20.02.2025 року м.Дніпро Справа № 908/674/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)
суддів: Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б.,
секретар судового засідання: Чірцов А.А.
представники сторін:
від позивача: Сокуренко Є.С., представник
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду Запорізької області від 24.06.2024 року у справі №908/674/24 (суддя Дроздова С.С.)
за позовом: Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (01001 м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; адреса для листування: 49094 м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, ідентифікаційний код юридичної особи 14360570)
до відповідача-1: Фермерського господарства "РА-2013" (вул. Комсомольська, с. Новопрокопівка, Токмацький район, Запорізька область, 71721 ідентифікаційний код юридичної особи 38588286)
до відповідача-2: ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ; особа була зареєстрована та фактично проживала: АДРЕСА_1 ; адреса листування та фактичного проживання: АДРЕСА_2 з 12.08.2022; РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 1 126 148,33 грн,-
13.03.2024 року Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" сформувало в системі "Електронний суд" позовну заяву про солідарне стягнення з Фермерського господарства "РА-2013" та ОСОБА_1 885 363 грн 59 коп. заборгованості за кредитом, 206 040 грн 13 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом, 34 744 грн 61 коп. заборгованості з комісії.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2024 року у цій справі позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до Фермерського господарства "РА-2013", ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто солідарно з Фермерського господарства "РА-2013", ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" 885 363 грн 59 коп. заборгованості за кредитом, 206 040 грн 13 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом, 34 744 грн 61 коп. заборгованості з комісії.
Стягнуто з Фермерського господарства "РА-2013" на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" 6 756 грн 89 коп. судового збору.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" 6 756 грн 88 коп. судового збору.
Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з тих обставин, що свої зобов'язання за договором позивач виконав в повному обсязі, надавши відповідачу-1 кредитний ліміт в розмірі 1 000 000 грн 00 коп., що підтверджується довідкою про розміри встановлених кредитних лімітів за вих. № 75142КІР0S842 від 08.03.2024 року та випискою по рахунку.
Проте, відповідач-1 свої зобов'язання по поверненню кредиту не виконав, в зв'язку з чим сума заборгованості станом на 27.02.2024 року складає: 885 363 грн 59 коп. заборгованості за кредитом; 206 040 грн 13 коп. - заборгованості по процентам за користування кредитом; 34 744 грн 61 коп. заборгованості з комісії.
Щодо стягнення заборгованості солідарно з обох відповідачів, суд першої інстанції зазначив на укладення між позивачем та ОСОБА_1 договору поруки від 22.06.2021 року № Р1624344727740730048, в забезпечення виконання відповідачем-1 зобов'язання за кредитним договором
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Запорізької області від 24.06.2024 року у справі №908/674/24, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що твердження позивача, що договір поруки від 22.06.2021 року № Р1624344727740730048, укладено саме в забезпечення виконання умов заявки на отримання послуг "кредитний ліміт на поточний рахунок" від 15.10.2020 року №Б/Н, якою позичальник на підставі ст. 634 Цивільного кодексу України у повному обсязі приєднався до розділу 1.1 та підрозділу 3.2.1., є лише припущеннями позивача, які жодним чином не узгоджені сторонами договору поруки, а відтак, з матеріалів справи неможливо встановити, які саме первинні зобов'язання забезпечені порукою.
Також апелянт наголошує, що позивачем не надано до суду доказів надсилання копії позовної заяви з переліком додатків до неї на адресу відповідача 2 - ОСОБА_1 у якого немає обов'язку реєструвати електронний кабінет за правилами ч. 6 ст.6 ГПК України.
Також скаржник зазначає, що про розгляд справи апелянт також не був повідомлений належним чином.
Скаржник наголошує, що у даній справі форс-мажор (у даному випадку - військова агресія проти України) перебуває у причинному зв'язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності ФГ "РА-2013". Отже, форс-мажор (військова агресія проти України) є форс-мажорною обставиною саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання, так як ФГ "РА - 2013" знаходиться за адресою: с. Новопрокопівка, Токмацького району, Запорізької області, яке є тимчасово окупованою територією, що підтверджується Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, зазначених у наказі Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 року.
Апелянт вказує, що 31.08.2022 року фермерське господарства "РА-2013" звернулося до АТ КБ "Приватбанк" (вхідний від 31.08. 2022 року № 4121078-8Б) з інформацією про настання для ФГ "РА-2013" форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливлюють здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, а також виконання ФГ "РА-2013" взятих на себе зобов'язань в межах правовідносин, які виникли між ФГ "РА-2013" та АТ КБ "Приватбанк", у зв'язку з чим ФГ "РА-2013" пропонувало АТ КБ "Приватбанк" розглянути можливість здійснення реструктуризації існуючої простроченої заборгованості. Але зазначений лист АТ КБ "Приватбанк" залишив без розгляду та жодної відповіді не надав.
