65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"17" квітня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/159/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу №916/159/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Одесаспеценерго» (03170, м. Київ, б. Роллана Ромена, буд. 7, каб. 222, код ЄДРПОУ 34490487)
до відповідача: Виробничо-комерційного колективного підприємства “Вєлєс» (65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Центральна, буд. 28, код ЄДРПОУ 25415736)
про стягнення 102237,70 грн., -
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю “Одесаспеценерго» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Виробничо-комерційного колективного підприємства “Вєлєс» про стягнення збитків за договором субпідряду на виконання будівельних робіт №98/СП від 21.11.2023 в загальному розмірі 102237,70 грн., з яких: 56150,72 грн. попередньої оплати та 46086,98 грн. штрафу.
В обґрунтування позовних вимог ТОВ “Одесаспеценерго» посилається на те, що на виконання умов договору субпідряду на виконання будівельних робіт №98/СП від 21.11.2023 позивач перерахував відповідачу авансовий платіж на загальну суму 440000 грн., натомість відповідач виконав роботи частково на загальну суму робіт 383849,28 грн., акт виконаних робіт в сумі 56150,72 грн. не наданий, роботи не виконані; у зв'язку з порушенням зобов'язань відповідачем, позивач направив на адресу відповідача повідомлення про відмову від договору та відшкодування збитків, в якому з посиланням на положення ч.2 ст. 849 ЦК України повідомив про відмову від договору, просив повернути суму попередньої оплати, а також надати усю виконавчу документацію за договором субпідряду на виконання будівельних робіт №98СП від 21.11.2023; на переконання позивача у зв'язку з реалізацією позивачем права на припинення договору в односторонньому порядку та факту, що з 06.12.2024 такий договір є припиненим, у відповідача відсутні (припинені) правові підстави для перебування у нього коштів в сумі 56150,72 грн., а відтак кошти в сумі 56150,72 грн. наразі перебувають у відповідача без відповідної правової підстави, у зв'язку із чим на думку позивача за ч.2 ст. 849 ЦК він має право на стягнення збитків, які були йому завдані внаслідок несвоєчасного виконання підрядником робіт. Окрім того, позивач вважає, що заслуговують на увагу суду погодження сторонами у п.4.4.5 договору зобов'язання субпідрядника компенсувати збитки та виплатити штраф у розмірі 1% від основної суми договору у випадку розірвання договору в односторонньому порядку, на вимогу підрядника.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/159/25; визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; роз'яснено сторонам про можливість подання відповідно до ч.7 ст. 252 ГПК України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи; запропоновано відповідачу надати до суду відзив на позовну заяву з доказами направлення позивачу - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та заперечення на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив.
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.01.2025 було направлено відповідачу засобами поштового зв'язку на адресу, що значиться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується поштовим повідомленням з довідкою Укрпошти “адресат відсутній за вказаною адресою». Відповідно до п.4 ч.6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. Відтак, господарський суд констатує, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи господарським судом.
25.02.2025 за вх.№6335/25 до суду від позивача надійшли оригінали доданих до позовної заяви документів для огляду, які були оглянуті судом.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Водночас, Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» воєнний стан в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 6 лютого 2023 року №58/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 01 травня 2023 року №254/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 26 липня 2023 року №451/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 06 листопада 2023 року №734/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 5 лютого 2024 року №49/2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 06 травня 2024 року №271/2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 23 липня 2024 року №469/2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року на 90 діб. Указом Президента України від 28 жовтня 2024 року №740/2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 14 січня 2025 року №26/2025 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 08 лютого 2024 року строком на 90 діб.
Справа №916/159/25 розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.
Жодних заяв та/або клопотань, пов'язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв'язку з воєнним станом, про намір вчинити такі дії до суду від сторін не надійшло.
