 РДПС ДАІ із ЗС при УДАІ ГУМВС України в Київській обл. лейтенанта міліції ОСОБА_12 , який виклав фактичні обставини справи в своєму рапорті.
За наведених обставин, суддя ОСОБА_9 дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_7 у скоєнні адміністративного правопорушення підтверджується зібраними у справі доказами, а саме даними протоколу про адміністративне правопорушення АА2 № 421581 від 8.01.2014 р. та рапортом ст. інспектора ДПС взводу № 3 РДПС ДАІ із ЗС при УДАІ ГУМВС України в Київській обл. лейтенанта міліції ОСОБА_12 4.01.2014 р., дії ОСОБА_7 кваліфікував за ст. 1222 КУпАП, а вину доведено повністю. При накладенні стягнення, суддя врахував обставини справи, що ОСОБА_7 притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 1222 КУпАП, свою вину у скоєному правопорушенні не визнав, до адміністративної відповідальності притягується вперше, відсутність обставин, які пом'якшують або обтяжують відповідальність ОСОБА_7 , а тому вважав, що останнього необхідно притягнути до адміністративної відповідальності, призначивши адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, що забезпечить досягнення мети адміністративного стягнення, запобіганню вчинення нових правопорушень.
Суддя ОСОБА_9 роз'яснив порядок оскарження постанови до суду апеляційної інстанції, а також 17.01.2014 р. вручені копії постанови ОСОБА_7 та його захиснику ОСОБА_107 .
Апеляційний суд погоджується з тим, що зміст постанови судді ОСОБА_9 від 17.01.2014 р. у справі № 383/85/14-п дає підстави для висновку, що це судове рішення відповідає вимогам ст. 283 та ст. 284 КУпАП (в редакції, що діяла станом на день ухвалення судового рішення) щодо змісту, форми та виду постанови по справі про адміністративне правопорушення, а також є належно мотивованою, її зміст є зрозумілим без звернення до матеріалів справи та законодавства, у ній визначені підстави та обставини, на яких вона ґрунтується, ясно, чітко, у логічному зв'язку зазначено, чому і як саме ці обставини та підстави дозволили суду зробити відповідні висновки та ухвалити рішення, наведено всі докази та доводи учасників судового розгляду, яким суддею надано власну оцінку, встановивши певну подію та факти, керуючись внутрішнім переконанням. Вказана постанова, на переконання суду, відповідає позитивному змісту застосованого суддею матеріального закону, а саме диспозиції та санкції ст. 1222 КУпАП (в редакції, що діяла станом на 29.12.2013 р.), якою було встановлено відповідальність за невиконання водіями вимог працівника міліції про зупинку транспортного засобу.
Апеляційний суд погоджується з такою аргументацією висновків місцевого суду, оскільки вона заснована на письмових матеріалах провадження.
Як зазначено у Висновках № 3 (2002) та № 11 (2008) КРЕС до уваги Комітету Міністрів Ради Європи, судові помилки у визначенні чи застосуванні закону та здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляцій. Є неприйнятною можливість притягнення судді до відповідальності за здійснення своїх обов'язків, крім випадку умисного правопорушення при здійсненні судових функцій. КРЕС підкреслює, що зміст конкретних судових рішень контролюється головним чином за допомогою процедур перегляду рішень у судах. Провадження щодо судді має здійснюватися з урахуванням конституційного принципу незалежності суддівської діяльності, відповідно до якого воно не може бути спрямоване на оцінку судових рішень суддів, які можуть піддаватися критиці лише шляхом оскарження відповідно до закону. Той факт, що рішення судді може бути переглянуте, змінено чи скасоване, не може бути підставою для відповідальності. Відповідальність суддів не повинна поширюватися на зміст їх рішень або на випадки судових помилок.
Конституційний суд України у мотивувальній частині Рішення від 11.03.2011 № 2-рп/2011 визначив, що давати оцінку процесуальним діям суддів щодо розгляду конкретної судової справи можуть тільки суди апеляційної чи касаційної інстанції.
Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 р. № 8 «Про незалежність судової влади», виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається.
Додатком до Рекомендації СМ/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам - членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки, ухваленої Комітетом Міністрів Ради Європи 17.11.2010 р. на 1098-му засіданні заступників міністрів, зазначено (встановлено), що рішення судів не можуть підлягати будь-якому перегляду поза межами апеляційних процедур, закладених в законодавстві (§16); коментуючи рішення суддів, виконавча та законодавча влада мають уникати критики, яка може підірвати незалежність судової влади або довіру до неї (§18).
У Висновку №11 (2008) від 18.12.2008 р. Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень підкреслено, що зміст конкретних судових рішень контролюється, головним чином, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини (п. 57).
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 скористався своїм правом на апеляційне оскарження постанови судді від 17.01.2014 р. у справі №383/85/14-п, яке, зокрема, було роз'яснено йому суддею ОСОБА_108 після оголошення змісту вказаної постанови, та подав до апеляційного суду Кіровоградської області апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду відносно нього скасувати, а справу закрити.
Постановою апеляційного суду Кіровоградської області від 27.02.2014 р. апеляційна скарга ОСОБА_7 задоволена, постанова суду першої інстанції скасована, а провадження у справі закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 1222 КУпАП.
У вказаній постанові суд апеляційної інстанції констатував, що висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні адміністративного правопорушення, ґрунтується лише на протоколі про адміністративне правопорушення серії АА2 №421581 від 08.01.2014 року та на рапорті ст. інспектора ДПС взводу № 3 РДПС ДАІ із ЗС при УДАІ ГУМВС України в Київській обл. ОСОБА_12 . Однак, з рапорту інспектора ДАІ не вбачається, що автомобілем керував саме ОСОБА_7 . За показаннями свідків ОСОБА_18 та ОСОБА_17 , які вони дали в судовому засіданні апеляційного суду, ОСОБА_7 керував вказаним транспортним засобом лише в м. Києві, а за містом, в тому числі на зазначеній у рапорті ділянці автошляху, автомобілем керувала ОСОБА_17 .
Складений за відсутності ОСОБА_7 , з порушенням вимог, передбачених ст. 256 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення за своїм змістом є надуманим, тому що не зрозуміло з чого виходив інспектор ДАІ ОСОБА_13 , вказавши в протоколі про те, що автомобілем керував саме ОСОБА_7 , хоча в протоколі відсутні пояснення останнього стосовно зазначених в протоколі обставин.
