17 квітня 2025 року м. Дніпросправа № 280/9609/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),
суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області в особі Шевченківського відділу у м. Запоріжжі
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року (суддя Садовий І.В.) в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області в особі Шевченківського відділу у м. Запоріжжі
про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Адвокат Плецька Юлія на підставі договору про надання правничої допомоги від 01.10.2024, укладеним з матір'ю, як законним представником неповнолітньої особи ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовом в інтересах останнього, в якому просить: визнати протиправною відмову Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області в особі Шевченківського відділу у м. Запоріжжі в оформленні та видачі позивачу у зв'язку із досягненням 16-річного віку паспорта громадянина України відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ, у формі книжечки без зняття біометричної інформації та без внесення її в Єдиний державний демографічний реєстр; зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області в особі Шевченківського відділу у м. Запоріжжі оформити та видати позивачеві у зв'язку із досягненням ним 16-річного віку паспорт громадянина України відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ, у формі книжечки без зняття біометричної інформації та без внесення її в Єдиний державний демографічний реєстр.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Зазначає, що паспорт не може бути виданий на підставі заяви довільної форми. Підставою для видачі паспорта у формі книжечки є заява встановленого зразка (додаток до Тимчасового порядку № 456).
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що до Шевченківського відділу у м. Запоріжжі Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області 30.07.2024 надійшла письмова заява від ОСОБА_1 та його законного представника ОСОБА_2 , в якій заявник просив видати паспорт громадянина України у формі книжечки.
Листом від 17.08.2024 Шевченківським відділом у м. Запоріжжі Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області відмовлено в задоволенні заяви. Зазначило, що задля оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року необхідно надати рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати такий паспорт.
Незгода з такими діями стала підставою для звернення до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції зазначає, що Законом України від 20.11.2012 № 5492-VI «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» визначені правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.
Відповідно до підпункту «а» пункту 1 частини 1 статті 13 вказаного Закону документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: паспорт громадянина України.
Статтею 14 Закону передбачено, що документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.
Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 21 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
До прийняття Закону № 5492-VI порядок формування, видачи паспорту громадянина України, був визначений Положенням про паспорт громадянина України, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII.
Натомість постанова ВРУ № 2503-XII є чинною до сьогодні та входить до масиву національного законодавства.
Названим Положенням передбачено, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт дійсний для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.
Паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.
Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 8х125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.
Відповідно до пунктів 12, 13 Положення № 2503-XII видача та обмін паспорта провадяться у місячний термін за місцем постійного проживання громадянина. Для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35х45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.
Отже чинним законодавством визначено право особи - громадянина України на отримання паспорта громадянина України як у формі книжечки, так і у формі картки.
Суд першої інстанції обґрунтовано застосував правові позиції, викладені в постанові Велика Палата Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17, адже відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Суд апеляційної інстанції встановив, що обставини даної справи повністю тотожні зразковій, яка була вирішена Великою Палатою Верховного Суду.
Як і в даному випадку, позивач у справі № 806/3265/17 звернувся до суду з позовом, посилаючись на релігійні переконання та на порушення принципу поваги до приватного життя суб'єкта персональних даних шляхом електронної обробки таких даних у процесі оформлення ID-паспорту, оскільки вона згоди на таку обробку не надає.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що згідно зі ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних», мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних. Обробка персональних даних здійснюється відкрито і прозоро із застосуванням засобів та у спосіб, що відповідають визначеним цілям такої обробки. Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неякість закону та порушення конституційних прав такої особи. Також зазначила, що реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у виглядікартки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
У цій же постанові Велика Палата вказала, що висновки у цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення № 2503-ХІІ.
З урахуванням вищенаведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність відмови відповідача у видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України у формі книжечки.
При цьому суд апеляційної інстанції не знаходить обґрунтованими доводи відповідача, що не подання заяви встановленого зразка є перешкодою для видачі паспорта.
Колегія суддів звертає увагу апелянта, що в постанові від 20.03.2024 у справі № 560/3366/23 Верховний Суд, оцінюючи подібні доводи відповідача та висновки суду апеляційної інстанції, вказав, що пунктом 13 Положення № 2503-ХІІ встановлено, що для одержання паспорта громадянин подає: (1) заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; (2) свідоцтво про народження; (3) дві фотокартки розміром 35 х 45 мм; (4) у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.
Форма заяви, зазначеної у підпункті 1 пункті 13 Положення № 2503-ХІІ, була затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України № 320 від 13.04.2012 «Про затвердження порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України», а саме Додаток 1. Однак вказаний наказ втратив чинність на підставі наказу цього ж Міністерства від 01.03.2018 № 161. Відтак на сьогодні немає іншого зразка форми про видачу паспорта громадянина України, встановленого Міністерством внутрішніх справ України для реалізації пункту 13 Положення № 2503-ХІІ.
Наказ Міністерства внутрішніх справ України № 456 від 06.06.2019 «Про затвердження Тимчасового порядку оформленні і видачі паспорта громадянина України» хоч і містить форму заяви про видачу паспорта громадянина України (додаток 1), проте цей наказ, виходячи із його суті і змісту, не може бути застосовано у спірних правовідносинах, оскільки на дату подання документів відсутнє на користь заявника рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
Також Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що реалізація волевиявлення особи на отримання паспорта, незалежно від його форми, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви-анкети до компетентного органу разом із об'єктивно необхідними для цього документами, зокрема для паспорта зразка 1994 року - двома фотокартками і свідоцтвом про народження (від 21.11.2018 у справі № 821/1974/17, від 26.06.2019 у справі № 0840/3992/18, від 19.07.2019 у справі № 2340/2876/18, від 25.07.2019 у справі № 807/85/18, від 07.08.2019 у справі № 520/11053/18, від 29.11.2019 у справі № 260/1414/18, від 10.12.2020 у справі № 240/575/20).
Наведене свідчить про те, що до спірних правовідносин має бути застосоване Положення № 2503-ХІІ, а не Тимчасовий порядок № 456.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 19.07.2021 у справі № 280/851/20 за схожих обставин із цією справою.
Враховуючи сукупність наведених обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи, рішення ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
Апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області в особі Шевченківського відділу у м. Запоріжжі залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року в адміністративній справі № 280/9609/24 залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з 17 квітня 2025 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених статте 328 КАС України.
Повна постанова складена 17 квітня 2025 року.
Головуючий - суддя О.В. Головко
суддя Т.І. Ясенова
суддя А.В. Суховаров