Справа № 120/15056/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Маслоід О.С.
Суддя-доповідач - Сушко О.О.
17 квітня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сушка О.О.
суддів: Мацького Є.М. Залімського І. Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
позивач звернувся до суду з позовом до Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо залучення позивача до завдань пов'язаних з участю в бойових діях при забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України без навчання;
- зобов'язати відповідача встановити, нарахувати та виплатити позивачеві моральну шкоду в розмір 800 000 грн.
Відповідно до ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року позовну заяву разом з доданими до неї матеріалами повернуто особі, яка її подала.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням ветерана війни - учасника бойових лій серії НОМЕР_1 видане 05.11.2018 року. З 01.10.2020 позивач проходив службу в Національній поліції У країни.
Наказом відповідача від 28.08.2024 №1251 о/с позивача звільнено зі служби в поліції за власним бажанням.
Кінцевим строком звернення до суду з цим позовом був вересень 2024 року, водночас позивач звернувся до суду 11.11.2024.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року позовну заяву залишено без руху.
На виконання вимог ухвали, позивач звернувся до суду із заявою про поновлення строку звернення до суду, у якій зазначив, що на день звільнення зі служби (30.08.2024) ним не було отримано всіх необхідних документів для вирішення спору, однак відповідні документи отримано ним 14.10.2024. Відтак протягом одного місяця після отримання зазначених доказів (тобто в межах строку, визначеного ч. 5 ст. 122 КАС України) позивач 11.11.2024 звернувся до суду з цим позовом.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції вважав, що позивач пропустила строк звернення до адміністративного суду із відповідними позовними вимогами без поважних причин.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, згідно ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Інститут строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою спонукання учасників адміністративного судочинства до своєчасного вчинення ними процесуальних дій. Регламентування строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Крім цього, строки звернення до суду із адміністративним позовом обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними.
Частиною 2 ст. 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Перебіг строку для звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не може визнаватися поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Стосовно відліку строку звернення із адміністративним позовом, суд зазначає, що порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен дізнатися», що містяться в ч. 2 ст. 122 КАС України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку позивача знати про стан своїх прав. При цьому, суд з'ясовує момент, коли позивач фактично дізнався або мав реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (заподіяння збитків).
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 року № 340/1019/19).
Положеннями ч. 5 ст. 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
В даному випадку відсутня триваюча бездіяльність, адже як встановлено з матеріалів позовної заяви позивач з липня 2023 року по серпень 2024 року відряджався до Донецької та Луганської областей з метою виконання бойових завдань, заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України.
Як встановлено з матеріалів справи, наказом відповідача від 28.08.2024 №1251 о/с позивача звільнено зі служби в поліції за власним бажанням.
Таким чином, відсутнє безперервне невиконання суб'єктом владних повноважень певного зобов'язання, яке триває на момент звернення до суду.
Отже, оскаржувана бездіяльність допущена відповідачем з липня 2023 року по серпень 2024 року, а тому саме в цей період позивач знав про ймовірне порушення свої прав.
Кінцевим строком звернення до суду з цим позовом був вересень 2024, водночас позивач звернувся до суду 11.11.2024.
Поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Маючи намір добросовісної реалізації належного позивачу права на судове оскарження дій/бездіяльності суб'єкта владних повноважень, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом, як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Слід зауважити, що позивач не був позбавлений можливості вчиняти дії щодо збирання доказів з метою звернення до суду з моменту допущення відповідачем оскаржуваної бездіяльності.
Крім того, позивач має право подавати докази не лише на момент звернення до суду, але й протягом усього процесу в межах строків, установлених судом, а також наділений правом заявляти клопотання про витребування доказів.
Необхідність збирання доказів не може бути визнано поважною причиною пропуску строку звернення до суду, адже не є об'єктивною перешкодою для подання позову, у визначений КАС України, строк.
Таким чином, відсутні причини пропуску строку звернення до суду, які суд може вважати поважними, також відсутні належні та допустимі докази щодо цього.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сушко О.О.
Судді Мацький Є.М. Залімський І. Г.