Справа № 947/448/25
Провадження № 2-а/947/47/25
Про розгляд Верховним Судом адміністративної справи як зразкової
17.04.2025 року
Київський районний суд м. Одеси в складі: головуючого - судді Луняченка В.О.
Розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності ,-
До Київського районного суду м. Одеси із позовною заявою до Департаменту патрульної поліції , у порядку адміністративного судочинства, в інтересах ОСОБА_1 звернувся адвокат Куля Володимир Сергійович, з вимогами про визнання протиправною та скасування постанови , серії ЕНА № 3759009 , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП , яка винесена 30.12.2024 року поліцейським 6 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Черкаській області капралом поліції Казютою Віталієм Анатолійовичем.
За змістом постанови 30.12.2024 року о 14:29 на 210 км автомобільної траси М-05 «Київ-Одеса» , водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Mazda CX-9, д/н НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 141 км/год., перевищив встановлену швидкість руху більш як на 20 км/год., чим порушив п.12.9.6 ПДР , у вигляді перевищення водієм транспортного засобу встановлених обмежень швидкості руху передбачених знаками 3.29, 3.31, 30.3. Швидкість вимірювалась приладом TruCam, ТС000735.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що прилад TruCam при проведенні фіксації швидкості знаходилась у руках інспектора поліції і не була вмонтована стаціонарно , що порушує приписи ст. 40 Закону України « Про національну поліцію» , якими зазначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати на зовнішньому периметру доріг та будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а крім того контроль швидкості виконувався інспектором поліції поза дій дорожнього знаку 5.76, що свідчить про неналежну фіксацію дорожньої події а тому відповідні докази не можуть бути прийняти судом як допустимі.
У якості додаткового обґрунтування своєї правової позиції сторона позивача посилається на висновки, викладені у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №758/8181/23 від 24.01.2024 року.
Представником відповідача Трохименко Марією Олександрівною до суду надано письмовий відзив у якому заперечується проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та спростовується , у тому числі правове обґрунтування неможливості використання лазерного вимірювача швидкості TruCam у ручному режимі шляхом його тримання на момент вимірювання безпосередньо в руках інспектора поліції, враховуючи сам факт використання вказаного приладу у ручному режимі як зазначено у інструкції його застосування, а також обов'язковість здійснення вимірювання швидкості руху транспортних засобів виключно у межах дії дорожнього знаку 5.76, так як вказаний знак є інформаційно-вказівним та позначає ділянки доріг, де можливе здійснення контролю за допомогою спеціальних технічних та/або електронних засобів.
За для обґрунтування своїх заперечень представником відповідача приведені правові висновки, зокрема, Шостого апеляційного адміністративного суду, Першого апеляційного адміністративного суду, Другого апеляційного адміністративного суду , Восьмого апеляційного адміністративного суду у різних постановах за період 2019-2021 років.
Однакове застосування закону забезпечує загальнообов'язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
Неодноразове ухвалення протилежних і суперечливих судових рішень, особливо судами вищих інстанцій, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі “Чепмен проти Сполученого Королівства» (Chapman v. the United Kingdom) наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.
Про принцип юридичної визначеності у практиці Верховного Суду під час круглого столу «Принцип юридичної визначеності: стандарти Ради Європи та практика судів України», проведеному 30 червня 2021 року спільно Верховним Судом, Національною школою суддів України та проектом Ради Європи «Підтримка судової влади України в забезпеченні кращого доступу до правосуддя» розповів суддя Касаційного цивільного суду у складі ВС Василь Крат. Суддя зазначив, що касаційний суд має бути джерелом визначеності судової практики, а судові рішення - розумно передбачуваними. Свою доповідь він проілюстрував релевантними рішеннями у справах Великої Палати ВС і об'єднаної палати та колегій касаційного суду, які стосуються принципу юридичної визначеності.
