16.04.2025
Справа №497/3050/24
Провадження №1-кп/497/96/25
16.04.2025 року Болградський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю: прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
потерпілої ОСОБА_6 ,
та законного представника малолітньої потерпілої ОСОБА_7 - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Болград обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12024166270000193 від 24.12.2024 року відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зі слів - з середньою освітою, офіційно непрацевлаштований, періодично працює за наймом у приватних осіб, проживає з гр. ОСОБА_6 у фактичних шлюбних стосунках без реєстрації шлюбу, в якої є двоє старших дітей і їх спільна - третя дитина, відносно якої він батьківство не встановлював, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 , особа встановлена за пасп.001435808, вид.05.09.2002р. органом 5129 і дійсн. до 16.01.2022, РНОКПП НОМЕР_1 , не судимий,
- який обвинувачується за ст.125ч.1 КК України,
19.12.2024 року приблизно о 22:00 годині (більш точного часу не встановлено) у с.Калчева Болградського району Одеської області обвинувачений ОСОБА_4 , перебуваючи стані алкогольного сп'яніння в приміщенні домоволодіння АДРЕСА_1 - де проживає у фактичних шлюбних стосунках з потерпілою ОСОБА_6 , в ході сварки з нею, що розпочалася раптово з побутових причин, діючи у порушення вимог ст.28 Конституції України, згідно якої кожен має право на повагу до його гідності, а також у порушення вимог ст.21 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», з мотивів особистих неприязних відносин до ОСОБА_9 , що виникли під час сварки, бажаючи помститись їй за її висловлювання, які він вважав образливими для себе, у присутності малолітньої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - умисно наніс удар правою рукою в обличчя потерпілої та укусив її за праву ногу, спричинивши таким чином, потерпілій ОСОБА_9 тілесні ушкодження у виді подряпини на лівій щоці та садна на передній поверхні правого стегна у середній третині, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Таким чином, своїми протиправними діями ОСОБА_4 скоїв кримінальне правопорушення, що передбачене ст.125ч.1 КК України за кваліфікуючими ознаками: умисне легке тілесне ушкодження.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 визнав себе винним в повному обсязі та пояснив суду, що він дійсно приблизно два роки проживає однією сім'єю у фактичних шлюбних стосунках без реєстрації шлюбу з потерпілою ОСОБА_6 та її малолітніми дітьми: 10-тирічною Новіковою Євою та трирічною ОСОБА_10 у своєму селі у будинку, що належить потерпілій; тепер в них народилася ще спільна дочка, якій наразі вже сім місяців. В той день - 19.12.2024р. - він, обвинувачений, повернувся додому пізно ввечері у стані алкогольного сп'яніння, а дружина - потерпіла - почала його сварити, тому він не втримався і вдарив її - скоріше штовхнув, та, коли вони впали вдвох на кровать - вкусив її, але подробиці він вже не пам'ятає, оскільки був дуже п'яним. Він в той день вживав вино з товаришем і нього вдома, а скільки - не пам'ятає - приблизно два літри. Він вину визнає, жалкує, що так сталося, намагається не вживати алкоголь.
Потерпіла ОСОБА_6 , будучи допитаною в ході судового засідання, пояснила суду, що вона родом з Донецької області - з міста Каменське, що раніше мало назву Дніпродзержинськ, де наразі проживає її матір. З обвинуваченим ОСОБА_11 вона познайомилася кілька років тому в соцмережі Тік-Ток, і переїхала з двома своїми дочками, батьки кожної з яких померли, - до ОСОБА_12 (обвинуваченого) у село Калчево. Спочатку вони проживали в будинку матері ОСОБА_12 , а потім вона, представник, придбала власний будинок за власні кошти, що отримала від продажу своєї квартири в Каменському, що залишилася їй у спадщину від її бабусі. ОСОБА_13 добре ставився до неї і її дітей, але коли в них народилася спільна дочка - якій наразі сім місяців - почав все частіше зловживати алкоголєм і у стані алкогольного сп'яніння - почав піднімати на неї руку. В той день до неї прийшли в гості подруга ОСОБА_14 з 14-ти-річною дочкою ОСОБА_15 , та, коли ввечері повернувся додому ОСОБА_13 (обвинувачений) - ОСОБА_15 чула всю сварку між нею, потерпілою з обвинуваченим - яка почалася при вході у булинок та продовжилася в спальні, куди ОСОБА_13 пішов спати, а вона, потерпіла, пішла за ним, щоби посварити його за те, що він прийшов додому знову п'яним. ОСОБА_15 злякалася і викликала поліцію. Вона, потерпіла, просить не призначати обвинуваченому занадто суворого покарання.
