Справа № 560/5262/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гнап Д.Д.
Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.
01 квітня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Смілянця Е. С. Драчук Т. О. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Біла О.О.,
позивача: ОСОБА_1 ,
представника відповідача: Ткачук Н.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому проси:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 07.02.2024 року №0021472405, 0021452405, 0021502405, 0021532405, 0021512405 про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафних санкцій в розмірі 1426759,27 грн.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.04.2024 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Апеляційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що Податковим кодексом України на контролюючий орган покладено обов'язок доведення вини, без виконання якого, особу не можливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого необхідною умовою є наявність вини, а працівниками Головного управління ДПС доказування вини позивача здійснено не було. Зазначає, що при ухвалені рішення судом першої інстанції вказаних доводів позивача враховано не було. Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було враховано граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій. Нарахування штрафних санкцій саме за період з 2017 по 2019 роки є неправомірними, у зв'язку з порушенням відповідачем граничних строків.
В судовому засіданні позивач підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Представник відповідача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до ч.1 ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, посадовими особами ГУ ДПС України Хмельницькій області проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , за результатами якої складено Акт №14662/22-01-24-05/ НОМЕР_1 від 18.12.2023.
Документальною плановою виїзною перевіркою встановлено ряд порушень, зокрема, які є предметом оскарження:
1. пп.«ж» пп.14.1.54. п.14.1 ст.14, п.177.2, пп.177.3.1 п.177.3, пп.177.4.1, пп.177.4.2, пп.177.4.3, пп.177.4.4, пп.177.4.5 п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України (далі ПК України), в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2017 р. по 31.12.2022 р. всього в сумі 195768,75 грн, в тому числі заниження у 2017 році в сумі 8399,42 грн, у 2018 році в сумі 79517,76 грн, у 2019 році в сумі 88473,02 грн, у 2020 році в сумі 5062,97 грн, в 2021 році в сумі 3504,05 грн в 2022 році в сумі 10811,53 грн;
2. пп.168.1.4 п.168.1 ст.168, абз.«а» п.176.2 ст.176 ПК України ФОП ОСОБА_1 несвоєчасно перераховано до відповідного бюджету нараховані суми податку на доходи фізичних осіб з виплачених та/або нарахованих доходів у вигляді заробітної плати найманим працівникам;
3. п. 161 Підрозділу 10 «Інші перехідні положення», пп.162.1.1 п.162.1 ст.162, пп.163.1.2 п.163.1 ст.163 ПК України, в результаті чого занижено військовий збір за період з 01.01.2017 р. по 31.12.2022 р. всього в сумі 16314,05 грн, в т.ч. в 2017 році - 699,95 грн, в 2018 році - 6626,48 грн, в 2019 році - 7372,75 грн, в 2020 році - 421,91 грн, в 2021 році - 292,00 грн, в 2022 році в сумі 900,96 грн;
4. п.180.1 ст.180, п.181.1 ст.181, п. 185.1. ст. 185, п.187.1 ст.187, п. 188.1. ст. 188 ПК України в результаті чого занижений ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету в загальній сумі 908907 грн, в т.