Справа № 461/3117/25
Провадження № 1-кс/461/2415/25
про застосування запобіжного заходу
16.04.2025 м. Львів
Слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові клопотання старшого слідого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУНП у Львівській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу домашнього арешту відносно підозрюваного:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Залізці Зборівського району Тернопільської області, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з вищою освітою, одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_7 , 2020 р.н., та ОСОБА_8 , 2015 р.н., працює фахівцем з методів розширення і збуту лікарських засобів АТ «Київський вітамінний завод», військовозобов'язаного, раніше не судимого,
у кримінальному провадженні, внесеному 23.03.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025140000000420, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, -
15.04.2025 старший слідчий відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУНП у Львівській області ОСОБА_6 , за погодженням прокурора другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України, Львівської обласної прокуратури ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді з клопотанням, в якому просить застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з покладенням на нього наступних обов'язків: не залишати місце свого постійного проживання, а саме: АДРЕСА_1 , у період часу з 22:00 год. по 07:00 год.; прибувати до слідчого, прокурора чи суду на їх першу вимогу; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання чи місця роботи; утриматись від спілкування із потерпілим та свідками у вказаному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України.
В обґрунтування поданого клопотання покликається на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що 23 березня 2025 року приблизно о 11 год. 30 хв. водій ОСОБА_5 , керуючи автомобілем марки «Ford S-Max», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись ним на автодорозі «Львів-Тернопіль», на 57 км, у м. Золочів Золочівського району Львівської області, в напрямку до м. Львова, грубо порушив вимоги Розділу 1 п.1.5 «дія або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»; Розділу 2 п.2.3 підпункт б) «бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»; підпункт д) «не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху»; Розділу 12 п.12.1 «під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним»; п.12.3 «у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди»; п.13.1 «водій в залежності від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримуватися безпечної дистанції та безпечного інтервалу» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, які виразилися в тому, що він керуючи транспортним засобом, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не обрав безпечної швидкості руху та безпечної дистанції, як наслідок, поставив себе у таке становище при якому не мав можливості уникнути зіткнення із попутним транспортним засобом, і як наслідок вивернув кермо праворуч та здійснив виїзд за межі проїзної частини дороги із подальшим зіткненням із нерухомим автомобілем «Seat Leon», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_9 , після чого здійснив наїзд на пішохода - поліцейського ОСОБА_10 , який перебував на узбіччі поряд із передньою частиною автомобіля «Seat Leon» та виконував свої службові (функціональні) обов'язки.
В результаті порушення ОСОБА_5 Правил дорожнього руху відбулася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої ОСОБА_10 отримав тяжкі тілесні ушкодження.
31.03.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України підтверджується протоколом огляду місця події від 23.03.2025 та схемою до нього, де зафіксована слідова інформація, постановою про визнання та приєднання документа (цифрового носія із відео аписами), показаннями свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 .
ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого, в результаті його дій настали тяжкі наслідки у вигляді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_10 .
При оцінці обставин, передбачених ст.178 КПК України, сторона обвинувачення приходить до висновку, що: наявні докази вчинення підозрюваним інкримінованого йому кримінального правопорушення є вагомими, допустимими, та отриманими у встановленому КПК України порядку; у разі визнання винуватим, ОСОБА_5 загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років; вік та стан здоров'я підозрюваного дозволяють застосування до нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту; об'єктивна сторона кримінального правопорушення виразилася у грубому порушенні ним Правил дорожнього руху; в результаті ДТП настали тяжкі наслідки у вигляді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому.
З метою забезпечення виконання ОСОБА_5 , покладених на нього процесуальних обов'язків як підозрюваного, щодо нього необхідно застосувати запобіжний захід - у вигляді домашнього арешту.
Беручи до уваги те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, санкція статті якого передбачає безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на термін від 3 до 8 років, вагомість та обґрунтованість наявних доказів про вчинення ним кримінального правопорушення, є підстави вважати про наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3 ст. 177 КПК України, зокрема:
- неможливість запобігання у межах кримінального провадження ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України - переховування підозрюваного ОСОБА_5 від органу досудового розслідування та/або суду. Даний ризик підтверджується тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на термін від 3 до 8 років, що вже само по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного до втечі.
- неможливість запобігання ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України - незаконно впливати на потерпілого, свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні шляхом їх переконання, залякування чи схиляння їх до зміни, наданих ними показань, узгодження своїх показань з показаннями вказаних осіб.
Зважаючи на викладене, з метою забезпечення виконання ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов'язків як підозрюваного, просить клопотання задоволити.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав, надав пояснення, аналогічні доводам, викладеним у клопотанні. Вказав, що підозрюваний обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, та існують ризики, передбачені ст.177 КПК України. Вважає, що більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні. Додатково пояснив, що судово-медична експертиза тяжкості тілесних ушкоджень на даний час триває, висновку за результатами проведення такої ще немає. Разом з тим, згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого, потерпілий ОСОБА_10 отримав перелом стегнової кістки та перелом черепа, що відноситься до тяжкого тілесного ушкодження.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_4 заперечив щодо задоволення клопотання. Просить врахувати, що підозру ОСОБА_5 оголошено ще 31.03.2025, та з цього часу вже пройшло 16 днів, підозрюваний належним чином виконує процесуальні обов'язки, поступово відшкодовує шкоду. Таким чином, обрання запобіжного заходу є недоцільним, оскільки наявна належна процесуальна поведінка підозрюваного.
Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав думку захисника. Додатково пояснив, що вчинив злочин з необережності, шкодує за вчинене. До того ж, просив не накладати обов'язок не спілкуватися з потерпілим, оскільки у зв'язку з тим, що він намагається поступово відшкодувати завдану шкоду має необхідність контактувати з потерпілим та його родичами.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у розгляді клопотання, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у Львівській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 23.03.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025140000000420, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
31.03.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у порушенні правил безпеки дорожнього руху, будучи особою, яка керувала транспортним засобом, що спричинило тяжкі тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_10 , тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
Санкція кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
Причетність підозрюваного ОСОБА_5 до неправомірних дій та обґрунтованість його підозри у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, підтверджується доказами, долученими до матеріалів клопотання, а саме: протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 23.03.2025 та долученого до такою схемою; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 08.04.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 10.04.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 11.04.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_14 від 11.04.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_15 від 11.04.2025.
Слідчий суддя, при постановлені ухвали, керується висновками ЄСПЛ. Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Питання щодо наявності чи відсутності в діях підозрюваного ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення, а також більш вагомі докази причетності до кримінального правопорушення, належність та допустимість цих доказів, можуть бути більш ретельно досліджені в подальшому органами досудового розслідування та/або судом при розгляді кримінального провадження в судовому засіданні.
З врахуванням вищевказаних письмових доказів, що були надані органом досудового розслідування, здійснюючи їх оцінку за своїм внутрішнім переконанням, слідчий суддя, приходить до висновку, що повідомлена ОСОБА_5 підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, не може вважатись не обґрунтованою, а докази надані органом досудового розслідування є на даний час досить вагомими, щоб свідчити про причетність ОСОБА_5 до кримінального правопорушення, що йому інкримінується.
Щодо застосування заявленого запобіжного заходу саме у виді домашнього арешту, та вирішуючи питання про існування передбачених ст.177 КПК України ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя, зазначає таке.
Згідно з ч.2 ст.181 КПК України, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Інкриміноване підозрюваному правопорушення передбачає застосування покарання у виді позбавлення волі, тобто домашній арешт, як запобіжний захід, може бути застосований до підозрюваного ОСОБА_5 .
Слідчий суддя погоджується із доводами органу досудового розслідування, про те, що з високим ступенем ймовірності існують ризики, передбачені п.п.1, 3 ст.177 КПК України, зокрема, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілих, свідків експертів у цьому ж кримінальному провадженні.
Про факт існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя зазначає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності. Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа буде вдаватись до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Таким чином, слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про достатньо високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Ризик переховування від органу досудового розслідування/суду, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, обумовлюється тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на термін від 3 до 8 років, що вже само по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного до втечі.
Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58).
Слідчий суддя вважає доведеним наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ОСОБА_5 з метою уникнення кримінальної відповідальності, може незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів у даному кримінальному провадженні шляхом їх переконання та залякування і схиляння їх до зміни даних ними показань чи до дачі неправдивих показань, які б виправдовували ОСОБА_5 .
Про неможливість запобігти такому ризику свідчить той факт, що з урахуванням принципу безпосередності дослідження показань, речей і документів (ст.23 КПК України) такі ще судом не допитані та надані ними під час досудового розслідування показання не можуть лягти в основу обвинувального вироку відносно нього.
Слідчий суддя при обранні запобіжного заходу враховує дані про особу підозрюваного, зокрема те, що ОСОБА_5 з вищою освітою, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_7 , 2020 р.н., та ОСОБА_8 , 2015 р.н., працює фахівцем з методів розширення і збуту лікарських засобів АТ «Київський вітамінний завод», військовозобов'язаний, раніше не судимий.
За приписами ч.5 ст.194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків передбачених даною нормою, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
З врахуванням наведеного, слідчий суддя приходить до висновку, що встановлені вище обставини є достатніми для застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді домашнього арешту у певний період доби, з покладенням на підозрюваного обов'язків, які передбачені ч.5 ст.194 КПК України, оскільки такі сприятимуть контролю за поведінкою ОСОБА_5 під час строку дії запобіжного заходу та такий запобіжний захід дозволить запобігти ризикам позапроцесуальної поведінки підозрюваного.
Разом з тим, слідчий суддя вважає обґрунтованими покликання сторони захисту на те, що підозрюваний у зв'язку з тим, що намагається поступово відшкодувати завдану шкоду потерпілому, має необхідність контактувати з потерпілим та його родичами, у зв'язку з чим вважає за можливе не накладати обов'язок не спілкуватися з потерпілим у кримінальному провадженні.
Керуючись ст.ст.2, 7-9, 176-178, 181, 193, 194, 196, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,-
клопотання старшого слідого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУНП у Львівській області ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту у певний період доби, заборонивши йому залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , з 23:00 год. по 07:00 год., строком на 2 (два) місяці, до 16.06.2025, але в межах строку досудового розслідування.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що відповідно до ст.181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього обов'язків.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, строком на 2 (два) місяці, до 16.06.2025, а саме:
1) прибувати до слідчого, прокурора чи суду за першою вимогою;
2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання чи місця роботи;
3) утриматись від спілкування із свідками у вказаному кримінальному провадженні;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд за межі України.
Копію ухвали для виконання передати органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.
Контроль за виконанням даної ухвали покласти на прокурора у кримінальному провадженні.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складений 17.04.2025.
Слідчий суддя ОСОБА_1