Справа № 120/15780/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Яремчук К.О.
Суддя-доповідач - Сушко О.О.
17 квітня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сушка О.О.
суддів: Мацького Є.М. Залімського І. Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову, що подана до подання позовної заяви,
позивач звернувся до суду з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, у якій заявник просив суд забезпечити майбутній адміністративний позов шляхом заборони відповідачу вчиняти всі дії щодо його мобілізації до набрання судового рішення законної сили.
Відповідно до ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року у задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу та задоволити заяву про забезпечення позову.
Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що передумовою звернення до суду із заявою про забезпечення позову слугувала відмова ІНФОРМАЦІЯ_1 у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову за мобілізацією.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що обставин існування небезпеки порушення прав позивача або очевидної протиправності рішення відповідача, обґрунтованих відповідними доказами, позивачем не зазначено та судом не встановлено.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, частиною другою статті 17 Закону України "Про оборону України" встановлено, що громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством.
Положеннями ч. 3 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" передбачено, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
В силу пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
З 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено режим воєнного стану, який триває і дотепер.
Таким чином, виконання громадянами України, придатними до військової служби, в період дії воєнного стану свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни як і дії відповідних державних органів щодо забезпечення виконання відповідних завдань урегульовано законом, а тому за загальним правилом не вважається безпідставними.
Як на вагому обставину необхідності вжиття заходів забезпечення позову заявник посилається на те, що рішення органу військового управління про відмову в наданні йому відстрочки від призову під час мобілізації, на його переконання, є протиправним.
Проте, на даному етапі суд позбавлений можливості встановити наявність ознак протиправності оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, оскільки встановлення ознак його протиправності є фактично вирішенням адміністративного спору по суті, що є неприпустимим на цій стадії судового процесу.
Сам факт прийняття суб'єктом владних повноважень (відповідачем) рішення чи вчинення дій, які, на думку заявника, порушують його права та інтереси, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення чи дії є очевидно протиправними і що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання майбутнього рішення суду, адже факт порушення прав та інтересів особи (позивача) підлягає доведенню.
Безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на осіб, на яких вони поширюються. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно.
Згідно статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є вкрай вагомими підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі, оскільки, як вже наголошувалося вище, такі обставини підлягають встановленню та доведенню в процесі розгляду справи по суті.
Як на іншу обставину необхідності вжиття заходів забезпечення позову заявник посилається на те, що можлива мобілізація може призвести до порушення прав його батька на догляд та піклування, а також на нормальні умови життєдіяльності та позбавити заявника обов'язку по догляду за батьком. Більше того, заявник вважає, що у разі задоволення позовних вимог його мобілізація може ускладнити виконання рішення суду або зробити його неможливим.
Однак, такі доводи заявника не можуть визнаватись достатніми для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки такі передбачають можливість/ймовірність їх настання у майбутньому, тобто ґрунтуються тільки на припущеннях.
Слід зазначити, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження тієї обставини, що відповідач вживає заходів, спрямованих на його мобілізацію, що додатково свідчить про необґрунтований та передчасний характер поданої заяви.
Право особи на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації визначено статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та реалізовується в затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Пунктом 63 згаданого Порядку передбачено, що військовозобов'язані, які звернулися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки з заявою про надання відстрочки, до прийняття рішення відповідною комісією не направляються для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
У разі ухвалення комісією рішення про відмову у наданні відстрочки військовозобов'язаний, який підлягає призову на військову службу під час мобілізації, направляється на медичний огляд для визначення придатності до військової служби.
Отже, факт прийняття комісією рішення про відмову в наданні відстрочки сам по собі не зумовлює призову особи на військову службу під час мобілізації на особливий період і цьому обов'язково передує направлення військовозобов'язаного на медичний огляд для визначення ступеню його придатності до військової служби.
Проте доказів направлення позивача на медичний огляд до військово-лікарської комісії подані матеріали не містять.
Таким чином, судом не встановлено достатніх підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може спричинити незворотні зміни у правовому становищі позивача, а ймовірність існування ризику, у зв'язку з яким і мали б, на його думку, вживатися заходи забезпечення позову, не підтверджується належними й допустимими доказами.
Наведені заявником обставини свідчать про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому заяву про забезпечення позову слід залишити без задоволення.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сушко О.О.
Судді Мацький Є.М. Залімський І. Г.