Законний представник малолітньої потерпілої ОСОБА_16 - її мати ОСОБА_8 , будучи допитаною судом за правилами допиту свідка, - надала суду пояснення, аналогічні поясненням потерпілої та обвинуваченої - що вона в той день зі своєю дочкою ОСОБА_17 - яка є молодшою з її трьох дітей - були в гостях в подруги - в потерпілої ОСОБА_18 , де спілкувалася з нею, а їхні дідочки - спілкувалися між собою. Коли ввечері додому прийшов чоловік ОСОБА_19 - у стані алкогольного сп'яніння, ОСОБА_20 почала його сварити і вони вийшли до сусідньої кімнати, а в неї, свідка, в цей час здзвонив телефон і вона почала розмовляти і вийшла на подвір'я; її ж дочка ОСОБА_15 - залишалася у булинку, та, злякавшись сварки між обвинуваченим і потерпілою, викликала поліцію.
Таким чином, поясненнями обвинуваченого, потерпілої та законного представника малолітньої потерпілої були підтверджені час, місце та спосіб вчинення кримінального правопорушення, що відповідає обставинам, викладеним в обвинувальному акті та які підтверджені наданими прокурором письмовими доказами, що були зібрані в ході досудового розслідування.
Прокурор, стверджуючи, що вина обвинуваченого та кваліфікація його дій доведена узгодженими між собою доказами - поясненнями у судовому засіданні та належними письмовими доказами, вважаючи, що обставиною, яка пом'якшує покарання є визнання обвинуваченим вини, просив призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді штрафу в розмірі 50-ти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що передбачено санкцією статті 125ч.1 КК України - враховуючи наявність обтяжуючої обставини - скоєння правопорушення у стані алкогольного сп'яніння та у присутності малолітньої дитини, а також - стосовно особи, що є членом його родини - співмешканки - що відносить правопорушення до категорії правопорушень, пов'язаних з домашнім насильством, але, з-за відсутності достатніх кваліфікуючих ознак це правопорушення неможна кваліфікувати за ст.126-1 КК України як домашнє насильство, але є підстави для призначення обвинуваченому обмежувальних заходів, тому просить призначити такі, що передбачені ч.ч.1,3,5ст.91-1 КК України.
Прокурор, на підтвердження вини і кваліфікації дій обвинуваченого надав суду письмові докази, зібрані в ході досудового розслідування, і які були досліджені в ході судового засідання, а також матеріали, що характеризують обвинуваченого:
- витяг з кримінального провадження про внесення відомостей про злочин до ЄРДР 24.12.2024р. за заявою ОСОБА_6 ;
- рапорт працівника поліції на ім'я начальника Болградського РВП ГУНП в Одеській області про реєстрацію в журналі ЄО 24.12.2024р. об 11:30 заяви потрпілої ОСОБА_6 про те, що її чоловік спричинив їй тілесні ушкодження, просить вжити заходи;
- письмову заяву ОСОБА_6 про скоєння правопорушення її співмешканцем ОСОБА_4 , який побив її малолітню дитину ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- заяви ОСОБА_6 від 18 та 24.12.2024р. про вчинення правопорушення;
- протокол медичного огляду ОСОБА_4 , згідно якого він 20.12.2024р. був оглянутий лікарем Болградської ЦРЛ ОСОБА_21 і виявлено, що він перебуває у стані алкогольного сп'яніння - 1,8%о;
- копію паспорта ОСОБА_6 ;
- постанову про притягнення ОСОБА_6 до участі у кримінальному провадженні в якості потерпілої від 24.12.2024;
- висновок експерта №312 від 24.12.2024, згідно якого в ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , було виявлено легкі тілесні ушкодження, які могли утворитися 24.12.2024р. - у виді подряпини на лівй щоці та садна на правому стегні у виді двох дугоподібних червоно-коричневих саден;
- заяву ОСОБА_22 про залучення її до участі у кримінальному провадженні в якості потерпілої від 25.12.2024р.;
- копію свідоцтва про народження малолітньої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- постанову від 25.12.2024р. про визнання малолітньої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 потерпілою - як малолітнього свідка кримінального правопорушення;
- копію паспорту ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- згідно вимоги з відділу поліції, - ОСОБА_4 не притягувався до кримінальної відповідальності;
- згідно довідки лікарів нарколога і психіатра - ОСОБА_4 на обліку не перебуває;
- з довідки про місце проживання, - ОСОБА_4 позитивно характеризується, працює за наймом - пастухом, у травні 2024р. він демобілізувався зі строкової служби, скарг від односельців щодо нього не надходило;
- ці та інші докази, що були зібрані в ході досудового засідання, надані суду прокурором і досліджені в ході судового засідання, - узгоджуються між собою та з показами обвинуваченого, потерпілої та законного представника малолітньої потерпілої.
