Справа №127/9449/25
Провадження №1-кс/127/4055/25
03 квітня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна, яке було накладено в рамках кримінального провадження №12025020010000495 від 13.03.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло вищевказане клопотання адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту, що накладено на майно в рамках кримінального провадження №12025020010000495 від 13.03.2025.
Клопотання мотивовано тим, що ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області по справі №127/8212/25 накладено арешт на майно ОСОБА_4 , яке було вилучено в ході обшуку 14.03.2025 під час якого було виявлено та вилучено: грошові кошти, а саме купюри номіналом 200 грн. в кількості 25 шт., с/н: АЕ6711237, A3 5529534, УР 1407714, ЕГ2138675, ПГ925І082, AK3661111, Г37780826, ДВ1772372, АН 1206637,ЕВ0030608, ЕИ5136541, ЕБ3435783, ДД5404701, 3B3693596, ЕЖ4311244, ЕБ6929647, ЕИ5273149, БП6310800, ГД2874063, ВИ 1642262, ЕД3777020, ЄВ0822356, ГА1731755, ДЄ8079569, СЕ7869051, купюри номіналом по 500 грн. в кількості 10 шт., с/н: ЕТ9285605, ЕТ9285606, ЄГ4459381, ВУ0119185, ББ3106030, ВД7673169, ЕД6106322, ЄС4990645, ЕР4468464, ЗГ6864400; три візитівки з логотипом «Garant»; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «Toyota» моделі «Camry» д.н.з. НОМЕР_1 , банківську картку «Монобанк» № НОМЕР_2 , планшетний пк чорного кольору марки «Ipad», одну пару кросівок чорного кольору, ноутбук марки «Macbook», ключі від автомобіля, мобільний WIFI роутер з ІМЕ1: НОМЕР_3 , мобільний телефон марки «Iphone 7», ІМЕІ: НОМЕР_4 до якого встановлено сім-карту з абонентським номером НОМЕР_5 , мобільний телефон марки «Iphone 16», грошові кошти купюрами по 100 доларів в кількості 3 шт. с/н: МВ17371062А, PD93497781A, PF92944361K, 10 купюр номіналом по 500 грн. с/н: ВИ3440914, ЕБ6325169, МБ8766660, ЄЛ7526917, ВЖ7837022, АБ0583812, ЄЖ4282392, ЄТ0983980, ЄБ9338368, АД8681920, 4 купюри номіналом по 1000 грн. с/н: АА5523388, ГМ2191306, БМ8614554, АН2498661, 2 купюри номіналом 20 грн. с/ н: ЄЗ1575303, ЄБ5776548, банківська картка «ПриватБанк» № НОМЕР_6 , купони на харчування в готелі «Гостевія» в кількості 4 шт., сумка - барсетка чорного кольору, ноутбук марки «Macbook», грошові кошти купюрами 100 грн. с/н ЗБ4363871, та 50 грн. с/н ЕП0777727, дві пари взуття марки «Premiata» чорного кольору.
Власником вилучених речей є ОСОБА_4 , а саме в ході обшуку у заявника було вилучено наступне майно: 1. Мобільний телефон Iphone 16 pro, 2. мобільний телефон марки «Iphone 7», ІМЕІ: НОМЕР_4 до якого встановлено сім- карту з абонентським номером НОМЕР_5 , 3. Ipad mini-6, 4 ноутбук MacBook Pro, мобільний WIFI роутер з ІМЕІ: НОМЕР_3 , 5. свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «Toyota» моделі «Camry» д.н.з. НОМЕР_1 , 6. банківську картку «Монобанк» № НОМЕР_2 , 7. транспортний засіб «Toyota» моделі «Camry» д.н.з. НОМЕР_1 , 8. грошові кошти в розмірі 10000 грн., 9 дві пари взуття марки «Premiata». 10. сумка - барсетка чорного кольору.
Арешт накладався на речі ОСОБА_4 для дослідження слідчим інформації, яка містилася на даних речах, проте, на цей час вся інформація слідчим досліджена проведено огляд і дослідження кожного телефону та технічного засобу, підстав в продовженні арешту більше немає.
ОСОБА_4 не має жодного процесуального статусу в даному кримінальному проваджені, не є підозрюваним або обвинувачуваним, а тому відсутні підстави для накладення арешту на його особисті речі які зазначено вище. Транспортний засіб «Toyota» моделі «Camry» д.н.з. НОМЕР_1 , належить на праві власності його дружині та був придбаний у шлюбі, тобто фактично ОСОБА_4 є також власником даного транспортного засобу, маючи право власності на частину даного транспортного засобу.
