Справа № 761/1528/25
Провадження № 3/761/871/2025
15 квітня 2025 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Волошин В.О., за участі: особи, відносно якої складено адміністративний протокол: ОСОБА_1 , його захисника: адвоката Фещенка І.С.,
розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в м. Києві про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -
за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Із протоколу про адміністративне правопорушення від 21 грудня 2024р. серії ЕПР №201586 вбачається, що того ж дня, о 00 год. 15 хв., водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом марки «BMW Series-3» д.н.з. НОМЕР_1 , у м. Києві по бульвару Тараса Шевченка, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'ягніння у встановленому законодавством порядку відмовився, що зафіксовано на нагрудний персональний відео реєстратор Motorola VB-400 472121, 477754. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
До судового засідання на адресу суду надійшло клопотання захисника ОСОБА_1 - адвоката Фещенка Р.М. про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно підзахисного на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП (відсутність події і складу адміністративного правопорушення). Свою позицію захисник мотивував тим, що із відеозаписів, доданих до протоколу, вбачається, що працівники поліції, склавши відносно ОСОБА_1 адміністративний протокол, не здійснили тимчасове затримання керованого ним транспортного засобу та не відсторонили його від керування цим транспортним засобом. Крім того, захисник звернув увагу суду, що матеріли справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, просив суд закрити провадження про адміністративне правопорушення за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення з підстав, викладених у клопотанні його захисника. Крім того, зазначив, що він не керував транспортним засобом, а отже, не є суб'єктом вказаного адміністративного правопорушення.
В судовому засіданні захисник підтримав позицію свого підзахисного, просив суд закрити провадження у справі за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення за вищенаведених підстав. Крім того, зазначив, що матеріали адміністративного протоколу слід скерувати за підсудністю, оскільки, на думку захисника, місцем вчинення адміністративного правопорушення є м. Київ, Святошинський район, вул. Відпочинку, буд. 18, адже, працівники поліції, нібито саме у лікарні зафіксували відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'ягніння ОСОБА_1 . Вказана адреса не відноситься до територіальної юрисдикції Шевченківського району м. Києва.
Суд, заслухавши пояснення особи, відносно якої складено протокол, доводи його захисника, дослідивши матеріали адміністративної справи, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280, 256 КУпАП, одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008р. у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Згідно із п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність як за керування транспортними засобами особами, які перебувають у стані алкогольного сп'яніння, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Відповідно до абзацу 3 пункту 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» №14 від 23 грудня 2005р.: «керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись».
Під час здійснення судом дослідження доказів, зокрема, перегляду відеозаписів із боді камер поліцейських, судом встановлено, що 21 грудня 2024р. під час дії комендантської години, працівниками поліції було зупинено транспортний засіб марки «BMW Series-3» д.н.з. НОМЕР_1 . Працівники поліції підійшли до зазначеного автомобіля, який зупинився на середині дороги поблизу світлофора, та попросили особу, яка керувала автомобілем опустити переднє вікно з боку місця водія. З відеозапису чітко вбачається, що, опустивши вікно, за кермом автомобіля перебував саме ОСОБА_1 , який, сказав поліцейським: «Я запаркуюсь зараз, оскільки попереду паркуватись не можна, так як за це мені буде штраф». В подальшому, водій ОСОБА_1 проїхав далі, припаркувавши зазначений автомобіль. До нього підійшли поліцейські, попросили відкрити переднє вікно автомобіля, однак, водій ОСОБА_1 ніяким чином не зреагував на зазначене прохання поліцейських. Поліцейські підійшли до автомобіля з іншого боку (переднє пасажирське місце, біля водія), та на пасажирському місці сидів ОСОБА_1 , який повідомив поліцейським, що він не керував вказаним транспортним засобом, оскільки автомобілем керував «автомобільний асистент».
Слід зазначити, що того ж дня, відносно ОСОБА_1 працівниками поліції було винесено постанову серії ЕНА №370004Ю згідно якої, останнього, було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП (здійснював рух транспортним засобом, при цьому, не мав при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії) та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Суд зауважує, що зазначена постанова не оскаржувалась ОСОБА_1 у встановленому законодавством порядку, а отже, на переконання суду, останній погодився із складом вказаного адміністративного правопорушення, одним із елементів якого є факт керування транспортним засобом.