Суд першої інстанції, розглядаючи дану справу по суті, не звернув увагу на зазначені порушення законодавства, дав неправильну оцінку показам свідків, не вірити яким у місцевого суду не було ніяких підстав, та за відсутності будь-яких доказів помилково прийшов до висновку про винність ОСОБА_7 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 1222 КУпАП.
Тому, з урахуванням викладеного, апеляційний суд прийшов до висновку, що постанова районного суду стосовно ОСОБА_7 підлягає скасуванню, а провадження по справі закриттю, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 1222 КУпАП.
За змістом вказаної постанови апеляційного суду підставою для скасування рішення суду першої інстанції стала неправильна оцінка наявних у справі доказів, а саме протоколу про адміністративне правопорушення, який складений, як визнав апеляційний суд, з порушеннями відповідного порядку, показань свідків, а також встановлена судом апеляційної інстанції недостатність доказів винуватості ОСОБА_7 у вчиненні адміністративного правопорушення. При цьому суд апеляційної інстанції констатував саме помилковість висновків судді ОСОБА_9 щодо доведеності вини ОСОБА_7 , а не порушення процедури судового розгляду, зокрема з мотивів, які наведені в обвинувальному акті.
Таким чином, у постанові апеляційного суду Кіровоградської області, вказані зовсім інші підстави для скасування постанови судді Бобринецького райсуду Кіровоградської обл. ОСОБА_9 від 17.01.2014 р. у справі № 383/85/14-п, ніж передбачені ч. 2 ст. 375 КК України, яка діяла на той час та які б давали підстави для обвинувачення судді у постановленні завідомо неправосудного рішення.
Таким чином матеріали справи № 383/85/14-п, які надані стороною обвинувачення як доказ вчинення ОСОБА_9 інкримінованого йому кримінального правопорушення, не містять жодних доказів того, що потерпілий ОСОБА_7 під час розгляду протоколу про адміністративне правопорушення складеного відносно нього, заявляв суду першої інстанції, зокрема судді ОСОБА_9 про те, що він є саме учасником руху «Автомайдан», а також ці матеріали не вказують на обізнаність судді ОСОБА_9 , на час постановлення ним постанови у справі № 383/85/14-п, щодо наявності неправдивих відомостей зазначених як у рапорті ст. інспектора ДПС ОСОБА_12 від 4.01.2014 р., так і у протоколі про адміністративне правопорушення, складеного працівником ДАІ ОСОБА_13 . При цьому, у своїй апеляційній скарзі та під час перегляду судом апеляційної інстанції постанови від 17.01.2014 р. у справі №383/85/14-п, ОСОБА_7 не зазначав про неповноту чи неправильність протоколу судового засідання, яким фіксувався хід судового засідання судом першої інстанції. Окрім того, зміст постанови апеляційного суду Кіровоградської області від 27.02.2014 р. свідчить виключно про неправильну оцінку доказів та помилковість висновку судді ОСОБА_9 про винність ОСОБА_7 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 1222 КУпАП, що в свою чергу спростовує висунуте стороною обвинувачення твердження щодо наявності в судді ОСОБА_9 умислу на ухвалення постанови саме про притягнення ОСОБА_7 до адміністративної відповідальності за ст. 1222 КУпАП та позбавлення останнього права керування транспортним засобом.
Суд апеляційної інстанції повністю погоджується з такою оцінкою доказів місцевим судом, оскільки вона є обґрунтованою, переконливою і заснована на матеріалах провадження.
При цьому, апеляційний суд вважає необхідним додатково зазначити, що обґрунтованих, належних, допустимих і таких, що беззаперечно доводять те, що суддя ОСОБА_9 на час розгляду справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_7 знав про наявність неправдивих відомостей зазначених як у рапорті ст. інспектора ДПС ОСОБА_12 , так і у протоколі про адміністративне правопорушення, складеного інспектором ДАІ ОСОБА_13 , доказів в матеріалах кримінального провадження не має.
Суд апеляційної інстанції повністю погоджується з висновком місцевого суду, що місцевий суд не взяв до уваги як допустимі докази надані стороною обвинувачення копії повідомлення про підозру та обвинувального акту у кримінальному провадженні № 42014230000000058 за обвинуваченням ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, оскільки такі не відповідають вимогам, визначеним у ст. 84 КПК України, не встановлюють обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а є процесуальними рішеннями сторони обвинувачення, складеними за результатами власної суб'єктивної оцінки зібраних доказів.
Апеляційний суд приймає до уваги, що постановою слідчого в ОВС слідчого відділу прокуратури Кіровоградської області від 25.12.2014 р. про закриття кримінального провадження № 42014110000000383, копія якої була надана суду стороною обвинувачення під час судового розгляду як доказ, вирішено кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 42014110000000383 від 12.11.2014 р. закрити, у зв'язку з відсутністю в діях інспектора ВДАІ Бобринецького РВ УМВС України в Кіровоградській обл. ОСОБА_13 ознак злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.
У вказаній постанові зазначено, що в ході досудового розслідування не встановлено достатніх об'єктивних даних про можливу наявність в дія інспектора ВДАІ Бобринецького РВ УМВС України в Кіровоградській обл. ОСОБА_13 з приводу складання ним протоколу АА2 № 421581, ознак злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, оскільки ним проведена перевірка та складено протокол відносно ОСОБА_7 за ст. 1222 КУпАП з дотриманням вимог ст. ст. 1, 6, 7, 8, 254, 256, 260, 2651, 285 КУпАП на підставі рапорту, який надійшов з Департаменту ДАІ МВС України.
Таким чином, апеляційний суд вважає вірним висновок місцевого суду про те, що при проведенні розслідування документальних даних про можливу причетність інспектора ВДАІ Бобринецького РВ УМВС України в Кіровоградській обл. ОСОБА_13 до службового підроблення не здобуто, а даних про те, що він знав про завідому неправдивість відомостей зазначених у рапорті інспектора ДПС ОСОБА_12 , не встановлено.
Апеляційний суд вважає вірним висновок місцевого суду про те, що судовий розгляд справи про адміністративне правопорушення було проведено виключно стосовно вчинення особою діяння, яке містить ознаки правопорушення, передбаченого КУпАП, обставини якого викладені уповноваженою на це особою у протоколі про адміністративне правопорушення, тому що такий висновок відповідає вимогам діючого законодавства.