Учасники судового засідання не заперечували, що докази, зібрані і встановлені в ході досудового та судового розслідування кримінального провадження є належними та допустимими, відмовилися від допиту свідків у судовому засіданні, пояснивши це тим, що обвинувачений вину свою визнає в повному обсязі, сам обвинувачений стверджував, що скарг на органи досудового розслідування не має, захисник йому не потрібен, бажає примирення з потерпілою, усвідомив свої дії, має бажання змінитися, покінчити з вживанням алкогольних напоїв, оскільки бажає спілкуватися з дітьми.
Оцінюючи докази, досліджені в ході судового засідання у сукупності, суд дійшов висновку про наявність в діях обвинуваченого ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого інкримінованою йому статтею 125ч.1 КК України, та дійшов висновку, що вина обвинуваченого доведена поясненнями самого обвинуваченого у судовому засіданні, поясненнями ппотерпілої ОСОБА_6 та законним представником малолітної ОСОБА_7 , а також дослідженими судом письмовими доказами - що повністю узгоджуються між собою; кваліфікація дій обвинуваченого за ст.125ч.1 КК України, - як умисне спричинення легких тілесних ушкоджень потерпілій - є правильною.
Санкцією ч.1ст.125 КК України передбачено покарання у виді штрафу "до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року".
Крім того, згідно ч.2ст.12 КК України, кримінальне правопорушення, скоєне обвинуваченим, є кримінальним проступком - це передбачене Кримінальним кодексом України діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (51000 грн.) або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
Ст.91-1 КК України регламентовано обмежувальні заходи, що застосовуються до осіб, які вчинили домашнє насильство: ч.1 - "в інтересах потерпілого від злочину, пов'язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов'язки: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства; 2) обмеження спілкування з дитиною в разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності; 3) заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв'язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин; 4) заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв'язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб; 5) направлення для проходження програми для кривдників"; а ч.2 - "заходи, передбачені ч.1 цієї статті, можуть застосовуватися на строк від 1 до 3-х місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців".
Згідно висновку ОП ККС ВС, яка, аналізуючи комплексний характер домашнього насильства і підкреслюючи неправильність його звуженого тлумачення, колегією суддів в своїй лінії аргументації зазначає: «… поняття домашнє насильство має комплексний характер, регламентується у різних сферах суспільних відносин, а тому при встановленні змісту поняття «злочин, пов'язаний з домашнім насильством» слід виходити із конкретних фактичних обставин вчиненого насильства щодо особи, а не юридичної оцінки дій винуватця. З огляду на це, а також зважаючи на юридичну техніку приписів ст.284 КПК України при визначенні підстав для закриття кримінального провадження, формулювання «злочин, пов'язаний з домашнім насильством» слід визнати оціночним поняттям, а не відсилочною нормою лише до ст.126-1 КК України» (ухвала ВС від 28.11.2019р., спр.№453/225/19, провадж.№51-4000км19).
Відповідно до Закону України від 06.12.2017 р. № 2227-VIII «Про внесення змін до деяких законів України у зв'язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами». Цей закон став частиною комплексу законів, присвячених впровадженню гендерних політик у національний правовий простір, які треба осмислювати у їхніх системних зв'язках та взаємодії (ЗУ №2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017р.; ЗУ №2866-IV «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» від 08.09.2005р. в редакції від 07.01.2018р.; ЗУ від 06.12.2017р. №2227-VIII «Про внесення змін до деяких законів України у зв'язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами»; ЗУ №2334-VIII від 14.03.2018р. «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо захисту дітей від сексуальних зловживань та сексуальної експлуатації»). ОСОБА_23 , кандидатка юридичних наук, доцентка кафедри кримінального права №1 Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого та Іван Тітко, доктор юридичних наук, доцент, завідувач кафедри кримінального права та кримінально-правових дисциплін Полтавського юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого у своїй статті "Юрлізі" в січні 2020р. "Науковці стривожені останньою практикою ВС відмовляти в касаційних поданнях прокурорів щодо злочинів, пов'язаних з домашнім насильством, тож надали практичні поради правникам", зазначили наступне: "Необхідно розуміти, що базовою дефініцією, яка є ядром законодавчих змін, спрямованих на імплементацію вимог Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (Стамбульської конвенції), є «гендерне насильство». Стамбульська конвенція передбачає широкий спектр політик, спрямованих на боротьбу з домашнім насильством. Це гнучкий набір інструментів, який забезпечує ефективний захист прав людини і реалізується державами під час формування таких політик на національному рівні. Коли ми говоримо про домашнє насильство, треба розуміти, що мова йде не стільки про дім у фізичному сенсі цього слова, місце постійного перебування особи, скільки про певний символічний простір, де «домашність» виводиться через окреслення кола осіб, на яких поширюється дія законодавства про домашнє насильство. Ч. 2, 3 ст. 3 Закону України від 07.12.2017 р. «Про запобігання та протидію домашньому насильству» окреслюють коло осіб, на яких поширюється законодавство про запобігання та протидію домашньому насильству. Це означає, що зв'язка «спеціальний суб'єкт - спеціальний потерпілий» для злочинів, пов'язаних з домашнім насильством, стає конститутивним акцентом та визначається за допомогою ст. 3 згаданого закону. Відтак, український законодавець створив варіативну (плюральну) модель реагування на домашнє насильство:
