16 квітня 2025 року
Київ
справа №420/16574/24
адміністративне провадження №К/990/14211/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гімона М.М.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.10.2024, додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.10.2024, постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07.03.2025 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2025 у справі № 420/16574/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Автострой» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
З урахуванням клопотання про зміну позовних вимог позивач у цій справі просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.01.2024 №2406/15-32-07-01-19, №2368/15-32-07-01-19, №2370/15-32-07-01-19, від 24.04.2024 №16597/15-32-07-01, №16601/15-32-07-01, від 18.07.2024 №30350/15-32-07-01, №30351/15-32, №30349/15-32-07-01, №30227/15-32-07-07-23.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09.10.2024, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07.03.2025, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 16.01.2024 №2406/15-32-07-01-19, №2368/15-32-07-01-19, №2370/15-32-07-01-19, від 24.04.2024 №16597/15-32-07-01 та №16601/15-32-07-01, від 18.07.2024 №30350/15-32-07-01, №30351/15-32, №30349/15-32-07-01. У задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.07.2024 №30227/15-32-07-07-23 відмовлено.
Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 частково задоволено заяву представника позивача та стягнуто з ГУ ДПС на користь позивача судові витрати у розмірі 10 000 грн.
Постановою від 13.03.2025 П'ятий апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу ГУ ДПС залишив без задоволення, а додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 залишив без змін.
07.04.2025 до суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Полтавській області (далі - скаржник, ГУ ДПС), подана за допомогою підсистеми «Електронний суд» 04.04.2025.
У касаційній скарзі ГУ ДПС просить скасувати постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07.03.2025, постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2025, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 в частині задоволених позовних вимог та додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 в частині задоволення заяви про стягнення судових витрат на правничу допомогу та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю та зменшити розмір судових витрат на правничу допомогу до одного прожиткового мінімуму станом на 01.01.2024, що складає 3028 грн.
Під час вирішення питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Колегія суддів зазначає, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 - 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України)
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).
Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
Також обов'язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінку судами їх сукупності не можна вважати подібністю правовідносин.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або які зібрані у справі докази судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Таким доводам кореспондує передбачена пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України підстава для касаційного оскарження судових рішень і відповідний пункт частини другої статті 353 КАС України.
При цьому, пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів про не дослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.
У касаційній скарзі міститься посилання на пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 20.05.2021 у справі №826/16627/18 (щодо належної податкової обачності), від 16.06.2020 у справі №400/987/19, від 11.04.2018 у справі № 2а-576/12/0970, від 28.12.2022 у справі №520/1284/19, від 14.02.2022 у справі №420/6279/19, від 25.09.2019 у справі №823/6518/18, від 26.06.2018 у справі №826/24815/15. Однак, скаржник не обґрунтовує, в чому він вбачає подібність правовідносин у наведених ним справах з правовідносинами у справі, у якій подано касаційну скаргу.
Підставою для прийняття ГУ ДПС податкових повідомлень-рішень від 16.01.2024 №2368/15-32-07-01-19, №2406/15-32-07-01-19, від 24.04.2024 №16601/15-32-07-01 від 18.07.2024 №30349/15-32-07-01, №30351/15-32 (за змістом оскаржуваних судових рішень) слугували обставини реалізації дизельного пального та бензину покупцям-резидентам, яке позивач придбавав у постачальників-нерезидентів (імпортував) за цінами, які є меншими, ніж ціна їх придбання.
У касаційній скарзі ГУ ДПС висловлює незгоду із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність порушення позивачем пунктів 188.1 статті 188, пункту 201.1 статті 201 ПК України в цій частині. Проте, такі доводи не обумовлені посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України з наведенням обов'язкових умов у їх взаємозв'язку, передбачених для відповідної підстави, а зводяться до цитування висновків акта перевірки.
Відсутнє посилання на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України і в частині приведеного скаржником обґрунтування незгоди з додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 та ухваленої за наслідками його перегляду постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2025. Скаржник за змістом касаційної скарги посилається на висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 21.01.2019 у справі №910/15944/17, від 21.07.2020 у справі №810/3806/18, від 17.09.2019 у справі №810/3806/18, від 31.03.2020 у справі №726/549/19, Великою Палатою Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 щодо критеріїв реальності і розумності витрат на правничу допомогу. Проте, скаржник не вказує, в чому помилковість висновків судів попередніх інстанцій, які, керуючись, зокрема, висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, зменшили заявлений до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу з 50000 грн до 10000 грн. Не обґрунтовує скаржник і необхідності зменшення належного до відшкодування розміру витрат на правничу допомогу саме до розмірі 3028 грн.
Усталеною є позиція Верховного Суду про те, що вимогам касаційної скарги щодо скасування судових рішень і ухвалення нового про відмову в позові має кореспондувати викладення у касаційній скарзі підстав для оскарження судових рішень у взаємозв'язку із усіма висновками, які стали підставою для задоволення позову. Тобто, вимоги касаційної скарги мають бути сформульовані і відповідати їх безпосередньому обґрунтуванню.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
У зв'язку з викладеним, колегія суддів вважає за доцільне запропонувати ГУ ДПС подати уточнену касаційну скаргу, у якій чітко викласти свою позицію, в чому саме полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм права та яких саме у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України (з наведенням обов'язкових умов) щодо кожного висновку, який слугував підставою для задоволення позову.
Частиною другою статті 332 КАС України встановлено, що до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
З огляду на викладене, касаційна скарга залишається без руху з наданням скаржнику строку для усунення виявлених недоліків.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 329, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.10.2024, додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.10.2024, постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07.03.2025 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2025 у справі № 420/16574/24 - залишити без руху.
Надати скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії зазначеної ухвали суду для усунення недоліків касаційної скарги, а саме:
- надати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням роз'яснень, наданих судом.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог ухвали суду в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.
Також роз'яснити скаржнику, що у разі подання уточненої касаційної скарги в електронній формі через електронний кабінет скаржник має додати докази надсилання її копії іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 КАС України (шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності у іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність у іншого учасника справи електронного кабінету - в паперовій формі листом з описом вкладення).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіМ.М. Гімон І.А. Васильєва В.П. Юрченко