16 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 260/5611/24 пров. № А/857/33161/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ільчишин Н.В.,
суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2024 року (судді Ващиліна Р.О., ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Ужгород) у справі №260/5611/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання рішення протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - відповідач 2), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач 3), Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач 4) в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 19.07.2021 р. №053130007224 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 29.04.2024 р. №053130007224 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 07.05.2024 р. №053130007224 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 09.08.2024 р. № 053130007224 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 як повні календарні роки, місяці та дні такі періоди роботи: з 01.09.1976 до 22.07.1979 - навчання в ПТУ №42 (запис №1 в трудовій книжці). Тривалість стажу - 2 роки 10 місяців 22 дні; з 25.07.1979 до 07.04.1980 - в Будівельному управлінні №2 треста Краматорськжитлобуд (записи № 2-3 в трудовій книжці). Тривалість стажу - 8 місяців 14 днів; з 18.04.1980 до 18.04.1982 - служба в рядах Радянської Армії (записи № 4-5 в трудовій книжці). Тривалість стажу - 2 роки; з 01.06.1982 до 10.10.1982 на Будівельному управлінні №2 треста Краматорськжитлобуд (записи № 5-6 в трудовій книжці). Тривалість стажу - 4 місяці 10 днів; з 10.11.1982 до 13.06.1984 - в автобазі зв'язку Донецького обласного виробничо-технічного управління (записи № 7-8 в трудовій книжці). Тривалість стажу 1 рік 7 місяців 4 дні; з 24.04.1990 до 18.04.1991 - у Виробничому об'єднанні “Новокраматорський машинобудівний завод» (записи № 9-11 в трудовій книжці). Тривалість стажу - 11 місяців 25 днів; з 15.05.1991 до 15.10.1991 - у Колгоспі “Більшовик» за договором (записи № 12-13 в трудовій книжці). Тривалість стажу - 5 місяців; з 07.05.1992 до 07.12.1993 - у Тячівському ремонтно-транспортному підприємстві (записи № 14-15 в трудовій книжці). Тривалість стажу - 1 рік 8 місяців 1 день; з 13.12.1993 до 16.05.1995 - у Тячівському міжрайагропостач (Тячівський райагротехсервіс) (записи № 16-18 в трудовій книжці). Тривалість стажу - 1 рік 6 місяців 4 дні; з 17.05.1995 до 01.08.1995 - у МПП “Металіка» (записи № 19-20 в трудовій книжці). Тривалість стажу - 2 місяці 15 днів; з 22.02.1996 до 13.07.2000 - у TOB “ВТП “Ювелірсервіс» (записи № 21-23 в трудовій книжці). Тривалість стажу - 4 роки днів 4 місяці 21 день; з 01.08.2000 до 08.12.2011 - у TOB “Ювеліреліт» (TOB “Краматорський ювелірний завод “Ювеліреліт») (записи № 24-26 в трудовій книжці). Тривалість стажу - 11 років 4 місяців 8 днів; а всього в сукупності 28 років 0 місяць 7 днів, повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком не пізніше 2-х днів з дати набрання рішенням суду законної сили, призначити позивачу пенсію за віком з 13.04.2021 (з дня досягнення позивачем пенсійного віку 60 років).
