16 квітня 2025 року ЛуцькСправа № 140/716/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Костюкевича С.Ф.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної та ветеранської політики Луцької міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Департаменту соціальної та ветеранської політики Луцької міської ради (далі - ДСВП Луцької міськради, Департамент, відповідач) про визнання протиправними дій щодо відмови у призначенні виплати допомоги на проживання як внутрішньо переміщеній особі; зобов'язання продовжити виплату допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі з 01.10.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Воздвижівка Гуляйполівського р-ну Запорізької області, з метою уникнення негативних наслідків російської агресії проти України була змушена залишити своє місце проживання та переміститися до Волинської області.
Вказала, що вона та її малолітня дочка зареєстровані як внутрішньо переміщені особи та перебувають на обліку в ДСВП Луцької міськради згідно довідок про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб від 23.11.2023 №764-5003046803, від 23.11.2023 №764-5003046837 та отримують допомогу на проживання як внутрішньо переміщеним особам.
Зазначила, що з 01.10.2024 виплату допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам припинено, тому звернулась до відповідача 12.12.2024 з повторною заявою про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам на наступний шестимісячний період виплати, однак ДСВП Луцької міськради прийнято рішення про відмову в продовженні виплати допомоги внутрішньо переміщеним особам від 12.12.2024 №52311-45904266-2024-2 у зв'язку з наявністю житла, яке розташоване на територіях, що не включені до переліку територій, або на територіях, включених до переліку територій, щодо яких визначено дату завершення бойових дій (дату припинення можливих бойових дій) або тимчасової окупації.
Вважає протиправними такі дії відповідача, тому звернулася із даним позовом до суду.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду 29.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
У поданому до суду відзиві на позовну заяву представник відповідача позовні вимоги заперечила та просила відмовити у задоволенні позову. Свою позицію обґрунтовує тим, що постановою від 21.11.2023 № 1226 Порядок 332 доповнено новим пунктом 7-1, відповідно до якого передбачено, що з 1 грудня 2023 року допомога не призначається/не виплачується на сім'ю, яка вперше звертається за її призначенням, якщо протягом трьох місяців перед зверненням або під час її отримання особа з числа членів сім'ї на 1 число місяця, з якого призначається допомога, або на 1 число кожного місяця, в якому отримується допомога, має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване на територіях, не включених до переліку територій, або територіях, включених до переліку територій, щодо яких визначено дату завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації. При цьому не враховуються житлові приміщення, які непридатні для проживання, що документально підтверджується органом місцевого самоврядування (а в разі його відсутності обласною державною (військовою) адміністрацією), або інформацією (за технічної можливості), внесеною до Реєстру пошкодженого та знищеного майна, або житлове приміщення (частина житлового приміщення) площею менш як 13,65 кв. метра на одного члена сім'ї), або житлове приміщення/частини житлового приміщення, придбані за кошти, отримані на підставі договору кредиту, якщо перший внесок, сплачений особою з числа членів сім'ї, становив менш як 100 тис. гривень.
Вказала, що даними верифікації Мінфіну від 14.10.2024 згідно повідомлення про результати запиту на відповідність повідомленої реципієнтом інформації даним, що обробляються стосовно нього в інформаційно-аналітичний платформі електронної верифікації та моніторингу, відповідно до ст. 10 Закону № 324-ІХ щодо ОСОБА_2 виявлено невідповідності за кодом 428 - наявність нерухомого майна, квартири.
Зауважила, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єктів встановлено, що у власності ОСОБА_2 є об'єкт нерухомості, а саме: квартира загальною прощею 42,6 кв. м., житлова площа - 22,5 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності квартири ОСОБА_2 оформлено згідно договору купівлі-продажу, серія та № 615, виданий 27.09.2018.
Враховуючи дані верифікації, Департаментом прийнято рішення від 12.12.2024 № 52311-45904266-2024-2 про відмову на призначення допомоги, у зв'язку з п. 7, 7-1 Порядку 332: на 1 число місяця, з якого призначається допомога, особа має у власності житлове приміщення (або частину), що розташоване на територіях, не включених до переліку територій.
Вважає, що відмова Департаменту у призначенні виплати допомоги ОСОБА_1 згідно рішення від 12.12.2024 № 52311-45904266-2024-2 є законною.
Інших заяв по суті справи не надходило.
Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів та підстав.
Судом встановлено, що 23.11.2023 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , взята на облік як внутрішньо переміщена особа, про що отримала довідку №764-5003046803, крім того її малолітня дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , взята на облік як внутрішньо переміщена особа, про що отримала довідку №764-5003046837. Фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 .
Відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 року №332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам» ОСОБА_1 та її малолітня дитина з 01.01.2024 по 01.10.2024 отримували допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам у розмірі 2 000 грн та 3 000 грн відповідно.
З жовтня 2024 року позивачці припинена виплата допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.
12.12.2024 ОСОБА_1 подала повторну заяву про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.
12.12.2024 ДСВП Луцької міськради прийнято рішення № 52311-45904266-2024-2, яким ОСОБА_1 відмовлено в отриманні грошової з тих підстав, що особа має у власності житлове приміщення (або частину), що розташоване на територіях, не включених до переліку територій затверджених наказом № 309 від 22.12.2022.
Як слідує з відзиву на позов, приймаючи рішення № 52311-45904266-2024-2 Департамент виходив з того, що до складу сім'ї гр ОСОБА_1 включається: чоловік ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2
ДСВП Луцької міськради виявлено факт, що за інформацією з Державного Реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (далі - Реєстр) чоловік гр. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 має у власності квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Загальна площа - 42,6 (кв.м), житлова площа 22,5 (кв.м.). Право власності квартири ОСОБА_2 оформлено згідно договору купівлі-продажу, серія та № 615, виданий 27.09.2018.
Відповідно підпункту 5 пункту 7-1 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам затвердженого постановою КМУ від 20.03.2022 № 332 допомога не призначається/не виплачується на сім'ю, яка вперше звертається за її призначенням, якщо протягом трьох місяців перед зверненням або піл час її отримання особа з числа членів сім'ї на 1 число місяця, з якої о призначається допомога або на 1 число кожного місяця, в якому отримується допомога, має у власності житлове приміщення, що розташоване на територіях, не включених до переліку територій, або територіях включених до переліку територій, щодо яких визначено дату завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації. При цьому не враховуються житлові приміщення, які непридатні для проживання, що документально підтверджується органом місцевого самоврядування (а в разі його відсутності обласною державною (військовою) адміністрацією), внесено до Реєстру пошкодженого та знищеного майна, або житлове приміщення (частина житлового приміщення) площею менш як 13.65 кв. м. на одного члена сім'ї).
Позивачка, вважаючи протиправними дії ДСВП Луцької міськради щодо припинення виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам з 01.10.2024, звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.
Право на отримання допомоги на проживання мають внутрішньо переміщені особи відповідно до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою КМУ від 20.03.2022 № 332 (далі - Порядок № 332).
Пунктами 2, 3 Порядку №332, в редакції на час отримання позивачем спірної допомоги, було передбачено, що допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території російською федерацією території України, а також території адміністративно-територіальних одиниць, де проводяться бойові дії та що визначені в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «є Підтримка», затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 р. № 204.
Облік внутрішньо переміщених осіб ведеться відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою КМУ від 1 жовтня 2014 р. № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб».
Допомога надається щомісячно з місяця звернення до квітня 2022 року включно на кожну внутрішньо переміщену особу, відомості про яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, у таких розмірах: для осіб з інвалідністю та дітей - 3 000 гривень; для інших осіб - 2 000 гривень.
Допомога виплачується за повний місяць незалежно від дати звернення за її наданням.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.04.2022 №457 «Про підтримку окремих категорій населення, яке постраждало у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України» пункт 3 Порядку №332 було доповнено абзацами такого змісту: «Починаючи з травня 2022 року допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), а також внутрішньо переміщеним особам, у яких житло зруйноване або непридатне для проживання внаслідок пошкодження і які подали заявку на відшкодування відповідних втрат, зокрема через Єдиний державний вебпортал електронних послуг.
Перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затверджується Мінреінтеграції за погодженням з Міноборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій».
Відповідно до підпункту 5 пункту 7-1 Порядку №332 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) особа з числа членів сім'ї на 1 число місяця, з якого призначається допомога, або на 1 число кожного місяця, в якому отримується допомога, має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване на територіях, не включених до переліку територій, або територіях, включених до переліку територій, щодо яких визначено дату завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації. При цьому не враховуються житлові приміщення, які непридатні для проживання, що документально підтверджується органом місцевого самоврядування (а в разі його відсутності обласною державною (військовою) адміністрацією), або інформацією (за технічної можливості), внесеною до Реєстру пошкодженого та знищеного майна, або житлове приміщення (частина житлового приміщення) площею менш як 13,65 кв. метра на одного члена сім'ї), або житлове приміщення/частини житлового приміщення, придбані за кошти, отримані на підставі договору кредиту, якщо перший внесок, сплачений особою з числа членів сім'ї, становив менш як 100 тис. гривень.
