Справа №463/2558/25
Провадження №1-кс/463/2732/25
14 квітня 2025 року слідчий суддя Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 , з участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , скаржника ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність уповноваженої особи Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові, щодо невнесення відомостей про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_3 від 28.01.2025 року, -
встановив:
Скаржник ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова зі скаргою на бездіяльність уповноваженої особи Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові, щодо невнесення відомостей про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_3 від 28.01.2025 року.
Скаргу мотивує тим, що ним було скеровано через установу виконання покарань Державна установа «Львівська установа виконання покарань (№ 19)» на адресу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові, заяву від 28.01.2025 року (вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст.364,382 КК України - невиконання вимог ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова ОСОБА_4 від 20.01.2025 року у справі №463/413/25 (провадження №1-кс/463/603/25). Уповноважена особа Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові, в порушення вимог ст.214 КПК України протягом 24 годин питання про внесення в ЄРДР відомостей про кримінальні правопорушення не вирішив. А тому скаржник звернувся до слідчого судді з відповідною скаргою, яку просить задовольнити.
Скаржник в судовому засіданні, проведеному в режимі відеоконференції, скаргу підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в скарзі, та просив таку задовольнити. В попередніх засіданнях проти обставин викладених слідчим у письмових запереченнях від 02.04.2025 року заперечив, у зв'язку із чим судом було постановлено ухвалу від 02.04.2025 року.
Представник суб'єкта оскарження - Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові, в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлений належним чином. Уповноваженою особою ТУ ДБР у м. Львові надано суду письмові заперечення на скаргу, а також надано витребовувану згідно ухвали від 02.04.2025 року інформацію згідно яких вказано, що жодні звернення, заяви та інші листи від ОСОБА_3 на адресу ТУ ДБР, розташованого у м. Львові, за період з 28.01.2025 року по 02.04.2025 року не надходили, в тому числі і заява ОСОБА_3 про вчинення кримінального правопорушення від 28.01.2025 року на адресу не надходила, а тому така не розглядалась. У зв'язку із наведеним, враховуючи скорочені процесуальні строки для розгляду скарги, вважаю за можливе розглянути скаргу у відсутності суб'єкта оскарження на підставі наявних доказів. Крім того, в силу ч.3 ст. 306 КПК України його відсутність не є перешкодою для розгляду скарги.
Заслухавши пояснення скаржника, дослідивши матеріали скарги вважаю, що в задоволенні такої слід відмовити виходячи з наступних підстав.
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч. 1 ст. 303 КПК України. Зокрема, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відповідно до положень ч.1 ст.214 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.
Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК України. В свою чергу КК України визначає вичерпний перелік суспільно небезпечних діянь, які є злочинами та характеризує, у чому саме полягає об'єктивна та суб'єктивна його сторона, кваліфікуючі ознаки та інше.
Аналіз у взаємозв'язку положень статей 214, 303 КПК України, свідчить про те, що предметом судового контролю слідчого судді може бути лише бездіяльність слідчого чи прокурора щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, тобто саме заява чи повідомлення про кримінальне правопорушення є передумовою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань та для початку досудового розслідування в кримінальному провадженні та вказана заява чи повідомлення повинна містити достатні дані про наявність ознак кримінально-караного діяння.
Таким чином, лише у випадку отримання слідчим, прокурором відповідної заяви (тобто надходження такої заяви на адресу відповідного органу досудового розслідування чи прокуратури) та невжиття щодо такої заходів, передбачених статтею 214 КПК України, дає правові підстави для застосування інституту судового контролю слідчого судді та констатувати про наявність відповідної, яка підлягає оскарженню в порядку п.1 ч.1 ст.303 КПК України, бездіяльності щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Як вбачається з матеріалів скарги та пояснень скаржника, даних в судовому засіданні, підставою звернення ОСОБА_3 до суду з відповідною скаргою в порядку ст.303 КПК України є бездіяльність уповноваженої особи Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові, щодо невнесення відомостей про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_3 від 28.01.2025 року.
