Номер провадження 22-ц/821/792/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №705/7092/24 Категорія: 331030000 Піньковський Р. В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Фетісова Т. Л.
15 квітня 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:
суддя-доповідачФетісова Т.Л.
суддіГончар Н.І., Карпенко О.В.
секретар Широкова Г.К.
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14.02.2025 (повний текст складено 19.02.2025, суддя в суді першої інстанції Піньковський Р.В.) у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, Уманський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про оголошення фізичної особи померлою,
у грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про оголошення фізичної особи померлою, обґрунтовуючи тим, що 12.08.2006 між нею та ОСОБА_2 було укладено шлюб.
03.04.2022 ОСОБА_2 призваний до лав Збройних Сил України та брав безпосередню участь у бойових діях та заходах, пов'язаних із забезпеченням національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф проти України до військової частини № НОМЕР_1 на посаду кулеметника 2 відділення снайперів ВОС 101.
Відповідно до рапорту командира взводу снайперів військової частини № НОМЕР_1 від 06.03.2024, старший солдат ОСОБА_2 зник безвісти. За вказаним фактом було розпочато службове розслідування і відповідно до акту такого розслідування, встановлено, що згідно запису в Журналі ведення бойових дій в/ч № НОМЕР_1 24.02.2024 було отримано інформацію від командира взводу снайперів, що під час виконання бойового завдання безвісти зник військовослужбовець взводу снайперів, а саме старший солдат ОСОБА_2 .
У своєму рапорті командир взводу доповів, що 24.02.2024 в результаті скиду з дронів та артилерійських обстрілів в районі н.п. Кліщіївка, військовослужбовець служби за мобілізацією старший солдат ОСОБА_2 отримав поранення не сумісне з життям. Тіло військовослужбовця станом на зараз не має можливості евакуювати.
Головний сержант взводу снайперів ОСОБА_3 у поданому рапорті підтвердив факт наявності бойового розпорядження та виходу в зону бойових дій, а саме в н.п. Кліщіївка, двох військовослужбовців, в тому числі ОСОБА_2 , для виконання ними бойового завдання, та той факт, що останній героїчно загинув, закриваючи собою тіло побратима.
Також, у своїх поясненнях командир 1 відділення взводу снайперів ОСОБА_4 та командир відділення взводу снайперів ОСОБА_5 підтвердили загибель ОСОБА_2 , тіло якого ідентифікували за жетоном, речами та спорядженням, але евакуювати тіло не було можливості, оскільки воно знаходилося в зоні, яка є непідконтрольною ЗСУ.
За результатами службового розслідування факт безвісно відсутнього військовослужбовця, щодо якого понад 15 днів відсутні відомості про місце його перебування, старшого солдата ОСОБА_2 підтверджений.
У зв'язку з цим, заявник позбавлена можливості отримати свідоцтво про смерть ОСОБА_2 , отримати відповідний статус члена сім'ї загиблого (померлого Захисника чи Захисниці України, отримати одноразову грошову допомогу в разі смерті (загибелі), та інше, тому і вимушена звернутися до суду з цією заявою.
ОСОБА_1 просила суд оголосити померлим ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Піківець Уманського району Черкаської області, громадянина України, який загинув під час забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України.
Датою оголошення ОСОБА_2 померлим вважати ІНФОРМАЦІЯ_2 , місцем смерті вважати с. Кліщіївка (Бахмустської міської громади) Бахмутського району Донецької області.
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14.02.2025 у задоволенні заяви відмовлено. Суд дійшов висновку про відсутність достатніх підстав для задоволення заяви про оголошення особи померлим, оскільки під час розгляду справи не встановлено особливих та виключних обставини, які б спонукали до прийняття такого рішення до спливу законодавчо встановленого загального дворічного строку від дня закінчення воєнних дій, визначеного ст.46 ЦК України.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подала 22.03.2025 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на необґрунтованість рішення суду, не врахування судом обставин справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким вимоги заяви задовольнити в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги ідентичні викладеним у заяві про оголошення фізичної особи померлою.
Відзиву на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходило.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При розгляді справи встановлено, що заявник ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого Піківецькою сільською радою Уманського району Черкаської області, та відміткою у паспорт.
У відповідності до витягу з наказу командира військової частини № НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.04.2022 за № 77, пункт 252, старшого солдата ОСОБА_2 , який призваний на військову службу осіб рядового складу під час проведення загальної мобілізації в особливий період призначено на посаду кулеметника 2 відділення снайперів взводу снайперів, ВОС ХХХ відповідно до Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 № 69/2022.