Таким чином, суддя ОСОБА_9 при розгляді справи про адміністративне правопорушення встановлював наявність або відсутність в діях ОСОБА_7 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 1222 КУпАП, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, який складено інспектором ВДАІ Бобринецького РВ УМВС України в Кіровоградській обл. ОСОБА_13 , який, як вбачається з постанови слідчого в ОВС слідчого відділу прокуратури Кіровоградської області від 25.12.2014 р. про закриття кримінального провадження № 42014110000000383, складений з дотриманням вимог ст. ст.1, 6, 7, 8, 254, 256, 260, 2651, 285 КУпАП.
Дані показань допитаних під час судового розгляду свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 та жодним іншим доказом сторони обвинувачення не підтверджують доводи сторони обвинувачення щодо наявності у діях ОСОБА_9 сторонніх мотивів для прийняття зазначеного в обвинувальному акті судового рішення, зокрема корисливих, кар'єристських мотивів та інших особистих інтересів, у чому виражається неправосудність винесеної постанови, а загалом і прямого умислу на вчинення кримінального правопорушення, як його суб'єктивної сторони.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду, що не заслуговує на увагу посилання сторони обвинувачення, як на доказ вчинення ОСОБА_9 інкримінованого йому кримінального правопорушення, на досліджену судом під час судового розгляду копію висновку Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції Вищої ради правосуддя від 24.03.2015 р. за № 12/02-15 та ухвалу Вищої ради юстиції від 10.09.2015 р. за № 463/о/15-15 «Про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Бобринецького районного суду Кіровоградської області ОСОБА_9 », тому що за результатом її розгляду рішенням Вищої ради юстиції від 17.03.2016 р. № 580/о/15-16 відмовлено у внесенні подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_9 з посади судді у зв'язку з порушенням присяги, тобто в діях судді ОСОБА_9 не було встановлено порушень відповідних норм, які було предметом розгляду та компетенції цього конституційного органу.
Згідно з висновками, які наведені у цьому рішенні Вищої ради юстиції, допущена суддею неправильна оцінка доказів у справі вказує на порушення норм процесуального права, однак ці порушення не є такими, що свідчать про порушення суддею присяги, а також про відсутність у висновку ТСК від 24.03.2015 р. № 12/02-15 та доданих до нього матеріалів достатніх доводів, які б свідчили про грубу недбалість чи навмисне порушення закону суддею ОСОБА_9 під час розгляду та прийняття судового рішення у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_7 і були б підставою для звільнення його з посади у зв'язку з порушенням присяги.
Матеріали особової справи № 12 судді Бобринецького райсуду Кіровоградської обл. ОСОБА_9 , в якій наявні документи, які сформовані під час перебування ОСОБА_9 на посаді судді вказаного суду, суд правильно розцінив виключно як дані, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_9 , при цьому звернув увагу на виключно позитивні характеристики та відсутність дисциплінарних стягнень застосованих відносно судді ОСОБА_9 .
На підставі безпосередньо досліджених в судовому засіданні доказів, суд першої інстанції дійшов висновку, що суддя ОСОБА_9 справу № 383/85/14-п про адміністративні правопорушення, постанову у якій сторона обвинувачення вважає завідомо неправосудною, розглянув у строк, визначений ст. 277 КУпАП в редакції, яка була чинною станом на 17.01.2014 р. (15 днів з дня надходження відповідного протоколу), за правилами територіальної підсудності та своїх юрисдикційних повноважень як судді Бобринецького райсуду Кіровоградської обл., на підставі та виключно в межах належного процесуального приводу - протоколу про адміністративне правопорушення, який складено уповноваженою на це службовою особою, відповідно до ст. 255 КУпАП (у редакції, чинній станом на день складання протоколу) і містить всі обов'язкові реквізити, згідно ст. 256 КУпАП (у редакції, чинній станом на день складання протоколу). Провадження у вказаній судовій справі розпочато за наявності процесуальних підстав, які підлягали розгляду в порядку судочинства у справі про адміністративне правопорушення в районному суді, як суді першої інстанції.
При цьому, суддя ОСОБА_9 повністю дотримав належну судову процедуру щодо підготовки справи до розгляду, її призначення, проведено судовий розгляд з повідомленням та за участю всіх належних осіб, який складався зі стадій встановлення осіб - учасників процесу, розв'язання клопотань, оголошення перерви для ознайомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, з матеріалами справи, заслуховування пояснень як особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, так і свідків сторони захисту, дослідження інших доказів, проголошення постанови, роз'яснення порядку її оскарження, вручення у визначені КУпАП строки її копії.
Суддею ОСОБА_9 , крім вищевикладеного, було забезпечено під час судового процесу реалізацію принципів змагальності, безпосередності дослідження доказів, гласності, а також забезпечено право особи, яка притягувалася до адміністративної відповідальності, на захист та оскарження. Ці значимі в контексті оцінки правосудності будь-якого судового рішення процесуальні елементи не тільки не спростовані стороною обвинувачення, а й навпаки, знайшли своє беззаперечне документальне підтвердження під час судового розгляду.
Апеляційний суд вважає обґрунтованою та вірною таку оцінку дій судді при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_7 , оскільки вона об'єктивно підтверджується матеріалами провадження.
Суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що ключова обставина, з огляду на сформульоване обвинувачення, стосовно того, що суддя ОСОБА_9 , після ознайомлення з матеріалами судової справи № 383/85/14-п усвідомлював, що в матеріалах справи відсутні будь-які фактичні дані про наявність адміністративного правопорушення, а також, що суддя ОСОБА_9 виніс завідомо незаконну постанову від 17.01.2014 р., в описовій частині якої зазначив завідомо неправдиві дані, при цьому свідомо прагнув та бажав всупереч матеріальному та процесуальному закону і встановленим фактичним обставинам, встановленим у справі, постановити судове рішення, яке за своєю суттю не може бути і не є актом правосуддя, бажав настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді підриву авторитету та престижу органів державної судової влади України, порушення конституційних прав громадянина, грубого порушення встановленого порядку реалізації конституційних засад здійснення судочинства в Україні, не знайшла свого підтвердження у під час судового розгляду, внаслідок чого підстави вважати доведеним пред'явлене ОСОБА_9 обвинувачення у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення у суду відсутні.
З таким висновком повністю погоджується апеляційний суд, так як він (висновок місцевого суду) об'єктивно підтвердився під час судового розгляду, а протилежного встановити не вдалося ні під час розгляду провадження місцевим судом, ні під час апеляційного перегляду виправдувального вироку.