Вказані вище обставини скаржник обґрунтовує зазначаючи про те, що ним було скеровано через установу виконання покарань Державна установа «Львівська установа виконання покарань (№ 19)» на адресу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові, заяву від 28.01.2025 року (вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст.364,382 КК України - невиконання вимог ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова ОСОБА_4 від 20.01.2025 року у справі №463/413/25 (провадження №1-кс/463/603/25). Стверджує, що на підтвердження факту скерування відповідної заяви на адресу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові, уповноваженою особою Державної установи «Львівська установа виконання покарань (№ 19)», в якій він утримується, йому було видано талон-підтвердження №878, який долучено до матеріалів справи.
Згідно письмових пояснень слідчого встановлено, що відповідна заява на адресу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові, від засудженого ОСОБА_3 , в тому числі через ДУ «Львівська установа виконання покарань (№ 19)», не надходила.
З метою усуненні вказаних суперечностей у справі та встановлення істини, ухвалою слідчого судді від 02.04.2025 року зобов'язано Державну установу «Львівська установа виконання покарань (№ 19)» представити суду інформацію та докази на підтвердження такої про те, чи скеровувався уповноваженою особою установи на адресу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові, отриманий 30.01.2025 року від засудженого ОСОБА_3 у запечатаному вигляді конверт (на підтвердження отримання видано талон-підтвердження №878 від 30.01.2025 року про її отримання), в якому знаходилась заява про вчинення кримінального правопорушення від 28.01.2025 року. Крім того, зобов'язано Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові, представити суду копію журналу вхідної кореспонденції за період з 28.01.2025 року по час виконання ухвали.
На виконання ухвали суду від 02.04.2025 року на адресу суду від уповноваженої особи Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові, 14.04.2025 року надійшла інформація, згідно якої повідомлено суд, що реєстрація вхідної кореспонденції в ТУ ДБР у м.Львові здійснюється у системі електронного документообігу (СЕД). Відповідно до відомостей вхідної кореспонденції СЕД ТУ ДБР у м.Львові у період з 28.01.2025 року по 02.04.2025 року на адресу Територіального управління звернення, заяви та інші листи від ОСОБА_3 не надходили.
Крім того, 14.04.2025 року на адресу від уповноваженої особи ДУ «Львівська установа виконання покарань (№ 19)» надійшла довідка, видана про те, що згідно журналу обліку кореспонденції осіб, які тримаються в державній установі «Львівська установа виконання покарань (№19)» (інв. №2300) від 02.01.2018 засуджений ОСОБА_3 , 1973 року народження за ч.2 ст. 115 КК України до 15 років позбавлення волі 30.01.2025 надсилав лист на адресу територіального управління державного бюро розслідувань розташованого у м Львові (вих. №878), про що після відправлення був виданий відповідний талон- підтвердження (Додаток 1 до Інструкції з організації перегляду кореспонденції (листування) осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах (пункт 4 розділу 1)).
Оцінюючи вказані покликання суд враховує наступне.
Згідно положень пункту 1-5,8 параграфу 3 Розділу 7 Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 14 червня 2019 року №1769/5, відповідно до статті 13 Закону України «Про попереднє ув'язнення» ув'язнені можуть листуватися з родичами та іншими громадянами, а також з підприємствами, установами, організаціями з письмового дозволу особи або органу, які здійснюють кримінальне провадження. Засуджені, вироки щодо яких набрали законної сили, які на підставі статті 90 КВК тимчасово залишені в СІЗО або переведені до СІЗО з виправного центру, дисциплінарного батальйону або виправної колонії, у разі обрання щодо них запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у зв'язку з іншим кримінальним провадженням листуються з письмового дозволу особи або органу, які здійснюють кримінальне провадження.
Листування засуджених здійснюється у порядку, визначеному статтями 8, 113 КВК. Засудженим дозволяється одержувати і надсилати листи і телеграми за свій рахунок без обмеження їх кількості. Листування між засудженими, що перебувають у місцях позбавлення волі і не є родичами, допускається тільки з дозволу адміністрації СІЗО.
