вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"10" квітня 2025 р. Справа№ 917/202/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Михальської Ю.Б.
Тищенко А.І.
при секретарі судового засідання Линник А.М.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства «Сумиобленерго» на ухвалу Господарського суду Сумської області від 18.02.2025
у справі № 917/202/24 (суддя С.В. Заєць)
за позовом Акціонерного товариства «Сумиобленерго» в особі Філії «Охтирський район електричних мереж» АТ «Сумиобленерго»
до Сука Олексія Степановича
про стягнення 135 053,20 грн,
за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання, -
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 18.02.2025 закрито провадження у справі №917/202/24 за позовом Акціонерного товариства «Сумиобленерго» в особі Філії «Охтирський район електричних мереж» АТ «Сумиобленерго» до відповідача Сука Олексія Степановича про стягнення вартості необлікованої електричної енергії у розмірі 135 053,20 грн.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, Акціонерне товариство «Сумиобленерго» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу для розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального та матеріального права, на підставі неправильно встановлених обставин, а також неправильного застосування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 22.01.2020 у справі №910/1809/18 та від 25.06.2019 у справі №904/1083/18.
Скаржник зазначає, що договірні відносини між позивачем та відповідачем урегульовані договором щодо надання послуг з розподілу електричної енергії на непобутовий об'єкт останнього - «Цех по переробці сільськогосподарської продукції», який розташований у нежитловому приміщенні, за адресою АДРЕСА_1 , який використовується відповідачем для здійснення господарської діяльності.
Посилаючись на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 09.10.2019 у справі №127/23144/18, від 13.02.2019 у справі №910/8729/18, від 25.06.2019 у справі №904/1083/18 та від 05.06.2018 у справі №338/180/17, апелянт зазначає, що даний спір пов'язаний з підприємницькою діяльністю відповідача, оскільки останній після внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформації про припинення з 20.02.2014 фізичної особи-підприємця, використовує нежитлове приміщення для господарської діяльності.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2025 апеляційну скаргу у справі № 917/202/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Тищенко А.І., Михальської Ю.Б.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Сумиобленерго» на ухвалу Господарського суду Сумської області від 18.02.2025 у справі № 917/202/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 10.04.2025. Суку Олексію Степановичу встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 28.03.2025. Витребувано з Господарського суду Сумської області матеріали справи № 917/202/24 за позовом Акціонерного товариства «Сумиобленерго» в особі Філії «Охтирський район електричних мереж» АТ «Сумиобленерго» до Сука Олексія Степановича про стягнення 135 053,20 грн.
20.03.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №917/202/24.
24.03.2025 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Відзив мотивований тим, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи щодо припинення господарської діяльності відповідача з 2014 року та те, що спір у даній справі не пов'язаний з діяльністю Сука О.С. як фізичної особи-підприємця.
Відповідач наголошує на тому, що апелянтом не надано належного та допустимого доказу, який підтверджує здійснення Суком О.С. підприємницької діяльності на час виникнення спору.
28.03.2025 до Північного апеляційного господарського суду від представника Акціонерного товариства «Сумиобленерго» надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2025 задоволено вищезазначене клопотання.
04.04.2025 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від апелянта надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу.
У судове засідання 10.04.2025 відповідач не з'явився, явку своїх уповноважених представників не забезпечив, про поважність причин нез'явлення в судове засідання суд не повідомляв, хоча про день, місце та час повідомлений належним чином, шляхом направлення копії ухвали суду апеляційної інстанції від 10.03.2025 засобами поштового зв'язку, яка була вручена 20.03.2025 відповідно до рекомендованого повідомлення, наявного в матеріалах справи.
Згідно з частиною 1 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до частини 12 статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.
Обговоривши питання щодо можливості розгляду апеляційної скарги за відсутності відповідача та його представника, явка яких у судове засідання обов'язковою не визнавалась, враховуючи, що наявні в матеріалах справи докази є достатніми для її розгляду без заслуховування пояснень відповідача, колегія суддів, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд скарги без участі відповідача.
У судовому засіданні 10.04.2025 позивач підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати, матеріали справи направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
10.04.2025 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.
Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 255 ГПК України ухвала суду першої інстанції про закриття провадження у справі може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.
Згідно з частиною 1 статті 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Разом із цим, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частини 4 статті 269 ГПК України).
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при постановлені оскаржуваної ухвали норм процесуального права, дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №911/1834/18, від 11.01.2022 у справі № 904/1448/20).
Тобто юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб'єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.
Відповідно до положень статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.
Учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (частина перша статті 2 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
У свою чергу, відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України, частиною першою якої унормовано, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.
Подання позовної заяви за правилами ГПК України означає, що позовна заява повинна бути подана за правилами предметної та суб'єктної юрисдикції справ відповідно до статті 20 цього Кодексу.
Критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб'єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.
З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності. Аналогічна правова позиція щодо розмежування господарської та цивільної юрисдикції наведена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18.
Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 916/385/19, від 13.02.2019 у справі №910/8729/18.
Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб'єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських. Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 916/1261/18.
Враховуючи наведені положення законодавства та висновки Великої Палати Верховного Суду, суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що для вирішення питання про юрисдикційність спору, необхідно встановити чи виступає Сук О.С., як сторона у спірних правовідносинах, суб'єктом господарювання, та чи є ці правовідносини господарськими.
Як вбачається з матеріалів справи, Акціонерне товариство «Сумиобленерго» звертаючись до Сука Олексія Степановича з вимогою про стягнення 135 053,20 грн вартості необлікованої електричної енергії за актом про порушення №004434 від 30.05.2023, керувалося тим, що послуга за розподіл електричної енергії надавалася для забезпечення електроспоживання об'єкта споживача виробничого призначення «Цех по переробці сільськогосподарської продукції», яке не використовувалося для задоволення власних побутових потреб споживача, у зв'язку з чим сторонами було укладено відповідний договір, що має ознаки господарського договору.
Так, 20.05.2003 між Відкритим акціонерним товариством «Сумиобленерго» та Приватним підприємцем Суком Олексієм Степановичем укладено договір про постачання електричної енергії №3306.
Відповідно до додатку №1 до договору №3306 від 20.05.2003, об'єкт споживання «Цех по переробці сільськогосподарської продукції», розташований за адресою Охтирський район, с. Вязове, вул. Вишнева, 1А.
На виконання вимог Закону України «Про акціонерні товариства» 28.04.2011 відбулася державна реєстрація змін найменування Відкритого акціонерного товариства «Сумиобленерго» на Публічне акціонерне товариство «Сумиобленерго».
Згідно з рішенням Загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго» від 16.04.2020, 22.04.2020 проведено перереєстрацію юридичної особи з Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго» на Акціонерне товариство «Сумиобленерго».
Сук О.С. на момент укладення договору про постачання електричної енергії №3306 здійснював підприємницьку діяльність та був зареєстрований, як підприємець, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи від 21.05.1998.
Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зробленого судом першої інстанції, підприємницьку діяльність суб'єкта господарювання - Фізичної особи-підприємця Сука Олексія Степановича РНОКПП НОМЕР_1 ) припинено 20.02.2014 на підставі власного рішення відповідача, про що зроблено запис в вищезазначеному реєстрі.
15.06.2022 об'єкт споживача «Цех по переробці сільськогосподарської продукції», який розташований за адресою АДРЕСА_1 , був відключений від електроживлення, відповідно до заявки №39.
30.05.2023 позивачем за участі Сука О.С. здійснено перевірку об'єкта відповідача «Цех по переробці сільськогосподарської продукції», за наслідком якої встановлено порушення, передбачене п. 2.3.3, 2.3.4, п.п.8 п. 5.5.5, п.п. 3, п.п. 5 п. 8.4.2, п. 7.6, п. 8.2.4 ПРРЕЕ, а саме, самовільне підключення до електричної мережі оператора системи на нижніх зажимах ввідного рубильника КТП-37, який живить Цех по переробці сільськогосподарської продукції, без порушення схеми обліку.