У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надійшов, з огляду на що суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами в порядку ч.9 ст. 165 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:
20.09.2023 між Департаментом містобудування, архітектури, капітального будівництва та супроводження проектів розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Одесаспеценерго» (підрядник) був укладений договір підряду на виконання будівельних робіт №98, відповідно до якого за цим договором підрядник зобов'язується на свій ризик, своїми силами та засобами, виконати роботи з реконструкції об'єкта (п.1.2 договору підряду) відповідно до проектно- кошторисної документації (далі - документація) та здати цей об'єкт замовнику у встановлений термін; об'єктом реконструкції по цьому договору є: Реконструкція водогону Д 600 мм по вул. Садовій та по вул. Набережна від вул. Нікольська до р. Інгул, м. Миколаїв (код ДК 021:2015-45454000-4 Реконструкція); склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання підряднику, визначені проектною документацією і можуть бути змінені виключно за погодженням сторін в процесі будівництва у порядку визначеному чинним законодавством України.
Відповідно до п.3.1 договору №98 ціна договору визначається на основі кошторису та є динамічною; загальна вартість робіт та послуг з реконструкції об'єкта складає - 39721780,00 грн., в тому числі ПДВ - 6620296,67 грн.
Пунктом 4.3.3 договору №98 передбачено, що підрядник має право залучати за згодою замовника до виконання договору підряду третіх осіб (субпідрядників) підрядник має також інші права, передбачені договором підряду, Цивільним і Господарським кодексами України та іншими актами законодавства.
За п.п. 19.1, 19.2 договору №98 договір підряду набуває чинності з моменту його підписання сторонами; строк дії договору - з моменту укладення та до 31.12.2024, або до повного виконання обов'язків сторін по договору.
Додатками до договору №98 є: договірна ціна - додаток №1, графік виконання робіт - додаток №2 та план фінансування - додаток №3.
21.11.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Одесаспеценерго» (підрядник, позивач) та Виробничо-комерційним колективним підприємством “Вєлєс» (субпідрядник, відповідач) був укладений договір субпідряду на виконання будівельних робіт №98/СП, відповідно до якого за цим договором субпідрядник зобов'язується на свій ризик, своїми силами та засобами, виконати роботи з реконструкції об'єкта (п.1.2 договору субпідряду) відповідно до проектно-кошторисної документації (далі - документація) та здати цей об'єкт підряднику у встановлений термін; об'єктом реконструкції по цьому договору є: реконструкція водогону Д 600 мм по вул. Садовій та по вул. Набережна від вул. Нікольська до р. Інгул, м. Миколаїв (код ДК 021:2015-45454000-4 Реконструкція); склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання субпідряднику, визначені проектною документацією і можуть бути змінені виключно за погодженням сторін в процесі будівництва у порядку визначеному чинним законодавством України.
Згідно з п.п. 2.1, 2.2 договору №98/СП датою початку робіт є 27.11.2023, дата здачі робіт є перехідною відповідно до графіка виконання робіт, що додається; дата початку та закінчення всіх видів (етапів, комплексів) робіт визначаються у календарних графіках, що додаються.
У відповідності до п.п. 3.1, 3.2 договору №98/СП ціна договору визначається на основі кошторису та є динамічною; загальна вартість робіт та послуг з реконструкції об'єкта складає - 4608698,81 грн., в тому числі ПДВ - 768116,47 грн.
За п.п. 4.1.5-4.1.8 договору №98/СП підрядник має право, зокрема: ініціювати внесення змін у договір субпідряду, вимагати розірвання договору субпідряду та відшкодування збитків за наявності істотних порушень субпідрядником умов договору субпідряду; розірвати договір субпідряду в односторонньому порядку та вимагати відшкодування збитків, у разі: порушення строків здачі робіт; виявлення підрядником недоліків, які унеможливлюють використання об'єкту за призначенням; якщо субпідрядник своєчасно не розпочав роботи або виконує їх настільки повільно, що закінчення їх у строк, визначений договором субпідряду, стає неможливим: вимагати відшкодування завданих йому збитків, зумовлених порушенням договору субпідряду; підрядник також має інші права, передбачені договором субпідряду, Цивільним і Господарським кодексами України та іншими актами законодавства.