Із презентацією Василя Крата можливо ознайомитися тут: https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/_30.06.2021.pdf.
Згідно з частиною третьою статті 272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273 - 277, 282 - 286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.
Своєю чергою, стаття 286 КАС України регулює особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Відтак, судові рішення, ухвалені за наслідками апеляційного перегляду справ з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності касаційному оскарженню не підлягають.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
( Вказаний правовий висновок, зокрема, зазначено у ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року у справі 157/703/20).
1) У висновках колегії суддів Шостого апеляційного адміністративного суду по справі 758/8181/23 від 24 січня 2024 року зазначається, що контроль швидкості повинен відбуватися лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відеофіксації (дорожній знак 5.76), оскільки вказане обумовлено ч. 2 ст. 40 Закону «Про Національну поліцію», згідно з якою інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку, що здійснює фіксацію, повинна бути розміщена на видному місці.
Також у процесі вивчення справи суд дійшов висновку, що "прилад TruCam при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу не може триматися руками інспектора поліції, а повинен бути стаціонарно вмонтованим".
Справа розглядалася за позовом водія, котрий звернувся до Подільського районного суду Києва з адміністративним позовом, в якому просив скасувати постанову інспектора батальйону в м. Бориспіль УПП у Київській області від 2 січня 2022 року про накладення штрафу по ч. 1 статті 122 КУпАП.
2) У постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2021 ухваленої у справі 157/703/20 визначено, що враховуючи положення ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію" N 580-VIII при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу автоматична фото- і відеотехніку повинна бути розміщена в порядку визначеному вказаною нормою Закону (стаціонарно вмонтованим способом), натомість ручне розміщення засобів автоматичної фото- і відеотехніки для вимірювання та фіксації швидкості суперечить приписам ст. 40 названого Закону.
Крім того апеляційним судом зазначено, що законодавчо не визначено іншого способу та порядку використання лазерних вимірювачів TruCam працівниками патрульної поліції ніж розміщення виключно в порядку ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію", а лист Департаменту патрульної поліції від 04.10.2018 N 11299/41/2/02-2018 про використання лазерного вимірювача швидкості TruCam для фіксації правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху не є нормативно-правовим актом, який змінює чи припиняє порядок використання та розміщення засобів автоматичної фото- і відеотехніки для фіксації виявлених порушень правил дорожнього руху.
Також судом було враховано, що контроль швидкості руху транспортних засобів здійснюється лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відеофіксації (дорожній знак " 5.70"), позаяк вказане обумовлено ч. 2 ст. 40 Закону N 580-VIII, згідно якої інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку фіксацію повинна бути розміщена на видному місці.
«Відповідно до Правил дорожнього руху знак 5.70 "Фото, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху", інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів.
Натомість, оскаржувана постанова не містить інформації стосовно доказу, яким підтверджувались обставини стосовно розміщення на вказаному відрізку дороги дорожнього знаку " 5.70" лише за наявності якого можливе монтування/розміщення автоматичної фототехніки і відеотехніки щодо фіксації обставин порушення правил дорожнього руху в тому числі і швидкісного режиму».
Справа розглядалась за позовом водія котрий звернувся до Камінь-Каширського районного суду Волинської області з адміністративним позовом, в якому просив скасувати постанову інспектора батальйону Інспектора 1 роти 1 батальйону УПП у Волинській області від 1 червня 2020 року про накладення штрафу по ч. 1 статті 122 КУпАП.
Водночас :
1) Колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у справі 766/16657/21 прийшла до висновку, який визначено у постанові від 11 січня 2022 року, про те, що інформаційно-вказівні знаки запроваджують або ж скасовують певний режим руху та інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об'єктів, територій, де діють спеціальні правила (пп. «ґ» п.8.4 ПДР України).
Так, згідно із п.5.7о ПДР України, дорожній знак «Фото-, відеофіксування порушень ПДР» інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями ПДР за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів.
