1Справа № 335/2739/25 3/335/949/2025
10 квітня 2025 року м. Запоріжжя
Суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Романько О.О., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності у відношенні
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,військовослужбовець, -
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
14.03.2025 о 22 год. 46 хв. в м. Запоріжжі, вул. Сєдова, буд. 31, водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом «ВАЗ 21063» державний номерний знак НОМЕР_2 з явними ознаками наркотичного сп'яніння. Медичний огляд на стан наркотичного сп'яніння проводився у встановленому законодавством порядку, у медичному закладі у лікаря нарколога, що підтверджується висновком медичного закладу № 1738 від 15.03.2025, чим порушив п. 2.5 ПДР України, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст.130 КУпАП.
Від керування відсторонений шляхом паркування транспортного засобу без порушення ПДР. Про повторність попереджений. Вказаними діями водій ОСОБА_2 порушив вимоги п. 2.9 «а» ПДР, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На підставі вищевикладеного щодо ОСОБА_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 271751 від 15.03.2025 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_2 в судові засідання неодноразово не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, шляхом направлення судової повістки за місцем реєстрації, sms-повідомленням, причини неявки суду не повідомив.
Зі змісту ст. 268 КУпАП слідує, що під час відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, справу може бути розглянуто лише у випадках коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи в якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання, шляхом застосування національного законодавства. Суд приймає рішення щодо дотримання вимог Конвенції, переконавшись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою. Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд з прав людини зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці ,зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Каракуця проти України» Європейський суд прийшов до висновку про те, що права скаржників на справедливий розгляд справи не були порушені у зв'язку з тим, що вони не проявляли належної зацікавленості у результатах розгляду їх справи протягом тривалого строку, не звертаючись до суду за інформацією щодо стану розгляду їх скарги, незважаючи на те, що суд не повідомив їх про винесене рішення, що й унеможливило їх звернення зі скаргою у встановлені законом строки. Неналежна зацікавленість у розгляді справи може бути підставою для процесуальних наслідків.
Крім того, в рішенні Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Аналіз викладених вище обставин, неодноразова неявка ОСОБА_2 в судові засідання, що йому було належно повідомлено про розгляд відносно нього даної справи, дає підстави стверджувати про неналежне здійснення своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов'язків, що виразилися у відсутності інтересу до поданого до суду протоколу про адміністративне правопорушення, та свідчить про умисне уникнення від явки до суду та затягування судового розгляду даної справи з метою уникнення відповідальності.
Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи вказані рішення ЄСПЛ та вимоги ст. 268 КУпАП, зважаючи на те, що судом вичерпано усі можливі засоби для належного повідомлення порушника про дату, час і місце розгляду справи, з метою недопущення необґрунтованого порушення строків розгляду справи про адміністративне правопорушення, встановлених ст. 277 КУпАП, а також строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП, суд визнає причини неявки ОСОБА_3 у судові засідання неповажними та вважає за можливе провести розгляд справи за його відсутності.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності, що відповідає приписам ст. 245 КУпАП.
Відповідно до вимог ст.251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За нормою ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначається, серед іншого, відомості про особу порушника. Протокол підписується особою, яка його склала, і особа, яка вчинила адміністративне правопорушення. При складанні протоколу порушникові роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені ст.268 КУпАП, про що робиться відмітка у протоколі.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд приходить до наступного висновку.
Вина правопорушника, доведена матеріалами справи, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕРП1 №271751 складеного 15.03.2025 поліцейським взводу 1 роти 1 батальйону 2 УПП в Запорізькій області ДПП сержантом поліції Буржян Д.О.; рапортом інспектора взводу 2 роти 1 батальйону 2 УПП в Запорізькій області старшим лейтенантом поліції А.Шахно від 14.03.2025; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного чи наркотичного сп'яніння або перебував під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції НКП «ОКЗПНД та СЗХ» ЗОР від 14.03.2025; висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 1738 від 15.03.2025; довідкою з бази даних підсистем «Адмінпрактика» виданою старшим інспектором відділу адміністративної практики управління патрульної поліції в Запорізькій області ДПП майором поліції О. Тонковською; відеозаписами з нагрудних камер інспекторів поліції; архівом правопорушень.
ОСОБА_2 за останній рік до адміністративної відповідальності за аналогічні правопорушення не притягувався.
В діях ОСОБА_2 міститься склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме керування транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння.
Згідно ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладанні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, які пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Відповідно до п. 28 постанови пленуму Верховного суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», «суди не мають права застосовувати позбавлення права керувати транспортними засобами тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала».
У постанові Верховного суду від 29.03.2023 року у справі №145/932/20 зазначено: «Згідно зі сталою правозастосовною практикою, позбавлення права керування транспортними засобами суд не має права призначити як додаткове покарання особі, яка його не має».
Позбавленню права керувати транспортними засобами підлягають виключно водії, які були таким правом наділені. Інші особи можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності за вказаною статтею лише шляхом накладення адміністративного стягнення у виді штрафу.
При накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_2 суд враховує характер вчиненого правопорушення, ступінь вини, майновий стан, дані про його особу: за останній рік до адміністративної відповідальності за аналогічні правопорушення не притягувався, відомостей про те, що він є інвалідом чи пенсіонером не надано, має посвідчення водія, військовослужбовець, вважає за можливе накласти на нього стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 1000 нмдг, що становить 17000 гривень без позбавлення права керування транспортними засобами.
Згідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, стягується судовий збір.
Керуючись ст. ст. 8, 33, 40-1, ч. 1 ст. 130, 221, 268, 276-277, 280, 283-284, 294, 307-308 КУпАП,-
Визнати винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 1000 нмдг, що становить 17000 гривень, 00 копійок, без позбавленням права керування транспортними засобами.
Відповідно до ч. 1 ст. 307 та ч. 2 ст. 308 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. При здійснення примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір в дохід держави в сумі 605 гривні 60 копійок.
Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя протягом десяти днів з дня її винесення.
Строк пред'явлення до виконання 3 (три) місяці.
Суддя: О.О. Романько