Також згідно довідки військової частини № НОМЕР_1 від 01.11.2024 № 2998, старший солдат ОСОБА_2 перебуває на військовій службі за мобілізацією у в/ч № НОМЕР_1 з 03.04.2022.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини № ХХХ від 23.01.2024 № 26, на підставі рапорту командира підрозділу від 23.01.2024 за № 2022, вважати такими, що вибули у відрядження до зведеного загону снайперів ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », для виконання бойових завдань згідно бойового розпорядження командира військової частини від 07.02.2023, №76 ДСК, з 23 січня 2024 року, в тому числі старшого солдата ОСОБА_2 , кулеметника 2 відділення взводу снайперів.
Також, згідно довідки т.в.о. командира військової частини № НОМЕР_1 від 29.10.2023 № 13059, у період з 23.01.2024 по 24.02.2024 старший солдат ОСОБА_2 брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф в Донецькій та Луганській областях.
У відповідності до повідомлення начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 26.02.2024, на адресу заявника ОСОБА_1 сповіщено про те, що її чоловік, кулеметник 2 відділення взводу снайперів військової частини № НОМЕР_1 старший солдат ОСОБА_2 , 1985 року народження, у бою за Батьківщину, зник безвісті 24 лютого м2024 року, під час виконання бойового завдання в районі н.п. Кліщіївка, Донецької області.
Відомості про зникнення безвісті ОСОБА_2 внесені до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, що підтверджується витягом № 20241114-1539 сформованим 14.11.2024.
27 лютого 2024 року з цього приводу Уманським РУП ГУНП в Черкаській області на підставі заяви ОСОБА_1 внесені відомості до ЄРДР про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 115 КК України, що підтверджується витягом з єдиного реєстру досудових розслідувань, номер кримінального провадження 12024250320000331.
Наказом т.в.о. військової частини № НОМЕР_1 № 1595 від 21.06.2024, зобов'язано провести службове розслідування по факту зникнення безвісті під час виконання бойового завдання кулеметника 2 відділення взводу снайперів старшого солдата ОСОБА_2 з метою уточнення умов та причин по даному факту.
Згідно акту службового розслідування, затвердженого 24.06.2024 т.в.о. командира військової частини № ХХХ, було встановлено, що відповідно до запису в Журналі ведення бойових дій в/ч № НОМЕР_1 24.02.2024 було отримано інформацію від командира взводу снайперів, що під час виконання бойового завдання зник військовослужбовець ОСОБА_2 .
У рапорті командир взводу снайперів доповів, що 24.02.2024 в результаті скиду з дронів та артилерійських обстрілів в районі н.п. Кліщіївка, старший солдат ОСОБА_2 отримав поранення не сумісне з життям. Тіло ОСОБА_2 немає можливості евакуювати.
Головний сержант взводу снайперів надав пояснення, у яких підтвердив факт наявності бойового розпорядження та виходу в зону бойових дій в н.п. Кліщіївка, в т.ч. солдата ОСОБА_2 , якій дійсно загинув унаслідок скидів з дронів та артилерійських обстрілів, закриваючи собою побратима.
Командиром 1 відділення взводу снайперів, також надано пояснення, яким підтверджено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 03.00 год. під час виконання бойового завдання ОСОБА_2 загинув в с. Кліщіївка Донецької області.
У своєму поясненні командир відділення взводу снайперів, повідомив, що 25.02.2024 близько 14 год. знайшли тіло старшого солдата ОСОБА_2 , якого було ідентифіковано за жетоном та спорядженням. Евакуювати тіло не було можливості, оскільки воно знаходилося в зоні, що не підконтрольна ЗСУ.
У відповідності до витягу із наказу командира військової частини № ХХХ від 24.06.2024 № 1320, службове розслідування є завершеним, факт безвісно відсутнього військовослужбовця, щодо якого 15 днів відсутні відомості про місце його перебування, старшого солдата ОСОБА_2 підтверджений.
Такими є фактичні обставини у справі, встановлені судом.
Колегія суддів погоджується з остаточним висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 , однак не може погодитись з мотивами з огляду на наступне.
Правовідносини, наявні на їх підставі, мають таке правове регулювання.
Згідно з п. 3 ч.2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.
Відповідно до ч.ч 2,3 ст. 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті (частини друга, третя статті).
Район воєнних (бойових) дій - це визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії (стаття 1 Закону України «Про оборону України»).
Бойові дії - це форма застосування з'єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони, а також поліції особливого призначення Національної поліції України для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння).
Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.
Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.
Особа може бути оголошена в судовому порядку померлою у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть цієї особи. На цьому наголошено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31.05.2023 у справі №177/11/20, від 07.11. 2023 у справі № 607/159/23.
Оголошення фізичної особи померлою (смерть in absentia) це судове визнання померлою фізичної особи, щодо якої за місцем її постійного проживання немає будь-яких відомостей про місце перебування протягом встановленого законом строку.
