17 квітня 2025 року
м. Рівне
Справа № 569/16634/24
Провадження № 22-ц/4815/511/25
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді - Шимківа С.С.,
суддів: - Боймиструка С.В., Хилевича С.В.,
секретар судового засідання - Ковальчук Л.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Рівненський державний гуманітарний університет,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу, яка подана представником Рівненського державного гуманітарного університету - адвокатом Єремовим Михайлом Сергійовичем на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 31 січня 2025 року (ухвалене у складі судді Першко О.О., повний текст рішення суду складено 05 лютого 2025 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Рівненського державного гуманітарного університету про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
05 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Рівненського державного гуманітарного університету про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 31 серпня 2016 року він прийнятий до РДГУ на посаду проректора з наукової роботи за контрактом на 5 років по 30 серпня 2021 року.
20 вересня 2016 року прийнятий за сумісництвом на посаду 0,5 ставки доцента кафедри менеджменту РДГУ за контрактом по 30 червня 2021 року.
01 листопада 2016 року переведений на 0,5 ставки професора цієї кафедри за сумісництвом по 30 червня 2021 року.
31 серпня 2021 року між ним та відповідачем продовжено трудові відносини на посаді проректора з наукової роботи за контрактом на 5 років по 30 серпня 2026 року.
02 вересня 2021 року його прийнято на посаду професора на 0,5 ставки кафедри менеджменту на умовах сумісництва за контрактом на п'ять років по 30 серпня 2026 року.
06 серпня 2024 року його було звільнено з роботи у РДГУ з посади проректора з наукової роботи у зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників за п. 1 ст. 40 КЗпП України на підставі наказу РДГУ № 160-04-01 від 01 серпня 2024 року. Із зазначеним наказом від 01 серпня 2024 року його ознайомлено 06 серпня 2024 року.
Вказує, що призначення та звільнення працівників є виключною компетенцією ректора університету, а оскаржуваний наказ підписано виконуючим обов'язки ректора.
Наказ видано з порушенням Статуту РДГУ та норм Закону України "Про вищу освіту".
06 серпня 2024 року, станом на день його звільнення, діяв штатний розпис працівників РДГУ, затверджений Міністерством освіти і науки України 24 травня 2024 року.
Згідно зазначеного штатного розпису передбачена кількість штатних посад, зокрема, посад проректорів - 3 посади із фінансуванням із загального фонду та 3 посади із фінансуванням із спеціального фонду, загалом 6 штатних одиниць.
Станом на 06 серпня 2024 року фактичної необхідності застосовувати процедуру скорочення чисельності та штату працівників стосовно проректорів не було необхідності, зважаючи на те, що фактично зайнятими були 4 штатні посади проректорів, а 2 штатні одиниці проректорів залишились вакантними, а тому звільнення у зв'язку із зазначеною причиною є безпідставним, оскільки фактичної реорганізації та скорочення штату проректорів не відбулось.
Крім того, варіанти переведення його як працівника РДГУ на іншу роботу йому не пропонувалися.
Також, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається визначеним законом категоріям працівників. Однак, при прийнятті наказу та застосуванні процедури скорочення не враховувались обставини, які дають йому переважне право на залишення на роботі.
Не взята до уваги та обставина, що він має на утриманні двох дітей, які навчаються та знаходяться на його утриманні.
Він має тривалий безперервний стаж роботи - майже вісім років на посаді проректора з наукової роботи у РДГУ. Є одним з авторів винаходу, має патент на корисну модель № НОМЕР_1 - машину для гідравлічного випробування напірних трубопроводів. Має ряд нагород.
Отже, його звільнення проведене виконуючим обов'язки ректора РДГУ за відсутності відповідних повноважень, які виникають на підставі Закону України "Про вищу освіту", Статуту та з порушенням норм КЗпП України.
Просив суд визнати протиправним та скасувати наказ РДГУ від 01 серпня 2024 року № 160-04-01 "Про звільнення ОСОБА_1 ", проректора з наукової роботи, у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників за п. 1 ст. 40 КЗпП України; поновити його на посаді проректора з наукової роботи РДГУ; зобов'язати відповідача виплатити йому грошову компенсацію у вигляді середнього заробітку за весь період вимушеного прогулу з моменту звільнення по день фактичного поновлення на роботі у РДГУ.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 31 січня 2025 року позов ОСОБА_1 до Рівненського державного гуманітарного університету про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено.
Визнано незаконним наказ Рівненського державного гуманітарного університету від 01 серпня 2024 року № 160-04-01 "Про звільнення ОСОБА_1 " та скасовано його.
Поновлено ОСОБА_1 з 07 серпня 2024 року на посаді проректора з наукової роботи Рівненського державного гуманітарного університету.
