СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/6829/25
пр. № 3/759/3068/25
16 квітня 2025 року м. Київ
Суддя Святошинського районного суду м. Києва Горбенко Н.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Управління патрульної поліції в місті Києві про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, -
До провадження Святошинського районного суду міста Києва надійшла справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 262949 від 05.03.2025 року - 05.03.2025 року о 15 год. 30 хв. за адресою: м. Київ, Святошинський район, вул. Міська, 1/1, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом KIA Sephia д.н.з. НОМЕР_2 , будучи тимчасово обмеженим у праві керування транспортними засобами постановою від 30.01.2025 року Бучанським ДВС, провадження: 47722964 від 03.06.2015 року, виконавець: ОСОБА_2 , тел. НОМЕР_3 .
Даними діями ОСОБА_1 порушив вимоги ч. 10 ст. 15 ЗУ «Про дорожній рух». Правопорушення вчинено повторно протягом року, щодо громадянина ОСОБА_1 було складено протокол серії ЕПР1 - 235764 від 01.02.2025 року, чим порушено п. 2.1 (А) Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 5 ст. 126 КУпАП.
У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.
15 квітня 2025 року від адвоката Ненюка В.Ф., в інтересах ОСОБА_1 , надійшло клопотання, яке аргументоване тим, що ОСОБА_1 свою винуватість у адміністративному правопорушенні не визнає. Захисником зазначено, що працівники поліції транспортного засобу не зупиняли, на відеозаписах зафіксовано лише факт спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 , тому вважає, що відеозаписами не доведено, що ОСОБА_1 зупинили під час керування транспортним засобом. Також наголосив на тому, що на відеозаписі не міститься підтвердження, чому працівники поліції зупинили транспортний засіб ОСОБА_1 , немає озвученої причини зупинки, що, за його переконанням, свідчить про те, що не було законних підстав вимагати у нього будь-які документи, що ставить під сумнів правомірність подальших дій поліцейських.
Також захисником зазначено про те, що 21.02.2025 року суддя Вишгородського районного суду Київської області постановив ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП та наклав на нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 (три) місяці. Вважає, що виходячи з Протоколу про адміністративне правопорушення, інспектор поліції зупинивши транспортний засіб яким керував ОСОБА_1 , не перевірив його по базі інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» та безпідставно склав протокол за ч. 5 ст. 126 КУпАП, незважаючи на той факт, що громадянин ОСОБА_1 був уже позбавлений на той момент водійського посвідчення. Вказав, що після складання адміністративного протоколу працівник поліції перевіривши його по базі інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» склав ще одну постанову 03.05.2025 року серії ЕНА №4203837 за ч. 4 ст. 126 КУпАП, а саме керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами. Вказав, що інспектор поліції в один день склав відносно громадянина ОСОБА_1 два адміністративні матеріали за одне і теж саме правопорушення передбачене п. 2.1.а. ПДР України. Крім того, зазначив, що ОСОБА_1 12.03.2025 року подав скаргу до Управління патрульної поліції м. Києва на неправомірні дії працівників поліції і просив скасувати постанову за ч.4 ст.126 КУпАП України. Розглянувши скаргу, Управління патрульної поліції постанову у справі про адміністративне правопорушення ЕНА №4203837 скасувало, а справу закрило за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Вважає, що повторність за ч. 3 ст. 126 КУпАП відсутня, оскільки правопорушення, за яким був притягнутий ОСОБА_1 це ч. 4 ст. 126 КУпАП, будучи позбавленим права керування. Вказав, що ОСОБА_1 щиро розкаявся та добровільно відшкодував усю заподіяну шкоду.
На підставі викладеного просив провадження у справі закрити у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
У судове засідання з'явився захисник Ненюк В.Ф., який в інтересах ОСОБА_1 вказав, що останній вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнає та просить закрити провадження у справі у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення, зважаючи на аргументи, викладені ним у клопотанні про закриття провадження у справі.
Згідно вимог ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. За відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов наступного.
Згідно зі статтею 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, вина (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 5 статті 126 КУпАП передбачена відповідальність, зокрема, за повторне протягом року керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, за повторне протягом року керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами та за повторне протягом року керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
З проколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №262949 від 05.03.2025 року вбачається, що ОСОБА_1 повторно протягом року керував транспортним засобом, будучи тимчасово обмеженим у праві керування транспортним засобом.
