02.04.2025 Справа № 756/16178/24
Ун.№756/16178/24
Пр.№ 3/756/437/25
02 квітня 2025 року суддя Оболонського районного суду м. Києва Майбоженко А.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
за ст. 124, ч. 1 ст. 130, Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №180612, 23.11.2024 близько 19 год. 22 хв. рухаючись по вул. Богатирській, 29а в місті Києві, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Skoda» д.н.з. НОМЕР_2 з ознаками алкогольного сп'яніння. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився у встановленому законом порядку. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
Крім того, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №180596 23.11.2024 близько 19 год. 22 хв. рухаючись по вул. Богатирській, 29а в місті Києві керуючи транспортним засобом «Skoda» д.н.з. НОМЕР_2 не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та скоїв наїзд на перешкоду (відбійник), внаслідок чого транспортний засіб і перешкода отримали механічні пошкодження.
Своїми діями ОСОБА_1 , порушив п.п. 12.1 Правил Дорожнього руху України.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у правопорушеннях не визнав, пояснив, що ввечері 23.11.2024 після лазні, оскільки він знаходився в алкогольному сп'янінні, сів на задньому ряді свого автомобіля НОМЕР_2 , щоб їхати додому. У автомобілі ОСОБА_1 заснув. За кермо сів його друг ОСОБА_2 , який був тверезий. Зі слів водія, того вечора у зв'язку з несприятливими погодними умовами, він не впорався з керуванням і вони потрапили в ДТП, вдарившись у відбійник. ОСОБА_1 сидівши на задньому сидінні, не був пристебнутий паском безпеки вдарився головою. Внаслідок ДТП водійські двері автомобіля не відчинялися з середини, тому він вийшов їх відкрити ззовні. Доки ОСОБА_1 намагався відкрити двері, водій ОСОБА_3 перебрався через пасажирське крісло та вибрався з автомобіля на вулицю. Коли ОСОБА_1 відчинив двері автомобіля зі сторони водія, під'їхали працівники поліції і почали його затримувати. Наголосив, що під час ДТП автомобілем не керував, хоч і є його власником.
02.04.2025 від ОСОБА_2 на адресу суду надійшли пояснення, в яких він зазначає, що 23.11.2024 будучи тверезим сів за кермо автомобіля НОМЕР_2 , який належить його другу, оскільки інші вживали алкогольні напої після лазні. У зв'язку з несприятливими погодними умовами на виїзді на вул. Богатирську він наїхав на лід і автомобіль занесло у відбійник. По приїзду працівників поліції він їх не повідомив, хто був за кермом. Вони затримали ОСОБА_1 . Ці пояснення підтверджені ним безпосередньо у судовому засіданні.
У відповідності до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов'язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.
Притягнення до адміністративної відповідальності має відбуватись у відповідності до встановленого законодавством порядку.
Згідно з п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з пунктом 20 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція № 1452/735), висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння складається в усіх випадках безпосередньо після огляду особи у трьох примірниках: перший примірник видається під підпис поліцейському, який доставив дану особу на огляд, другий видається оглянутій особі, а третій залишається в закладі охорони здоров'я.
Адміністративним правопорушенням, згідно з ч. 1 ст. 130 КУпАП, визнається керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Аналіз положень ст. 266 КУпАП, Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проведення такого огляду, затвердженого постановою КМ України від 17.12.2008 року № 1103 (в подальшому Порядок 1103), Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 року (в подальшому Інструкція 1452/735) та диспозиції ч.1 ст. 130 КУпАП дає підстави стверджувати про те, що підстави для складання протоколу про адміністративне правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП у виді відмови від проходження огляду на стан сп'яніння виникають після встановлення поліцейським факту керування певною особою транспортним засобом, виявлення у неї ознак сп'яніння, висунення поліцейським пропозиції/вимоги про проходження огляду на стан сп'яніння у порядку і способами, що передбачені зазначеними вище нормативними документами, та після відмови особи від проходження такого огляду, яка повинна бути висловлена у формі, що не передбачає двозначного трактування цієї відмови чи викликати сумніви у її дійсності за відсутності обставин, які указують на те, що особа вимушено відмовляється від такого огляду, та відсутність фактори які спонукають її відмовитись від проходження такого огляду. Лише після висловлення такої відмови, за доведеності інших обставин, які утворюють об'єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП у формі відмови від проходження огляду на стан сп'яніння адміністративне правопорушення вважається вчиненим і породжує у поліцейського обов'язок скласти протокол про адміністративне правопорушення.
Доказова база має бути спрямована саме на доведення одночасно двох обставин: керування транспортним засобом і перебування у стані сп'яніння (наркотичного чи алкогольного).
Згідно із п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
ОСОБА_1 в своїх поясненнях наполягав на тому, що не керував транспортним засобом, працівники патрульної поліції склали протокол не з'ясувавши те, чи саме він був водієм цього транспортного засобу.
До матеріалів справи додано відеозапис з двох камер поліцейських, на яких зафільмовано, що транспортний засіб «Skoda» д.н.з. НОМЕР_2 має пошкодження, знаходиться біля відбійника у крайній лівій смузі руху, біля транспортного засобу крім ОСОБА_1 стоять ще двоє чоловіків, поліцейські з'ясувавши кому належить транспортний засіб, пропонують ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння і складають протоколи про адміністративні правопорушення, не зважаючи на його заперечення щодо керування транспортним засобом.
На долученому до матеріалів справи відеозапису, відсутній факт того, що під час ДТП ОСОБА_1 був за кермом свого транспортного засобу, а також керування транспортним засобом.
Крім того, на відеозаписі зафіксовано телефонну розмову працівника поліції з іншим абонентом, в ході якої перший з'ясовує у співрозмовника, хто був за кермом і отримавши відповідь: «наче особа в чорній куртці», продовжує складати протокол.
Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху України, водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Законодавець чітко визначає, що суб'єктом, сфера дії на якого поширюється дія Правил дорожнього руху України, зокрема п. 2.5, л. 12.1 вказаних Правил, є саме водій.
Так, на момент складання працівниками поліції відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративні правопорушення за ст.. 124 КУпАП, ч. 1 ст. 130 КУпАП, останній не був водієм в розумінні Правил дорожного руху України, оскільки не керував транспортним засобом, відтак, дія вказаних Правил на нього не поширюється та він не був зобов'язаний, в свою чергу, виконувати вимогу інспектора патрульної поліції щодо проходження огляду на стан сп'яніння.
Частинами 1 - 3 ст. 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно ст. 129 Конституції України, суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Частиною 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 р. №1402-VIII встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Згідно частинам 1, 3 ст. 7 вказаного Закону, кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом; доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.
За змістом ст. ст. 1, 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 р. №3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, і однією із таких презумпцій є закріплена в ст. 62 Конституції України презумпція невинуватості, відповідно до якої особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Тобто, особа не зобов'язана доказувати свою невинуватість і її поведінка вважатиметься правомірно, доки не буде доказано зворотне.
У Рекомендації № R (91) 1 Комітета Міністрів Ради Європи «Про адміністративні санкції», одним із принципів застосування адміністративних стягнень є встановлення обов'язку нести тягар доказування саме для адміністративного органу.
Відповідно до положень ч.3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Оскільки, надані суду матеріали не містять доказів, які б дозволили суду встановити, що ОСОБА_1 перебував за кермом транспортного засобу під час ДТП, суд приходить до висновку щодо відсутності правових підстав для притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю при відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись ст. 247 КУпАП,
Провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя А. М. Майбоженко