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 19.07.2021 р. №053130007224 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 29.04.2024 р. №053130007224 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 07.05.2024 р. №053130007224 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 09.08.2024 р. № 053130007224 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи та військової служби за відомостями трудової книжки НОМЕР_1 , а також період навчання згідно з дипломом про навчання та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду. В решті позову - відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням в частині ОСОБА_1 через свого представника адвоката Цебрика Любомира Васильовича подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення частково допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до страхового стажу позивача періодів роботи, навчання та повторного розгляду заяви про призначення пенсії за віком, відмови в задоволенні позову, скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити повністю, вийти за межі позовних вимог, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до страхового стажу позивача як повні календарні роки, місяці та дні такі періоди роботи: - з 01.09.1976 до 22.07.1979 - навчання в ПТУ № 42 (запис № 1 в трудовій книжці). Тривалість стажу - 2 роки 10 місяців 22 дні; - з 25.07.1979 до 07.04.1980 - в Будівельному управлінні № 2 треста Краматорськжитлобуд (записи № 2-3 в трудовій книжці). Тривалість стажу - 8 місяців 14 днів; - з 18.04.1980 до 18.04.1982 - служба в рядах Радянської Армії (записи № 4-5 в трудовій книжці). Тривалість стажу - 2 роки; - з 01.06.1982 до 10.10.1982 -в Будівельному управлінні № 2 треста Краматорськжитлобуд (записи № 5-6 в трудовій книжці). Тривалість стажу - 4 місяці 10 днів; - з 10.11.1982 до 13.06.1984 -в автобазі зв'язку Донецького обласного виробничо- технічного управління (записи № 7-8 в трудовій книжці). Тривалість стажу - 1 рік 7 місяців 4 дні; - з 24.04.1990 до 18.04.1991 -у Виробничому об'єднанні «Новокраматорський машинобудівний завод» (записи № 9-11 в трудовій книжці). Тривалість стажу - 11 місяців 25 днів; - з 15.05.1991 до 15.10.1991 -у Колгоспі «Більшовик» за договором (записи № 12-13 в трудовій книжці). Тривалість стажу - 5 місяців; - з 07.05.1992 до 07.12.1993 - у Тячівському ремонтно-транспортному підприємстві (записи № 14-15 в трудовій книжці). Тривалість стажу - 1 рік 8 місяців 1 день; - з 13.12.1993 до 16.05.1995 - у Тячівському міжрайагропостач (Тячівський райагротехсервіс) (записи № 16-18 в трудовій книжці). Тривалість стажу - 1 рік 6 місяців 4 дні; - з 17.05.1995 до 01.08.1995 - у МПП «Металіка» (записи № 19-20 в трудовій книжці). Тривалість стажу - 2 місяці 15 днів; - з 22.02.1996 до 13.07.2000 - у ТОВ «ВТП «Ювелірсервіс» (записи № 21-23 в трудовій книжці). Тривалість стажу - 4 роки днів 4 місяці 21 день; - з 01.08.2000 до 08.12.2011 - у ТОВ «Ювеліреліт» (ТОВ «Краматорський ювелірний завод «Ювеліреліт») (записи № 24-26 в трудовій книжці). Тривалість стажу - 11 років 4 місяців 8 днів, а всього в сукупності 28 років 0 місяць 7 днів. Повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком не пізніше 2-х днів з дати набрання рішенням суду законної сили. Призначити позивачу пенсію за віком з 13.04.2021 р. (з дня досягнення позивачем пенсійного віку 60 років). Вказує серед іншого, що усі записи у трудовій книжці про періоди роботи позивача дають можливість встановити період роботи позивача, характер роботи позивача та місце його роботи, що в умовах, за яких виникли спірні правовідносини є достатнім для зарахування цих періодів роботи до страхового стажу, а тому такі необхідно зарахувати до страхового стажу позивача. Відмова відповідачів врахувати весь стаж роботи позивача згідно трудової книжки та наявним у відповідача відомостям з електронної бази суперечить законодавству є очевидною неправомірність незарахування відповідачами до страхового стажу періодів роботи, які підтверджені записами в трудовій книжці. Звертає увагу на принцип пропорційності, який вимагає співрозмірного обмеження прав і свобод людини для досягнення публічних цілей - органи влади, зокрема, не можуть покладати на громадян зобов'язання, що перевищують межі необхідності, які випливають із публічного інтересу, для досягнення цілей, які прагнуть досягнути за допомогою застосовуваної міри (або дій владних органів). Вказаний принцип передбачає наявність розумного співвідношення між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар. Позивач звернувся до ГУ ПФУ в Сумській області в межах 3-х місяців з дня досягнення ним пенсійного віку 60 років. Отже, дата звернення з позовом не впливає на дату, з якої суд може зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію, оскільки така дата встановлена в даному випадку Законом - 13.04.2021 60-річча позивача. Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права. Висновок суду про те, що зобов'язати вчинити певні дії слід саме відповідача-1, оскільки останній востаннє розглядав заяву позивача не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а посилання суду на постанови Верховного Суду від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23 та від 07.05.2024 у справі № 460/38580/22 є нерелевантним, оскільки фактичні обставини та спори є різними. Оскаржувані рішення перешкоджають позивачу отримати пенсію за віком, що позбавляє позивача коштів для існування, купівлі харчів, медикаментів та оплати житлово-комунальних послуг. Відповідачі порушили право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді законних очікувань отримувати зароблену пенсію (ст. 1 Першого протоколу ЄКПЛ).