ч. занижено у вересні 2018 року в сумі 14907 грн, жовтні 2018 року в сумі 25202,96 грн, листопаді 2018 року в сумі 26214,49 грн, грудні 2018 року в сумі 21317 грн, січні 2019 року в сумі 21623 грн, лютому 2019 року в сумі 22601 грн, березні 2019 року в сумі 19494 грн, квітні 2019 року в сумі 24763 грн, травні 2019 року в сумі 19377 грн, червні 2019 року в сумі 20247 грн, липні 2019 року в сумі 27809 грн, серпні 2019 року в сумі 22344 грн, вересні 2019 року в сумі 21918 грн, жовтні 2019 року в сумі 24318 грн, листопаді 2019 року в сумі 25212 грн, грудні 2019 року в сумі 21744 грн, січні 2020 року в сумі 24083 грн, лютому 2020 року в сумі 19940 грн, березні 2020 року в сумі 21734 грн, квітні 2020 року в сумі 18673 грн, травні 2020 року в сумі 21758 грн, червні 2020 року в сумі 19863 грн, липні 2020 року в сумі 26776 грн, серпні 2020 року в сумі 27903 грн, вересні 2020 року в сумі 20282 грн, жовтні 2020 року в сумі 23211 грн, листопаді 2020 року в сумі 20399 грн, грудні 2020 року в сумі 22956 грн, січні 2021 року в сумі 19410 грн, лютому 2021 року в сумі 25419 грн, березні 2021 року в сумі 18302 грн, квітні 2021 року в сумі 22772 грн, травні 2021 року в сумі 19824 грн, червні 2021 року в сумі 20411 грн, липні 2021 року в сумі 23248 року, серпні 2021 року в сумі 13506 грн, вересні 2021 року в сумі 11564 грн, жовтні 2021 року в сумі 14922 грн, листопаді 2021 року в сумі 10811 грн, грудні 2021 року в сумі 11912 грн, січні 2022 року в сумі 6195 грн, лютому 2022 року в сумі 2715 грн, березні 2022 року в сумі 1519 грн, квітні 2022 року в сумі 2640 грн, травні 2022 року в сумі 3234 грн, червні 2022 року в сумі 3348 грн, липні 2022 року в сумі 5935 грн, серпні 2022 року в сумі 7530 грн, вересні 2022 року в сумі 8517 грн, жовтні 2022 року в сумі 10879 грн, листопаді 2022 року в сумі 9678 грн, грудні 2022 року в сумі 7947 грн;
5. пп.213.1.9 п.213.1 ст.213, пп.214.1.4 п.214.1 ст.214, пп.215.3.10 п.215.3. ст.215 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VІ (із змінами та доповненнями) в результаті чого за період з 01.01.2017 по 31.12.2022 занижено акцизний податок всього в сумі 163187 грн, в тому числі заниження за січень 2017 в сумі 137 грн, лютий 2017 в сумі 197 грн, березень 2017 в сумі 487 грн, квітень 2017 в сумі 432 грн, травень 2017 в сумі 431 грн, червень 2017 в сумі 345 грн, липень 2017 в сумі 840 грн, серпень 2017 в сумі 653 грн, вересень 2017 в сумі 559 грн, жовтень 2017 в сумі 658 грн, листопад 2017 в сумі 721 грн, грудень 2017 в сумі 2990 грн, січень 2018 в сумі 3668 грн, лютий 2018 в сумі 2637 грн, березень 2018 в сумі 2956 грн, квітень 2018 в сумі 2681 грн, травень 2018 в сумі 3769 грн, червень 2018 в сумі 3619 грн, липень 2018 в сумі 3592 грн, серпень 2018 в сумі 3850 грн, вересень 2018 в сумі 4110 грн, жовтень 2018 в сумі 4202 грн, листопад 2018 в сумі 4845 грн, грудень 2018 в сумі 5212 грн, січень 2019 в сумі 3190 грн, лютий 2019 в сумі 3322 грн, березень 2019 в сумі 3220 грн, квітень 2019 в сумі 4145 грн, травень 2019 в сумі 4239 грн, червень 2019 в сумі 3721 грн, липень 2019 в сумі 3056 грн, серпень 2019 в сумі 1386 грн, вересень 2019 в сумі 1553 грн, жовтень 2019 в сумі 3512 грн, листопад 2019 в сумі 4322 грн, грудень 2019 в сумі 2992 грн, січень 2020 в сумі 3231 грн, лютий 2020 в сумі 3298 грн, березень 2020 в сумі 3330 грн, квітень 2020 в сумі 2886 грн, травень 2020 в сумі 3275 грн, червень 2020 в сумі 2989 грн, липень 2020 в сумі 4145 грн, серпень 2020 в сумі 4725 грн, вересень 2020 в сумі 3453 грн, жовтень 2020 в сумі 4083 грн, листопад 2020 в сумі 3044 грн, грудень 2020 в сумі 3881 грн, січень 2021 в сумі 2451 грн, лютий 2021 в сумі 3374 грн, березень 2021 в сумі 2987 грн, квітень 2021 в сумі 3892 грн, травень 2021 в сумі 3105 грн, червень 2021 в сумі 3557 грн, липень 2021 в сумі 2504 грн, серпень 2021 в сумі 1200 грн, вересень 2021 в сумі 846 грн, жовтень 2021 в сумі 1041 грн, листопад 2021 в сумі 671 грн, грудень 2021 в сумі 626 грн, січень 2022 в сумі 493 грн, лютий 2022 в сумі 101 грн, березень 2022 в сумі 418 грн, квітень 2022 в сумі 92 грн, травень 2022 в сумі 580 грн, червень 2022 в сумі 571 грн, липень 2022 в сумі 23 грн, жовтень 2022 в сумі 46 грн, листопад 2022 в сумі 59 грн, грудень 2022 в сумі 32 грн та завищення за серпень 2022 в сумі 57 грн, вересень 2022 в сумі 14 грн.
