Провадження № 11-кп/821/22/25 Справа № 702/388/20 Категорія: ч. 1 ст. 286 КК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
16 квітня 2025 року м. Черкаси
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі:
секретаря ОСОБА_5 ,
прокурорів: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_9 ,
захисника ОСОБА_10 ,
потерпілого ОСОБА_11 ,
законного представника
потерпілого ОСОБА_12 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора Монастирищенського відділу Уманської окружної прокуратури ОСОБА_7 на вирок Христинівського районного суду Черкаської області від 10 жовтня 2022 року щодо
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Цибулів Монастирищенського району Черкаської області, громадянина України, раніше не судимого, фактично проживаючого: АДРЕСА_1 ,
Встановлені судом першої інстанції обставини.
Вироком, що оскаржується, ОСОБА_9 визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 Кримінального кодексу України (далі - КК), та виправдано на підставі п.2 ч.1 ст.373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) за недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.
Стороною обвинувачення ОСОБА_9 , обвинувачується в тому, що він 14.10.2019, близько 18.30 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем марки «ВАЗ 21214», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Перемоги, с. Івахни, Монастирищенського району, Черкаської області, неподалік автобусної зупинки, в порушення вимог ст.ст. 14,16 Закону України «Про дорожній рух», п.п.2.3 б); 2.9 а); 10.1 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, перед початком зміни напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, в результаті чого допустив правою передньою частиною вказаного транспортного засобу на пішохода ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався узбіччям зазначеної вулиці.
Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження, які відносять категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я та ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я.
Такі дії обвинуваченого ОСОБА_9 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.1 ст.286 КК, як порушення правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Вимоги апеляційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала та заперечень на них.
В апеляційній скарзі прокурорпросить скасувати вищевказаний вирок та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_9 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, призначивши йому покарання у виді 3 років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, прокурор посилається на незаконність рішення суду, через допущенні істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Вказує, що в порушення вимог ст.ст.7, 9, 22, 23, 370, 374 КПК суд упереджено підійшов до оцінки доказів, на яких ґрунтується обвинувачення, а рішення про невчинення кримінального правопорушення ОСОБА_9 побудував на суперечливих та належно неперевірених доводах сторони захисту, не проаналізувавши з точки зору належності, допустимості та достатності всі докази, які наявні у матеріалах кримінального провадження та були подані стороною обвинувачення під час судового розгляду.
Стверджує, що в обґрунтування рішення про виправдання ОСОБА_9 суд поклав неперевірену версію показань обвинуваченого, який заперечив вчинення ДТП; неповно відобразив показання свідків сторони обвинувачення ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , які спростували показання обвинуваченого та не надав їм оцінку, як окремо кожного так і в сукупності, не усунув розбіжності в показаннях даних свідків та показаннях обвинуваченого ОСОБА_9 .
Також не погоджується прокурор з позицією суду щодо визнання протоколу огляд місця ДТП від 14.10.2019 недопустимим доказом в частині зовнішнього огляду автомобіля марки «ВАЗ 21214», реєстраційний номер НОМЕР_1 , оскільки відповідно до ст. 237 КПК вказаний огляд було проведено з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення. Посилаючись на показання свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_18 , стверджує про перебування обвинуваченого в стані алкогольного сп'яніння на передодні ДТП.
Щодо наданих матеріалів стороною захисту: показань свідків ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , фото автомобіля марки «ВАЗ 21214» р.н. НОМЕР_1 , прокурор зазначає, що відповідно до ч.12 ст.290 КПК суд не мав права допустити відомості, що містяться в них як докази, оскільки вони на запит прокурора в порядку ч.6 ст.290 КПК не відкривалися та надані були вже під час судового розгляду. Крім того, надані суду матеріали сторони захисту, суд лише зазначив у вироку, однак не надав їм оцінку, оскільки такі підлягають критичній оцінці.
Стверджує, що свідок ОСОБА_19 під час допиту в суді плуталась у своїх показаннях, не будучи безпосереднім свідком події надала свідчення, які не відповідають дійсності та кардинально відрізняються від показань потерпілого ОСОБА_11 та реальних свідків: ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 . Відзначає, що свідки ОСОБА_19 та ОСОБА_20 є близькими родичами обвинуваченого, тещою та дружиною відповідно, а тому є заінтересованими особами у справі та про їх існування сторона захисту не могла не знати на час завершення досудового розслідування.
Що стосується як доказу сторони захисту фото автомобіля марки «ВАЗ 21214» р.н. НОМЕР_1 , які ніби то зроблені перед оглядом місця події від 14.10.2019, яким суд першої інстанції не надав оцінку та не зазначив у вироку, то вони також є недопустимим доказом, оскільки отримані у непередбачений КПК порядок, з них неможливо визначити давність їх виготовлення та те, що вони стосуються одного і того ж самого транспортного засобу.
Захисник ОСОБА_10 подала заперечення на апеляційну скаргу прокурора, в яких просить оскаржуваний вирок залишити без змін, а вищевказану апеляційну скаргу, без задоволення.
Позиції учасників судового провадження.
Після докладу суддею-доповідачем змісту вироку, доводів апеляційної скарги, були заслухані:
- прокурори, потерпілий та його законний представник, які підтримали вимоги апеляційної скарги, пославшись на доводи, що в ній викладені;
- обвинувачений та захисник, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, пославшись на законність вироку суду першої інстанції.