Позивач згідно відзиву просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. В обґрунтування відзиву зазначає, що ОСОБА_1 є директором ФГ "РА-2013", тому укладаючи договір поруки, він чітко розумів, за які зобов'язання поручається, а відтак, поведінка скаржника є суперечливою.
При цьому, з умов договору поруки чітко вбачається, в забезпечення якого зобов'язання був укладений договір поруки.
Позивач наголошує, що:
- копія позовної заяви разом з додатком направлялась на електронні поштові адреси відповідачів fgra2013@ukr.net, udovichenko.r@ukr.net, які зазначені в договорах та анкетах, як належна електронна адреса для обміну документами між сторонами;
- оскільки місцезнаходженням відповідачів є тимчасово окупована
територія, на якій тимчасово не функціонує відділення АТ "Укрпошта", тому відповідачі були повідомлені про час та місце розгляду справи шляхом розміщення ухвали суду від 24.04.2024 року на сайті господарського суду Запорізької області та надсилання примірника ухвали суду, підписаного кваліфікованим електронним підписом, на електронну адресу відповідачів, зазначену в позовній заяві;
- крім того, ОСОБА_1 ухвалу про відкриття провадження у справі від 24.04.2024 року було направлено на адресу: АДРЕСА_2, відповідно до інформації, наданої Міністерством соціального політики України;
- ухвала суду від 24.04.2024 року, яка направлена на адресу відповідача, повернулася на адресу суду з відміткою засобу поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання".
Позивач звертає увагу, що з аналізу ч. 5 ст. 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" не вбачається, що внутрішньо переміщені особи звільнені від виконання зобов'язань за кредитним договором та/або договором позики, а лише вказано, що відповідальність покладається на державу-окупанта відповідно до норм і принципів міжнародного права.
Також, вказаною статтею визначено, що за невиконання чи неналежне виконання внутрішньо переміщеною особою, визначеною частиною першою цієї статті, зобов'язань за кредитним договором та/або договором позики не нараховується неустойка (штраф, пеня), не настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та процентів річних від простроченої суми, не застосовуються інші санкції майнового характеру.
Водночас, позивач не нараховує та не заявляє до стягнення неустойку (штраф, пеня), а лише просить стягнути тіло кредиту, нараховані відсотки за користування кредитом та комісію.
Щодо форс-мажорних обставин позивач зазначає, що такі обставини, як введення воєнного стану та факт окупації самі по собі не є абсолютними обставинами, в тому числі й форс-мажорними, що свідчать про неможливість виконання сторонами своїх зобов'язань за укладеними договорами.
Існування форс-мажорних обставин (доведених належними доказами щодо конкретного зобов'язання) не звільняє від виконання основного грошового зобов'язання, а лише від відповідальності за невиконання основного зобов'язання, однак, вимоги щодо відповідальності за невиконання відповідачами своїх зобов'язань з повернення кредитних коштів не заявлялись позивачем у даній справі.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів доходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
11.04.2013 року Фермерським господарством "РА-2013" (далі - відповідач-1) було підписано заяву про відкриття поточного рахунку № 26000055705955 (далі - Заява).
11.04.2013 року на підставі Заяви відповідач-1 приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (надалі -Умови), Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із Заявою складають Договір банківського обслуговування № б/н від 11.04.2013 року (далі - Договір) та взяв на себе зобов'язання виконувати умови Договору.
31.01.2019 року відповідачем -1 через систему інтернет-клієнт-банкінгу було підписано із використанням електронного цифрового підпису Анкету-заяву клієнта юридичної особи про приєднання до умов і правил надання банківських послуг. Відповідач-1 приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (надалі - Умови), Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua та взяв на себе зобов'язання виконувати умови Договору.
15.10.2020 року відповідачем - 1 через систему інтернет-клієнт-банкінгу було підписано із використанням електронного цифрового підпису заявку на отримання послуг "Кредитний ліміт на поточний рахунок" (надалі -Заявка).
Підписанням цієї Заявки Клієнт на підставі ст. 634 Цивільного кодексу України у повному обсязі приєднується до розділу "1.1. Загальні положення" та підрозділу "3.2.1. Кредитний ліміт на поточний рахунок" Умов та Правил надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті АТ КБ "ПриватБанк" у мережі Інтернет за адресою https://privatbank.ua/terms.
