Справа № 757/44810/24 Головуючий у І інстанції Константінова К.Е.
Провадження № 33/824/1776/2025 Головуючий у ІІ інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
14 квітня 2025 року Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Таргоній Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Старовойтової Дарини Андріївни на постанову Печерського районного суду м. Києва від 13 листопада 2024року про притягнення
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який працює директором ТОВ «АВ «Консалтинг груп», проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 13 листопада 2024року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 340 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Не погодившись з такою постановою суду першої інстанції, захисник ОСОБА_1 - адвокат Старовойтова Д.А. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосуванням норм матеріального та процесуального права, просить постанову Печерського районного суду м. Києва від 13 листопада 2024року скасувати та ухвалити нове рішення, яким провадження у даній справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності складу адміністративного правопорушення.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, обумовлена першочергово існуванням у постраждалої особи конкретних наслідків - травм, пошкоджень у разі вчинення фізичного насильства або побоювань за свою безпеку, посилених емоційних і душевних переживань, безпосередньо пов'язаних з діями та висловлюваннями іншої особи у разі психологічного насильства.
Водночас, під час розгляду справи судом першої інстанції обставини завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю ОСОБА_2 не з'ясовувались взагалі, суд фактично підтвердив свій висновок про ніби-то наявність з боку ОСОБА_1 протиправних дій.
З наведеного вбачається, що належних та допустимих доказів, які б об'єктивно та поза межами розумного сумніву доводили факт скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а саме домашнього насильства, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров'ю потерпілій ОСОБА_3 , матеріали справи не містять, що виключає можливість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 - адвокат Старовойтова Д.А. зазначає, що ОСОБА_1 не здійснював жодного впливу - фізичного чи психологічного на ОСОБА_2 . Матеріали справи не містять доказу того, що мало місце заподіяння їй будь-яких тілесних пошкоджень або моральних страждань.
ОСОБА_2 не підтверджено будь-якими доказами наявності у неї фізичного пошкодження - синця на руці, так як матеріали справи не містять жодної медичної документації про тілесні ушкодження.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Старовойтова Д.А. вважає, що зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення дії ОСОБА_1 не утворюють самі по собі склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, таким чином, в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Крім того, в апеляційній скарзі вказано, що на дату розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали окремо, будь-які конфліктні ситуації між останніми відсутні.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Старовойтова Д.А. підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити та ухвалити нове рішення, яким провадження у даній справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності складу адміністративного правопорушення.
ОСОБА_2 проти задоволення апеляційної скарги заперечила та просила залишити її без задоволення.
Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до положень ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Положеннями ст. 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в даному випадку, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов'язаний з'ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин і доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.
Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Також ст. 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Так, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису тягне за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.
Об'єктивна сторона вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі виражається в умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Тобто, виходячи з граматичного тлумачення диспозиції даної норми КУпАП, орган поліції зобов'язаний при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, зазначати конкретно, в чому саме полягало насильство, а також вказати яка шкода заподіяна або могла бути заподіяна фізичному чи психологічному здоров'ю, що прямо витікає з диспозиції статті (погрози, образи, чи переслідування, позбавлення житла, їжі, тощо) і це є обов'язковим.
Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає, що предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають у процесі запобігання та протидії домашньому насильству.
Згідно із ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: подружжя; колишнє подружжя; мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); особи, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; особи, які мають спільну дитину (дітей); батьки (мати, батько) і дитина (діти); та ін.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 цього Закону домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи (п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Таким чином, під домашнє насильство, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підпадають такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється фізичне заподіяння шкоди члену сім'ї.
Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.
В той час, як під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.
Виникнення конфлікту залежить не лише від об'єктивних причин але й від суб'єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.
Як вбачається із матеріалів справи, судом першої інстанції було встановлено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №581591 від 28 серпня 2024 року, 11 серпня 2024 року о 21-00 год. за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно дружини ОСОБА_2 , а семе: ображав, хватав за лице та руку, штовхав, чим завдав шкоди психологічному та фізичному здоров'ю потерпілій, тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП
В своїх поясненнях від 13 серпня 2024 року ОСОБА_2 вказала на те, що 11 серпня 2024 року о 21-00 год. за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 під час спілкування з ОСОБА_2 останній забрав ноутбук та спустив колесо в автомобілі, після чого ОСОБА_2 заплакала, що не сподобалось чоловікові. ОСОБА_1 почав затуляти рота ОСОБА_2 , при цьому ображав та словесно принижував, а потім схопив за руку і виштовхав з кімнати.