Мотиви суду.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників процесу, вивчивши матеріали провадження та дослідивши наведені в апеляційних скаргах доводи, колегія суддів приходить до таких висновків.
У відповідності до ч. 1 ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з ст. 420 КПК суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вироку разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції.
Положеннями ст. 94 КПК передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Відповідно до ст. 23 КПК суд першої інстанції при розгляді справи повинен безпосередньо дослідити всі докази по справі: допитати обвинувачених, потерпілих, свідків, заслухати висновки експертів, оглянути речові докази, оголосити протоколи та інші документи по справі. Тільки після безпосереднього дослідження доказів суд може послатися на них у вироку, обґрунтовуючи свої висновки.
Відповідно до ч. 1ст. 373 КПК суд ухвалює виправдувальний вирок у разі, якщо не доведено, що: було вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим; у діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Мотивувальна частина виправдувального вироку має містити підстави для виправдання обвинуваченого та мотиви, виходячи з яких, суд відкидає докази обвинувачення. За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку має бути викладено результати дослідження, аналізу й оцінки доказів у справі, зібраних сторонами обвинувачення та захисту.
Вказані вимоги закону судом належним чином не були виконані, внаслідок чого допущена невідповідність викладених у виправдувальному вироку висновків фактичним обставинам кримінального провадження, що вплинуло на висновки суду щодо невинуватості ОСОБА_9 .
Суд першої інстанції визнаючи невинуватим та виправдовуючи ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК, виходив з того, що висунуте обвинувачення не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду, оскільки стороною обвинувачення не було надано достатніх та необхідних, належних та допустимих доказів, кожен з яких окремо та разом у їх сукупності свідчили б про винуватість ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Апеляційний суд не погоджується з вищезазначеним висновком районного суду з огляду на таке.
Повторно дослідивши докази, в порядку ч.3 ст.404 КПК, апеляційний суд прийшов до переконання, що висновки суду першої інстанції, які покладено в основу ухвалення виправдувального вироку, не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, та містять істотні суперечності.
Визнаючи ОСОБА_21 невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК, суд не прийняв до уваги докази сторони обвинувачення, безпідставно визнавши їх недопустимими, а висновок про непричетність обвинуваченого до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, побудував на нез'ясованих належним чином фактичних обставинах кримінального провадження.
Проаналізувавши всі надані стороною обвинувачення докази, колегія суддів приходить до переконання, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, при цьому судом надана неправильна оцінка доказам, на яких побудований виправдувальний вирок, а обвинувачений ОСОБА_9 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 286 КК, за таких обставин.
ОСОБА_9 , 14.10.2019, близько 18.30 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем марки «ВАЗ 21214», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Перемоги, с. Івахни Монастирищенського району Черкаської області, неподалік автобусної зупинки, в порушення вимог ст.ст. 14, 16 Закону України «Про дорожній рух», якими передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, ПДР та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; водій зобов'язаний вживати всіх можливих заходів до забезпечення безпечних умов для пересування найбільш уразливих учасників дорожнього руху - дітей, осіб з інвалідністю, велосипедистів і людей похилого віку, не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції і в порушення п.п. 2.3 б); 2.9 а); 10.1 ПДР, якими передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну; водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, був не уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, перед початком зміни напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, в результаті чого допустив правою передньою частиною вказаного транспортного засобу на пішохода ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався узбіччям зазначеної вулиці.
Допитаний в суді апеляційної інстанції ОСОБА_9 свою винуватість у вчиненні інкримінованого злочину не визнав та пояснив, щов жовтні 2019 року числився на посаді сторожа, а фактично працював співробітником служби безпеки ТОВ «Поділля агропродукт». 14.10.2019 близько 17.00 год. повернувся з роботи додому по вул. Перемоги с.Івахни Монастирищенського району Черкаської області автомобілем марки «ВАЗ 21214» реєстраційний номер НОМЕР_1 , синього кольору. По дорозі додому заїхав до магазину «Горішок» в с. Івахни, де придбав пляшку горілки. Приїхавши додому повідомив жінці, що не поїде в гості до батьків, оскільки дуже втомився, залишився вдома та випив алкогольні напої, після чого ліг спати. Прокинувся від того, що його розбудили, повідомивши, що він вчинив ДТП і збив дитину. Він заперечив причетність до цього ДТП.
Колегія суддів критично оцінює показання обвинуваченого ОСОБА_9 , оскільки вони не узгоджуються з матеріалами провадження та спростовуються сукупністю наявних у провадженні доказів.
Не дивлячись на невизнання вини обвинуваченим ОСОБА_9 , його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК, підтверджується такими доказами.
Допитаний в суді апеляційної інстанції потерпілий ОСОБА_11 , пояснив, що він з ОСОБА_22 , ОСОБА_23 і ще двома дівчатами, з якими не був знайомий, святкували день народження сестри, алкоголь не вживав. Ішли пішки у напрямку із смт. Цибулів в сторону с. Івахни. Перейшли дорогу і рухались по узбіччю правої сторони на відстані двох метрах від дороги. Коли вони доходили до церкви, він почув як ззаду їде автобус, обернувся і боковим зором побачив машину, колір і марку не помітив. Авто рухалось із вулиці, де знаходиться магазин «Горішок» в сторону смт. Цибулів. Цей магазин розташований на відстані 50-100м від місця ДТП. Рухались спокійно, не бігали. Від зіткнення з авто на лобі була кров. У нього була пошкоджена права нога, та голова.
