Справа №359/13923/24
Провадження №2-з/359/49/2025
17 квітня 2025 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого Борця Є.О.,
за участю секретаря судового засідання Шандар М.М.,
за участю прокурора Шиленко Я.А.,
за участю представника відповідача Калька Д.О.,
розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні заяву Бориспільської окружної прокуратури про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Бориспільської окружної прокуратури, діючої в інтересах держави в особі Бориспільської районної державної адміністрації, до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», про витребування земельної ділянки,
встановив:
1. Суть процесуального питання, що розглядається судом.
1.1. Бориспільська окружна прокуратура звернулась до суду з вказаною заявою та посилається на те, що нею пред'явлений позов про витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Бориспільської РДА земельної ділянки площею 0,1458 га з кадастровим номером 3220881301:01:001:2235 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої в с.Вишеньки Бориспільського району. Відповідач може відчужити вказаний об'єкт нерухомого майна у власність інших осіб. Ця обставина унеможливить виконання рішення суду про задоволення позову. Тому Бориспільська окружна прокуратура просить суд накласти арешт на земельну ділянку площею 0,1458 га з кадастровим номером 3220881301:01:001:2235 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану в с. Вишеньки Бориспільського району.
1.2. У судовому засіданні прокурор Шиленко Я.А. підтримує заяву та наполягає на її задоволенні.
1.3. Представник відповідача ОСОБА_2 категорично заперечує проти вжиття заходу забезпечення позову та посилається на те, що правила ст.388 ЦК України унеможливлюють витребування земельної ділянки з володіння ОСОБА_1 . Тому представник відповідача ОСОБА_2 просить суд відмовити у задоволенні заяви.
2. Обставини, встановлені судом, та зміст процесуальних відносин.
2.1. В грудні 2024 року Бориспільська окружна прокуратура, діючи в інтересах держави в особі Бориспільської РДА, пред'явила до Бориспільського міськрайонного суду позов (а.с.10-29): просить витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1458 га з кадастровим номером 3220881301:01:001:2235 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану в с. Вишеньки Бориспільського району.
2.2. Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду від 2 січня 2025 року (а.с.30) було відкрито провадження у цивільній справі та призначено підготовче судове засідання.
2.3. Процесуальні правовідносини регулюються главою 10 «Забезпечення позову» розділу І «Загальні положення» ЦПК України.
3. Норми процесуального права, якими керується суд при розгляді заяви.
3.1. Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
3.2. Згідно з ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
3.3. Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.4 постанови №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
3.4. Відповідно до п.1 ч.3 ст.2, ч.4 ст.10 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є верховенство права. Цей принцип полягає у тому, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
3.5. Згідно з п.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути обмежений у своїй власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
3.6. Як роз'яснив Європейський суд з прав людини в пілотному рішенні «Іванов проти України», право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалось невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції»). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії»). Необґрунтована затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення становить порушення Конвенції.
4. Мотиви, якими керується суд при розгляді заяви про забезпечення позову.
4.1. Зі змісту інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №419537567 від 25 березня 2025 року (а.с.7-8) вбачається, що за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,1458 га з кадастровим номером 3220881301:01:001:2235 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану в с. Вишеньки Бориспільського району. В Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відсутні записи про обтяження спірної земельної ділянки. Тому відповідач може в будь-який час відчужити вказаний об'єкт нерухомого майна у власність інших осіб. Ця обставина свідчить про те, що невжиття заходу забезпечення позову утруднить виконання рішення суду про задоволення позову. Крім того, Бориспільська окружна прокуратура буде змушена пред'являти нові позови вже до осіб, які необачно придбають спірну земельну ділянку. Ця обставина свідчить про те, що невжиття заходу забезпечення позову також ускладнить ефективний захист прав позивача. Доводи представника відповідача ОСОБА_2 підлягають критичній оцінці, адже вони мають значення виключно для правильного розгляду цивільної справи по суті, а не вирішення суто процесуального питання про забезпечення позову.
4.2. Предметом спору є земельна ділянка площею 0,1458 га з кадастровим номером 3220881301:01:001:2235 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташована в с. Вишеньки Бориспільського району. Ця обставина свідчить про те, що накладення арешту на вказаний об'єкт нерухомого майна є співмірним заходом забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.
4.3. Очевидно, що вжиття вказаного процесуального заходу призведе до втручання держави у право ОСОБА_1 на мирне володіння її майном. Однак таке втручання є не тільки виправданим, але й необхідним, оскільки воно спрямовано не тільки на забезпечення цивільного судочинства, а також на запобігання виникнення нових спорів з іншими особами, які можуть придбати спірну земельну ділянку. Вказані цілі становлять суспільний інтерес, який превалює над індивідуальними свободами ОСОБА_1 . Крім того, накладення арешту на земельну ділянку полягає у позбавленні відповідача можливості лише відчужувати вказаний об'єкт нерухомого майна, а не володіти або користуватись ним. Ці обставини свідчать про те, що застосування обтяження до земельної ділянки не призведе до жодних негативних наслідків для відповідача. Вжиття цього процесуального заходу забезпечить право позивача на справедливий суд, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та не порушить гарантії відповідача, передбачені п.1 ст.1 Першого протоколу до цієї Конвенції.
4.4. З огляду на це суд вважає, що з метою забезпечення позову належить накласти арешт на земельну ділянку площею 0,1458 га з кадастровим номером 3220881301:01: 001:2235 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану в с. Вишеньки Бориспільського району, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1 .
4.5. Крім того, накладення арешту на земельну ділянку відповідача само по собі не спроможне спричинити йому збитки. Ця обставина свідчить про відсутність ризику невідшкодування збитків, заподіяних вжиттям заходу забезпечення позову. Тому підстави для вжиття заходів зустрічного забезпечення відсутні.
Керуючись п.1 ч.1, ч.2 ст.258, ч.4-ч.5 ст.259, ст.260 ЦПК України, суд
ухвалив:
Заяву Бориспільської окружної прокуратури про забезпечення позову задовольнити.
Накласти арешт на земельну ділянку площею 0,1458 га з кадастровим номером 3220881301:01:001:2235 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану в с. Вишеньки Бориспільського району, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1 .
Стягувач: Бориспільська окружна прокуратура, розташовується по вул. Героїв Небесної Сотні, 21 в м. Борисполі.
Боржник: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , проживає в кв. АДРЕСА_1 .
Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня оголошення судового рішення.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її оголошення.
Суддя
Бориспільського міськрайонного суду Є.О. Борець