Апеляційну скаргу подано також Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області, оскільки на його думку судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити в нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
У відзивах на апеляційну скаргу відповідачів представник позивача адвокат Цебрик Л.В. заперечує проти їх задоволення і просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2025 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2024 року у справі №260/5611/24 повернуто.
Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 311 КАС України розгляд справи призначено в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подані скарги не підлягають задоволенню з наступних мотивів.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що 10.07.2021 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою про призначення пенсії за віком.
Відповідно до принципу екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань заява про призначення пенсії за віком була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області, яке рішенням №053130007224 від 19.07.2021 відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Так, як вбачається з такого рішення страховий стаж ОСОБА_1 на дату звернення становив 25 років 10 місяців 29 днів при необхідному 28 років. При цьому до такого не зараховано наступні періоди роботи: з 15.05.1991 по 15.10.1991, оскільки відсутня інформація про вихододні у колгоспі “Большевик»; з 13.12.1993 по 16.05.1995, оскільки запис містить виправлення дати наказу на прийняття. При цьому зазначено, що ОСОБА_1 набуде право на призначення пенсії після досягнення 63 років.
21.04.2024 ОСОБА_1 знову звернувся до ГУ ПФУ в Закарпатській області із заявою про призначення пенсії за віком, яка відповідно до принципу екстериторіальності, була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, а рішенням №053130007224 від 29.04.2024 відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Так, як вбачається з такого рішення страховий стаж ОСОБА_1 на дату звернення становив 13 років 9 місяців 10 днів при необхідному від 21 до 31 років. При цьому до такого не зараховано періоди роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 ; період строкової служби згідно з військового квитка НОМЕР_2 , оскільки наявна невідповідність по батькові ОСОБА_2 (рос.) паспортним даним ОСОБА_3 (рос.); період навчання згідно з дипломом НОМЕР_3 , оскільки наявна невідповідність прізвища, документи про зміну прізвища відсутні; період роботи з 13.12.1993 по 16.05.1995 згідно з довідкою без реєстрації, оскільки надані копії первинних документів містять невідповідність по батькові ОСОБА_4 відомостям паспорта - ОСОБА_5 .
29 квітня 2024 року ОСОБА_1 втретє звернувся до ГУ ПФУ в Закарпатській області із заявою про призначення пенсії за віком, яка відповідно до принципу екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань, була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області, а рішенням №053130007224 від 07.05.2024 відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Так, як вбачається з такого рішення страховий стаж ОСОБА_1 на дату звернення становив 16 років 8 місяців 02 дні при необхідному від 21 до 31 років. При цьому до такого не зараховано періоди роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 та період строкової служби згідно з військового квитка НОМЕР_2 , оскільки зазначено по батькові ОСОБА_2 (російською мовою), що не відповідає по батькові ОСОБА_3 (російською мовою) згідно паспортних даних; період роботи з 13.12.1993 по 16.05.1995 згідно з довідкою без реєстрації, оскільки надані копії первинних документів зазначено по батькові заявника “ ОСОБА_4 », що не відповідає по батькові “ ОСОБА_5 » згідно з паспортних даних.