Допитана в суді апеляційної інстанції свідок ОСОБА_16 пояснила, що 14 жовтня ОСОБА_9 зайшов у нетверезому стані в магазин «Горішок», що знаходиться в с. Івахни по вулиці Перемоги, 2, оскільки у нього була млява мова, вона почула від нього запах алкоголю (перегар). Той придбав горілку 0,5л та сів в бесідку біля магазину. Зазначила, що о 17.30 год. вона зачинила магазин, водночас ОСОБА_9 залишався у бесідці. Чи вживав він спиртні напої вона не бачила, його робочий автомобіль марки «Нива» темно-синього кольору стояв з іншого боку магазину. Знайома з обвинуваченим та потерпілим, оскільки проживають в одному селі. Стосунків з ними не підтримує. ДТП сталося на відстані 150м від магазину.
Свідок ОСОБА_13 в апеляційному суді пояснила, що 14 жовтня близько 18.00год. з друзями йшли додому із смт.Цибулева в напрямку с.Івахни. Вона з Настею йшли попереду, а ОСОБА_11 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 йшли позаду. Вона побачила, як зі сторони с.Івахни їхала машина, марки «Нива», темно-синього кольору на великій швидкості та різко звернула на тротуар. Потім вона почула крики і обернувшись побачила ОСОБА_11 , який лежав на дорозі, зі слідами крові на лобі. На землі також була кров. Раніше бачила схоже авто під керуванням ОСОБА_9 з яким знайома, як сусідом. Вони йшли спокійним кроком, не бігали. Водій поїхав далі, а потерпілому почали надавати медичну допомогу.
Допитана в суді апеляційної інстанції свідок ОСОБА_14 пояснила, що 14.10.2019 близько 18.00год. вони йшли в сторону с. Івахни по узбіччю. ОСОБА_13 з Настею спереду, а вона з ОСОБА_15 та ОСОБА_11 позаду. На зустріч зі сторони с. Івахни в бік смт. Цибулів рухався, на великій швидкості, автомобіль «Нива», темно-синього кольору, який заїхав на узбіччя. В результаті цього правою фарою автомобіль збив потерпілого ОСОБА_11 , якого відкинуло та якому переїхало ногу. Автомобіль, не зупиняючись, поїхав далі. Через кілька хвилин зупинився автобус, з якого вийшли люди, викликали швидку медичну допомогу. Йшли спокійно, не бігали. Їй відомо, що схожим авто, що збило ОСОБА_11 керував ОСОБА_9 .
Допитана в суді апеляційної інстанції свідок ОСОБА_17 пояснила, що 14.10.2019 близько 11год. вона заправляла автомобіль марки «Нива» синього кольору, номерний знак НОМЕР_2 , який є службовим автомобілем обвинуваченого. З розмов водіїв, що були в той момент на заправці чула, що ОСОБА_9 напередодні вживав алкогольні напої, йому потрібно похмелитись, що він і збирався зробити у місцевому магазині «Квочка» у смт. Цибулів. По зовнішньому вигляді ОСОБА_9 було видно, що він напередодні вживав алкоголь. Цього ж дня, ввечері близько 19.00 год. вона бачила, як схожий автомобіль, що бачила об 11.00год. на великій швидкості їхав біля її будинку по вул. Сухомлинського 53, смт. Цибулів. Після цього, приблизно через 10 хв. приїхали працівники поліції, питали чи не бачила вона автомобіль марки «Нива», хто був за кермом цього авто не бачила. Вона на заправці офіційно не працює. У той день підміняла на заправці свою матір, яка захворіла. Вона підписувала відомость на заправку автомобіля «НИВА» під керуванням ОСОБА_9 . Заміняла свою матір з дозволу керівництва підприємства.
Свідок ОСОБА_15 , пояснила, що 14.10.2019, повертаючись додому по обочині спереду йшли дві дівчини ОСОБА_24 та ОСОБА_25 , прізвищ не знає. Позаду них йшли вона, ОСОБА_14 та ОСОБА_11 .. Навпроти їхав автомобіль марки «Нива» синього кольору, який повернув на узбіччя, правим боком автомобіля здійснив наїзд на потерпілого ОСОБА_11 та поїхав далі. Вона намагалась догнати автомобіль, але він почав втікати. Ззаду зупинився автобус, з якого вийшли люди. Потерпілий втратив свідомість, пізніше приїхала швидка допомога. Потім з поліцією та сестрою потерпілого вони поїхали до домоволодіння обвинуваченого, де впізнали цей автомобіль, на якому були сліди крові. Вони йшли на узбіччі на відстані 2-3 м від краю проїзної частини дороги. На ОСОБА_11 були тілесні ушкодження, кров на лобі, що капала.