Разом із тим, жодними нормами КУпАП та Закону №580-VIII, у тому числі, ч.1 ст.40 цього ж Закону, не передбачено обмеження поліції використовувати фототехніку і відеотехніку виключно в межах дії будь-яких дорожніх знаків.
Дорожній знак 5.70 ПДР України «Фото-, відеофіксування порушень ПДР» лише інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями ПДР за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів. Він відноситься до категорії інформаційно-вказівних знаків.
У той же час, Закон №580-VIII не зобов'язує встановлювати такі знаки перед ділянкою, на якій використовуються засоби фото- та/або відеофіксації порушень ПДР України.
Таким чином, обставини наявності чи відсутності вказаного дорожнього знаку жодним чином не свідчать про відсутність у позивача обов'язку дотримання запровадженого ПДР швидкісного режиму.
Що ж стосується інших доводів позивача про те, що оскільки вимірювання швидкості проводилося працівником поліції, який тримав технічний прилад «TruCAM ІІ» LTI 20/20 (серійний номер ТС008456) в руках, то вібрація вказаного приладу могла дати більшу похибку, то суд апеляційної інстанції вважає їх необґрунтованими та не заслуговуючи ми на увагу, та з цього приводу зазначає, що у відповідності до листа ДП «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» від 01.10.2019р. за №22-38/49, лазерний вимірювач «TruCAM» відноситься саме до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто, конструктивно створений в першу чергу, саме для тримання його в руках під час вимірювань.
Окрім основного («ручного режиму роботи»), даний лазерний вимірювач швидкості також може бути встановлений на триногу.
При цьому, у даному конкретному випадку, порушення позивачем ПДР України зафіксовано пристроєм вимірювання швидкості «TruCAM» в ручному режимі, а не в автоматичному, а тому вимоги ч.2 ст.40 Закону №580-VIII не розповсюджуються на спірні відносини.
Приписи ч.2 ст.40 вказаного Закону щодо розміщення інформації на видному місці стосується лише розміщеної автоматичної фототехніки і відеотехніки.
Справа розглядалась за позовом водія котрий звернувся до Херсонського міського суду Херсонської області із адміністративним позовом до Департаменту ПП, у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову від 13.09.2021р про накладення штрафу по ч. 1 статті 122 КУпАП.
2) У постанові П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року у справі № 509/5599/24 зазначено наступне:
«Щодо доводів позивача про порушення інспектором поліції ст.40 Закону України «Про Національну поліцію», а саме здійснення вимірювання швидкості руху автомобілю тримаючи прилад TruCam в руках та відсутність знаку, який інформує про змонтовану/розміщену фототехніку, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні.
Колегія суддів вважає помилковими твердження позивача про те, що в силу приписів ст.40 Закону України «Про національну поліцію» відповідач не мав права використовувати зазначений засіб вимірювальної техніки не в автоматичному режимі або тримаючи його в руках, оскільки дана норма закону не виключає можливість використання органами поліції вимірювачів швидкості руху, які не є стаціонарними.
При цьому, з листа ДП «Укрметртестстандарт» від 01.10.2019 року за №22-38/49 вбачається, що лазерний вимірювач «TruCAM LTI 20/20» відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму роботи, вимірювач TruCAM також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху ТЗ в автоматичному режимі.
Тобто, лазерний вимірювач TruCAM має можливість працювати у двох режимах, утриманням в руках під час вимірювання швидкості руху ТЗ або розміщенням на триногі, саме в цих режимах вказаний вимірювач проходив тестування, ліцензування та сертифікацію, був признаним таким, що відповідає стандартам та правильно вимірює швидкість руху ТЗ в обох режимах.
Таким чином, інспектор поліції має право здійснювати вимірювання швидкості руху т.з. лазерним вимірювачем швидкості руху TruCAM ІІ LTI 20/20 тримаючи його у руках, та без встановлення інформаційного знаку.
