Справа №463/3583/25
Провадження №1-кс/463/3779/25
17 квітня 2025 року слідчий суддя - ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 розглянувши клопотання слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Львові) ТУ ДБР у м. Львові ОСОБА_5 , яке погоджене з прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного Регіону ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо громадянина -
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Нижнє Висоцьке, Турківського району Львівської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, із середньою-спеціальною освітою, раніше не судимого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ,
Слідчий першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Львові) ТУ ДБР у м. Львові ОСОБА_5 , як сторона кримінального провадження, звернувся з клопотанням до слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова, яке погоджене з прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного Регіону ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 .
Клопотання мотивує тим, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 26.12.2024 № 371 рядового військової служби за мобілізацією ОСОБА_4 солдата резерву запасної роти військової частини НОМЕР_1 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 26.12.2024 року №47-РС на посаду номера обслуги 1 зенітного артилерійського відділення 2 зенітного артилерійського взводу зенітної артилерійської батареї зенітного ракетно - артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 та вважати таким, що 03.12.2023 справи за попередньою посадою здав і приступив до виконання службових обов'язків за новою посадою.
Будучи військовослужбовцем призваним на військову службу під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний неухильно додержуватись Конституції та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався нормативно-правовими актами та триває до теперішнього часу.
Згідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 2 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі за текстом - Статут) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Статті 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, а також необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків, зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місця служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
У порушення вказаних вимог нормативно-правових актів, солдат ОСОБА_4 самовільно залишив військову частину тривалістю понад три доби, в умовах воєнного стану, при наступних обставинах.
Так, військовослужбовець військової служби по мобілізації військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 , діючи умисно, бажаючи тимчасово ухилитися від проходження військової служби та проводити час на власний розсуд, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, в умовах воєнного стану, не отримавши дозволу відповідного командира, 05.02.2025 самовільно залишив тривалістю понад три доби військову частину НОМЕР_1 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 та перебував поза межами розташування території військової частини НОМЕР_1 до моменту добровільної явки в ТУ ДБР у м. Львові, а саме до 17.04.2025
Відтак, у період з 05.02.2025 по 17.04.205 солдат ОСОБА_4 , проводив час на власний розсуд, обов'язки військової служби не виконував, свою належність до Збройних Сил України, а також той факт, що він незаконно перебуває за межами місця служби приховував.
Під час незаконного перебування за межами військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 до органів місцевої влади та військового управління з питань подальшого проходження військової служби не звертався, хоча об'єктивно мав можливість це вчинити.
Таким чином, солдат ОСОБА_4 , підозрюється у тому, що він під час проходження військової служби за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_2 , у порушення вимог ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, не маючи наміру назавжди ухилитись від проходження військової служби, в умовах воєнного стану, не отримавши дозволу відповідного командира, 05.02.2025 самовільно залишив тривалістю понад три доби військову частину НОМЕР_1 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 та перебував поза межами розташування території військової частини НОМЕР_1 до моменту добровільної явки в ТУ ДБР у м. Львові, а саме до 17.04.2025, чим вчинив самовільне залишення військової частини тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, пояснив, що на його думку, необхідність взяття під варту підозрюваного є обґрунтованою, оскільки ОСОБА_4 , перебуваючи на волі,може продовжувати свою злочинну діяльність, перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, чинити тиск на свідків, переховуватись від органів досудового розслідування та суду, може вчинити інші кримінальні правопорушення, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачено покарання у вигляді позбавленні волі на строк до 10 років, а тому в органу досудового розслідування є об'єктивні підстави вважати, що застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 такого виду запобіжного заходу, як тримання під вартою забезпечить йому належну процесуальну поведінку та дозволить виконати завдання і досягти мети кримінального провадження, для забезпечення виконання з ним процесуальних рішень, що унеможливлює запобігання вищевказаним ризикам шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечив проти задоволення вказаного клопотання. Просив не обирати такий суворий запобіжний захід.
Заслухавши пояснення прокурора, підозрюваного, оглянувши і перевіривши надані матеріали клопотання, приходжу до наступного.
