Провадження № 2-з/679/4/2025
Справа № 679/1954/24
15 квітня 2025 року м.Нетішин
Нетішинський міський суд Хмельницької області у складі:
головуючої судді Сопронюк О.В.,
за участю секретаря судових засідань Гомілко К.Е.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Волкова С.В.,
представника відповідача - адвоката Кубрака О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Нетішин заяву ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Волков Сергій Вікторович, про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, -
16.12.2024 ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Волков С.В., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, в якому просить стягнути з відповідача на його користь 12562 долари США 72 центи за Договором про надання послуг з розмитнення, ремонту, пригону та передачі автомобіля №1 від 23.09.2024; 500 доларів США неустойки за невиконання строку розмитнення автомобіля; 500 доларів США неустойки за невиконання строків ремонту автомобіля; 500 доларів США неустойки за прострочення строку доставки автомобіля; 5904 долари США 48 центів пені за несвоєчасне повернення коштів, а всього: 19967 доларів США 20 центів, а також понесені судові витрати.
Цього ж дня ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Волков С.В., подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення вищевказаного позову шляхом накладення арешту на усе майно та грошові кошти відповідача в межах суми предмету спору - 19967,20 доларів США, що станом на 16.12.2024 еквівалентно, за курсом АТ КБ «ПриватБанк», 836625,68 грн., до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову представник позивача посилався на те, що відповідач не реагує на усні звернення позивача щодо позасудового врегулювання спору із виконання укладеного між сторонами договору, ухиляється від повернення йому коштів та говорить, що позивач взагалі не отримає грошей, якщо звернеться до суду з позовом про стягнення коштів. Представник вважає, що така поведінка відповідача та його можливість в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, можуть в майбутньому утруднити виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.
Тобто, за вказаних обставин, існують обґрунтовані припущення вважати, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на усе майно та кошти відповідача в межах суми предмету спору може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, що в свою чергу ускладнить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Арешт майна та грошових коштів у даному спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та він отримає задоволення своїх вимог.
Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 18.12.2024 заяву про забезпечення позову було задоволено. Накладено арешт на усе майно та грошові кошти ОСОБА_2 в межах суми 19967 доларів США 20 центів, що станом на 16.12.2024 еквівалентно, за курсом АТ КБ «ПриватБанк», 836625,68 гривень, до набрання законної сили рішенням суду.
В подальшому, постановою Хмельницького апеляційного суду від 10.03.2025 скасовано ухвалу Нетішинського міського суду Хмельницької області від 18.12.2024, а матеріали за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову ухвалено направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
У вищевказаній постанові суд апеляційної інстанції зазначив, що для ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення про забезпечення позову ухвала суду про накладення арешту як на рухоме так і на нерухоме майно повинна містити відомості про об'єкт обтяження (адреса, якщо нерухоме майно, кадастровий номер земельної ділянки, державний номер транспортного засобу, тощо), оскільки ці відомості зазначаються в заяві про реєстрацію обтяження. З наведеного випливає, що відомості про те, на яке саме майно позивач просить накласти арешт, є необхідними для забезпечення позову. Разом з тим, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на усе майно та грошові кошти відповідача позивач не вказав на яке конкретне майно просить накласти арешт. Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, та задовольняючи заяву, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи.
14.04.2025 представник позивача адвокат Волков С.В. подав до суду заяву, в якій просить прохальну частину заяви про забезпечення позову від 16.12.2024 вважати викладеною у такій редакції: дo набрання законної сили судовим рішенням у даній справі вжити заходів забезпечення позову, у вигляді накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_2 в межах суми предмету спору - 19967,20 доларів США, що станом на 16.12.2024 еквівалентно за курсом АТ КБ «Приватбанк» 836625,68 грн., які знаходяться на усіх банківських рахунках, в тому числі тих які будуть відкриті в майбутньому, в усіх банківських установах.
