1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/1446/25 1-кс/335/1285/2025
14 квітня 2025 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , власника майна ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі клопотання старшого слідчого СУ ГУНП України в Запорізькій області майора поліції ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Вознесенівської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_5 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025082060000080 від 16.01.2025,
Слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, яке вмотивоване наступним.
Слідчими слідчого управління ГУНП в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025082060000080 від 16.01.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що невстановлена особа за попередньою змовою групою осіб здійснюють організацію та незаконне переправлення осіб через державний кордон України з корисливих мотивів з метою уникнення від мобілізації.
В ході виконання доручення слідчого оперативним підрозділом встановлено, що до вчинення вказаного злочину причетний ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Встановлено, що ОСОБА_4 , користується автомобілем Mersedes-Benz S500L з реєстраційним номером НОМЕР_1 .
08.04.2025 на підставі ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17.03.2025 за участі ОСОБА_4 , було проведено обшук квартири АДРЕСА_3 , під час якого виявлені та вилучені мобільний телефон Iphone 15 Imei НОМЕР_2 з сім картою мобільного оператора «Vodafone» № НОМЕР_3 , дві сім карти мобільного оператора «Vodafone», грошові кошти у сумі 1400 доларів США.
Встановлено, що ОСОБА_4 під час спілкування з ОСОБА_6 , з приводу незаконного переправлення через державний кордон України останнього, використовував вилучений мобільний телефон, робив фотознімки на вказаний мобільний телефон особистих військово-облікових документів ОСОБА_6 , та в подальшому за допомогою месенджерів надсилав їх невстановленій в ході досудового розслідування особі для незаконного виготовлення документів, які б надавали право ОСОБА_6 , перетнути державний кордон України. Вилучені дві SIM карти можуть містити журнали дзвінків, SMS, доступи до різноманітних месенджерів, інформацію про місцезнаходження, мобільні контакти, акаунти, що можуть мати значення для досудового розслідування, а саме доведення злочинної діяльності ОСОБА_4 , а також встановленню невстановлених в ході досудового розслідування осіб, за сприянням та попередньою змовою яких ОСОБА_4 , вчиняв кримінальне правопорушення. Арешт на вказані сім карти буде запобігати знищенню або зміни даних та інформації, що може на ній знаходитись.
Вилучені грошові кошти у сумі 1400 доларів США можуть бути об'єктом спеціальної конфіскації або предметом незаконної винагороди, одержаної внаслідок вчинення кримінальних правопорушень. Оскільки санкція ч. 3 ст. 332 КК України передбачає конфіскацію майна, є необхідність накласти арешт на виявлені грошові кошти для забезпечення можливої конфіскації.
З огляду на викладене, з метою збереження зазначених речових доказів та запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, перетворення, слідчий просить накласти на них арешт.
Слідчий в судовому засіданні підтримав клопотання та просив його задовольнити.
Власник майна заперечував проти задоволення клопотання слідчого, оскільки, на його переконання, вилучені слідчим мобільний телефон, сім-картки, не містять відомостей, які мають значення для кримінального провадження, а грошові кошти набуті ним в законний спосіб, не є предметом кримінального правопорушення, не містять його слідів.
Заслухавши учасників кримінального провадження, вивчивши клопотання слідчого, дослідивши додані до нього матеріали, слідчий суддя доходить наступних висновків.
Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України). Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1 ст. 131 КПК України).
При застосуванні будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження має бути забезпечено дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню (ст. 3 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Частиною 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
З метою забезпечення збереження речових доказів арешт може бути накладений на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України (абз. 1 ч. 3 ст. 170 КПК України).
Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна (ч. 10 ст. 170 КПК України).
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування приведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч. 11 ст. 170 КПК України).
Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу), а також розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Вирішуючи питання про застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, у кожному випадку розгляду відповідних клопотань слідчий суддя повинен: перевіряти наявність об'єктивної необхідності та виправданість такого втручання у права і свободи особи; з'ясовувати можливість досягнення мети, на яку посилається ініціатор клопотання, без застосування цих заходів; враховувати, що обов'язок довести наявність трьох необхідних складових для їх застосування (частина третя статті 132 КПК України) покладається на слідчого та/або прокурора; взяти до уваги розумність та співрозмірність обмеження прав власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
З матеріалів, доданих слідчим до клопотання, вбачається, що слідчими ГУНП в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України, відомості про які внесені до ЄРДР 16.01.2025 за № 12025082060000080.
Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17.03.2025 надано дозвіл на обшуку квартири АДРЕСА_3 з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання мобільних телефонів, сім карт, планшетів, комп'ютерної техніки, флеш накопичувачів, блокнотів, чорнових записів, які місять відомості, що можуть можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, грошових коштів, набутих кримінально протиправним шляхом, а також документації, що стосується військового обліку осіб, медичних карт, інших медичних документів, у тому числі проходження лікування, військово-лікарняної комісії.
В ході обшуку, проведеного слідчим 08.04.2025, вилучені мобільний телефон та сім-картки, які входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку.
Аналіз фактичних обставин кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України, викладених у клопотанні слідчого, рапортів оперуповноважених в ОВС УМП ГУНП в Запорізькій області, протоколів допиту свідка та протоколів огляду, дозволяє дійти висновку, що вилучені слідчим під час обшуку мобільний телефон та сім-картки можуть містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Отже, зазначене майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Майно, яке має ознаки речового доказу, може бути вилучено та арештовано незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
З огляду на викладене, слідчий суддя доходить висновку, що застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту на мобільний телефон та сім-картки з метою забезпечення збереження речових доказів є необхідним на даній стадії кримінального провадження, сприятиме досягненню дієвості кримінального провадження, запобігатиме ризикам його знищення, приховування, відчуження, спотворення збереженої на ньому інформації.
Доводи представника власника майна щодо того, що вилучені речі не мають значення для кримінального провадження, слідчим суддею відхиляються за недоведеністю. Наявність на вилучених речах слідів кримінальних правопорушень або відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, має бути перевірено в розумні строки в ході досудового розслідування.
Крім того, в клопотанні слідчий просить накласти арешт на вилучені грошові кошти, з метою конфіскації.
Частиною 5 ст. 170 КПК України передбачено, що випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Проте, матеріали додані слідчим до клопотання, не містять відомостей щодо повідомлення будь-якій особі про підозру у вчинені вищевказаного кримінального правопорушення.
З огляду на викладене, клопотання слідчого підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 131, 132, 170, 172, 173, 175, 369, 372 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого про арешт майна - задовольнити частково.
Накласти арешт на мобільний телефон Iphone 15 Imei НОМЕР_2 з сім картою мобільного оператора «Vodafone» № НОМЕР_3 , дві сім карти мобільного оператора «Vodafone», вилучені 08.04.2025 під час проведення обшуку квартири АДРЕСА_3 , із забороною відчуження, розпорядження та користування зазначеним майном до скасування арешту у встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України порядку.
В іншій частині клопотання залишити без задоволення.
Копію ухвали негайно вручити слідчому, прокуророві, власникові майна.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Повний текст ухвали складений 16 квітня 2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1