Стягнуто з Рівненського державного гуманітарного університету на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 07 серпня 2024 року по 30 січня 2025 року включно в розмірі 164 428 (сто шістдесят чотири тисячі чотириста двадцять вісім) грн 17 коп., без урахування податків і зборів та обов'язкових платежів.
Рішення в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 та в частині щодо присудження виплати заробітної плати у межах платежу за один місяць допущено до негайного виконання.
Стягнуто із Рівненського державного гуманітарного університету в дохід держави судовий збір в сумі 2 855 (дві тисячі вісімсот п'ятдесят п'ять) грн 48 коп.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем не дотримано положень ч. 1 ст. 42 КЗпП України, оскільки ним не доведено, що було проведено порівняння кваліфікації і продуктивності праці позивача та інших проректорів, і відповідно встановлено, що проректори, які продовжують працювати, мають більш високу кваліфікацію та продуктивність праці, ніж ОСОБА_1 . Звільнення з роботи ОСОБА_1 за п. 1 ст. 40 КЗпП України відбулося з порушенням норм трудового законодавства, а саме ст. 42 КЗпП України, у зв'язку із чим наказ Рівненського державного гуманітарного університету від 01 серпня 2024 року № 160-04-01 "Про звільнення ОСОБА_1 " є незаконним та підлягає скасуванню з подальшим поновленням позивача на посаді проректора з наукової роботи Рівненського державного гуманітарного університету ти виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 07 серпня 2024 року по 30 січня 2025 року у розмірі 164 428 грн 17 коп.
Не погоджуючись із рішенням суду, Рівненський державний гуманітарний університет, через представника Єремова М.С., оскаржив його в апеляційному порядку.
У поданій апеляційній скарзі зазначає, що в РДГУ з 01 січня 2021 року по 11 березня 2022 року, і в 2024 році обсяг надходжень до спеціального фонду за результатами наукових та науково-дослідних робіт за проектами міжнародного співробітництва, за результатами наукових і науково-технічних робіт за господарськими договорами та за результатами надання наукових послуг за бюджетною програмою КПКВК 2201040 "Наукова і науково-технічна діяльність закладів вищої освіти та наукових установ" у 2021-2024 роках становив 0 грн.
Вказана ситуація спричинила багатомільйонні фінансові втрати для РДГУ.
У цей період посаду проректора з наукової роботи обіймав ОСОБА_1 , який у межах своєї компетенції, покладених на нього строковим трудовим контрактом та відповідно до наказів керівника (умовами трудового договору), повинен був організувати роботу з розвитку (організації) напрямів наукових досліджень і нових структурних одиниць.
За час роботи проректора з наукової роботи в РДГУ не було жодного проекту, який би отримав державне фінансування, що й спричинило важку фінансову ситуацію в університеті. Судом також встановлено, що після аналізу Відповідачем продуктивності праці і кваліфікації проректорів, в тому числі проректора з наукової роботи, умов щодо преваг на залишення на роботі, враховуючи вимоги контролюючих органів щодо оптимізації чисельності працівників та приведення у відповідність чисельності проректорів до нормативів, вбачалося, що з числа проректорів не було іншої кандидатури на скорочення, крім проректора з наукової роботи.
Позиція суду першої інстанції про те, що роботодавець має оцінити кваліфікацію та продуктивність праці працівників шляхом викладення відповідних висновків структурних підрозділів чи комісій щодо оптимальної структури чи штатної чисельності працівників стосується працівників, які займають нижчі за проректора посади.
Фактично проректор є заступником керівника, тому застосування процедури оцінки кваліфікації та продуктивності праці свого заступника через висновки підпорядкованих йому (заступнику) структурних підрозділів, носитиме формальний характер.
Тимчасові нормативи чисельності керівництва вищих закладів освіти III-IV рівнів акредитації встановлено Наказом МОН України від 09.08.1996 року № 265, відповідно до якого при розрахунковому (приведеному) контингенті студентів, що навчаються за державним замовленням: до 5 000 осіб - керівництво становить 4 особи.
Докази, які надані до суду першої інстанції, свідчать про те, що чисельний склад студентів РДГУ становить до 5 000 осіб.
Публічні відомості, які надані Відповідачем щодо показника наукової роботи РДГУ (напрям роботи позивача) свідчать про те, що коефіцієнт наукової діяльності РДГУ дорівнює 1, фінансування університету внаслідок цього - 0. Тому, з урахування цього, а також враховуючи вимоги органу управління (МОН України) та Держаудитслужби про приведення чисельності проректорів до вимог чинного законодавства, свідчать про правомірність звільнення саме позивача.
Відповідно до Інформаційної довідки Відділу кадрів та письмового опитування особи адвокатом від 24 вересня 2024 року на дату попередження позивача (06 червня 2024 року) і на дату його звільнення (06 серпня 2024 року) в РДГУ були відсутні вакантні посади, які б відповідали освіті, кваліфікації, досвіду позивача. Це було пов'язано з тим, що з травня 2024 року по дату звільнення в університеті було скорочено 78 ставок (в т.ч. 2 ставки проректора).
З метою уникнення негативного впливу скорочення позивача на його матеріальний стан, позивачу було запропоновано зайняти посаду професора кафедри менеджменту на повну ставку замість 0,5 ставки, яка ним була зайнята відповідно до укладеного контракту. Станом на теперішній час і на дату ухвалення судового рішення позивач займає вказану посаду 0,5 ставки професора кафедри менеджменту.
Задовольняючи позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку, в порушення пункту 4 розділу III вказаного Порядку № 100 судом першої інстанції не з'ясовано природу заробітної плати (в контексті пункту 4 розділу III вказаного Порядку № 100), в довідці № 207-06-56 від 26 листопада 2024 року відсутні детальні розрахунки та поділ заробітної плати на основну та додаткову (з деталізацією).
Просить суд скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову.
18 березня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Жуковська С.А. подала відзив на апеляційну скаргу, у якому покликається на законність рішення суду.
Вказує, що штатний розпис працівників Рівненського державного гуманітарного університету станом на 01 квітня 2024 року, який затверджено заступником Міністра Даниленко С. 24 травня 2024 року, передбачав 6 одиниць штатних посад проректорів (3 - за загальним фондом, 3 - за спеціальним). Аналогічна кількість посад проректорів була зазначена і в штатному розписі, що затверджений станом на 01 жовтня 2023 року, тому, фактичної необхідності застосовувати процедуру скорочення чисельності та штату працівників у Рівненському державному гуманітарному університеті станом на день звільнення позивача - 06 серпня 2024 року, не було необхідності.
Більше того, 18 вересня 2024 року на посаду проректора Рівненського державного гуманітарного університету переведено ОСОБА_2 , згідно наказу № 216- 04-01 із зазначенням про встановлення посадового окладу згідно штатного розпису із спеціального фонду з доплатою за науковий ступінь в розмірі 25%, вчене звання - 33%, посадового окладу з виплатою надбавки за вислугу років в розмірі 30% посадового окладу (доказ наявний у матеріалах справи).
Апелянт безпідставно пов'язує багатомільйонні фінансові втрати для РДГУ з особою ОСОБА_1 , зазначаючи, що саме ОСОБА_1 , який в межах своєї компетенції, покладених на нього строковим трудовим контрактом та відповідно до наказів керівника (умовами трудового договору), повинен був організувати роботу з розвитку (організації) напрямів наукових досліджень і нових структурних одиниць.
Просить про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.
24 березня 2025 року представником Рівненського державного гуманітарного університету подано до апеляційного суду відповідь на відзив.
Вказує, що доводи представника позивача щодо переведення на його посаду ОСОБА_2 не відповідають обставинам справи, оскільки його посаду ліквідовано - виведено зі штатного розпису.
Проректор ОСОБА_3 подав заяву про звільнення з посади, тому саме на цю вакантну посаду наказом від 18.09.2024 року було переведено доктора педагогічних наук, професора Петренко О.Б..
Відповідачем надано суду докази кваліфікації інших проректорів, які залишені на роботі: Петрівського Я.Б., Немеш О.М., ОСОБА_3 .
Просить про скасування оскаржуваного рішення місцевого суду.
Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 04 березня 2025 року розгляд апеляційної скарги представника Рівненського державного гуманітарного університету - адвоката Єремова М.С. призначено на 27 березня 2025 року.
У судове засідання апеляційного суду 27 березня 2025 року належним чином повідомлений позивач не з'явився, подавши клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з чим апеляційним судом відкладено розгляд справи на 17 квітня 2025 року.
У судове засідання апеляційного суду 17 квітня 2025 року, належним чином повідомлений апеляційним судом позивач, повторно не з'явився, подавши через свого представника - адвоката Жуковську С.А. чергове клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно п. 2 ч. 3 ст. 223, ст. 372 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.
Отже, враховуючи положення процесуального закону, пов'язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами, враховуючи повторну неявку в судове засідання апеляційного суду належним чином повідомленого позивача та його представника, апеляційний суд дійшов до висновку про розгляд справи без їхньої участі.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває в трудових відносинах з Рівненським державним гуманітарним університетом, працював на посаді проректора з наукової роботи за контрактом з 31 серпня 2016 року по 30 серпня 2021 року, 31 серпня 2021 року продовжено трудові відносини за контрактом до 30 серпня 2026 року.
На даний час працює на посаді 0,5 ставки професора кафедри менеджменту за контрактом від 02 вересня 2021 року, що підтверджується відповідними записами в його трудовій книжці НОМЕР_2 (а.с. 14-22, том 1).