До Єдиного реєстру досудового розслідування внесені дані за вказаним вище злочином з правовою кваліфікацією за ч. 5 ст. 407 КК України та розпочато кримінальне провадження № 62025140110001577 зареєстрованого 15.04.2025 року.
17 квітня 2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у скоєнні злочину передбаченого ч.5 ст. 407 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні вказаного злочину підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами, а саме: повідомленням ЗТУ ВСП про вчинення кримінального правопорушення;матеріалами службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини ОСОБА_4 , в їх сукупності (рапортами, доповідями витягами з наказів, характеристиками, тощо);інформацією ВМКЦ Західного регіону, про не перебування на стаціонарному лікуванні в період самовільного залишення військової частини.
В ході розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_4 підозрюється у вчинені злочину, який передбачає покарання до 10 років позбавлення волі. Вік та стан підозрюваного ОСОБА_4 дозволяє застосування до нього запобіжного заходу, пов'язаного з обмеженням волі та свободи пересування, враховуючи міру покарання, яка загрожує підозрюваному в майбутньому він може переховуватись від органів досудового слідства та суду. Також підозрюваний може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, та вчинити новий злочин.
Слід також взяти до уваги і рішення ЄСПЛ справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування»; п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.2007 «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім цього, враховуючи практику Європейського суду та положення ч.1 ст. 178 КПК України, при розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою, суд бере до уваги характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Як бачимо, одною з підстав правомірного обмеження права на свободу й особисту недоторканність у кримінальному провадженні є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово тлумачив термін «обґрунтована підозра» і робив висновки про наявність чи відсутність такої у конкретних справах. Так, у п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», ЄСПЛ вказує: Суд повторює, що термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчините правопорушення (див. рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom) від З0 серпня 1990 року, п.32, Series A, № 182). Мета затримання для допиту полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання (див. рішення у справі "Мюррей проти Сполученого Королівства" (Murray v. the United Kingdom) від 28 жовтня 1994 року, п.55, Series A, № 300-A). Однак, вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою.
Окрім цього, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).
При розгляді даного клопотання про продовження строку запобіжного заходу слідчий суддя вважає, що прокурор на даному етапі слідства довів обґрунтованість підозри, висунутої підозрюваному.
Враховуючи наведене, з метою унеможливити переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду та з метою запобігти вчиненню інших кримінальних правопорушень, а також можливості незаконно впливати на свідків даного кримінального провадження, прихожу до переконання, що до підозрюваного слід застосувати запобіжний захід тримання під вартою.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Згідно з ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Враховуючи, що не визначення розміру у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст. 407 КК України, є правом, не обов'язком слідчого судді, з огляду на особу підозрюваного, який раніше не судимий, тяжкість інкримінованого злочину, майновий стан підозрюваного, також беззаперечний сторонами провадження факт, що підозрюваний добровільно після початку війни вступив до лав ЗСУ, а також те, що він добровільно без виклику відповідних слідчих органів прибув до них, слідчий суддя вважає за необхідне визначити розмір застави, в межах визначених ст. 182 КПК України, - 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить складає 90840 гривень.
Керуючись вимогами статей 177, 178, 182, 183, 186, 194, 196, 197, 395 КПК України, -
клопотання слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Львові) ТУ ДБР у м. Львові ОСОБА_5 , яке погоджене з прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного Регіону ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задоволити частково
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжний захід у виді тримання під вартою в Львівській установі виконання покарань (№ 19) Управління Державної пенітенціарної служби України у Львівській області.
Строк дії ухвали становить шістдесят днів з моменту оголошення ухвали о 16-30 годині 17 квітня 2025 року до 16-30 години 15 червня 2025 року.
Визначити підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заставу в розмірі 30 прожиткових мінімуму для працездатних осіб в сумі 90840 грн. ( дев'яносто тисяч тисяч вісімсот сорок )гривень .
У випадку внесення вказаного розміру застави, на відповідний рахунок, ОСОБА_4 , звільняється з-під варти в порядку визначеному ч. 4 ст. 202 КПК України.
У випадку звільнення з-під варти на підозрюваного ОСОБА_4 покладаються такі обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Копію ухвали вручити підозрюваному, прокурору та направити у Львівську установу виконання покарань № 19 УДПтСУ у Львівській області.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1