Крім того, стороною обвинувачення не доведено та під час судового розгляду не встановлено, у тому числі шляхом допиту потерпілого та свідків, твердження, яке викладене в обвинувальному акті, щодо ухвалення вищевказаної постанови з метою уникнення можливих негативних наслідків для власної кар'єри та отримання преференцій для власної кар'єри, тобто в особистих інтересах, оскільки будь-яких доказів, які свідчать про те, що станом на день ухвалення постанови вирішувалося питання про звільнення ОСОБА_9 з займаної посади чи притягнення його до відповідальності, а також як станом до, так і після ухвалення постанови, ОСОБА_9 звертався до відповідних органів чи посадових осіб із заявами чи проханнями про переведення його до іншого суду, у тому числі вищої інстанції, до органів суддівського самоврядування чи іншого суддівського органу, матеріали кримінального провадження не містять, і з таким висновком погоджується суд апеляційної інстанції, оскільки дійсно докази того, що ухвалення вищевказаної постанови було здійснено з метою уникнення можливих негативних наслідків для власної кар'єри та/або отримання преференцій для власної кар'єри стороно обвинувачення не надані судам обох інстанцій та в матеріалах провадження таких не має.
Також, правильним є висновок суду, що твердження сторони обвинувачення, викладене в обвинувальному акті, а саме про ухвалення суддею ОСОБА_9 постанови з метою виявлення свого лояльного ставлення до чинної на той час влади є неконкретизованим, оскільки об'єктивно є не зрозумілим, до яких саме представників та якої саме з гілок влади вказаними діями суддя ОСОБА_9 проявляв лояльність чи мав можливість виказати її, при цьому жодним з наданих стороною обвинувачення та досліджених під час судового розгляду доказом така версія сторони обвинувачення не підтверджується та є недоведеною. Також, така версія подій об'єктивно не знайшла свого підтвердження і під час апеляційного перегляду виправдувального вироку.
Апеляційний суд вважає, що місцевий суд вірно відхилив як необґрунтовані доводи сторони обвинувачення, висловлені прокурором у судових дебатах, із посиланням на власний аналіз правозастосовної практики судді ОСОБА_9 за період здійснення ним правосуддя у Бобринецькому райсуді Кіровоградської обл. Так, за твердженням прокурора суддя ОСОБА_9 за результатом розгляду справ про адмінправопорушення застосував щодо ОСОБА_7 більш суворе адміністративне стягнення, ніж зазвичай застосовував у аналогічних справах. Вказане твердження не підтверджене належними доказами та не може свідчити про наявність умислу у ОСОБА_9 на ухвалення завідомо неправосудного рішення. Як зазначалося вище, застосований щодо ОСОБА_7 вид та міра адміністративного стягнення не виходить за межі визначеної законодавцем санкції ст. 1222 КУпАП, яка була чинною на час цих подій.
Також, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про безпідставність твердження прокурора щодо відсутності будь-якого значення для цілей доказування у цьому кримінальному провадженні висновків Вищої ради правосуддя, які наведені у рішенні від 17.03.2016 р. № 580/о/15-16, яким відмовлено у внесенні до Верховної Ради України подання про звільнення ОСОБА_9 з посади судді у зв'язку з порушенням присяги. В обґрунтування цього рішення конституційного органу зазначено, що допущені суддею під час розгляду справи про адміністративне правопорушення порушення норм процесуального права не є такими, що свідчать про порушення суддею присяги.
З огляду на правовий статус Вищої ради правосуддя, як конституційного колегіального органу, встановленого ст. 131 Конституції України (в редакції, яка була чинною на час прийняття цього рішення), із квазісудовими повноваженнями у дисциплінарному провадженні щодо суддів, рішення останньої не можуть бути не враховані судом при наданні оцінки висунутому обвинуваченню на предмет обґрунтованості в частині порушення суддею ОСОБА_9 присяги судді під час розгляду зазначеної в обвинувальному акті справи про адміністративне правопорушення, однак не були покладені судом в основу остаточного рішення по суті у цьому кримінальному провадженні.
Згідно ч. 2 ст. 375 КК України ( в редакції від 5.04.2001 р.), кваліфікуючими ознаками зазначеного у ч. 1 цієї статті кримінального правопорушення, є спричинення тяжких наслідків або вчинення з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах.
Суб'єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 375 КК України, характеризувалася тільки прямим умислом з обов'язковістю наявності мотиву.
Згідно ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, серед іншого, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини, вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Обов'язок доказування всіх цих обставин, відповідно до ст. 92 КПК України, покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 93 КПК України, збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому КПК України.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Згідно ч. 3 ст. 373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Статтею 94 КПК України встановлено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
При вирішенні питання про достатність встановлених під час судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним ч. ч. 2 та 4 ст. 17 КПК України, який передбачає наступне: ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на користь такої особи.
ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (справа «Нечипорук і Йонкало проти України», п. 150).
Відповідно до ч. 3 ст. 4792 КПК України, якщо судом не встановлено, що обвинуваченим вчинено діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд ухвалює виправдувальний вирок.
Оцінивши кожний наданий сторонами доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, місцевий суд дійшов висновку, що висунуте ОСОБА_9 обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 375 КК України, яка втратила чинність, не знайшло свого підтвердження, у зв'язку з чим суд визнав його невинуватим та виправдав на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 та ч. 3 ст. 4792 КПК України, оскільки під час судового розгляду не було доведено поза розумним сумнівом, що в діях обвинуваченого є склад зазначеного кримінального правопорушення.
На переконання апеляційного суду такий висновок є обґрунтованим, вірним за своєю суттю та таким, що підтверджується матеріалами провадження, а тому суд апеляційної інстанції погоджується з ним.
Верховний Суд України у своїх ухвалах від 20.11.2014 р. у справі № 5-24кс14 та від 18.06.2015 р., у справі № 5-56кс15, Верховний Суд у постановах у справі № 399/383/15 від 20.06.2019 р., у справі № 759/15166/15-к від 5.03.2019 р., у справі № 520/8135/15 від 26.06.2018 р. та інших сформулював правовий висновок, що на законодавчому рівні не визначено поняття «неправосудне судове рішення», а тому відсутні підстави ототожнювати його з такими поняттями, як «незаконне» та «необґрунтоване», а також немає підстав стверджувати, що неправосудне судове рішення це у будь-якому випадку таке рішення, яке було скасоване вищою судовою інстанцією. Крім цього «неправосудне судове рішення» у поєднанні з вказівкою на «завідомість» його постановлення підкреслює цілеспрямований характер злочинних дій судді, його свідоме прагнення та бажання всупереч матеріальному чи процесуальному закону і (або) фактичним обставинам, встановленим у справі, постановити судове рішення, яке за своєю суттю не може бути і не є актом правосуддя.