1) сконструював у Кримінальному кодексі України ст. 126-1 «Домашнє насильство»;
2) в деяких складах злочинів передбачив кваліфікуючу ознаку «вчинення злочину щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах»;
3) передбачив у ст. 67 КК України обтяжуючу обставину «вчинення злочину щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах» (п. 6-1 ч. 1 ст. 67 КК) та розширив зміст п. 6 ч. 1 ст. 67 КК за рахунок «вчинення злочину… у присутності дитини»;
4) створив інститут обмежувальних заходів для осіб, які вчинили домашнє насильство (ст. 91-1 КК України);
5) передбачив у ст. 76 КК України «Обов'язки, які покладає суд на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням» можливість застосування до таких осіб, що засуджені за злочини, пов'язані з домашнім насильством, обмежень та заборон, передбачених у ст. 91-1 КК України;
6) сконструював ст. 390-1 КК України «Невиконання обмежувальних заходів, або обмежувальних приписів, або непроходження програми для кривдників». З цього випливає, що зміст поняття «злочин, пов'язаний з домашнім насильством» значно ширший, ніж суто «Домашнє» насильство» як склад злочину, передбачений ст. 126-1 КК.
Злочин, пов'язаний з домашнім насильством - це: злочин, передбачений ст. 126-1 КК України, та такий, що містить кваліфікуючу ознаку «вчинення злочину щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах»" а також - злочин, поєднаний з обтяжуючою обставиною, передбаченою у п. 6-1 ч.1 ст.67 КК «вчинення злочину щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах» та п.6ч.1ст.67 КК в частині «вчинення злочину… у присутності дитини». Тому, як наприклад у справі, направленій на розгляд об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, якщо діяння винного може бути описане формулою «ч.2ст.125 КК, п.6-1 ч.1 ст.67 КК», оскільки злочин вчинявся щодо «спеціальної потерпілої», - це відображує зміст поняття «злочин, пов'язаний з домашнім насильством». Саме цю гнучкість і закладав законодавець, щоб забезпечити комплексне реагування на домашнє насильство, адже інноваційність Стамбульської конвенції полягає у тому, що її рамкова дія заснована на чотирьох стовпах (the Four Pillars) - 4-P:
- Prevention (попереджати усі форми насильства проти жінок)
- Protection (захищати від усіх форм насильства проти жінок)
- Prosecution (переслідувати усіх, хто звинувачується у вчиненні актів насильства проти жінок)
- Policy integration (інтегрувати політики, тобто протидіяти насильству щодо жінок завдяки комплексним інтегрованим механізмам). Порівняно з попереднім «3-P»-підходом включення ще однієї «P» (інтеграція політик) до рамки Стамбульської конвенції стало її безперечною перевагою, адже інтеграція політик дає можливість множинності бачення правових ситуацій, гнучкого реагування на змінюваність сучасного світу та потребу у комплексному захисті від гендерного насильства. Звужене ж тлумачення і зведення поняття «злочин, пов'язаний з домашнім насильством» виключно до ознак складу злочину, передбаченого ст. 126-1 КК, не дає можливості використовувати комплекс механізмів для захисту жертв домашнього насильства, зокрема, застосовувати термінові заборонні приписи, обмежувальні приписи, обмежувальні заходи тощо. Що стосується аргументу суду про те, що «при встановленні змісту поняття «злочин, пов'язаний з домашнім насильством» слід виходити із конкретних фактичних обставин вчиненого насильства щодо особи, а не юридичної оцінки (кваліфікації) дій винуватця», відзначимо, що дане питання стосується етапів кримінально-правової кваліфікації, їх взаємозв'язку та юридичного закріплення результатів кваліфікації. Перший етап кваліфікації - це встановлення всіх фактичних (об'єктивних і суб'єктивних) обставин вчиненого діяння, які мають кримінально-правове значення. Другий етап - встановлення кримінально-правової норми, яка найбільш повно й точно передбачає вчинене особою діяння. Третій етап кримінально-правової кваліфікації - це констатація тотожності ознак вчиненого діяння (фактичних обставин справи) ознакам елементів складу злочину, або ознакам діяння, яке не є злочинним, або ознакам посткримінальної поведінки особи, передбаченим кримінально-правовою нормою, та закріплення такого висновку у відповідному процесуальному документі" В цій же статті науковці визначили правила кваліфікації злочинів, пов'язаних з домашнім насильством;