01 серпня 2024 року ОСОБА_1 вчетверте звернувся до ГУ ПФУ в Закарпатській області із заявою про призначення пенсії за віком, а відповідно до принципу екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань, заява розглянута ГУ ПФУ в Закарпатській області, яке рішенням №053130007224 від 09.08.2024 відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Так, як вбачається з такого рішення страховий стаж ОСОБА_1 на дату звернення становив 18 років 0 місяців 15 днів при необхідному від 21 до 31 років. При цьому до такого не зараховано періоди роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 з 15.05.1991 по 15.10.1991, оскільки не надано довідку про встановлені та відпрацьовані вихододні; з 01.06.1982 по 10.10.1982, оскільки запис не завірено підписом відповідальної особи та містяться виправлення в наказі про звільнення; з 10.11.1982 по 13.06.1984, оскільки міститься розбіжність між датою на звільнення та датою наказу на звільнення, з 24.04.1990 по 18.04.1991, оскільки печатка не придатна для сприйняття, з 07.05.1992 по 07.12.1993, оскільки печатка старого взірця. Окрім того, у трудовій книжці та у військовому квитку по батькові не відповідає паспортним даним.
Не погоджуючись із зазначеними рішеннями територіальних органів Пенсійного фонду України, з метою захисту права на пенсійне забезпечення позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційних скарг колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.
Згідно з частиною 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За змістом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV).
Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. Пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
За приписами статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1058-ІV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
Згідно частини 2 статті 26 Закону №1058-ІV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вперше звернувся до територіального органу Пенсійного фонду в 2021 році після досягнення 60 років, однак у призначенні пенсії було відмовлено у зв'язку з відсутність необхідного страхового стажу 28 років.
Під «страховим стажем» згідно частини 1 статті 24 Закону №1058-ІV розуміють період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону №1058-ІV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону №1058-ІV).
Водночас, відповідно до частини 3 статті 44 Закону №1058-ІV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Згідно із частиною 1 статті 64 Закону №1058-ІV, виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право: - отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості, пов'язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України; - проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати; - вимагати від керівників та інших посадових осіб підприємств, установ і організацій, а також від фізичних осіб усунення виявлених порушень законодавства про порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, здійснення фінансових операцій з коштами Пенсійного фонду та порядок їх використання; - порушувати в установленому законом порядку питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Тобто, у разі виявлення будь-яких сумнівів щодо наявності у позивача страхового стажу та сплати страхових внесків за цей період страхового стажу, відповідач має право отримати будь-які необхідні документи або інформацію безпосередньо.
Згідно частини 1 статті 56 Закону №1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Положеннями статті 62 Закону №1788 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Вказане кореспондується також з положеннями п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993 (далі - Інструкція) та п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993.
Відповідно до п. 2.2, 2.3 Інструкції, до трудової книжки вносяться наступні відомості: про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіхи в роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (2.4 Інструкції).
Вказане кореспондується також з положеннями Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 №162 (що була чинна на момент видачі трудової книжки позивача).
Системний аналіз вказаних норм права свідчить про те, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж позивача є його трудова книжка. При цьому, лише у разі відсутності трудової книжки або записів в ній органи пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами чи показань свідків.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.02.2020 у справі №415/4914/16-а, від 16.04.2020 у справі №159/4315/16-а, від 21.05.2020 у справі №550/927/17 та від 26.04.2021 у справі №348/2180/16-а.
Аналізуючи доводи відповідачів щодо зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 02.08.1979 та військового квитка НОМЕР_2 , з мотивів невідповідності по батькові « ОСОБА_2 » (російською мовою) паспортним даних « ОСОБА_3 » (російською мовою), а також період роботи з 13.12.1993 по 16.05.1995 з мотивів невідповідності по батькові « ОСОБА_4 » в копіях первинних документів відомостям паспорту « ОСОБА_5 » колегія суддів зазначає наступне.
