Справа №751/10045/24
Провадження №2/751/86/25
16 квітня 2025 р. місто Чернігів
Новозаводський районний суд м. Чернігова
Суддя секретар Лібстер А. С. Рак Я. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу№ 751/10045/24
за позовомОСОБА_1
до відповідача третя особа ОСОБА_2 Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради
пропозбавлення батьківських прав
учасники справи та представники:
позивачОСОБА_1
відповідачка представник відповідачане з'явилась ОСОБА_3
представник третьої особи Тарарака О. І.
ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що від шлюбу з відповідачкою ОСОБА_2 вони мають двох неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В обґрунтування позову вказує на те, що відповідачка після розірвання шлюбних відносин в 2020 році виїхала за кордон на постійне проживання, де перебуває і досі. Діти залишились проживати з позивачем. Мати участі у вихованні дітей не приймає, ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, що є підставою для позбавлення її батьківських прав.
Позовна заява надійшла до суду 11.11.2024. Головуючий суддя своєю ухвалою від 20.11.2024, після отримання відомостей про зареєстроване місце проживання відповідача, прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив загальне позовне провадження у даній справі, підготовче судове засідання призначене на 12.12.2024, яке відкладено на 06.01.2024. Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06.01.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду з витребуванням висновку щодо доцільності позбавлення батьківських прав на 03.02.2025, яке відкладалось на 20.02.2025, 12.03.2025 та на 07.04.2025.
25.12.2024 представником відповідача наданий відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначає, що з першого дня розлучення позивач сам своїми діями перешкоджав спілкуванню дітей з матір'ю. Вона була змушена звернутись до органу опіки та рішенням виконкому Чернігівської міської ради від 03 лютого 2022 року встановлено порядок спілкування дітей з матір'ю. Також, відповідачка неодноразово викликала поліцію з приводу побачення з дітьми. Так сталось, що у червні 2022 року не маючі можливості працевлаштування в країні, вона виїхала до Німеччини та згодом там одружилась, але не припиняла спілкування з дітьми, цікавилась станом їх здоров'я і духовним розвитком. З наданої переписки в месенжерах чітко вбачається, що майже щодня вона здійснювала дзвінки донці, постійно цікавиться дітьми, характер її повідомлень вказує лише на те, що вона любить своїх дітей, піклується про них, жодним чином «не відмовлялась» від них і не має намір цього робити. Тобто, позивач пред'являючи даний позов керувався лише власними інтересами, а не інтересами дітей, з метою уникнення мобілізації. В першу чергу слід наголосити на сумлінній сплаті аліментів, у більшому розмірі ніж встановлено судом, що підтверджується розрахунком заборгованості по аліментам від 10.12.24 у ВП № 67200717. Так, станом на 10.12.2024 переплата по аліментам складає 20761,34 грн. Окрім цього, відповідачка додатково пересилає дітям посилки з речами, подарунки. Також в період з 19.07.2023 по 29.07.2023 діти перебували на відпочинку разом із Відповідачкою у Туреччині, а фактично перебували з нею з 15 липня по 6 серпня 2023 року. Також з 14.07.2024 року по 26.07.2024 року діти перебували на відпочинку з нею на о. Мальорка (Іспанія), а фактично перебували з матір'ю з 06 липня по 16 серпня 2024 року. В обох випадках відпочинок дітей повністю оплачувала відповідачка. Очевидно, що про вищевикладені обставини добре відомо і самому позивачу, останній обрав шлях обману і звернувся до суду з завідомо безпідставним позовом. Натомість, відповідачка ніколи не відмовлялась від того, що б діти проживали з нею та неодноразово пропонувала забирати дітей до себе на більший термін а ніж відпочинок, але позивач не погоджувався. Відповідачка має гарні умови проживання, здатна забезпечити дітям достатній і безпечний рівень життя. Остання одружена з громадянином Німеччини, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб. Діти знайомі з ОСОБА_5 - теперішнім чоловіком, про що свідчать спільні фото. Просить відмовити в задоволенні позову (а.с.40-43).
Суд відповідно до положень ч.1 ст. 244 ЦПК України, 07.04.2025 оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, відклав ухвалення та проголошення судового рішення, оголосив дату та час його проголошення 16.04.2025 о 08.20.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити. Додатково повідомив, що відповідачка з липня 2022 року живе та працює в Німеччині, має іншу сім'ю. Відповідачка не приділяє уваги дітям, не цікавиться їх життям та навчанню у школі. В 2023 та 2924 році діти дійсно їздили до неї за кордон. Діти від неї отримують подарунки, які не відповідають їх інтересам. Як мати вона не цікавиться що саме необхідно дітям і що саме вони потребують. Відповідачка надсилає їм подарунки ті, які вона вважає за потрібне і не запитує дітей що їм справді потрібно. Вважає, що відповідачка не в повному обсязі демонструє свій дохід і з неї не в повному обсязі стягуються аліменти на дітей. Крім того, просить критично віднестись до листування в месенжерах, що надані стороною відповідача у соціальних мережах, враховуючи що деякі фрагменти спілкування видалені. Останній раз, вже під час слухання справи в суді, відповідачка приїжджала в Чернігів, але знайшла лише пару годин для спілкування з дітьми. Вважає, що може дати дітям достатньо батьківської уваги та турботи, любові, можливостей для навчання, виховання тепер і в подальшому.