"1) якщо домашнє насильство полягає в діянні, яке співпадає з ознаками іншого злочину, але потерпілий - спеціальний (ст. 3 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству»), насильство носить систематичний характер і максимум санкції за цей інший злочин нижче чи рівний санкції, передбаченій ст. 126-1 КК - кваліфікація відбувається за ст. 126-1 КК (наприклад, якщо домашнє насильство полягає в систематичному заподіянні умисного легкого тілесного ушкодження, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК, - вчинене потребує кваліфікації за ст. 126-1 КК);
2) якщо потерпілий спеціальний, але немає систематичності - кваліфікація за відповідною статтею КК України та п.6-1ч.1ст.67 КК (наприклад, ч.1ст.125, п.6-1 ч.1ст.67 КК). Якщо домашнє насильство вчиняється щодо спеціального потерпілого у присутності дитини - враховується і п.6 ч.1ст.67 КК;
3) якщо санкцією ст.126-1 КК (за наявності ознак діяння, передбаченого у цій статті) не охоплюються інші злочини, що становлять зміст насильства, - вони потребують додаткової кваліфікації за іншими статтями, відповідно, кваліфікація відбуватиметься за сукупністю ст.126-1 КК та інших статей КК, що передбачають ці злочини (наприклад, ст.126-1 КК та ч.1 ст.122 КК);
4) якщо спеціальний потерпілий передбачений як кваліфікуюча ознака певного складу злочину - кваліфікація відбувається за тією частиною статті, де передбачена ця ознака (наприклад, ч.2 ст.152 КК «Згвалтування» в оновленій редакції передбачає зґвалтування, вчинене щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах).
Що ж до визнання поняття «злочин, пов'язаний із домашнім насильством» оціночним, то з цього приводу необхідно відзначити, що оціночним поняттям слід визнавати суспільну небезпечність злочину, пов'язаного з домашнім насильством. Зміст же поняття «злочин, пов'язаний із домашнім насильством» чітко визначений і окреслений вище. З урахуванням сказаного варто підкреслити, що не кожна сварка у сім'ї є домашнім насильством і не кожен акт домашнього насильства є злочином. Для визнання певного правопорушення злочином необхідно говорити про достатньо високий ступінь суспільної небезпечності, тривалість, інтенсивність, можливо, комбінування декількох форм насильства тощо. Очевидно, що вирішити проблему домашнього насильства можна лише за умови консолідованого фронту боротьби з ним, з'ясування переваг у використанні спеціалізованих контекстів перед загальними підходами. Домашнє насильство актуалізує пошук балансу між кримінальним та іншими галузями права. Бачення того, що боротьба з домашнім насильством потребує забезпечення як негайного захисту, так і довгострокового, артикулює необхідність пошуку оптимальних правових рамок для зниження рівня розповсюдженості насильства, визначає потребу в інших правових інтервенціях, окрім кримінально-правової. Пропорційність кримінально-правової «відповіді» на домашнє насильство вимагає встановлення розумного співвідношення між метою, яка має бути досягнута, та засобами її досягнення. В цьому контексті розроблений в доктрині та практиці ЄСПЛ тест на пропорційність втручання держави в реалізацію прав особи є надзвичайно важливим у справах про домашнє насильство для практики національних судів. Не менш значущим в частині визначення пропорційності є також і балансувальний тест, який передбачає судовий розгляд, при якому суддя оцінює відносну важливість різноманітних факторів, що мають значення для вирішення справи... Оскільки Стамбульська конвенція є лише частиною розгалуженої системи міжнародних механізмів захисту прав людини, звернемо також увагу на деякі інші кращі міжнародні стандарти захисту від домашнього насильства. Серед базових рішень Європейського Суду з прав людини («landmark desicions») у даному аспекті варто виділити рішення у справі Opuz v. Turkey (Application № 33401/02 від 9 червня 2009 р., де - вперше у справі про домашнє насильство - Суд установив порушення ст. 14 (заборона дискримінації) у поєднанні з порушеннями ст. 2 і 3 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 р., оскільки насильство щодо жінок базувалося на гендерних ознаках (Суд підкреслив, що домашнє насильство здійснюється у більшості випадків щодо жінок і заохочується дискримінаційною правовою пасивністю). В даному рішенні Суд визнав, що домашнє насильство щодо жінок є системною проблемою і відображає фундаментальний дисбаланс влади у суспільстві. І хоча індивідуальні акти насильства вчиняються у приватній сфері, насильство щодо жінок, як правило, продовжується через чоловіче домінування в правоохоронних та судових інституціях. Рішення Суду встановило суворе зобов'язання держави захистити жінок від домашнього насильства. Дана справа продемонструвала, що права людини можуть мати не тільки «вертикальний», а і «горизонтальний ефект», тобто на державу покладається зобов'язання гарантувати дотримання прав людини між приватними особами. Важливо, що у даному рішенні Суд визнав наявність ОСОБА_24 ефекту своїх рішень, тобто вказав на необхідність брати до уваги його висновки навіть у рішеннях щодо інших держав-учасниць (оскільки Суд надає остаточне авторитетне тлумачення прав і свобод, визначених у розділі 1 Конвенції, він розглядає, чи прийняли національні органи влади достатньою мірою принципи, що випливають з його рішень щодо аналогічних питань, навіть якщо вони стосуються інших держав).... Комплексний характер захисту жертв домашнього насильства забезпечується вимогами Стамбульської конвенції про зміну концепції проваджень приватного обвинувачення в такий спосіб, щоб держави запровадили заходи, які могли б розірвати «замкнене коло» домашнього насильства.