Колегія суддів не погоджується з посиланням позивача на п.12.10 ПДР України, яким встановлено, що разом із знаками обмеження швидкості руху 3.29 та/або 3.31 обов'язково додатково встановлюються відповідні дорожні знаки, які попереджають про характер небезпеки та/або наближення до відповідного об'єкта, оскільки, як вже було встановлено вище, з наданих відповідачем роздруківок фото вбачається, що на ділянці дороги, де було зафіксовано адміністративне правопорушення, разом зі дорожнім знаком 3.29 Обмеження максимальної швидкості був розміщений дорожній знак 1.32 Пішохідний перехід.
Враховуючи наведене, колегія суддів робить висновок, що позивачем в межах дії знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості» було порушено швидкісний режим, чим порушено пп.б п.12.9 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.122 КУпАП».
Справа розглядалась за позовом водія який звернувся до Овідіопольського районного суду Одеської області із адміністративним позовом до Департаменту Патрульної поліції та Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції, у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову від 18.05.2024 р про накладення штрафу по ч. 1 статті 122 КУпАП.
Шляхом простої перевірки з Єдиного реєстр судових рішень вбачається що у період 2022-2024 року у адміністративних судах України судами першої інстанції були винесені 1793 рішення по справах , предметом дослідження яких було використання приладу TruCam, що свідчить про поширеність даної категорії справ.
Верховний Суд як суду першої інстанції наділений повноваженнями на розгляд зразкових адміністративних справ та прийняття зразкових адміністративних рішень. У адміністративному судочинстві передбачається процесуальний механізм розгляду так званих типових справ за прикладом рішення Верховного Суду в одній з таких справ (зразковій справі).
Необхідними умовами для розгляду цих справ та прийняття зразкових рішень Верховним Судом є (ст. 290 КАС України): - наявність у провадженні одного або декількох адміністративних судів типових адміністративних справ, кількість яких визначає доцільність ухвалення зразкового рішення; - внесення судом, який розглядає одну чи більше таких справ мотивованого поданням до Верховного Суду про розгляд однієї з вказаних типових справ як судом першої інстанції; - додавання до вказаного подання матеріалів цієї справи.
Стаття 4 КАС України визначає: 21) типові адміністративні справи - адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб'єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги; 22) зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення;
У даному випадку у справах по оскарженню постанов про притягнення осіб до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху ( зокрема перевищення швидкості руху транспортних засобів) належними відповідачем є Департамент патрульної поліції .
Підставами розгляду вищевказаних справ а також даної справи є відносини пов'язані із фактом визначення співробітниками патрульної поліції порушень правил дорожнього руху у вигляді перевищення швидкісного режиму транспортними засобами, а також факт використання вимірювальної техніки ( приладу TruCam) при фіксації швидкості безпосередньо у руках інспектора а також можливість застосування вимірювальної техніки поза межами дії дорожнього знаку 5.76 ПДР України.
Згідно вимог статті 290 КАС України : 1. Якщо у провадженні одного або декількох адміністративних судів перебувають типові адміністративні справи, кількість яких визначає доцільність ухвалення зразкового рішення, суд, який розглядає одну чи більше таких справ, може звернутися до Верховного Суду з поданням про розгляд однієї з них Верховним Судом як судом першої інстанції. 2. У поданні про розгляд справи Верховним Судом як зразкової зазначаються підстави, з яких суд, що надає подання, вважає, що справа має бути розглянута Верховним Судом як зразкова, в тому числі посилання на типові справи. До подання додаються матеріали справи.
Для визначення кількісного критерію типових справи судом враховуються наступні правові висновки Верховного Суду:
- справи повинні перебувати в провадженні суду, який звертається з поданням або в провадженні інших судів (провадження повинне бути відкрите - наявність позовів, які залишені без руху, або розглянуті по суті виключає наявність цієї умови); (ухвала ВС №812/1410/18 від 27.08.2018)
- наявність певної кількості індивідуальних спорів осіб із суб'єктом владних повноважень щодо застосування певних норм матеріального права у той чи інший спосіб; (ухвала ВС №826/3783/18 від 22.08.2018).