22 червня 2021 року між Рівненським державним гуманітарним університетом, в особі ректора, професора Постоловського Р.М. та ОСОБА_1 укладено Контракт з проректором, деканом, завідувачем кафедри та Рівненським державним гуманітарним університетом, відповідно до умов якого позивача призначено на посаду проректора з наукової роботи Рівненського державного гуманітарного університету на термін з 31 серпня 2021 року по 30 серпня 2026 року (а.с. 129, том 1).
Згідно п. 6.4. вказаного Контракту підставою для розірвання контракту є ініціатива адміністрації університету до закінчення строку дії договору на умовах, передбачених чинним законодавством (статті 40, 41 КЗпП України), (а.с. 14-15).
02 вересня 2021 року між Рівненським державним гуманітарним університетом, в особі ректора, професора Постоловського Р.М. та ОСОБА_1 укладено Контракт з науково-педагогічним працівником та Рівненським державним гуманітарним університетом, відповідно до умов якого позивач призначається на посаду 0,5 ставки професора кафедри менеджменту Рівненського державного гуманітарного університету на термін з 02 вересня 2021 року по 30 серпня 2026 року (а.с. 132, том 1).
Наказом Міністерства освіти і науки України від 05 квітня 2024 року № 79-к-24 на першого проректора, доктора психологічних наук, професора Павелківа Р.В. покладено виконання обов'язків ректора Рівненського державного гуманітарного університету з 05 квітня 2024 року до призначення керівника в установленому законодавством порядку, але не пізніше, ніж до 04 жовтня 2024 року.
Наказом від 05 квітня 2024 року № 53-04-01 "Про виконання обов'язків ректора РДГУ" ОСОБА_4 приступив до виконання обов'язків ректора Рівненського державного гуманітарного університету.
У подальшому наказом від 22 квітня 2024 року № 64-04-01 ОСОБА_4 у зв'язку з призначенням виконуючим обов'язки ректора Рівненського державного гуманітарного університету увільнений від основної роботи як першого проректора університету.
Станом на 04 квітня 2024 року (до дати призначення в.о. керівника ОСОБА_4 ) склад керівництва РДГУ був наступним: ректор - вакантна посада; перший проректор - ОСОБА_4 ; проректор з навчально-виховної роботи - ОСОБА_5 ; проректор з наукової роботи - ОСОБА_1 ; проректор з науково-педагогічної, навчальної роботи та інформатизації - ОСОБА_6 ; проректор з науково-педагогічної роботи, європейської інтеграції та інновації - ОСОБА_3 ; проректор з навчально-педагогічної, соціально-економічної, фінансової та господарської діяльності - ОСОБА_7 ..
Зокрема, наказом № 271-04-01 від 21 листопада 2019 року ОСОБА_5 , доктору технічних наук, професору продовжено трудові відносини за займаними посадами проректора з навчально-виховної роботи, професора кафедри вищої математики на 0,5 ставки за сумісництвом з 28 січня 2020 року за контрактом терміном 5 років (по 27 січня 2025 року) (а.с. 126, том 1)
Наказом від 02 березня 2020 року ОСОБА_3 , проректора з науково-педагогічної роботи та навчально-методичної роботи переведено на посаду проректора з науково-педагогічної роботи, європейської інтеграції та інновацій з 02 березня 2020 року за контрактом терміном на 5 років (по 01 березня 2025 року) (а.с. 127, том1).
Наказом № 52-04-01 від 12 березня 2020 року ОСОБА_4 , доктору психологічних наук, професору, Заслуженому працівнику освіти України продовжено трудові відносини за займаними посадами першого проректора, професора кафедри вікової та педагогічної психології на 0,5 ставки за сумісництвом з 20 травня 2020 року за контрактом терміном на 5 років (по 19 травня 2025 року) (а.с. 128, том 1).
Наказом № 21-04-01 від 03 лютого 2023 року ОСОБА_6 , проректору з науково-педагогічної, навчальної роботи та інформатизації, професору на 0,5 ставки за сумісництвом кафедри вікової та педагогічної психології продовжено трудові відносини за займаними посадами з 04 лютого 2023 року за строковим трудовим договором (контрактом) терміном на 5 років (по 03 лютого 2028 року) (а.с. 140, том 1).
Наказом № 51-04-01 від 31 березня 2023 року ОСОБА_7 , кандидату технічних наук, доценту, Заслуженому працівнику освіти України продовжено трудові відносини за займаною посадою проектора з навчально-педагогічної, соціально-економічної, фінансової та господарської діяльності з 19 червня 2023 року за контрактом терміном на 4 роки (по 18 червня 2027 року).
29 грудня 2023 року МОН № 18/45-23 Відділом внутрішнього аудиту надано Рівненському державному гуманітарному університету рекомендації до аудиторського звіту від 26 грудня 2023 року № 18/23-7 планового внутрішнього аудиту Рівненського державного гуманітарного університету за період діяльності 2021-2022 роки та завершений період 2023 року вжити заходи щодо приведення організаційної структури навчальних підрозділів Університету до вимог статті 33 Закону України "Про вищу освіту", вжити заходів щодо приведення чисельності проректорів до затверджених норм (а.с. 142-143, том 1).
