Номер провадження 22-ц/821/776/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №698/50/25 Категорія: 304090000 Баранов О. І.
Доповідач в апеляційній інстанції
Фетісова Т. Л.
16 квітня 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:
суддя-доповідачФетісова Т.Л.
суддіГончар Н.І., Новіков О.М.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу позивача на заочне рішення Катеринопільського районного суду Черкаської області від 03.03.2025 (повний текст складено 03.03.2025, суддя в суді першої інстанції Баранов О.І.) у цивільній справі за позовом ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
у січні 2025 року ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулося до суду з позовом, яким просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по кредиту в сумі 15 500,00 грн (3100,00 грн по тілу кредиту та 12 400,00 грн за процентами), мотивуючи про те, що ОСОБА_1 , як позичальник, не виконав належним чином свої зобов'язання по кредитному договору,внаслідок чого у нього перед позивачем утворилася зазначена заборгованість.
Заочним рішенням Катеринопільського районного суду Черкаської області від 03.03.2025 позов у справі задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №1320-1445 від 22.12.2023 в розмірі 6 200,00 грн (за тілом кредиту 3100,00 грн за процентами 3100,00 грн.
Суд вказав на обґрунтованість доводів позивача про невиконання позичальником своїх договірних зобов'язань, однак зауважив, що заборгованість по відсоткам має бути зменшена у зв'язку з тим, що згідно ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, чого позивач у цій справі не дотримався.
Позивач подав на вказане рішення суду 20.03.2025 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині зменшення розміру заборгованості по відсоткам по кредиту та новим рішенням задовольнити у повному обсязі такі позовні вимоги.
В обґрунтування вказано на те, що сторони належним чином погодили відсоткову ставку по договору, про що позичальник був поінформований у повній мірі.
За приписами законодавства позивач має законне право на нарахування процентів (згідно п. 4.6 та 10.1 кредитного договору) протягом строку договору, що визначений у п. 4.8.
У постановах ВС від 12.01.2021 у справі 524/5556/19; від 07.10.2020 у справі 127/33824/19; від 09.09.2020 у справі 732/670/19; від 28.04.2021 у справі 234/7160/20, від 10.06.2021 у справі 234/7159/20, від 18.06.2021 у справі № 234/8079/20 було надано оцінку положенням договору кредиту в частині нарахування відсотків та встановлено відсутність порушень зі сторони кредитодавця вимог ЗУ «Про захист прав споживачів».
Отже твердження суду першої інстанції про те, що умовами кредитного договору передбачено нарахування неправомірно великої суми компенсації у разі невиконання зобов'язань за договором відповідно п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» є помилковим, оскільки проценти за користування кредитом визначено відповідно до ст. ст. 1048, 1054, 1056-1 ЦК України та вони не є компенсацією у разі невиконання зобов'язань за договором в розумінні п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», а відтак рішення у цій справі в частині зменшення розміру відсотків є незаконним.
ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», на який послався суд обмежуючи максимальну відсоткову ставку по кредиту, частиною 2 розділу 2 Прикінцеві та перехідні положення встановлено, що дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
За договорами про споживчий кредит, денна процентна ставка повинна розраховуватись на дату укладення договору про споживчий кредит з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених на дату укладання такого договору
Денна процента ставка залишається незмінною протягом усього строку кредитування за договором про споживчий кредит за умови, що до нього не вносились зміни щодо складових показників, які застосовуються для обчислення денної процентної ставки (строку кредитування, загальних витрат за споживчими кредитом та загального розміру кредиту), як у даному випадку.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є вимоги про стягнення 15 500,00 грн. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Враховуючи межі апеляційного оскарження за скаргою позивача, предметом апеляційного перегляду є рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При розгляді справи встановлено, що 22.12.2023 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (https://creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в межах якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1320-1445.
Відповідачу було надано наступний одноразовий ідентифікатор С4811, для підписання Кредитного договору №1320-1445 від 22.12.2023, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.
Відповідно до умов Кредитного договору позивач взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 3100,00 грн., строк кредитування 300 днів, базовий період 29 днів, знижена % ставка 2,50 % в день, стандартна % ставка 3,00 % в день.
Відповідно до умов укладеного Кредитного договору, відповідач підтвердив виникнення своїх зобов'язань, шляхом прийняття виконання зобов'язання ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме отримавши кредитні кошти Відповідач не скористався своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення Кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин.
Відповідач порушив визначені умови Кредитного договору та не повернув в повному обсязі кредит Кредитодавцю, а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов'язання перед Кредитодавцем за кредитним договором, у зв'язку з чим у нього станом на 02.01.2025 утворилася заборгованість загальним розміром 30550,50 грн., що складається з: прострочена заборгованість за кредитом 3100,00 грн., прострочена заборгованість за нарахованими процентами 27450,50 грн.