За результатами встановлених порушень ГУ ДПС України у Хмельницькій області прийняло податкові повідомлення-рішення від 07.02.2024 форми "Р" № 0021472405, від 07.02.2024 форми "Р" № 0021452405, від 07.02.2024 форми "Р" №0021502405, від 07.02.2024 форми "Д" №0021532405, від 07.02.2024 форми "Р" №0021512405.
Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведена правомірність своїх дій та оскаржуваних рішень, відповідач діяв у спосіб визначений законом та у межах наданих законом повноважень, а тому підстави для задоволення позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - відсутні.
Колегія суддів, погоджується з правовою позицією суду першої інстанції та, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги та висновкам суду першої інстанції, в призмі приписів ст. 308 КАС України, виходить з наступного.
Частиною 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст. 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регламентовано приписами ПК.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно із пп."ж" пп. 14.1.54 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України) дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.
Відповідно до п.164.1 ст. 164 ПК України базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.
Згідно із п.177.1 ст. 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Відповідно до п.177.2 ст. 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Згідно із п.177.3.1 п.177.3 ст.177 ПК України не включаються до доходу фізичної особи - підприємця суми акцизного податку з реалізованих суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
Відповідно до п.177.4 ст.177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:
- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат (пп.177.4.1 п.177.4 ст. 177 ПКУ);
- витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);
- обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством (пп.177.4.2 п.177.4 ст. 177 ПКУ);
- суми податків, зборів, пов'язаних з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з об'єктів житлової нерухомості); суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, роялті на користь правовласників, як винагорода за використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав чи як відрахування на користь правовласників на підставі договорів, укладених таким платником податку з організаціями колективного управління відповідно до Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, пов'язаних з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця (пп.177.4.1 п.177.4 ст. 177 ПКУ).
Інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (пп.177.4.4 п.177.4 ст. 177 ПКУ).
Згідно із п.44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до пп.177.4.5 п.177.4 ст. 177 ПК України не включаються до складу витрат підприємця документально не підтверджені витрати.
Щодо правомірності прийнятих податкових повідомлень - рішень від 07.02.2024 за №0021512405 та №0021472405, суд зазначає наступне.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 здійснював діяльність з реалізації алкогольних та тютюнових виробів та продуктів харчування.
Сума загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження діяльності у період з 01.01.2017 по 31.12.2022 задекларована ФОП ОСОБА_1 становить 5875987,19 грн, в тому числі в 2017 - 538803,23 грн, 2018 - 887354,00 грн, 2019 - 899499,36 грн, в 2020 - 1398354,60 грн, в 2021 - 1489448,00 грн, в 2022 - 662528,00 грн.
Встановлено, що згідно банківських виписок, книги обліку доходів і витрат, Z-звітів, книг обліку розрахункових операцій, ФОП ОСОБА_1 реалізовано продукції за перевіряємий період всього в сумі 6362016,29 грн (без урахування акцизного податку), в тому числі у 2017 в сумі 550581,01 грн (без урахування акцизного податку), 2018 в сумі 1269838,44 грн. (без урахування акцизного податку), 2019 в сумі 1357239,67 грн (без урахування акцизного податку), у 2020 в сумі 1337892,58 грн (без урахування акцизного податку), у 2021 в сумі 1060498,87 грн (без урахування акцизного податку), у 2022 в сумі 785965,72 грн (без урахування акцизного податку).
Крім того, у період з 01.01.2017 по 31.12.2022 занижено загальний оподатковуваний дохід всього в сумі 957440,38 грн, в тому числі занижено у 2017 в сумі 11777,78 грн, у 2018 в сумі 382484,44 грн, у 2019 в сумі 457740,44 грн, у 2022 в сумі 123437,72 грн в результаті включення в неповному обсязі суми доходів отриманих з вартості реалізованих товарів.
Факт порушення підтверджується банківськими виписками, Z-звітами, книгою обліку доходів і витрат, книгами обліку розрахункових операцій, відомості баз даних ДПС України - почекові виторги РРО.
Також, у період з 01.01.2017 по 31.12.2022 завищено загальний оподатковуваний дохід всього в сумі 489411,15 грн, в тому числі завищено: - у 2020 в сумі 60462,02 грн, в результаті віднесення до складу загального оподатковуваного доходу сум акцизного подату з реалізованих в роздріб підакцизних товарів в розмірі 60462,02 грн; - у 2021 в сумі 428949,13 грн, в результаті включення до складу доходу вартості товарів, які повернені згідно чеків №1368 від 16.02.2021 в сумі 192000 грн, №1366 від 16.02.2021 в сумі 192000 грн, №5305 від 16.02.2021 в сумі 505 грн та віднесення до складу загального оподатковуваного доходу сум акцизного податку з реалізованих в роздріб підакцизних товарів в сумі 44444,13 грн.
Враховуючи вищевикладне, ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 по 31.12.2022 занижено загальний оподатковуваний дохід всього в сумі 486029,23 грн, в тому числі занижено у 2017 в сумі 11777,78 грн, у 2018 в сумі 382484,44 грн, у 2019 в сумі 457740,44 грн, у 2022 в сумі 123437,72 грн та завищено у 2020 в сумі 60462,02 грн, у 2021 в сумі 428949,13 грн в результаті включення в неповному обсязі суми доходів отриманих з вартості реалізованих товарів, включення до складу доходу вартості товарів, які повернені та віднесення до складу загального оподатковуваного доходу сум акцизного податку з реалізованих в роздріб підакцизних товарів.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, ФОП ОСОБА_1 мав право до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, віднести витрати на придбання ТМЦ всього в сумі 2765648,35 грн, в тому числі у 2017 році в сумі 128928,94 грн, у 2018 році в сумі 404482,00 грн, у 2019 році в сумі 449850,40 грн, у 2020 році в сумі 922684,54 грн, у 2021 році в сумі 575361,47 грн, у 2022 в сумі 284341,00 грн; витрати по оплаті праці всього в сумі 1651739,18 грн, в тому числі у 2017 році в сумі 264862,66 грн, у 2018 році в сумі 255962,75 грн, у 2019 році в сумі 288193,97 грн, у 2020 році в сумі 281818,39 грн, у 2021 році в сумі 278268,91 грн, у 2022 в сумі 282633,50 грн; інших витрат (послуги обслуговування РРО, плата за ліцензії, комунальні послуги, сплата ЄСВ, плата за сервітут) в розмірі 688705,65 грн, в тому числі у 2017 році в сумі 71725,99 грн, у 2018 році в сумі 122952,33 грн, у 2019 році в сумі 94691,54 грн, у 2020 році в сумі 83584,05 грн, у 2021 році в сумі 167423,55 грн, у 2022 в сумі 148328,19 грн.
Однак, перевіркою на підставі наданих документів (банківські виписки, податкові накладні, видаткові накладні, книга обліку доходів і витрат, денних Z-звітів, періодичних скорочених звітів РРО,) встановлено, що ФОП ОСОБА_1 до складу вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних із здійсненням діяльності, відображених у гр.5 додатку Ф2 до податкової декларації про майновий стан і доходи, включено вартість витрат на придбання товарів, які документально не підтверджено всього в сумі 551856,60 грн, в тому числі у 2020 році в сумі 62027,06 грн, у 2021 році в сумі 489829,53 грн.
Згідно звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них, та відомостей нарахування та виплати заробітної плати ФОП ОСОБА_1 завищено витрати на оплату праці всього в сумі 384471,71 грн в тому числі завищено у 2017 році в сумі 106611,63 грн, у 2018 році в сумі 107391,25 грн, у 2019 році в сумі 42481,63 грн, у 2020 році в сумі 45246,61 грн, у 2021 році в сумі 43460,09 грн, у 2022 році в сумі 39280,50 грн, в результаті віднесення сум доходів найманим працівникам, які фактично не нараховані та не сплачені у звітному періоді.
Крім того, за результатами перевірки на підставі наданих первинних документів (банківські виписки, видаткові накладні, денних Z-звітів, періодичних скорочених звітів РРО,) встановлено, що ФОП ОСОБА_1 до складу вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних із здійсненням діяльності, відображених у гр.7 додатку Ф2 до податкової декларації про майновий стан і доходи, не в повному обсязі включено витрати з вартості комунальних послуг, плати за ліцензії, плата за сервітут, плата з сум ЄСВ за себе всього в сумі 334753,29 грн, в тому числі у 2017 році в сумі 71725,99 грн, у 2018 році в сумі 48110,33 грн, у 2019 році в сумі 8705,18 грн, у 2020 році в сумі 18684,05 грн, у 2021 році в сумі 84873,55 грн, у 2022 в сумі 102654,19 грн. Також, встановлено завищення ФОП ОСОБА_1 вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних із здійсненням діяльності в сумі 601575,01 грн, в т.ч. завищення в 2017 році в сумі 34885,64 грн, у 2018 році в сумі 59280,92 грн, у 2019 році в сумі 33776,45 грн, в 2020 році в сумі 88589,62 грн, в 2021 році в сумі 448416,07 грн та заниження в 2022 році в сумі 63373,69 грн.
Перевіркою правильності визначення суми чистого оподатковуваного доходу, відображеного в додатку Ф2 до податкових декларацій про майновий стан і доходи, встановлено його заниження в сумі 1087604,19 грн, в т.ч. в 2017 році в сумі 46663,42 грн, в 2018 році - 441765,36 грн, в 2019 році - 491516,76 грн, в 2020 році - 28127,60 грн, в 2021 році - 19466,94 грн, в 2022 році - 60064,03 грн.
Також, перевіркою правильності проведення остаточного розрахунку податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету на порушення пп.«ж» пп.14.1.54. п.14.1 ст.14, п.177.2, пп.177.3.1 п.177.3, пп.177.4.1, пп.177.4.2, пп.177.4.3, пп.177.4.4, пп.177.4.5 п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України за період з 01.01.2017 по 31.12.2022, встановлено заниження всього в сумі 195768,75 грн, в тому числі заниження у 2017 році в сумі 8399,42 грн, у 2018 році в сумі 79517,76 грн, у 2019 році в сумі 88473,02 грн, у 2020 році в сумі 5062,97 грн, в 2021 році в сумі 3504,05 грн в 2022 році в сумі 10811,53 грн.
На порушення п. 161 Підрозділу 10 «Інші перехідні положення», пп.162.1.1 п.162.1 ст.162, пп.163.1.2 п.163.1 ст.163 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_1 занижено податкові зобов'язання з військового збору в сумі 16314,05 грн, в т.ч. в 2017 році - 699,95грн, в 2018 році - 6626,48 грн, в 2019 році - 7372,75 грн, в 2020 році - 421,91 грн, в 2021 році - 292,00 грн, в 2022 році в сумі 900,96 грн.
Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що податкові повідомлення - рішення від 07.02.2024 за №0021512405 та №0021472405, прийняті правомірно.
Щодо правомірності прийнятого податкового повідомлення - рішення від 07.02.2024 за №0021502405, суд зазначає таке.
ФОП ОСОБА_1 у звітних періодах з 01.01.2017 по 31.12.2022 платником ПДВ не реєструвався та перебував на загальній системі оподаткування.
Відповідно до п.180.1 ст. 180 Податкового кодексу України (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України) для цілей оподаткування платником податку є:
1) будь-яка особа, яка провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;
2) будь-яка особа, яка зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.
Згідно із п.181.1 ст. 181 ПК України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі операцій з постачання товарів/послуг з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі (зокрема, але не виключно шляхом встановлення спеціального застосунку або додатку на смартфонах, планшетах чи інших цифрових пристроях), нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.
Статтею 183 ПКУ передбачено, що будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.
У разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.
Будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.
Відповідно до п.185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Згідно із п.187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.
Згідно із п.188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення; електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.
Відповідно до п.193.1 ст. 193 ПК України ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: а) 20 відсотків.
Згідно із п.202.1 ст. 202 ПК України звітним (податковим) періодом є один календарний місяць з урахуванням таких особливостей:
а) якщо особа реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, першим звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця;
б) якщо податкова реєстрація особи анулюється в інший день, ніж останній день календарного місяця, то останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.
ФОП ОСОБА_1 у період, який перевірявся, отримував доходи в готівковій та безготівковій формі на загальну суму 6362016,42 грн. (без урахування акцизного податку), в тому числі за 2017 рік - 550581,01 грн, за 2018 рік - 1269838,44 грн, за 2019 рік - 1357239,67 грн, за 2020 рік - 1337892,58 грн, за 2021 рік - 1060498,87 грн, за 2022 рік - 785965,72 грн.
У період з вересня 2017 року по серпень 2018 року ФОП ОСОБА_1 отримав дохід в сумі 1020974,60 грн, що перевищує 1000000,00 грн.
Оскільки, ФОП ОСОБА_1 у період з вересня 2017 року по серпень 2018 року отримано доходи, розмір яких за останні 12 календарних місяців перевищував 1000000 грн, тому згідно п.181.1 ст.181 Податкового кодексу України та відповідно до порядку, встановленого п.183.2 ст.183 Податкового кодексу, зобов'язаний був до 10.09.2018 подати заяву та зареєструватись платником ПДВ. Однак, в порушення вимог п.183.2 ст.183 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_1 заява до податкового органу за місцем обліку в термін до 10.09.2018 не подана.
Також, сума податкового зобов'язання по ПДВ за період з 11.09.2018 по 31.12.2022, фізичною особою - підприємцем не визначена, так як ФОП ОСОБА_1 не реєструвався платником ПДВ та не подавав податкові декларації з ПДВ.
Крім того, перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань за період з 11.09.2018 по 31.12.2022 встановлено їх заниження всього у сумі 908907 грн. Згідно виписок банку та відомостями баз даних ДПС України в частині почекових виторгів РРО ФОП ОСОБА_1 за період з 11.09.2018 по 31.12.2022 отримано доходи у сумі 4979808,79 грн. (без урахування акцизного податку).
А тому, на порушення вимог ПК України ФОП ОСОБА_1 занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 908907 грн.
Щодо правомірності прийнятого податкового повідомлення - рішення від 07.02.2024 за №0021452405, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.112.1 ст. 112 Податкового кодексу України (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України) особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Перелік обставин, що звільняють платника від відповідальності наведений в п.112.8 ст.112 ПК України. Перелік обставин, що пом'якшують відповідальність за вчинення правопорушення наведений в ст. 112 прим.1 ПК України.
Згідно із п.223.2 ст. 223 ПК України платники податку, визначені пунктом 212.1 статті 212 цього Кодексу (крім імпортерів підакцизних товарів, зазначених у підпунктах 215.3.4, 215.3.5, 215.3.5-1, 215.3.5-2, 215.3.6, 215.3.7, 215.3.8 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу), подають щомісяця не пізніше 20 числа наступного звітного (податкового) періоду контролюючому органу за місцем реєстрації декларацію з акцизного податку за формою, затвердженою у порядку, встановленому статтею 46 цього Кодексу.
За період з 01.01.2017 по 31.12.2022 ФОП ОСОБА_1 задекларовано акцизного податку у сумі 82992 грн.
Відповідно до наданих наданих до перевірки контрольних стрічок РРО, відомостей баз даних ДПС України в частині почекових виторгів РРО встановлено, що ФОП ОСОБА_1 при відображені показників у податкових деклараціях акцизного податку за період з 01.01.2017 по 31.12.2022 занижено акцизний податок всього в сумі 163187 грн, в тому числі заниження за січень 2017 в сумі 137 грн, лютий 2017 в сумі 197 грн, березень 2017 в сумі 487 грн, квітень 2017 в сумі 432 грн, травень 2017 в сумі 431 грн, червень 2017 в сумі 345 грн, липень 2017 в сумі 840 грн, серпень 2017 в сумі 653 грн, вересень 2017 в сумі 559 грн, жовтень 2017 в сумі 658 грн, листопад 2017 в сумі 721 грн, грудень 2017 в сумі 2990 грн, січень 2018 в сумі 3668 грн, лютий 2018 в сумі 2637 грн, березень 2018 в сумі 2956 грн, квітень 2018 в сумі 2681 грн, травень 2018 в сумі 3769 грн, червень 2018 в сумі 3619 грн, липень 2018 в сумі 3592 грн, серпень 2018 в сумі 3850 грн, вересень 2018 в сумі 4110 грн, жовтень 2018 в сумі 4202 грн, листопад 2018 в сумі 4845 грн, грудень 2018 в сумі 5212 грн, січень 2019 в сумі 3190 грн, лютий 2019 в сумі 3322 грн, березень 2019 в сумі 3220 грн, квітень 2019 в сумі 4145 грн, травень 2019 в сумі 4239 грн, червень 2019 в сумі 3721 грн, липень 2019 в сумі 3056 грн, серпень 2019 в сумі 1386 грн, вересень 2019 в сумі 1553 грн, жовтень 2019 в сумі 3512 грн, листопад 2019 в сумі 4322 грн, грудень 2019 в сумі 2992 грн, січень 2020 в сумі 3231 грн, лютий 2020 в сумі 3298 грн, березень 2020 в сумі 3330 грн, квітень 2020 в сумі 2886 грн, травень 2020 в сумі 3275 грн, червень 2020 в сумі 2989 грн, липень 2020 в сумі 4145 грн, серпень 2020 в сумі 4725 грн, вересень 2020 в сумі 3453 грн, жовтень 2020 в сумі 4083 грн, листопад 2020 в сумі 3044 грн, грудень 2020 в сумі 3881 грн, січень 2021 в сумі 2451 грн, лютий 2021 в сумі 3374 грн, березень 2021 в сумі 2987 грн, квітень 2021 в сумі 3892 грн, травень 2021 в сумі 3105 грн, червень 2021 в сумі 3557 грн, липень 2021 в сумі 2504 грн, серпень 2021 в сумі 1200 грн, вересень 2021 в сумі 846 грн, жовтень 2021 в сумі 1041 грн, листопад 2021 в сумі 671 грн, грудень 2021 в сумі 626 грн, січень 2022 в сумі 493 грн, лютий 2022 в сумі 101 грн, березень 2022 в сумі 418 грн, квітень 2022 в сумі 92 грн, травень 2022 в сумі 580 грн, червень 2022 в сумі 571 грн, липень 2022 в сумі 23 грн, жовтень 2022 в сумі 46 грн, листопад 2022 в сумі 59 грн, грудень 2022 в сумі 32 грн та завищення за серпень 2022 в сумі 57 грн, вересень 2022 в сумі 14 грн.
Факт порушення підтверджується деклараціями акцизного податку, відомостями баз даних ДПС України в частині почекових виторгів РРО, контрольними стрічками РРО.
Щодо правомірності прийнятого податкового повідомлення - рішення від 07.02.2024 за №0021532405, суд зазначає таке.
Відповідно до абз."а" п.176.2 ст. 176 Податкового кодексу України (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України) особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов'язані:
а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.
Згідно із пп.168.1.4 п.168.1 ст. 168 ПК України якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом трьох банківських днів з дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання).
Як встановлено з матеріалів справи, на порушення пп.168.1.4 п.168.1 ст.168, абз.«а» п.176.2 ст.176 ПК України, ФОП ОСОБА_1 несвоєчасно перераховано до відповідного бюджету нараховані суми податку на доходи фізичних осіб з виплачених та/або нарахованих доходів у вигляді заробітної плати найманим працівникам.
Вказане порушення підтверджується наданими до перевірки відомостями обліку нарахування і виплати заробітної плати найманим працівникам за січень 2017- грудень 2022 року, даними з ІКП - податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати.
Наведене свідчить про те, що станом на 31.12.2022 ОСОБА_1 не пререраховано до бюджету нараховані суми податку на доходи фізичних осіб з виплачених та нарахованих доходів у вигляді заробітної плати найманим працівникам всього в сумі 8782,93 грн.
Отже, з урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що податкові повідомлення - рішення є правомірними та відповідають вимогам ПК України.
З цього приводу позивачем не надано належних доказів, пояснень та не висловлено жодних заперечень.
При цьому, згідно доводів позивача суд першої інстанції не врахував, що згідно норм ПКУ, на контролюючий орган покладено обов'язок доведення вини, а працівниками ГУ ДПС доказування вини позивача здійснено не було.
Щодо вказаних доводів апелянта колегія суддів зазначає наступне.
Так, відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом положень частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Отже, доводи позивача про те, що відповідач не врахував, що згідно норм ПКУ, на контролюючий орган покладено обов'язок доведення вини, суд до уваги не приймає, оскільки Кодекс адміністративного судочинство, в тому числі, покладає обов'язок на кожну сторін доводити обставини, на які вона посилається.
Встановлені порушення підтверджуються наданими відповідачем документами, дослідженими перевіряючими під час проведення перевірки, що не спростовано позивачем.
Також слід зазначити, що пунктом 109.1. ст. 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб'єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.
Тобто, ПК України передбачає вину, як характеристику податкового правопорушення у конкретних випадках, прямо передбачених ПК України. Такі випадки визначені п. 109.3. ст. 109 ПК України, де вказано, що у випадках, визначених пунктами 123.2 - 123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125 1.2 - 125 1.4 статті 125 1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.
Відповідно до п.112.1. ст. 112 ПК України особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Згідно п.112.2. ст. 112 ПК України особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.
Підставою для притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення та стягнення штрафу є податкове повідомлення рішення, що відповідає вимогам, визначеним пунктом 58.1 статті 58 цього Кодексу (п.112.5 ст. 112 ПК України).
Згідно п.112.6. ст. 112 ПК України притягнення або звільнення особи від фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення не звільняє її від виконання податкового обов'язку, а також іншого обов'язку, передбаченого цим Кодексом, порушення якого стало підставою для притягнення до відповідальності.
Отже, встановлення вини особи, у випадках, встановлених ПК України розповсюджується лише на застосування штрафних санкцій, та не стосується визначення податкових зобов'язань відповідно до пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України.
Так, відповідно до оскаржуваних ППР до платника застосовано штрафні санкції, передбачені п.123.1 ст. 123 ПК України (ППР №0021452405); п.123.1 ст. 123 ПК України (ППР №0021502405); п.123.1 ст. 123 ПК України (ППР №0021472405); п. 125 1.1 ст. 125 1 ПК України (ППР №0021532405); п.123.1 ст. 123 ПК України (ППР №0021512405).
Отже, до платника застосовано штрафні санкції, які не належать до випадків встановлення вини платника у їх вчинені відповідно до п. 109.3. ст. 109 ПК України, а отже доказування вини Позивача у вчиненні вказаних порушень не є умовою притягнення до відповідальності, що і було встановлено судом першої інстанції.
Стосовно доводів апелянта щодо спливу строку давності для визначення грошових зобов'язань та застосування штрафних санкцій, встановлений п.102.1 ст.102 ПК України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п.102.1 ст.102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39 2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.
Однак, згідно з абзацом 10 пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Інші перехідні положення» ПК України на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.
Дія карантину була завершена 30.06.2023 відповідно до Постанови КМ України від 27.06.2023 №651 Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2.
Згідно п.п. 102.3.2 п. 102.03 ст. 103 відлік строку давності зупиняється на будь-який період, протягом якого 102.3.2. контролюючому органу згідно із законом та/або рішенням суду заборонено проводити перевірку (перевірки) платника податків.
Відповідно до 52 2 Підрозділу 10. «Інші перехідні положення» установлено мораторій на проведення документальних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), у тому числі планових перевірок.
Пунктом 69 Підрозділу 10. "Інші перехідні положення" ПК України установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року N 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року N 2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті. Відповідно до п. 69.2 Підрозділу 10. Інші перехідні положення ПК України заборонено проведення ряду перевірок, у тому числі документальних планових перевірок.
Відповідно до п. 69.35. тимчасово, на період з 1 серпня 2023 року до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року N 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року N 2102-IX, до плану-графіка проведення документальних планових перевірок можуть бути включені виключно:
1) платники податків, які здійснюють діяльність у сфері виробництва та/або реалізації підакцизної продукції;
2) платники податків, які здійснюють діяльність у сфері організації та проведення азартних ігор в Україні (гральний бізнес);
3) платники податків, які надають фінансові, платіжні послуги.
Згідно п. 69.9. Підрозділу 10. Інші перехідні положення ПК України тимчасово, до 1 серпня 2023 року, для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім:
- дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених статтями 39 та 39 2, пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, сплати податків та зборів платниками податків;
- строків проведення камеральних перевірок, оформлення їх результатів у порядку, визначеному статтею 86 цього Кодексу, подання скарги на податкове повідомлення - рішення за результатами камеральної перевірки, прийняття рішення за результатом її розгляду, нарахування пені;
- строків проведення фактичних та документальних позапланових перевірок, оформлення їх результатів у порядку, визначеному статтею 86 цього Кодексу, подання скарги на податкове повідомлення-рішення, рішення про застосування фінансових санкцій за результатами документальної позапланової перевірки або фактичної перевірки та прийняття рішення за результатами їх розгляду, адміністративного арешту майна за результатами документальної позапланової перевірки або фактичної перевірки;
- строків здійснення заходів з погашення податкового боргу платників податків - суб'єктів господарювання, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов'язки, передбачені статтями 59 - 60, 87 - 101 цього Кодексу, та/або визначення грошових зобов'язань згідно із статтею 116 цього Кодексу;
- строків подання та розгляду скарг на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, передбачених підпунктом 56.23.3 пункту 56.23 статті 56 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, судом першої інстанції вріно зазначено, що строк, встановлений ст.102 ПК України (для перевірки, що є предметом розгляду даної справи) був зупинений на період з 18.03.2020 по 01.08.2023. Вказане спростовує позицію позивача про неправомірне нарахування йому штрафних санкцій за 2017-2019 роки.
Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13 грудня 2023 року у справі №24/34220/22.
Відтак, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем доведена правомірність своїх дій та оскаржуваних рішень, відповідач діяв у спосіб визначений законом та у межах наданих законом повноважень, а тому підстави для задоволення позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - відсутні.
Суд першої інстанції належним чином оцінив наявні в матеріалах докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 14 квітня 2025 року.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Смілянець Е. С. Драчук Т. О.