Необхідність такого уточнення вимог зави про забезпечення позову від 16.12.2024 представник обґрунтував тим, що рішення апеляційного суду про повернення заяви про забезпечення позову до суду першої інстанції для продовження розгляду мотивоване відсутністю даних щодо наявного у ОСОБА_2 майна. Зважаючи на вказану позицію апеляційного суду ним вжито заходів щодо отримання відомостей щодо наявного у ОСОБА_2 майна та згідно отриманої інформації на ім'я останнього відсутнє зареєстроване рухоме та нерухоме майно. Отже, зважаючи на вказані обставини обраний ОСОБА_1 спосіб забезпечення позову в частині накладення арешту на усі банківські рахунки ОСОБА_2 є ефективним, оскільки арешти накладені на усі відкриті банківські рахунки та які будуть відкриті в майбутньому на ім'я ОСОБА_2 (в межах ціни позову) до ухвалення судового рішення у справі, а у разі задоволення позову до виконання судового рішення, є гарантією захисту прав та законних інтересів ОСОБА_1 за захистом яких він звернувся до суду. В підтвердження своєї позиції представник посилався на правові висновки Верховного Суду викладені в постанові від 17.10.2019 у справі №640/7285/19, постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, постанові Верховного Суду від 03.03.2023 у cправі №905/448/22.
З огляду на обґрунтування необхідності направлення матеріалів заяви про забезпечення позову до суду першої інстанції для продовження розгляду, що викладені в постанові Хмельницького апеляційного суду від 10.03.2025, суд хвалив розгляд заяви про забезпечення позову проводити з урахуванням уточнення вимог, що викладені в заяві представника позивача адвоката Волкова С.В. від 14.04.2025.
В судовому засіданні представник позивача адвокат Волков С.В. підтримав вимоги заяви про забезпечення позову в уточненій редакції, просив їх задовольнити. В обґрунтування необхідності забезпечити позов посилався на обставини викладені в заяві про забезпечення позову та заяві про уточнення вимог заяви про забезпечення позову. Також зазначив, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача на банківських рахунках в банківських установах є співмірним із заявленими позовними вимогами, не призведе до позбавлення його права власності на кошти, а лише обмежить можливість розпоряджатися ними. Вважає, що такий спосіб забезпечення позову буде ефективним способом захисту прав позивача і в подальшому забезпечить фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні просив задовольнити уточнені вимоги заяви про забезпечення позову.
Представник відповідача адвокат Кубрак О.О. в судовому засіданні та в поданих письмових запереченнях просив в задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовити. Зазначив, що ЦПК України не передбачає уточнення вимог заяви про забезпечення позову. Крім того, в підтвердження підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача не надано жодних доказів того, що невжиття таких заходів може якимось чином ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Не надано доказів, що відповідач вчиняє якісь дії з метою ухилитися від виконання можливого в майбутньому рішення суду про стягнення коштів, наприклад витрачає кошти чи реалізовує майно. Також позивачем не надано доказів укладення договору та передання відповідачу грошових коштів на суму 13800 доларів США, тому відсутні підстави для накладення арешту на грошові кошти останнього. Крім того, накладення арешту на кошти відповідача може призвести до невиправданого обмеження його майнових прав, оскільки повністю унеможливить користування грошовими коштами для забезпечення мінімальних побутових потреб.
Заслухавши позивача, представників сторін, вивчивши заяву про забезпечення позову, заяву про уточнення вимог та позовну заяву з доданими до неї матеріалами, суд прийшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що 16.12.2024 ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Волков С.В., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, в якому просить стягнути з відповідача на його користь 12562 долари США 72 центи за Договором про надання послуг з розмитнення, ремонту, пригону та передачі автомобіля №1 від 23.09.2024; 500 доларів США неустойки за невиконання строку розмитнення автомобіля; 500 доларів США неустойки за невиконання строків ремонту автомобіля; 500 доларів США неустойки за прострочення строку доставки автомобіля; 5904 долари США 48 центів пені за несвоєчасне повернення коштів, а всього: 19967,20 доларів США, що станом на 16.12.2024 еквівалентно, за курсом АТ КБ «ПриватБанк», 836625,68 грн., а також понесені судові витрати.