В письмових поясненнях від 28 серпня 2024 року ОСОБА_1 вказав на те, що вінне здійснював жодного впливу - фізичного чи психологічного на ОСОБА_2 . Остання не надає доказів того, що мало місце заподіяння їй будь-яких тілесних ушкоджень. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживають окремо, спілкуються в основному з використанням соціальних мереж. Будь-які конфліктні ситуації між нимивідсутні. Заява ОСОБА_3 не містить жодної інформації про те, яким чином можливо підтвердити наведені нею відомості. ОСОБА_2 не підтверджує настання для неї будь-яких негативних наслідків внаслідок події, яка ніби-то мала місце.
З наявного в матеріалах справи рапорту від 28 серпня 2024 року вбачається, що 11 серпня 2024 року о 21-00 год. від оперативного чергового Київ-55 було отримано виклик про те, що за адресою: АДРЕСА_2 , який кваліфіковано як «домашнє насильство» та було зареєстровано в Інформаційному порталі Національної поліції України - ІПНП до журналу Єдиного обліку за №21481 від 13 серпня 2024 року. Під час опрацювання даного виклику було встановлено, що заявниця дружина ОСОБА_2 пояснила, що 11 серпня 2024 року о 21-00 год. за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 вчинив відносно неї домашнє насильство фізичного, психологічного характеру, а саме: словесно ображав, штовхав.
Також в матеріалах справи наявна форма оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, з якого вбачається, що поліцейським визначено «середній» рівень небезпеки.
В супереч цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які інші докази, окрім пояснень самих учасників події, які б вказували на те, що ОСОБА_1 вчиняв щодо дружини діяння, що підпадали б під ознаки домашнього насильства, зокрема психологічного насильства, що виражалося у словесних образах, як це описано у протоколі про адміністративне правопорушення.
Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні домашнього насильства сформований на підставі протоколу про адміністративне правопорушення, який сам по собі без підтвердження іншими доказами не може слугувати належним доказом вини особи в описаному, оскільки за своєю природою є лише способом фіксації правопорушення, а також на поясненнях учасників події, яким суд не надав належної оцінки.
Суд має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення ЄСПЛ «Лучанінова проти України» від 09.06.2011).
Апеляційний суд зазначає, що конфлікт (лат. conflictus - зіткнення, сутичка) - це зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями. Конфлікт не містить вище перелічених ознак домашнього насильства. Ескалація конфлікту може призвести до насильства, але не завжди призводить.
Отже, різниця у тому, що насильство є результатом свідомих дій кривдника, підкріплених агресією і бажанням завдати шкоди. Натомість матеріалами справи не доведено умислу ОСОБА_1 на заподіяння шкоди психологічному здоров'ю ОСОБА_2 .
Таким чином, апеляційний суд вважає, що ОСОБА_2 не надала докази вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства, що призвели до порушення психологічного стану здоров'я останньої.
Ст. 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у ст. ст. 251, 252 КУпАП, зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.
Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Вказані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції не були дотримані, а висновок суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП є помилковим, оскільки не відповідає обставинам справи та наявним у ній доказам.
Зважаючи на викладене та враховуючи позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо протоколу про адміністративне правопорушення, висловлену в рішенні по справі «Карелін проти Російської Федерації», апеляційний суд приходить до висновку, що протокол не може бути самостійним та достатнім доказом у справі про адміністративне правопорушення.
Частина 1 ст. 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин апеляційна скарга захисника ОСОБА_1 - адвоката Старовойтової Д.А. підлягає задоволенню, постанова Печерського районного суду м. Києва від 13 листопада 2024 року - скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 247, 284, 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Старовойтової Дарини Андріївнизадовольнити.
Постанову Печерського районного суду м. Києва від 13 листопада 2024року скасувати, провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду Д.О.Таргоній