Преамбулою Закону України «Про верифікацію та моніторинг державних виплат» від 03.12.2019 № 324-IX (далі - Закон № 324-IX) визначено, що цей Закон визначає правові та організаційні засади здійснення верифікації та моніторингу державних виплат в Україні. Метою цього Закону є підвищення адресності державних виплат, сприяння розбудові системи соціального забезпечення, а також забезпечення ефективного використання бюджетних коштів.
Відповідно до статті 1 Закону № 324-IX, в контексті цього закону:
- верифікація - комплекс заходів щодо збору та перевірки достовірності інформації, що визначена законодавством для призначення, нарахування та/або здійснення державних виплат і впливає на визначення права на отримання та розмір таких виплат, а також виявлення невідповідності даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних;
- державні виплати - пенсії, допомоги, пільги, субсидії, соціальні стипендії, інші виплати, що здійснюються за рахунок коштів державного, місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування;
- моніторинг - систематична діяльність з проведення аналізу інформації, отриманої під час верифікації, та аналізу результатів верифікації;
- органи, що здійснюють державні виплати, - розпорядники бюджетних коштів, інші органи, установи та організації, що призначають, нараховують та/або здійснюють державні виплати;
- реципієнти - фізичні особи, яким призначено, нараховано та/або здійснено державні виплати, а також фізичні особи, які звернулися за призначенням державних виплат;
- рекомендація - повідомлення про результат верифікації державних виплат щодо невідповідності інформації, що визначена законодавством для призначення, нарахування та/або здійснення державних виплат і впливає на визначення права на отримання і розмір таких виплат.
Статтею 4 Закону № 324-IX визначено, що одним із завдань органу, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат, є здійснення верифікації достовірності інформації, поданої реципієнтами під час призначення, нарахування та/або здійснення державних виплат, що впливає на визначення права на отримання та розмір державних виплат.
За правилами статті 16 Закону № 324-ІХ за результатами верифікації орган, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат, надає органам, що здійснюють державні виплати, підтвердження відповідності наданої реципієнтом інформації вимогам законодавства, що впливають на визначення його права на отримання та розмір державних виплат, під час здійснення превентивної верифікації або рекомендації щодо: 1) проведення додаткової перевірки інформації, що містить невідповідності; 2) усунення невідповідностей даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних, володільцем, розпорядником та/або адміністратором яких є орган, що здійснює державні виплати.
Орган, що здійснює державні виплати, опрацьовує отримані рекомендації у строк, що не перевищує 15 робочих днів з дня їх отримання.
За результатами опрацювання наданих рекомендацій орган, що здійснює державні виплати, приймає рішення щодо: 1) призначення (перерахунку) державної виплати; 2) припинення нарахування та/або здійснення державної виплати; 3) поновлення нарахування та/або здійснення державної виплати; 4) усунення невідповідностей даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних, володільцем, розпорядником та/або адміністратором яких є орган, що здійснює державні виплати.
За приписами статті 9 Закону № 324-IX верифікація державних виплат здійснюється в інформаційно-аналітичній платформі шляхом застосування комплексу заходів із збору, проведення аналізу та порівняння параметрів інформації, отриманої від суб'єктів надання інформації, за кожним реципієнтом з подальшим визначенням відповідності інформації визначеним законодавством вимогам, що впливають на визначення права на отримання та розмір державних виплат, а також виявлення невідповідності даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних. Порядок здійснення верифікації та моніторингу державних виплат встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою КМУ від 18.02.2016 року № 136 був затверджений Порядок здійснення верифікації та моніторингу державних виплат (далі - Порядок № 136).
Відповідно до Порядку № 136, за результатами поточної та ретроспективної верифікації Мінфін щомісяця до 25 числа надає органам, що здійснюють державні виплати, рекомендації щодо: 1) проведення додаткової перевірки інформації, що містить невідповідності; 2) усунення невідповідностей даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних, володільцем, розпорядником та/або адміністратором яких є орган, що здійснює державні виплати.
Рекомендація щодо кожного реципієнта формується на підставі однієї або декількох виявлених невідповідностей.
Про надані рекомендації Мінфін інформує щокварталу Кабінет Міністрів України.
Орган, що здійснює державні виплати, опрацьовує отримані рекомендації у строк, що не перевищує 15 робочих днів з дня їх отримання.
За результатами опрацювання наданих Мінфіном рекомендацій орган, що здійснює державні виплати, приймає рішення щодо: 1) призначення (перерахунку) державної виплати; 2) припинення нарахування та/або здійснення державної виплати; 3) поновлення нарахування та/або здійснення державної виплати; 4) усунення невідповідностей даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних, володільцем, розпорядником та/або адміністратором яких є орган, що здійснює державні виплати.
