Рівненський апеляційний суд
Іменем України
17 квітня 2025 року м. Рівне
Справа № 569/6010/25
Провадження № 11-сс/4815/126/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
підозрюваного - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 03 квітня 2025 року про відмову в задоволенні клопотання слідчого про обрання щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12025186010000267 від 22.03.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, ?
Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 03 квітня 2025 року відмовлено в задоволенні клопотання слідчого СВ Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_8 про обрання щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 в межах строку досудового розслідування, а саме до 28 травня 2025 року з покладенням на підозрюваного наступних обов'язків:
- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
- не відлучатись із населеного пункту в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право виїзду з України в в'їзду в Україну.
В поданій апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_5 вказує, що ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, тому підлягає скасуванню. Зазначає, що при винесенні рішення суд не врахував характер, ступінь суспільної небезпеки та тяжкість інкримінованого злочину, а також особу підозрюваного та наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Наголошує, що в Рівненському міському суді перебуває на розгляді обвинувальний акт щодо ОСОБА_6 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.194 КК України, однак він належних висновків не зробив, на шлях виправлення та перевиховання не став та знову підозрюється у вчиненні нового умисного злочину проти громадського порядку та моральності. Вважає, що враховуючи тяжкість покарання, яке загрожує останньому в разі доведення вини, а саме позбавлення волі строком до семи років, відсутність міцних соціальних зв'язків, ОСОБА_6 може переховуватися від органів слідства та суду, незаконно впливати на учасників кримінального провадження та продовжити злочинну діяльність шляхом вчинення іншого правопорушення, тому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою буде достатнім для забезпечення запобігання встановленим ризикам.
Просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою обрати ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора на підтримання апеляційної скарги, думку підозрюваного та його захисника, які заперечили проти її задоволення та просили залишити рішення слідчого судді без зміни, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_6 інкримінується те, що він 21 березня 2025 року приблизно о 19 год. 28 хв. діючи умисно, за попередньою змовою із групою осіб, спільно із ОСОБА_9 , перебуваючи у громадському місці, а саме поблизу житлового будинку №15, що по вул. Поштова в м. Рівне, підійшли до автомобіля марки «TESLA MODEL 3», д.н.з. НОМЕР_1 , в якому перебував потерпілий ОСОБА_10 , та з мотивів явної неповаги до суспільства, що виразилось у прагненні показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, протиставити себе іншим громадянам та самоствердитися за рахунок приниження інших, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, використовуючи малозначимий привід, став голосно виказувати погрози, супроводжуючи їх ненормативною лексикою, з метою виходу потерпілого з автомобіля, та діючи з особливою зухвалістю, яка виразилась в насильстві із заподіянням тілесних ушкоджень, приєднавшись до конфлікту, який спровокував ОСОБА_9 , безпричинно наніс потерпілому ОСОБА_10 один удар ногою в область сідничної ділянки. В подальшому, продовжуючи свої хуліганські дії, приблизно о 19 год. 31 хв., безпричинно почав збивати заздалегідь підготовленим предметом пошкоджене скло в автомобілі марки «TESLA MODEL 3», д.н.з. НОМЕР_1 , наніс по вказаному автомобілю два удари правою ногою та втік з місця події, чим грубо порушив громадський порядок, а саме: спокій, звичайний уклад, життя потерпілого ОСОБА_10 і завдав останньому шкоди.
28 березня 2025 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При цьому, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм застосуванням більш м'яких запобіжних заходів мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного і його поведінки.
У відповідності до вимог ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а підставою, відповідно до ч.2 даної статті, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені в ч.1 цієї статті (переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується).
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Таким чином, щоб вирішити справу у відповідності до вимог закону, суд повинен взяти до уваги, крім даних, передбачених ст.177 КПК України, особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки, характер справи, тяжкість покарання та наслідки вчинення протиправних діянь.
Як вбачається із матеріалів провадження, при розгляді клопотання про обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу в суді першої інстанції слідчий та прокурор не довели того, що більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з позбавлення волі, не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Так, слідчий суддя оцінив в сукупності всі обставини, які необхідні для обрання запобіжного заходу, в тому числі вагомість наявних доказів про обґрунтованість підозри у вчиненні злочину, ступінь його тяжкості та особу підозрюваного, та прийшов до вірного висновку про відсутність доказів, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту не забезпечить належну процесуальну поведінку останнього.
Доводи апеляційної скарги прокурора про наявність ризику впливу на потерпілого та свідків жодним доказом не доведені, отже є голослівними. Крім того, в матеріалах провадження міститься заява потерпілого ОСОБА_10 про те, що він не має до підозрюваного ОСОБА_6 будь-яких претензій, зазначив також, що збитки, заподіяні його транспортному засобу, повністю відшкодовані, а конфлікт, який мав місце напередодні події, врегульовано.
Посилання прокурора щодо тяжкості інкримінованого злочину, в якому підозрюється ОСОБА_6 , не можуть, на думку суду, безумовно свідчити про наявність ризиків, зазначених у клопотанні слідчого. Крім того, сама по собі тяжкість кримінальних правопорушень не може бути підставою для тримання особи під вартою, що слідує із усталеної практики Європейського суду з прав людини.
Під час апеляційного розгляду підозрюваний зазначив, що він не порушує обов'язки, покладені на нього слідчим суддею, примирився з потерпілим та відшкодував завдану шкоду.
Захисник ОСОБА_7 в ході апеляційного розгляду вказала, що ОСОБА_6 має міцні соціальні зв'язки, разом з родиною здійснює всі можливі дії для відшкодування шкоди потерпілим в іншому кримінальному провадженні, до обрання запобіжного заходу працював на АТ «Укрпошта», де характеризується позитивно, тому вважає, що обраний слідчим суддею запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту буде достатнім для запобігання вчинення дій, визначених в клопотанні слідчого.
При цьому прокурор в судому засіданні не зазначив жодних обставин для спростування доводів підозрюваного та його захисника, не надав жодних доказів про вчинення підозрюваним спроб переховуватися від слідства та суду, чи про вплив на потерпілого або свідків, а тому не доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_6 ..
Отже, враховуючи викладене в сукупності та те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього кодексу, колегія вважає, що наявні на даний час обставини та факти свідчать про те, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з покладенням додаткових обов'язків достатньою мірою забезпечить необхідний баланс між правами та інтересами підозрюваного та інтересами досудового розслідування.
Однак, орган досудового розслідування не позбавлений права, в разі недотримання підозрюваним умов цілодобового домашнього арешту, звернутися до слідчого судді з клопотанням про зміну запобіжного заходу на більш суворий.
За таких обставин, слідчий суддя обґрунтовано відмовив у обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому законних підстав для скасування ухвали слідчого судді і постановлення нової ухвали по викладених в апеляційній скарзі доводах прокурора апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 03 квітня 2025 року про відмову в задоволенні клопотання слідчого про обрання щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12025186010000267 від 22.03.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, залишити без зміни, а апеляційну скаргу прокурора Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_5 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_2