Відповідачка в судове засідання не з'явилась, надала заяву щодо проведення судового розгляду справи за її відсутності. Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала щодо задоволення позовних вимог, підтримавши доводи викладені у відзиві на позовні вимоги.
Представник третьої особи Управління служби у справах дітей Чернігівської міської ради у судовому засіданні підтримала висновок щодо недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо двох неповнолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_1 та просила прийняти рішення в інтересах дитини.
Судом вислухана думка неповнолітнього ОСОБА_1 , який повідомив, що він однаково любить батьків. Мати перебуває за кордоном, у Німеччині. Він з сестрою їздив до матері в 2023 та в 2024 році. Йому сподобалось як вони відпочивали. Німеччина йому сподобалась. Хоче жити з батьком, не хоче жити з мамою. У мами інший чоловік, відносини з ним нормальні. Мама дійсно висилає подарунки. Більше любить тата, тому що він займається їх вихованням.
Неповнолітня ОСОБА_4 також повідомила суду, що вона однакового любить і мати і тато. Їх вихованням в теперішній час займається батько. Вона з братом їздила до матері в Німеччину, в Турцію, а також були в Іспанії. Разом відпочивали з маминим чоловіком ОСОБА_5 . Він добре ставиться до них. З мамою спілкується в месенжерах. Ставлення матері до них добре, вона їх любить і вони до мами ставляться добре і теж її люблять. Мама працює за кордоном у таборі для біженців. Вважає, що це рішення про позбавлення батьківських прав потрібно лише «на папері», щоб батька не чіпали ТЦК. В будь-якому випадку вони не змінять відношення до матері і до батька.
Суд, заслухавши доводи позивача, представника відповідача, третьої особи та думку дітей, дослідивши надані докази, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 , перебували у зареєстрованому шлюбі з 2011 року, який було розірвано рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 29.01.2020 (а.с. 8).
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження дітей (а.с.14-15).
29.09.2021 Новозаводським районним судом м. Чернігова було видано судовий наказ у справі №751/6374/21 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення старшою дитиною повноліття, починаючи з 31.08.2021 (а.с.9).
Відповідно до розрахунку заборгованості у ВП № 67200717 зі сплати аліментів станом на 10.12.2024 ОСОБА_2 заборгованості не має. Має переплату у розмірі 20 761,34 грн. (а.с.77-79).
03.02.2022 рішенням виконкому Чернігівської міської ради від 03.02.2022 року встановлено порядок спілкування ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 дітей з ОСОБА_2 (а.с.50-51).
28.02.2024 рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова визначено місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з батьком - ОСОБА_1 (а.с.10-11).
Відповідно до довідки № 65 від 04.11.2024, виданою Чернігівською гімназією № 14 Чернігівської міської ради ОСОБА_1 , постійно приділяє увагу вихованню сина ОСОБА_6 , регулярно відвідує батьківські збори, контролює успішність дитини, дбає про матеріальне забезпечення та стан здоров'я. Мати ОСОБА_2 , 2021-2024 навчальні роки, не приймає участі у вихованні сина, жодного разу до школи не з'явилась, успіхами та вихованням не цікавилась (а.с.18).
Відповідно до довідки № 64 від 04.11.2024, виданою Чернігівською гімназією № 14 Чернігівської міської ради ОСОБА_1 , постійно приділяє увагу вихованню доньки ОСОБА_7 , регулярно відвідує батьківські збори, контролює успішність дитини, дбає про матеріальне забезпечення та стан здоров'я. Мати ОСОБА_2 , 2021-2024 навчальні роки, не приймає участі у вихованні доньки, жодного разу до школи не з'явилась, успіхами та вихованням не цікавилась (а.с.19).
Відповідно до довідки № 7896 від 05.11.2024 Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради станом на 04.11.2024 в квартирі за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.20).
Відповідно до довідки з державної прикордонної служби від 07.01.2025 відповідачка ОСОБА_2 у період з 2022 по 2024 рік неодноразово перетинала кордон України та має напрямки як виїзд так і в'їзд в Україну (а.с.179).
Відповідно до висновку № 77 від 03.02.2025, виконавчий комітет Чернігівської міської ради вважає недоцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.190-191), при цьому підстав не прийняти до уваги вказаний висновок та не погоджуватись з наданим висновком органу опіки та піклування у суду відсутні, при цьому враховується, що сам по собі висновок має лише рекомендаційний характер та такий висновок має бути оцінений у сукупності з іншими доказами і не є правовою підставою для застосування або не застосування крайнього заходу - позбавлення батьківських прав.