За загальним правилом відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Водночас працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії за віком.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що описка в написанні по батькові позивача не може враховуватись, оскільки допущена не з його вини, а тому рішення територіальних органів Пенсійного фонду в цій частині є протиправними.
Щодо відмови відповідача 1 зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.06.1982 по 10.10.1982 з мотивів наявності виправлень в наказі на звільнення та не завірення запису про звільнення підписом відповідальної особи колегія суддів зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що позивач при зверненні за призначенням пенсії подав, в тому числі трудову книжку НОМЕР_4 від 02.08.1979, в якій наявні відомості про роботу ОСОБА_1 в будівельному управлінні №2 трасту “Краматорськжитбуд» на посаді електрика 4 розряду з 01 червня 1982 року по 10 жовтня 1982 року, а відомості про прийняття та звільнення з роботи зроблені акуратно, кульковою ручкою, завірені підписом уповноваженої особи та печаткою підприємства.
Наявність виправлень, як зазначає відповідач 1 в оскарженому рішенні, в наказі про звільнення судом не встановлено та пенсійним органом не доведено, а запис №6 трудової книжки про звільнення ОСОБА_1 , всупереч твердженням відповідача 1, завірено підписом “старшого інспектора Баленнова» та печаткою Будівельного управління, а тому відмова відповідача 1 зарахувати такий період до страхового стажу позивача є протиправною.
Стосовно відмови відповідача 1 зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 10.11.1982 по 13.06.1984 з мотивів наявності розбіжностей між датою звільнення та датою наказу на звільнення суд зазначає наступне.
З відомостей трудової книжки НОМЕР_4 від 02.08.1979 вбачається, що 13 червня 1984 року ОСОБА_1 був звільнений з роботи в Краматорській автоколоні наказом №172к від 31.10.1984 на підставі п. 7 ст. 36 Кодексу законів про працю УССР у зв'язку з набранням законної сили вироку суду. Отже, підставою неспівпадіння дати наказу на звільнення та дати звільнення є усунення позивача від виконання посадових обов'язків у зв'язку з проведенням слідства у кримінальній справі та необхідність часу для набрання обвинувальним вироком суду законної сили. З огляду на вищенаведене суд вважає, що у відповідача 1 не було підстав для незарахування спірного періоду до страхового стажу позивача.
Стосовно відмови відповідача 1 зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 24.04.1990 по 18.04.1991 з мотивів нечіткості печатки суд зазначає наступне.
Відповідно до відомостей трудової книжки НОМЕР_4 від 02.08.1979, ОСОБА_1 24 квітня 1990 року був прийнятий на роботу в залізнодорожний цех Виробничого об'єднання “Новокраматорський машинобудівний завод» на посаду помічника складача поїздів, з якої звільнений 18 квітня 1991 року, а відомості про прийняття та звільнення з роботи зроблені акуратно, кульковою ручкою, завірені підписом уповноваженої особи та печаткою підприємства.
Поряд з цим, як вже наголошувалося судом раніше, недолік заповнення трудової книжки не може слугувати підставою для не зарахування періоду трудової діяльності до страхового стажу особи, оскільки з відповідних записів трудової книжки можна достеменно встановити місце, посаду та період роботи, номер розпорядчого документа, на підставі якого зроблено відповідний запис.
Доказів визнання недостовірними записів у трудових книжках щодо даного періоду роботи відповідачем 1 суду не надано, а обов'язок щодо повноти та правильності внесення до трудової книжки даних покладено на роботодавця, тобто на підприємство, де працював позивач.