Пунктом 4.4 договору №98/СП передбачено, що субпідрядник зобов'язаний, зокрема: виконувати усі роботи з додержанням державних стандартів України; протягом 5 днів після закінчення будівельно-монтажних робіт надати підряднику виконавчу документацію; у випадку розірвання договору в односторонньому порядку, на вимогу підрядника, субпідрядник компенсує збитки та виплачує штраф у розмірі 1% від основної суми договору; відшкодувати відповідно до законодавства та договору субпідряду завдані підряднику збитки; протягом 2-х робочих днів з дня закінчення будівельних робіт письмово поінформувати підрядника про виконані роботи; виконувати належним чином інші зобов'язання, передбачені договором субпідряду, Цивільним і Господарським кодексами України та іншими актами законодавства.
Згідно з п.п. 13.1-13.4 договору №98/СП розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість, якими є примірні форми №КБ-2в “Акт приймання виконаних будівельних робіт» та №КБ-3 “Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати»; документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються субпідрядником по мірі виконання робіт та передаються підряднику; підрядник перевіряє ці документи і в разі відсутності зауважень підписує їх; розрахунки за придбане субпідрядником обладнання здійснюється на підставі типової форми №М-15 “Акт про прийняття устаткування»; оплату виконаних робіт підрядник проводить поетапно по мірі надходження цільових коштів на оплату видатків для виконання будівельних робіт в сумі, що не перевищує розмір фактичного надходження коштів; подальша оплата виконаних робіт здійснюється при наступних надходженнях коштів до проведення повного розрахунку (умова із відкладною обставиною відповідно до ч.1 ст. 212 ЦК України); акт виконаних робіт надається субпідрядником по мірі виконання робіт підряднику.
Відповідно до п.п. 19.1, 19.2 договору №98/СП договір субпідряду набуває чинності з моменту його підписання сторонами; строк дії договору - з моменту укладення та до 31.12.2024, або до повного виконання обов'язків сторін по договору.
В матеріалах справи наявна підписана з боку ТОВ “Одесаспеценерго» та В-ККП “Вєлєс» договірна ціна на будівництво: реконструкція водогону Д 600 мм по вул. Садовій та по вул. Набережна від вул. Нікольська до р. Інгул, м. Миколаїв, відповідно до якої всього - 4608,69881 тис.грн. Окрім того, в матеріалах справи наявні складені та підписані з боку В-ККП “Вєлєс» підсумкова відомість ресурсів до локального кошторису 02-01-01 мережі водогону та локальний 02-01-01 мережі водогону.
На підтвердження перерахування позивачем на користь відповідача передоплати за договором №98/СП від 21.11.2023 в матеріалах справи наявні наступні платіжні інструкції: №1222 від 01.12.2023 на суму 50000 грн., №1234 від 15.12.2023 на суму 50000 грн., №1368 від 15.12.2023 на суму 70000 грн., №1397 від 20.12.2023 на суму 70000 грн., №1434 від 26.12.2023 на суму 100000 грн., №17 від 05.01.2024 на суму 100000 грн.; всього на суму 440000 грн.
В матеріалах справи наявні підписані з боку ТОВ “Одесаспеценерго» та В-ККП “Вєлєс» до договору №98/СП наступні документи:
- довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2023 року форми №КБ-3 від 25.12.2023 на суму 309,25286 тис.грн.;
- акт приймання виконаних будівельних робіт №1 за грудень 2023 року форми КБ-2в від 25.12.2023 на суму 139368,06 грн.;
- акт приймання виконаних будівельних робіт №2 за грудень 2023 року форми КБ-2в від 25.12.2023 на суму 103148,88 грн.;
- акт приймання виконаних будівельних робіт №3 за грудень 2023 року форми КБ-2в від 25.12.2023 на суму 66735,92 грн.;
- довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за березень 2024 року форми №КБ-3 від 31.03.2024 на суму 383,84928 тис.грн., в тому числі з початку року по звітний місяць включно - 74,59642 тис.грн.;
- акт приймання виконаних будівельних робіт №4 за березень 2024 року форми КБ-2в від 31.03.2024 на суму 40270,46 грн.;
- акт приймання виконаних будівельних робіт №5 за березень 2024 року форми КБ-2в від 31.03.2024 на суму 34325,95 грн.
