Справа № 346/7082/23
Провадження № 22-ц/4808/463/25
Головуючий у 1 інстанції Коваленко Д. С.
Суддя-доповідач Девляшевський В.А.
15 квітня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів:
головуючого (суддя-доповідач) Девляшевського В.А.,
суддів: Луганської В.М., Мальцевої Є.Є.,
секретаря Кузів А.В.,
за участю представників сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на рішення Коломийського міськрайонного суду в складі судді Коваленка Д.С., ухвалене 30 грудня 2024 року в м. Коломиї Івано-Франківської області, повний текст якого виготовлено 14 січня 2025 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди,
встановив :
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди.
Позов мотивував тим, що відповідач, керуючи 28 липня 2023 року автомобілем “Opel Astra» д.н.з. НОМЕР_1 , допустив зіткнення з автомобілем позивача “Opel Insignia» д.н.з. НОМЕР_2 , в результаті чого такий отримав механічні пошкодження. Постановою Коломийського міськрайонного суду від 09 листопада 2023 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за порушення правил дорожнього руху та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.
Згідно звіту №67-09-2023 з визначення вартості відновлювального ремонту від 19 вересня 2023 року вартість відновлювального ремонту з урахуванням коофіцієнту фізичного зносу складових частин автомобіля «Opel Insignia» д.н.з. НОМЕР_2 становить 541 636,48 грн, що дорівнює ринковій вартості автомобіля до пошкодження. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в ПАТ «СК «УСГ», яке 15.11.2023 сплатило на користь позивача 156 800,00 грн страхового відшкодування.
За таких обставин позивач просив стягнути з відповідача недоплачену страховою компанією матеріальну шкоду у розмірі 384 836,48 грн.
Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 30 грудня 2024 року в задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 8 000,00 грн за надану правову допомогу.
Не погодившись із рішенням суду, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Вказує, що позивачем надано суду усі належні, допустимі та достовірні докази, які підтверджують обгрунтованість позову. На його думку, суд не врахував, що відповідно до частини 1 статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Вказана норма була застосова Верховним Судом в аналогічній справі №761/14285/16-ц в постанові від 22 квітня 2019 року.
Також посилається на п.9 Постанови Пленуму Верховного суду України №6 від 27.03.1993 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», згідно якого потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди. Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації.
Відтак, представник скаржника вважав, що його довірителю як потерпілому у вчиненні ДТП має бути відшкодована шкода в повному розмірі винуватцем ДТП. Натомість, судом не враховано, що вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля відповідає його вартості до пошкодження і становить 541 636,48 грн, тоді як страховиком відповідача було відшкодовано в межах страхового ліміту 156 800,00 грн. А тому різниця підлягає стягненню з завдавача шкоди.
Правом на подання відзиву сторона відповідача не скористалась.
В судовому засіданні представник скаржника доводи апеляційної скарги підтримав з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
Представник відповідача вимоги апеляційної скарги заперечив, пославшись на законність та обґрунтованість судового рішення.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За змістом частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Постановлене судом рішення не повністю відповідає цим вимогам закону з огляду на наступне.
Ухвалюючи рішення, суд виходив з того, що без доказів визначення вартості автомобіля після ДТП і різниці між вартістю автомобіля до та після ДТП, та здійсненням страхового відшкодування саме у зв'язку із цим, неможливо встановити факт того, що у відповідача дійсно виник обов'язок відшкодувати позивачу шкоду у вигляді різниці між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, за вирахуванням розміру сплаченого страхового відшкодування. За таких обставин суд вважав, що позивач не зміг довести порушення відповідачем права позивача на відшкодування йому заподіяної майнової.
З вказаним висновком колегія погоджується не повністю.
Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 28 липня 2023 року о 22 годині 05 хвилин на перехресті автомобільних доріг Н-10 та Р-24, що в с.П'ядики, вул.Косачівська, водій автомобіля «Opel Astra» ОСОБА_2 , рухаючись по другорядній дорозі не надав дорогу автомобілю, який рухався по головній дорозі, у результаті чого сталось зіткнення з автомобілем ОСОБА_1 «Opel Insignia», який зазнав механічних пошкоджень.
Постановою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 09.11.2023, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП (а.с.15 т.1).
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПАТ «СК «УСГ» згідно полісу № ЕР-212715785 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 29 грудня 2022 року. В договорі передбачено, що страхова сума за шкоду заподіяну майну складає 160 000,00 грн, а франшиза - 3200,00 грн (а.с. 72.т.1).
Відповідно до звіту №143980 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу виконаного суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_3 26.09.2023 матеріальний збиток внаслідок пошкодження КТЗ «Opel Insignia» д.н.з. НОМЕР_2 складає 278 022,00 грн, що складає ринкову вартість цього автомобіля до пошкодження (а.с. 73-80 т.1).
15 листопада 2023 року представником ПАТ "СК "УСГ" на підставі вказаного звіту було складено страховий акт №ДКЦВ--00000000030284 за яким, розмір страхового відшкодування визначено у розмірі 156 800,00 грн (а.с.198).
15 листопада 2023 року страховик виплатив ОСОБА_1 156 800,00 грн страхового відшкодування (а.с. 48. т.1).
Обгрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача послався на звіт №67-09-2023, виконаний 19 вересня 2023 року оцінювачем ОСОБА_4 , відповідно до якого вартість автомобіля на момент ДТП до настання пошкодження визначено у розмірі 541 636,46 грн, для чого було використано середню ринкову вартість автомобіля на рівні 512 690,00 грн. Суд звернув увагу, що ринкова вартість була визначена оцінювачем на підставі даних щодо ціни продажу виключно одного автомобіля, зовнішній стан якого визначити неможливо (а.с. 40 т.1). Також відповідно до звіту вартість відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коєфіцієнта фізичного зносу його складових частин до появи пошкоджень склала 541 636,48 грн, що дорівнює його ринковій вартості згідно п.8.2 а) «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів» (а.с.16-47 т.1).
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною другою статті 22 ЦК збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Відповідно до частини першої статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
За змістом зазначеної норми закону обов'язок відшкодування шкоди у особи, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, виникає у разі недостатності страхового відшкодування для повного відшкодування завданої нею шкоди.
Ліміт відповідальності страховика визначається умовами договору страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного з власником (володільцем) транспортного засобу.
У своїх висновках суд обгрунтовано врахував положення статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», пунктом 30.2 якої передбачено, що якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Статтею 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» врегульовано порядок відшкодування шкоди, завданої власнику (володільцю) транспортного засобу, цивільно-правова відповідальність якого застрахована, та яка пов'язана з фізичним знищенням транспортного засобу.
Пунктом 30.1 цієї статті зазначеного Закону передбачено, що транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необгрунтованим. Ремонт вважається економічно необгрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу дорожньо-транспортної пригоди.
Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди (пункт 30.2 статті 30 Закону).
Отже, якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.
Установивши, що ремонт належного позивачу автомобіля вважається економічно необґрунтованим, оскільки вартість відновлювального ремонту перевищує його ринкову вартість на момент ДТП, суд правильно виходив з того, що розмір завданого позивачу матеріального збитку має становити різницю між вартістю транспортного засобу до та після ДТП.
Задоволення вимог про відшкодування матеріальної шкоди в повному обсязі, виходячи з вартості автомобіля, без врахування залишкової вартості пошкодженого транспортного засобу, і одночасне залишення у власності позивача цього автомобіля, відремонтованого ним під час розгляду справи за цим позовом, не можна визнати обґрунтованим.
До схожих висновків прийшов Верховний Суд в постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 203/2064/19.
Разом з тим, утилізаційної вартості на момент дослідження не зазначено ні в звіті, наданому позивачем, ні в звіті страхової компанії, на підставі якого здійснена страхова виплата.
Розмір страхового відшкодування залежить також від того, визнає власник транспортний засіб фізично знищеним чи ні. У разі визнання його таким, власнику відшкодовується шкода у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП та витратам, пов'язаним з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно з матеріалами справи, позивач не визнав свій автомобіль повністю знищеним. Навпаки, ним було прийнято рішення здійснити ремонт транспортного засобу, що свідчить про намір подальшої експлуатації. Водночас, ані в ході розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду, позивач не надав жодних належних доказів вартості проведеного ремонту. Таким чином, реальний розмір завданих збитків залишився документально не підтвердженим, що унеможливлює об'єктивну оцінку заявлених вимог.
Враховуючи наведене, колегія доходить висновку про те, що позивачем не доведено розміру сум, які відповідно до законодавства має відшкодувати заподіювач шкоди у разі недостатності суми страхового відшкодування, тобто ту обставину, що розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.
Разом з тим в договорі обов'язкового страхування № ЕР-21275785 погоджено також франшизу в розмірі 3200,00 грн.
Поняття «франшиза» міститься у статті 1 Закону України «Про страхування» і його слід розуміти як частину збитків, що не відшкодовуються страховиком згідно з договором страхування.
Крім того, застосування франшизи було передбачено статтею 12 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(що діяв на час виникнення спірних відносин), згідно з якою розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 % від страхової суми, у межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Якщо внаслідок ДТП, що сталася з особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, а шкоди заподіяно майну, то згідно з вимогами абзацу 2 пункту 12.1 статті 12 та пункту 36.6 статті 36 Закону страхувальник або особа, відповідальність якої застрахована, має компенсувати позивачу суму франшизи в повному обсязі.
На вказане суд першої інстанції увагу не звернув.
Суд правильно виходив з того, що задоволення вимог про відшкодування матеріальної шкоди у повному обсязі, виходячи з вартості автомобіля, без врахування залишкової вартості пошкодженого транспортного засобу, і одночасне залишення у власності позивача цього автомобіля, не можна визнати обґрунтованим. Разом з тим суд помилково не врахуавав, що в будь-якому разі відповідач повинен компенсувати позивачу суму франшизи в повному обсязі у розмірі 3200,00 грн.
Відтак, апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, частковому задоволеню, шляхом стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3200,00 грн завданої шкоди. В решті вимог позову слід відмовити.
Таким чином, неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, й порушення норм матеріального права відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду і ухвалення судом апеляційної інстанції нового рішення.
Керуючись статтями 374, 376, 381 - 384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Коломийського міськрайонного суду від 30 грудня 2024 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, скасувати.
Ухвалити в цій частині нове рішення. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 200,00 грн матеріальної шкоди.
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Головуючий В.А. Девляшевський
Судді: В.М. Луганська
Є.Є. Мальцева
Повний текст постанови виготовлено 17 квітня 2025 року.