Справа № 307/1330/25
Провадження №2/307/438/25
про повернення заяви про забезпечення позову
17 квітня 2025 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області у складі головуючої судді Сас Л.Р., секретар судового засідання Кривошея Д.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами ст. 247 ЦПК України (за відсутності учасників справи та нездійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу) заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Сосули О.О. про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,
встановив:
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Сосула О.О. від імені позивача 15 квітня 2025 року пред'явив до ОСОБА_2 позов про стягнення заборгованості у розмірі 3 500 доларів США за договором позики, укладеного 31 грудня 2021 року.
Також, 16 квітня 2025 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Сосула О.О. подав заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачці ОСОБА_2 і знаходяться у неї чи в інших осіб у межах ціни позову - 3500 доларів США.
В обґрунтування заяви посилався на те, що ним, адвокатом Сосулою О.О., від імені позивача ОСОБА_1 15 квітня 2025 року пред'явлений до ОСОБА_2 позов про стягнення заборгованості у розмірі 3 500 доларів США за договором позики, укладеного 31 грудня 2021 року.
Так, позичальниця після року з моменту отримання вимоги про повернення грошових коштів не повернула суму позики, що підтверджується оригіналом розписки, яка знаходиться у позикодавця, а також тим, що позичальниця користувалась грошовими коштами протягом трьох років, а тому на підставі наведених обставин та норм чинного законодавства наявні підстав для стягнення суми боргу в розмірі 2000,00 доларів США та відсотків у розмірі 1500,00 доларів США.
Станом на момент пред'явлення позову у позивача відсутній будь-який зв'язок із відповідачкою, та вона тривалий час не виконує свої грошові зобов'язання перед позивачем.
Позивачу не відомо про наявність у позичальниці банківських рахунків, у зв'язку із тим, що така становить банківську таємницю та охороняється законом.
Також позивачу не відомо про наявність у відповідачки рухомого майна чи транспортних засобів, оскільки така інформація не є публічною чи загальнодоступною.
Із пошукового запиту до Реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що за відповідачкою зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,0728 га з кадастровим номером 2124484000:06:001:0101, право власності на земельну ділянку площею 0,142 га з кадастровим номером 2124484000:06:001:0102 та право власності на житловий будинок площею 104,3 кв. м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
У позивача відсутні інші відомості про наявне у відповідачки майно.
У зв'язку із викладеним просив накласти арешт на майно та (або) грошові кошти, що належать, підлягають передачі або сплаті ОСОБА_2 , які перебувають у неї чи в інших осіб у межах ціни заявленого позову у розмірі 3 500 доларів США.
Крім цього, просив звільнити позивача від сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову, посилаючись на ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір».
Дослідивши заяву про забезпечення позову та додані до неї документи, суд дійшов висновку про повернення заяви про забезпечення позову, виходячи із такого.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Подана представником позивача заява про забезпечення позову повинна відповідати вимогам, встановленим ст. 151 ЦПК України.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За правилами ч. ч. 1, 3, 4 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України, учасники справи в судове засідання не викликалися.
У зв'язку з тим, що розгляд даної заяви здійснюється за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписуючого технічного пристрою не здійснюється, що відповідає вимогам ст. 247 ЦПК України.
Згідно ч. 6 ст. 151 ЦПК України, до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Ухвалою судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 17 квітня 2025 року позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики залишена без руху та надано, зокрема, представнику позивача десять днів з дня отримання копії ухвали на виправлення недоліків заяви.
Як вбачається із клопотання про забезпечення позову позивачем в порушення ч. 6 ст. 151 ЦПК України не додано до заяви документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання заяви про забезпечення позову фізичною особою становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року у розмірі 3028,00 грн.
Таким чином, сума судового збору, яку необхідно сплатити за подання заяви про забезпечення позову, становить 605,60 (3028,00 х 0,2) грн.
Статтями 3, 5 Закону України «Про судовий збір» визначено випадки коли судовий збір не сплачується та категорії осіб, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, а ст. 8 вказаного Закону та ст. 136 ЦПК України визначено підстави та порядок відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.
Відповідно до ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.
З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
У разі подання позовної заяви після подання заяви про забезпечення доказів або позову розмір судового збору зменшується на розмір судового збору, сплаченого за відповідну заяву про забезпечення доказів або позову.
Так, положеннями ч.1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше, ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік;
2) або позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена;
або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоровою.
Тобто, відповідно до частини другої статті 8 цього ж Закону, звільнення, відстрочення або розстрочення сплати судового збору на певний строк на підставах, визначених частиною першою статті 8 є правом, а не обов'язком суду.
Зазначена норма закріплює дискреційне право, а не обов'язок суду відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.
Визначення ж майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.
Таким чином, для вирішення клопотання про звільнення від сплати судового збору суд має встановити майновий стан сторони.
Європейський суд з прав людини вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду.
Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (KREUZ v. POLAND, № 28249/95, § 59, ЄСПЛ, від 19 червня 2001 року).
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу, рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (п. 44 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Kniat v. Poland»; пункти 6364 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland»).
Усталеною практикою Європейського суду з прав людини визначається, що судовий збір є також обмежувальним заходом, який попереджає подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів.
При цьому, обов'язок доведення існування обставин, що свідчать про скрутний матеріальний стан позивача для цілей відстрочення, розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від його сплати покладається саме на позивача.
Так, на підтвердження відсутності коштів на сплату судового збору представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Сосулою О.О. долучена відомість з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 16.02.2025, згідно якої у позивача за період з 01 кварталу 2024 по 4 квартал 2024 року не було жодних нарахувань.
Однак, вказані документи не є такими, що об'єктивно підтверджують майновий стан позивача та не доводять, що його майновий стан на даний час у повному обсязі чи частково перешкоджає сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Також у клопотанні про звільнення від сплати судового збору не викладено обставин і не зазначено доказів, що за своїм повним майновим станом, а не лише доходами, позивач позбавлений можливості сплатити судовий збір.
Слід зазначити, що відсутність офіційного доходу, без надання інших підтверджуючих доказів, зокрема виписок з банківських рахунків, документів щодо наявних на праві власності/оренди/користування рухомого та нерухомого майна, тощо, не є безумовною підставою для звільнення від сплати судового збору.
За таких обставин, суд позбавлений можливості оцінити майновий стан позивача та не вбачає підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору, а тому в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору слід відмовити.
Згідно із ч. 10 ст. 153 ЦПК України, суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог ст. 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
За таких обставин, суд дійшов висновку про невідповідність заяви вимогам ст. 151 ЦПК України, що передбачає необхідність її повернення представнику заявника на підставі положень ст.153 ЦПК України, що не перешкоджає заявнику повторно звернутись до суду, із належним дотриманням вимог ст. 151 ЦПК України щодо змісту та форми відповідної заяви.
Керуючись ст. ст. 153, 258-261 ЦПК України, суд
постановив:
Відмовити у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Сосули О.О. про звільнення позивача ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову.
Заяву про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - повернути представнику позивача ОСОБА_1 - адвокату Сосулі О.О
Роз'яснити представнику заявника, що повернення заяви про забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню із такою, якщо перестануть існувати обставини, які стали причиною для повернення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Л.Р.Сас