17 квітня 2025 року
м. Київ
справа №320/2796/23
адміністративне провадження № К/990/14412/25
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Бевзенка В.М. (далі - Суд), перевіривши касаційну скаргу Томашівської сільської ради на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2025 у справі №320/2796/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіпан» до Томашівської сільської ради про визнання протиправним та нечинним рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіпан» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Томашівської сільської ради, в якому просило визнати протиправним та нечинним рішення Томашівської сільради від 12 липня 2022 року № 14-25-VIII «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки комунальної власності, кадастровий номер 3224983300:02:003:0026 в адміністративно-територіальних межах Томашівської сільської територіальної громади за межами с. Кощіївка Фастівського району Київської області».
Суд першої інстанції розглянув справу за правилами загального позовного провадження.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23.05.2023, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2023 позов задоволено.
Постановою Верховного Суду від 04.04.2024 касаційну скаргу Томашівської сільської ради задоволено, рішення Київського окружного адміністративного суду від 23.05.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2023 скасовано, справу №320/2796/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіпан" до Томашівської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення направлено на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20.06.2024 відмовлено у задоволенні позову.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2025 у справі №320/2796/23, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Сіпан» задоволено, рішення Київського окружного адміністративного суду від 20.06.2024 скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Сіпан» до Томашівської сільської ради про визнання протиправним та нечинним рішення задоволено:
- визнано протиправним та нечинним рішення Томашівської сільської ради від 12.07.2022 №14-25-VIII «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки комунальної власності, кадастровий номер 3224983300:02:003:0026 в адміністративно-територіальних межах Томашівської сільської територіальної громади за межами с. Кощіївка Фастівського району Київської області».
11.03.2025 на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Томашівської сільської ради, у якій скаржник просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2025 та залишити в силі рішення Київського окружного адміністративного суду від 20.06.2024.
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 31.03.2025 повернуто касаційну скаргу у зв'язку з тим, що у касаційній скарзі не були викладені підстави для оскарження судового рішення у касаційному порядку.
07.04.2025 на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» повторно надійшла касаційна скарга Томашівської сільської ради, у якій скаржник просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2025, залишити в силі рішення Київського окружного адміністративного суду від 20.06.2024.
Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд, дійшов такого висновку.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Як на підставу касаційного оскарження, скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України і зазначає на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.
У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права суди першої та (або) апеляційної інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів під час застосування відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма має застосовуватись.
Верховний Суд повторно наголошує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України треба зазначати, щодо яких саме правовідносин Верховний Суд ще не сформував правового висновку, а не абстрактно на це покликатися.
У разі, якщо скаржник вважає, що суди порушили норми процесуального права і неналежно дослідили зібрані у справі докази, неповно встановили обставини справи або встановили обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які суд не дослідив, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Дослідивши касаційну скаргу щодо її відповідності наведеним вище вимогам процесуального закону, Верховний Суд установив, що підставою касаційного оскарження судового рішення є відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, тощо), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
До того ж, Верховний Суд наголошує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України треба зазначати, щодо яких саме правовідносин Верховний Суд ще не сформував правового висновку, а не абстрактно на це покликатися.
Також посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржником не зазначено:
1) які саме норми матеріального та/або процесуального права необхідно застосувати для формування вказаного вище висновку;
2) за результатами розгляду касаційної скарги, який саме висновок має бути сформований Верховним Судом з урахуванням зазначених нею норм матеріального та/або процесуального права.
Тож, саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Також, слід зауважити, що правові висновки Верховний Суд формулює лише щодо конкретно визначених правовідносин, а не висновок, який на думку скаржника буде підставою для відкриття касаційного провадження.
Отже, Суд вважає безпідставними посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Однак, у цілому у касаційній скарзі лише викладено обставини, які стали підставою для прийняття спірних у цій справі рішень, з абстрактним зазначенням, що судами попередніх інстанцій рішення ухвалені з порушенням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Інші наведені скаржником доводи стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, а тому посилання скаржника в цій частині не узгоджуються з підставами касаційного оскарження судових рішень - пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Верховний Суд звертає увагу, що на стадії відкриття касаційного провадження касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, так само, як і визначити норму права, яку на думку скаржника, застосовано судами без врахування висновків Верховного Суду, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України).
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.
Керуючись статтями 169, 330, 332 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу касаційну скаргу Томашівської сільської ради на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2025 у справі №320/2796/23 - повернути скаржнику.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду з підстав і у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не оскаржується.
Суддя В.М. Бевзенко