Ч. 9, 10 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» встановлює, що право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Так, в матеріалах справи наявна картка обліку адміністративного правопорушення, що є витягом із системи «АРМОР», з якої вбачається, що 01.02.2025 року о 12:04:38 в с-ще Димер, Димерська, вул. Довженко Варвари (Комсомольська), громадянин ОСОБА_1 , ІПН: НОМЕР_1 , керував автомобілем КІА СЕФІЯ номерний знак НОМЕР_2 , будучи обмеженим в праві керування від 30.01.2025 Бучанським ДВС. В адміністративній справі ЕПР1 №235764 від 01.02.2025 прийнято рішення Вишгородським районним судом Київської області та накладено стягнення.
Окрім зазначеного, в справі наявна постанова Вишгородського районного суду Київської області від 21 лютого 2025 року, яка набрала законної сили 04 березня 2025 року, у справі № 363/622/25, з якої встановлено, що 01.02.2025 року об 11 год. 35 хв. в селищі Димер по вул. Довженко Варвари (Комсомольська) водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом будучи обмеженим в праві керування відповідно до постанови старшого державного виконавця Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 30.01.2025 року виконавче провадження ВП №47722964. Вказаними діями водій ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 126 КУпАП. Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 (три) місяці.
Зважаючи на вказану постанову Вишгородського районного суду Київської області від 21 лютого 2025 року, яка набрала законної сили 04 березня 2025 року, у справі № 363/622/25, суд вважає за встановлено обставину, що станом на 01.02.2025 року ОСОБА_1 був обмеженим в праві керування відповідно до постанови старшого державного виконавця Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 30.01.2025 року, виконавче провадження ВП №47722964.
Захисником Ненюком В.Ф. долучено до матеріалів справи постанову державного виконавця Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 11.03.2025 року, ВП №47722964 з якої вбачається, що заборгованість зі сплати аліментів ОСОБА_1 погашена в повному обсязі та станом на 11.03.2025 року відсутня, на підставі чого постановлено скасувати тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами, яке було встановлено Постановою про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 30.01.2025 року №47722964.
Із вказаних доказів, що наявні у матеріалах справи про адміністративне правопорушення, суд вважає доведеними поза розумним сумнівом, що ОСОБА_1 був тимчасово обмеженим у праві керування транспортними засобами Постановою про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 30.01.2025 року №47722964, яке було скасовано постановою державного виконавця Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 11.03.2025 року.
Отже, ОСОБА_1 був тимчасово обмеженим у праві керування транспортними засобами в період з 30.01.2025 року по 11.03.2025 року.
У відповідності до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 262949 від 05.03.2025 року, правопорушення вчинене ОСОБА_1 05.03.2025 року, тобто у період, коли він був тимчасово обмеженим у праві керування транспортними засобами постановою старшого державного виконавця Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 30.01.2025 року.
Щодо доводів захисника, що повторність за ч. 3 ст. 126 КУпАП відсутня, оскільки правопорушення, за яким притягнутий ОСОБА_1 це ч. 4 ст. 126 КУпАП.
В конкретній ситуації суд із вказаними доводами не погоджується, оскільки станом на 05.03.2025 року (дата вчинення адміністративного правопорушення за протоколом серії ЕПР1 №262949) ОСОБА_1 був як обмеженим у праві керування транспортними засобами постановою старшого державного виконавця Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 30.01.2025 року, так і позбавлений права керування транспортними засобами строком на 3 (три) місяці постановою Вишгородського районного суду Київської області від 21 лютого 2025 року, яка набрала законної сили 04 березня 2025 року, у справі № 363/622/25.
Суд вважає за доцільне зазначити, що він не заперечує, що подвійне притягнення до адміністративної відповідальності за одне і те саме діяння є неприпустимим.
Відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Згідно з принципом «non bis in idem» «двічі за одне і те саме правопорушення» - заборонено притягати фізичну та юридичну особу двічі до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, але особа може бути притягнена за правопорушення до різних видів відповідальності, зокрема нести цивільно-правову, адміністративну чи кримінальну відповідальність, що не суперечить принципу «non bis in idem».
У ч. 1 ст. 4 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначено, що нікого не може бути вдруге притягнуто до суду або покарано в порядку кримінального провадження під юрисдикцією однієї і тієї самої держави за правопорушення, за яке його вже було остаточно виправдано або засуджено відповідно до закону та кримінальної процедури цієї держави.