Крім того, Верховним Судом України в ухвалах від 20.11.2014 р. у справі № 5-24кс14 та від 18.06.2015 р. у справі № 5-56кс15, зазначив, що постановлення завідомо неправосудного судового акту, відповідальність за яке передбачена ст. 375 КК України, є спеціальним видом службового зловживання в галузі здійснення правосуддя, суб'єкт якого (суддя) умисно з будь-яких мотивів свідомо і цілеспрямовано використовує своє службове становище всупереч інтересам правосуддя. Лексико-граматичне та логічне тлумачення дає змогу визначити три складові, що містяться у диспозиції ч. 1 ст. 375 КК України, які характеризують об'єктивні і суб'єктивні ознаки злочину: а) вирок чи інше рішення суду є неправосудним; б) це неправосудне рішення суддею (суддями) постановляється; в) неправосудність судового рішення має бути завідомою. Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 375 КК України, характеризується прямим умислом: суддя достовірно знає, переконаний в тому, що діє всупереч вимогам закону і справедливості.
Таким чином, з'ясування в кримінальному проваджені змісту мотиву та мети постановлення суддею незаконного рішення може свідчити про те, чи є таке судове рішення правосудним чи ні. Суд вважає, що оцінка правосудності судового рішення тільки на підставі його самого без аналізу судового процесу у цілому була б неповною.
Відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України від 11.06.2020 р. № 7-р/2020 у справі № 1-305/2019(7162/19), за ч. 4 ст. 126 Конституції України суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку. Європейська Комісія «За демократію через право» (Венеційська Комісія) у Доповіді стосовно незалежності судової влади, схваленій на 82 пленарному засіданні, яке відбулось 12-13 березня 2010 р., встановлюючи межі «функційного імунітету суддів», визначила його як імунітет від кримінального переслідування за діяння, вчинені під час виконання своїх функційних обов'язків судді, за винятком умисних злочинів, зокрема отримання хабаря (п. 61). Отже, суддю може бути притягнуто до кримінальної відповідальності лише у випадку, коли правопорушення вчинено умисно, має місце свавільне зловживання повноваженнями судді, що перешкоджає здійсненню правосуддя чи переслідує нелегітимні цілі (заподіяння шкоди іншим особам або суспільним інтересам тощо), прикриваючись виконанням вимог закону. Таким чином, Конституційний Суд України вважає, що будь-яке кримінальне обвинувачення щодо судді має ґрунтуватися на приписах кримінального закону, що є достатньо чіткими, зрозумілими, однозначними та передбачуваними, за умови встановлення гарантій, які забезпечують незалежність судді при здійсненні правосуддя.
Натомість, твердження сторони обвинувачення, які викладені в обвинувальному акті, про постановлення суддею ОСОБА_9 завідомо неправосудної постанови, вчинене в інших особистих інтересах, тобто у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 375 КК України, з урахуванням встановлених під час судового розгляду даного кримінального провадження обставин, які викладені вище, ґрунтуються виключно на припущеннях сторони обвинувачення, які не підтверджені дослідженими під час судового розгляду та наданими стороною обвинувачення доказами, і цей висновок, на переконання апеляційного суду, є обґрунтованим та таким, що підтверджується матеріалами провадження.
Рішенням Конституційного Суду України від 11.06.2020 р. № 7-р/2020 статтю 375 КК України визнано такою, що не відповідає Конституції України.
Разом з цим, абзацом 2 резолютивної частини вказаного рішення встановлено, що ст. 375 КК України, визнана неконституційною, втрачає чинність через шість місяців з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, а тому зазначена норма є такою, що втратила чинність з 11.12.2020 р., тобто після складення та направлення обвинувального акту у цьому кримінальному провадженні до суду.
29.12.2022 р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо закриття кримінального провадження у зв'язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння» від 1.12.2022 р. № 2810-ІХ, яким, серед іншого, з ч. 1 ст. 284 КПК України виключено п. 4, яким передбачалася підстава для закриття кримінального провадження - набрання чинності законом, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою (вказаний пункт визнаний таким, що не відповідає Конституції України рішенням Конституційного Суду України від 8.06.2022 р. № 3-р(II)/2022 та втратив чинність з 8.09.2022 р.).
Натомість ч. 1 ст. 284 КПК України доповнено п. 41, яким передбачено нову підставу для закриття кримінального провадження - втрата чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Також, ч. 2 ст. 284 КПК України доповнено п. 12, який передбачає закриття кримінального провадження судом з підстави, передбаченої п. 41 ч. 1 цієї статті, якщо підозрюваний, обвинувачений заперечує проти закриття кримінального провадження за цією підставою.
Цим же законом КПК України доповнено Главою 361, якою врегульовано порядок здійснення кримінального провадження щодо діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність.
Відповідно до ч. 3 ст. 4792 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 41 ч. 1 ст. 284 КПК України. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує.
За відсутності згоди обвинуваченого та в разі, якщо судом встановлено вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 12 ч. 2 ст. 284 КПК України. Якщо судом не встановлено, що обвинуваченим вчинено діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд ухвалює виправдувальний вирок.
На підставі цих змін до КПК України, суд правильно відхилив аргументи сторони захисту про необхідність застосування при вирішенні даної справи, як релевантних, правових позицій Верховного Суду, викладених у постанові від 2.08.2022 р. у справі № 592/6875/15-к, оскільки наведені в ній висновки щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм кримінального процесуального закону при постановленні своїх рішень у цій справі стосувалися наявності чи відсутності підстав для закриття кримінального провадження на підставі п. 4 (а не п. 41) ч. 1 ст. 284 КПК України, якщо обвинувачений проти цього заперечує. Вказані в цій постанові правові позиції щодо цього питання висловлені Верховним Судом до набрання чинності Законом № 2810-ІХ від 01.12.2022 р., яким на законодавчому рівні врегульовано процесуальний порядок здійснення кримінального провадження щодо діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, хоча висновки Верховного Суду повністю відповідають вимогам вказаного закону.
Із аналогічних підстав суд обґрунтовано відхилив аргументи сторони захисту з посиланням на правові позиції, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 р. у справі №0306/7567/12, щодо відсутності необхідності дослідження фактичних обставин, перевірки їх доказами, кваліфікації вчиненого та встановлення винуватості ОСОБА_9 у вчиненні діяння, яке раніше було передбачене ч. 2 ст. 375 КК України, що втратила чинність на підставі рішення Конституційного Суду України від 11.06.2020 р. №7-р/2020, оскільки зазначена правова позиція також сформована була Верховним Судом до набрання чинності Законом № 2810-ІХ від 1.12.2022 р.
