17 квітня 2025 року Справа № 280/616/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Тетерюк Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд.158-Б; код ЄДРПОУ 20490012)
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач, Управління), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо незарахування позивачу періодів її роботи з 01.01.2004 по 18.12.2006, з 10.01.2007 по 15.01.2018, з 01.03.2018 по 23.04.2018 у подвійному розмірі;
- зобов'язати відповідача зарахувати позивачу періоди її роботи з 01.01.2004 по 18.12.2006, з 10.01.2007 по 15.01.2018, з 01.03.2018 по 23.04.2018 у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв'язку із чим перерахувати та виплатити їй пенсію за віком з часу призначення пенсії із урахуванням різниці, що вже була виплачена.
Позовна заява та додатки до неї сформовані з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та подані у формі електронного документа представником позивача адвокатом Вельможко А.І., яка діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги від 14.11.2024 серія АР №1207566.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що з 24.02.2011 позивачу призначена пенсія за віком, яка обчислена із зарахуванням страхового стажу у розмірі 40 років 11 місяців 1 день. До страхового стажу позивача враховано у подвійному розмірі періоди її роботи у реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я з 19.11.1990 по 20.05.1992, з 05.06.1995 по 01.11.1995, з 16.01.1996 по 05.09.1997, з 08.02.1999 по 18.12.2006, з 10.01.2007 по 31.12.2010. Після призначення пенсії позивач продовжувала працювати у реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я по 15.01.2018, а також з 01.03.2018 по 23.04.2018 працювала у закладі з надання психіатричної допомоги. Матеріали електронної пенсійної справи позивача свідчать про те, що наразі розмір її пенсії обчислено із урахуванням страхового стажу по 29.02.2024, водночас, періоди її роботи у реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я та закладі з надання психіатричної допомоги з 01.01.2004 обчислено в одинарному розмірі. Тобто з моменту призначення пенсії відповідачем було виключено зі страхового стажу позивача подвоєння періодів її роботи з 01.01.2004, про що позивача повідомлено не було. У відповідь на адвокатський запит Управління повідомило, що стаж позивача з 01.01.2004 зараховано в одинарному розмірі, оскільки пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. Будь-яких рішень або повідомлень про відмову у зарахуванні стажу та подвоєнні стажу за періоди роботи у закладах з надання психіатричної допомоги в матеріалах електронної пенсійної справи не існує, отже, відповідачем допущена відповідна бездіяльність. Вважає, що вказаною бездіяльністю відповідач порушив законні права та інтереси позивача, оскільки вони ґрунтуються на безпідставних мотивах і не відповідають критеріям правомірності, визначеним ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 03.02.2025 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 14.02.2025 позовну заяву в частині позовних вимог за період з 24.02.2011 по 26.07.2024, повернуто позивачеві.
Ухвалою суду від 14.02.2025 відкрито провадження у справі в частині позовних вимог, починаючи з 27.07.2024, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
24.02.2025 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що позивач перебуває на обліку в Управлінні та отримує пенсію за віком з 24.02.2011. Вказує, що відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Враховуючи вищезазначене, при визначенні права на призначення пенсії за вислугу років відповідно до статі 55 Закону №1788-XII зазначений порядок зарахування періодів роботи в подвійному розмірі застосовується як до 01.01.2004 року, так і після цієї дати. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії періоди роботи після 01.01.2004 року зараховуються на загальних підставах, тобто в одинарному розмірі, оскільки пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. Посилається на лист Міністерства праці та соціальної політики України № 217/0/14-06/039-6 від 17.01.2006 року щодо застосування вказаних пільг. Просить відмовити у задоволенні позову.
На підставі матеріалів справи суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області, з 24.02.2011 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Згідно протоколу від 15.03.2011 № 657537, при призначенні пенсія за віком позивачу обчислена із зарахуванням страхового стажу у розмірі 40 років 11 місяців 1 день (а.с.19).
Розрахунком стажу по пенсійній справі № 657537 підтверджується, що при призначенні пенсії до страхового стажу позивача у розмірі 40 років 11 місяців 1 день враховано у подвійному розмірі періоди її роботи з 19.11.1990 по 20.05.1992, з 05.06.1995 по 01.11.1995, з 16.01.1996 по 05.09.1997, з 08.02.1999 по 18.12.2006, з 10.01.2007 по 31.12.2010 відповідно до статті 60 Закону №1788-XII (а.с.20).