Враховуючи всі обставини даної справи, зумовлені характерними особливостями використання арештованого майна та достатністю часу для проведення з ним необхідного обсягу слідчих дій, беручи до уваги розумність та співмірність подальшого, застосованого судом обмеження права власності, з метою недопущення порушення права на мирне володіння своїм майном, адвокат ОСОБА_3 звернувся до суду з даним клопотанням та просить його задовольнити.
Адвокат ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, проте у скарзі просив розглянути клопотання у відсутність власника майна та його представника, зазначивши, що подане клопотання підтримує у повному обсязі.
Прокурор ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився. Подав заяву про розгляд клопотання у його відсутність та просив взяти до уваги матеріали з кримінального провадження, копії яких він представив суду. При вирішені клопотання покладався на розсуд суду.
Дослідивши матеріали клопотання та кримінального провадження, слідчий суддя прийшов до наступного висновку.
Слідчим суддею встановлено, що на даний час слідчими СВ Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12025020010000495 від 13.03.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 18 березня 2025 року у справі №127/8212/25 клопотання прокурора Вінницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_6 задоволено та накладено арешт на майно, вилучене 14.03.2025, в ході проведення обшуку в автомобілі марки «Toyota» моделі «Camry» д.н.з. НОМЕР_1 , за адресою: Житомирська область, Коростишевський район, 92-й кілометр траси «Київ - Чоп», а саме: дві постанови про накладання адміністративних стягнень від 06.03.2025 та 17.02.2025, матерчату куртку чорного кольору з капюшоном, та матерчату куртку синього кольору, одну пару кросівок чорного кольору марки «Premiata», дві радіостанції чорного кольору, пластикова коробка з металевими предметами у формі пластин, шестикутний ключ, металева основа ключа, дві викрутки та дві фомки, автомобіль марки «Toyota» моделі «Camry» д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова: НОМЕР_7 , шляхом заборони їх використання іншими особами, окрім як для цілей кримінального провадження, до моменту закінчення усіх необхідних слідчих та процесуальних дій.
Постановою т.в.о. заступника начальника відділення СВ Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_7 від 14.03.2025 визнано речовими доказами вищевказане майно, що вилучене 14.03.2025, в ході проведення обшуку в автомобілі марки «Toyota» моделі «Camry» д.н.з. НОМЕР_1 та сам автомобіль.
Ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно мотивована тим, що наявні достатні правові підстави для накладення арешту на зазначене у клопотанні слідчого майно, з метою його збереження, оскільки існує сукупність підстав та розумних підозр вважати, що це майно є доказом кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України. Накладення арешту на даному етапі досудового розслідування у цьому випадку є пропорційним та співмірним завданням кримінального провадження і переслідує легітимну мету.
З наданих прокурором матеріалів кримінального провадження встановлено, що досудове розслідування триває, та наразі у кримінальному провадженні призначено проведення ряду експертиз, з метою перевірки відомостей про наявність в діях осіб складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України. Зокрема постановами слідчого призначено проведення судової молекулярно-генетичної експертизи, двох судово комп'ютерно-технічних експертиз та двох судових трасологічних експертиз.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
З огляду на положення КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та/або арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Так, з матеріалів клопотання вбачається, що арештоване майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, оскільки існує сукупність підстав та розумних підозр вважати, що це майно є доказом кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, враховуючи обставини кримінального провадження.
Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до втрати доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого ч. 1 ст. 170 КПК України.
При цьому арешт майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна, не вимагає обов'язкового оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Отже з метою запобігання можливим ризикам, зокрема приховування або відчуження речових доказів, слідчий суддя вважає, що до проведення необхідних процесуальних та слідчих дій, спрямованих на завершення досудового розслідування, скасування арешту накладеного на речові докази, в тому числі часткового, є наразі недоцільним.
Враховуючи вищезазначене, слідчий суддя приходить до висновку, що в судовому засіданні не було встановлено достатніх підстав для скасування арешту накладеного ухвалою №127/8212/25 від 18.03.2025, тому в задоволені клопотання адвоката ОСОБА_3 слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 131, 132, 170, 174, 309, 370, 372 КПК України, слідчий суддя -
У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту, накладеного ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області у справі №127/8212/25 від 18.03.2025, в рамках кримінального провадження №12025020010000495 від 13.03.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя