Справа № 461/2446/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/811/922/25 Доповідач: ОСОБА_2
14 квітня 2025 року м. Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі
головуючої судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові, апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 28 березня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Львіської області, м. Рава-Руська, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою АДРЕСА_2 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_7 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
підозрюваного ОСОБА_6
та його захисників адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_9
слідчий СУ ГУНП у Львівській області ОСОБА_10 звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Львівська установа виконання покарань № 19», із можливістю внесення застави - 335 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 014 380 гривень.
Клопотання мотивував тим, що 27 березня 2025 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди в особливо великому розмірі для себе за не вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду та в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, тобто у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України. З урахуванням викладених ризиків та особи підозрюваного, обставин вчинення та суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у скоєнні якого підозрюється ОСОБА_6 , сторона обвинувачення зазначала про необхідність застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м'які запобіжні заходи запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного не в силі.
Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 28 березня 2025 року частково задоволено клопотання слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 .
Застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_6 , запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 335 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 014 380 гривень.
Покладено на підозрюваного ОСОБА_6 строком на 2 місяці, наступні обов'язки, передбачені ст.194 КПК України:
-прибувати до слідчого, прокурора, суду із встановленою періодичністю;
-не відлучатися з смт. Брюховичі Львівської області та м. Львова без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
-утримуватися від спілкування зі свідками, підозрюваними у кримінальному провадженні № 42024140000000284 від 05.12.2024 року;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснено підозрюваному ОСОБА_6 , що в разі невиконання вищезазначених обов'язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді прокурор ОСОБА_11 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою задоволити клопотання слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу, щодо ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою на 60 днів.
У разі визначення застави, визначити заставу в розмірі 335 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 014 380 грн. покласти на підозрювану наступні обов'язки:
-прибувати до слідчого, прокурора, суду із встановленою періодичністю;
-не відлучатися з смт. Брюховичі Львівської області та м. Львова без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
-утримуватися від спілкування зі свідками, підозрюваними у кримінальному провадженні № 42024140000000284 від 05.12.2024 року;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що ухвала слідчого судді є незаконною у зв'язку із невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи.
Окрім того, повідомляє, що ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, яке він вчинив умисно, з корисних мотивів, з метою особистого збагачення, правопорушення набуло значного резонансу.
Наголошує, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а саме підозрюваний може ухилятися від органів досудового розслідування та суду, може знищити, спотворити документи, які підтверджують його причетність до інкримінованого злочину, незаконно впливати на свідків.
Зазначає, що розмір застави необхідно встановити у розмірі 335 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
14 квітня 2025 року адвокат ОСОБА_12 , в інтересах ОСОБА_6 , подав заперечення на апеляційну скаргу прокурора, в якому він просить апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_5 відхилити, а оскаржувану ухвалу слідчого судді залишити без змін.
Вважає, що ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, а апеляційна скарга прокурора безпідставною та необґрунтовано.
Повідомляє, що заставодавцем ОСОБА_13 було сплачено визначений розмір застави 1 014 380 грн. - 28 березня 2025 року, а ОСОБА_14 , 31 березня 2025 року, в перший робочий день, здав свої паспорти для виїзду за кордон, про що повідомлено слідчого, прокурора та суд.
Наголошує, що підозрюваний не порушує покладених на нього обов'язків, окрім того сторона захисту не заперечує проти відсторонення підозрюваного від посади начальника митного поста «Львів-поштови» Львівської митниці, також зазначає, що відповідно до наказу ДМС України ОСОБА_6 звільнено з митної служби 4 квітня 2025 року, у зв'язку із чим відсутні ризики впливу на свідків, перешкоджання кримінальному провадженні та продовження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Звертає увагу, що прокурором не доведено необхідності обрання до підозрюваного найсуворішого запобіжного заходу, окрім того підозра оголошена ОСОБА_6 є необґрунтованою.
Зазначає, що визначений розмір застави є достатнім для належної процесуальної поведінки підозрюваного та буде достатнім стримуючим заходом.
Повідомляє, що ОСОБА_6 характеризується позитивно, має міцні соціальні зв'язки, має постійне місце проживання та реєстрації, до кримінальної відповідальності не притягувався, одружений має двох неповнолітніх дітей, позитивно характеризувався за місцем роботи, нагороджений орденами, подяками та іншими нагородами.
Заслухавши доповідача, виступ прокурора на підтримку доводів апеляційної скарги, доводи підозрюваного та його захисників на заперечення доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали судової справи та дані, які характеризують особу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Частиною 1 ст. 404 КПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи (рішення у справі «Ilijkov v. Bolgaria»).
Відповідно до ст. 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Статтею 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
За частиною першою та п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення кримінального провадження, до яких, зокрема, належать запобіжні заходи.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею ст. 177 цього Кодексу, окрім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Під час апеляційного розгляду, встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням зазначених вимог національного та міжнародного законодавства.
