Справа № 159/511/25 Головуючий у 1 інстанції: Грідяєва М. В.
Провадження № 22-ц/802/493/25 Доповідач: Данилюк В. А.
17 квітня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Данилюк В. А.,
суддів Киці С. І., Шевчук Л. Я.,
розглянувши в місті Луцьку в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Ковельський відділ держаної реєстрації актів цивільного стану у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту, що має юридичне значення, за апеляційною скаргою заявника ОСОБА_1 на ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 18 лютого 2025 року,
Ухвалою судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 27.01.2025 року вказана заява залишена без руху в зв'язку з порушенням вимог ст.ст.175, 318 ЦПК України.
Заявнику був наданий строк до 17.02.2025 року щодо усунення недоліків заяви, а саме зазначено: заява містить вимогу зобов'язального характеру, внести змінити до актового запису, яка з огляду на ст.16 ЦК України застосовується у спірних правовідносинах шляхом примусу до особи, яка порушила суб'єктивне право особи. Водночас, позовні вимоги в порядку окремого провадження розгляду не підлягають. Слід звернути увагу, що в порядку окремого провадження розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Заявнику слід уточнити зміст заявлених вимог.
Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 18 лютого 2025 року заяву ОСОБА_1 про встановлення факту помилки в актовому записі про шлюб, заінтересована особа Ковельський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, визнано неподаною та повернуто заявнику.
Роз'яснено ОСОБА_1 , що повернення заяви не позбавляє її права повторного звернення до суду.
Повертаючи заяву, суд виходив з того, що в наданий судом строк недоліки заяви усунені не були, заявником подана заява з роз'ясненням змісту вимог, якою вказівки суду не виконані, вимоги викладені в заяві не уточнені. При цьому суд зазначив наступні обставини. В порядку окремого провадження можуть бути встановлені відповідні факти, вимоги внести зміни та зобов'язального характеру в порядку окремого провадження розгляду не підлягають. Рішення суду про встановлення певних фактів є підставою для внесення відповідних змін до актів цивільного стану.
Не погоджуючись з ухвалою суду, заявник ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій, покликаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу скасувати, а справу направити до суду для розгляду.
Відзив на апеляційну скаргу не подавався.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України.
Апеляційний суд в складі колегії суддів, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу суду скасувати з наступних підстав.
Відповідно до ч.3 ст. 294 ЦПК Українисправи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з частинами першою, другою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян.
Таким чином, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Вимоги ОСОБА_1 пов'язані з встановленням неправильності запису в акті громадянського стану як у випадках не виправлення органами реєстрації актів громадянського стану помилок, допущених при складанні актового запису, так і при відмові зазначених органів внести в ці записи передбачені законодавством зміни (прізвища, імені, по батькові тощо) і доповнення (наприклад, про національність і громадянство батьків).
Зі змісту ухвали убачається, що суд у своїй ухвалі про залишення заяви без руху просив уточнити позовні вимоги у зв'язку з невизначеністю характеру правовідносин, при цьому уточнення вимог не може бути підставою для залишення заяви без руху, адже відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 189 ЦПК України остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу є завданням підготовчого провадження. У випадку, якщо судом буде встановлено, що наявний спір про право, то відповідно до ч. ст. 294 ЦПК України, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Таким чином суд безпідставно повернув заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Ковельський відділ держаної реєстрації актів цивільного стану у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту, що має юридичне значення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, а зазначені в скарзі процесуальні порушення, які допущені місцевим судом, такими, що заслуговують на увагу .
Відповідно до пункту 6 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України порушення норм процесуального права, яке призвело до помилковості ухвали є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена із порушенням норм чинного процесуального законодавства, а тому згідно положень статті 379 ЦПК України підлягає скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. 259, 268, 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу заявника ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 18 лютого 2025 року в даній справі скасувати.
Цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Ковельський відділ держаної реєстрації актів цивільного стану у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту, що має юридичне значення, направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3ст. 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді