Справа № 461/2744/25
Провадження № 1-кс/461/2453/25
про арешт майна
17.04.2025 року місто Львів
Слідчий суддя Галицького районного суду міста Львова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника володільця - адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_5 про арешт майна,
встановив:
слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024140000001060 від 09.10.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Старший слідчий відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_5 , за погодженням прокурора Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно, шляхом заборони його відчуження, користування та розпорядження, яке було виявлено та вилучено 15.04.2025 під час проведення обшуку в службовому кабінеті № 15 (УЗД та функціональна діагностика) ОКП КНП «ЛОКЛ» за адресою: м. Львів, вул. Ю. Руфа, 6, в якій здійснює свою діяльність ОСОБА_6 , а саме на:
1)протокол ультразвукового обстеження органів черевної порожнини пацієнта ОСОБА_7 - 1 арк.;
2)копія журналу реєстрації ультразвукових досліджень - 5 арк.;
3)мобільний телефон марки «iPhone 15 Pro MAX», імеі1: НОМЕР_1 , імеі 2: НОМЕР_2 , із сім картою мобільного оператора Київстар НОМЕР_3 ;
4)грошові кошти купюрами по 100 доларів США, загальна кількість 34 шт. - 3400 доларів США.
Слідчий вказує, що вилучені під час обшуку предмети можуть бути доказом вчинення кримінального правопорушення, мають суттєве значення для встановлення важливих його обставин, при співставленні з іншими доказами у кримінальному провадженні та мають статус речового доказу.
Прокурор у судовому засіданні подане слідчим клопотання підтримала та просила таке задовольнити у повному обсязі.
Зважаючи на те, що предмети стосовно яких подано клопотання вже вилучені слідчим, підстав для застосування положень ч. 2 ст. 172 КПК України, слідчий суддя не знаходить.
Адвокат ОСОБА_4 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_6 , у судовому засіданні заперечив клопотання в частині накладення арешту на мобільний телефон та грошові кошти. Вказав, що мобільний телефон марки «iPhone 15 Pro MAX», імеі1: НОМЕР_1 , імеі 2: НОМЕР_2 , із сім картою мобільного оператора Київстар НОМЕР_3 , є власністю підозрюваної та необхідний їй для користування у повсякденному житті. Стверджує, що ані мобільний телефон, ані грошові кошти, жодного відношення до кримінального провадження не мають та не є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, а відтак арешт вказаного майна свідчитиме про втручання в особисте життя підозрюваної.
Клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання (ч. 1 ст. 172 КПК України).
Статтею 26 КПК України також встановлено засади диспозитивності кримінального провадження. Зокрема, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Згідно положень статті 28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд.
Виходячи з наведеного, підстав для відкладення розгляду клопотання або обставин які зумовлюють неможливість проведення такого розгляду, внаслідок неявки учасників кримінального провадження, не встановлено.
Дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, приходжу до наступних висновків.
У відповідності до ч.ч.1, 2 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із заходів кримінального провадження є арешт майна.
Частинами 1 та 2 ст.170 КПК України встановлено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У відповідності до ч. 3 наведеної статті, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 98 КПК України).
Відповідно до положень ч.ч. 10, 11 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Статтями 7 та 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Слідчим суддею встановлено, що клопотання слідчого про арешт майна відповідає вимогам та критеріям встановленим ст. 171 КПК України.
З матеріалів клопотання вбачається, що 15.04.2025, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру в організації незаконного переправлення особи через державний кордон України та сприянні незаконному переправленню особи через державний кордон України наданням засобів, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Також, 15.04.2025 на підставі ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова проведено обшук в службовому кабінеті № 15 (УЗД та функціональна діагностика) ОКП КНП «ЛОКЛ» за адресою: м. Львів, вул. Ю. Руфа, 6, в якій здійснює свою діяльність ОСОБА_6 , під час якого виявлено та вилучено: протокол ультразвукового обстеження органів черевної порожнини пацієнта ОСОБА_7 - 1 арк.; копія журналу реєстрації ультразвукових досліджень - 5 арк.; мобільний телефон марки «iPhone 15 Pro MAX», імеі1: НОМЕР_1 , імеі 2: НОМЕР_2 , із сім картою мобільного оператора Київстар НОМЕР_3 ; грошові кошти купюрами по 100 доларів США, загальна кількість 34 шт. - 3400 доларів США.
15.04.2025 слідчим винесено постанову про визнання вище вказаних речей та документів речовими доказами у кримінальному провадженні № 12024140000001060 від 09.10.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Наведені вище доводи та мотиви, а також обставини встановлені в ході розгляду клопотання вказують на те, що майно з приводу якого подане клопотання, відповідає критеріям визначеним у ст.170 КПК України, в частині наявності правових підстав для застосування запропонованого заходу забезпечення кримінального провадження та досягнення мети (завдань) арешту.
Оцінюючи доводи адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_6 , слідчий суддя відзначає наступне.
Кримінальне провадження безпосередньо пов'язане із перевіркою наявності чи відсутності фактів спілкування підозрюваної із ОСОБА_8 , з метою одержання неправомірної вигоди для себе та протиправного збагачення, яке могло бути здійснено, серед іншого, засобами мобільного зв'язку, а отже доводи слідчого про необхідність дослідження речей та предметів, які могли бути використані під час вчинення злочину є цілком обґрунтованими. Варто відзначити, що у разі відсутності даних причетності ОСОБА_6 до вчинення злочинів у відповідних доказах, орган досудового розслідування також виконає функцію покладену на нього ч. 2 ст. 9 КПК України, а такий факт буде свідчити виключно на користь власника майна.
Варто також відзначити, що в ході розгляду клопотання не встановлено об'єктивних даних про втручання у приватне життя володільця з непередбачених законом підстав або використання отриманих даних з метою порушення прав володільця.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Втручання у право мирного володіння майном можливе за умови існування розумного взаємозв'язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби. У даному випадку встановлено, що виконати завдання кримінального провадження у інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо. Таке втручання у власність є вимушеним та виправданим заходом, який застосовується тимчасово для досягнення певного результату - проведення об'єктивного досудового розслідування і дослідження доказів. Наведене втручання у володіння майном характеризується відповідними критеріями правомірності, зокрема, законності, суспільного інтересу та справедливого балансу між інтересами володільця та досудового розслідування.
Також, існують високі ризики приховування чи пошкодження майна, втрати та знищення його змісту, а інформацію стосовно спілкування фігурантів провадження через месенджери та електронну пошту на даному етапі розслідування неможливо скопіювати, адже є висока вірогідність необхідності залучення спеціалістів з цього питання. Крім того, існує достатньо підстав вважати, що наявна у вилученому під час обшуку мобільному телефоні інформація містить відомості, які мають значення для кримінального провадження, а тому такий захід забезпечення кримінального провадження є розумним та співмірним.
Отже, наведене свідчить про наявність підстав для дослідження відповідних доказів, а також доцільність накладення арешту на них.
У свою чергу, доводи захисника в частині заперечення накладення арешту на грошові кошти, оцінюються слідчим суддею критично з огляду на наступне.
Кримінальне правопорушення, яке розслідується характеризується наявністю корисливого мотиву у його фігурантів, а отже цілком логічно, що орган досудового розслідування повинен перевірити законність походження коштів вилучених у фігуранта кримінального провадження під час проведення обшуку. До того ж, ці кошти вилучені у службовому кабінеті і являються іноземною валютою.
Жодних доказів щодо законності походження цих коштів стороною захисту в ході розгляду клопотання не надано. Само по собі лише твердження представника про те, що відповідні кошти належать підозрюваній та мають законне походження, не можна вважати належною підставою для не проведення органом досудового розслідування перевірки цього факту. Крім того, накладення арешту на відповідне майно не позбавляє володільця права ініціювати питання про перегляд такого рішення у встановленому законом порядку.
Таким чином, дослідження та збереження майна, з приводу якого подано клопотання, має важливе значення для кримінального провадження та відповідає критеріям, визначеним у ст.170 КПК України, оскільки прямо стосується предмету доказування у вказаному кримінальному провадженні. Також, слідчим належним чином обґрунтовано, що у разі не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, існує ймовірність того, що у подальшому важливі дані необхідні для проведення об'єктивного досудового розслідування можуть бути втрачені.
Процесуальна дія про яку просить автор клопотання здійснюється згідно із законом (законність), є необхідною у демократичному суспільстві (пропорційність), тобто переслідує легітимну мету.
Наведене свідчить про наявність підстав для дослідження відповідних доказів, а також доцільність накладення арешту на них.
Слід відзначити те, що аналіз положень КПК України дає підстави для висновку про те, що застосування до ухвал слідчого судді про накладення арешту положень, які регламентують загальні вимоги щодо судового рішення можливо лише з врахуванням особливостей стадії досудового розслідування, яка є відмінною від судового розгляду. Відтак, розглядаючи подане клопотання та наводячи мотиви ухваленого рішення, зокрема у контексті змісту відповідних доказів, враховую положення КПК України щодо дотримання меж, які не розкривають таємницю досудового розслідування, а також практику ЄСПЛ, який неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Ухвалюючи рішення за клопотанням, зокрема наводячи мотиви з яких виходить слідчий суддя та обставини встановлені в ході розгляду клопотання, враховую також і те, що орган досудового розслідування повинен дотримуватись певних меж, задля забезпечення таємниці досудового розслідування, з метою досягнення дієвості та мети кримінального провадження, а також виконання його завдань.
Беручи до уваги наведене, враховуючи доведення слідчим обставин, визначених ст.ст. 170, 171 КПК України, враховуючи правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для учасників провадження та третіх осіб, приходжу до висновку, що наявні належні правові підстави для арешту майна, оскільки накладення арешту на майно, яке визнано речовим доказом, забезпечить його збереження та є необхідним для розкриття кримінального правопорушення.
Керуючись ст.ст.131, 132, 170,172, 173, 222 КПК України,
постановив:
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт на майно, з позбавленням права на відчуження, користування і розпорядження, яке було виявлено та вилучено 15.04.2025 під час проведення обшуку в службовому кабінеті № 15 (УЗД та функціональна діагностика) ОКП КНП «ЛОКЛ» за адресою: м. Львів, вул. Ю. Руфа, 6, в якій здійснює свою діяльність ОСОБА_6 , а саме на:
1)протокол ультразвукового обстеження органів черевної порожнини пацієнта ОСОБА_7 - 1 арк.;
2)копія журналу реєстрації ультразвукових досліджень - 5 арк.;
3)мобільний телефон марки «iPhone 15 Pro MAX», імеі1: НОМЕР_1 , імеі 2: НОМЕР_2 , із сім картою мобільного оператора Київстар НОМЕР_3 ;
4)грошові кошти купюрами по 100 доларів США, загальна кількість 34 шт. - 3400 доларів США.
Зобов'язати слідчого невідкладно повідомити усіх заінтересованих осіб (володільця) про накладення арешту на майно після встановлення їх місця перебування.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1