Колегія суддів вважає, що період роботи ОСОБА_1 з 24.04.1990 по 18.04.1991 підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача при вирішенні питання призначення пенсії, а щодо відмови відповідачів зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 15.05.1991 по 15.10.1991 у зв'язку з відсутністю інформації у колгоспі “Большевик» суд враховує, що 15 травня 1991 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу в колгосп “Большевик» за договором на посаду електрика, з якої звільнено 15 жовтня 1991 року, що підтверджується записами трудової книжки НОМЕР_1 , яка була оформлена відповідно до вимог Інструкції №162, тобто на підтвердження трудової діяльності робітника і службовця державних, кооперативних підприємствах, установах та організаціях, а не членів колгоспів. Жодних доказів членства ОСОБА_1 в колгоспі “Большевик» та необхідність виконання встановленого мінімуму трудоднів відповідачі не надали, а тому відомості трудової книжки НОМЕР_1 є належним доказом підтвердження страхового стажу позивача у вказані періоди.
Більше того, згідно п. 3 Порядку для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи, тільки у разі відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи
Тобто, за приписами наведеної норми уточнюючі довідки для підтвердження стажу роботи необхідно надавати лише в разі, коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.
До такого ж висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 21 березня 2019 року у справі №227/4564/16-а.
Стосовно відмови відповідачів зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 07.05.1992 по 07.12.1993, з тих мотивів, що запис в трудовій книжці завірено печаткою старого зразка, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачами, що в наданій позивачем трудовій книжці НОМЕР_1 наявні відомості про періоди роботи ОСОБА_1 в Тячівському ремонтно-транспортному підприємстві з 07 травня 1992 року по 07 грудня 1993 року на посаді столяра.
Зазначені відомості внесені з дотриманням вимог Інструкції №162, зокрема: відомості про прийняття та звільнення з роботи зроблені акуратно, кульковою ручкою, завірені печаткою та підписом уповноваженої особи, з них можна точно встановити про місце, посаду та період роботи, номер та дату розпорядчого документа, на підставі яких зроблені відповідні записи. Єдиною підставою неврахування таких відомостей є те, що записи в трудовій книжці завірені печаткою УРСР.
Поряд з цим суд не вважає такі мотиви достатніми для не зарахування до страхового стажу позивача спірного періоду роботи, оскільки постанова Верховної Ради України від 11.05.1992 №2318-ХІІ “Про заходи забезпечення виконання вимог дозвільної системи» та Інструкція про порядок видачі дозволів та виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.10.1993 №643, не містять положень про не чинність фактично існуючих печаток та штампів та обов'язок їх заміни.
Отже, отримання чи не отримання підприємством печатки нового зразка не повинно відображатись на правах особи, в трудовій книжці якого записи про періоди роботи завірені печаткою старого зразка. Наявність печатки УРСР жодним чином не спростовує факту наявності страхового стажу та не створює наслідків недійсності відповідного запису.
Суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Виявлені відповідачем недоліки в заповненні трудової книжки не є такими, що виключають можливість зарахування відповідних періодів роботи до страхового стажу позивача, а тому період роботи з 07.05.1992 по 07.12.1993 також підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.
У свою чергу згідно з вимогами статті 101 Закону № 1788 органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Отже, правом вимагати додаткові документи від підприємств, організацій і окремих осіб наділені лише органи, що призначають пенсії, а не особи, яким призначається пенсія. У разі сумніву або розбіжностей в документах, які враховуються при обчисленні пенсії, відповідач має вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також у необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
При цьому відповідачами не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження звернення до підприємств, у яких працював позивач, або архівних установ для отримання відомостей щодо спірних періодів роботи позивача, також не надано жодного доказу на підтвердження того, що спірні записи у трудовій книжці є недійсними та недостовірними.
З огляду на вищенаведене, враховуючи встановлені судом обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що періоди трудової діяльності ОСОБА_1 за трудовою книжкою НОМЕР_1 підлягають зарахуванню до його страхового стажу при вирішенні питання можливості призначення пенсії за віком, а доводи апелянта ОСОБА_1 щодо зарахування страхового стажу по періодах, як просить в своїй апеляційній скарзі на думку суду є помилковими, адже суд першої інстанції задовольнив відповідні вимоги без вказівки по періодах.
