Справа № 127/4599/25
Головуючий у 1-й інстанції: Михайленко А.В.
Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.
17 квітня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Курка О. П. Боровицького О. А.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Вінницькій області на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Вінницькій області про адміністративне правопорушення,
у лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до Управління патрульної поліції у Вінницькій області про скасування постанови серії ЕНА № 3978294 від 31.01.2025 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП, та постанови серії ЕНА № 4005787 від 04.02.2025 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 27.02.2025 позов задоволено повністю.
Постанови винесені інспектором 1 взводу 4 роти 1 батальйону УПП у Вінницькій області лейтенантом поліції Яремчуком А.В. серії ЕНА №3978294 від 31.01.2025 та серії ЕНА № 4005787 від 04.02.2025 скасовано, а провадження у справах закрито.
Стягнуто з Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений за подання позовної заяви судовий збір у сумі 1211, 20 грн.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 31.01.2025 інспектором Управління патрульної поліції у Вінницькій області Яремчуком А.В. було притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення вимог ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. В обґрунтування постанови зазначено, що 31.01.2025 о 18 год. 21 хв. у м. Вінниця, по вул. Пирогова 111 водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом, не пред'явила на вимогу поліцейського посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно- правової відповідальності.
Крім того, 04.02.2025 інспектором Управління патрульної поліції у Вінницькій області Яремчуком А.В. притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення вимог ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. В обґрунтування постанови зазначено, що 31.01.2025 о 17 год. 48 хв. у м. Вінниця, по вул. Зодчих 28 А водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом не надала перевагу пішоходу, котрий здійснював перехід проїзної частини дороги через нерегульований пішохідний перехід, чим порушила п. 18.2. ПДР України.
Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.
Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам.
Відповідно до п.п. 18.2 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.2001 року № 1306 (далі ПДР України) на регульованих пішохідних переходах і перехрестях при сигналі світлофора чи регулювальника, що дозволяє рух транспортним засобам, водій повинен дати дорогу пішоходам, які закінчують перехід проїзної частини відповідного напрямку руху і для яких може бути створена перешкода чи небезпека.
Положеннями ч. 1 ст. 122 КУпАП визначено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 першочергово було зупинено за порушення ПДР України, а саме ненадання переваги в русі пішоходу.
Відповідачем надано суду відеозаписи, в тому числі із відеореєстратора патрульного автомобіля, яким зареєстровано проїзд автомобіля BMW X5 д.н.з. НОМЕР_1 через пішохідний перехід.
Вказаним відеозаписом чітко зафіксовано, як автомобіль наблизився до пішохідного переходу та в цей момент на пішохідному переході з'явився пішохід.
Колегія суддів враховує, що через кілька секунд після появи пішохода автомобіль позивача уже проїжджав пішохідний перехід, тобто автомобіль в момент виходу на дорогу пішохода знаходився перед дорожньою розміткою пішохідного переходу, тому пішохід не був у зоні видимості проїжджаючого автомобіля. При цьому позивач рухався у крайній лівій смузі дороги у темну пору доби.
Відтак позивач безперешкодно продовжував рух дорогою проїжджаючи дорожній перехід.
Крім того суд звертає увагу відповідача на те, що пунктом 4.14 ПДР пішоходам забороняється:
а) виходити на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху;
б) раптово виходити, вибігати на проїзну частину, в тому числі на пішохідний перехід.
За даних обставин відповідачем не враховано дій пішохода в цій ситуації, вчинених з порушенням вказаного п. 4.14 ПДР.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КУпАП за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Таким чином колегія суддів дійшла висновку, що згідно наданих відповідачем доказів, факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а саме не надання переваги пішоходу, котрий здійснював перехід проїзної частини дороги через нерегульований пішохідний перехід, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП - відсутній, а тому постанова серії ЕНА № 4005787 від 04.02.2025 підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП - закриттю.
Стосовно непред'явлення позивачем документів на вимогу поліцейського суд зазначає наступне.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Частиною 3 вказаної статті встановлено, що поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Відповідно до пункту 2.1 ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі:
а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії;
б) реєстраційний документ на транспортний засіб...
ґ) чинний страховий поліс (договір) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в Єдиній централізованій базі даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або страховий сертифікат «Зелена картка» (на електронному або паперовому носії), виданий іноземним страховиком відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка».
Пунктом 2.4 ПДР визначено, що на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також, зокрема, пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Вказані положення узгоджуються з приписами абзацу другого частини другої статті 16 Закону України «Про дорожній рух».
Відповідно до частини першої статті 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно наданих відеодоказів, працівник поліції вважаючи, що позивачем здійснено порушення Правил дорожнього руху зупинив транспортний засіб позивача, проінформував водія про причину зупинки, роз'яснив права та обов'язки та надав можливість скористуватися правовою допомогою.
Проте позивач відмовилася пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.ПДР, що є порушенням вимог Правил дорожнього руху відповідальність за яке встановлена ч. 1 ст. 126 КУпАП.
При цьому як на підставу непред'явлення документів позивач посилається на постанову Верховного Суду від 15.03.2019 по справі № 686/11314/17. Однак правовідносини, які були предметом розгляду у вказаній справі виникли у 2017 році. Натомість, на момент вчинення позивачем адміністративного правопорушення обов'язок водія пред'явити на вимогу поліцейського документи встановлений Правилами дорожнього руху та Законом України «Про національну поліцію».
До того ж правовідносини у цій справи та у справі № 686/11314/17 різняться тим, що у спірних правовідносинах поліцейський склав постанову за ч. 1 ст. 122 КУпАП, тоді як у справі на яку посилається позивач водій притягався до відповідальності виключно за ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Відтак висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15.03.2019 по справі № 686/11314/17 не можуть застосовуватись до спірних правовідносин.
Таким чином колегія суддів дійшла висновку про правомірність постанови серії ЕНА № 3978294 від 31.01.2025 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Крім того колегія суддів зазначає, що твердження позивача про непред'явлення відеозапису працівником поліції на місці події та в подальшому пред'явлення такого відеозапису в управлінні поліції на мобільному телефоні жодним чином не вливає на суть спору та не спростовує встановлених судом обставин справи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню з постановленням нової постанови.
У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Вінницькій області задовольнити частково.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 лютого 2025 року скасувати та прийняти нову постанову.
Позов задовольнити частково.
Постанову серії ЕНА № 4005787 від 04 лютого 2025 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП - скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП - закрити.
В скасуванні постанови серії ЕНА №3978294 від 31 січня 2025 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 126 КУпАП - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття і не може бути оскаржена відповідно до частини 3 статті 272 КАС України.
Головуючий Ватаманюк Р.В.
Судді Курко О. П. Боровицький О. А.