З огляду на надані докази, позивач вважає, що відповідачка вже тривалий час ухиляється від виконання своїх обов'язків відносно своїх дітей, не піклується про їх фізичний і духовний розвиток, не забезпечує їх необхідним харчуванням, не спілкується із ними в обсязі, що буде достатнім для них, не виявляє інтересу до їх особистих інтересів, усвідомлено не приймає участі в їх належному утриманні, матеріальному забезпеченні, яке на його думку дозволяє в більшій мірі матеріально допомагати дітям. Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, розцінюються позивачем як ухилення від виховання дітей та свідомого нехтування своїми батьківськими обов'язками, що дозволяє, на його переконання позбавити відповідачку батьківських прав відносно неповнолітніх дітей.
Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч.3 ст. 51 Конституції України).
Згідно зі ст. 5 СК України держава охороняє сім'ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім'ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально й морально заохочує, підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.
ЄСПЛ зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися.
При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку.
Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції. Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі "Савіни проти України").
Відповідно до ч.1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Тлумачення п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
У постанові Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі № 643/7876/18 зазначено, що, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті споріднення з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Відповідно до ч.2, 3 ст. 171 СК України дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено саме на позивача.
Вирішуючи спір, належним чином дослідивши та давши оцінку наданим доказам, суд приходить до висновку, що підстави, передбачені ч. 1 ст. 164 СК України для позбавлення відповідачки батьківських прав, відсутні.
Так, суд зазначає, що фізична відсутність відповідачки на території країни та відповідно неспроможність частих навідувань за місцем мешкання дітей, саме по собі не свідчить про ухилення відповідачки від виконання батьківських обов'язків, так як ці обставини можуть бути зумовлені не її волею, а конкретними сімейними відносинами, що склались між ними після розлучення та створенням іншої сім'ї відповідачкою, за межами країни.
Судом досліджені сумісні фотографії дітей, які дійсно перебувають із мамою за кордоном, що не заперечувалось сторонами (а.с.108-119), а також спілкування між матір'ю та дітьми в соціальній мережі «Viber» (а.с.52-81), однак на переконання суду їх зміст має суб'єктивні та оціночні судження, і їх щирість може зрозуміти лише дитина, котра відчуває чи не відчуває материнську любов та турботу, і суд, в даному випадку, констатує лише про небайдужість відповідачки до дітей, що фактично і підтвердили діти у судовому засіданні.
Окремо суд звертає увагу, що в теперішній час, рішенням суду визначено місце проживання дітей з батьком, що до теперішнього часу не позбавляє, але обмежує відповідачку у побаченні з дітьми і повноцінно виконувати нею батьківські обов'язки, знаходячись за кордоном.
Судом, при цьому, були вислухані неповнолітні діти в судовому засіданні, які повідомили про нормальне однакове ставлення до матері і до батька, комфортне перебування із батьком в Україні і з мамою за кордоном, що також враховується при вирішенні предмету спору.
Також, суд звертає увагу і на процесуальну поведінку позивача та відповідачки, а саме те що відомості про буду-яку зайнятість, їх працевлаштування тощо, суду не надали, і, незважаючи на досить чутливе порушене позивачем питання, їх процесуальна поведінка під час розгляду справи найімовірніше обумовлена з'ясуванням особистих неприязних стосунків, алеж ніяк не захист найкращих інтересів їх дітей.
Таким чином, в суді встановлено, що батько відіграє важливу роль у вихованні дітей, реалізації їх майбутніх планів під час навчання, тобто дійсно сумлінно виконує обов'язки батька, але ж в будь-якому випадку мати дітей, враховуючи всі обставини справи, безсумнівно, відіграє також важливу роль у житті та розвитку дітей, піклується про їх відпочинок та свідомо не втрачає з ними зв'язок по теперішній час, тобто сімейне коріння не втрачено, що встановлено у судовому засіданні, а позбавлення батьківських прав відповідачки лише може негативно вплинути на інтереси дітей та може ускладнити їх подальше спілкування та всебічний розвиток у суспільстві.
Належних та допустимих доказів умисного та свідомого ухилення відповідачки від виконання своїх батьківських обов'язків щодо обох дітей, які могли б бути законною підставою для позбавлення її батьківських прав, позивачем не надано, тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити. Позивач не довів та не надав суду доказів, в чому полягає захист інтересів дітей шляхом позбавлення матері батьківських прав.
Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи відмову позивачу в задоволенні позову в повному обсязі, витрати зі сплати судового збору з відповідачки стягненню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями ст. ст. 4, 12, 13, 19, 76-81, 141, 258, 259, 263, 265, 268, 280-282, 273, 354 ЦПК України, ст.ст.150, 151, 155, 164, 165 СК України,
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду через Новозаводський районний суд м. Чернігова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Текст рішення проголошений 16.04.2025.
Суддя А. С. Лібстер