Дослідженнями з питань домашнього насильства доведено, що воно зазвичай складається з трьох фаз:
1) фаза будівництва напруги (поступова ескалація напруженості, окремі спалахи образ);
2) фаза насильницького епізоду (втрата контролю над діями кривдника, виявлення агресії в найбільш негативній формі, заподіяння шкоди жертві);
3) фаза щирого каяття («медового місяця») (осуд кривдником своєї поведінки, намагання зберегти відносини з потерпілою особою, обіцянки більше не повторювати насильства). На жаль, природа насильства циклічна і як правило насильство повторюється знов і знов. Щоб розірвати цикл насильства, розробники Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами передбачили певні правові інструменти.
Так, ч.1ст.55 Стамбульської конвенції вимагає, щоб розслідування або кримінальне переслідування правопорушень, встановлених відповідно до ст.ст.35,36,37,38,39 Конвенції, не залежали цілком від повідомлення або скарги, поданої жертвою, і щоб провадження могло продовжуватися, навіть якщо жертва відкликала заяву або скаргу.... Друга ж частина вимоги, закріпленої у ч.1ст.55 Стамбульської конвенції, реалізована у п.7ч.1ст.284 КПК України, де передбачено, що правило про можливість потерпілої особи відмовитись від обвинувачення у провадженнях приватного обвинувачення більше не стосуватиметься випадків, у яких злочин пов'язаний із домашнім насильством.
Вбачається, такий крок є необхідним і виправданим для запобігання ситуаціям впливу кривдника на потерпілу, залякування її, примушення відмовитися від обвинувачення, та розірванню злочинного циклу домашнього насильства".
Таким чином, враховуючи вищевикладене, ретельно перевіривши докази у цьому кримінальному провадженні, уважно вислухавши пояснення учасників судового засідання та врахувавши думку потерпілої, яка все ще бажає продовжувати спілкування з обвинуваченим, вважаючи, що він виправиться, але розуміючи його поведінку як поведінку кривдника, та, враховуючи, що вищевказане правопорушення ОСОБА_4 вчинено у присутності малолітньої дитини, що підтверджується належними і допустимими та достатніми доказами, - суд дійшов висновку, що правопорушення, інкриміноване обвинуваченому ОСОБА_4 - є таким, що пов'язане з домашнім насиллям, адже воно вчинене ним стосовно його ж співмешканки, з якою він проживає тривалий час і має спільну дитину, якій 7 місяців, але не встановлюючи батьківство щодо цієї дитини - всі вони проживають разом тривалий час однією сім'єю, - тобто, обвинувачений і потерпіла проживають у фактичних шлюбних стосунках, але обвинувачений дозволив собі застосувати фізичне насилля щодо однієї матері своєї дитини - своєї співмешканки, та й ще у присутності малолітньої дитини подруги співмешканки - що підтверджується поясненнями як представника малолітньої потерпілої, наданими в ході судового засідання, так і самим обвинуваченим і потерпілою, - та які не спростовані наданими суду і дослідженими доказами, а тому, - суд дійшов висновку, що обвинувачений вчинив правопорушення, пов'язане з домашнім насиллям.
Визначаючи вид і міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує суспільну небезпеку і характер вчиненого ним правопорушення, тяжкість скоєного, особу обвинуваченого, який характеризується посередньо, його матеріальний стан, та, враховуючи наявність обставин, що пом'якшують покарання - визнання обвинуваченим вини, та відсутність тяжких наслідків від вчиненого ним - суд дійшов висновку, що доцільним є призначення ОСОБА_4 покарання у виді штрафу - в межах санкції інкримінованої їй статті 125ч.1 КК України.