З аналізу вищевказаних показань свідків вбачається, що вони, спростовуючи показання обвинуваченого ОСОБА_9 , пояснили, що бачили останнього 14.10.2019 після 18.00 год., як і його службовий автомобіль марки «ВАЗ 21214», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Окрім того, з показань потерпілого ОСОБА_11 , свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , які були безпосередніми очевидцями злочину, було встановлено, що ДТП скоєна водієм на автомобілі марки «Нива», темно-синього кольору 14.10.2019, приблизно о 18.30 год. Вказані свідки чітко запам'ятали марку, колір та зовнішній вигляд транспортного засобу, який скоїв наїзд на потерпілого. Також свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_17 однозначно показали, що 14.10.2019, приблизно о 17.30 - 18.00 год., бачили обвинуваченого ОСОБА_9 вже з ознаками алкогольного сп'яніння та службовий автомобіль останнього марки «Нива», темно-синього кольору, який знаходився біля магазину «Горішок». Водночас, свідки ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_14 у своїх показаннях зазначили, що магазин «Горішок» знаходиться на відстані 100-150 метрів від місця ДТП, а свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 вказали, що автомобіль марки «Нива», темно-синього кольору, який вчинив наїзд на потерпілого, рухався із с. Івахни, тобто зі сторони вказаного магазину.
Вказані показання були підтверджені потерпілим та свідками під час проведення слідчих експериментів від 22.04.2022 за участі потерпілого та свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , на місці події останні розказали та показали, як саме відбулось ДТП.
Згідно з протоколом проведення слідчого експерименту від 22.04.2020 за участі потерпілого ОСОБА_11 , останній на місці відтворив події 14.10.2019 близько 18.30год. в с. Івахни Монастирищенського району Черкаської області. Зокрема, повідомив про наїзд на нього автомобіля марки «Нива» темно-синього кольору. Хто саме перебував за кермом він не бачив, як не бачив і номерний знак автомобіля. Під час наїзду він знаходився на узбіччі за 2,5м від дороги (а.с.204-205,т.2).
Згідно з протоколом проведення слідчого експерименту від 22.04.2020 за участі свідка ОСОБА_14 , остання на місці відтворила події 14.10.2019 близько 18.30год. в с.Івахни Монастирищенського району Черкаської області, зокрема обставини наїзду на пішохода ОСОБА_11 автомобілем темно-синього кольору, вітчизняного виробництва, з великим квадратним багажником. Номера автомобіля свідок не запам'ятала, хто саме сидів за кермом не вказувала (а.с.206-207,т.2).
Згідно з протоколом проведення слідчого експерименту від 22.04.2020 за участі свідка ОСОБА_15 , остання на місці відтворила події 14.10.2019 близько 18.30 год. в с.Івахни Монастирищенського району Черкаської області, зокрема, обставини наїзду на пішохода ОСОБА_11 , який рухався узбіччям на відстані близько 3 метрів від краю дороги. Наїзд на нього вчинено автомобілем марки «Нива» синього кольору. Вона побігла за автомобілем, але водій не зупинився. Автомобіль рухався повільно, номерні знаки вона не запам'ятала (а.с.208-209, т.2).
Будь-яких даних, які б спростовували показання потерпілого, наведених свідків та свідчили, що вони обумовлюють обвинуваченого, в матеріалах кримінального провадження відсутні.
Апеляційний суд свідка ОСОБА_18 не допитував, внаслідок чого на підставі ч.4 ст.95 КПК свої висновки показанням цього свідка не обґрунтовує.
Водночас, апеляційний суд критично ставиться до показань свідків ОСОБА_19 і ОСОБА_20 , оскільки вони є близькими родичами обвинуваченого - тещею та дружиною відповідно, а тому можуть бути заінтересованими в результатах розгляду кримінального провадження. Водночас, зазначені особи не були безпосередніми свідками події і надали показання, які не відповідають фактичним обставинам справи та кардинально відрізняються від показань потерпілого та очевидців події.
Разом з тим апеляційний суд відзначає, що свідок ОСОБА_20 не була присутня під час огляду місця події 14.10.2019, що відбувся з 21.10год. по 22.40год. Отже показання свідка ОСОБА_20 про відсутність понятих під час проведення цієї слідчої дії не можуть визнаватись як достовірні.
Так само свідок ОСОБА_19 надала показання щодо обставин падіння потерпілого ОСОБА_11 з огляду на її суб'єктивне сприйняття цих подій. В апеляційному суді свідок вказала, що не бачила як саме впав потерпілий. Разом з тим припускає, що ОСОБА_11 впав від поштовху дівчини, котра бігла за ним. Водночас вона не бачила, як той впав на землю.
Окремо апеляційний суд враховує, що свідок не змогла пояснити, чому особи, що знаходились поруч з потерпілим голосно вказували про автомобіль та його колір. Також свідок не пояснила у зв'язку з чим була викликана поліція, якщо потерпілий впав, що могло б свідчити про відсутність події кримінального правопорушення. Також такі показання свідка суперечать висновкам судово-медичної експертизи №07-5-01/89 від 05.03.2020 щодо практичного виключення можливості утворення тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_11 від падіння з висоти власного зросту.
Окрім того, винуватість ОСОБА_26 підтверджується письмовими доказами, які були предметом безпосереднього дослідження апеляційним судом.
З фактичних даних рапорту інспектора СРПП №2 Монастирищенського ВП Уманського ВП ГУНП в Черкаській області №2477 від 14.10.2019 встановлено, що 14.10.2019 о 18.41год. надійшло повідомлення зі служби «102» про те, що 14.10.2019 о 18.40год. за адресою: Монастирищенський район, с. Івахни, вулиця невідома автомобіль марки «Нива», зеленого кольору збив дитину та направився у сторону с. Цибулів. Заявник більше інформації не надала, на питання не відповідала, кричала (а.с.128,т.2).