Протоколом засідання комісії по оптимізації чисельності та штату працівників РДГУ від 13 травня 2024 року № 1 запропоновано, крім іншого: скоротити 2 ставки проректора; навчально-науковий відділ - реорганізувати шляхом приєднання до навчального відділу.
Відповідно до витягу з протоколу засідання № 5 засідання Вченої ради РДГУ від 14 травня 2024 року погоджено пропозиції по скороченню чисельності та штату працівників РДГУ згідно протоколу № 1 від 13 травня 2024 року засідання комісії по оптимізації чисельності та штату працівників РДГУ (а.с. 161, том 1).
Наказом № 81-04-01 від 14 травня 2024 року "Про звільнення з роботи ОСОБА_7 " ОСОБА_7 , проректора з навчально-педагогічної, соціально-економічної, фінансової та господарської діяльності, звільнено з роботи 16 травня 2024 року за угодою сторін (а.с. 163).
20 травня 2024 року листом № 01-09/428 РДГУ звернувся з повідомленням до Голови первинної профспілкової організації РДГУ Шидловського А.І. про те, що заплановано скоротити чисельність та штат працівників РДГУ. На вказаний лист 31 травня 2024 року за № 01-14 Головою ППО РДГУ ОСОБА_8 запропоновано шляхи зменшення негативних наслідків (а.с. 170, том 1).
Наказом від 23 травня 2024 року № 65-01-01 "Про внесення змін до штатного розпису РДГУ (скорочення чисельності та штату працівників РДГУ)" з 01 серпня 2024 скорочено навчально-допоміжний та адміністративно-господарський персонал, внесено зміни до штатного розпису РДГУ шляхом скорочення чисельності та штату працівників, реорганізації, ліквідації структурних підрозділів, в тому числі - 2 ставки проректорів. Цим наказом також реорганізовано навчально-науковий відділ шляхом приєднання до навчального відділу. Наказано відділу кадрів видати наказ про попередження працівників про звільнення у зв'язку зі скороченням чисельності та штату, письмово попередити працівників про скорочення чисельності та штату та запропонувати іншу роботу за наявності (а.с. 171, том 1).
27 травня 2024 року начальником ПФВ Мельник В. подано службову записку, в якій запропоновано вивести з 01 червня 2024 року зі штатного розпису 47,5 вакантну штатну посаду, зокрема, 1 ставку проректора.
У подальшому, наказом РДГУ від 27 травня 2024 № 66-01-01 "Про впорядкування штатного розпису університету" з 01 червня 2024 року виведено зі штату вакантну 1 посаду проректора, яку раніше займав ОСОБА_7 , проректор з навчально-педагогічної, соціально-економічної, фінансової та господарської діяльності, внесено зміни до штатного розпису РДГУ з 01 червня 2024 року (а.с. 175, том 1).
Наказом РДГУ від 28 травня 2024 року № 69-01-01 "Про реорганізацію навчально-наукового відділу РДГУ", з метою усунення недоліків і порушень, виявлених плановим внутрішнім аудитом МОН України, згідно з рішенням комісії з оптимізації чисельності та штату працівників РДГУ (протокол № 1 від 13 травня 2024 року) та рішення вченої ради РДГУ (протокол № 5 від 14 травня 2024 року) реорганізовано навчально-науковий відділ шляхом приєднання до навчального відділу, відділу кадрів наказано здійснити процедуру скорочення чисельності/штату та переміщення працівників навчального відділу згідно чинного законодавства (а.с. 172, том 1).
28 травня 2024 року працівники начального-наукового відділу ОСОБА_9 , ОСОБА_10 отримали попередження про наступне звільнення з роботи у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників РДГУ, за пунктом 1 ст. 40 КЗпП України.
Наказом № 98-04-01 від 06 червня 2024 року "Про попередження працівників про заплановане звільнення у зв'язку зі скороченням чисельності та штату" наказано відділу кадрів підготувати письмове попередження про наступне звільнення з роботи ОСОБА_1 , проректора з наукової роботи (а.с. 187, том 1).
06 червня 2024 року ОСОБА_1 отримав попередження про наступне звільнення з роботи, у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників РДГУ за п. 1 ст. 40 КЗпП України 06 серпня 2024 року. У попередженні також зазначено, що станом на 06 червня 2024 року в університеті відсутня будь-яка інша вакантна посада. З попередженням позивач ознайомився 06 червня 2024 року та отримав примірник на руки, що підтверджується його підписом (а.с. 188, том 1).
06 червня 2024 року РДГУ подано інформацію про заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці форми № 4-ПН, з якої слідує, що з 06 серпня 2024 року заплановано вивільнення 1 посади проректора (а.с. 189, том 1).