Кредитодавцем прийнято рішення про можливість застосування до позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у сумі 15050,50 грн. за умови погашення позичальником решти заборгованості за Кредитним договором в розмірі 15500,00 грн.
Факт укладення та зміст договору, а також належне виконання кредитором своїх зобов'язань щодо надання кредиту сторонами при розгляді справи під сумнів не ставиться.
Позивач зазначає, що позичальник свої зобов'язання по договору належним чином не виконав внаслідок чого у нього виникла заборгованість, яку він просить стягнути в цій справі.
Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин щодо стягнення кредитного боргу, регламентуються такими правовими нормами.
Згідно положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Також згідно ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до положень ст.ст.526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст.629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Також статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
На час розгляду справи кредитний договір, за яким відповідач отримав кредит, є чинним, недійсним у судовому порядку не визнавався, сума боргу по тілу кредиту та нарахованим відсоткам за користування кредитними коштами позичальником наданими доказами не спростовується.
Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Враховуючи викладене вище правове регулювання та встановлені при розгляді цієї справи фактичні обставини, апеляційний суд приходить до висновку про те, що позивач належним чином обґрунтував наявність та розмір кредитної заборгованості, яка має бути стягнута з відповідача на його користь.
Одночасно апеляційний суд не може погодитися з аргументами суду першої інстанції у справі про те, що розмір заборгованості по відсоткам за кредитом має бути зменшений, з урахуванням такого.
Згідно ст. 10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
При цьому відповідно до ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» у редакції, яка набрала чинності 24.12.2023, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Відповідно до ЗУ «Про споживче кредитування» Розділ 4 Прикінцеві та перехідні положення, частина 17 «Тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Також ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» частиною 2 розділу 2 Прикінцеві та перехідні положення встановлено, що дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Одночасно за приписами п.9 ч.1 ст.12 ЗУ «Про споживче кредитування» у договорі по споживчий кредит зазначається денна процента ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов'язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит.
Отже, як вірно зауважує скаржник, за договорами про споживчий кредит денна процентна ставка повинна розраховуватись на дату укладення договору з урахуванням наявних законодавчих обмежень.
Денна процента ставка залишається незмінною протягом усього строку кредитування за договором про споживчий кредит за умови, що до нього не вносились зміни щодо складових показників, які застосовуються для її обчислення, як у даній справі.
Так як Кредитний договір №1320-1445 укладений 22.12.2023, тобто до набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» 24.12.2023 то відсоткова ставка у розмірі 3,00% та 2,50% встановлена на момент укладення Договору відповідно до умов чинного законодавства, а відповідні законодавчі обмеження, введені пізніше, на нього не поширюються, оскільки сторони до договору після його укладення змін не вносили, що є необхідною умовою для обмеження відсоткової ставки за приписами частини 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».
Отже правових підстав для зменшення заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами, як вказав суд першої інстанції, у даній справі не має, про що слушно зауважує скаржник.
Апеляційний суд також враховує, що позичальник, укладаючи кредитний договір з позивачем, погодився із запропонованою відсотковою ставкою та порядком нарахування відсотків, тобто вважав умови кредитного договору прийнятними для себе, враховуючи наявну пропозицію на ринку кредитування.
Відповідно до ст.376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже заочне рішення Катеринопільського районного суду Черкаської області від 03.03.2025 у даній справі слід скасувати в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитним коштами у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права (ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг») та прийняти постанову про задоволення відповідних позовних вимог у повному обсязі, а також в частині вирішення питання про розподіл судових витрат.
Отже подана позивачем апеляційна скарга підлягає до задоволення.
На підставі положень ст.141 ЦПК України у зв'язку із задоволенням позовних вимог у справі з відповідача на користь позивача слід стягнути 6056 грн. судового збору, сплаченого за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу - задовольнити.
Заочне рішення Катеринопільського районного суду Черкаської області від 03.03.2025 у даній цивільній справі - скасувати в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитним коштами та в частині вирішення питання про розподіл судових витрат.
Позовні вимоги ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитним коштами - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість по відсоткам за Кредитним договором №1320-1445 від 22.12.2023 в розмірі 12 400,00 грн.
Остаточно визначити, що до стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» у даній справі підлягає загальна сума боргу у розмірі 15500,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС»6056 грн. судового збору за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій.
У решті заочне рішення Катеринопільського районного суду Черкаської області від 03.03.2025 у даній цивільній справі - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.
Повну постанову складено 17.04.2025.
Суддя-доповідач
Судді