Відповідно до Договору відповідачу-1 було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок НОМЕР_2 (IBAN - НОМЕР_3 ) в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".
Відповідно до п. 3.2.1.1.1. Кредитний ліміт на поточний рахунок (далі - "кредит") надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта в порядку та на умовах, визначених Умовами та Правилами надання банківських послуг (далі - Умови або Договір) в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, сплати комісії, процентів в обумовлені цим Договором терміни.
Відповідно до п. 3.2.1.2.2.1. клієнт зобов'язується: використовувати кредит на цілі, зазначені у п. 3.2.1.1.1. цих Умов, та у відповідності п 3.2.1.2.2.2. сплатити банку проценти за весь час фактичного користування кредитом, комісії та інші платежі в порядку та на умовах, визначених цим Договором та тарифами банку.
Судом встановлено, що свої зобов'язання за договором позивач виконав в повному обсязі, надавши відповідачу-1 кредитний ліміт в розмірі 1 000 000 грн 00 коп.
Відповідно до розділу Заявки та Умов 3.2.1.4. вартість кредиту та порядок розрахунків, яким затверджений порядок розрахунків, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).
Відповідно п. 3.2.1.4.3. Заявки сторони домовились, що сума заборгованості по кредиту підлягає сплаті не пізніше 30 календарних днів з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта, а сума заборгованості по кредиту, отриманого Клієнтом аграрного сектора економіки (основний вид економічної діяльності підприємства відповідає значенню з секції "А" класифікатора видів економічної діяльності України і дана приналежність підтверджена документально) підлягає погашенню клієнтом у строк не пізніше 270 календарних днів з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта.
За користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнт сплачує проценти, які розраховуються щоденно на суму залишку заборгованості по кредиту та сплачуються клієнтом першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому виникло дебетове сальдо. Сплата нарахованих процентів відбувається як за рахунок власних коштів на поточному рахунку, так і за рахунок невикористаної частини кредитного ліміту. (п. 3.2.1.4.2. Заявка).
Згідно п. 18 Тарифів щоденне нарахування процентів 16,5% при наявності дебетового сальдо на поточному рахунку позичальника при закритті банківського дня. Списання нарахованих відсотків проводяться 1-го числа кожного місяця за попередній місяць. При безперервному користуванні не більше 30-ти днів.
Згідно 3.2.1.4.1. Заявки за управління фінансовим інструментом клієнт сплачує банку комісію, розмір якої визначено Тарифами банку, яка розраховується на суму максимального дебетового сальдо, що існувало на кінець будь-якого банківського дня на поточному рахунку клієнта за звітній місяць. банк може на свій розсуд не стягувати зазначені розмір комісії в разі, якщо максимальне сальдо кредиту за попередній календарний місяць не перевищувало 100 гривень. Комісія за управління фінансовим інструментом нараховується щомісячно та сплачується клієнтом першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому виникло дебетове сальдо.
Сплата комісії відбувається як за рахунок власних коштів на поточному рахунку, так і за рахунок невикористаної частини кредитного ліміту.
Відповідно до п. 17 Тарифів розмір комісії складає 0,3%.
У відповідності п. 3.2.1.4.4. сума заборгованості по кредиту, нараховані проценти та комісія, непогашені у строки, встановлені в п.п. 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3 цього Договору з наступного дня вважаються простроченими.
У разі виникнення прострочених зобов'язань за кредитом, клієнт сплачує банку підвищені проценти, розмір яких встановлено Тарифами банку, які нараховуються на прострочену суму заборгованості по Кредиту (п. 3.2.1.4.5.)
Відповідно до п. 19 Тарифів проценти у розмірі 33% у разі непогашення кредиту впродовж 30 днів з дати початку безперервного періоду, нараховуються починаючи з 31-го дня після дати закінчення періоду, у котрому дебетове сальдо підлягало обнуленню (з моменту виникнення простроченої заборгованості)
Відповідно п. 3.2.1.5.6. Заявки терміни позовної давності щодо вимог про повернення Кредиту, стягнення процентів за користування Кредитом, неустойки - пені, штрафів встановлюються Сторонами тривалістю 15 років.
Відповідно до п. 3.2.1.6.1. строк користування Кредитом становить 12 місяців з автоматичною пролонгацією за умови своєчасного і повного виконання клієнтом умов Договору.