07 червня 2024 року за № 18/31-24 Відділом внутрішнього аудиту Міністерства освіти і науки України направлено до РДГУ лист-нагадування про невжиття заходів щодо приведення чисельності проекторів до затверджених норм, з проханням до 21 червня 2024 року повідомити про результати впровадження аудиторських рекомендацій.
17 червня 2024 року № 01-07/482 РДГУ повідомлено Відділ внутрішнього аудиту МОН, що проректор з навчально-педагогічної, соціально-економічної, фінансової та господарської діяльності ОСОБА_11 звільнений з роботи 16 травня 2024 року. Проректору з наукової роботи ОСОБА_12 вручено попередження про наступне звільнення з роботи 06 серпня 2024 року (а.с. 191, том 1).
Наказом № 160-04-01 від 01 серпня 2024 року "Про звільнення ОСОБА_1 " ОСОБА_1 , проректора з наукової роботи звільнено з роботи 06 серпня 2024 року у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників, на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. Підстава: наказ №65-01-01 від 23 травня 2024 року "Про внесення змін до штатного розпису РДГУ (скорочення чисельності та штату працівників РДГУ)", попередження від 06 червня 2024 року. Наказ підписав в.о. ректора Павелків Р. Позивач ознайомився з наказом 06 серпня 2024 року, що підтверджується його підписом (а.с. 194, том 1).
У подальшому до штатного розпису РДГУ було внесено зміни з 07 серпня 2024 року, відповідно до яких із загального фонду виведено 1 одиницю посади проректора.
Вважаючи своє звільнення ні підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України незаконним, ОСОБА_1 звернувся за захистом своїх трудових прав до суду.
Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже, трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Розірвання трудового договору за зазначеною підставою відбувається в разі реорганізації підприємства (через злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення), зміни його власника, ухвалення власником або уповноваженим ним органом рішення про скорочення чисельності або штату у зв'язку з перепрофілюванням, а також з інших причин, які супроводжуються змінами у складі працівників за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професією.
Право роботодавця або уповноваженого ним органу визначати чисельність працівників і штатний розпис закріплено у статті 64 ГК України, згідно з якою підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.
Згідно з частиною другою статті 65 ГК України власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства. Втручання в господарську та іншу діяльність підприємства не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України.
Відповідно до частини шостої статті 22 Закону України "Про освіту" статус, організаційно-правова форма, тип закладу освіти визначаються засновником і зазначаються в установчих документах закладу освіти.
Згідно з частиною першою статті 25 Закону України "Про освіту" права і обов'язки засновника щодо управління закладом освіти визначаються цим Законом та іншими законами України, установчими документами закладу освіти.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 25 Закону України "Про освіту" засновник закладу освіти або уповноважений ним орган (особа) приймає рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію, зміну типу закладу освіти, затверджує статут (його нову редакцію), укладає засновницький договір у випадках, визначених законом.
Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі № 519/160/16-ц, від 06 лютого 2018 року у справі № 696/985/15-ц, від 30 вересня 2021 року у справі № 462/1930/19 суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить виключно власнику або уповноваженому ним органу. Суд зобов'язаний тільки з'ясувати наявність підстав для звільнення.
Отже, доводи позовної заяви про відсутність у роботодавця фактичної необхідності застосовувати процедуру скорочення чисельності та штату працівників стосовно проректорів є безпідставними.
Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше, ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
У практиці Верховного Суду при розгляді аналогічних справ, яка є незмінною, Верховний Суд зазначає, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України необхідно з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.
Роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.
Таким чином, однією з гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.
Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
У постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15 вказано, що оскільки обов'язок з працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17, провадження № 11-431асі18, викладено висновок, що згідно з частиною першою статті 40, частинами першої та третьої статті 49-2 КЗпП власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. З огляду на викладене, оскільки обов'язок з працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення.
При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована існуюча робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша робота.
Вищевказане відповідає постанові Верховного Суду від 30 травня 2024 року у справі № 552/5006/22 (провадження № 61-16795св23).
Згідно протоколу опитування особи ОСОБА_4 24 вересня 2024 року, здійсненого адвокатом Єремовим М.С., проректору з наукової роботи РДГУ ОСОБА_1 було запропоновано зайняти посаду професора кафедри менеджменту згідно штатного розпису до дня його звільнення.
Як слідує з протоколу опитування особи начальника відділу кадрів РДГУ ОСОБА_13 24 вересня 2024 року, здійсненого адвокатом ОСОБА_14 , станом на 06 червня 2024 року та на дату звільнення ОСОБА_1 в шатному розписі РДГУ вакантних посад, які б відповідали освіті, кваліфікації, досвіду роботи не було (а.с. 200, том 1).
Отже, роботодавцем виконано вимоги статті 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці.