Та обставина, що у рапорті вказаний інший колір авто, а ніж автомобіля марки «ВАЗ 21214» д.н.з. НОМЕР_1 , який причетний до ДТП, не свідчить про недостовірність фактичних даних інших доказів, що зібрані обвинуваченням на підтвердження обставин кримінального провадження.
Згідно з протоколу огляду місця ДТП від 14.10.2019 з додатками (таблицею зображень та план-схемою), оглядом місця події є вул.Перемоги, с. Івахни Монастирищенського району Черкаської області. З місця пригоди вилучено зразок речовини бурого кольору з гравійного узбіччя, упакований до паперового конверт «Національна поліція України Головне слідче управління». За даними схеми, яка долучена до протоколу огляду місця ДТП від 14.10.2019 встановлено три параметри: 1-зупинку, 2-пляму речовини бурого кольору, 3-знак пішохідний перехід 5.35.2. (а.с.130-135,т.2).
Апеляційний суд, враховуючи практику Верховного Суду від 15.07.2020 (справа № 243/9993/15-к), не погоджується з позицією суду першої інстанції щодо визнання протоколу огляд місця ДТП від 14.10.2019 недопустимим доказом зокрема в частині зовнішнього огляду автомобіля марки «ВАЗ 21214», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Відповідно до ст. 237 КПК вказаний огляд було проведено з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення. Підставою для проведення огляду місця події слугує інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована у певній процесуальній формі.
У відповідності до протоколу огляду місця події від 14.10.2019, оглядом місця події є прилегла територія домоволодіння, по АДРЕСА_1 ). Біля воріт даного домоволодіння знаходиться автомобіль марки «ВАЗ 21214» д.н. НОМЕР_1 синього кольору. В ході огляду вказаного транспортного засобу встановлено, що кузов автомобіля та його елементи не мають візуально видимих механічних пошкоджень та значних деформацій. Далі в ході детального огляду зовнішніх елементів автомобіля, а саме передньої бічної частини кузова автомобіля, а саме на правій бічній частині капота автомобіля виявлено деформацію, напрямок деформуючих зусиль із зовні в середину. Затим в ході огляду на передній облицівці автомобіля, а саме в правій нижній частині наявна незначна вм'ятина - деформація, розміром 4x5см, яка знаходиться на висоті 60м від статичної поверхні, на якій знаходиться автомобіль. Деформація, яка знаходиться у правій бічній частині автомобіля розташована на висоті 90см від статичної поверхні на якій находиться автомобіль та на відстані 55см від зрізу передньої частини автомобіля. На середньому правому крилі автомобіля, а саме на висоті 57см від статичної поверхні, на 20см від різу передньої частини автомобіля виявлено слід речовини бурого кольору розміром 3х0,5см. Дана речовина бурого кольору за допомогою марлевого тампону змоченого дистильованою юдою було вилучено з правого переднього крила автомобіля та упаковано у паперовий конверт. Далі в ході огляду виявлено пошкодження пластикової захисної решітки радіатора автомобіля та деформацію реєстраційного номеру автомобіля закріпленого на його передньому бампері.
Після чого через незакриті на замок водійські двері було здійснено доступ та у подальшому огляд стану автомобіля та його окремих елементів. В ході огляду салону автомобіля було вилучено підголівник із сидіння водія; підголівник з переднього пасажирського сидіння; килимок матерчатий із переднього водійського сидіння; матерчатий килимок із переднього пасажирського сидіння.
За допомогою відрізків марлевих тампонів змочених дистильованою водою було здійснено змиви із поверхонь наступних елементів стану автомобіля: змив із поверхні внутрішньої ручки водійських дверей, який було упаковано в паперовий конверт; змив із ручки зовнішньої водійських дверцят, упакований у паперовий конверт; змив із внутрішньої ручки пасажирських дверей, упакований у паперовий конверт; змив із зовнішньої ручки пасажирських дверей, змив із ручки коробки перемикання передач, упакований у паперовий конверт; змив із керма автомобіля упакований у паперовий конверт.
У ході огляду було вилучено вказаний автомобіль «ВАЗ 21214» д.н.з. НОМЕР_1 та переміщено на територію Монастирищенського ВП Уманського ВП ГУНП в Черкаській області.
Апеляційний суд зауважує, що така слідча дія, як огляд місця події, є невідкладною, її проведення можливо без участі підозрюваного і вона була проведена у присутності понятих та із залученням спеціаліста.
Щодо фактичних даних цього протоколу - виявлення слідів бурого кольору на зовнішніх частинах авто та вилучення цих слідів, то вони є допустимими, оскільки огляд у цій складовій був зовнішній, внаслідок чого вважати ці слідчі дії обшуком не можна, вони не потребували дозволу слідчого судді.
Визнання судом першої інстанції протоколу огляду місця події від 14.10.2019 в частині вилучення з автомобіля «ВАЗ 21214» д.н.з. НОМЕР_1 предметів, недопустимим доказом, не впливає на законність цього протоколу в іншій частині.