У правовому контексті оголошення фізичної особи померлою є припущенням її смерті (praesumptio mortis), що має наслідком припинення правосуб'єктності. Суд під час оголошення фізичної особи померлою достеменно не може встановити факт її смерті, а лише припускає це на підставі непрямих доказів або у зв'язку із тривалою безвісною відсутністю.
Оголошення фізичної особи померлою є юридичною фікцією, техніко-правовим прийомом, за якого суд визнає дійсними юридичні факти і обставини, які не підтверджуються неспростовними доказами через брак останніх або їх недостатність.
Законодавець розрізняє дві підстави оголошення судом фізичної особи померлою: загальну та спеціальну.
За змістом ч.2 ст. 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.
У ч.1 ст. 46 ЦК міститься загальна норма: «фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років» та дві спеціальні: «якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку,протягом шести місяців» та «за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру».
У ч. 2 ст. 46 ЦК України законодавець навів дві спеціальні норми: «фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій» (речення перше) та «з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців» (речення друге).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.02.2023 року у справі №910/18214/19 також звертала увагу на співвідношення між загальною та спеціальною нормою. Так, спеціальна норма встановлює правила, які підлягають застосуванню у певних випадках, визначених такою нормою права, а загальна норма встановлює правила, які підлягають застосуванню у всіх випадках, крім тих, на які поширюється гіпотеза спеціальної норми. Тому загальна та спеціальна норми не суперечать одна одній, а встановлюють системне законодавче регулювання.
Законодавець запроваджує спеціальну цивільно-правову норму з метою конкретизації, деталізації та диференціації правового регулювання цивільних відносин в межах їх загального роду. Спеціальна норма походить від загальної і тісно з нею пов'язана.
Відповідно у ситуації, коли внаслідок збройної агресії рф проти України фізична особа пропала безвісти, суд має право оголосити цю фізичну особу померлою відповідно до ч.2 ст. 46 ЦК України саме на підставі цих приписів (за умови доведеності зазначених обставин), використовуючи ці норми як спеціальні.
При цьому, приписи ч.2 ст. 46 ЦК України пов'язують оголошення фізичної особи померлою у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, а не у зв'язку з воєнним станом як таким.
Законодавець у 2018 році вніс зміни до ч.2 ст. 46 ЦК України, доповнивши частини 2,3 статті 46 після слів «воєнними діями» словами «збройним конфліктом».
Збройний конфлікт -це збройне зіткнення між державами (міжнародний збройний конфлікт, збройний конфлікт на державному кордоні) або між ворогуючими сторонами в межах території однієї держави, як правило, за підтримки ззовні (внутрішній збройний конфлікт) (п. 7 ч. 1 Закону України від 21 червня 2018 року № 2469-VIII «Про національну безпеку України»).
Потрібно наголосити на тому, що законодавець розмежовує категорії «воєнні дії», «збройний конфлікт» і «воєнний стан». Частина 2 ст. 46 ЦК України послуговується категоріями «воєнні дії» і «збройний конфлікт», а не «воєнний стан». Тому немає підстав пов'язувати початок перебігу строків, зазначених у ч.2 ст. 46 ЦК України, із введенням, припиненням або скасуванням воєнного стану в Україні.
Речення друге ч.2 ст. 46 ЦК України не конкретизує обставини, за яких суд може застосувати скорочений шестимісячний строк замість дворічного, зазначеного у реченні першому цієї частини. Водночас суд може послатися на шестимісячний строк у разі наявності істотних підстав для припущення, що фізична особа загинула внаслідок воєнних дій, збройного конфлікту, і без обґрунтованих підстав очікувати, що з часом обставини зміняться або з'являться нові дані щодо місцезнаходження цієї особи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2024 року у справі №755/11021/22 виснувано, що шість місяців, які визначені в реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи, що дозволятиме надати правову охорону людям, які постраждали від війни та у яких у зв'язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, і забезпечуватиме правову справедливість.
Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що обрахування шестимісячного строку, зазначеного у реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, від дня припинення або скасування воєнного стану в Україні загалом або закінчення воєнних дій, збройного конфлікту на усій її території суперечило б принципу правовладдя (верховенства права) та його складовій правовій визначеності.
Згідно з принципом правової визначеності відрахування шестимісячного строку від дня припинення або скасування воєнного стану чи закінчення воєнних дій, збройного конфлікту на усій території України не забезпечувало б достатньої передбачуваності та сталості правових відносин. В умовах триваючої збройної агресії рф проти України, що супроводжується численними випадками зникнень осіб та постійною нестабільністю, передбачити момент закінчення такої агресії неможливо. На час прийняття цієї постанови російсько-українська війна все ще триває, що посилює правову невизначеність і може ускладнювати ефективне застосування закону та забезпечення захисту прав осіб, які постраждали внаслідок воєнних дій, збройного конфлікту та у яких, у зв'язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи, виникають певні цивільні права та правомірні інтереси.