Судом встановлено, що на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 22.06.2021 року між Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" та ОСОБА_1 (далі - відповідач-2) було укладено договір поруки № P1624344727740730048 (далі - Договір поруки), предметом якого є надання поруки відповідачем-2 за виконання зобов'язань відповідача-1, які випливають з Кредитного договору (згідно Договору поруки - заявка на отримання послуг "Кредитний ліміт на поточний рахунок" № б/н від 15.10.2020 року).
Відповідно до п.1.1. Договору поруки поручитель солідарно відповідає перед кредитором за виконання позичальником зобов'язань у повному обсязі за Кредитним договором:
- по поверненню кредиту, який наданий позичальнику шляхом встановлення кредитного ліміту на поточний рахунок НОМЕР_2 (IBAN - НОМЕР_3 ) у розмірі 1 000 000,00 (один мільйон) гривень, максимальний розмір кредитного ліміту за Кредитним договором становить - 2 000 000,00 грн. (два мільйона) гривень;
- по поверненню кредитору кредиту у строк до 15.10.2021 року, з автоматичною пролонгацією кредиту кожні 12 (дванадцять) місяців на термін 12 місяців за умови своєчасного і повного виконання Позичальником умов Кредитного договору;
- по сплаті Кредитору процентів за користування кредитом в розмірі 16.5% (шістнадцять цілих п'ять десятих) річних, відповідно до Заявки на отримання послуг "Кредитний ліміт на поточний рахунок" Кредитного договору, за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.2. Умов та Правил;
- по сплаті процентів за користування кредитами у разі прострочення повернення кредиту, у розмірі 33% (тридцять три) річних, які діяли на дату такого прострочення, відповідно до п. 3.2.1.4.5. Умов та Правил;
- по сплаті комісії за управління фінансовим інструментом в розмірі 0,3% від максимального дебетового сальдо, що існувало на кінець будь-якого банківського дня на поточному рахунку Позичальника за звітній місяць, в порядку, встановленому п. 3.2.1.4. - Умов та Правил;
- по-сплаті процентів у розмірі 33% (тридцять три) річних від простроченої суми заборгованості, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю Сторін у разі порушення строку повернення кредиту, визначеного п. 3.2.1.6.1. Умов та Правил, починаючи з дня, що є наступним за днем спливу строку, настання обставин, передбачених п. 3.2.1.2.3.9. Умов та Правил, починаючи з дня, що є наступним за днем спливу строку повернення кредиту, відповідно до п. 3.2.1.5.1 Умов та Правил.
Відповідно до п. 4.1. Договору поруки сторони взаємно домовились, що порука за цим Договором припиняється через 15 (п'ятнадцять) років після укладення цього Договору. У випадку виконання Позичальником та/або поручителем всіх зобов'язань за Кредитним договором цей Договір припиняє свою дію.
Встановлено судом і скаржником не спростовується, що відповідачі свої зобов'язання по Договорами не виконали належним чином та у повному обсязі, не повернули отримані кошти для погашення заборгованості, в результаті чого загальна заборгованість станом на 27.02.2024 року становить 1 126 148 грн 33 коп., яка складається з: 885 363 грн 59 коп. заборгованість за кредитом; 206 040 грн 13 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 34 744 грн 61 коп. - заборгованість з комісії.
Відповідно до ст. 634 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших, стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
За приписами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 2 ст. 639 ЦК України закріплено, що якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно із ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Положеннями ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Як вбачається з вимог позивача, він просив суд сягнути заборгованість солідарно - з боржника та поручителя - відповідача-2.
Так, я вже зазначалось вище, 22.06.2021 року між Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № P1624344727740730048, предметом якого є надання поруки відповідачем-2 за виконання зобов'язань відповідача-1, які випливають з Кредитного договору (згідно Договору поруки - Заявка на отримання послуг "Кредитний ліміт на поточний рахунок" № б/н від 15.10.2020 року).
Відповідно до п. 1.1. договору поруки, поручитель поручається за виконання боржником зобов'язань за угодою-приєднання до розділу 3.2.1 "Кредитний ліміт" Умов та правил надання банківських послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Поняття поруки закріплено у ст. 553 ЦК України, відповідно до якої порукою є договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Договір поруки має бути укладений у письмовій формі, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Частиною 1 статті 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включно зі сплатою основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, крім випадків, коли поручитель зобов'язався відповідати за виконання зобов'язання частково (ч. 2 ст. 553, ч. 2 ст. 554 ЦК України).
Кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від боржника та поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо (ст. 543 ЦК України).
Отже, з огляду на солідарний обов'язок перед кредитором боржника за основним зобов'язанням і поручителя кредитор має право вибору звернення з вимогою до них разом чи до будь-кого з них окремо.