Аналізуючи вказаний доказ, колегія суддів вважає, що районний суд в порушення вимог закону та практики Верховного Суду неправильно визнав його недопустимим в частині зовнішнього вигляду автомобіля марки «ВАЗ 21214», реєстраційний номер НОМЕР_1 , оскільки такий огляд проведено відповідно вимог ст. 237 КПК, а тому він є належним і допустимим. Разом з тим, суд правильно встановив, що огляд в частині проникнення до салону транспортного засобу, є недопустимим, оскільки проведений без відповідної ухвали слідчого судді.
Водночас апеляційний суд не обґрунтовує свої висновки на підставі доказів, що здобуті з порушенням положень ст.237 КПК.
Згідно з протоколом огляду предмету від 15.10.2019, оглянуто змив речовини бурого кольору з правого переднього крила автомобіля марки «ВАЗ 21214» д.н.з. НОМЕР_1 та зразок крові потерпілого ОСОБА_11 (а.с.141,т.2).
Твердження суду першої інстанції, що в ході розгляду кримінального провадження сторона обвинувачення не надала доказів визнання вилученого зразка речовини бурого кольору з гравійного узбіччя речовим доказом, його експертного дослідження на предмет взаємозв'язку чи відсутності взаємозв'язку з подіями конкретного кримінального провадження (події злочину) є безпідставними, оскільки факт взаємозв'язку зразка речовини бурого кольору з подією злочину підтверджується безпосередньо протоколом огляду місця ДТП від 14.10.2019, в якому зафіксовано зазначену пляму речовини бурого кольору. Ще апеляційний суд зважає на показання потерпілого ОСОБА_11 , свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 щодо наявності крові потерпілого на місці кримінального правопорушення, а також висновком експерта Уманського МРВ КУ «Черкаське обласне бюро судово-медичної експертизи» №07-5-01/89 від 05.03.2020, згідно з яким внаслідок даної ДТП ОСОБА_11 отримав, зокрема, тілесні ушкодження у вигляді рвано-забійної рани лоба справа та скроневої ділянки голови зліва.
Згідно з постановою про визнання предметів речовими доказами та приєднання їх до матеріалів кримінального провадження від 15.10.2019, визнано речовими доказами та приєднано до матеріалів кримінального провадження змив речовини бурого кольору з правого переднього крила автомобіля марки «ВАЗ 21214» д.н.з. НОМЕР_1 та зразок крові потерпілого ОСОБА_11 (а.с.142,т.2).
Згідно з постановою про відібрання біологічних зразків для проведення експертизи від 15.10.2019, доручено відібрати біологічні зразки крові у потерпілого ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою призначення в рамках кримінального провадження № 12019250220000189 ряду судових експертиз (а.с.154,т.2).
Згідно з протоколом відібрання зразків для експертного дослідження від 15.10.2019 відповідно до якого відібрано у потерпілого ОСОБА_11 , 16.12.2008 року народжень кров, для експертного дослідження, які будуть направлені для проведення молекулярне генетичної експертизи (а.с.155,т.2);
Відповідно до висновку експерта №19/10/1-743/СЕ/19 від 10.01.2020 судової молекулярно-генетичне експертизи з таблицями до нього, у наданому на дослідження змиві речовини бурого кольору, з правого переднього крила автомобіля (об'єкт №2), виявлено кров людини та встановлено її генетичні ознаки, які наведено у таблиці 1.1 додатку 1. Генетичні ознаки слідів крові, виявлені у змиві речовини бурого кольору, з правого переднього крил; автомобіля (об'єкт №2) збігаються з генетичними ознаками зразка крові потерпілого ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (об'єкт №1). Ймовірність випадкового збігу генетичних ознак, встановлених у зразку крові потерпілого ОСОБА_11 (об'єкт №1) та в об'єкті №2 складає 1,23x10-34. Сукупність генетичних ознак, встановлених у вказаних об'єктах, зустрічається не частіше, ніж у 1 з 8,14x10-33 осіб (а.с.161-173,т.2).
Відповідно до висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції відносно ОСОБА_9 встановлено перебування останнього в стані алкогольного сп'яніння. (а.с.143,т.2).
Згідно з копією витягу із журналу реєстрації медичних оглядів осіб з метою виявлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції відносно ОСОБА_9 , вказано, що останній відмовився від освідування на стан алкогольного сп'яніння (а.с.182-183,т.3).
Згідно з копією акту медичного огляду з метою виявлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції відносно ОСОБА_9 від 14.10.2019, де у графі 16 щодо відомостей про останнє вживання алкоголю, зі слів ОСОБА_21 вказано, що він «сьогодні вживав алкоголь» та встановлено висновок - алкогольне сп'яніння (а.с.185-186,т.3).
Версія сторони захисту про вживання алкоголю ОСОБА_9 14.10.2019 після 18.30 год., цебто після події ДТП є неспроможною, оскільки спростовується показаннями свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , котрі підтвердили, що у цей день вже близько 11.00 год. у ОСОБА_9 були наявні явні ознаки алкогольного сп'яніння.
Згідно з протоколом огляду предметів з таблицею зображень до нього від 15.10.2019, оглянуто автомобіль марки «ВАЗ 21214» д.н.з. НОМЕР_1 , синього кольору, номер кузова НОМЕР_3 , 2006 року випуску. Вказаний автомобіль на момент огляду знаходиться на території Монастирищенського ВП Уманського ВП ГУНП в Черкаській області, в опечатаному стані. При огляді даного автомобіля виявлені незначні пошкодження у вигляді вм'ятин, подряпин та деформації кузова автомобіля (а.с.151-152,т.2).