Чинною на час розгляду справи та ухвалення виправдувального вироку ч. 3 ст. 4792 КПК України, передбачено обов'язок суду встановлення причетності/непричетності обвинуваченого до вчинення діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, якщо останній заперечує проти закриття кримінального провадження на підставі п. 41 ч. 1 ст. 284 КПК України. Якщо судом не встановлено, що обвинуваченим вчинено діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд ухвалює виправдувальний вирок.
З матеріалів провадження встановлено, що суд першої інстанції, розглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_9 , провів судовий розгляд згідно з вимогами ч. 1 ст. 337 КПК України, дотримуючись принципів диспозитивності, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Ретельно перевіривши зібрані під час досудового розслідування та надані прокурором докази, на підставі яких ОСОБА_9 обвинувався у вчиненні кримінального правопорушення, суд навів детальний аналіз усіх досліджених доказів, дав належну оцінку кожному з них і їх сукупності у взаємозв'язку та зазначив, з яких підстав взяв до уваги одні докази і відкинув інші, й обґрунтовано дійшов висновку про ухвалення виправдувального вироку. При цьому, суд дійшов висновку, що матеріали кримінального провадження не містять належних та достатніх доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_9 .
Рішенням Європейського Суду з прав людини у справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» від 6.12.1988 р. встановлено, що тягар доведення вини обвинуваченого покладається на сторону обвинувачення, а всі сумніви повинні тлумачитися на користь особи. Обвинувач повинен повідомити обвинуваченому про докази, що маються проти нього, для того, щоб він міг підготувати та надати доводи в свій захист, і, врешті-решт, обвинувачення повинно надати суду докази, достатні для визнання його винуватим.
Таким чином, суд першої інстанції безпосередньо допитавши потерпілого, обвинуваченого, свідків та вивчивши письмові докази, надані стороною обвинувачення та які наявні в матеріалах кримінального провадження, виклавши аналіз цих доказів у вироку, заслухавши думки та доводи прокурора, потерпілого, представника потерпілого, захисника, обвинуваченого дійшов до переконання, що докази, які були зібрані під час досудового розслідування, не підтверджують висунутого проти ОСОБА_9 обвинувачення.
У ході судового розгляду у справі стороною обвинувачення поза розумним сумнівом не доведено факту умисного постановлення суддею ОСОБА_9 завідомо неправосудної постанови, вчинене в інших особистих інтересах, не доведено умислу щодо постановлення завідомо неправосудної постанови саме з метою виявлення свого лояльного ставлення до чинної на той час влади, що, в свою чергу, вказує на не доведеність в діях ОСОБА_9 як об'єктивної сторони складу вказаного кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачувався, так і суб'єктивної сторони складу вказаного кримінального правопорушення, оскільки суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 ст. 375 КК України, характеризується виключно прямим умислом з обов'язковою наявністю мотиву.
Проте, на обґрунтування наявності такого мотиву сторона обвинувачення не встановила і не надала суду жодного доказу того, в чому саме полягав кар'єризм судді та його лояльне ставлення до чинної на той час влади, та які дії вживалися ним для реалізації цього мотиву, як вплинуло винесення зазначеної постанови на його кар'єрний ріст.
На переконання апеляційного суду, в даному кримінальному провадженні немає тієї сукупності зібраних доказів для того, що б з точки зору достатності та взаємозв'язку можна було б стверджувати про достатність законних підстав для прийняття судом відповідного процесуального рішення про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні ним інкримінованого йому діяння повністю доведена.
За встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження, а також виходячи з досліджених в судовому засіданні доказів, місцевий суд прийняв рішення про виправдання ОСОБА_9 у зв'язку з недоведеністю наявності в його діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 375 КК України і з таким рішенням повністю погоджується суд апеляційної інстанції.
Виконуючи завдання кримінального провадження, суд з'ясував передбачені ст. 91 КПК України обставини й ретельно перевірив версію сторони обвинувачення щодо наявності в діях ОСОБА_9 ознак інкримінованого йому кримінального правопорушення, зіставивши й проаналізувавши наявні у провадженні та отримані в ході його розгляду дані, суд вмотивовано вирішив, що стороною обвинувачення не доведено поза розумним винуватість ОСОБА_9 у вчиненні злочину, й всупереч посиланням прокурора в апеляційній скарзі, при оцінці доказів, дотримався вимог ст. ст. 84, 86 та 94 КПК України.
Враховуючи викладене, імперативність приписів ст. 17 КПК України та неспроможність зазначених у апеляційній скарзі доводів прокурора, суд, керуючись ст. 373 КПК України, правомірно ухвалив виправдувальний вирок.
Апеляційний суд зауважує, що обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина особи доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов'язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення, чого в цьому кримінальному провадженні стороною обвинувачення зроблено не було.
Прокурор ОСОБА_6 просила провести під час апеляційного розгляду судове слідство, у ході якого допитати обвинуваченого та дослідити письмові докази сторони обвинувачення, які були предметом дослідження в суді першої інстанції, які досліджені судом першої інстанції з порушеннями, а саме, як вказано в її апеляції, відсутній належний аналіз всіх доказів.
Проте, апеляційний суд відмовив у задоволенні цього клопотання, тому що відповідно до вимог ч. 3 ст. 404 КПК України, за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Апеляційний суд вважає, що у даному випадку вказане клопотання обумовлене лише виключно незгодою з оцінкою доказів місцевим судом, а прокурор не навела достатніх та обґрунтованих підстав для проведення судового слідства, передбачених ч. 3 ст. 404 КПК України.
Доводи апеляції прокурора, що в порушення вимог КПК України суд вдався до аналізу змісту обвинувального акту, а саме описав окремі його абзаци без взаємозв'язку між собою. Оскільки самі по собі абзаци обвинувального акту як окремі його складові не несуть цілісного, об'єктивного та повного розуміння суті пред'явленого обвинувачення, не становлять в цілому обвинувачення, а тому аналіз таких абзаців/частин у тому ракурсі, в якому він здійснений судом, на думку прокурора є неприпустимим, то апеляційний суд звертає увагу на наступне.
Процедура судового розгляду обвинувального акту встановлена та визначена § 3 Глави 28 Розділу IV «Судове провадження у першій інстанції» КПК України, а також ч. 1 ст. 337 КПК України, відповідно до якої судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, крім випадків, передбачених цією статтею, які не можуть бути застосовані в даному кримінальному провадженні.