Також в матеріалах справи наявні підписані з боку відповідача підсумкові відомості ресурсів.
У листі від 30.05.2024 №141/05 позивач просив відповідача повернути кошти у розмірі 56150,72 грн. за фактично не виконані роботи по договору №98/СП від 21.11.2023.
У повідомленні про відмову від договору та відшкодування збитків від 21.10.2024 №208/10 позивач повідомив відповідача, зокрема, що:
- станом на 17.10.2024 зазначені роботи з боку ВККП “Вєлєс» не виконані, що явно унеможливлює закінчення робіт у строк, що передбачений умовами договору №98СП від 21.11.2023;
- станом на момент направлення даного повідомлення вартість невиконаних з боку ВККП “Вєлєс» будівельних робіт складає 4224849,53 грн.; станом на момент направлення даного повідомлення заборгованість ВККП “ВЄЛЄС» перед ТОВ “Одесаспеценерго» в частині сплачених, але не виконаних, робіт складає 56150,72 грн.;
- у зв'язку із викладеним, керуючись ст.ст. 651, 849 ЦК України та умовами договору субпідряду на виконання будівельних робіт №98СП від 21.11.2023, позивач повідомив про відмову від договору субпідряду. В матеріалах справи наявні докази направлення відповідачу вказаного повідомлення засобами поштового зв'язку, яке повернулось за зворотною адресою 19.11.2024 з відміткою Укрпошти “за закінченням терміну зберігання».
Також в матеріалах справи наявні надані позивачем довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акти приймання виконаних будівельних робіт та підсумкові відомості ресурсів до договору підряду на виконання будівельних робіт №98, які підписані з боку Департаменту містобудування, архітектури, капітального будівництва та супроводження проектів розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації (замовник) та Товариства з обмеженою відповідальністю “Одесаспеценерго».
Позивачем здійснено розрахунок штрафу, а саме: штраф в розмірі 46086,98 грн., розрахований відповідно до положень договору; за п.4.4.5 договору субпідрядник зобов'язаний компенсувати збитки та виплатити штраф у розмірі 1% від основної суми договору у випадку розірвання договору в односторонньому порядку, на вимогу підрядника; за п.3.2 договору загальна вартість робіт та послуг з реконструкції об'єкта складає - 4608698,81 грн., 4608698,81 * 0,01 = 46086,98 грн.
Неповернення відповідачем 56150,72 грн. за фактично не виконані роботи за договором №98/СП від 21.11.2023 стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача 56150,72 грн. суми попередньої оплати та 46086,98 грн. штрафу
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов?язаної сторони виконання її обов'язку.
За ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).
За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.
За ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
За ч.1 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Згідно ст. 849 ЦК України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Відповідно до ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки). Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника. У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв?язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну. Якщо замовник протягом одного місяця ухиляється від прийняття виконаної роботи, підрядник має право після дворазового попередження продати результат роботи, а суму виторгу, з вирахуванням усіх належних підрядникові платежів, внести в депозит нотаріуса, нотаріальної контори на ім'я замовника, якщо інше не встановлено договором. Якщо ухилення замовника від прийняття виконаної роботи спричинило зміну строку здачі роботи, вважається, що право власності на виготовлену (перероблену) річ перейшло до замовника у момент, коли мало відбутися її передання.
За ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
У відповідності до ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ст. 886 ЦК України у разі невиконання або неналежного виконання замовником обов'язків за договором будівельного підряду він сплачує підрядникові неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки у повному обсязі, якщо не доведе, що порушення договору сталося не з його вини.
Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов?язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
У відповідності до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як зазначено судом вище, частиною 2 статті 849 ЦК України визначено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Згідно з частиною 2 статті 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Зазначена норма кореспондується з положеннями статті 224 Господарського кодексу України, відповідно до якої учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Тобто, положеннями частини 2 статті 849 ЦК України законодавцем визначено більш широке поняття збитків при їх відшкодуванні за наслідками порушення умов договору підряду, де відшкодуванню підлягають і витрати зроблені замовником на виконання договірних зобов'язань.
Водночас нормами глави 83 ЦК України урегульовано питання повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні, навіть тоді коли правова підстава, на якій набуте майно, згодом відпала.
Так, частина перша статті 1212 ЦК України передбачає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Частиною другою статті 1212 ЦК України встановлено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним. Тобто, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06 лютого 2020 року у справі №910/13271/18, від 23 січня 2020 року у справі №910/3395/19, від 23 квітня 2019 року у справі №918/47/18, від 01 квітня 2019 року у справі №904/2444/18).
У разі, якщо між сторонами у справі існують договірні відносини, договір, на підставі якого виникли між сторонами такі відносини, не розірваний ні в судовому порядку, ні в односторонньому порядку однією із сторін та після закінчення строку його дії залишилися невиконаними зобов'язання сторін, кошти, які позивач просить стягнути як невикористаний аванс, є такими, що набуті відповідачем за наявності правової підстави, їх не може бути витребувано відповідно до статті 1212 ЦК України як безпідставне збагачення. У цьому разі договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 ЦК України. Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі №910/9072/17, від 16 вересня 2022 року у справі №913/703/20.
Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19, постанова Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17).
Верховний Суд у постановах від 22.01.2019 у справі №922/1119/18, від 07.12.2018 у справі №910/23196/17, від 02.04.2019 у справі №917/194/18, дійшов висновку, що належними і допустимими доказами використання одержаного авансу є, зокрема, підписані сторонами примірні форми КБ-2в “Акт приймання виконаних будівельних робіт», КБ-3 “Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати».
Разом з тим, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 15.02.2019 у справі №910/21154/17 зроблено правовий висновок, згідно із яким КГС ВС зазначив за можливе застосування до спірних правових відносин положень частини 4 статті 849 ЦК України в сукупності з приписами статті 1212 ЦК України.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вказав, що відповідно до частини 2 статті 570 ЦК України якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона є авансом. Однак, з припиненням дії договору підряду така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави. Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відтак, зазначена норма застосовується за наявності сукупності таких умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав; або коли така підстава згодом відпала. Випадок, коли зобов'язання було припинено на вимогу однієї із сторін відповідно до закону чи умов договору належить до таких підстав. У контексті наведеного, суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов'язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, від 26 червня 2019 року у справі №587/430/16-ц, від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17).
У постановах Велика Палата Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 (провадження №12-161гс19), від 25.06.2019 у справі №924/1473/15 (провадження №12-15гс19) та від 08.06.2021 у справі №662/397/15-ц (провадження №14-20цс21) дійшла висновку, що посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені в позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв'язку із цим суд, з'ясувавши при розгляді справи, що позивач послався не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує в рішенні саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
Отже, саме суд має обов'язок здійснити юридичну кваліфікацію відносин сторін, виходячи зі встановлених під час розгляду справи фактів, і визначити, який припис треба застосувати для вирішення спору. Самостійне застосування судом для ухвалення рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є спірні відносини, не є зміною підстави позову (обставин, якими обґрунтований позов) та обраного позивачем способу захисту (предмета позову).
Положення глави 83 ЦК України, предметом регулювання якої є відносини, що виникають у зв'язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права, застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій набуто майно, згодом відпала.
Поняття “строк виконання зобов'язання», “термін виконання зобов'язання» визначені у статті 530 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Верховний Суд зазначає про те, що строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком дії договору, а може бути відмінним від нього. Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов'язань, оскільки за загальним правилом, закріпленим у статті 599 Цивільного кодексу України, такою підставою є виконання, проведене належним чином. Закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов'язання, яке залишилося невиконаним. Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі №910/9072/17 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22 червня 2023 року у справі №925/1238/22.
У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Салов проти України» від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Господарський суд зазначає, що з наявних матеріалів справи суд вбачає наступні факти:
- позивач здійснив переказ грошових коштів відповідачу як передоплату за договором №98/СП від 21.11.2023 на суму 440000 грн.;
- в матеріалах справи наявні підписані з обох сторін довідки форми №КБ-3 та акти форми №КБ-2в до договору №98/СП від 21.11.2023 на загальну суму 383849,28 грн.;
- належні і допустимі докази використання решти одержаної передоплати на суму 56150,72 грн., як-то підписані сторонами довідки №КБ-3 та акти форми №КБ-2в до договору №98/СП від 21.11.2023 на решту суми попередньої оплати, в матеріалах справи відсутні;
- у листі від 30.05.2024 №141/05 позивач просив відповідача повернути кошти у розмірі 56150,72 грн. за фактично не виконані роботи по договору №98/СП від 21.11.2023; у повідомленні про відмову від договору та відшкодування збитків від 21.10.2024 №208/10 позивач повідомив відповідача, зокрема, про відмову від договору субпідряду.
Проаналізувавши наявні матеріали справи та встановлені судом обставини, враховуючи відсутність доказів належного виконання відповідачем зобов'язань за договором №98/СП від 21.11.2023 на суму 56150,72 грн. сплаченої попередньої оплати, з урахуванням припинення дії договору внаслідок реалізації права позивача, передбаченого договором та ЦК України, на відмову від договору, яке ним реалізоване відповідним повідомленням від 21.10.2024 №208/10, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 56150,72 грн. на підставі статей 849 і 1212 ЦК України у їх сукупності. Близьких за змістом правових висновків щодо застосування положень статті 849 ЦК України та можливість стягнення з підрядника на користь замовника коштів внесеної передоплати після припинення дії договору підряду дійшов Верховний Суд у постановах від 11.11.2018 у справі №910/13332/17, від 14.06.2018 у справі №912/2709/17, від 15.02.2019 у справі №910/21154/17, від 25.02.2021 у справі №904/7804/16.
Іншого відповідачем не доведено.
Щодо заявленого до стягнення штрафу, господарський суд вказує наступне.
Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Водночас вимогами п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
Сплата відповідачем штрафу передбачена п.4.4.5 договору №98/СП, за яким у випадку розірвання договору в односторонньому порядку, на вимогу підрядника, субпідрядник компенсує збитки та виплачує штраф у розмірі 1% від основної суми договору.
Враховуючи, що дія договору фактично була припинена в односторонньому порядку на вимогу позивача внаслідок допущених відповідачем порушень, господарський суд дійшов висновку, що позивачем правомірно застосовано до відповідача відповідальність у вигляді штрафу, розмір якого встановлено договором, оскільки закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, а тому перевіривши розрахунок штрафу та встановивши його вірність та відповідність вимогам чинного законодавства та умовам договору, господарський суд дійшов висновку про правомірність, підставність та необхідність задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 46086,98 грн. штрафу.
Іншого відповідачем не доведено.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в електронній формі у розмірі 2422,40 грн. (3028 грн.*0,8) покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Одесаспеценерго» задовольнити повністю.
2.Стягнути з Виробничо-комерційного колективного підприємства “Вєлєс» (65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Центральна, буд. 28, код ЄДРПОУ 25415736) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Одесаспеценерго» (03170, м. Київ, б. Роллана Ромена, буд. 7, каб. 222, код ЄДРПОУ 34490487) 56150 /п'ятдесят шість тисяч сто п'ятдесят/ грн. 72 коп. суми попередньої оплати, 46086 /сорок шість тисяч вісімдесят шість/ грн. 98 коп. штрафу та 2422 /дві тисячі чотириста двадцять дві/ грн. 40 коп. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повне рішення складено 17 квітня 2025 р.
Суддя Ю.С. Бездоля