Обставинами, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст.67 КК України, - вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння та відносно співмешканки- члена сім'ї та у присутності малолітньої дитини.
Крім того, відносно обвинуваченого є ще одни вирок суду - від 28.02.2025р. - який не оскаржений і є таким, що набрав законної сили - де покарання було призначене обвинуваченому також за вчинення правопорушення, передбаченого ст.125ч.1 КК України у виді штрафу, який, з його слів - досі не сплачений.
Законом України від 06.12.2017 року №2227-VІІІ «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» доповнено Кримінальний кодекс України (далі - КК України) новими положеннями, в яких передбачено, зокрема, такі склади кримінальних правопорушень, як домашнє насильство, а також внесені відповідні зміни до Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України). Зокрема, у ч.1ст.67 КК України доповнено перелік обтяжуючих обставин новим пунктом 6-1, відповідно до якого, обставиною, що обтяжує покарання, є вчинення злочину щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах». У Постанові об'єднаної палати ККС ВС від 12.02.2020р. у справі №453/225/19 (провадження №51-4000кмо19) йдеться про те, що, з огляду на вищевказаний ЗУ від 06.12.2017 року №2227-VІІІ та на п.«b» ст.3 Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (Стамбульська конвенція) - формулювання поняття «злочин, пов'язаний з домашнім насильством» є ширшим за поняття «домашнє насильство» у нормі ст.126-1 ККУ і може полягати не лише у вчиненні цього злочину, а й в інших суспільно небезпечних діяннях, які мають ознаки домашнього насильства. У контексті зазначеного «злочином, пов'язаним із домашнім насильством» слід вважати будь-яке кримінальне правопорушення, обставини вчинення якого містять хоча б один з елементів, перелічених у ст.1 ЗУ №2229-VIII, незалежно від того, чи вказано їх у відповідній статті (частині статті) КК як ознаки основного або кваліфікованого складу злочину.
Таким чином, оскільки судом під час розгляду даного кримінального провадження встановлено, що обвинуваченим вчинені дії щодо дитини співмешканки, з якою він проживає - фізичне насилля у формі нанесення ударів, з огляду на перелічені у ст.1 ЗУ №2229-VIII елементи, які характеризують домашнє насильство, а саме, - п.2,3,6,8,14,17 частини 1 цієї статті, суд дійшов висновку, що дане правопорушення є таким, що пов'язане з домашнім насильством.
Визначаючи вид і міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує суспільну небезпеку і характер вчиненого ним правопорушення, тяжкість скоєного, особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується негативно, неодружений, та, хоча і бере участь у вихованні трьох дітей, матір'ю яких є його співмешканка, а також - що він працює - має постійне місце роботи, - однак за місцем проживання характеризується не зовсім позитивно, зловживає спиртними напоями.
Суд також враховує наявність обставин, що пом'якшують покарання - визнання обвинуваченим вини, наявність постійного місця роботи, та наявність обставин, що обтяжують покарання. Тому суд, враховуючи позицію потерпілої, дійшов висновку, що доцільним є призначення обвинуваченому покарання у виді штрафу - у межах санкції інкримінованій йому статті 125ч.1 КК України.
Обставинами, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст.67 КК України, - суд визнає вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння, у присутності малолітньої дитини, та щодо співмешканки - фактично, з якою перебуває у сімейних стосунках.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст.66 КК України, суд визнає те, що він на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має постійне місце роботи - працює чабаном за наймом, має постійне місце проживання, співпрацював з органом досудового розслідування, визнав свою вину, стверджує, що розкаюється, оскільки розповів про обставини правопорушення, надавши добровільно в ході досудового розслідування та суду відповідні пояснення, що узгоджуються з іншими доказами, дослідженими судом, потерпіла претензій матеріального характеру до нього не має.
З урахуванням усіх вищевикладених встановлених в ході судового розгляду обставин, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення доведена в повному обсязі, тому він підлягає притягненню до покарання, що запропоноване прокурором і визначене санкцією відповідної статі КК України - до штрафу, що є достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним інших правопорушень.
Крім того, оскільки кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченим - є таким, що пов'язане з домашнім насильством, та у присутності малолітньої дитини, суд дійшов висновку, що обвинувачений ОСОБА_4 за наслідками вчиненого ним правопорушення - є кривдником, а потерпіла - постраждалою особою від домашнього насильства відповідно до п.6ч.1ст.1 ЗУ "Про запобігання та протидію домашньому насильству", згідно якого "Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі", а "Особа, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала особа), - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі".
