Рівненський апеляційний суд
14 квітня 2025 року м. Рівне
Справа № 949/683/24
Провадження № 33/4815/331/25
Суддя Рівненського апеляційного суду - Полюхович О.І.,
з участю:
особи, яка притягається до
адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
захисника - Богельського І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дубровицького районного суду Рівненської області від 24 лютого 2025 року, -
Постановою Дубровицького районного суду Рівненської області від 24 лютого 2025 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. (сімнадцять тисяч гривень) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
З матеріалів справи вбачається, що 07 квітня 2024 року о 00 год. 12 хв., в м. Дубровиця по вул. Володимирська водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки "Audi A6", з номерним знаком НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора "Alcotest №6810" та проведення такого огляду у медичному закладі, відмовився, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати, а провадження в справі закрити. Зазначає, що він не відмовлявся від проходження огляду, а двічі намагався пройти тест, що підтверджується відеозаписом. Вказує, що у ході його огляду один з працівників поліції відвів його в сторону та вмовив відмовитись від проходження огляду на місці зупинки та у закладі охорони здоров'я під відеозапис, запевняючи його, що він не понесе відповідальності, оскільки він є військовослужбовцем ЗСУ, а справа закриється через рік. Вказує, що відеозапис з нагрудних камер працівників поліції є недопустимим доказом по справі, оскільки він не є безперервним та постійно переривається.
Заслухавши доводи ОСОБА_1 та захисника Богельського І.В. на підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до положень статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з'ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постанова судді згідно ст.283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Проте, вищевказані вимоги закону суддею місцевого суду дотримані не були і висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП за обставин, наведених у постанові, є передчасним та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.
Так, положеннями ч.1 ст.130 КУпАП передбачена відповідальність особи за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння.
Як на докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд першої інстанції послався на: протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №850482 від 07 квітня 2024 року, відмову від проходження ОСОБА_1 огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння, акт огляду на стан алкогольного сп'яніння, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, а також на відеозапис, що наявний в матеріалах справи.
Зазначені докази, які є належними в розумінні ст.251 КУпАП, свідчать про відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та проведення такого огляду у медичному закладі. Вказане не заперечувалося і самим ОСОБА_1 під час апеляційного розгляду.
Під час судового засідання ОСОБА_1 повідомив, що 07 квітня 2024 року о у м. Дубровиця по вул. Володимирська він дійсно керував транспортним засобом. Зазначив, що проходив військову службу та на той момент щойно повернувся додому після лікування у зв'язку з пораненням. Також пояснив, що пізно ввечері того ж дня дружині його брата, ОСОБА_3 , стало зле, і через те, що бригада екстреної медичної допомоги відмовилася приїжджати до їхнього села, а іншого водія вони не змогли знайти, він був змушений самостійно доставити її до лікарні.
Крім того, ОСОБА_1 зазначив, що у зв'язку з отриманим пораненням вживав спиртовмісні заспокійливі медичні препарати. Саме з цієї причини, за його словами, під час зупинки працівниками поліції він відмовився проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки, так і у медичному закладі. Вважає, що він діяв у стані крайньої необхідності.
У ході розгляду справи судом апеляційної інстанції в якості свідка було допитано дружину ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , яка підтвердила його свідчення. Вона зазначила, що спочатку він не мав наміру везти її до лікарні, оскільки вживав спиртовмісні заспокійливі лікарські засоби. Проте, вони не змогли знайти іншого водія, а тому переконали його здійснити поїздку.
Вказані твердження ОСОБА_1 та його дружини ОСОБА_2 підтверджуються відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції з яких вбачається, що після зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 та його дружина вказують працівникам поліції, що вони завозили жінку в лікарню та зазначають, що не змогли знайти іншого водія, а швидка допомога відмовилась їхати (файл 1305, час 03:00 та 09:05).
Крім того, з долученої до матеріалів справи виписки з історії хвороби №1057 вбачається, що ОСОБА_3 поступила до КП «ОПЛ с. Орлівка» 06.04.2024 року та її було виписано 09.04.2024 року.
Статтею 17 КУпАП визначено, що особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.
Відповідно до ч.1 ст.18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Зважаючи на наведене, суд враховує доводи ОСОБА_1 , оскільки ситуація, яка склалася, вимагала від останнього негайного реагування, у зв'язку з чим він був позбавлений можливості залучити іншого водія. На переконання суду апеляційної інстанції, дії ОСОБА_1 були направлені на запобігання небезпеки, яка загрожувала життю та здоров'ю ОСОБА_3 , що знайшло своє підтвердження під час перевірки достовірності даних, зазначених останнім, отже ці дії були вчинені в стані крайньої необхідності, що виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Крім того, з витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 №34 від 01.02.2025 року вбачається, що ОСОБА_1 звільнено з військової служби за станом здоров'я - за наявності інвалідності.
Таким чином, штраф у розмірі 17 000 грн. є непомірним для ОСОБА_1 та поставить його в скрутне матеріальне становище.
На зазначені обставини місцевий суд уваги не звернув та всупереч вимогам ст.18 КУпАП визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно п.4 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає за необхідне скасувати постанову суду першої інстанції з ухваленням нової постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на підставі п.4 ч.1 ст.247 КУпАП.
Керуючись ст.6 ЄКПЛ, 294 КУпАП, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Дубровицького районного суду Рівненської області від 24 лютого 2025 року відносно ОСОБА_1 скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.4 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з вчиненням дій ОСОБА_1 в стані крайньої необхідності.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Рівненського апеляційного суду О.І. Полюхович