Представник позивача 14.08.2024 звернувся до Управління з адвокатським запитом, в якому зазначив, що при першому призначенні пенсії ОСОБА_1 було подвоєно страховий стаж з 01.01.2004 по 31.12.2020 відповідно до статті 60 Закону №1788-XII. Проте, у подальшому перерахунку пенсії вказаний період було перераховано із кратністю «1» без повідомлення про це позивача. У зв'язку з наведеним, просив повідомити, коли і яким управлінням Пенсійного фонду України стаж стаж позивача за період роботи з 01.01.2004 по 31.12.2010 було перераховано з кратнісю "1", а також про причини не зарахування страхового стажу за ст. 60 Закону №1788-XII у період з 1992 по 1994 та з 2017 року по теперішній час (а.с.20).
Листом від 08.10.2024 № 0800-0207-8/90220 Управління повідомило, що згідно даних електронної пенсійної справи ОСОБА_1 періоди роботи з 19.11.1990 по 20.05.1992, з 05.06.1995 по 01.11.1995, з 16.01.1996 по 05.09.1997, з 08.02.1999 по 31.12.2003 зараховано до страхового стажу у подвійному розмірі за нормами статті 60 Закону №1788-XII, а період роботи після 01.01.2004 в одинарному розмірі згідно із Законом № 1058-IV.
Згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 08.10.1976 (а.с.7-16), судом встановлено, що у спірний період позивач працювала у закладах охорони здоров'я, зокрема:
- з 08.02.1999 (у тому числі, станом на 01.01.2004) по 18.12.2006 у Пологовому будинку №1 м.Запоріжжя на посаді медичної сестри - анестезиста у відділенні реанімації, анестезіології та інтенсивної терапії (з 08.09.2000 - відділенні анестезіології і інтенсивної терапії), записи №№32-38;
- у період з 10.01.2007 по 15.01.2018 працювала в Комунальній установі охорони здоров'я «Пологовий будинок №1» на посаді сестри медичної-анестезиста у відділення анестезіології і інтенсивної терапії (сестринська справа (операційна)), записи №39-43;
- у період з 01.03.2018 по 23.04.2018 працювала в Комунальній установі «Обласна клінічна психіатрична лікарня» Запорізької обласної ради на посаді сестри медичної у приймальному відділенні, записи №№44-46.
З розрахунку стажу за пенсійною справою №923270195621 позивача вбачається, що вказані періоди роботи, починаючи з 01.01.2004, зараховані до страхового стажу позивача в одинарному розмірі.
Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо не зарахування спірних періодів роботи з 01.01.2004 по 18.12.2006, з 10.01.2007 по 15.01.2018, з 01.03.2018 по 23.04.2018 до страхового стажу для обчислення пенсії у подвійному розмірі, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом № 1788-XII та Законом № 1058-IV.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За визначеннями, наведеними у ст. 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Приписами ч. 1-3 ст. 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Як зазначено у ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Крім того, за правилами пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» цього Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до статті 60 Закону №1788-XII робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Таке право на зарахування стажу в подвійному розмірі, передбачене ст. 60 Закону №1788-ХІІ, не пов'язано із набранням чинності Законом № 1058-IV. При цьому, для зарахування медичному працівнику стажу у подвійному розмірі необхідно враховувати саме специфіку місця роботи працівника, а не посади, що він обіймав.
Згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 08.10.1976 (а.с.7-16), судом встановлено, що у спірний період позивач працювала у закладах охорони здоров'я, зокрема:
- з 08.02.1999 (у тому числі, станом на 01.01.2004) по 18.12.2006 у Пологовому будинку №1 м.Запоріжжя на посаді медичної сестри - анестезиста у відділенні реанімації, анестезіології та інтенсивної терапії (з 08.09.2000 - відділенні анестезіології і інтенсивної терапії), записи №№32-38;
- у період з 10.01.2007 по 15.01.2018 в Комунальній установі охорони здоров'я «Пологовий будинок №1» на посаді сестри медичної-анестезиста у відділення анестезіології і інтенсивної терапії (сестринська справа (операційна)), записи №39-43;
- у період з 01.03.2018 по 23.04.2018 в Комунальній установі «Обласна клінічна психіатрична лікарня» Запорізької обласної ради на посаді сестри медичної у приймальному відділенні, записи №№44-46.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України №303 від 8 жовтня 1997 року проведено реорганізацію анестезіологічної служби у складі лікувально-профілактичних закладів охорони здоров'я. Замість відділень (груп) анестезіології реанімації та відділень реанімації і інтенсивної терапії були створені анестезіологічні відділення або відділення анестезіології, анестезіологічні відділення з ліжками (палатами) для інтенсивної терапії, анестезіологічні групи, відділення інтенсивної терапії, вузькоспеціалізовані відділення інтенсивної терапії.