Відповідно до ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності; порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем; порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника; порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Жодної з підстав для припинення дії договору поруки № P1624344727740730048 від 22.06.2021 року, визначених ст. 559 ЦК України, судом першої інстанції не встановлено, як і не встановлено таких підстав судом апеляційної інстанції.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що оскільки заборгованість за кредитом та по процентам за користування кредитом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовна вимога про стягнення з відповідачів заборгованості солідарно є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Посилання апелянта на те, що він був змушений виїхати з окупованих територій та форс-мажорні обставини у зв'язку з військовою агресією росії проти України, як на підставу звільнення його від сплати кредиту, не приймаються судом до уваги, оскільки такі обставини можуть бути підставою для звільнення такої особи від відповідальності за порушення зобов'язання, але не є підставою для звільнення від виконання зобов'язання.
При цьому, суд звертає увагу, що позивач за первісним позовом заявляє до стягнення лише заборгованість за кредитом, процентами та комісією, та не нараховує до стягнення неустойку (пеню, штраф, 3% річних та інфляційні).
Твердження скаржника щодо неможливості встановлення із договору поруки правочину, за яким наявне у нього зобов'язання, не відповідають дійсності та спростовуються змістом самого договору поруки, наведеним вище.
Також судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги посилання скаржника щодо неповідомлення його про розгляд справи у суді першої інстанції та ненадання доказів направлення йому позовної заяви.
Так, з матеріалів справи вбачається, що останньою відомою позивачу адресою відповідача-2 є наступна адреса: АДРЕСА_1 . Дана територія на даний час та на час звернення позивача із позовною заявою до суду була окупована.
Відділення АТ "Укрпошта" тимчасово не працюють у тих населених пунктах, де відбуваються бойові дії та обстріли, та на територіях, що тимчасово окуповані російською федерацією.
Як вбачається з матеріалів справи, копія позовної заяви разом з додатком направлялась на електронні поштові адреси відповідачів fgra2013@ukr.net, udovichenko.r@ukr.net, які зазначені в договорах та анкетах, як належні електронні адреси для обміну документами між сторонами.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2024 року витребувано у Міністерства соціальної політики України (вул. Еспланадна, 8/10, м. Київ, 01601; електронна пошта: infozapit@mlsp.gov.ua; відомості щодо перебування на обліку (реєстрації) в єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб та місце реєстрації на підконтрольній Україні території щодо фізичної особи ОСОБА_1 .
23.04.2024 року на електронну пошту суду надійшов лист Міністерства соціальної політики України, відповідно до якого станом на 03.04.2024 року в ЄІБД ВПО наявна така інформація щодо ОСОБА_1 : ОСОБА_1 (громадянин України, чоловік); РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце народження: м. Молочанськ, дата: 28.10.1974; особа була зареєстрована та фактично проживала: АДРЕСА_1 ;
адреса листування та фактичного проживання: АДРЕСА_2 з 12.08.2022 року; відомості про смерть внутрішньо переміщеної особи або визнання її зниклою безвісти - відсутні.
Ухвала суду від 24.04.2024 року, яка була направлена на адресу відповідача повернулася на адресу суду з відміткою засобу поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання".
За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше, ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Повернення відправлень, від яких відмовився адресат або вручення яких неможливе, повинне здійснюватися негайно.
Отже, у разі, якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 року у справі № 921/6/18). Тож відповідач - 2 не був позбавлений можливості ознайомитися з ухвалою суду у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Таким чином, сам лише факт неотримання поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належними адресами та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надала суду таку адресу для кореспонденції (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.07.2018 року у справі № 44/227-б).
Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 року по справі № 911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Згідно з ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.
Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.
З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною "права на суд", адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії.
Судом також враховано, що про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України "Єдиний державний реєстр судових рішень": //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України "Про доступ до судових рішень" № 3262-IV від 22.12.2005 року є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
При цьому, за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Частинами 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 року у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 року у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.2020 року у справі № 910/6964/18.
Таким чином, відповідач-2 був належним чином повідомлений про розгляд справи у суді першої інстанції. Встановлені вище обставини спростовують доводи апеляційної скарги, які зводяться до незгоди скаржника з рішенням суду першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст.276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За встановлених обставин справи апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду зміні або скасуванню.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст.129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 24.06.2024 року у справі №908/674/24 залишити без змін.
Витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги віднести на ОСОБА_1 .
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Постанова складена у повному обсязі 17.04.2025 року.
Головуючий суддя Т.А. Верхогляд
Суддя О.Г. Іванов
Суддя Ю.Б. Парусніков