Згідно ст.28 ЗУ "Про запобігання та протидію домашньому насильству", суб'єкт, відповідальний за виконання програм для кривдників, організовує та забезпечує проходження кривдниками таких програм. Виконання програм для кривдників забезпечують фахівці, які пройшли відповідне навчання. Кривдника може бути направлено судом на проходження програми для кривдників на строк від трьох місяців до одного року у випадках, передбачених законодавством. Кривдник повинен мати можливість відвідувати програму для кривдників за власною ініціативою на добровільній основі. У разі неявки кривдника для проходження програми для кривдників або ухилення від проходження програми без поважних причин суб'єкти, відповідальні за виконання програм для кривдників, надають протягом трьох робочих днів письмове повідомлення про це уповноваженому підрозділу органів Національної поліції України для вжиття заходів. Притягнення кривдника до відповідальності за непроходження програми для кривдників не звільняє його від обов'язку пройти таку програму. У разі притягнення кривдника, зокрема дитини-кривдника, до кримінальної відповідальності судом на нього може бути покладено обов'язок пройти пробаційну програму відповідно до п.4ч.2ст.76 Кримінального кодексу України.
Тому, враховуючи думку потерпілої, суд дійшов висновку, що обвинуваченому ОСОБА_4 , як кривднику, необхідно призначити обмежувальні заходи що передбачені ст.91-1 КК України, у т.ч. - виконання програми для кривдників.
Відповідно до Наказу МВС №124 від 25.02.2019р. «Про затвердження Порядку взяття на профілактичний облік, проведення профілактичної роботи та зняття з профілактичного обліку кривдника уповноваженим підрозділом органу Національної поліції України», кривдник має перебувати на обліку відповідного органу НП України, а, згідно ст.ст.2,28 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», та Наказу Мінсоцполітики №1434 від 01.10.2018 «Про затвердження Типової програми для кривдників» і ч.5розд.1 «Типової програми для кривдників» - організацію та виконання цієї Типової програми, її проходження кривдниками забезпечують місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування відповідно до вимог ст.28 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», тому копія вироку для виконання підлягає направленню до Болградського РВП ГУНП в Одеській області та до Болградської державної адміністрації Одеської області і Болградської міської ради Одеської області - як органу місцевого самоврядування.
Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні. Запобіжний захід щодо обвинуваченого під час досудового розслідування не обирався, підстави для його обрання судом наразі також відсутні, оскільки він дотримується вимог КПК України щодо процесуальної поведінки. Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Програми для кривдників виконують, згідно ст.28 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», - суб'єкти, відповідальні за виконання такої програми - місцева державна адміністрація та орган місцевого самоврядування, а органом, що здійснює профілактичний облік кривдників і профілактичну роботу з ними - здійснює орган Національної поліції України - уповноважений підрозділ органів Національної поліції України, тому копія вироку для виконання підлягає направленню до Болградської райдержадміністрації, до Василівської сільської ради Болградського району та до Болградського РВП ГУНП в Одеській області.
Згідно ст.615ч.15 КПК України, в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
Враховуючи викладене, керуючись ст.125ч.1 КК України, 368,369ч.1, 373ч.2-3, 374, 392, 393, 395, 615ч.15 КПК України, Наказом МВС №124 від 25.02.2019р. «Про затвердження Порядку взяття на профілактичний облік, проведення профілактичної роботи та зняття з профілактичного обліку кривдника уповноваженим підрозділом органу Національної поліції України», ст.ст.2,28 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», Наказом Мінсоцполітики №1434 від 01.10.2018 Про затвердження Типової програми для кривдників», суд
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ст.125ч.1 КК України, і на підставі санкції цієї статті призначити йому покарання - штраф в розмірі 50-ти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень (який сплачується на рахунок UA808999980313080106000015662, отримувач - ГУК в Одеській області/с.Василівка, ЄДРПОУ 37607526, банк - Казначейство України (ЕАП), код банку -899998, код класифікації доходів бюджету -21081100).
Призначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обмежувальні заходи що передбачені ч.1ст.91-1 КК України, строком на 1 (один) місяць:
п.1) заборонити йому перебувати в місці спільного проживання з потерпілою, яка постраждала від домашнього насильства - з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;
п.2) обмежити спілкування з дитиною, у присутності якої вчинено домашнє насильство:
- з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ученицею 9-го класу Калчівського ліцею Василівської сільської ради, та яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 ;
п.5) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , направити для проходження програми для кривдників.
Для вконання програми для кривдників - копію вироку після набрання законної сили направити, згідно ст.28 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», - до Болградської державної районної адміністрації Одеської області, до Василівської сільської ради Болградського району Одеської області, та до Болградського РВП ГУНП в Одеській області.
Запобіжний захід ОСОБА_4 - не обирати.
Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Болградський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення та набирає законної сили по закінченню цього строку в разі, якщо він не оскаржений.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1