Орган, що здійснює державні виплати, за результатами опрацювання рекомендацій надає Мінфіну інформацію про прийняті рішення протягом п'яти робочих днів з дня їх прийняття.
Так, предметом цього спору є правовідносини щодо правомірності припинення виплати позивачу з 01.10.2024 допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі.
Відповідач правомірність своїх дій мотивує посиланням на те, що внаслідок верифікації, проведеної за допомогою програмного комплексу ЄІССС, встановлено, що до складу сім'ї гр. ОСОБА_1 включається: чоловік ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ДСВП Луцької міськради виявлено факт, що за інформацією з Державного Реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (далі - Реєстр) чоловік гр. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 має у власності квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Загальна площа - 42,6 (кв.м), житлова площа 22,5 (кв.м.). Право власності квартири ОСОБА_2 оформлено згідно договору купівлі-продажу, серія та № 615, виданий 27.09.2018.
Таким чином, відповідач вважає, що ОСОБА_1 з 01.10.2024 не має права на отримання допомоги на проживання відповідно до Порядку №322, оскільки в власності її чоловіка перебуває квартира, розташована на територіях, на яких не ведуться бойові дії ( АДРЕСА_1 ).
З матеріалів справи встановлено, що позивач не заперечує факт наявності житла, а також те, що зазначений населений пункт не відноситься до районів ведення бойових дій та/або окупованих територій.
Проте, позивач наголошує на тому, що житлова площа квартири складає 22,5 м.кв., а в квартирі фактично проживають три особи, які є сім'єю, - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Надаючи оцінку доводам учасників справи, суд виходить з наступного.
Зі змісту вищенаведеного припису підпункту 5 пункту 7-1 Порядку № 332 можна дійти висновку, що з 01.03.2024 права на отримання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам не мають особи, якщо член сім'ї має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення яких перебуває житлове приміщення/частина житлового приміщення, площею понад 13,65 кв.м. на одного члена сім'ї.
У силу статті 3 Сімейного кодексу України сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
З матеріалів справи вбачається, що до членів сім'ї ОСОБА_1 , належать - її чоловік ОСОБА_2 та дочка - ОСОБА_3 .
Згідно зі статтею 47 Житлового кодексу України норма жилої площі в Україні встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метру на одну особу.
Як слідує з матеріалів справи та не заперечується сторонами, чоловіку позивача на праві приватної власності належить, квартира загальною площею 42,6 кв.м., житловою площею 22,5 кв.м.
Враховуючи, що склад родини позивача становить 3 особи, тому розрахунок житлової площі квартири на одного члена сім'ї є - 7,5 кв.м., тобто менше, ніж передбачено діючим законодавством (22,5 кв.м. (житлова) : 3 (особи) = 7,5 кв.м. (на одну особу)).
Отже, позивач не втратила право на отримання допомоги на проживання як внутрішньо переміщена особа, оскільки має частину житлового приміщення площею менш як 13,65 кв.м. на одного члена сім'ї.
За вищевикладених обставин суд дійшов висновку про безпідставність припинення виплати позивачу з 01.10.2024 допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У силу статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідач у ході розгляду справи не довів правомірності припинення виплати позивачу допомоги на проживання.
Аналогічна позиція викладена у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2024 у справі № 440/8215/24.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі «ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ» (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. The United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".
Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним і скасувати рішення ДСВП Луцької міськради № 52311-45904266-2024-2 від 12.12.2024 про відмову в призначенні ОСОБА_1 допомоги на проживання внутрішньо переміщеної особи та зобов'язати відповідача поновити ОСОБА_1 та дочці ОСОБА_3 виплату допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам з 01.10.2024.
Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 1 211,20 грн, сплачений квитанцією від 23.01.2025.
Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту соціальної та ветеранської політики Луцької міської ради № 52311-45904266-2024-2 від 12.12.2024 про відмову в призначенні ОСОБА_1 допомоги на проживання внутрішньо переміщеної особи.
Зобов'язати Департамент соціальної та ветеранської політики Луцької міської ради поновити ОСОБА_1 та її дочці ОСОБА_3 виплату допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам з 01.10.2024.
Стягнути з Департаменту соціальної та ветеранської політики Луцької міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 211 гривень 20 копійок (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Департамент соціальної та ветеранської політики Луцької міської ради (43025; Волинська область, м. Луцьк, просп. Волі, 4А; код ЄДРПОУ 03191963).
Головуючий-суддя С.Ф. Костюкевич