Отже, між сторонами виник спір майнового характеру з ціною позову в еквіваленті 836625,68 грн.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Способи забезпечення позову, які передбачені ч.1 ст.150 ЦПК України, залежать від характеру спірних правовідносин, позовних вимог та інших обставин конкретного спору, що зумовлюють необхідність забезпечення виконання судового рішення. Перелік таких способів не є вичерпним.
Відповідно до п.1 ч.1, ч.2 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст. 150 ЦПК України).
Згідно роз'яснень, які викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову має бути співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майновим наслідкам заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19))
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу..
Цивільне процесуальне законодавство не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 11 серпня 2022 року у справі № 522/1514/21.
Відповідно, позивач має право заявляти вимогу про забезпечення позову обравши спосіб, який на його думку, буде гарантувати виконання рішення суду винесеного на його користь.
Що стосується застосування такого виду забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти на банківських рахунках в банківських установах, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Верховний Суд у своїй постанові від 14.12.2023 в справі №б/н (провадження № 61-14128ав23) вказав, що суд поклав обов'язок на заявника вказати конкретні відкриті банківські рахунки боржника та зазначити конкретне майно. Такі висновки суду є помилковими та прийнятті з неправильним застосуванням частини першої статті 150 ЦПК України, оскільки суд помилково вважав, що арешт може бути накладено на конкретне, індивідуально визначене майно та грошові кошти, що належать відповідачу.
У постановах Верховного Суду від 02 серпня 2019 року в справі № 915/538/19 та від 06 листопада 2018 року в справі № 923/560/17 викладена правова позиція, що накладення арешту на грошові кошти відповідачів слід обмежувати розміром ціни позову та можливих судових витрат; суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру загальної суми позовних вимог та можливих судових витрат.
Сам лише факт відсутності вказаних позивачем відкритих банківських рахунків, майна боржника не є безумовною підставою для відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти в межах суми позову, що належить відповідачу, оскільки як передбачено частиною першою статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 14 січня 2021 року в справі № б/н (провадження № 61-16635ав20), від 28 вересня 2023 року в справі № б/н (провадження № 61-11439ав23).
Крім того, у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22 зазначено, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Отже, позивач довів існування між сторонами спору, наявність ухилення відповідача від виконання зобов'язання та існування обґрунтованих припущень, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.
Вид забезпечення позову, який, враховуючи уточнені вимоги, просить застосувати представник позивача, цілком відповідає заявленим позовним вимогам.
З огляду на викладене, враховуючи предмет та підстави позову, приймаючи до уваги, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача, що знаходяться на усіх його банківських рахунках в усіх банківських установах в межах суми позову, спрямований на ефективний захист та поновлення порушених прав і може забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову, суд прийшов до висновку, що заява про забезпечення позову в цій частині підлягає задоволенню.
В той же час, суд вважає, що уточнені вимоги заяви про забезпечення позову в частині накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на усіх банківських рахунках відповідача, які будуть відкриті в майбутньому, задоволенню не підлягають, оскільки носять абстрактний характер та не обмежені конкретними часовими рамками.
При цьому суд приймає до уваги той факт, що обраний вид забезпечення позову є тимчасовим обмеженням щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештовані грошові кошти фактично перебуватимуть у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ними.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.149 - 153, 261 ЦПК України, суддя,-
Заяву ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Волков Сергій Вікторович, про забезпечення позову - задовольнити частково.
Накласти арешт на грошові кошти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), що знаходяться на усіх його банківських рахунках в усіх банківських установах, в межах суми позову - 19967,20 доларів США, що станом на 16.12.2024 еквівалентно, за курсом АТ КБ «ПриватБанк», 836625,68 гривень, до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.
В задоволенні іншої частини вимог - відмовити.
Копію ухвали направити до відома та негайного виконання у Броварський відділ державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та підлягає негайному виконанню.
Строк пред'явлення ухвали до виконання три роки.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Реквізити сторін:
Позивач (стягувач): ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Відповідач (боржник): ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .
Суддя О.В. Сопронюк