Як вбачається з ухвали слідчого судді та матеріалів судової справи, слідчим управлінням ГУНП у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024140000000284 від 05 грудня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 , 26 лютого 2025 року та 26 березня 2025 року одержав від ОСОБА_15 через ОСОБА_16 неправомірну вигоду у розмірі 23 000 доларів США, що згідно офіційного курсу валют Національного банку України на вказані дати загалом становить 959 105 грн. 40 коп., за безперешкодне митне оформлення службовими особами митного поста «Львів-поштовий» Львівської митниці міжнародних поштових відправлень ОСОБА_15 без нарахування та сплати митних платежів.
27 березня 2025 року ОСОБА_6 , повідомлено про підозру в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди в особливо великому розмірі для себе за не вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду та в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, тобто у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.
27 березня 2025 року слідчий СУ ГУНП у Львівській області ОСОБА_10 звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
28 березня 2025 року клопотання слідчого задоволено частково слідчим суддею Галицького районного суду м. Львова.
Задовольняючи частково клопотання слідчого про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави, слідчий суддя дотримався вимог ст. ст. 177,183,194 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, дійшовши висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави є занадто суворим та невиправданим, оскільки не відповідає ступеню ризиків у кримінальному провадженні, які наведені у клопотанні, переконався, що пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого існують у кримінальному провадженні, і тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, є запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 335 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 014 380 грн., терміном на два місяці, який забезпечить його належну процесуальну поведінку та виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
При цьому належно враховано тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , який на даний час одружений, має міцні соціальні зв'язки, в нього на утриманні перебуває двоє неповнолітніх дітей, має постійне місце проживання, позитивно характеризується, має численні нагороди та подяки, на даний час звільнений з ДМС України, враховані і конкретні обставини справи які свідчать на користь зменшення ризиків переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки, оскільки підозрюваний виконує покладені на нього процесуальні обов'язки, здав на зберігання паспорти для виїзду за кордон, окрім того прибув за викликом суду.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, окрім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді застави, слідчим суддею перевірено, що в матеріалах кримінального провадження є достатні дані, що підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним інкримінованих кримінальних правопорушень, при цьому прокурором та слідчим не доведено неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Колегія суддів апеляційного суду погоджуються з таким рішенням слідчого судді та вважає, що слідчий та прокурор не довели обставин, які б слугували підставою для обмеження права підозрюваного на свободу та свідчили б про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Доводи, на які послався в апеляційній скарзі прокурор, не можуть бути підставами для скасування судового рішення, оскільки були враховані слідчим суддею при прийнятті рішення.
Згідно із ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України).
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Зі статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в цілому та її 3 пункту вбачається, що застава може вимагатись лише до тих пір, поки існують причини, що виправдовують затримання (пункт 42 рішення ЄСПЛ у справі Musucv.Moldova від 06 листопада 2007 року, заява №42440/06, та пункт 139 рішення ЄСПЛ у справі Олександр Макаров проти Росії від 12 квітня 2009 року, заява № 15217/07). Влада повинна бути уважною у встановленні відповідної застави. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого (пункт 79 рішення ЄСПЛ у справі Mangouras v. Spain).
Отже, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого, не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Разом із цим, сума (застави) повинна бути оцінена з врахуванням особи обвинуваченого, його активів та взаємовідносин з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні ( п. 78 рішення ЄСПЛ від 28 вересня 2010 року у справі «Мангурас проти Іспанії»/ Mangouras v. Spain, заява №12050/04).
З урахуванням розміру шкоди, міри покарання, яка може бути застосована до підозрюваного в разі доведеності його вини та наявністю визнаних судом ризиків, застава у розмірі 335 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (1 0104 380 грн.) відповідає меті застосування запобіжного заходу. Саме такий розмір застави, на думку колегії суддів, слугуватиме достатнім стимулюючим фактором, який підозрюваний та/або заставодавець боявся б втратити у разі невиконання покладених процесуальних обов'язків
Колегія суддів зазначає, що при визначенні застави слідчим суддею надано оцінку відповідним обставинам, враховано майновий стан підозрюваного та його сім'ї, особу підозрюваного, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується, має міцні соціальні зв'язки та постійне місце проживання, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Порушень правових позицій Європейського суду з прав людини чи істотних порушень кримінального процесуального закону апеляційним переглядом не встановлено.
Відтак, ухвала слідчого судді про обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 є законна та обґрунтована, а тому апеляційна скарга прокурора до задоволення не підлягає.
Керуючись ст. 177, 183, 184, 309, 310, 376, 407, 419 КПК України, колегія суддів
ухвалу слідчого судді Галицького районного суд м. Львова від 28 березня 2025 року про обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо ОСОБА_6 залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_5 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4