Апеляційний суд після вивчення та перевірки дій суду першої інстанції не встановив будь-яких порушень вимог статей § 3 «Процедура судового розгляду» КПК України під час розгляду обвинувального акту. Процедура аналізу або дослідження безпосередньо обвинувального акту, затвердженого відповідним прокурором, нормами чинного КПК України не унормована. Цей процес притаманний саме розумовій діяльності людини, яка займає посаду судді, і є абсолютно індивідуальною для кожної людини, тому законодавець і не встановлює законодавчі вимоги для порядку її здійснення.
Тому ці доводи апеляції прокурора стосовно порядку та способу аналізу судом змісту обвинувального акту є безпідставними, до речі він і не вказав конкретні норми КПК України, які були порушені судом, та не підлягають задоволенню.
Стосовно доводів апеляції прокурора, що суддя ОСОБА_9 про виклик та допит окремих свідків, відмову у виклику інших свідків в судове засідання для надання показань, зважаючи на те, що відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, у тому числі, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, висновки суду у вироку в цій частині є незрозумілі та прямо протилежні один одному, а тому звідси слідує, що суд допустив неточності, незрозумілості у доказах, які мають суттєве значення для вирішення справи є безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.
Такі доводи є припустимими виключно в тому випадку, якщо прокурор приймав участь в тому судовому розгляді та у відповідний спосіб оскаржував будь-яке судове рішення, але в цьому кримінальному провадженні прокурор обвинувачує суддю у постановленні завідомо неправосудної постанови, вчинене в інших особистих інтересах, а тому прокурор, який висловлює свої міркування стосовно обсягу доказів, необхідності виклику свідків, не має права обговорювати процесуальну діяльність судді в іншому судовому провадженні, мотиви судових рішень (про виклик свідків наприклад) - це виключна компетенція судів вищих інстанцій.
Доводи прокурора, що суддя ОСОБА_9 «завідомо не хотів та не бажав допитувати важливих свідків у справі» та «поставив пріоритетом розглянути справу швидко» взагалі не обґрунтовані будь-якими доказами, які були надані під час судового розгляду, а тому є неприйнятними та виходять за межі процесуальних норм, тому що діючі процесуальні норми не встановлюють розподіл доказів на важливі чи другорядні або «швидкість» судового розгляду.
Також, апеляційний суд звертає увагу, що повний та докладний перебіг розгляду справи за ст. 1222 КУпАП викладений саме у обвинувальному акті прокурора, тому суд першої інстанції і мав дослідити ці факти, які викладені прокурором, та безумовно надав їм оцінку у вироку, але це ніяк не можна вважати «фактичним створенням загальної видимості легітимності дій судді по розгляду справи», тому що завданням судового розгляду є виключно, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, а не «створення легітимності» для дій чи бездіяльності будь-якої особи, яка причетна до справи, що взагалі не притаманне процедурі судового розгляду, а можливо використовується виключно для незаконних та протиправних дій.
Стосовно доводів апеляції прокурора, що зважаючи на багаторічний практичний професійний суддівський досвід роботи, систематичне проходження підвищення кваліфікації суддя ОСОБА_9 не міг не знати основи здійснення аналізу та оцінки доказів, то це навпаки дає підстави стверджувати, що судове рішення ухвалене цим суддею за наслідками судового розгляду відповідає вимогам Закону.
Посилання в апеляції прокурора на складання протоколу судового засідання, внесення до нього зауважень, яке не передбачено нормами КУпАП, навпаки сприяло учасникам судового розгляду в захисті їх прав та інтересів, давало додаткові можливості для їх захисту та ніяким чином не обмежувало їх.
Прокурор в апеляції стверджує, що посилання суду на висновки, рішення КРЕС, рекомендації СМ/Rес щодо наявності імунітету суддів не вказують на його абсолютний характер, а тому є об'єктивно безпідставні. Апеляційний суд погоджується, що імунітет судді дійсно не є абсолютним, проте матеріали даного кримінального провадження дають підстави стверджувати, що сторона обвинувачення використала право на висунення підозри судді за ч. 2 ст. 375 КК України та вчинення подальших дій, тому не зрозуміло про який імунітет йде мова в апеляції прокурора. Тобто, стосовно діючого судді місцевого суду було розпочато досудове розслідування за ст. 375 КК України після завершення судового процесу на підставі повідомлення прокурора після надання юридичної оцінки відповідному судовому рішенню компетентним судом. Така підозра, а потім і обвинувачення стали предметом відкритого судового розгляду, за підсумками якого було ухвалено виправдувальний вирок. Таким чином, взагалі не може ставитися питання про застосування судом імунітету від кримінального переслідування судді.
Стосовно обсягу досліджених доказів та їх належного аналізу у вироку, апеляційний суд звертає увагу, що до обвинувального акту прокурор долучив матеріали кримінального провадження в наступному обсязі: т. 1 (311 аркушів), т. 2 (293 аркуші) та т. 3 (438 аркушів), в яких наявні копії та матеріали адміністративної справи судової справи № 383/85/14-п, копії повідомлення про підозру та обвинувального акту стосовно ОСОБА_12 , копії процесуальних документів стосовно ОСОБА_13 , копія особової справи судді ОСОБА_9 та інші. Будь-який судовий акт завжди є наслідком професійної діяльності судді, пов'язаної із сутністю правосуддя, яка полягає у застосуванні ним принципів та норм права, оцінки фактів і доказів і цей складний процес будується на внутрішній упевненості судді у правомірності цього процесу, своїй добросовісності, справедливості як носієві судової влади, що не може піддаватися сумніву через кримінальне переслідування.
На переконання апеляційного суду місцевий суд в повному обсязі дослідив всі надані сторонами докази, навів їх у вироку, а незгода прокурора з наслідками аналізу цих доказів у їх сукупності не може бути єдиною підставою для скасування вироку.
Стосовно доводів апеляції, що суд необґрунтовано визнав недопустимими доказами ряд письмових документів - копії повідомлення про підозру ОСОБА_12 та обвинувального акту щодо нього з підстав того, що вони не встановлюють обставини, які підлягають доказуванню та є результатом суб'єктивної оцінки зібраних доказів, апеляційний суд повністю погоджується з таким висновком, тому що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Вишгородський райсуду Київської обл. від 23.01.2025 р. провадження по справі № 363/25/15 за ст. ст. 340 та ч. 1 ст. 3661 КК України на підставі ст. 335 КПК України зупинено до звільнення з військової служби обвинуваченого ОСОБА_12 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/124631505#). Таким чином, справа судом не розглянута та остаточне рішення не прийнято, а посилання на матеріали досудового розслідування в іншому кримінальному провадженні стосовно іншої особи є неприпустимим. З огляду на ці обставини, доводи апеляції прокурора про те, що суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання прокурора про тимчасовий доступ до речей і документів (до судової справи щодо ОСОБА_12 ), є необґрунтованими, тому що суд першої інстанції розглянув це клопотання та виніс вмотивовану ухвалу. Таке судове рішення не могло призвести до негативних наслідків для сторони обвинувачення та не поставило прокурора у нерівні процесуальні можливості із стороною захисту щодо надання доказів.
Зі змісту ухвали суду від 17.05.2024 р. вбачається, що суд заслухав думку всіх учасників процесу, дослідив доводи, мотиви та мету заявленого клопотання і дійшов правильного висновку, що прокурор не обґрунтував безпосереднє значення документів, копії яких вже наявні в матеріалах провадження, для встановлення істотних обставин справи з урахуванням стадії кримінального провадження. Апеляційний суд не вбачає порушення засад змагальності сторін внаслідок ухвалення такого рішення, яке також не позбавило прокурора права на справедливий розгляд ( т. 7, а. пр. 201-203).
Також, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, який ухвалою від 17.05.2024 р. ( т. 7, а. пр. 206-208) відмовив в задоволенні клопотання прокурора про надання доручення органу досудового розслідування на проведення слідчих дій - огляду Єдиного державного реєстру судових рішень з метою встановлення та перевірки фактів постановлення рішень суддею ОСОБА_9 у справах про адміністративні правопорушення за ст. 1222 КУпАП за період здійснення ним правосуддя, з метою дослідження їх змісту на предмет застосування адміністративних санкцій, тому що суд правильно встановив та вказав, що дослідження та перевірки таких обставин безумовно виходить за межі висунутого обвинувачення, вимоги ч. 1 ст. 337 КПК України мають на меті забезпечити особі можливість знати точний обсяг висунутого обвинувачення, від якого він повинен захищатися (включаючи як фактичні обставини, які прокурор вважає встановленими та які будуть предметом доказування в суді, так і відповідну правову кваліфікацію) та могло призвести до порушення права обвинуваченого на захист через збільшення обсягу доказів.
Слідчий прокуратури та прокурор, які склали, затвердили обвинувальний акт та направили його для розгляду до суду, дуже докладно навели та описали всі процесуальні дії судді, які він повинен виконати при розгляді справи за КУпАП та які в повному обсязі виконав суддя ОСОБА_9 , при цьому як слідує з обвинувального акту, вони не встановили ніяких порушень, але це і не є функцією органу досудового слідства, тому що аналіз процесуальних дій судді мають право роботи виключно суди апеляційної та касаційної інстанції і виключно в межах процесуального закону.
Посилання прокурора на висновки Тимчасової спеціальної комісії та рішення Вищої ради юстиції, предметом яких була виключно перевірка наявності підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а не відсутності чи наявності ознак кримінального правопорушення, також є необґрунтованими.
Всі дії судді ОСОБА_9 , які описані в обвинувальному акті, складають процесуальну діяльність судді, але вони ніяк не кореспондуються з об'єктивною стороною злочину, передбаченого ч. 2 ст. 375 КК України, яка є абсолютно іншою.
З огляду на це, зміст апеляційної скарги прокурора в значній мірі повторює зміст обвинувального акту та має ознаки обвинувального акту, наприклад «будь-які спроби виправдання судді ОСОБА_9 , які наведені у вироку, не спроможні спростувати описані вище факти, а дії ОСОБА_9 , за відповідних обставин, прямо та очевидно вказують на особистий інтерес», а не апеляції на судове рішення суду (виправдувальний вирок), яке має переглянути апеляційний суд, а не виключно встановлювати винність особи, всупереч конституційному принципу презумпції винуватості, який також закріплений у ст. 9 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів та встановлює, що при виконанні прокурором повноважень у кримінальному провадженні поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.
Доводи апеляції прокурора, що судді ОСОБА_9 не інкримінується «порушення процедури судового розгляду», а постановлення завідомо неправосудного рішення, яке стало можливе внаслідок порушення вимог КУпАП, що у судді ОСОБА_9 беззаперечно мало сформуватися «бачення» про те, що відповідний рапорт та протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_7 складено щодо нього як учасника заходів протесту, при цьому вбачалося, що реальних, обґрунтованих підстав для зупинки автомобіля ОСОБА_7 під час руху в колоні не було та такі дії фактично виконати не було можливості, за результатами розгляду адміністративної справи «поза розумним сумнівом» не встановлено будь-яких обґрунтованих підстав для визнання винуватим ОСОБА_7 у вчиненні адміністративного правопорушення, зводяться до аналізу змісту судових рішень судів першої та апеляційної інстанції прокурором, що є неприпустимим, тому що прокурор не був учасником тих судових розглядів і Черкаський апеляційний суд позбавлений будь-яких процесуальних можливостей давати оцінку цим судовим рішенням, які набрали законної сили, а прокурор замість функцій обвинувача, дотримуючись принципу презумпції невинуватості, фактично перебрала на себе функції суду, який переглядає судове рішення.
Вимоги апеляційної скарги прокурора про те, що виправдувальний вирок стосовно ОСОБА_9 необхідно скасувати через невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та неповноту судового розгляду і з урахуванням положень ч. 3 ст. 4792 КПК України постановити ухвалу про закриття кримінального провадження на підставі п. 12 ч. 2 ст. 284 КПК України - не підлягають задоволенню, оскільки вони не знайшли свого об'єктивного підтвердження в суді апеляційної інстанції та спростовуються доказами, які належним чином оцінені місцевим судом із зазначенням причин, чому одні докази взяті до уваги, а інші докази відхилені. Суд першої інстанції цим доказам дав належну юридичну оцінку, і які в своїй сукупності та своєму взаємозв'язку не доводять вини обвинуваченого.
За таких обставин, апеляційний суд вбачає, що обґрунтованих підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора ОСОБА_6 немає.
На переконання апеляційного суду, судом першої інстанції не було допущено істотних порушень норм кримінального або кримінально-процесуального законів, які б давали підстави для зміни або скасування вироку суду.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407 та 419 КПК України, апеляційний суд, -
Вирок Смілянського міськрайсуду Черкаської обл. від 26.08.2024 р. стосовно ОСОБА_9 - залишити без змін.
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення апеляційної інстанції.
Головуючий
Судді