Згідно з постановою про визнання предметів речовими доказами та приєднання їх до матеріалів кримінального провадження від 15.10.2019, визнано речовими доказами приєднано до матеріалів кримінального провадження № 12019250220000189 від 14 жовтня 2019 року автомобіль марки «ВАЗ 212114» д.н.з. НОМЕР_1 , синього кольору, номер кузова НОМЕР_4 , 2006 року випуску(а.с.153,т.2).
Відповідно до висновку експерта №4/175 від 28.02.2020 експертизи технічного стану транспортного засобу, до моменту ДТП деталі ходової частини, рульового керування та робочої гальмівної системи автомобіля «ВАЗ 21214» д.н.з. НОМЕР_1 , 2006 року випуску, синього кольору, номер кузова НОМЕР_3 знаходились в працездатному стані. Оскільки, товщина гальмових дисків не відповідають вимогам підприємства виробника, тому з вимогами п.31.4.1.а ПДР, експлуатація даного транспортного засобу заборонялася. До моменту ДТП деталі ходової частини, рульового керування та робочої гальмівної системи автомобіля «ВАЗ 21214» д.н.з. НОМЕР_1 , 2006 року випуску, синього кольору, номер кузова НОМЕР_3 знаходились в працездатному стані. Водій автомобіля ВАЗ 21214» д.н.з. НОМЕР_1 , 2006 року випуску, синього кольору, номер кузова НОМЕР_3 мав можливість виявити вказані невідповідності шляхом проведення своєчасного технічного обслуговування автомобіля (а.с.176-185,т.2).
Відповідно до висновку експерта №4/248 від 07.04.2020судової автотехнічної експертизи, за обставин зазначених в постанові слідчого про призначення експертизи, в дорожній обстановці, яка склалася, водій автомобіля «ВАЗ 21214» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_9 під час руху повинен був керуватись вимогами п.п.1.10.,10.1 ПДР. За обставин зазначених в постанові слідчого про призначення експертизи, технічна можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_11 для водія автомобіля «ВАЗ 21214» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_9 полягала у виконанні ним вимог пп.1.10.,10.1 ПДР, для виконання яких, згідно постанови слідчого про призначення експертизи, він перешкод технічного характеру не мав. За обставин зазначених в постанові слідчого про призначення експертизи, в причинному зв'язку з виникненням даної ДТП, з технічної точки зору, був виїзд технічно справного автомобіля «ВАЗ 21214» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_9 на праве узбіччя, де стався наїзд на пішохода (а.с.188-191,т.2).
Згідно з постановою було уточнення вихідних даних в постанові про призначення судової авто технічної експертизи від 08.04.2020 (а.с.192,т.2).
Відповідно до висновку експерта №07-5-01/89 від 05.03.2020 судово-медичної експертизи ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у потерпілого, виявлено закритий перелом середньої третини правої стегнової кістки зі зміщенням, рвано-забійна рана лоба справа та скроневої ділянки голови зліва, садна обох стегон та гомілок. Дані тілесні ушкодження утворились від тупих твердих предметів, в час та при обставинах, вказаних в постанові та медичній карті відносяться: рвано-забійна рана лоба справа та скроневої ділянки голови зліва, садно лівого стегна та гомілки до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я; закритий перелом середньої третини правої стегнової кістки зі зміщенням, садно правого стегна та гомілки до категорії ушкоджень середнього тілесних ушкоджень, що спричинили тривалий розлад здоров'я. Утворення тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_11 , в результаті наїзду автомобіля, можливе. Утворення тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_11 від падіння з висоти власного зросту, практично виключається (а.с.195-198,т.2).
Колегія суддів вважає, що висновки зазначених експертиз відповідають вимогам статей 101 та 102 КПК, оскільки вони містять докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені перед ним. Ці експертні дослідження проведені кваліфікованими та досвідченими експертами, на підставі наданих їм матеріалів.
Судом апеляційної інстанції не встановлено підстав, вважати вказані висновки експертів необґрунтованими чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає інші обґрунтовані сумніви в їх правильності.
У матеріалах кримінального провадження відсутні належні та допустимі докази на підставі яких можливо встановити спричинення потерпілому встановлених у нього тілесних ушкоджень при інших обставинах.
Що стосується, як доказу сторони захисту фото автомобіля марки «ВАЗ 21214» реєстраційний номер НОМЕР_1 , які, як стверджує захист, зроблені перед оглядом місця події від 14.10.2019, котрі суд першої інстанції не клав в основу виправдувального вироку, то вони є недопустимим доказом, оскільки отримані у непередбачений КПК порядок, з них неможливо визначити давність їх виготовлення та те, що вони стосуються одного і того ж самого транспортного засобу.
Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту - це дія або бездіяльність особи, яка керує транспортним засобом, пов'язана з порушенням однієї або кількох вимог ПДР або інших нормативних актів, що регламентують безпеку дорожнього руху чи експлуатацію транспорту.