Європейський суд з прав людини, зокрема у справі «Сергій Золотухін проти Росії» сформулював позицію, згідно з якою ст. 4 Протоколу №7 трактується як заборона кримінального переслідування особи двічі за правопорушення, якщо воно випливає з ідентичних фактів, які є по суті тими ж самими.
У відповідності до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4203837, 05.03.2025 року о 16:57:42 в м. Київ, вул. Міська 1/1, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом KIA Sephia д.н.з. НОМЕР_2 , будучи позбавленим права керування рішенням Вишгородського районного суду Київської області, номер 363/622/25 від 21.02.2025 року, чим порушено п. 2.1 (А) ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Вказаною постановою на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 20 400,00 грн.
Однак, в даній справі захисник надав суду рішення щодо скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, та закриття справи за відсутністю складу адміністративного правопорушення від 19.03.2025 року, яким заступник начальника управління - начальника відділу моніторингу та аналітичного управління патрульної поліції у місті Києві ДПП розглянув справу про адміністративне правопорушення ЕНА №4203837 за ч. 4 ст. 126 КУпАП про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу, за порушення вимог п. 2.1 (А) ПДР, та вирішив постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №4203837 від 05.03.2025 року скасувати, а провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Отже, в даній справі подвійна відповідальність відсутня, оскільки постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4203837 була скасована, а провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрито за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Тобто, ОСОБА_1 не притягається двічі за одне і те саме діяння, оскільки чинним є тільки протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 262949 від 05.03.2025 року.
Одночасно з тим, не заслуговують на увагу й доводи захисника Ненюка В.Ф. про те, що Вишгородським районним судом Київської області було перекваліфіковане діяння ОСОБА_3 на позбавлення права керування, тобто на ч. 4 ст. 126 КУпАП, оскільки зазначене не передбачено чинним законодавством.
Станом на 05.03.2025 року ОСОБА_1 був як тимчасово обмеженим, так і позбавленим права керування транспортними засобами.
Крім того, суд вважає, що ОСОБА_1 наразі намагається взагалі уникнути відповідальності за вчинене правопорушення, оскільки при наявності рішення щодо скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення ЕНА №4203837, та закриття справи за відсутністю складу адміністративного правопорушення за ч. 4 ст. 126 КУпАП, він зазначає, що вірною кваліфікацією його діяння є саме ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Щодо керування транспортним засобом.
Суд зауважує, що доводи захисника Ненюка В.Ф. містять розбіжності, оскільки він спочатку стверджує, що факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом KIA Sephia д.н.з. НОМЕР_2 взагалі відсутній, а потім наголошує на тому, що працівники поліції неправомірно зупинили ОСОБА_1 та були відсутні підстави для зупинки транспортного засобу.
Таким чином, для суду є незрозумілим, захисник заперечує факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом KIA Sephia д.н.з. НОМЕР_2 взагалі, чи вважає, що були відсутні підстави для його зупинки (що вказує на те, що ОСОБА_1 все ж таки керував транспортним засобом).
Судом досліджені відеозаписи із нагрудних відеореєстраторів працівників поліції.
До матеріалів справи доєднано два диски, які підписані як «І ч. ЕПР1 262949 ОСОБА_1 » та «ІІ ч. НОМЕР_4 ОСОБА_1 ».
На диску під назвою «І ч. НОМЕР_4 ОСОБА_1 » наявний файл під назвою «262949-1, який містить відеозапис із бодікамери поліцейського ID реєстратора №475811.
Відеозапис ID реєстратора №475811 дійсно розпочинається із того, коли транспортний засіб KIA Sephia д.н.з. НОМЕР_2 вже зупинився, ОСОБА_1 перебуває не в автомобілі. Однак, ОСОБА_1 жодним чином не заперечував факту керування транспортним засобом, навпаки, просив працівників поліції відпустити його, що свідчить про те, що він все ж таки керував автомобілем KIA Sephia д.н.з. НОМЕР_2 .
Крім того, ОСОБА_1 підтверджував факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та підтвердив, що є водієм транспортного засобу KIA Sephia д.н.з. НОМЕР_2 (0:37:29 хв. відеозапису і далі).
Підтвердив, що керував транспортним засобом KIA Sephia д.н.з. НОМЕР_2 , будучи тимчасово обмеженим у праві керування транспортними засобами постановою від 30.01.2025 року Бучанським ДВС, повторно протягом року (0:38:30 хв. відеозапису і далі).