Як вбачається із матеріалів справи, вакантна посада проректора вивільнилася в університеті вже після звільнення позивача, оскільки наказом № 205-04-01 від 12 вересня 2024 року "Про звільнення з роботи ОСОБА_3 " ОСОБА_3 , проректора з науково-педагогічної роботи, євроінтеграції та інновацій звільнено з роботи 12 вересня 2024 року за угодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП України). А наказом № 216-04-01 від 18 вересня 2024 року "Про особовий склад" ОСОБА_2 , доктора педагогічних наук, професора, завідувача кафедри теорії та методики виховання переведено на посаду проректора з інноваційної діяльності та міжнародного співробітництва.
Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Згідно з частиною другою статті 42 КЗпП України при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації.
Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.
Відповідно до Інформаційної довідки відділу кадрів про проректорів РДГУ, яка була предметом дослідження судом першої інстанції та перевірялася апеляційним судом, станом на 06 серпня 2024 року: перший проректор ОСОБА_15 - увільнений від обов'язків у зв'язку з призначенням в.о. ректора РДГУ, працює в університеті з 1982 року; проректор з навчально-виховної роботи ОСОБА_5 працює з 1997 року; проректор з науково-педагогічної, навчальної роботи та інформатизації ОСОБА_16 - одинока жінка, розлучена, утримує дочку, яка навчається на платній формі у Львівському університеті, працює в університеті з 2002 року; проректор з науково-педагогічної роботи, європейської інтеграції та інновацій ОСОБА_17 - вдівець, виховує неповнолітню дочку працює в університеті з 2015 року; проректор з наукової роботи ОСОБА_18 - пенсіонер, працює в університеті з 2016 року (а.с. 203, том 1).
При вивільненні працівників, у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в першу чергу, підлягає оцінці кваліфікація та продуктивність праці працівників, що підлягають скороченню. І лише за умови рівноцінності кваліфікації та продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені у частині другій статті 42 КЗпП України.
За змістом статті 42 КЗпП України коло працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі, та які не мають такого права, стосується всіх працівників, які займають таку ж посаду.
При визначенні працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, використовуються ознаки, які в сукупності характеризують виробничу діяльність працівників: наявність певної освіти, стаж і досвід роботи, ставлення до роботи, якість виконуваної роботи тощо.
У процесі цього аналізу, як правило, враховуються такі обставини, як: наявність відповідної освіти, післядипломної освіти, документів про підвищення кваліфікації, відсутність дисциплінарних стягнень, наявність заохочень за успіхи в роботі, отримання премій за виконання особливо важливих робіт, відсутність прогулів, відпусток без збереження заробітної плати, тривалої тимчасової непрацездатності, зауважень з боку адміністрації щодо строків і якості виконуваних завдань, обсяги виконуваних робіт тощо. Рівень кваліфікації визначається в залежності від освіти працівника та здобутих ним навичок під час виконання робіт за певною спеціальністю, а продуктивність праці вимірюється певними виробничими (службовими) показниками. Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників (постанови Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року у справі № 360/2308/20, від 27 лютого 2020 року у справі № 620/1941/19).
У постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 569/9913/18 (провадження № 61-15809св19) зазначено, що процедура визначення кваліфікації та продуктивності праці працівників, а також процедура визначення осіб, які мають переважне право на залишення на роботі, законодавчо не визначена. Проте, враховуючи, що потреба у визначені (оцінці) наявності такого права виникає при вивільненні працівників, у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, скороченні чисельності штату працівників, яке ініціюється роботодавцем, тому створити умови та провести таку оцінку повинен роботодавець.
Суд не володіє достатньою інформацією для визначення продуктивності праці будь-якого працівника, оскільки це є прерогативою виключно роботодавця, який володіє повною інформацією про результативність праці, що характеризує ефективність її витрат у виробництві та сфері послуг. Визначення працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці є компетенцією роботодавця.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 09 липня 2020 року у справі № 809/2894/13, а також у постанові від 07 серпня 2019 року у справі № 367/3870/16-ц (провадження № 61-38248св18).
Як вбачається із матеріалів справи роботодавець - Рівненський державний гуманітарний університет негативно оцінює результативність праці позивача на займаній посаді проректора..
