Справа № 761/28341/23
03 квітня 2025 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Будзан Л.Д.,
за участі секретаря судового засідання - Губенко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Нікіпелової Катерини Євгенівни про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат у цивільній справі № 761/28341/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок пожежі, -
25 березня 2025 року до Подільського районного суду міста Києва надійшла заява від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Нікіпелової Катерини Євгенівнипро ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат.
Заява обґрунтована тим, що рішенням Подільського районного суду міста Києва від 19 березня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок пожежі, задоволено, а тому представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Нікіпелова Катерина Євгенівна просить вирішити питання про розподіл судових витрат, а саме стягнути з відповідача на користь позивача50714 грн витрат на правничу допомогу та 2500 грн витрат на замовлення та виготовлення експертного висновку, в загальній сумі 53214 грн.
Учасники справи, у відповідності до ч. 4 ст. 270 ЦПК України, у судове засідання не викликались.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно оцінивши всі фактичні обставини справи та докази, які мають значення для розгляду справи, суд дійшов наступних висновків.
Положеннями статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до статті 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Отже, для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, учасник справи зобов'язаний надати суду докази понесення таких витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву та подала попередній розрахунок таких витрат.
Водночас суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зобов'язаний врахувати подані стороною у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, докази, надати їм належну оцінку і лише після цього прийняти відповідне судове рішення з цього питання.
Вказані висновки узгоджуються із позицією Великої Палати Верховного Суду щодо порядку стягнення витрат на правову допомогу, викладеною у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15.
Судом встановлено, що рішенням Подільського районного суду м. Києва від 19 березня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок пожежі, задоволено.
У своїй практиці Європейський суд з прав людини вказує, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10.12.2009р., справа «Баришевський проти України» від 26.02.2015р.). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: «East/West Alliance Limited» проти України» від 02.06.2014р., за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим; «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002р., за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналіз змісту наданих представником позивача доказів на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу свідчить, що відповідні витрати складаються з оплати послуг адвоката за вчинення наступних процесуальних дій: первинна консультація (5000 грн); складання та подання: позовної заяви (20000 грн), клопотання про письмове опитування відповідача в порядку ст. 93 ЦПК (2590 грн), відповіді на відзив відповідача (3885 грн), клопотання про повернення на стадію підготовчого судового засідання (648 грн), клопотання про долучення доказів (1295 грн), клопотання про виклик свідків (648 грн), додаткові пояснення (648 грн); участь адвоката у 8 судових засіданнях (16000 грн).
Всього адвокатам Нікіпеловою К.Є. надано правових послуг з правничої допомоги у суді у справі № 761/28341/23 в розмірі 50714 грн. Вартість однієї години роботи адвоката 1295 грн.
Крім цього, під час надання правничої допомоги стороною позивача понесені витрати на замовлення та виготовлення експертного висновку в сумі 2500 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 03.07.2023.
Суд враховує, що відповідно до усталеної судової практики судові витрати у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено чи тільки має бути сплачено (аналогічної правової позиції дотримується Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду в постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлений представником позивача розмір витрат на правничу допомогу не відповідає критерію розумності, пропорційності та є надмірним для відповідача.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 134 ЦПК України, відшкодування витрат на професійну правничу допомогу це право, а не обов'язок суду, тобто є судовою дискрецією.
Відповідна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.03.2019 справа № 922/1163/18.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 133-142 ЦПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 137, 141 ЦПКУкраїни), дає підстави дійти висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов'язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною із застосуванням критеріїв визначених у статті 137 та частинах 5, 7 ЦПКУкраїни.
Такий обов'язок у кожному конкретному випадку реалізовується на засадах змагальності та рівності сторін, шляхом надання сторонам можливості надати свої міркування/заперечення. За наслідками оцінки обставин справи і наведених учасниками справи щодо цього питання обґрунтувань та дослідження поданих стороною доказів за правилами статті 89 ЦПК України, суд і ухвалює рішення в цій частині.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22.
Із урахуванням конкретних обставин, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22).
Суд, з урахуванням наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, керуючись зокрема такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності розміру витрат на правничу допомогу, виходячи з конкретних обставин справи, дійшов висновку, що витрати позивача на правову допомогу, які підлягають розподілу в розмірі 50714 грн за розгляд судової справи №761/28341/23 не відповідають критерію розумності та пропорційності їхнього розміру з урахуванням складності справи та предмету позову, а також майнового стану відповідача.
Таким чином, враховуючи складність справи, обсяг фактично виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських витрат, а також критерії розумності їхнього розміру, зважаючи на майновий стан відповідача, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20000 грн та витрат пов'язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду в сумі 2500 грн.
Керуючись ст. 141, 142, 257, 260, 261 ЦПК України, суд, -
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Нікіпелової Катерини Євгенівни про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат у цивільній справі № 761/28341/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок пожежі, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 (двадцять тисяч) грн та витрати пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду у розмірі 2500 (дві тисячі п'ятсот) грн.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування сторін по справі:
позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;
відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий 22.12.1995 Мінським РУГУ МВС України в м. Києві, адреса: АДРЕСА_2 .
Суддя Леся БУДЗАН