У даному випадку вказана справа перебуває у провадженні Київського районного суду м. Одеси, по справі відкрите провадження , а крім того з наведених прикладів можливо встановити наявність певної кількості спорів між особами , яки притягнути до адміністративної відповідальності по ст. 122 КУпАП з обставин перевищення швидкості руху транспортного засобу із фіксацією правопорушення за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam у ручному режимі.
При визначенні якісного критерію вказаної справи як типової, судом враховуються наступні правові висновки Верховного Суду:
- Специфіка предмету розгляду справ, виходячи із спірних правовідносин; (Ухвала КАС ВС від 19.02.2018 у справі №826/2396/15)
- Можливість вирішення зразкової справи по суті позовних вимог; (Ухвали ВС №2340/2681/18 від 28.11.2018, №140/2319/20 від 30.03.2020)
- Суперечливість норм матеріального права або незрозумілість порядку застосування норм матеріального права до спірних правовідносин; (Ухвала КАС ВС від 02.04.2018 у справі №826/20408/16)
- Наявність практики касаційних судів щодо застосування норм права у спірних правовідносинах виключає розгляд справи як зразкової; (Ухвали КАС ВС №806/855/18 від 29.03.2018, №400/6132/20 від 04.02.2021).
Специфіка предмету розгляду справи пов'язана із визначенням застосування норм права щодо можливості використання інспекторами поліції допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam у ручному режимі ( безпосередньо тримання пристрою у руках під час здійснення фіксації швидкості) як допустимий доказ при розгляді справ про встановлення факту правопорушення а також можливість використання вимірювальної техніки поза межами дії дорожнього знаку 5.76 ПДР України.
Наведені прилади рішень апеляційних інстанцій свідчать про суперечливість порядку застосування норм матеріального права до спірних правовідносин.
Відсутня практика касаційних судів щодо застосування норм права у спірних правовідносинах.
На цих підставах, суд вирішив звернутись до Верховного Суду з поданням щодо розгляду цієї справи як зразкової.
Тривалість вирішення питання про передачу справу до Верховного Суду як типову для вирішення питання про розгляд її в якості зразкової обумовлено тим, що судом після з'ясування обставин, які можуть бути підставою відповідного подання надавалось сторонам додатковий строк за для обґрунтування власної позиції та стороною позивача надані додаткові пояснення у вигляді клопотання про передачу справи до Верховного суду а з боку відповідача жодних нових заяв або пояснень не було надано.
Подання є окремим документом, в якому висловлюється пропозиція до Верховного Суду розглянути одну із справ, яка відповідає вимогам п.п. 21, 22 ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 290 КАС України з належним обґрунтуванням наявності відповідних підстав.
Ухвала про передачу справи на розгляд Верховного Суду як зразкової не є поданням у розумінні статті 290 КАС і не може слугувати самостійною (окремою) чи альтернативною формою звернення до Верховного Суду у порядку, встановленому вказаною статтею. (Ухвала КАС ВС №540/406/19 від 25.04.2019).
Керуючись ст. ст. 29, 241, 243, 248, 256,290 КАС України, суд, -
Звернутись із поданням до Верховного суду про розгляд у якості зразкової справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови, серії ЕНА № 3759009, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП, яка винесена 30.12.2024 року поліцейським 6 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Черкаській області капралом поліції Казютою Віталієм Анатолійовичем.
Адміністративну справу №947/448/25 разом з поданням направити до Верховного Суду для вирішення питання про її розгляд Верховним Судом, як судом першої інстанції у порядку, визначеному статтею 290 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст подання виготовлено 17.04.2025 року.
Подання оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Луняченко В. О.