Згідно інформації, наданої відповідальним секретарем приймальної комісії Левчуком В.В в.о. ректору Павелківу Р. відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 03 травня 2018 року № 445, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 травня 2018 року за № 625/32077 "Про затвердження Критеріїв конкурсного відбору виконавців державного замовлення на підготовку магістрів у закладах вищої освіти, які знаходяться у сфері управління МОН" та з метою забезпечення участі університету у конкурсному відборі виконавців державного замовлення приймальною комісією щорічно, з 2018 року, проводиться заповнення відповідного програмного забезпечення МОН та модулів Єдиної електронної бази з питань освіти. Одним із таких показників є критерій К2 "К2 (критерій диверсифікації джерел доходу Університету) К2 - К2.1*К2.2 К2.1 = 1,04 (якщо питома вага коштів, отриманих як плата за послуги у надходженнях за програмою досліджень, наукових та науково-технічних розробок у попередньому фінансовому році перевищувала 35% від загального обсягу надходжень Університету за цією програмою). К2.1 = 1,0 в інших випадках. Оскільки, університет, за час роботи проректором з наукової роботи ОСОБА_19 , не проводив наукових та науково-технічних розробок, цей критерій для закладу становив 1,0. Відповідно, до вище вказаного, університет за результатами конкурсного відбору не доотримував певну кількість місць державного замовлення для вступу у магістратуру, а саме від кількості місць державного замовлення залежить фінансування закладу Міністерством освіти.
У 2023 році наказом по РДГУ від 23.06.2023 року № 74-01-01 проректору з наукової роботи Олександру ДЕЙНЕЗІ було доручено створення репозитарію мотиваційних листів та їх перевірку на оригінальність тексту, а також забезпечення доступу до результатів такої перевірки уповноваженому з питань запобігання та виявлення корупції. Наказ проректором не виконаний.
Наказом по РДГУ від 06.07.2023 р. № 83-01-01 проректору з наукової роботи Олександру ДЕЙНЕЗІ було доручено подати на розгляд вченої ради Порядок перевірки на оригінальність мотиваційних листів вступників, а також внести зміни до Положення про академічну доброчесність у РДГУ. Наказ проректором не виконаний (а.с. 7, том 1).
У відповідь на адвокатський запит від 01 жовтня 2024 року РДГУ повідомив, що у РДГУ фінансування по бюджетних програмах 2201040 та 2201390 відсутнє, з 2021 року і по даний час немає жодного наукового проекту (а.с. 9, том 1).
Згідно інформаційної довідки РДГУ від 17 грудня 2024 року щодо фінансування РДГУ на основі показників освітньої, наукової та міжнародної діяльності за період з 2020 по 2024 роки, підписаної в.о. ректора РДГУ Павелківим Р., що в РДГУ з 01 січня 2021 року по 11 березня 2022 року, і в 2024 році обсяг надходжень до спеціального фонду за результатами наукових та науково-дослідних робіт за проєктами міжнародного співробітництва, за результатами наукових і науково-технічних робіт за господарським договорами та за результатами надання наукових послуг за бюджетною програмою КПКВК 2201040 "Наукова і науково-технічна діяльність закладів вищої освіти та наукових установ" у 2021-2024 роках становив 0 грн. Вказана ситуація спричинила багатомільйонні фінансові втрати для РДГУ. У цей період посаду проректора з наукової роботи обіймав ОСОБА_1 , який у межах своєї компетенції, покладених на нього строковим трудовим контрактом та відповідно до наказів керівника (умовами трудового договору), повинен був організувати роботу з розвитку (організації) напрямів наукових досліджень і нових структурних одиниць. За час роботи проректора з наукової роботи в РДГУ не було жодного проєкту, який би отримав державне фінансування, що й спричинило важку фінансову ситуацію в університеті.
Після аналізу продуктивності праці і кваліфікації проректорів, у тому числі проректора з наукової роботи, умов щодо преваг на залишення на роботі, враховуючи вимоги контролюючих органів щодо оптимізації чисельності працівників та приведення у відповідність чисельності проректорів до нормативів, вбачалося, що з числа проректорів не було іншої кандидатури на скорочення, крім проректора з наукової роботи (а.с. 84, том 1).
Судом першої інстанції безпідставно не врахували вищевказані висновки роботодавця щодо продуктивність праці ОСОБА_1 , які зроблені на підставі належних критеріїв та інформації, якими володіє роботодавець і які свідчать про рівень результативності та ефективності його роботи.
Указаний висновок зроблений в межах компетенції роботодавця, який не спростовано судом першої інстанції.
Оскільки звільнення ОСОБА_1 проведено роботодавцем з дотриманням норм трудового законодавства, а саме ст. 42 КЗпП України, місцевий суд дійшов помилкового висновку про наявність, передбачених законом, підстав для задоволення позову.
Ураховуючи те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано фактичні обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, постановлене ним рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 ..
На підставі ст. 43 Конституції України, ст.ст. 64, 65 ГК України, п. 1 ч. 1 ст. 40, ст. 42, 49-2 КЗпП України, ст.ст. 22, 25 Закону України "Про освіту", керуючись ст.ст. 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу, яка подана представником Рівненського державного гуманітарного університету - адвокатом Єремовим Михайлом Сергійовичем задовольнити.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 31 січня 2025 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Рівненського державного гуманітарного університету про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий-суддя Шимків С.С.
Судді: Боймиструк С.В.
Хилевич С.В.