Велика Палата Верховного Суду наголосила, що під час визначення моменту для початку відліку шестимісячного строку, встановленого реченням другим частини другої статті 46 ЦК України, суд повинен враховувати соціальний контекст та засаду справедливості. Оскільки в умовах російської агресії, яка триває на території України, ситуація в країні залишається недостатньо стабільною, будь-які правові рішення повинні бути чутливими до складних життєвих обставин, у яких опинилися люди.
Відрахування шестимісячного строку з дня припинення або скасування воєнного стану чи закінчення воєнних дій, збройного конфлікту було б непропорційним обмеженням прав та інтересів значної кількості цивільних осіб, членів сімей Захисників і Захисниць України.
Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що у частині другій статті 46 ЦК України йдеться про воєнні дії, збройний конфлікт, а не про воєнний стан. Не можна тлумачити цей припис як такий, що його можливо застосувати стосовно оголошення особи померлою винятково після скасування воєнного стану на усій території України.
Також не можна відраховувати шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, від дати ймовірної загибелі фізичної особи на території ведення активних бойових дій, оскільки внаслідок триваючих активних бойових дій ситуація на певній території може бути невизначеною та непередбачуваною. Зокрема, зв'язок із особою може перерватися з різних причин, особа може бути змушена змінити місце постійного проживання, перебування або потрапити в полон, що ускладнює встановлення обставин її зникнення. В умовах воєнних дій, збройного конфлікту часто бракує достовірної інформації, що унеможливлює навіть гіпотетичне визначення дати ймовірної загибелі, а відтак і об'єктивне обчислення строків для оголошення особи померлою.
Шестимісячний строк, який у цьому випадку обраховується з дня закінчення активних бойових дій, виконує функцію своєрідного запобіжника, спрямованого на захист прав та інтересів фізичної особи, яка може перебувати в невідомому місці або тимчасово не мати змоги вийти на зв'язок з різних причин, пов'язаних з обставинами воєнних дій, збройного конфлікту. Така правова гарантія запобігає передчасному оголошенню особи померлою, враховуючи, що в умовах війни можуть бути численні фактори, які заважають встановленню фактичного місця перебування людини. Цей строк забезпечує можливість з'ясування додаткових обставин або отримання нової інформації про зниклу особу, що сприяє уникненню помилкових судових рішень, які могли б призвести до негативних правових наслідків для самої особи, її родичів і суспільства загалом.
Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що з урахуванням конкретних обставин справи суд може розпочати відлік шестимісячного строку для оголошення особи померлою від дня настання події, яка спричинила загибель фізичної особи, у разі якщо ця подія відбулася за межами території ведення активних бойових дій, проте є наслідком воєнних дій.
У справі, що переглядається, встановлено, що з акту проведення спеціального розслідування № 12391 від 24.06.2024 за обставинами, що відбулися 24.02.2024 року зі старшим солдатом ОСОБА_1 , кулеметником 2 відділення взводу снайперів військової частини № НОМЕР_1 , вбачається, що солдат ОСОБА_1 , знаходячись в районі бойових дій та виконуючи бойове завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини, здійснення відсічі та стримування збройної агресії російської федерації проти України, зник безвісти 24.02.2024 в районі населеного пункту Кліщіївка, Бахмутського району Донецької області.
З переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською федерацією затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, з № 376 року від 28.02.2025, з врахуванням змін на момент розгляду даної справи, вбачається, що с. Кліщіївка Бахмутської міської територіальної громади зокрема з 18.09.2023 входить до відповідного переліку територій України, на яких не закінчені бойові дії станом на 24.02.2024 являється такою наразі, у зв'язку з чим, з урахуванням конкретних обставин справи, розпочати відлік шестимісячного строку для оголошення ОСОБА_6 померлим можливо лише від дня закінчення активних бойових дій на вказаній території.
Отже, колегія суддів приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні заяви про оголошення особи померлою з тих підстав, що таку заяву подано до суду передчасно з вищевикладених судом мотивів.
Відповідно до ст.376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Отже рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14.02.2025 у цій справі належить змінити, привівши його мотивувальну частину у відповідність до змісту цієї постанови апеляційного суду, у зв'язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, частково задовольнивши вимоги апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу - задовольнити частково .
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14.02.2025 у цій цивільній справі - змінити, привівши його мотивувальну частину у відповідність до редакції цієї постанови апеляційного суду.
В іншій частині - рішення суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.
Повну постанову складено 17.04.2025.
Суддя-доповідач
Судді