18.07.2023 відбулося засідання комісії Філії «Охтирський район електричних мереж» АТ «Сумиобленерго» з розгляду акту про порушення №004434 від 30.05.2023, за наслідками якої прийнято рішення, яким відповідачу за період з 01.12.2022 по 30.05.2023 визначено обсяг та вартість необлікованої енергії.
Дослідивши правовідносини, що склалися між сторонами у даній справі, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що дана справа має розглядатися у порядку цивільного судочинства у зв'язку з тим, що Сук О.С., діяльність якого, як суб'єкта господарювання (підприємця) з 2014 року припинена, у спірних правовідносинах діяв не як фізична особа-підприємець, відповідно спір у даній справі не пов'язаний з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася Суком О.С, як суб'єктом господарювання.
Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ст. 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Згідно з ч. 1 ст. 128 ГК України громадянин визнається суб'єктом господарювання в разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.
Статтею 51 ЦК України визначено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Згідно ч. 1 ст. 52 ЦК України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
У відповідності до ч. 9 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Велика палата Верховного Суду у постанові від 09.10.2019 у справі №127/23144/18, на яку посилається скаржник у апеляційній скарзі, дійшла висновку, що за змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, статті 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» однією з особливостей підстав припинення зобов'язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності), її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею, як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. ФОП відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Верховний Суд у постанові від 16.08.2022 у справі № 904/1760/21 за подібних обставин (акт про порушення було складено після припинення у відповідача статусу ФОП; позов було подано, коли відповідач вже не мав статусу ФОП) скасував постанову суду апеляційної інстанції, якою було закрито провадження у справі, та зауважив на необхідності встановлення наявності/відсутності між сторонами саме господарських правовідносин, що має суттєве значення для розгляду справи.
Апеляційний суд зазначає, що правовідносини у даній справі виникли на підставі господарського договору про постачання електричної енергії №3306, який був укладений між позивачем та фізичною особою-підприємцем.
Пунктом 2.4 вказаного договору передбачено, що сторони зобов'язуються письмово повідомляти про зміну реквізитів (місцезнаходження, найменування, організаційно-правової форми, банківських реквізитів тощо) та про зміну уповноваженої особи по виконанню умов цього договору, не пізніше ніж через 10 днів після настання таких змін.
Матеріали справи не містять повідомлення відповідача про зміну організаційно-правової форми, після припинення підприємницької діяльності у 2014 році, як того вимагають умови договору №3306.
Крім того, 28.12.2018 Суком О.С., як фізичною особою-підприємцем, була підписана заява-приєднання до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на умовах договору про постачання електричної енергії/користування електричною енергією №3306 від 20.05.2003.
Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів розірвання договору про постачання електричної енергії №3306 або повідомлення про зміну організаційно-правової форми відповідача, колегія суддів дійшла висновку, що Акт про порушення №004434 від 30.05.2023 було складено позивачем в межах правовідносин, які врегульовані договором договору про постачання електричної енергії/користування електричною енергією №3306 від 20.05.2003.
Відтак, спірні правовідносини виникли у зв'язку зі здійсненням сторонами господарської діяльності (укладено господарський договір), суб'єктний склад сторін правочину - Товариство та ФОП. Тобто за своїм змістом (предметною юрисдикцією) правовідносини мають господарський характер, а тому спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Зважаючи на вказане, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є обґрунтованими.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
У випадку скасування судом апеляційної інстанції ухвали про зупинення провадження у справі, справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції (ч. 3 ст. 271 ГПК України).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Оцінюючи вищенаведені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Акціонерного товариства «Сумиобленерго» є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Сумської області від 18.02.2025 у справі №917/202/24 підлягає скасуванню, з направленням справи на розгляд до Господарського суду Сумської області.
Розподіл сум судового збору здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 253-255, 269-271, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сумиобленерго» на ухвалу Господарського суду Сумської області від 18.02.2025 у справі №917/202/24 задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду Сумської області від 18.02.2025 у справі №917/202/24 скасувати.
3. Матеріали справи №917/202/24 повернути до Господарського суду Сумської області для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст.286-291 ГПК України.
Повний текст складено 16.04.2025.
Головуючий суддя А.О. Мальченко
Судді Ю.Б. Михальська
А.І. Тищенко