На диску під назвою «ІІ ч. ЕПР1 262949 ОСОБА_1 » наявний файл під назвою «262949-2, який містить відеозапис із бодікамери поліцейського ID реєстратора №471180.
Відеозапис ID реєстратора №471180 відтворює аналогічні обставини, що і відеозапис ID реєстратора №475811, однак з іншого ракурсу.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Таким чином, під час дослідження відеозаписів із нагрудного реєстратора поліцейських, було встановлено, що саме ОСОБА_1 перебував за кермом та керував транспортним засобом KIA Sephia д.н.з. НОМЕР_2 .
Інші доводи захисника не спростовують винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Таким чином, факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП підтверджується зібраними доказами у справі та матеріалами справи, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №262949 від 05.03.2025 року;
- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 05 березня 2025 року, в яких останній вказав, що керував автомобілем з обмеженням керування, так як їхав за коштами для погашення заборгованості по аліментам;
- карткою обліку адміністративного правопорушення, що є витягом із системи «АРМОР»;
- постановою Вишгородського районного суду Київської області від 21 лютого 2025 року, яка набрала законної сили 04 березня 2025 року, у справі № 363/622/25, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 126 КУпАП;
- постановою державного виконавця Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 11.03.2025 року, ВП №47722964;
- постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4203837 та рішенням щодо скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, та закриття справи за відсутністю складу адміністративного правопорушення від 19.03.2025 року;
- відеозаписами із бодікамери поліцейського ID реєстратора №471180 та ID реєстратора №475811.
За результатами дослідження в судовому засіданні доказів, що містяться в матеріалах справи, жодних сумнівів щодо наявності події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та доведеності винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні у суду не виникло.
Крім того, суд зауважує, що ОСОБА_1 міг скористатись послугами таксі або скористатись громадським транспортом для того, щоб поїхати за коштами для погашення заборгованості, а не сідати за кермо, знаючи про наявне обмеження у праві керування транспортними засобами.
У відповідності до ст. 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
За порушення ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачена відповідальність у вигляді накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п'яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за скоєння ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.126 КУпАП, суд враховує характер вчиненого ним адміністративного правопорушення, особу правопорушника: вік, соціальне положення та рівень правосвідомості, ступінь його вини та відношення до скоєного адміністративного правопорушення, відсутність пом'якшуючих чи обтяжуючих вину обставин, відсутність відомостей про попередні притягнення до адміністративної відповідальності.
За таких обставин, дотримуючись принципу співвідношення між тяжкістю вчиненого адміністративного правопорушення та заходом державного примусу, враховуючи наявність негативних наслідків скоєного адміністративного правопорушення, те, що ОСОБА_1 наразі заборгованість погасив, вважаю за необхідне та достатнє для виховання особи, запобігання вчинення нових правопорушень застосувати до ОСОБА_1 мінімальне адміністративне стягнення у вигляді накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк п'ять років.
Крім того, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування адміністративного стягнення у вигляді оплатного вилучення транспортного засобу зважаючи на те, що транспортний засіб KIA Sephia д.н.з. НОМЕР_2 на праві власності належить не ОСОБА_1 . Таким чином, суд не має права за таких обставин втручатись у приватне право особи на володіння та розпорядження транспортним засобом без належних на те підстав.
Обставин, які б позбавляли можливості суд застосувати до ОСОБА_1 зазначеного адміністративного стягнення не встановлено. Окрім того, суд також вважає, що в даному випадку саме такий вид і розмір стягнення, враховуючи вищевикладені обставини, буде достатньою мірою відповідальності для виховання особи, що вчинила дане адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також в повній мірі забезпечить запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, та повністю відповідатиме меті його застосування.
Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні дані, які б підтверджували звільнення особи, що притягується до адміністративної відповідальності від сплати судового збору, а відтак з нього слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення.
Керуючись ст.ст. 126, 221, 283-285 КУпАП, суд, -
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 5 (п'ять) років.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір на користь держави у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Роз'яснити особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, що штраф має бути сплачений не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення її постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у вищезазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Зобов'язати відділ державної виконавчої служби повідомити про виконання постанови шляхом повернення останньої на адресу суду з відміткою про її виконання.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Н.О.Горбенко