Окрім того, суд вважає протиправним рішення відповідача 3 в частині відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду навчання у зв'язку з невідповідністю в дипломі НОМЕР_3 прізвища, адже диплом серії НОМЕР_3 від 22.07.1979 виданий ОСОБА_6 та підтверджує здобуття ним професії електромонтажника по освітленню, освітлювальних, силових лініях, електрообладнанню.
Відповідно до відомостей витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 10.07.2021, після одруження ОСОБА_6 змінив прізвище на ОСОБА_7 .
Отже, невідповідність прізвища позивача в дипломі про освіту пояснюється зміною прізвища після одруження, що підтверджується належними та допустимими доказами.
Таким чином, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про протиправність оскаржених рішень територіальних органів Пенсійного фонду України, які підлягають скасуванню, а спірні періоди про які повторно просить позивач зарахувати в апеляційній скарзі підлягають зарахуванню згідно з відомостями трудової книжки НОМЕР_1 та диплому про навчання.
Поряд з цим, суд вирішуючи питання, хто із відповідачів повинен врахувати стаж позивача та повторно розглянути заяву, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 44 Закону №1058, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Згідно із частиною 5 статті 45 Закону №1058, документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який, зокрема, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1).
30 березня 2021 року набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року №25-1 “Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України» (далі - Постанова №25-1).
Зміни, внесені до Порядку №22-1 на підставі Постанови №25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року.
Запроваджена у зв'язку із змінами, внесеними до Порядку №22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.
Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв'язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку №22-1 заява про призначення пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Згідно із пунктом 4.2 розділу ІV Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3. розділу ІV Порядку №22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
За приписами пункту 4.10 розділу ІV Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Аналіз наведених вище положень Порядку № 22-1 свідчить про наступне: - сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території; - після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10); - виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.
Судом встановлено, що останній раз за призначенням пенсії за віком позивач звернувся 01 серпня 2024 року і така заява була розглянута ГУ ПФУ в Закарпатській області, отже, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку №22-1 саме ГУ ПФУ в Закарпатській області слід зобов'язати повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, оскільки саме цей орган Пенсійного фонду востаннє розглядав заяву позивача та прийняв рішення про відмову у її призначенні.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постановах від 08.02.2024 у справі №500/1216/23, від 07.05.2024 у справі №460/38580/22.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ) військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. При цьому час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
За частиною 1 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-XII) час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до частини 3 статті 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується, зокрема, військова служба, незалежно від місця проходження служби.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 1 статті 2 КАС України).
Згідно частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Щодо доводів апелянта ОСОБА_1 про повторний розгляд заяви позивача про призначення пенсії за віком не пізніше 2-х днів з дати набрання рішенням суду законної сили та призначення позивачу пенсії за віком з 13.04.2021 з дня досягнення позивачем пенсійного віку 60 років, то колегія суддів враховує наступне.
Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов'язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Суд зазначає, що у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб'єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру. Таке втручання може мати місце лише у випадку, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи закону, а суб'єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення. Тобто нарахування та виплата пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. У такому випадку, суд може лише зобов'язати пенсійний орган повторно розглянути заяву про призначення пенсії.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, суд відповідно до частини 5 статті 242 КАС України враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 07.03.2018 у справі №233/2084/17.
Також суд вказує, що згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Таким чином, з урахуванням всіх обставин справи та перевірки їх доказами погоджується із висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи та військової служби за відомостями трудової книжки НОМЕР_1 , а також період навчання згідно з дипломом про навчання та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду. Таким чином, доводи апеляційних скарг позивача та пенсійного органу спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Суд не приймає доводи скаржників, які ґрунтуються на висновках касаційних судів, оскільки правовідносини в цих справах та оскаржуваному рішенні суду не є однаковими.
У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
У контексті оцінки доводів апеляційних скарг апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції на підставі статті 139 КАС України у апеляційного суду немає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області - залишити без задоволення.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2024 року у справі №260/5611/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н.В. Ільчишин
Судді В.В. Гуляк
Р.Й. Коваль
Повний текст постанови складено 16.04.2024