Згідно роз'яснення, наданого Міністерством охорони здоров'я і Міністерства праці та соціальної політики України у листах від 28 травня 2002 року №10.02.11/450 та від 21 червня 2002 року №02-886з-08, період роботи працівників у відділеннях анестезіології та інтенсивної терапії зараховуються до стажу у подвійному розмірі, як це передбачено статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Крім того, відповідно до ст. 1 Закону України “Про психіатричну допомогу», психіатрична допомога - комплекс спеціальних заходів, спрямованих на обстеження стану психічного здоров'я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медичну та психологічну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, у тому числі внаслідок вживання психоактивних речовин.
Фахівець - медичний працівник (лікар, медична сестра, фельдшер), психолог, соціальний працівник та інший працівник, який має відповідну освіту та спеціальну кваліфікацію і бере участь у наданні психіатричної допомоги.
Заклад з надання психіатричної допомоги - психіатричний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад охорони здоров'я, центр, відділення, кабінет тощо, інші заклади та установи будь-якої форми власності, діяльність яких пов'язана з наданням психіатричної допомоги.
Амбулаторна психіатрична допомога - психіатрична допомога, що включає в себе обстеження стану психічного здоров'я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, в амбулаторних умовах.
Стаціонарна психіатрична допомога - психіатрична допомога, що включає в себе обстеження стану психічного здоров'я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, і надається в стаціонарних умовах понад 24 години підряд.
Таким чином, судом встановлено, а відповідачем не заперечується, що протягом спірного періоду позивач працювала у реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я з 01.01.2004 по 18.12.2006, з 10.01.2007 по 15.01.2018, а також з 01.03.2018 по 23.04.2018 працювала у закладі з надання психіатричної допомоги, а тому, відповідні періоди підлягали зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 04.12.2019 у справ №689/872/17, від 27.02.2020 у справі № 462/1713/17, від 20.04.2022 у справі №214/3705/17, від 27.04.2023 у справі № 160/14078/22, у подібних правовідносинах, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються судом під час вирішення даного спору.
Суд також зазначає, що у постанові від 03.11.2021 у справі №360/3611/20, Велика Палата Верховного Суду, визначаючи співвідношення між Законом № 1058-IV та Законом №1788-XII вказала, що Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Закон №1788-XII був прийнятий раніше за Закон № 1058-IV.
Окрім того, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якби законодавець мав намір обмежити сферу застосування Закону України "Про пенсійне забезпечення", то він мав би виключити із Закону України "Про пенсійне забезпечення" усі інші положення, чого зроблено не було.
Отже, доводи відповідача щодо відсутності підстав для зарахування до страхового стажу в подвійному розмірі періоду роботи особи в реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я та закладі з надання психіатричної допомоги після 01.01.2004 (набрання чинності Закону № 1058-IV) не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України.
Враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про наявність порушення прав позивачки з боку відповідача щодо не зарахування періоду роботи у реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я з 01.01.2004 по 18.12.2006, з 10.01.2007 по 15.01.2018, а також з 01.03.2018 по 23.04.2018 у закладі з надання психіатричної допомоги у подвійному розмірі при обчисленні пенсії за віком.
На підставі вищевикладеного суд доходить до висновку про те, що позивач має право на пільгове обчислення стажу при обрахунку пенсії за віком із зарахуванням спірного періоду трудової діяльності з 01.01.2004 по 18.12.2006, з 10.01.2007 по 15.01.2018, з 01.03.2018 по 23.04.2018 до страхового стажу у подвійному розмірі.
Частинами 1, 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення адміністративного позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що з урахуванням положень статті 139 КАС України понесені позивачем обґрунтовані судові витрати на оплату судового збору в розмірі 968,96 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст.2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд -
Позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи у реанімаційному відділенні закладу охорони здоров'я з 01.01.2004 по 18.12.2006, з 10.01.2007 по 15.01.2018, та у закладі з надання психіатричної допомоги з 01.03.2018 по 23.04.2018 у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати період роботи ОСОБА_1 у реанімаційному відділенні закладу охорони здоров'я з 01.01.2004 по 18.12.2006, з 10.01.2007 по 15.01.2018, та у закладі з надання психіатричної допомоги з 01.03.2018 по 23.04.2018 до страхового стажу ОСОБА_1 у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв'язку із чим перерахувати розмір пенсії за віком ОСОБА_1 з 27.07.2024 та здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору сумі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, місцезнаходження: 69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.158-Б; код ЄДРПОУ 20490012.
Повне судове рішення складено 17.04.2025.
Суддя М.О. Семененко