Справа № 758/5252/25
17 квітня 2025 року м. Київ
Подільський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Петрова Д.В., при секретарі судового засідання Сіренко Б.В., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі № 758/5252/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дітей,
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Подільського районного суду м. Києва із позовною заявою про стягнення додаткових витрат на дітей.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2025, цивільну справу № 758/5252/25 передано судді Подільського районного суду м. Києва Петрову Д.В., підстава проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи - ухвала про самовідвід від 16.04.2025.
Одночасно із поданням позовної заяви від позивача ОСОБА_1 на адресу суду надійшла заява про забезпечення позову.
В обґрунтування позивачка зазначає, що ОСОБА_2 володіє 1/2 частиною квартири за адресою: АДРЕСА_1 , на яку позивач просить накласти арешт, у зв'язку з тим, що, як вважає позивач, є сумніви щодо того, чи виконуватиметься в майбутньому відповідачем судове рішення про стягнення додаткових витрат на дітей. Позивач зазначає, що дієвим видом забезпечення такого позову, на його думку, є арешт майна, оскільки позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до ускладнення або неможливості виконання рішення суду в майбутньому.
Сторони в судове засідання не викликались, оскільки суд дійшов висновку про розгляд вказаної заяви за їх відсутності відповідно до положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали позовної заяви, заяву про забезпечення позову та додані до неї документи, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року (справа № 183/5864/17-ц, провадження № 61-38692св18).
Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (пункти 3-4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9).
Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість вчинення відповідачем недобросовісних дій без наведення відповідного обґрунтування та надання доказів на підтвердження зазначених обставин не свідчить про необхідність вжиття відповідних заходів забезпечення позову та про співмірність вказаного способу забезпечення позову заявленим позовним вимогам.
Крім того, суд враховує, що позивач та відповідач є співвласниками квартири за адресою: АДРЕСА_1 , на яку позивач просить накласти арешт, на підставі рішення Подільського районного суду м. Києва від 30.11.2023, а отже судом ризик самостійного відчуження відповідачем без відома та згоди другого співвласника квартири, заявниці ОСОБА_1 , суд вважає недоведеним та необґрунтованим.
З врахуванням викладеного, суд, надаючи оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, враховуючи співмірність заходів забезпечення позову та змісту заявлених позовних вимог щодо стягнення додаткових витрат на дитину, приходить до висновку, що доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому, не надано доводів, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, для забезпечення якого заявник просить вжити відповідні заходи, а тому у задоволенні заяви слід відмовити.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 149, 150, 153 ЦПК України, суд,
У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі № 758/5252/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дітей - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Дмитро ПЕТРОВ