Таким чином, зважаючи на те, що із відеозаписів чітко вбачається, що транспортним засобом керував ОСОБА_1 , який, спочатку визнав цей факт, а потім почав суперечливо себе поводити, стверджучи працівникам поліції, що нібито автомобілем керував «автомобільний асистент», також беручи до уваги те, що ОСОБА_1 погодився із постановою поліцейських, згідно якої, останнього, того ж дня в той самий час, було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, а належних та допустимих доказів факту керування автомобілем «BMW 3 Series» д.н.з. НОМЕР_1 іншою особою стороною захисту суду не надано, на переконання суду, доведеним є факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
В подальшому, у ході розмови із ОСОБА_1 у працівника поліції виникла підозра про перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння, оскільки були виявлені такі ознаки, як запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів.
При цьому, з відеозапису вбачається, що у ОСОБА_1 дійсно були такі ознаки, як порушення мови та порушення координації рухів, однак, останній на пропозицію поліцейського пройти огляд на стан сп'яніння на приладі «Drager» відмовився. На пропозицію поліцейського пройти огляд на стан сп'яніння у медичному закладі ОСОБА_1 погодився. В подальшому, прибувши до лікаря нарколога, ОСОБА_1 відмовився підписувати бланк згоди на проходження огляду, як і відмовився викласти на папері у довільній формі свою згоду на проходження відповідного огляду, при цьому, працівниками поліції йому роз'яснювались наслідки такої відмови. Таким чином, ОСОБА_1 відмовився проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння і у медичному закладі.
Також, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення міститься направлення на огляд водія ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння до КНП КМНКЛ «Соціотерапія».
Доводи ОСОБА_1 та його захисника щодо відсутності факту керування транспортним засобом та наявності підстав для направлення справи за підсудністю суд відхиляє, оскільки вказане спростовується матеріалами справи про адміністративне правопорушення у їх сукупності, зокрема, вмістом відеозапису, якими зафіксовано факт керування ОСОБА_1 автомобілем та відмову останнього від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку (на місці та у медичному закладі), при цьому слід зазначити, що місцем вчинення адміністративного правопорушення є місце зупинки транспортного засобу, яке зафіксовано у адмністративногому протоколі та у рапорті поліцейського, та адреса якого, територіально знаходиться у Шевченківському районі м. Києва (м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 2), а не як стверджувала сторона захисту - медичний заклад, у якому особа відмовилась проходити огляд на стан сп'яніння (м. Київ, вул. Відпочинку, 8).
Судом були досліджені матеріали справи, а саме:
-протокол про адміністративне правопорушення від 11 грудня 2024р. серія ЕПР №201586 відповідно до якого встановлено факт вчинення адміністративного правопорушення за ст. ч. 1 ст. 130 КУпАП;
-картка обліку адміністративного правопорушення;
-направлення на огляд;
-рапорт;
-відеозаписи з нагрудних бодікамер поліцейських з місце вчинення правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Враховуючи викладене, доводи ОСОБА_1 та його захисника що в діях особи, відносно якої складено проткол відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є необгрунтованими, і спростовуються наведеними доказами у їх сукупності.
Суддя, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, вважає, що ОСОБА_1 дійсно вчинив адміністративне правопорушення, а саме порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху України, відповідальність за які, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 враховується характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника та ступінь вини.
На підставі викладеного, вважаю, що з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень ОСОБА_1 буде необхідним та достатнім застосування до нього адміністративного стягнення, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У порядку, визначеному ст. 401 КУпАП та п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» вважаю за необхідне стягнути із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605, 60 коп.
Керуючись ст.ст. 23, 27, 33, 36, ч. 1 ст. 130, 283 КУпАП, суддя, -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, притягнути його до адміністративної відповідальності, за вчинення вказаного адміністративного правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 17000,0 /сімнадцять тисяч/ грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605/шістсот п'ять/ грн. 60 коп. на користь держави.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що штраф має бути сплачений не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу в вищезазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Зобов'язати відділ державної виконавчої служби повідомити про виконання постанови шляхом повернення останньої на адресу суду з відміткою про її виконання.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги.
Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці з дня набрання постановою законної сили.
Суддя: