Номер провадження: 22-ц/813/2205/25
Справа № 509/6243/21
Головуючий у першій інстанції Бочаров А.І.
Доповідач Сєвєрова Є. С.
13.03.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії:
головуючого судді Сєвєрової Є.С.,
суддів: Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М..
за участю секретаря Малюти Ю.С.,
учасники справи:
заявник - приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитро Миколайович,
зацікавлені особи - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Великодолинська селищна рада Одеського району Одеської міської ради, як орган опіки та піклування,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 13 червня 2024 року у складі судді Бочарова А.І.,
встановив:
2. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст заяви
У червні 2024 року, приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. звернувся до суду із поданням про встановлення порядку виконання рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 10.08.2023, в якому просив суд встановити порядок виконання рішення Овідіопольського районного суду Одеської області по справі №509/6243/21 від 10.08.2023, шляхом надання дозволу на примусову реалізацію (продаж) на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження нерухомого майна боржника ОСОБА_2 , а саме, 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 , у якій зареєстровані неповнолітні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 без отримання попереднього дозволу органу опіки та піклування.
В обґрунтування заяви зазначив, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. перебуває зведене виконавче провадження №72903783 із виконання виконавчого листа №509/6243/21, виданого Овідіопольським районним судом Одеської області 26.09.2023, яким встановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 4 192,00 грн. та виконавчого листа №509/6243/21, виданого Овідіопольським районним судом Одеської області 26.09.2023, яким встановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг у розмірі 373 800,00 грн.
28.09.2023 приватним виконавцем були винесені постанови про відкриття виконавчого провадження, які були надіслани сторонам виконавчого провадження рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення 28.09.2023, за вих. №11744 та №11751.
Згідно із вказаними постановами боржника було зобов'язано подати виконавцю декларацію про доходи та майно боржника.
Також, у день винесення приватним виконавцем постанови про відкриття провадження були винесені постанови про арешт майна та коштів боржника, якими було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, а також на грошові кошти всіх видів валют та банківських металів, що знаходяться на всіх рахунках боржника. Відомості про арешт рухомого та нерухомого майна боржника було внесено до відповідних державних реєстрів.
Незважаючи на те, що вказані постанови були надіслані до 34 банківських установ, станом на сьогодні, виявити кошти на рахунка боржника не вдалось. За даними ПФУ, ДФС, МВС джерел доходів у боржника немає, транспортні засоби не виявлені.
У ході перевірки майнового стану боржника було виявлено:
- 1/2 частку квартири загальною площею 60,2 кв. м., житловою площею 39,4 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;
- земельну ділянку площею 1,0923, кадастровий номер 5120284800:04:001:0010, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .
21.11.2023 та 23.11.2023 приватним виконавцем було проведено опис вищевказаного майна та складено відповідні постанови.
У наступному у рамках виконавчого провадження ТОВ «Експертне бюро «Айстра» були складені Звіти про незалежну оцінку майна, згідно із якими вартість 1/2 частку квартири загальною площею 60,2 кв. м., житловою площею 39,4 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 склала 527 502,00 грн., а вартість земельної ділянки площею 1,0923, кадастровий номер 5120284800:04:001:0010, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 склала 69 673,00 грн.
Враховуючи загальну суму стягнення за зведеним виконавчим провадженням (більше 400 тис. грн. із врахуванням основної винагороди приватного виконавця) та визначену оцінювачем вартість земельної ділянки (69 673,00 грн.), - коштів, отриманих від її реалізації очевидно буде не достатньо для повного фактичного виконання вимог стягувача за зведеним виконавчим провадженням.
Оскільки приватним виконавцем здійснено повну перевірку майнового стану боржника та за її результатами не виявлено майна та коштів у кількості достатній для повного виконання рішення суду, подальше виконання рішення суду можливо виключно за рахунок звернення стягнення на 1/2 частку квартири загальною площею 60,2 кв. м., житловою площею 39,4 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Разом з цим, в квартирі загальною площею 60,2 кв. м., житловою площею 39,4 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровані неповнолітні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується довідкою №03-22/3659-23 Великодолинської селищної ради Одеського району від 14.12.2023.
Приватний виконавець звернувся до Великодолинської селищної ради Одеського району, як органу опіки та піклування із листом з метою отримання дозволу на примусову реалізацію майна, право користування яким мають неповнолітні. Згідно із рішенням виконавчого комітету Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області №40 від 19.02.2024 приватному виконавцю було відмовлено у наданні відповідного дозволу.
Вищевказані обставини ускладнюють виконання судового рішення, яке набрало законної сили, адже, в матеріалах виконавчого провадження відсутній дозвіл органу опіки та піклування на вчинення правочину щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким має дитина.
Заявник зазначає і те, що боржниця фактично обізнана про розпочате примусове виконання, оскільки 29.01.2024 через свого представника зверталась до приватного виконавця із вимогою про зупинення виконавчого провадження. Постановою приватного виконавця від 29.01.2024 виконавче провадження було зупинено у зв'язку із апеляційним переглядом рішення суду про стягнення боргу. У зв'язку із тим, що постановою Одеського апеляційного суду провадження №22-ц/813/2780/24, справа №509/6243/21 від 21.05.2024 було завершено апеляційний перегляд, апеляційну скаргу адвоката Лук'яна С.Г., представника боржниці залишено без задоволення, рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 10 серпня 2023 року залишено без змін, на підставі постанови приватного виконавця від 31.05.2024 виконавче провадження було відновлено.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції, мотивування її висновків
Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 13 червня 2024 року подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. про встановлення порядку виконання рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 10.08.2024 по цивільній справі № 509/6243/21 залишено без задоволення.
Ухвала суду мотивована тим, що заявником не доведено використання абсолютно всіх можливих засобів для виконання рішення. Своєю заявою приватний виконавець фактично просив суд ухвалити нове рішення по даній справі, обмеживши таким чином права боржника (відповідача), проте, такі вимоги заявника мають розглядатись в окремому позовному провадженні та не можуть бути підставою для встановлення порядку виконання рішення суду у даній цивільній справі. Враховуючи, що заявником не наведено жодних підстав, які ускладнюють або виключають можливість виконання рішення суду, а вимога заявника є новою позовною вимогою, яка судом не розглядалась, суд дійшов висновку, що у задоволенні подання слід відмовити.
Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги
Не погодившись з вищевказаною ухвалою суду, приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 13 червня 2024 року та прийняти постанову, якою задовольнити в повному обсязі його подання та стягнути судові витрати.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувану ухвалу постановлено судом без участі приватного виконання та його представника, про її винесення апелянту відомо не було. Висновки суду першої інстанції про намагання приватного виконавця змінити резолютивну частину рішення суду шляхом звернення до суду із відповідним поданням, ґрунтуються на помилковому застосуванні положень ст. 435 ЦПК України, порушенні вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, ст. 13, 18 ЗУ «Про виконавче провадження», що і призвело до безпідставної відмови у задоволенні подання.
Зазначає, що оскільки приватним виконавцем здійснено повну перевірку майнового стану боржника та за її результатами не виявлено майна та коштів у кількості достатній для повного виконання рішення суду, тому подальше виконання рішення суду можливо виключно за рахунок звернення стягнення на 1/2 частку квартири загальною площею 60,2 кв. м., житловою площею 39,4 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Боржниця фактично обізнана про розпочате примусове виконання, оскільки 29.01.2024 через свого представника зверталась до приватного виконавця із вимогою про зупинення виконавчого провадження. Враховуючи те, що належна боржниці частка будинку, у якій зареєстровані неповнолітні, є єдиним майном за рахунок якого можна виконати рішення суду, а актуальна правозастосовча практика зводиться до допустимості передачі на примусову реалізацію майна, у якому зареєстровані неповнолітні без отримання дозволу органу опіки та піклування, оскільки неповнолітні унаслідок примусової реалізації частки квартири не будуть позбавлені житла (права користування іншою часткою, належної їх брату), тому, на думку приватного виконавця оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а подання - задоволенню.
Позиція зацікавлених осіб в суді апеляційної інстанції
У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_2 , посилаючись на її необґрунтованість, просить суд у задоволенні апеляційної скарги приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. відмовити, а ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 13 червня 2024 року залишити без змін, оскільки звернувшись із даною заявою про встановлення порядку виконання рішення Овідіопольського районного суду Одеської області по справі №509/6243/21 від 10.08.2023 шляхом надання дозволу на примусову реалізацію (продаж) на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження нерухомого майна боржника ОСОБА_2 , приватний виконавець фактично має намір змінити рішення суду першої інстанції по суті, а тому діє поза положень Закону України «Про виконавче провадження».
На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 та Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської міської ради, як органу опіки та піклування не надходив, однак відповідно до положень ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Явка сторін в суді апеляційної інстанції
В судове засідання, призначене на 13.03.2025 з'явився представник приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. - Зауліна О.Г.
Інші учасники справи до суду не з'явилися, хоча були повідомлені належним чином, у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується письмовими матеріалами справи.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
3. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. підлягає частковому задоволенню.
Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 10.08.2023, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 21.05.2024, первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики 373800,00 грн. задоволено в повному обсязі: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму заборгованості в розмірі 373800,00 грн. та судові витрати у розмірі 4192,00 грн. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.
28.09.2023 приватним виконавцем були винесені постанови про відкриття виконавчого провадження, які були надіслана сторонам виконавчого провадження рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення 28.09.2023, за вих. №11744 та №11751.
Згідно із вказаними постановами боржника було зобов'язано подати виконавцю декларацію про доходи та майно боржника.
По справі виникли правовідносини щодо встановлення порядку виконання рішення суду.
Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився/не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Мотиви прийняття/не прийняття аргументів, викладених в апеляційній скарзі
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Формальний підхід при вирішенні питання прийняття до розгляду позову (заяви) та відкриття провадження у справі є неприпустимим.
Так, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом (ч. 1 ст. 8 ЦПК України).
Обов'язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однієї з основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов'язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства.
Дослідивши матеріали справи, колегією суддів встановлено, що матеріали справи не містять підтвердження належного повідомлення судом приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. про час і місце розгляду заяви про встановлення порядку виконання рішення суду.
Як вбачається з матеріалів справи, 04.06.2024 приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. звернувся до суду із вищевказаною заявою, за наслідками розгляду якої, 13.06.2024 суд оскаржуваною ухвалою залишив її без задоволення.
При цьому жодних відомостей про надсилання та вручення приватному виконавцю судової повістки про розгляд справи матеріали справи не містять. Натомість в матеріалах справи міститься лише довідка секретаря судового засіданні про неявку всіх осіб, в судове засідання на 13.06.2024 (а.с.105).
Враховуючи вищевикладене, розгляд вказаної заяви в суді першої інстанції за відсутності приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М., якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, є обов'язковою та безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції (п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України).
Розглядаючи заяву приватного виконавця по суті, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч.1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч.1, 6 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.
Статтею 50 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.
Колегією суддів встановлено, що звертаючись до суду із вказаною заявою, приватний виконавець обґрунтував свою заяву тим, що в ході майнового стану боржника було виявлено:
- частку квартири загальною площею 60,2 кв.м., житловою площею 39,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;
-земельну ділянку площею 1,0923, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .
При цьому, в квартирі загальною площею 60,2 кв.м., житловою площею 39,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровані неповнолітні: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується довідкою №03-22/3659-23 Великодолинської селищної ради Одеського району від 14.12.2023 (Том ІІ: а.с. 64)
Відповідно до ч.3 ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.
Згідно з ч.2 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.
Відповідно до ста. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.
Відповідно до абзацу сьомого пункту 3 розділу II Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29 червня 2016 року № 2831/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за № 1301/29431, у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із копією дозволу органів опіки та піклування або відповідним рішенням суду (в електронній або паперовий формі).
У пункті 28 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону.
Отже, враховуючи вимоги Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», а також положення Інструкції з організації примусового виконання рішень і Порядку реалізації арештованого майна, державний виконавець або приватний виконавець зобов'язаний у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, отримати попередню згоду органу опіки та піклування або відповідне рішення суду, які, зокрема, додаються до заяви на реалізацію арештованого майна.
Схожі висновки містяться у постановах Верховного Суду від 25 листопада 2019 року в справі № 718/482/15-ц (провадження №1-16089св19) від 10 жовтня 2019 року в справі №51/15667/15-ц (провадження № 61-12151св19).
З наведеного вбачається, що передача на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, без дозволу органу опіки та піклування або відповідного рішення суду є неможливою.
Особливістю примусової реалізації майна в межах виконавчого провадження з метою забезпечення виконання судового рішення є те, що власник майна не є заінтересованою в його реалізації особою й, відповідно, свою волю не виявляє. Продаж такого майна ініціюється державним або приватним виконавцем через спеціальну установу, при цьому зацікавленою особою виступає стягувач у виконавчому провадженні, а не боржник. Разом з тим, стягувач не має права вчиняти дії, пов'язані з передачею майна боржника на примусову реалізацію. В свою чергу, боржник, як зазначалося, не є зацікавленою особою, що має наслідком ухилення його від звернення до органів опіки та піклування за отриманням дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке або право користування яким мають діти. В той же час, чинним законодавством не передбачено механізмів зобов'язання батьків або осіб, які їх замінюють, отримувати такий дозвіл у примусовому порядку.
Разом із тим, виконавець в силу приписів ч.1 п. 1, ч.2, п.3, 6, 22 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» зобов'язаний та має право вживати всіх необхідних заходів щодо примусового виконання судового рішення, в тому числі й одержувати всі необхідні дозволи для проведення виконавчих дій.
У постанові від 26 жовтня 2021 року у справі № 755/12052/19 (провадження № 14-113цс21) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що на відміну від виконання судових рішень, які безпосередньо передбачають звернення стягнення на конкретно визначене житлове приміщення у конкретно визначений спосіб, для інших судових рішень, які передбачають загальне право стягнення боргу (в тому числі солідарного) з боржника (його поручителя) на визначену суму зобов'язань, отримання державним виконавцем відповідного дозволу органу опіки та піклування є обов'язковим в силу самого факту існування права власності або права користування неповнолітньої дитини щодо нерухомого майна, яке реалізується в рамках виконавчого провадження. Захист відповідних прав неповнолітньої дитини забезпечує орган опіки та піклування в межах своїх повноважень, приймаючи рішення про надання зазначеного дозволу або відмову у наданні зазначеного дозволу державному виконавцю, а також суд у випадку звернення до нього уповноваженої особи щодо дій державного виконавця та/або органу опіки та піклування.
Тобто, на думку Великої Палати Верховного Суду державний чи приватний виконавець повинен звернутися до органу опіки та піклування з метою отримання дозволу на реалізацію житлової нерухомості, право на користування яким мають діти.
У випадку відмови органу опіки та піклування виконавець, з метою виконання судового рішення та забезпечення дотриманням прав дітей, повинен звернутися до суду.
Рішенням Виконавчого комітету Одеського району Одеської області Великодолинської селищної ради від 19.02.2024 відмовлено у наданні дозволу на примусову реалізацію житла ОСОБА_2 (том ІІ: а.с. 68).
Згідно з п. 10 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
З наведеного вбачається, що з метою усунення обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду, а саме відсутності дозволу (відмові) органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна, право власності або право користування яким мають діти, виконавець може звернутися до суду з заявою (поданням) про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти, яка повинна бути розглянута судом в порядку, встановленому в статті 435 ЦПУ України.
Верховний Суд у постанові від 15 лютого 2023 року у справі № 2-537/11 зазначив, що під час розгляду заяви (подання) суд повинен оцінювати через призму дотримання прав та інтересів дітей добросовісність дій боржника, а саме: з якого часу діти зареєстровані в спірному приміщенні; чи дотримано встановлений чинним законодавством порядок їх реєстрації та вселення у спірне приміщення; чи є спірне приміщення єдиним місцем їх постійного проживання; чи наявне інше приміщення у дітей чи їх батьків або осіб, які їх замінюють, яке може використовуватись як постійне місце проживання; яка ступінь споріднення має місце між дітьми та боржником та інші обставини.
З урахуванням наведеного, звернення приватного виконавця із поданням про надання дозволу на реалізацію нерухомого майна боржника, в якому зареєстровані малолітні діти є обґрунтованим.
Разом з тим, при вирішенні питання щодо дотримання прав неповнолітніх дітей у цій справі, колегія суддів враховує наступне.
Так, ст. 3 Конвенції ООН передбачено, що про права дитини, згідно якої, найкращі інтереси дитини мають бути пріоритетом при прийнятті публічними органами будь-яких заходів відносно дітей (постанова Європейського Суду з прав людини «Нойлінгер та Шурук проти Швейцарії» (Neulinger and Shuruk v. Switzerland), скарга №41615/07, §135, ECHR2010).
На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладено також у п. 8 ст. 7 СК України та у ст. 11 ЗУ «Про охорону дитинства», згідно з положеннями яких регулювання відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Разом з тим, вказаний ЗУ «Про охорону дитинства» визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.
З аналізу зазначених норм та з урахування практики Європейського суду з прав людини, слід дійти висновку, що в рішеннях стосовно дітей їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.
При цьому найкращі інтереси дитини можуть залежно від їх характеру та серйозності перевищувати приватні інтереси.
Надання згоди приватному виконавцю на примусову реалізацію частини квартири може призвести до фактичного виселення із житла неповнолітніх дітей, право користування на яке офіційно зареєстровано за останніми. Крім того, як встановлено судом, частка ОСОБА_2 не виділена в натурі.
Доводи про те, що у власності залишається частки одного з дітей, аргументом на користь поданої заяви бути не може, оскільки призведе до обмеження прав власника, який не є боржником у провадженні.
При вищевказаних обставинах, колегія суддів вважає, що ухвала Овідіопольського районного суду Одеської області від 13.06.2024 підлягає скасуванню із постановленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. про надання дозволу на примусову реалізацію на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження нерухомого майна боржника ОСОБА_2 частки квартири, у якій зареєстровані неповнолітні діти, без отримання попереднього дозволу органу опіки та піклування, з підстав, викладених у даному судовому рішенні.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М., є частково доведеними, а тому вона підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374, пунктам 3, 4 статті 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків, викладений у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.
Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. за вищевказаного обґрунтування.
Порядок та строк касаційного оскарження
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.
Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).
4. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича задовольнити частково.
Ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 13 червня 2024 року скасувати.
В задоволенні заяви приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича про надання дозволу на примусову реалізацію на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження нерухомого майна боржника ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ) - частки квартири АДРЕСА_4 , у якій зареєстровані неповнолітні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без отримання попереднього дозволу органу опіки та піклування відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 17.04.2025
Головуючий
Судді: