Справа № 320/48538/24
про залишення апеляційної скарги без руху
17 квітня 2025 року м. Київ
Суддя Шостого апеляційного адміністративного суду Ганечко О.М., перевіривши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Криворізька Теплоцентраль" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 р. у справі за адміністративним позовом Центрального міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" про зобов'язання укласти договір щодо переведення права вимоги,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків з позовом до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «УКРІНТЕРЕНЕРГО», в якому просило суд зобов'язати ДПЗД «УКРІНТЕРЕНЕРГО» укласти договір щодо переведення права вимоги дебіторської заборгованості цього платника податків на контролюючий орган в особі Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року адміністративний позов повністю.
Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючим органом відповідно до п. 87.5 ст. 87 Податкового кодексу України та розділу II Порядку використання дебіторської заборгованості та/або майна юридичної особи як джерел погашення податкового боргу платника податків та/або відокремленого підрозділу юридичної особи", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16.06.2017 р. № 585 вчинення дії для укладення договору щодо переведення права вимоги дебіторської заборгованості, проте, відповідачем такий договір не укладений.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2025 апеляційну скаргу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" залишено без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року - без змін.
Не погоджуючись рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство "Криворізька Теплоцентраль" подала апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що з іншого судового провадження апелянт дізнався про розгляд даного спору, при цьому, скаржника не було залучено до участі у справі в якості третьої особи, хоча предметом спору було дослідження порядок та умови погашення заборгованості скаржника перед відповідачем, а позивачем заявлена вимога про укладення договору переведення боргу відповідача на користь позивача. Проте, у порушення норм матеріального права, судом не досліджувався порядок врегулювання заборгованості за електричну енергію між апелянтом та відповідачем, що регулюється спеціальним нормативно-правовим актом та має обмеження.
Вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття апеляційного провадження у справі, суд виходить з наступного.
Апелянт не брав участі у розгляді вказаної справи, проте вважає, що оскаржуване рішення безпосередньо впливає на його права та охоронювальні законом інтереси.
Відповідно до норм ч. 2 ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Таким чином, реалізуючи передбачене статтею 55 Основного Закону, право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється в його володільця у момент порушення чи оспорення останнього.
Водночас, суб'єктивна оцінка порушення права не є абсолютною, відтак, суд повинен встановити, серед іншого, в чому полягає порушення прав особи, яка подає апеляційну скаргу, оскаржуваним судовим рішенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом ст. 323 КАС України, якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає її за правилами цієї глави. У випадку відкриття апеляційного провадження за такою скаргою суд апеляційної інстанції може зупинити дію раніше прийнятої ним постанови та рішення суду першої інстанції, що оскаржується. За результатами розгляду апеляційної скарги, зазначеної в частині першій цієї статті, суд приймає постанову відповідно до статті 315 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції. Суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, зазначену в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи. Суд відмовляє у відкритті провадження за апеляційною скаргою, поданою відповідно до частини першої цієї статті, якщо суд розглянув наведені у ній доводи під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.
Тобто, передумовою апеляційного оскарження судового рішення особою, яка не брала участі у справі, є встановлення обставин, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки. При цьому, на відміну від ч. 1 ст. 5 КАС України, яка пов'язує право особи на звернення до адміністративного суду у тому числі із суб'єктивним критерієм, положення ч. 1 ст. 293 та ст. 323 КАС України, крізь призму юридичної визначеності та сталості судового рішення гарантують особі право на апеляційне оскарження виключно у випадку, якщо така особа була учасником справи або суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки.
На переконання суду, рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яку не було залучено до участі у справі, якщо у мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення, суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. У такому випадку, рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в п. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків.
У свою чергу, оскаржуваним рішенням суд вирішив зобов'язати ДПЗД «УКРІНТЕРЕНЕРГО» укласти договір щодо переведення права вимоги дебіторської заборгованості цього платника податків на контролюючий орган в особі Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків. Тобто, предметом спору було дослідження питання наявності/відсутності визначених ПК України підсатв для укладення між відповідачем та позивачем договору переведення права вимоги.
У свою чергу, судом не вирішувалось питання кола суб'єктів, у яких з відповідачем наявні договірні зобов'язання/заборгованість, а подальші правовідносини, пов'язані з виконанням рішення суду в даній справі, не є предметом даного спору та не охоплюються вимогами позивача в даній справі, з огляду на що, апелянтом не наведено, яким чином саме під час винесення оскарженого рішення, суд першої інстанції вирішив питання про його права, свободи, інтереси чи обов'язки.
Недоліки апеляційної скарги можуть бути усунуті, шляхом надання апелянтом обґрунтування порушених прав та інтересів Акціонерного товариства "Криворізька Теплоцентраль" оскаржуваним рішенням.
Керуючись 169, 296, 298, 323, 325 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Центрального міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" про зобов'язання укласти договір щодо переведення права вимоги - залишити без руху.
Надати апелянту строк для усунення недоліків - 10 днів з дня вручення копії даної ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена в касаційному порядку.
Суддя Ганечко О.М.