Оплата витрат за пересилання кореспонденції (за винятком апеляційних та касаційних скарг) здійснюється за рахунок відправника. Якщо ув'язнений чи засуджений не має коштів на придбання марки, конверта або інших предметів для листування, вони видаються йому за рахунок СІЗО.
Заяви ув'язнених з питань оскарження в судовому порядку рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, а також оскарження ухвал слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, або продовження строків тримання під вартою, або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту адміністрація СІЗО надсилає до визначеного законом суду протягом доби з часу їх подання.
Скарги на дії чи рішення слідчого адміністрація СІЗО надсилає прокуророві, а скарги на дії та рішення прокурора - прокуророві вищого рівня не пізніше трьох діб з часу їх подання.
Інші скарги, заяви, клопотання і листи, пов'язані з кримінальним провадженням, не пізніше трьох діб із часу їх подання адміністрація СІЗО надсилає особі або органу, що здійснюють кримінальне провадження, які розглядають їх у встановленому законом порядку.
Скарги, заяви і листи з питань, не пов'язаних з кримінальним провадженням, адміністрація СІЗО розглядає або надсилає за належністю в порядку, встановленому Законом України «Про попереднє ув'язнення» та цими Правилами.
Кореспонденція, яку одержують і надсилають ув'язнені та засуджені, підлягає перегляду, за винятком випадків, передбачених Законом України «Про попереднє ув'язнення», КВК та цими Правилами.
Перегляд кореспонденції, яку надсилають ув'язнені та засуджені, здійснюється з письмового дозволу начальника СІЗО на підставі рапорту працівника оперативного підрозділу СІЗО з огляду на індивідуальні ризики окремих ув'язнених чи засуджених з обов'язковим встановленням строку перегляду.
Перед надісланням кореспонденції ув'язнені та засуджені особисто запечатують її у конверти та передають відповідальній посадовій особі СІЗО.
Під час отримання такої кореспонденції для надіслання відповідальна посадова особа СІЗО видає ув'язненому чи засудженому талон-підтвердження.
Зазначену кореспонденцію ув'язнений або засуджений одержує під особистий підпис. У разі відмови ув'язненого або засудженого отримати кореспонденцію вона в запечатаному вигляді (конверті) долучається до особової справи ув'язненого або засудженого, а на конверті робиться відмітка «Отримати відмовився».
Таким чином, аналіз вище вказаних положень Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України дає суду підстави стверджувати про те, що будучи відповідальною за надсилання відповідальна посадова особа СІЗО видає ув'язненому чи засудженому талон-підтвердження саме на підтвердження факту отримання від останнього відповідної кореспонденції. Видача талону-підтвердження ув'язненому чи засудженому не свідчить, тобто не підтверджує, безпосереднє скерування на адресу відповідного адресата (державного органу) отриманої від засудженого кореспонденції. А тому відповідні покликання представника ДУ «Львівська установа виконання покарань (№19)» у представленій довідці суд вважає такими, що суперечать положенням вищевказаних Правил.
Відтак суд приходить до висновку про недоведеність скерування на адресу ТУ ДБР, розташованого у м. Львові, від ОСОБА_3 через ДУ «Львівська установа виконання покарань (№19)» заяви ОСОБА_3 від 28.01.2025 року про вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Враховуючи те, що скаржником не доведено належними та допустимими доказами, факту подання (скерування) до ТУ ДБР, розташованого у м. Львові заяви про вчинення кримінального правопорушення від 28.01.2025 року, таких доказів не здобуто і судом в ході розгляду справи, а оскаржувана в порядку ст.303 КПК України бездіяльність щодо невнесення відомостей до ЄРДР підлягає дослідженню та встановленню лише у випадку надходження відповідної заяви на адресу органу досудового розслідування, а тому суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги.
Керуючись вимогами статей 214, 303, 306, 307, 372 КПК України, -
постановив:
В задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність уповноваженої особи Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові, щодо невнесення відомостей про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_3 від 28.01.2025 року - відмовити.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1