Об'єктивна сторона складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК, включає три обов'язкові ознаки: а) суспільно небезпечне діяння (порушення правил безпеки дорожнього руху); б) суспільно небезпечні наслідки (спричинення потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень); в) причинний зв'язок між діянням і наслідками.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
При цьому належить враховувати, що кримінальне правопорушення, передбачене ст. 286 КК, є злочином із так званим матеріальним складом, і обов'язковою ознакою його об'єктивної сторони, що характеризує вчинене діяння (дію чи бездіяльність), є не будь-які з допущених особою порушення правил дорожнього руху, а лише ті з них, які спричиняють (викликають, породжують) суспільно небезпечні наслідки, передбачені в цьому Законі про кримінальну відповідальність, тобто тільки такі порушення правил дорожнього руху, які є причиною настання цих наслідків, і перебувають із ними у причинному зв'язку.
Порушення правил дорожнього руху, зокрема п.п. 2,3б; 2.9а; 10.1 ПДР ОСОБА_9 перебуває в причинному зв'язку з наслідками, що настали, цебто в порушенні правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесне ушкодження, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст.268 КК.
Враховуючи вказане, апеляційний суд вбачає необґрунтованими висновки суду першої інстанції, як на підставу для ухвалення виправдувального вироку, на відсутність достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_21 .
Встановлені судом апеляційної інстанції фактичні обставини кримінального провадження спростовують висновки суду першої інстанції про недоведеність вчинення ОСОБА_21 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК та безпідставність його виправдування.
Оцінюючи зібрані докази в даному кримінальному провадженні за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, колегія суддів приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_21 у вчиненні кримінального правопорушення доведена і кваліфікує його дії за ч.1 ст.286 КК, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Заразом апеляційний суд враховує, що при вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним ч.ч. 2 та 4 ст. 17 КПК, які передбачають, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване кримінальне правопорушення було вчинено і обвинувачений є винним в його вчиненні.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
На підставі досліджених матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що обвинувачення ОСОБА_9 поза розумним сумнівом доведено.
Таким чином, доводи апеляційної скарги прокурора у кримінальному провадженні про необхідність скасування виправдувального вироку щодо ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 286 КК та ухвалення нового обвинувального вироку, є обґрунтованими.
За змістом ст. 50 КК, покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи, яка вчинила злочин, та попередження вчиненню ним нових злочинів.
Згідно ст. 65 КК суд призначає покарання у межах встановлених у санкції статті, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Призначаючи покарання, ОСОБА_9 суд апеляційної інстанції в дотримання вимог ст.ст. 50,65 КК, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно ст.12 КК є нетяжким необережним злочином, особу обвинуваченого ОСОБА_9 , який раніше несудимий, одружений, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря психіатра не перебуває, відсутність обставин, які пом'якшують покарання, та вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння, як обставину, що обтяжує покарання, колегія суддів вважає необхідним призначити ОСОБА_9 покарання в межах санкції ч.1 ст.286 КК, у виді обмеження волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на той самий строк.
Вказане покарання відповідатиме загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст.65 КК, за своїм видом і розміром буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_9 , а також запобігання вчиненню ним нових злочинів.
Водночас, апеляційний суд враховує, що ОСОБА_9 , після роз'яснення йому положень ст. 49 КК не заявив клопотання про закриття кримінального провадження через сплив строків притягнення його до кримінальної відповідальності.
У відповідності до п.2 ч.1 ст.49 КК, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Відповідно до ч.5 ст.74 КК особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.
Вчинене ОСОБА_9 кримінальне правопорушення передбачене ч.1 ст.286 КК, в силу ст. 12 КК є нетяжким злочином, за яке не передбачене покарання у виді позбавлення волі, і з дня його вчинення 14.10.2019, минуло понад 3 роки, ОСОБА_9 підлягає звільненню від покарання за скоєне ним кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 286 КК, у зв'язку із закінченням строків давності.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК.
Цивільний позов не заявлено.
На підставі ст.124 КПК процесуальні витрати на залучення експертів в сумі 7 443,61 грн. необхідно стягнути з ОСОБА_9 на користь держави.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 409, 413, 420 КПК, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора Монастирищенського відділу Уманської окружної прокуратури ОСОБА_7 задовольнити.
Вирок Христинівського районного суду Черкаської області від 10 жовтня 2022 року стосовно ОСОБА_9 скасувати.
Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_9 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК, та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортним засобом на 3 роки.
Звільнити ОСОБА_9 від призначеного покарання, на підставі ч.5 ст.74, ст.49 КК, у зв'язку з закінченням строків давності.
Стягнути із засудженого ОСОБА_9 на користь держави процесуальні витрати у справі в сумі 7 443,61 грн. за проведення експертиз.
Скасувати арешт автомобіля марки «ВАЗ 21214», д.н.з. НОМЕР_1 , синього кольору, номер кузова НОМЕР_3 , 2006 року випуску, який належить ТОВ «Поділля Агропродукт», зареєстроване вул. Заводська, 7 смт. Браїлів Жмеринського району Вінницької області, та повернути його власнику.
Речові докази у кримінальному провадженні:
- змив речовини бурого кольору з правого переднього крила автомобіля марки «ВАЗ 21214» д.н.з. НОМЕР_1 та зразок крові потерпілого ОСОБА_11 , які передано в кімнату зберігання речових доказів Монастирищенського ВП Уманського ВП ГУНП в Черкаській області - знищити.
Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений шляхом подачі касаційних скарг безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення вироку судом апеляційної інстанції.
Головуючий ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4