Справа № 640/31988/20 Суддя (судді) першої інстанції: Клименчук Н.М.
16 квітня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Сорочка Є.О.,
Василенка Я.М.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , у якій, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 20 червня 2019 року до 28 січня 2021 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за затримку розрахунку при звільненні - середнє грошове забезпечення (середній заробіток) за весь період затримки, обрахований відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, з 20 червня 2019 року до 28 січня 2021 року включно в розмірі 633 493,56 гри.
На обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач має право на отримання від відповідача середнього заробітку за весь час затримки виплати коштів за невикористання додаткової відпустки учасника бойових дій за період з 2015 та 2019 рік та індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 01.03 2018 рік з 19 червня 2019 року (день виключення зі списків) до дня фактичного розрахунку - 22 вересня 2020 року.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2022 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 40160,87 грн. (сорок тисяч сто шістдесят гривень 87 копійок).
В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовної заяви відмовити повністю, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2025 відкрито апеляційне провадження за скаргою відповідача та призначено до розгляду у письмовому провадженні на 16.04.2025.
Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги відповідача, колегія суддів зазначає таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , а 19.06.2019 звільнений з військової служби в запас та виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення
При цьому, в період з 01.01.2016 по 19.06.2019 відповідач частково не виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення враховуючи базовий місяць індексації заробітної плати, встановлений для військовослужбовців.
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 .
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.09.2020 у справі № 640/2532/20, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2021, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування га невиплати позивачу грошової компенсації додаткової відпустки учасника бойових дії 14 календарних днів, щорічно, в період з 2015 по 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 19.06.2019. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити позивачу виплату грошової компенсації додаткової відпустки, учасника бойових дій, 14 календарних днів, щорічно, в період з 2015 по 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 19.06.2019. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати позивачу індексації грошовою забезпечення за період з 01.01.2016 по 19.06.2019. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 19.06.2019. У решті позовних вимог відмовлено.
Згідно платіжного доручення № 2595 від 21.09.2020, відповідач перерахував позивачу 75523,23 грн компенсації додаткової відпустки згідно рішення суду від 09.09.2020 у справі № 640/2532/20.
Згідно платіжного доручення № 55 від 27.01.2021, відповідач перерахував позивачу 4798,50 грн індексації згідно рішення суду від 09.09.2020 у справі № 640/2532/20.
Позивач вважає протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати грошової компенсації середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що і зумовило на звернення до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, з огляду на очевидну неспівмірність вказаних сум, з урахуванням принципу розумності, справедливості та співмірності, середній заробіток за час затримки розрахунку має бути виплачений позивачу у розмірі 40160,87 грн, що становить 50% від 80321,73 грн, що є пропорційно до половини належної позивачу вихідної допомоги у зв'язку зі звільненням.
Натомість, відповідач вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, позаяк відсутні підстави для застосування положень ст. 117 КЗпП. При цьому, рішення суду було виконано в добровільному порядку, 22.09.2020 позивачу виплачена компенсація за не використані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій в період з 2015 по 2019 роки в сумі 76673,33 грн., та виплачена індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 19.06.2019 роки в сумі 4871,57 грн. Таким чином, зобов'язання щодо виплати коштів виникло на підставі рішення суду 09.09.2020 та виконано відповідачем протягом місяця.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до норм ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Статтею 117 КЗпП України, визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Слід зазначити про те, що закон покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, повідомити працівника про нараховані суми виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що у день виключення позивача із списків особового складу військової частини, йому не була виплачена грошова компенсація додаткової відпустки учасника бойових дій (14 календарних днів, щорічно, в період з 2015 по 2019 роки) та індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 19.06.2019.
Вказана заборгованість, на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.09.2020 у справі № 640/2532/20, була остаточно сплачена відповідачем 27.01.2021 згідно платіжного доручення № 55.
За таких обставин, позивач має право на виплату середнього заробітку за весь період затримки такого розрахунку у відповідності до приписів ст.117 КЗпП України. Відтак, наявні підстави для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Ураховуючи висновки Верховного Суду у постанові від 04.04.2018 по справі № 524/1714/16-а, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд першої інстанції цілком обґрунтовано виснував, що з відповідача на користь позивача має бути стягнутий середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи із середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Проте, з огляду на очевидну неспівмірність несвоєчасно виплачених сум при звільнені позивача з розміром середнього заробітку за час затримки їх виплати при звільненні, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, а також наявністю судового спору, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку, що справедливою, пропорційною і такою, що відповідатиме критеріям співмірності, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача за спірний період становить 40160,87 грн (50% від 80321,73 грн).
Вказана сума розрахована пропорційно до половини належної позивачу виплати, сплаченої на виконання рішення суду, у зв'язку зі звільненням, на чому обґрунтовано наголосив і суд першої інстанції, при цьому, визначення критеріїв та розрахунку суми компенсації, є дискрецією суду, адже чітких вимог законодавство не регламентує.
Щодо доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про те, що ураховуючи, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, підлягають застосуванню норми ст. ст. 116 та 117 КЗпП України, як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення із військової служби.
У цілому, доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2022 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді Є.О. Сорочко
Я.М. Василенко